Нормативні документи.

Прізвище, ім’я, по батькові викладача

Найменування посади

Найменування закладу, який закінчив викладач, рік закінчення, спеціальність, кваліфікація згідно з документом про вищу освіту*

Науковий ступінь, шифр і найменування наукової спеціальності, тема дисертації, вчене звання, за якою кафедрою (спеціальністю) присвоєно, або категорія, педагогічне звання

Найменування навчальних дисциплін, які закріплені за викладачем, та кількість лекційних годин з кожної навчальної дисципліни

Відомості про підвищення кваліфікації викладача (найменування закладу, вид документа, тема, дата видачі)

Примітки**

Особи, які працюють за основним місцем роботи (у тому числі за суміщенням)

Особи, які працюють за сумісництвом

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 30 грудня 2015 р. № 1187
Київ

Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності

{Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 347 від 10.05.2018}

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності, що додаються.

{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

2. Установити, що:

{Абзац другий пункту 2 виключено на підставі Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за програмами вищої освіти здійснюється відповідно до вимог щодо підготовки здобувачів ступеня молодшого бакалавра, а фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста - вимог щодо підготовки здобувачів ступеня магістра;

закладам освіти, які мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти, за їх заявою може бути переоформлена ліцензія із встановленням збільшеного ліцензованого обсягу з урахуванням строків навчання за умови дотримання вимог Ліцензійних умов, затверджених пунктом 1 цієї постанови, без подачі додаткових матеріалів;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

кадрові вимоги щодо забезпечення провадження освітньої діяльності для закладів вищої освіти, що мають ліцензію на освітню діяльність, набирають чинності з 1 вересня 2018 року. До зазначеного строку кадрове забезпечення освітньої діяльності здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1187, в редакції від 30 грудня 2015 р.;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

вимоги до керівника проектної групи щодо наявності в нього не менше однієї статті у періодичному виданні, яке включене до однієї з наукометричних баз, зокрема Scopus або Web of Science Core Collection, вводяться в дію через три роки після набрання чинності цією постановою;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

кадрові вимоги щодо кількості членів групи забезпечення, яка є достатньою, якщо на одного її члена припадає не більше 30 здобувачів вищої освіти всіх рівнів, курсів та форм навчання з відповідної спеціальності, набирають чинності з 1 вересня 2019 р.;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

заклади освіти, що здійснюють підготовку іноземців та осіб без громадянства і мають намір у подальшому припинити здійснення такої підготовки, завершують освітню діяльність з підготовки іноземців та осіб без громадянства до завершення циклу підготовки;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

вимоги щодо володіння англійською мовою на рівні В2 за Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов’язані з використанням зазначеної мови одним із членів проектної групи під час провадження підготовки іноземців та осіб без громадянства, вводяться в дію з 1 січня 2020 р.;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

заклади освіти, що здійснюють підготовку іноземців та осіб без громадянства і мають намір продовжувати здійснювати таку підготовку, повинні до 31 грудня 2019 р. пройти процедуру ліцензування в установленому законодавством порядку та відповідно до вимог Ліцензійних умов, затверджених пунктом 1 цієї постанови;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

вимоги щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення вводяться в дію під час провадження освітньої діяльності через три роки після набрання чинності цією постановою для закладів освіти, які вже мають ліцензію на провадження освітньої діяльності. Звіт про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов, затверджених пунктом 1 цієї постанови, щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення подається до органу ліцензування через шість місяців після набрання чинності цією постановою;

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

підставами для надання закладам дошкільної та загальної середньої освіти майнових прав на нерухоме майно на умовах, передбачених для закладів освіти, є зареєстровані в установленому порядку установчі документи, в яких метою діяльності таких закладів зазначено провадження освітньої діяльності.

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 347 від 10.05.2018}

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України	А.ЯЦЕНЮК
Інд. 73

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 30 грудня 2015 р. № 1187
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 10 травня 2018 р. № 347)

ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ
провадження освітньої діяльності

Загальні положення

1. Ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту” та “Про ліцензування видів господарської діяльності”.

2. У цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в такому значенні:

1) група забезпечення спеціальності - група педагогічних, науково-педагогічних та/або наукових працівників, для яких заклад освіти є основним місцем роботи і які відповідають за виконання освітніх програм за спеціальністю на певних рівнях вищої та фахової передвищої освіти, післядипломної освіти для осіб з вищою освітою та осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, особисто беруть участь в освітньому процесі і відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним цими Ліцензійними умовами;

2) до закладів освіти належить:

заклад вищої освіти;

наукова установа, що здійснює навчання здобувачів вищої освіти на другому (магістерському) та/або третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівні вищої освіти;

заклад післядипломної освіти;

заклад фахової передвищої освіти;

заклад професійної (професійно-технічної) освіти;

заклад загальної середньої освіти;

заклад дошкільної освіти;

3) дуальне навчання - система організації освітнього процесу, в якій суттєва частина процесу здійснюється на робочих місцях з оплатою праці особі, яка навчається;

4) кваліфікація відповідно до спеціальності - кваліфікація особи, підтверджена документом про освіту чи науковий ступінь із відповідної спеціальності або підтверджена науковою, науково-педагогічною, педагогічною чи іншою професійною діяльністю за відповідною спеціальністю за не менш як сімома видами чи результатами, переліченими в пункті 30 цих Ліцензійних умов;

5) ліцензований обсяг у сфері вищої або післядипломної освіти для осіб з вищою освітою - визначена ліцензією максимальна кількість осіб, яким заклад освіти може одночасно забезпечити здобуття вищої освіти за відповідною спеціальністю певного рівня вищої освіти або за відповідною спеціальністю (програмою, галуззю знань) у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою;

6) ліцензований обсяг у сфері повної загальної середньої освіти - визначена ліцензією максимальна кількість осіб, яким заклад загальної середньої освіти або структурний підрозділ закладу освіти може одночасно забезпечити здобуття освіти на певному рівні повної загальної середньої освіти;

7) ліцензований обсяг у сфері професійної (професійно-технічної освіти) - визначена ліцензією максимальна кількість осіб, яким заклад освіти може одночасно забезпечити здобуття професійної (професійно-технічної) освіти за певною професією на кожному курсі навчання або групою споріднених професій, віднесених до одного класу (підкласу, групи) класифікаційного угруповання Національного класифікатора професій ДК 003:2010 (у разі ліцензування освітньої діяльності, що провадиться на виробництві), або післядипломної освіти;

8) ліцензований обсяг у сфері фахової передвищої освіти - визначена ліцензією максимальна кількість осіб, яким заклад освіти може одночасно забезпечити здобуття фахової передвищої освіти за відповідною спеціальністю на рівні фахової передвищої освіти або післядипломної освіти;

9) місце провадження освітньої діяльності - об’єкт (приміщення, будівля, земельна ділянка та/або територія, та/або їх сукупність), що розташований за певною адресою, у межах якого (якої) провадиться освітня діяльність за відповідною спеціальністю (професією) чи групою споріднених професій, віднесених до одного класу (підкласу, групи) класифікаційного угруповання Національного класифікатора професій ДК 003:2010 на певному рівні (рівнях) вищої, фахової передвищої або професійної (професійно-технічної) освіти (крім місць проведення практичної підготовки, у тому числі при дуальному навчанні) та у сфері післядипломної освіти, повний цикл освітнього процесу на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти, діяльність на рівні дошкільної освіти;

10) освітня діяльність у сфері вищої освіти - діяльність закладів вищої освіти і наукових установ, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої освіти за відповідними спеціальностями на певних рівнях вищої освіти (початковому рівні (короткий цикл) вищої освіти, першому (бакалаврському) рівні, другому (магістерському) рівні, третьому (освітньо-науковому/освітньо-творчому) рівні); закладів вищої освіти іноземних держав або їх структурних підрозділів (філій), що утворюються і функціонують на території України, незалежно від виду такої діяльності;

11) освітня діяльність у сфері дошкільної освіти - діяльність закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, фізичної особи - підприємця або структурного підрозділу юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність за рівнем дошкільної освіти, спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу;

12) освітня діяльність у сфері післядипломної освіти - діяльність закладів вищої, фахової передвищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної) освіти, що провадиться на певних рівнях вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти та включає спеціалізацію, перепідготовку, підвищення кваліфікації, стажування, інтернатуру, лікарську резидентуру; ліцензуванню підлягає освітня діяльність у сфері післядипломної освіти, обов’язковість якої передбачена законами;

13) освітня діяльність у сфері повної загальної середньої освіти - діяльність закладів загальної середньої освіти незалежно від типу і форми власності або структурного підрозділу іншого закладу освіти, спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу за рівнями повної загальної середньої освіти (початкової освіти, базової середньої освіти, профільної середньої освіти);

14) освітня діяльність у сфері професійної (професійно-технічної) освіти - діяльність закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від типу і форми власності, що провадиться з метою підготовки (у тому числі первинної професійної підготовки та професійно-технічного навчання) здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, перепідготовки та/або підвищення їх кваліфікації за професіями, які включені до Національного класифікатора професій ДК 003:2010, на рівнях професійної (професійно-технічної) освіти (першому (початковому) рівні, другому (базовому) рівні, третьому (вищому) рівні); закладів професійної (професійно-технічної) освіти іноземних держав або їх структурних підрозділів (філій), що утворюються і функціонують на території України, незалежно від виду такої діяльності;

15) освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти - діяльність закладів фахової передвищої освіти, що провадиться з метою підготовки здобувачів фахової передвищої освіти за відповідними спеціальностями на рівні фахової передвищої освіти; закладів фахової передвищої освіти іноземних держав або їх структурних підрозділів (філій), що утворюються і функціонують на території України, незалежно від виду такої діяльності;

16) проектна група - визначена наказом керівника закладу освіти група педагогічних, науково-педагогічних та/або наукових працівників, які відповідальні за започаткування освітньої діяльності за спеціальністю на певному рівні вищої освіти, фахової передвищої освіти та у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою і відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним цими Ліцензійними умовами.

Інші терміни вживаються у значенні, визначеному Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про ліцензування видів господарської діяльності”.

3. Під час ліцензування встановлюється спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність відповідно до встановлених цими Ліцензійними умовами вимог:

у сфері вищої освіти - на певному рівні вищої освіти за відповідною спеціальністю;

у сфері післядипломної освіти - за відповідною спеціальністю в межах галузі знань, програмою, галуззю знань, професією, групою споріднених професій, віднесених до одного класу (підкласу, групи) класифікаційного угруповання;

у сфері фахової передвищої освіти - за відповідною спеціальністю на рівні фахової передвищої освіти;

у сфері професійної (професійно-технічної) освіти - за окремими професіями або групою споріднених професій, віднесених до одного класу (підкласу, групи) класифікаційного угруповання Національного класифікатора професій ДК 003:2010, на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти;

у сфері повної загальної середньої освіти - за рівнями повної загальної середньої освіти;

у сфері дошкільної освіти - за рівнем дошкільної освіти.

4. За результатами фінансово-господарської діяльності закладу освіти основним видом економічної діяльності повинна бути освітня діяльність. Для наукових установ та закладів вищої і післядипломної освіти для осіб з вищою освітою основним видом діяльності може бути діяльність у сфері наукових досліджень та розробок. Зазначена норма не поширюється на підприємство, підрозділ якого здійснює професійно-технічне навчання кваліфікованих робітників.

5. Вимоги цих Ліцензійних умов стосуються кожного місця провадження освітньої діяльності.

6. У сфері повної загальної середньої освіти ліцензуванню підлягає освітня діяльність у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, в яких прийом вступників на основі базової середньої освіти передбачає наступне здобуття профільної середньої освіти та отримання відповідного документа про повну загальну середню освіту.

У сфері повної загальної середньої освіти ліцензуванню підлягає освітня діяльність у закладах освіти, які здійснюють підготовку за рівнем фахової передвищої освіти, в яких прийом вступників на основі базової середньої освіти передбачає наступне здобуття повної загальної середньої освіти та отримання відповідного документа про повну загальну середню освіту.

