Відвідування учнями школи
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Питання відвідування учнями школи є сьогодні надзвичайно важливим, тому нагадуємо, що згідно з Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 646, рішення колегії Головного управління освіти і науки Київської облдержадміністрації від 25.09.2012 (протокол №4), наказу головного управління освіти і науки Київської облдержадміністрації від 28.09.2012 №295 «Про стан виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.200 №646 «Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку»:
1. Відсутність без поважних причин вважається прогулом і може бути підставою для припинення навчання учня в школі.
2. Учні, які тимчасово не відвідували загальноосвітній заклад, подають медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють, про причину відсутності на уроках, які зберігаються в у класного керівника протягом навчального року.
3. Відсутність через поважні причини має бути підтверджена усно (батьки мають зателефонувати до школи не пізніше початку 1-го уроку, а надалі – надати документ, що підтверджує причину пропуску).
4. У випадку запланованої тривалої відсутності (більше 2-х днів) батьки учня мають заздалегідь надати адміністрації заяву з визначенням терміну та причини відсутності, до якої додаються копії документів – путівки, квитки тощо.
5. У випадку пропуску занять протягом 2 і більше днів учень допускається до занять лише за наявності медичної довідки, що посвідчує стан здоров’я учня.
6. Факт запізнення та завчасного закінчення занять (наприклад, через призначене на певний час відвідування лікаря) також має супроводжуватись запискою батьків (заздалегідь).
7. У випадку відсутності учнів у школі понад 10 днів без поважної причини надсилаються акти про відсутність учнів у школі понад 10 днів до управління освіти та клопотання щодо проведення профілактичної роботи з сім’ями до соціальної служби та подання про притягнення батьків до адміністративної відповідальності згідно чинного законодавства України до КМСД.
8. Поважними причинами відсутності учня в школі вважаються:
- хвороба;
- призначений візит до лікаря;
- смерть близьких родичів;
- участь в організованих школою заходах впродовж навчального часу;
- непередбачена ситуація, що виходить за межі учнівського та батьківського контролю, яка створює перешкоди для прибуття і занять у школі;
- сімейна подорож, якщо батьки заздалегідь узгодили її з адміністрацією, написавши заяву.
БАТЬКИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ І РОЗВИТОК ДІТЕЙ,
а тому зобов’язані забезпечувати відвідування учнями уроків у навчальних закладах:
І. Згідно Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
ІІ. Згідно Кодексу про адміністративні правопорушення України:
- ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ІІІ. Згідно Кримінального кодексу України злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
ІV. Згідно Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад у разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством, загальноосвітній навчальний заклад може порушувати клопотання про відповідальність таких осіб, у разі систематичного невиконання позбавлення їх батьківських прав.
Пропуск уроків малолітнім є неналежним виконанням батьківських обов’язків, за що батьків притягують до адмінвідповідальності за ст. 184 КУпАП
ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ:
1. Про пропуск дитиною навчальних занять
ЗАПИСКА від батьків на ім’я класного керівника
Шановний __________________________!(ім'я та по батькові класного керівника) Мій (моя) син(донька)__________, учень(-иця) … класу,(прізвище та імя дитини) Був (була) відсутній (-я)____на уроках за сімейними (дата)обставинами(інша причина)._________ ________ ___________________ (дата)(підпис)(ім’я, прізвище)
2. Про те, що дитину забирають з уроків
Директору Крупівської гімназії М.В.Філозофу _____________________(Прізвище, ім’я та по батькові батьків)
Прошу дозволити мені забрати зі школи мого (мою) сина (доньку), _________________, учня (ученицю) _____ класу, (Прізвище, ім’я)_______________ 20__ р., на період з ____ год. ____ хв. до (число, місяць)_______ год. ______ хв., з метою _____________________ (мета тимчасового вилучення дитини)Відповідальність за збереження життя та здоров’я дитини беру на себе._________ ________ ___________________ (дата)(підпис)(ім’я, прізвище)
Рекомендації батькам першокласника
1) Приділяти увагу внутрішньому стану дитини.