7. Ліцензіат провадить освітню діяльність у сферах вищої освіти, післядипломної освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, повної загальної середньої освіти в межах ліцензованого обсягу.

Перевищення ліцензованого обсягу допускається у разі продовження навчання осіб, що робили перерву у навчанні з визначених законодавством причин, а також у випадках, передбачених законодавством, або за рішенням суду.

8. Ліцензуванню не підлягає провадження освітньої діяльності закладами вищої освіти відповідно до програм академічної мобільності, що не передбачають видачу окремих документів про освіту державного зразка.

9. Започаткування провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти закладом освіти за новою спеціальністю, іншим рівнем вищої освіти, з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства за спеціальністю та збільшення ліцензованого обсягу є розширенням провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти і підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Започаткування провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти відокремленим структурним підрозділом (філією) закладу освіти за новою спеціальністю, іншим рівнем вищої освіти, з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства за спеціальністю та збільшення ліцензованого обсягу є розширенням провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти і підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Припинення провадження частини освітньої діяльності за певною спеціальністю, певним рівнем, у певному місці провадження освітньої діяльності (відокремленому структурному підрозділі (філії), з підготовки іноземців та осіб без громадянства за спеціальністю та зменшення ліцензованого обсягу є звуженням провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти. Рішення про звуження провадження освітньої діяльності приймається органом ліцензування на підставі заяви закладу освіти без подання інших документів.

10. Започаткування провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти закладом освіти за новою спеціальністю, з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства за спеціальністю та збільшення ліцензованого обсягу є розширенням провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти і підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Започаткування провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти відокремленим структурним підрозділом (філією) закладу освіти за новою спеціальністю, з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства за спеціальністю та збільшення ліцензованого обсягу є розширенням провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти і підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Припинення провадження частини освітньої діяльності за певною спеціальністю, у певному місці провадження освітньої діяльності (відокремленому структурному підрозділі (філії), з підготовки іноземців та осіб без громадянства та зменшення ліцензованого обсягу є звуженням провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти. Рішення про звуження провадження освітньої діяльності приймається органом ліцензування на підставі заяви закладу освіти без подання інших документів.

11. Започаткування провадження освітньої діяльності закладом професійної (професійно-технічної) освіти за новою професією, видом підготовки, класом (підкласом, групою) класифікаційних угруповань професій, іншим рівнем професійної (професійно-технічної) освіти, з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства та збільшення ліцензованого обсягу є розширенням провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної освіти) і підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Започаткування провадження освітньої діяльності закладом професійної (професійно-технічної) освіти за первинною професійною підготовкою із споріднених і близьких за технологічними процесами і засобами навчання професій, які можуть виконуватися за умови, що одна із таких професій є базовою, а інші суміжними, підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Започаткування провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти відокремленим структурним підрозділом (філією) закладу професійної (професійно-технічної) освіти за новою професією, видом підготовки, класом (підкласом, групою) класифікаційних угруповань професій, іншим рівнем професійної (професійно-технічної) освіти, з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства та збільшення ліцензованого обсягу також є розширенням провадження освітньої діяльності закладу освіти у сфері професійної (професійно-технічної) освіти і підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Припинення провадження частини освітньої діяльності за певною професією, видом підготовки, класом (підкласом, групою) класифікаційних угруповань професій, іншим рівнем професійної (професійно-технічної) освіти у певному місці провадження освітньої діяльності (відокремленому структурному підрозділі (філії), з підготовки іноземців та осіб без громадянства та зменшення ліцензованого обсягу є звуженням провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти. Рішення про звуження провадження освітньої діяльності приймається органом ліцензування на підставі заяви закладу професійної (професійно-технічної) освіти без подання інших документів.

12. Започаткування провадження освітньої діяльності закладом загальної середньої освіти за іншим рівнем повної загальної середньої освіти, збільшення ліцензованого обсягу є розширенням провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти і підлягає ліцензуванню в установленому порядку.

Припинення провадження частини освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти та зменшення ліцензованого обсягу є звуженням провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти. Рішення про звуження провадження освітньої діяльності приймається органом ліцензування на підставі заяви закладу загальної середньої освіти без подання інших документів.

13. У разі розширення провадження освітньої діяльності у сферах вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), повної загальної середньої освіти подається відповідна заява разом з відомостями, які підтверджують дотримання закладом умов провадження освітньої діяльності за всіма освітніми програмами відповідної спеціальності (професії), іншим рівнем (рівнями) повної загальної середньої освіти.

14. Заклад вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти має право на започаткування та провадження освітньої діяльності для іноземців та осіб без громадянства за умови дотримання додаткових вимог, передбачених цими Ліцензійними умовами.

15. У разі підготовки іноземців та осіб без громадянства заклади вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти повинні мати:

структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах;

житлові приміщення, придатні для проживання іноземців та осіб без громадянства.

16. Започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері післядипломної освіти здійснюється відповідно до вимог щодо започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до рівнів вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти, за винятком вимог до кадрового забезпечення щодо започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою і осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста. До складу проектних груп і груп забезпечення у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою і осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста можуть бути залучені провідні фахівці галузі, а також працівники органів виконавчої влади.

17. Органу ліцензування забороняється вимагати додаткові документи, які не зазначені у цих Ліцензійних умовах. Здобувач ліцензії (ліцензіат) не подає передбачені цими Ліцензійними умовами документи, якщо вони зберігаються у відкритих державних реєстрах.

18. Ліцензіат забезпечує зберігання документів, копії яких подавалися до органу ліцензування на отримання ліцензії.

У разі анулювання ліцензії або звуження провадження освітньої діяльності з певної спеціальності за певним рівнем вищої освіти, за спеціальністю (спеціалізацією, професією), програмою, галуззю знань у сфері післядипломної освіти, за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти, з певної професії, виду підготовки, класу (підкласу, групи) класифікаційних угруповань професій на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти, за певним рівнем повної загальної середньої освіти, у певному місці її провадження зазначені документи зберігаються відповідно до встановленого для них строку зберігання, але не менше десяти років.

19. Ліцензіат забезпечує зберігання документів, які підтверджують достовірність даних, що зазначалися здобувачем ліцензії у документах, які подавалися органу ліцензування.

20. Ліцензіат забезпечує зберігання документів, що підтверджують здійснення оплати за видачу ліцензії. Документи зберігаються відповідно до встановленого для них строку зберігання, але не менше десяти років.

21. Ліцензіат забезпечує повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви, протягом місяця з дня настання таких змін.

22. Ліцензіат забезпечує провадження освітньої діяльності виключно в місцях її провадження, зазначених у документах, поданих до органу ліцензування.

23. Ліцензіат, що провадить освітню діяльність у сфері вищої, післядипломної освіти, фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, повної загальної середньої освіти, повідомляє органу ліцензування про планове припинення провадження освітньої діяльності протягом п’яти робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення, а також про заходи, що вживатимуться ним для забезпечення продовження навчання здобувачів освіти в інших закладах освіти.

Ліцензіат, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, повідомляє органу ліцензування про планове припинення провадження освітньої діяльності протягом п’яти робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення, а також про заходи, що вживатимуться ним для переведення вихованців до інших закладів дошкільної освіти або надання вихованцям можливості продовжити здобуття дошкільної освіти у фізичної особи - підприємця або у структурному підрозділі юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти відповідно до законодавства.

24. Ліцензіат розробляє та протягом місяця з моменту початку провадження освітньої діяльності подає органу ліцензування порядок дій у разі позапланового припинення провадження ним освітньої діяльності загалом або за певними місцями її провадження (у зв’язку з неможливістю використання матеріально-технічної бази, виникненням форс-мажорних обставин тощо) та порядок відновлення провадження такої діяльності.

25. Ліцензіат забезпечує присутність керівника закладу освіти або його заступника, або іншої уповноваженої посадової особи закладу освіти під час проведення органом ліцензування перевірки додержання ліцензіатом вимог цих Ліцензійних умов.

26. Відповідальність за достовірність поданої інформації несе здобувач ліцензії (ліцензіат).

Започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

Кадрові вимоги щодо забезпечення започаткування освітньої діяльності у сфері вищої освіти та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

27. Проектна група повинна складатися з науково-педагогічних або наукових працівників, які працюють у закладі освіти за основним місцем роботи та мають кваліфікацію відповідно до спеціальності і не входять (входили) до жодної проектної групи такого або іншого закладу вищої освіти в поточному семестрі (крім проектної групи з цієї ж спеціальності в даному навчальному закладі).

Керівником проектної групи призначається один з її членів, який має науковий ступінь і стаж науково-педагогічної та/або наукової роботи не менш як десять років для освітньо-наукового ступеня доктора філософії і ступеня магістра та п’ять років для освітніх ступенів бакалавра і молодшого бакалавра (до 6 вересня 2019 р. для початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти - з урахуванням стажу педагогічної роботи). Керівник проектної групи не може в поточному навчальному році одночасно керувати іншими проектними групами, за винятком керівництва проектними групами за різними рівнями вищої освіти в межах однієї спеціальності в даному закладі вищої освіти.

Залежно від рівня освіти до складу проектної групи спеціальності встановлюються додаткові вимоги:

для освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра у складі повинні бути не менш як три особи, з яких хоча б одна особа має науковий ступінь та/або вчене звання;

для освітнього ступеня бакалавра у складі повинні бути не менш як три особи, які мають науковий ступінь та/або вчене звання;

для освітнього ступеня магістра у складі повинні бути не менш як три особи, які мають науковий ступінь та вчене звання, з них один доктор наук та/або професор;

для освітньо-наукового ступеня доктора філософії/доктора мистецтва у складі повинні бути не менш як три особи, які мають науковий ступінь та вчене звання, з них не менше двох докторів наук та/або професорів.

Для отримання ліцензії з правом навчання іноземців та осіб без громадянства один із членів проектної групи повинен володіти англійською мовою на рівні В2 за Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти або кваліфікаційними документами (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), що пов’язані з використанням зазначеної мови.

Кадрові вимоги щодо забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері вищої та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

28. Науково-педагогічні та наукові працівники, які здійснюють освітній процес, повинні мати стаж науково-педагогічної діяльності понад два роки та рівень наукової та професійної активності, який засвідчується виконанням не менше чотирьох видів та результатів з перелічених у пункті 30 цих Ліцензійних умов.

Для другого (магістерського) рівня вищої освіти кадровий склад закладу освіти повинен включати з розрахунку на кожні десять здобувачів освітнього ступеня магістра одного викладача, який має кваліфікацію відповідно до спеціальності, науковий ступінь або вчене звання.

Для третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня (доктор філософії/доктор мистецтва) кадровий склад закладу освіти повинен включати з розрахунку на кожних два здобувачі освітнього ступеня доктора філософії/ доктора мистецтва одного викладача, який має науковий ступінь та/або вчене звання, а також кваліфікацію відповідно до спеціальності, підтверджену науковою, науково-педагогічною, педагогічною чи іншою професійною діяльністю за відповідною спеціальністю за не менш як сімома видами чи результатами, переліченими у пункті 30 цих Ліцензійних умов.

29. Група забезпечення спеціальності у кожному підрозділі закладу освіти, де здійснюється підготовка за спеціальністю, повинна складатися з науково-педагогічних або наукових працівників, які працюють у закладі освіти за основним місцем роботи та мають кваліфікацію відповідно до спеціальності і які не входять (входили) до жодної групи забезпечення такого або іншого закладу вищої освіти в поточному семестрі.

При цьому склад групи забезпечення повинен відповідати таким вимогам:

частка тих, хто має науковий ступінь та/або вчене звання, встановлюється для найвищого рівня, за яким фактично провадиться освітня діяльність, і становить не менше 20 відсотків загальної кількості членів групи забезпечення для рівня молодшого бакалавра (до 1 вересня 2019 р. з урахуванням педагогічних працівників, які мають вищу категорію), 50 відсотків - бакалавра, 60 відсотків - магістра, доктора філософії;

частка тих, хто має науковий ступінь доктора наук та/або вчене звання професора, встановлюється для найвищого рівня, за яким фактично провадиться освітня діяльність і становить не менше 10 відсотків загальної кількості членів групи забезпечення для рівня бакалавра, 20 відсотків - магістра, 30 відсотків - доктора філософії/доктора мистецтва.

Під час розрахунку показників для спеціальностей галузей знань 01 “Освіта/Педагогіка”, 02 “Культура і мистецтво”, спеціальності 191 “Архітектура та містобудування”, звання “народний артист”, “народний художник”, “народний архітектор”, “народний вчитель”, “заслужений діяч мистецтв”, “заслужений тренер України” прирівнюються до вченого звання професора, звання “заслужений артист”, “заслужений художник”, “заслужений архітектор”, “заслужений вчитель”, “заслужений працівник культури”, “заслужений майстер спорту України”, “заслужений працівник освіти”, “заслужений майстер народної творчості України” - вченого звання доцента.

Кількість членів групи забезпечення є достатньою, якщо на одного її члена припадає не більше 30 здобувачів вищої освіти всіх рівнів, курсів та форм навчання з відповідної спеціальності (для дистанційної форми навчання не більше 60 здобувачів).

30. Види і результати професійної діяльності особи за спеціальністю, яка застосовується до визнання кваліфікації, відповідної спеціальності:

1) наявність за останні п’ять років наукових публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз, рекомендованих МОН, зокрема Scopus або Web of Science Core Collection;

2) наявність не менше п’яти наукових публікацій у наукових виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України;

3) наявність виданого підручника чи навчального посібника або монографії;

4) наукове керівництво (консультування) здобувача, який одержав документ про присудження наукового ступеня;

5) участь у міжнародних наукових проектах, залучення до міжнародної експертизи, наявність звання “суддя міжнародної категорії”;

6) проведення навчальних занять із спеціальних дисциплін іноземною мовою в обсязі не менше 50 аудиторних годин на навчальний рік;

7) робота у складі експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій МОН або галузевих експертних рад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, або Акредитаційної комісії, або їх експертних рад, або міжгалузевої експертної ради з вищої освіти Акредитаційної комісії, або трьох експертних комісій МОН/зазначеного Агентства, або Науково-методичної ради/науково-методичних комісій (підкомісій) з вищої освіти МОН;

8) виконання функцій наукового керівника або відповідального виконавця наукової теми (проекту), або головного редактора/члена редакційної колегії наукового видання, включеного до переліку наукових фахових видань України, або іноземного рецензованого наукового видання;

9) керівництво школярем, який зайняв призове місце III-IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових навчальних предметів, II-III етапу Всеукраїнських конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів - членів Національного центру “Мала академія наук України”; участь у журі олімпіад чи конкурсів “Мала академія наук України”;

10) організаційна робота у закладах освіти на посадах керівника (заступника керівника) закладу освіти/інституту/факультету/відділення (наукової установи)/ філії/кафедри або іншого відповідального за підготовку здобувачів вищої освіти підрозділу/відділу (наукової установи)/навчально-методичного управління (відділу)/лабораторії/іншого навчально-наукового (інноваційного) структурного підрозділу/вченого секретаря закладу освіти (факультету, інституту)/відповідального секретаря приймальної комісії та його заступника;

11) участь в атестації наукових працівників як офіційного опонента або члена постійної спеціалізованої вченої ради (не менше трьох разових спеціалізованих вчених рад);

12) наявність не менше п’яти авторських свідоцтв та/або патентів загальною кількістю два досягнення;

13) наявність виданих навчально-методичних посібників/посібників для самостійної роботи студентів та дистанційного навчання, конспектів лекцій/практикумів/методичних вказівок/рекомендацій загальною кількістю три найменування;

14) керівництво студентом, який зайняв призове місце на I етапі Всеукраїнської студентської олімпіади (Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт), або робота у складі організаційного комітету/журі Всеукраїнської студентської олімпіади (Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт), або керівництво постійно діючим студентським науковим гуртком/проблемною групою; керівництво студентом, який став призером або лауреатом Міжнародних мистецьких конкурсів, фестивалів та проектів, робота у складі організаційного комітету або у складі журі міжнародних мистецьких конкурсів, інших культурно-мистецьких проектів; керівництво студентом, який брав участь в Олімпійських, Паралімпійських іграх, Всесвітній та Всеукраїнській Універсіаді, чемпіонаті світу, Європи, Європейських іграх, етапах Кубка світу та Європи, чемпіонаті України; виконання обов’язків тренера, помічника тренера національної збірної команди України з видів спорту; виконання обов’язків головного секретаря, головного судді, судді міжнародних та всеукраїнських змагань; керівництво спортивною делегацією; робота у складі організаційного комітету, суддівського корпусу;

15) наявність науково-популярних та/або консультаційних (дорадчих) та/або дискусійних публікацій з наукової або професійної тематики загальною кількістю не менше п’яти публікацій;

16) участь у професійних об’єднаннях за спеціальністю;

17) досвід практичної роботи за спеціальністю не менше п’яти років;

18) наукове консультування установ, підприємств, організацій протягом не менше двох років.

Під час визначення рівня наукової та професійної активності науково-педагогічного (наукового) працівника можуть зараховуватися здобутки за попередніми місцями роботи, п’ятирічний строк може продовжуватися на час перерви в роботі з об’єктивних причин (соціальна відпустка, призов/мобілізація на військову службу чи військова служба за контрактом, тривала хвороба тощо). Для підтвердження кваліфікації науково-педагогічного працівника закладів вищої освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців за мистецькими спеціальностями галузі знань 02 “Культура і мистецтво”, замість наукових публікацій можуть зараховуватися такі здобутки: літературні твори, переклади літературних творів, твори живопису, декоративного мистецтва, архітектури, архітектурні проекти, скульптурні, графічні, фотографічні твори, твори дизайну, музичні твори, аудіо- та відео твори, передачі (програми) організації мовлення, медіатвори, сценічні постановки, концертні програми (сольні та ансамблеві) кінотвори, анімаційні твори, аранжування творів, рекламні твори.

31. Наявність трудових договорів (контрактів) з усіма науково-педагогічними (науковими) працівниками та наказів про прийняття їх на роботу. Трудові договори (контракти) можуть бути відсутні лише для працівників, які прийняті на роботу до конкурсного заміщення вакантних посад у встановленому законодавством порядку або на умовах строкового договору без проведення конкурсу в разі заміщення посад працівників, які підвищують кваліфікацію або проходять стажування з відривом від виробництва, або перебувають у соціальній відпустці.

32. Заклад вищої освіти, який подав заяву про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) у сфері вищої освіти, зобов’язаний забезпечити кадровий склад науково-педагогічних працівників відповідно до вимог, передбачених цими Ліцензійними умовами.

Технологічні вимоги щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері вищої та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

33. Площа навчальних приміщень для проведення освітнього процесу повинна становити не менше ніж 2,4 кв. метра на одного здобувача освіти з урахуванням не більше трьох змін навчання, але не менше 2000 кв. метрів для закладу освіти. У разі розширення провадження освітньої діяльності враховуються ліцензовані обсяги дійсних ліцензій.

Заклад освіти повинен забезпечити доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних класів (груп) та іншої інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що повинно бути документально підтверджено фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень.

34. Забезпеченість комп’ютерними робочими місцями, лабораторіями, полігонами, обладнанням, устаткуванням, що необхідні для виконання освітніх програм, обґрунтовується окремим документом з наданням розкладу їх використання та розрахунків достатності. При цьому враховується комп’ютерна техніка із строком експлуатації не більше восьми років.

Забезпеченість навчальних аудиторій мультимедійним обладнанням повинна становити не менше ніж 30 відсотків.

35. Здобувачі вищої освіти, які цього потребують, повинні бути забезпечені гуртожитком.

36. Інформаційне забезпечення передбачає наявність:

вітчизняних та закордонних фахових періодичних видань відповідного або спорідненого спеціальності профілю у бібліотеці закладу освіти (у тому числі в електронному вигляді) залежно від найвищого рівня, за яким фактично провадиться освітня діяльність і становить не менше двох різних найменувань для кожної спеціальності (предметної спеціальності, сфери забезпечення і виду діяльності, виду) для ступеня молодшого бакалавра, чотирьох - бакалавра, п’яти - магістра, шести - доктора філософії/доктора мистецтва;

доступу до баз даних періодичних наукових видань англійською мовою відповідного або спорідненого профілю (допускається спільне користування базами кількома закладами освіти);

офіційного веб-сайта закладу освіти, на якому розміщена основна інформація про його діяльність (структура, ліцензії та сертифікати про акредитацію, освітня/освітньо-наукова/ видавнича/атестаційна (наукових працівників) діяльність, зразки документів про освіту, умови для доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень, навчальні та наукові структурні підрозділи та їх склад, перелік навчальних дисциплін, правила прийому, контактна інформація);

сторінки на офіційному веб-сайті закладу освіти англійською мовою, на якому розміщена основна інформація про діяльність (структура, ліцензії та сертифікати про акредитацію, освітні/освітньо-наукові програми, зразки документів про освіту), правила прийому іноземців та осіб без громадянства, умови навчання та проживання іноземців та осіб без громадянства, контактна інформація (у разі започаткування або провадження підготовки іноземців та осіб без громадянства).

37. Соціально-побутова інфраструктура передбачає наявність:

бібліотеки, у тому числі читальної зали;

медичного пункту, пунктів харчування, актової чи концертної зали, спортивної зали, стадіону та/або спортивних майданчиків (крім закладів вищої освіти та наукових установ, які здійснюють підготовку лише докторів філософії/ докторів мистецтва).

38. Навчально-методичне забезпечення передбачає наявність:

усіх затверджених в установленому порядку освітніх (освітньо-професійних, освітньо-наукових, освітньо-творчих) програм, навчальних планів, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти;

робочих програм з усіх навчальних дисциплін навчальних планів, які включають: програму навчальної дисципліни, заплановані результати навчання, порядок оцінювання результатів навчання, рекомендовану літературу (основну, допоміжну), інформаційні ресурси в Інтернеті;

програм з усіх видів практичної підготовки до кожної освітньої програми;

методичних матеріалів для проведення підсумкової атестації здобувачів вищої освіти;

навчальних планів з обов’язковим вивченням української мови як окремої навчальної дисципліни “Українська мова як іноземна” у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у закладах вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від мови навчання.

Організаційні вимоги щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

39. Здобувач ліцензії повинен відповідати вимогам щодо започаткування освітньої діяльності у сфері вищої освіти.

Ліцензіат повинен дотримуватися вимог щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти під час її провадження.

40. За наявності в закладі освіти відокремленого структурного підрозділу (філії), в якому здійснюється повний цикл навчання за певною спеціальністю за певним рівнем (рівнями) вищої освіти, до нього застосовуються вимоги щодо підготовки фахівців за відповідним рівнем вищої освіти.

41. У разі запровадження дистанційної форми навчання ліцензіат повинен додатково дотримуватися вимог науково-методичного, кадрового і системотехнічного забезпечення дистанційної форми навчання, а також забезпечити створення і функціонування системи управління дистанційною формою навчання та веб-ресурсами навчальних дисциплін (програм).

42. Кількість здобувачів вищої освіти на певній спеціальності та рівні вищої освіти повинна становити не менше 50 відсотків відповідного ліцензованого обсягу. Допускається зменшення такого показника на період до шести місяців упродовж навчального року.

43. Здобувач ліцензії забезпечує подання в електронному вигляді відомостей про кадрове та матеріально-технічне забезпечення закладу освіти, його відокремленого структурного підрозділу, які передбачені цими Ліцензійними умовами, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Ліцензіат забезпечує актуальність відомостей про кадрове та матеріально-технічне забезпечення. Відомості про кадрове забезпечення подаються кожного навчального року до 1 травня, а про матеріально-технічне забезпечення - до 31 грудня або протягом трьох місяців після їх зміни. Заклад освіти має право у разі потреби оновлювати відомості протягом року.

На вимогу МОН ліцензіат повинен подати склад групи забезпечення спеціальності (спеціальностей) кожного підрозділу, де здійснюється підготовка за спеціальністю, із зазначенням прізвища, імені та по батькові кожного члена групи, його наукового ступеня та вченого звання або інших підстав внесення особи до складу групи забезпечення.