2) Проявляти витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорювати її протиправні вчинки.
3) Здійснювати систематичний контроль за життєдіяльністю дитини.
4) Сприяти особистісному зростанню дитини.
5) Розвивайте зв'язне мовлення дітей. Вчить дитину переказувати казки, зміст мультфільмів.
6) Складайте розповіді за допомогою картинок.
7) Слідкуйте за правильною вимовою і дикцією дітей. Промовляти скоромовки.
8) Розширюйте й збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками.
9) Дозволяйте дитині виявляти самостійність, заохочуйте її найменші вияви.
10) Не критикуйте дитину при свідках. Аргументуйте свої заборони та вимоги.
11) Намагайтеся дивитися на світ очима дитини, будьте пщрими у спілкуванні з нею, цікавтеся її
інтересами.
12) Старання дитини обов'язково мають бути визнаними.
Що потрібно робити батькам та людям, які щодня спілкуються з дитиною
1. Поважати і розуміти потребу дитини в самостійності, створити умови для нормального розвитку її активності. Дозволити дитині бути в розумних межах незалежною.
2. Допомоги дитині змінити ситуацію надмірного невдоволення, яка у багатьох випадках призводить до афективних реакцій. Переживання під час нападів люті травмують дитину ще й психологічно. Саме тому їх потрібно блокувати, або ж, у крайньому випадку, не припускати їх розвитку до критичного стану. Потрібно обговорювати з дитиною причини нападів та події, які призвели до цього.
3. Необхідно навчитися зменшувати інтенсивність і тривалість надмірного невдоволення дітей та обмежувати ці наслідки. Невдоволення у незначних дозах спонукає дитину до адаптації, створює умови для здорового розвитку й набуття навичок. І якщо агресивність є адаптивною, її потрібно враховувати.
4. Щоб не припускати або пом'якшувати агресивні реакції, дорослим необхідно правильно орієнтуватися у станах та емоційних переживаннях дітей. Отже, основний спосіб допомогти дитині — дати їй відчути, що вона не самотня в намаганнях виявити усунути причини своєї безпорадності.
5. Допомогти дитині в пошуку шляхів і способів подолання почуття ворожості. Виникнення ворожості — феномен накопичувальний. Не знайшовши виходу назовні, ворожість збирається, стабілізується і стає рисою характеру. Дозвольте дитині передати доступними засобами все, що вона відчуває. Ці почуття накопичуються. Тому потрібно встановити з дитиною емоційний діалог, у якому гнів стає предметом аналізу.
6. Забороняючи щось дитині, дорослі обмежують її самостійність. Заборона повинна бути зрозумілою, з поясненням причин і достатньо жорсткого.
7. Основним фактором у запобіганні негативним виявам агресивності є оптимізація стосунків дорослих і дітей. Встановлення гармонійних стосунків між ними — основне у здоровому емоційному розвитку дитини. Чим стійкіша емоційна близькість, тим легше дитині переробити свої ворожі почуття. Конструктивне подолання почуття ворожості й ненависті прищеплює дитині здоровий стереотип адаптації до навколишнього світу.
8. Дорослим необхідно усвідомити важливість емоційної доступності, емоційного спілкування, які не дають розвинутись агресивності дитини. Діти повинні бути впевнені, що у важку хвилину вони можуть покластися недорослих і отримати допомогу.
АВТОРИТЕТНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ
Високий рівень контролю/ Теплі стосунки
— Визначають та заохочують автономію своїх дітей.
— Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки. Припускають зміну своїх вимог у розумних межах. Діти дуже добре адаптовані: впевнені в собі, у них розвинений самоконтроль і соціальні навички, вони добре вчаться в школі та мають високу самооцінку.
— АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ
Високий рівень контролю/Холодні стосунки
— Віддають накази та чекають їх точного виконання.