44. Відповідальність за достовірність даних, внесених до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, несе ліцензіат.

45. Вищі військові заклади освіти (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання) не подають відомості про кадрове, матеріально-технічне забезпечення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Перелік документів, що підтверджують відповідність закладу освіти вимогам щодо започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

46. Здобувач ліцензії (ліцензіат) подає до МОН заяву про отримання ліцензії (про розширення провадження освітньої діяльності) (додаток 1). До заяви додаються такі документи:

1) копії установчих документів юридичної особи (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності);

2) копії рішень про утворення відокремлених структурних підрозділів та положення про них (під час подання заяви про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності/розширення провадження освітньої діяльності для таких підрозділів) (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу);

3) копії документів, що підтверджують майнові права на основні засоби для здійснення навчального процесу на строк не менший необхідного для завершення одного повного циклу освітньої діяльності;

4) копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату);

5) концепція освітньої діяльності за відповідною спеціальністю на заявленому рівні вищої освіти/за спеціальністю (програмою, галуззю знань) у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою, яка включає, зокрема:

код та найменування спеціальності;

рівень вищої освіти;

орієнтовний перелік спеціалізацій та освітніх програм;

загальний обсяг у кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи та строк навчання;

професійні стандарти, на дотримання яких планується спрямувати навчання (в разі наявності);

перелік основних компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач вищої/післядипломної освіти;

орієнтовний перелік професійних кваліфікацій, які планується надавати;

вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання;

порядок оцінювання результатів навчання;

6) відомості про проектну групу освітньої діяльності у сфері вищої/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (додаток 2) або про якісний склад групи забезпечення освітніх програм спеціальності у сфері вищої/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою - під час подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу (додаток 3);

7) відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої освіти/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (додаток 4);

8) відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої освіти/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу) (додаток 5);

9) текстовий опис у довільній формі щодо використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об’єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за раніше отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами;

10) копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи або керівника групи забезпечення заявленій спеціальності;

11) копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти (для документів про освіту, виданих навчальними закладами інших країн, додатково подаються копії документів про визнання їх в Україні);

12) копію відповідного рішення президії Національної академії наук, національних галузевих академій наук для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності науковими установами, що їм підпорядковуються;

13) документ про декларування виконання вимог Ліцензійних умов (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу);

14) копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у сфері вищої та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою);

15) опис документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності, у двох примірниках (додаток 6).

47. У разі коли здобувач ліцензії (ліцензіат) є закладом освіти іноземної держави або структурним підрозділом (філією) такого закладу освіти, додатково подаються такі документи:

1) копії документів, що підтверджують правові підстави утворення та функціонування на території України закладу освіти іноземної держави чи його структурного підрозділу (міжнародного договору, дозволу МОН, дозволу (згоди) уповноваженого органу держави місцезнаходження закладу освіти на утворення та діяльність такого закладу чи його структурного підрозділу на території України, якщо це передбачено законодавством відповідної держави);

2) копії документів, що підтверджують визнання закладу освіти в системі освіти іноземної держави та/або акредитацію (визнання) освітніх програм, за якими передбачається провадження освітньої діяльності (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), та переклад таких документів українською мовою, засвідчений нотаріально;

3) опис документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності, у двох примірниках (додаток 6).

48. Документи формуються у справу, пронумеровуються та підписуються керівником закладу освіти або уповноваженою на це особою.

Започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

Кадрові вимоги щодо забезпечення започаткування освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

49. У складі проектної групи спеціальності повинно бути не менше трьох педагогічних працівників, які працюють у закладі освіти за основним місцем роботи, мають кваліфікацію відповідно до спеціальності та вищу педагогічну категорію. Відповідність спеціальності визначається згідно з документами про вищу освіту або про науковий ступінь, або наявність у не більш як половини складу проектної групи досвіду практичної роботи за відповідною спеціальністю не менше п’яти років, у тому числі педагогічної чи науково-педагогічної діяльності. Керівником проектної групи призначається один з її членів, який має стаж педагогічної роботи не менш як п’ять років.

Для отримання ліцензії з правом навчання іноземців та осіб без громадянства один із членів проектної групи повинен володіти англійською мовою на рівні В2 за Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти або мати кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), що пов’язані з використанням зазначеної мови.

Кадрові вимоги щодо забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

50. Проведення усіх видів навчальних занять, здійснення керівництва курсовими, дипломними роботами (проектами) здійснюють педагогічні працівники відповідної спеціальності, причому не менше 25 відсотків лекцій проводяться педагогічними працівниками, які мають вищу педагогічну категорію. Відповідність спеціальності педагогічного працівника дисципліні визначається згідно з документами про вищу освіту або про науковий ступінь, або досвідом практичної роботи за відповідною спеціальністю не менше п’яти років, або підвищенням кваліфікації тривалістю не менше 72 аудиторних годин.

51. Наявність трудових договорів (контрактів) з усіма педагогічними працівниками та/або наказів про прийняття їх на роботу.

52. Заклад освіти, який подав заяву про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) за спеціальністю на рівні фахової передвищої освіти та післядипломної освіти, зобов’язаний забезпечити кадровий склад педагогічних працівників відповідно до передбачених цими Ліцензійними умовами вимог.

Технологічні вимоги щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнем фахової передвищої освіти та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

53. Площа навчальних приміщень для проведення освітнього процесу повинна становити не менше ніж 2,4 кв. метра на одного здобувача освіти з урахуванням не більше трьох змін навчання, але не менше 2000 кв. метрів для закладу освіти. У разі розширення провадження освітньої діяльності враховуються ліцензовані обсяги дійсних ліцензій.

54. Забезпеченість комп’ютерними робочими місцями, лабораторіями, полігонами, обладнанням, устаткуванням, що необхідні для виконання освітніх програм, обґрунтовується окремим документом з наданням розкладу їх використання та розрахунків достатності. При цьому враховується комп’ютерна техніка із строком експлуатації не більше восьми років.

Забезпеченість навчальних аудиторій мультимедійним обладнанням повинна становити не менше 10 відсотків.

55. Здобувачі освіти, які цього потребують, повинні бути забезпечені гуртожитком.

56. Інформаційне забезпечення передбачає наявність:

фахових періодичних видань відповідного або спорідненого профілю у бібліотеці закладу освіти (у тому числі в електронному вигляді) - не менше двох різних найменувань для кожної спеціальності;

офіційного веб-сайта закладу освіти, на якому розміщена основна інформація про його діяльність (структура, ліцензії та сертифікати про акредитацію, освітня діяльність, зразки документів про освіту, умови для доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень, навчальні структурні підрозділи та їх склад, перелік навчальних дисциплін, правила прийому, контактна інформація);

сторінки на офіційному веб-сайті закладу освіти англійською мовою, на якому розміщена основна інформація про діяльність (структура, ліцензії та сертифікати про акредитацію, освітні програми, зразки документів про освіту), правила прийому іноземців та осіб без громадянства, умови навчання та проживання іноземців та осіб без громадянства, контактна інформація (у разі започаткування або провадження підготовки іноземців та осіб без громадянства).

57. Соціально-побутова інфраструктура передбачає наявність бібліотеки, у тому числі читальної зали, медичного пункту, пунктів харчування, актової чи концертної зали, спортивної зали, стадіону та/або спортивних майданчиків.

58. Навчально-методичне забезпечення передбачає наявність:

усіх затверджених в установленому порядку освітніх програм, навчальних планів, за якими здійснюється підготовка здобувачів освіти;

робочих програм з усіх навчальних дисциплін навчальних планів, які включають: програму навчальної дисципліни, заплановані результати навчання, порядок оцінювання результатів навчання, рекомендовану літературу, інформаційні ресурси в Інтернеті;

програм з усіх видів практичної підготовки до кожної освітньої програми;

методичних матеріалів для проведення підсумкової атестації здобувачів.

Організаційні вимоги щодо провадження освітньої діяльності за рівнем фахової передвищої освіти та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

59. Здобувач ліцензії повинен відповідати вимогам щодо започаткування освітньої діяльності за рівнем фахової передвищої освіти.

Ліцензіат повинен дотримуватися вимог щодо провадження освітньої діяльності за рівнем фахової передвищої освіти під час її провадження.

60. За наявності в закладі освіти відокремленого структурного підрозділу (філії), в якому здійснюється повний цикл навчання за певною спеціальністю на певному рівні у сфері фахової передвищої освіти, до нього застосовуються вимоги щодо підготовки фахівців за рівнем фахової передвищої освіти.

61. У разі запровадження дистанційної форми навчання заклад фахової передвищої освіти повинен додатково дотримуватися вимог до навчально-методичного, кадрового і системотехнічного забезпечення дистанційної форми навчання, а також забезпечити створення і функціонування системи управління дистанційною формою навчання та веб-ресурсами навчальних дисциплін (програм).

62. Кількість здобувачів за рівнем фахової передвищої освіти на певній спеціальності повинна становити не менше 50 відсотків відповідного ліцензованого обсягу.

63. Здобувач ліцензії забезпечує подання в електронному вигляді відомостей про кадрове та матеріально-технічне забезпечення закладу фахової передвищої освіти, його відокремленого структурного підрозділу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Відповідальність за достовірність даних, внесених до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, несе ліцензіат.

На вимогу МОН ліцензіат повинен подати список науково-педагогічних та педагогічних працівників, які забезпечують відповідний освітній процес, із зазначенням прізвища, імені та по батькові, освіти, наукового ступеня та вченого звання.

Перелік документів, що підтверджують відповідність закладу фахової передвищої освіти вимогам щодо започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

64. Здобувач ліцензії (ліцензіат) подає до МОН заяву про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) (додаток 7). До заяви додаються такі документи:

1) копії установчих документів юридичної особи (крім випадків подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу);

5) концепція освітньої діяльності за відповідною спеціальністю, яка включає, зокрема:

код та найменування спеціальності;

освітньо-кваліфікаційний рівень;

орієнтовний перелік спеціалізацій та освітніх програм;

професійні стандарти, на дотримання яких планується спрямувати навчання (в разі наявності);

перелік основних компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач;

орієнтовний перелік професійних кваліфікацій, які планується надавати;

вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання;

порядок оцінювання результатів навчання;

6) відомості про проектну групу освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти (пункт 1 додатка 8) або про якісний склад групи забезпечення освітніх програм спеціальності у сфері фахової передвищої освіти для розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу (пункт 2 додатка 8);

7) відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти (додаток 9);

8) відомості про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти (додаток 10);

9) відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу) (додаток 11);

10) текстовий опис у довільній формі щодо використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об’єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу фахової передвищої освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за всіма раніше отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами;

11) копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи або керівника групи забезпечення заявленій спеціальності;

12) копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти; викладачів, які здійснюють освітній процес за спеціальністю (документів про вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання, документи, які підтверджують досвід роботи) у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу (для документів про освіту, виданих закладами освіти інших країн, додатково подаються копії документів про визнання їх в Україні);

13) документ про декларування виконання вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу);

14) копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у сфері фахової передвищої та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста);

15) опис документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності, у двох примірниках (додаток 12).

65. У разі коли здобувач ліцензії (ліцензіат) є закладом освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого утворюється і функціонує на території України, додатково подаються такі документи:

1) копії документів, що засвідчують правові підстави утворення та функціонування на території України закладу освіти іноземної держави чи його структурного підрозділу (міжнародного договору, дозволу МОН, дозволу (згоди) уповноваженого органу держави місцезнаходження закладу освіти на утворення та діяльність такого закладу чи його структурного підрозділу на території України, якщо це передбачено законодавством відповідної держави);

2) копії документів, що засвідчують визнання закладу освіти в системі освіти іноземної держави та/або акредитацію (визнання) освітніх програм, за якими передбачається провадження освітньої діяльності (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), та переклад таких документів українською мовою, засвідчений нотаріально.

66. Документи формуються у справу, пронумеровуються та підписуються керівником закладу освіти або уповноваженою на це особою.

Започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою

Кадрові вимоги щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнями професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою

67. Кадрові вимоги щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти наведено у додатку 14.

Технологічні вимоги щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнями професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою

68. Технологічні вимоги щодо матеріально-технічного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти наведено у додатку 15.

69. Заклад освіти повинен забезпечити доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об’єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що повинно бути документально підтверджено фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень.

Організаційні вимоги щодо провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою

70. Здобувач ліцензії повинен відповідати вимогам щодо провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.

Ліцензіат повинен дотримуватися вимог щодо провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти протягом усього періоду навчання.

За наявності дозволу засновника або уповноваженого органу управління освітою за місцезнаходженням закладу освіти ліцензіат, який провадить освітню діяльність у сфері професійної (професійно-технічної) освіти за первинною професійною підготовкою з окремих професій, може впроваджувати освітню діяльність таким чином, щоб одна із професій була базовою, а інші - суміжними, якщо вони є спорідненими і близькими за технологічними процесами і засобами навчання та можуть виконуватися одночасно. При цьому такий ліцензіат повинен не перевищувати строк навчання та ліцензований обсяг.

71. За наявності в закладі освіти відокремленого структурного підрозділу (філії), в якому здійснюється повний цикл навчання за певною професією чи класом (підкласом, групою) класифікаційних угруповань професій, спеціальністю, до нього застосовуються вимоги, встановлені цими Ліцензійними умовами для підготовки фахівців з відповідної професії чи споріднених професій за певним класом (підкласом, групою) класифікаційних угруповань професій спеціальності за певним рівнем професійної (професійно-технічної) освіти.

На вимогу МОН ліцензіат повинен подати список педагогічних працівників, які забезпечують відповідний освітній процес, із зазначенням прізвища, імені та по батькові, освіти та кваліфікаційної категорії.

72. Здобувач ліцензії забезпечує подання в електронному вигляді відомостей про кадрове та матеріально-технічне забезпечення закладу професійної (професійно-технічної) освіти, його відокремленого структурного підрозділу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Перелік документів, що підтверджують відповідність закладу освіти вимогам щодо започаткування та провадження освітньої діяльності за певним рівнем професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою

73. Здобувач ліцензії (ліцензіат) разом із заявою про отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності) (додаток 13) подає такі документи:

2) копію положення про підрозділ підприємства або закладу освіти, до повноважень якого належить професійне (професійно-технічне) навчання кваліфікованих робітників, у разі ліцензування професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації та/або перепідготовки, у тому числі на виробництві (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності);

3) копію положення про відокремлений структурний підрозділ (у разі наявності у здобувача ліцензії (ліцензіата) відокремлених структурних підрозділів, що провадитимуть освітню діяльність) (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності);

4) копії документів, що підтверджують право власності, оперативного управління чи користування основними засобами для здійснення навчально-виховного процесу на строк, необхідний для завершення повного циклу освітньої діяльності;

5) копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату);

6) копію затвердженої в установленому порядку освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти або кваліфікаційної характеристики професії або професійного стандарту, копії затверджених в установленому порядку навчальних планів з пояснювальною запискою до них, розроблених на основі державних стандартів професійно-технічної освіти (за наявності), або типових навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників;

7) відомості про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем професійної (професійно-технічної) освіти (додаток 16);

8) відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти (додаток 17);

9) відомості про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем професійної (професійно-технічної) освіти (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу) (додаток 18);

10) відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем професійної (професійно-технічної) освіти (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу) (додаток 19);

11) копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти (документів про вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання), для документів про освіту, виданих навчальними закладами інших країн, додатково подається копія документа про визнання їх в Україні (крім розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу);

12) документ про декларування виконання вимог цих Ліцензійних умов (у разі подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу);

13) копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою);

14) опис документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти або розширення провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, у двох примірниках (додаток 20).

74. Якщо здобувач ліцензії (ліцензіат) є закладом професійної (професійно-технічної) освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого утворюється та функціонує на території України, додатково подаються такі документи:

1) копії документів, що підтверджують правові засади утворення та функціонування на території України закладу професійної (професійно-технічної) освіти іноземної держави чи його структурного підрозділу (міжнародного договору, дозволу МОН, дозволу (згоди) уповноваженого органу управління освітою (забезпечення якості освіти) держави місцезнаходження закладу освіти на утворення та діяльність такого закладу освіти чи його структурного підрозділу на території України, якщо це передбачено законодавством відповідної держави);

2) копії документів, що підтверджують визнання закладу професійної (професійно-технічної) освіти в системі освіти іноземної держави та/або акредитацію (визнання) освітніх програм, за якими передбачається провадження освітньої діяльності (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), та переклад зазначених документів українською мовою, засвідчений нотаріально;

3) копії погоджених з МОН освітньої/професійної програми та навчального плану українською мовою, за якими провадитиметься освітня діяльність;

4) опис документів, необхідних для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти або розширення провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти закладом освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого утворюється і функціонує на території України, у двох примірниках (додаток 21).

75. Документи формуються у справу, пронумеровуються та підписуються керівником закладу освіти або уповноваженою на це особою.

Започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти

Кадрові вимоги щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти

76. Заклад освіти або його структурний підрозділ повинен бути забезпечений працівниками у кількості не меншій, ніж визначено Типовими штатними нормативами закладів загальної середньої освіти, що затверджені в установленому порядку, та вчителями, які безпосередньо задіяні у проведенні навчальних занять (уроків), - відповідно до затвердженої освітньої програми.

Допускається наявність вакантних посад не більш як 5 відсотків загальної чисельності педагогічних працівників згідно із штатним розписом.

77. Наявність вищої освіти (ступеня не нижче магістра) у керівника закладу загальної середньої освіти підтверджується відповідним документом про освіту.

Вища педагогічна освіта за отриманою спеціальністю чи освітня та (або) професійна кваліфікація вчителів, які безпосередньо задіяні у проведенні навчальних занять, повинна відповідати навчальним предметам (дисциплінам), що ними викладаються. Відповідність вищої педагогічної освіти за отриманою спеціальністю чи освітньої та (або) професійної кваліфікації підтверджується відповідними документами про освіту.

До провадження педагогічної діяльності на посадах педагогічних працівників у закладах загальної середньої освіти можуть залучатися також наукові та науково-педагогічні працівники, які мають наукові ступені за відповідними спеціальностями.

Педагогічні працівники, які мають документи про вищу освіту, видані іноземними закладами вищої освіти, допускаються до провадження педагогічної діяльності нарівні з особами, які отримали вищу освіту в Україні, після визнання ступенів вищої освіти, здобутих в іноземних закладах освіти.

Технологічні вимоги щодо забезпечення започаткування освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти

78. Здобувач ліцензії відповідно до кадрових, технологічних, організаційних вимог щодо забезпечення провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти, визначеними цими Ліцензійними умовами, письмово (у довільній формі) надає зобов’язання щодо:

матеріально-технічного, кадрового, навчально-методичного та інформаційного забезпечення освітньої діяльності закладу загальної середньої освіти, необхідного для досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених відповідним державним стандартом загальної середньої освіти (навчальними (освітніми) програмами іноземних держав, - у разі провадження освітньої діяльності за програмами іноземних держав) і забезпечення безпеки життєдіяльності здобувачів освіти та охорони праці;

забезпечення безперешкодного доступу до будівель, приміщень закладу освіти для дітей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (із зазначенням строків виконання).

Кадрові вимоги щодо забезпечення провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти

79. Кожен працівник закладу освіти або його структурного підрозділу відповідно до законодавства повинен пройти обов’язковий профілактичний медичний огляд, що відображається в його особистій медичній книжці.

Технологічні вимоги щодо забезпечення провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти

80. До матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності за певними рівнями повної загальної середньої освіти встановлюються такі технологічні вимоги:

1) заклад освіти або його структурний підрозділ для здійснення освітньої діяльності на певному рівні повинен бути забезпечений приміщеннями, спортивним майданчиком для проведення у достатній кількості занять з фізичної культури, їдальнею;

2) майно закладу освіти або його структурного підрозділу повинно бути закріплене за ним відповідно до вимог законодавства (право власності, оперативне управління, господарське відання, найм (оренда), позичка);

3) заклад освіти або його структурний підрозділ повинен мати документи, які засвідчують право власності чи користування майном для провадження освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, що ліцензується;

4) заклад освіти або його структурний підрозділ повинен забезпечити доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівель, навчальних класів (груп) та іншої інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що повинно бути документально підтверджено фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень.

81. До навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти встановлюються такі технологічні вимоги:

1) заклад освіти або його структурний підрозділ повинен мати затверджену освітню програму;

2) заклад освіти або його структурний підрозділ повинен мати на кожного учня по одному примірнику підручника з навчальних предметів освітньої програми або забезпечити постійний доступ до їх електронних версій.

82. До інформаційного забезпечення освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти встановлюється вимога щодо наявності бібліотечного фонду закладу освіти або його структурного підрозділу, який повинен складатися з:

1) художньої літератури у достатній кількості для забезпечення виконання навчальних (освітніх) програм з предметів української, зарубіжної літератури, літератури корінних народів та національних меншин відповідно до навчального плану;

2) довідкової літератури:

словників перекладних - по одному примірнику на п’ять учнів (з кожної іноземної мови згідно з навчальним планом);

тлумачних, орфографічних словників, словників іншомовних слів (українською мовою) - по п’ять примірників кожного виду словника.

Організаційні вимоги щодо провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти

83. Ліцензіат повинен відповідати вимогам цих Ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти.

Ліцензіат повинен дотримуватися вимог цих Ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти протягом усього періоду її здійснення.

Перелік документів, необхідних для започаткування провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти

84. Здобувач ліцензії разом із заявою про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (додаток 22) подає:

1) копії установчих документів юридичної особи (статут) або копію положення про структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність;

2) копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату);

3) письмове зобов’язання щодо матеріально-технічного, кадрового, навчально-методичного та інформаційного забезпечення освітньої діяльності закладу загальної середньої освіти, необхідного для досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених відповідним державним стандартом повної загальної середньої освіти (навчальними (освітніми) програмами іноземних держав - у разі провадження освітньої діяльності за програмами іноземних держав) і забезпечення безпеки життєдіяльності здобувачів освіти та охорони праці;

4) письмове зобов’язання щодо забезпечення безперешкодного доступу до будівель, приміщень закладу загальної середньої освіти для дітей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення із зазначенням строків виконання;

5) копію документа, що засвідчує рівень освіти і кваліфікації керівника закладу загальної середньої освіти (документа про вищу освіту, а для документа про освіту, виданого навчальним закладом іншої країни, додатково подається копія документа про визнання його в Україні);

6) опис документів, що подаються для одержання ліцензії на започаткування освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, або розширення провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти за відповідним рівнем, у двох примірниках (додаток 26).

85. У разі коли здобувач ліцензії (ліцензіат) планує провадити освітню діяльність за освітніми програмами (стандартами) іншої країни, то додатково подаються копії документів про визнання закладу освіти у системі освіти іноземної держави та/або освітньої/навчальної програми, за якою передбачається провадження освітньої діяльності в Україні, уповноваженим органом управління освітою (забезпечення якості освіти) держави походження відповідної освітньої/навчальної програми (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), а також переклад таких документів українською мовою, засвідчений нотаріально.

86. Документи формуються у справу, пронумеровуються та підписуються керівником закладу загальної середньої освіти або уповноваженою на це особою.