— Закриті для постійного спілкування з дітьми. Встановлюють жорстокі вимоги та правила, не допускають їх обговорення. Дозволяють дітям лише незначною мірок бути незалежними від них. їхні діти, як правило, відлюдькуваті, боязкі та похмурі, невибагливі, дратівливі. Дівчатка найчастіше залишаються пасивними і залежними протягом підліткового та юнацького віку. Хлопці можуть стати некерованими й агресивними.
ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ
Низький рівень контролю/Теплі стосунки
— Слабко або зовсім не регламентують поведінки дитини. Безумовна
батьківська любов.
— Відкриті для спілкування з дітьми, але основна спрямованість комунікації — від дитини до батьків. Дітям надана необмежена свобода за незначного керування з боку батьків. Батьки не встановлюють обмежень. Діти схильні до неслухняності та агресивності, в присутності людей поводяться неадекватно та імпульсивно, невибагливі до себе. В деяких випадках діти стають активними, рішучими творчими людьми.
ІНДИФЕРЕНТНИЙ СТИЛЬ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ
Низький рівень контролю/Холодні стосунки
Не встановлюють для дітей ніяких обмежень. Байдужі до дітей.
— Закриті до спілкування. Через те, що обмежені власними проблемами, не залишається сил для виховання. Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю (як у батьків, що нехтують своїми дітьми), дитину ніщо не утримує від виявлення негативу, схильності до асоціальної поведінки.
Рекомендації батькам при першому знайомстві дитини з комп’ютером
1. Ознайомлення дитини з комп'ютером повинне відбуватися під керівництвом фахівця, що обізнаний з можливими негативними наслідками (з комп'ютерною залежністю). Якщо немає такої можливості, батькам варто підвищити свою компетентність знання комп’ютера. Добре коли, принаймні, один з батьків орієнтується в можливостях нової техніки, знає, що корисного можна одержати від неї для розвитку дитини, щоб направити його комп'ютерну діяльність у потрібне русло.
2. Батьки повинні знати ознаки комп’ютерної залежності й уміти відслідковувати її появу. Керуючись набором цих ознак, час від часу варто придивлятися до стану дитини.
3. Батьки повинні допомогти дитині крок за кроком розвивати самоконтроль, виховувати внутрішню волю, щоб надалі дитина відчувала себе хазяїном комп'ютера, а не навпаки. Із цією метою необхідно навчити його планувати тривалість комп'ютерної діяльності. Для цього можна, наприклад, запропонувати дитині регулярне виконання таких вправ: призначити собі строк закінчення гри, по завершенню якого, незалежно від етапу гри, обов'язково виключити пристрій; заздалегідь визначити початок роботи на комп'ютері й включити його тільки тоді, коли цей момент настане.
4. Періодично проводити роз’яснювальну роботу про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність - це не життя, це лише паралельний процес, продовжувати вчити сприймати комп'ютер як засіб для здійснення власної творчості. Це може бути: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з різноманітними пізнавальними системами, програмування й т.п.
5. Завади потрібно обмовляти час гри дитини на комп’ютері й точно зберігати ці рамки. Кількість часу потрібно вибирати виходячи з вікових особливостей дитини. Наприклад, до 5 років не рекомендується дитини допускати до комп’ютера, не варто заважати дитині пізнавати мир поступово й без втручання штучного інтелекту. А вже починаючи з 5 до 7 років дитині можна починати знайомити з комп'ютером, але бажано не більше 2 годин у день і не підряд, а по 15 - 20 хв. з перервами. При цьому треба пояснити дитині, що реальне життя й герої комп'ютерних ігор - дві різні речі, не сумісні між собою. З 7 років дитина може самостійно відрізнити віртуальний образ гри від реального. Після 12 років наступає найменш тривожний період, тому що дитина може розрізняти образи різних реальностей. Але це всього лише усереднені дані, завжди потрібно виходити з конкретних особистісних й індивідуальних особливостей дітей у тім або іншому віці.
6. Категорично забороняється грати в комп'ютерні ігри перед сном.