Перелік документів, необхідних для розширення провадження освітньої діяльності за рівнями повної загальної середньої освіти

87. Ліцензіат разом із заявою про розширення провадження освітньої діяльності (додаток 22) подає:

2) копії документів, що підтверджують право власності чи користування майном для провадження освітньої діяльності;

3) копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату);

4) відомості про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, необхідного для виконання вимог державного стандарту повної загальної середньої освіти відповідного рівня (додаток 23);

5) відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, необхідного для виконання вимог державного стандарту повної загальної середньої освіти відповідного рівня (додаток 24);

6) відомості про навчально-методичне та інформаційне забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, необхідне для виконання вимог державного стандарту освіти відповідного рівня (крім розширення провадження в разі збільшення ліцензованого обсягу) (додаток 25);

7) копію документа, що засвідчує рівень освіти і кваліфікації керівника закладу загальної середньої освіти, зокрема копію документа про вищу освіту, а для документа про освіту, виданого навчальним закладом іншої країни, додатково подається копія документа про визнання його в Україні;

8) опис документів, що подаються на розширення провадження освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти (збільшення ліцензованого обсягу), у двох примірниках (додаток 27).

88. У разі коли здобувач ліцензії (ліцензіат) провадить освітню діяльність відповідно до законодавства інших країн, то додатково подаються копії документів про визнання закладу загальної середньої освіти в системі освіти іноземної держави та/або освітньої/навчальної програми, за якою передбачається провадження освітньої діяльності в Україні, уповноваженим органом управління освітою (забезпечення якості освіти) держави походження відповідної освітньої/навчальної програми (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), а також переклад зазначених документів українською мовою, засвідчений нотаріально.

89. Документи формуються у справу, пронумеровуються та підписуються керівником закладу загальної середньої освіти або уповноваженою на це особою.

Започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти

Кадрові вимоги щодо започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти

90. Заклад дошкільної освіти, фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти повинен бути забезпечений педагогічними працівниками, необхідними для реалізації освітнього процесу та виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

91. Кожен працівник закладу дошкільної освіти, фізичної особи - підприємця або структурного підрозділу юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, відповідно до законодавства повинні пройти обов’язковий профілактичний медичний огляд, що відображається в його особистій медичній книжці.

92. Для фізичної особи - підприємця, який самостійно надає освітні послуги за рівнем дошкільної освіти, - наявність відповідної фахової освіти і медичної довідки встановленого зразка.

Технологічні вимоги щодо започаткування та провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти

93. Заклад дошкільної освіти, фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, повинен мати матеріально-технічну базу, що забезпечує виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

94. Матеріально-технічне забезпечення закладу дошкільної освіти, фізичної особи - підприємця або структурного підрозділу юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, повинне відповідати вимогам нормативно-правових актів у сфері дошкільної освіти щодо безпеки життєдіяльності дітей та охорони праці.

95. Заклад дошкільної освіти, фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, повинен забезпечити безперешкодний доступ до будівель, групових приміщень, якщо планується провадження освітньої діяльності для дітей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Ознаками безперешкодного доступу до будівель, групових приміщень, закладів дошкільної освіти та безпеки пересування для маломобільних груп населення є:

безпроблемне пересування на візку по території закладу (рекомендована висота бордюрів пішохідних шляхів на ділянці становить 2,5-4 сантиметри);

доступний заїзд до приміщень: відсутність порогів, наявність пандусів (за наявності технічних можливостей, які не перешкоджають пересуванню інших дітей);

наявність означення місцезнаходження (піктограми).

Інформація про умови доступності приміщення для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення розміщується у місці, доступному для візуального сприйняття дорослим, що супроводжує дитину.

Для закладів дошкільної освіти, введених в експлуатацію після набрання чинності цих Ліцензійних умов, доступність до будівель, групових приміщень закладів дошкільної освіти повинна відповідати державним будівельним нормам.

Організаційні вимоги щодо провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти

96. Здобувач ліцензії повинен відповідати вимогам щодо провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти. Ліцензіат повинен дотримуватися вимог цих Ліцензійних умов під час провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти.

Перелік документів, необхідних для започаткування провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти

97. Здобувач ліцензії разом із заявою про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (додаток 28) подає:

1) копії установчих документів юридичної особи (статут) або копію положення про структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права або фізичну особу - підприємця, основним видом діяльності яких є освітня діяльність;

2) письмове зобов’язання щодо матеріально-технічного, кадрового та навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності закладу дошкільної освіти, фізичної особ - підприємця або структурного підрозділу юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, у тому числі у частині забезпечення безпеки життєдіяльності дітей та охорони праці;

3) копії документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфікації керівника закладу дошкільної освіти (структурного підрозділу юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти);

4) опис документів, що подаються закладом дошкільної освіти, фізичною особою - підприємцем або структурним підрозділом юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти, у двох примірниках (додаток 29).

98. Фізична особа - підприємець додатково подає:

1) копії сторінок паспорта, на яких зазначені прізвище, ім’я по батькові, серія, номер паспорта, коли і ким виданий, місце проживання;

2) копії документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфікації;

3) копію довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків або копію відповідної сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

4) медичну довідку встановленого зразка.

99. Документи формуються у справу, пронумеровуються та підписуються керівником закладу дошкільної освіти, фізичною особою - підприємцем, яка провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, або керівником юридичної особи публічного чи приватного права, структурний підрозділ якої провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, або уповноваженою на це особою.

{Ліцензійні умови в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 1
до Ліцензійних умов

ЗАЯВА
про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) у сфері вищої/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

{Додаток 1 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 2
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про проектну групу освітньої діяльності у сфері вищої/ післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

1. Якісний склад проектної групи, яка утворена у складі відповідального за підготовку здобувачів вищої освіти підрозділу __________________ або кафедри _____________________ із спеціальності _______________________/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою підрозділу______________________або кафедри___________________із спеціальності у галузі_________________________

Прізвище, ім’я, по батькові керівника та членів проектної групи	Найменування посади, місце роботи	Найменування закладу, який закінчив викладач, рік закінчення, спеціальність, кваліфікація згідно з документом про вищу освіту*	Науковий ступінь, шифр і наймену вання наукової спеціальності, тема дисертації, вчене звання, за якою кафедрою (спеціальністю) присвоєно	Стаж науково-педагогічної та/або наукової роботи	Інформація про наукову діяльність (основні публікації за напрямом, науково-дослідній роботі, участь у конференціях і семінарах, робота з аспірантами та докторантами, керівництво науковою роботою студентів)	Відомості про підвищення кваліфікації викладача (найменування закладу, вид документа, тема, дата видачі)	Примітки**
Особи, які працюють за основним місцем роботи (в тому числі за суміщенням)

Особи, які працюють за сумісництвом

__________
* Додатково зазначається наявність сертифіката відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижче В2 з англійської мови або наявність кваліфікаційних документів (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), що пов’язані з використанням зазначеної мови у разі провадження освітньої діяльності з підготовки іноземців та осіб без громадянства.
** Зазначаються додаткові показники, що визначають кваліфікацію працівника, відповідно до спеціальності.

{Додаток 2 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 3
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про якісний склад групи забезпечення освітніх програм спеціальності у сфері вищої/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою (для розширення провадження освітньої діяльності в разі збільшення ліцензованого обсягу)

__________
* Додатково зазначається наявність сертифіката відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижче В2 з англійської мови або наявність кваліфікаційних документів (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), що пов’язані з використанням зазначеної мови у разі провадження освітньої діяльності з підготовки іноземців та осіб без громадянства.
** Зазначаються показники, що визначають кваліфікацію працівника відповідно до спеціальності.

{Додаток 3 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 4
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

1. Інформація про загальну площу приміщень, що використовуються у навчальному процесі

Адреса приміщення	Повне найменування власника майна	Площа, кв. метрів			Найменування та реквізити документа про право власності або оперативного управління, або користування	Документ про право користування (договір оренди)
Адреса приміщення	Повне найменування власника майна	загальна	призначена для використаня під час навчання за спеціальністю, що ліцензується	призначена для використання за іншими спеціальностями відповідно до отриманої ліцензії		строк дії договору оренди (з _____ по ______)	наявність державної реєстрації	наявність нотаріального посвідчення

2. Забезпечення приміщеннями навчального призначення та іншими приміщеннями

Найменування приміщення	Площа приміщень, кв. метрів
	усього	у тому числі
	усього	власних	орендованих	зданих в оренду
1. Навчальні приміщення, усього у тому числі:
приміщення для занять студентів, курсантів, слухачів (лекційні, аудиторні приміщення, кабінети, лабораторії тощо)
комп’ютерні лабораторії
спортивні зали
2. Приміщення для науково-педагогічних (педагогічних) працівників
3. Службові приміщення
4. Бібліотека, у тому числі читальні зали
5. Гуртожитки
6. Їдальні, буфети
7. Профілакторії, бази відпочинку
8. Медичні пункти
9. Інші

3. Обладнання лабораторій та спеціалізованих кабінетів

Найменування лабораторії, спеціалізованого кабінету, їх площа, кв. метрів

Найменування навчальної дисципліни

Найменування обладнання, устаткування, їх кількість*

Опис обладнання, устаткування

4. Обладнання, устаткування та програмне забезпечення спеціалізованих комп’ютерних лабораторій, які забезпечують виконання навчального плану за спеціальністю __________________________________

Найменування комп’ютерної лабораторії, її площа, кв. метрів

Навчальна дисципліна **

Кількість персональних комп’ютерів із строком використання не більше восьми років

Найменування пакетів прикладних програм (у тому числі ліцензованих)

Наявність каналів доступу до Інтернету (так/ні)

__________
* В описовому форматі додатково надається обґрунтування достатності обладнання для провадження освітньої діяльності за спеціальністю, що ліцензується, для заявленого ліцензованого обсягу, в тому числі ліцензованого обсягу закладу освіти за іншими спеціальностями, за якими в навчальному процесі таке обладнання використовується.
** Підготовка курсової, дипломної роботи вважається окремою навчальною дисципліною та включається до відповідного переліку.

5. Інформація про соціальну інфраструктуру

Найменування об’єкта соціальної інфраструктури (показника, нормативу)	Кількість	Площа, кв. метрів
1. Гуртожитки для студентів
2. Житлова площа на одного студента у гуртожитку
3. Їдальні та буфети
4. Кількість студентів на одне місце в їдальнях і буфетах
5. Актові зали
6. Спортивні зали
7. Плавальні басейни
8. Інші спортивні споруди: стадіони спортивні майданчики корти тощо
9. Студентський палац (клуб)
10. Інші

{Додаток 4 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 5
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про інформаційне забезпечення освітньої діяльності у сфері вищої/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою

1. Інформація про наявність бібліотеки

Найменування бібліотеки

Площа, кв. метрів

Обсяг фондів навчальної, наукової літератури, примірників

Площа читального залу, кв. метрів, кількість місць

Примітка*

2. Забезпечення підручниками, навчальними посібниками, довідковою та іншою навчальною літературою

Найменування навчальної дисципліни

Автор (прізвище, ім’я та по батькові) підручника, навчального посібника тощо

Найменування підручника, навчального посібника тощо

Найменування видавництва, рік видання

Кількість примірників**

3. Перелік фахових періодичних видань

Найменування фахового періодичного видання

Рік надходження

__________
* Зазначається інформація про наявність електронної бібліотеки.
** Для книг в електронній формі не зазначається.

{Додаток 5 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 6
до Ліцензійних умов

ОПИС
документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої/післядипломної освіти для осіб з вищою освітою; одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти/післядипломної освіти або розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої/післядипломної освіти закладом освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого створюється і функціонує на території України

Найменування закладу освіти _____________________________________________________________________________

Найменування відокремленого структурного підрозділу (у разі наявності у здобувача ліцензії (ліцензіата) відокремлених структурних підрозділів, що провадитимуть освітню діяльність) _____________________________________________________

Код та найменування спеціальності ________________________________________________________________________

Найменування документа	Відмітка про наявність документа для
Найменування документа	одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)	розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу	одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти/післядипломної освіти або розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої/післядипломної освіти закладом освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого створюється і функціонує на території України
1. Заява про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності або про розширення провадження освітньої діяльності
2. Копії установчих документів закладу освіти - юридичної особи (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
3. Копії рішень про утворення відокремлених структурних підрозділів та положення про них (під час подання заяви про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності /розширення провадження освітньої діяльності для таких підрозділів) (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
4. Копії документів, що підтверджують майнові права на основні засоби для здійснення навчального процесу на строк, не менший необхідного для завершення повного циклу освітньої діяльності
5. Копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату)
6. Концепція освітньої діяльності за відповідною спеціальністю на заявленому рівні вищої освіти/за спеціальністю (програмою, галуззю знань) у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою
7. Відомості про проектну групу
8. Відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності
9. Відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності
10. Документ про декларування виконання вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
11. Копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи заявленій спеціальності
12. Текстовий опис використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об’єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за всіма раніше отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами
13. Копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти (для документів про освіту, виданих навчальними закладами інших країн, додатково подаються копії документів про визнання їх в Україні)
14. Копія рішення президії Національної академії наук, національних галузевих академій наук для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності (для наукових установ, що їм підпорядковуються)
15. Відомості про якісний склад групи забезпечення освітніх програм спеціальності (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
16. Копії документів, що підтверджують визнання закладу освіти в системі освіти іноземної держави та/або акредитацію (визнання) освітніх програм, за якими передбачається провадження освітньої діяльності (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), та переклад таких документів українською мовою, засвідчений нотаріально
17. Копії документів, що підтверджують правові засади утворення та функціонування на території України закладу освіти іноземної держави чи його структурного підрозділу (міжнародного договору, дозволу МОН, дозволу (згоди) уповноваженого органу держави, місцезнаходження закладу освіти на створення та діяльність такого закладу освіти чи його структурного підрозділу на території України, якщо це передбачено законодавством відповідної держави) 18. Копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у сфері вищої та післядипломної освіти для осіб з вищою освітою)

{Додаток 6 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 7
до Ліцензійних умов

ЗАЯВА
про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

{Додаток 7 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 8
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

{Додаток 8 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 9
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

{Додаток 9 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 10
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

1. Навчально-методичне забезпечення навчальних дисциплін та виробничого навчання

Найменування навчальної дисципліни та виду професійнопрактичної підготовки	Інформація про наявність (“+”, “–” або немає потреби)
	конспекту або розширеного плану лекцій	плану практичних занять	плану семінарських занять	завдань для лабораторних робіт	питань, задач, завдань або кейсів для поточного та підсумкового контролю знань і вмінь	комплексної контрольної роботи після атестаційного моніторингу набутих знань і вмінь	навчальних матеріалів

2. Забезпечення програмами і базами для проходження практики

Найменування виду практичної підготовки згідно з навчальним планом

Семестр (тиждень), в якому (з якого) в якому передбачена практика

Тривалість практики, тижнів

Інформація про наявність програм практики (“+” або “–”)

Найменування бази для проходження практики

Інформація про наявність угод про проходження практики (номер, дата, строк дії)

{Додаток 10 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 11
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про інформаційне забезпечення освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста

1. Інформація про наявність бібліотеки

Найменування бібліотеки

Площа, кв. метрів

Обсяг фондів навчальної, наукової літератури, примірників

Площа читального залу, кв. метрів, кількість місць

Примітка*

2. Забезпечення підручниками, навчальними посібниками, довідковою та іншою навчальною літературою

Найменування навчальної дисципліни

Автор (прізвище, ім’я та по батькові) підручника, навчального посібника тощо

Найменування підручника, навчального посібника тощо

Найменування видавництва, рік видання

Кількість примірників**

3. Перелік фахових періодичних видань

Найменування фахового періодичного видання

Рік надходження

{Додаток 11 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 12
до Ліцензійних умов

ОПИС
документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої світи/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста; одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста або розширення провадження освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста закладом освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого створюється і функціонує на території України

Найменування закладу освіти _____________________________________________________________________________

Код та найменування спеціальності ________________________________________________________________________

Найменування документа	Відмітка про наявність документа для
Найменування документа	одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)	розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу	одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти/післядипломної освіти або розширення провадження освітньої діяльності за спеціальністю у сфері фахової передвищої освіти/післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста закладом освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого створюється і функціонує на території України
1. Заява про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності або про розширення провадження освітньої діяльності
2. Копії установчих документів закладу освіти - юридичної особи (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
3. Копії рішень про утворення відокремлених структурних підрозділів та положення про них (під час подання заяви про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності/розширення провадження освітньої діяльності для таких підрозділів) (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
4. Копії документів, що підтверджують майнові права на основні засоби для здійснення навчального процесу на строк, не менший необхідного для завершення повного циклу освітньої діяльності
5. Копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату)
6. Концепція освітньої діяльності за відповідною спеціальністю
7. Відомості про членів проектної групи
8. Відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності
9. Відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності
10. Документ про декларування виконання вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
11. Копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи заявленій спеціальності
12. Копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти; викладачів, які здійснюють освітній процес за спеціальністю (документів про вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання, документи, які підтверджують досвід роботи) у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу (для документів про освіту, виданих закладами освіти інших країн, додатково подаються копії документів про визнання їх в Україні)
13. Відомості про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності
14. Відомості про якісний склад групи забезпечення освітніх програм спеціальності (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
15. Текстовий опис використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об’єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за всіма раніше отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами
16. Копії документів, що підтверджують визнання закладу освіти в системі освіти іноземної держави та/або акредитацію (визнання) освітніх програм, за якими передбачається провадження освітньої діяльності (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), та переклад таких документів українською мовою, засвідчений нотаріально
17. Копії документів, що підтверджують правові засади утворення та функціонування на території України закладу освіти іноземної держави чи його структурного підрозділу (міжнародного договору, дозволу МОН, дозволу (згоди) уповноваженого органу держави місцезнаходження закладу освіти на створення та діяльність такого закладу освіти чи його структурного підрозділу на території України, якщо це передбачено законодавством відповідної держави) 18. Копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у сфері фахової передвищої та післядипломної освіти для осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста)

{Додаток 12 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 13
до Ліцензійних умов

ЗАЯВА
про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) у сфері професійної (професійно-технічної) освіти

{Додаток 13 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 14
до Ліцензійних умов

КАДРОВІ ВИМОГИ
щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

Найменування показника (нормативу)	Вимоги до значення показника (нормативу)	Фактичне значення
1. Забезпечення викладачами усіх навчальних дисциплін навчального плану, відсотків	100
2. Відповідність фахової освіти педагогічних працівників, відсотків	100
3. Забезпечення викладачами, які мають вищу і першу кваліфікаційну категорію, відсотків	25
4. Забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання, відсотків	100
5. Забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання з відповідною фаховою освітою, відсотків	100
6. Наявність у майстрів виробничого навчання відповідної кваліфікації, відсотків	100

__________ Примітки:	1. У пункті 1 забезпечення викладачами визначається залежно від фахової освіти викладача, яка дає можливість викладати навчальні предмети (дисципліни), що є спорідненими за змістом, та з урахуванням наявного педагогічного навантаження.
	2. У пункті 2 відповідність фахової освіти педагогічного працівника визначається його спеціальністю згідно з документом про вищу освіту або досвідом практичної роботи за відповідним фахом, що становить не менш як п’ять років, або проходженням відповідної психолого-педагогічної підготовки.
	3. У разі ліцензування освітньої діяльності за професією з первинної професійної підготовки вперше пункт 3 не заповнюється, але заповнюється у разі провадження освітньої діяльності закладом освіти більше 10 років за відповідною професією.
	4. У разі ліцензування професії вперше пункт 6 не заповнюється, але заповнюється у разі провадження освітньої діяльності закладом освіти.

{Додаток 14 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 15
до Ліцензійних умов

ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ
щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

1. Технологічні вимоги щодо матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

Найменування показника (нормативу)	Вимоги до значення показника (нормативу)	Фактичне значення
1. Забезпечення майстернями, кабінетами, лабораторіями, полігонами, обладнанням, устаткованням, необхідними для виконання робочих навчальних (освітніх) програм, відсотків	100
2. Наявність соціально-побутової інфраструктури:
1) бібліотеки, у тому числі читального залу	+
2) спортивного залу	+
3) стадіону або спортивного майданчика	+
4) медичного пункту	+
5) пунктів харчування	+
3. Забезпечення гуртожитком, мінімальний відсоток потреби	70
4. Забезпечення комп’ютерними робочими місцями, лабораторіями, обладнанням, устаткованням, необхідним для виконання навчальних планів	+

__________ Примітка.	Підпункти 1-3, 5 пункту 2 та пункт 3 не застосовуються під час провадження освітньої діяльності закладом професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві.

2. Технологічні вимоги щодо навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

Найменування показника (нормативу)	Вимоги до значення показника (нормативу)	Фактичне значення
1. Наявність освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника закладу освіти або кваліфікаційної характеристики професії, або професійного стандарту	+
2. Наявність програми професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки	+
3. Наявність навчального плану, затвердженого в установленому порядку	+
4. Наявність навчально-методичного забезпечення для кожної навчальної дисципліни навчального плану та професійно-практичної підготовки, відсотків:
поурочно-тематичні плани	100
перелік навчально-виробничих робіт з професії на семестр чи курс навчання	100
плани виробничого навчання навчальних груп на місяць	100
плани занять (уроків)	100
наявність планів семінарських, практичних занять, завдань для лабораторних робіт	100
наявність методичних вказівок для тематичного та вихідного контролю	100
5. Наявність робочої програми з кожної навчальної дисципліни навчального плану	+
6. Наявність комплексу навчально-методичного забезпечення з кожної навчальної дисципліни навчального плану	+
7. Забезпечення програмами усіх видів практик, відсотків	100
8. Наявність робочих програм практик	+
9. Наявність методичних рекомендацій щодо виконання дипломних робіт (проектів), кваліфікаційної державної атестації	+
10. Наявність дидактичного забезпечення самостійної роботи учнів згідно з навчальним планом	+
11. Забезпечення навчальними матеріалами з кожної навчальної дисципліни навчального плану, відсотків	100
12. Наявність критеріїв оцінювання знань і вмінь учнів, слухачів	+

__________ Примітки:	1. У пункті 5 складовими частинами робочої програми навчальної дисципліни є опис навчальної дисципліни, заплановані результати навчання, програма, структура (тематичний план) навчальної дисципліни, теми семінарських (практичних, лабораторних) занять, завдання для самостійної роботи, індивідуальні завдання, методи здійснення контролю, схема нарахування балів, рекомендована література (основна, допоміжна), інформаційні ресурси в Інтернеті.
	2. У пункті 6 складовими частини комплексу навчально-методичного забезпечення навчальної дисципліни є навчальний контент (конспект або розширений план лекцій), плани практичних (семінарських) занять, завдання для лабораторних робіт, самостійної роботи, питання, задачі, завдання або кейси для поточного та підсумкового контролю знань і вмінь, комплексної контрольної роботи, після проведення атестаційного моніторингу набутих знань і вмінь з навчальної дисципліни.
	3. У пункті 11 забезпечення навчальними матеріалами вважається за наявності підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій, хрестоматій згідно з переліком рекомендованої літератури з розрахунку один примірник на п’ять осіб фактичного контингенту учнів та заявленого додаткового ліцензованого обсягу у разі подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності або їх наявність в електронній формі (у локальному чи віддаленому доступі) для необмеженої кількості користувачів з дотриманням вимог законодавства про інтелектуальну власність. Для вибіркових навчальних дисциплін дозволяється використання навчальних матеріалів лише в електронній формі.

3. Технологічні вимоги щодо інформаційного забезпечення освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

Найменування показника (нормативу)	Значення показника (нормативу)
1. Забезпеченість учнів підручниками, навчальними посібниками та електронними виданнями, відсотків	100
2. Наявність бібліотеки	+
3. Наявність власного читального залу	+
4. Наявність офіційного веб-сайта закладу освіти, на якому розміщена основна інформація про його діяльність (структура, ліцензії та свідоцтва про атестацію, освітня діяльність, зразки документів про освіту, умови для доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень, структурні підрозділи та їх склад, перелік навчальних дисциплін, правила прийому, контактна інформація)	+

__________
Примітки:

1. У пункті 1 рівнем забезпечення вважається наявність підручників, навчальних посібників, електронних видань з розрахунку не менш як один примірник на п’ять осіб. Для вибіркових навчальних дисциплін допускається використання навчальних матеріалів лише в електронній формі.

2. Пункти 2 і 3 не застосовуються під час провадження освітньої діяльності закладом професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві.

{Додаток 15 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 16
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

{Додаток 16 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 17
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

1. Інформація про загальну площу приміщень, що використовуються під час освітнього процесу

Адреса приміщення	Найменування власника майна	Площа, кв. метрів	Найменування та реквізити документа про право власності або оперативного управління або користування	Документ про право користування (договір оренди)
				строк дії договору оренди (з ___ по ____)	наявність державної реєстрації	наявність нотаріального посвідчення

2. Забезпечення приміщеннями навчального, навчально-виробничого призначення, іншими приміщеннями та майданчиками за відповідною професією певного рівня

Найменування приміщень навчального, навчально-виробничого призначення, інших приміщень, майданчиків відповідно до нормативів матеріально-технічного забезпечення	Кількість приміщень, одиниць
	необхідна	фактична
1. Кабінети (класи, аудиторії)
2. Майстерні
3. Лабораторії
4. Полігон, кв. метрів
5. Автодром (майданчик), кв. метрів
6. Трактородром, гектарів
7. Навчальне господарство, гектарів
8. Стадіон
9. Інші

3. Обладнання навчальних, навчально-виробничих приміщень та майданчиків за відповідною професією певного рівня

Найменування навчальних, навчально-виробничих приміщень та майданчиків	Найменування дисциплін*	Площа приміщень, кв. метрів		Площа на одного учня, слухача, кв. метрів	Забезпечення обладнанням**
		власних	орендованих		найменування обладнання	необхідна кількість, одиниць	фактична кількість, одиниць

4. Загальна інформація про наявність матеріально-технічної бази для провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти на виробництві (у разі ліцензування професійно-технічного (курсового) навчання на виробництві)

Найменування приміщень (навчальних об’єктів)	Кількість, одиниць	Площа, кв. метрів
Найменування приміщень (навчальних об’єктів)	Кількість, одиниць	загальна	на одного слухача
1. Кабінети
2. Класи, аудиторії
3. Майстерні
4. Лабораторії
5. Полігони
6. Тренажерні центри
7. Навчально-виробничі дільниці
8. Інші

__________
* Зазначаються навчальні дисципліни загально-професійної, професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки.
** В описовій формі додатково подаються обґрунтування достатньої кількості обладнання для провадження освітньої діяльності за професією, що ліцензується, для заявленого ліцензованого обсягу, в тому числі ліцензованого обсягу закладу освіти за іншими професіями, за якими в навчальному процесі таке обладнання використовується.

{Додаток 17 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 18
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

1. Навчально-методичне забезпечення навчальних дисциплін та виробничого навчання на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

Найменування навчальної дисципліни та виду професійно-практичної підготовки згідно з навчальним планом	Інформація про наявність (“+”, “–” або немає потреби)
	навчальних планів	поурочно-тематичних планів	переліку навчально-виробничих робіт	навчально-методичного забезпечення вихідного контролю знань	завдання для проведення лабораторно-практичних робіт

2. Забезпечення планами семінарських та практичних занять

Найменування навчальної дисципліни згідно з навчальним планом	Інформація про наявність (“+”, “–” або немає потреби)
	планів семінарських занять	планів практичних занять

3. Забезпечення програмами і базами для проходження практики

Найменування виду практики згідно з навчальним планом

Семестр (тиждень), в якому передбачена практика

Тривалість практики, тижнів

Інформація про наявність програм практики (“+”
або “–”)

Найменування бази для проходження практики

Інформація про наявність угод про проходження практики (номер, дата, строк дії)

{Додаток 18 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 19
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про інформаційне забезпечення освітньої діяльності на певному рівні професійної (професійно-технічної) освіти

1. Відомості про наявність бібліотеки*

Найменування виду інформаційного забезпечення	Наявність (так/ні)	Площа, кв. метрів	Обсяг фонду (найменувань/ примірників)
1. Бібліотека
2. Електронна бібліотека
3. Інтернет
4. Періодичні видання
5. Інші

2. Забезпечення підручниками, навчальними посібниками, довідковою та іншою навчальною літературою

Найменування навчальної дисципліни

Автор (прізвище, ім’я та по батькові) підручника, навчального посібника тощо

Найменування підручника, навчального посібника тощо

Найменування видавництва, рік видання

Кількість примірників**

3. Перелік фахових періодичних видань***

Найменування фахового періодичного видання

Рік надходження

__________
* Відомості зазначаються тільки у разі ліцензування освітньої діяльності з первинної професійної підготовки.
** Для книг в електронній формі не зазначається.
*** Відомості зазначаються тільки у разі ліцензування освітньої діяльності з первинної професійної підготовки.

{Додаток 19 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 20
до Ліцензійних умов

Повне найменування закладу у сфері професійної (професійно-технічної) освіти __________________________________

Повне найменування відокремленого структурного підрозділу (у разі наявності у здобувача ліцензії (ліцензіата) відокремлених структурних підрозділів, що провадитимуть освітню діяльність) ______________________

Код та найменування професії (групи професій) або класифікаційного угруповання _______________________________

Найменування документа	Відмітка про наявність документа
1. Заява про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності
2. Копії установчих документів закладу освіти - юридичної особи (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
3. Копії положень про підрозділ підприємства або закладу освіти, до повноважень якого належать функції з професійно-технічного навчання кваліфікованих робітників у разі ліцензування освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, у тому числі на виробництві (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
4. Копії положень про відокремлений підрозділ (під час подання заяви про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності у відокремленому структурному підрозділі) (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
5. Копії документів, що підтверджують право власності, оперативного управління чи користування основними засобами для здійснення навчально-виховного процесу на строк, необхідний для завершення повного циклу освітньої діяльності
6. Копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату)
7. Копія затверджених в установленому порядку освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника закладу освіти або кваліфікаційної характеристики професії або професійного стандарту, копії навчальних планів з пояснювальною запискою до них, розроблених на основі державних стандартів професійної (професійно-технічної) освіти (за наявності) або типових навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників
8. Відомості про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності
9. Відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності
10. Відомості про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
11. Відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
12. Копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти (документів про вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання), для документів про освіту, виданих навчальними закладами інших країн, - додатково подається копія документа про визнання їх в Україні (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
13. Документ про декларування виконання вимог Ліцензійних умов (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу) 14. Копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою)

{Додаток 20 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 21
до Ліцензійних умов

ОПИС
документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти або розширення провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти закладом освіти іноземної держави, структурний підрозділ (філія) якого створюється і функціонує на території України

Найменування закладу у сфері професійної (професійно-технічної) освіти ________________________________________

Код, найменування професії (групи професій) або класифікаційного угруповання ____________________ та __________ рівня професійної (професійно-технічної) освіти

Найменування документа	Відмітка про наявність документа
1. Заява про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності
2. Копії установчих документів закладу освіти - юридичної особи (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
3. Копії положень про підрозділ підприємства або закладу освіти, до повноважень якого належать функції з професійно-технічного навчання кваліфікованих робітників у разі ліцензування освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти, у тому числі на виробництві (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
4. Копія положення про відокремлений структурний підрозділ (під час подання заяви про отримання ліцензії для таких підрозділів) (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності)
5. Копії документів, що підтверджують право власності, оперативного управління чи користування основними засобами для здійснення навчально-виховного процесу на строк, необхідний для завершення повного циклу освітньої діяльності
6. Копія затверджених в установленому порядку освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника закладу освіти або кваліфікаційної характеристики професії або професійного стандарту, копії навчальних планів з пояснювальною запискою до них, розроблених на основі державних стандартів професійної (професійно-технічної) освіти (за наявності), або типових навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників
7. Відомості про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності
8. Відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності
9. Відомості про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
10. Відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
11. Копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти (документів про вищу освіту, науковий ступінь, вчене звання) (крім випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
12. Копії погоджених з МОН освітньої/професійної програми, за якою провадитиметься освітня діяльність, та навчального плану українською мовою
13. Документ про декларування виконання вимог Ліцензійних умов (у випадку подання заяви про розширення провадження освітньої діяльності у разі збільшення ліцензованого обсягу)
14. Копії документів, що засвідчують визнання закладу професійної (професійно-технічної) освіти в системі освіти іноземної держави та/або акредитацію (визнання) освітніх програм, за якими передбачається провадження освітньої діяльності (якщо це передбачено законодавством відповідної держави), та переклад таких документів українською мовою, засвідчений нотаріально
15. Копії документів, що підтверджують правові засади утворення та функціонування на території України закладу освіти іноземної держави чи його структурного підрозділу (міжнародного договору, дозволу МОН, дозволу (згоди) уповноваженого органу держави місцезнаходження закладу освіти на утворення та діяльність такого закладу освіти чи його структурного підрозділу на території України, якщо це передбачено законодавством відповідної держави) 16. Копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах (у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою)

{Додаток 21 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 22
до Ліцензійних умов

ЗАЯВА
про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) за рівнем повної загальної середньої освіти

{Додаток 22 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 23
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, необхідного для виконання вимог державного стандарту повної загальної середньої освіти відповідного рівня

1. Загальна інформація про кадрове забезпечення освітньої діяльності за певним освітнім рівнем повної загальної середньої освіти

Педагогічні працівники	Необхідна кількість, осіб	Фактична кількість, осіб	Відсоток потреби
Педагогічні працівники, усього
у тому числі ті, що:
мають відповідну освіту
працюють у закладі освіти за сумісництвом

2. Інформація про якісний склад педагогічних працівників

Найменування навчальної дисципліни	Прізвище, ім’я та по батькові викладача	Повне найменування посади	Повне найменування закладу, який закінчив (рік закінчення, спеціальність, кваліфікація згідно з документом про вищу освіту)	Кваліфікаційна категорія, педагогічне звання (рік встановлення, підтвердження)	Педагогічний стаж (повних років)	Підвищення кваліфікації за фахом (найменування закладу або іншої юридичної особи, що має право на підвищення кваліфікації, номер, вид документа, дата видачі)	Примітки
Особи, які працюють за основним місцем роботи
Особи, які працюють за сумісництвом

{Додаток 23 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 24
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, необхідного для виконання вимог державного стандарту повної загальної середньої освіти відповідного рівня

1. Інформація про загальну площу приміщень, що використовується під час освітнього процесу

Адреса приміщення	Найменування власника майна	Площа, кв. метрів	Найменування та реквізити документа про право власності або користування	Документ про право користування
				строк дії договору оренди (з _____ по ____)	наявність державної реєстрації	наявність нотаріального посвідчення

2. Забезпечення приміщеннями навчального призначення, іншими приміщеннями, спортивними майданчиками

Найменування приміщень навчального призначення, інших приміщень, спортивних майданчиків (відповідно до нормативів матеріально-технічного забезпечення)	Кількість приміщень, одиниць		Площа з розрахунку на одного учня, кв. метрів		Відомості про приміщення (власні/в оперативному управлінні/у господарському віданні/наймі/ оренді тощо)
	необхідна	фактична	необхідна	фактична

3. Обладнання навчальних приміщень та майданчиків

Найменування навчальних приміщень та майданчиків

Найменування навчального обладнання

Необхідна кількість, одиниць

Фактична кількість, одиниць

Відсоток потреби

{Додаток 24 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 25
до Ліцензійних умов

ВІДОМОСТІ
про навчально-методичне та інформаційне забезпечення освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, необхідного для виконання державного стандарту освіти відповідного рівня

1. Відомості про навчально-методичне (програмне) забезпечення

Найменування навчальних (освітніх) програм навчальних дисциплін

Наявність (так/ні)

Ким затверджено

Рік затвердження

2. Відомості про інформаційне забезпечення

Найменування виду інформаційного забезпечення	Наявність (так/ні)	Площа, кв. метрів	Кількість місць	Обсяг бібліотечного фонду
1. Бібліотека
2. Книгосховище
3. Зал для видачі літератури
4. Читальний зал
5. Електронна бібліотека
6. Інтернет
7. Інше

3. Забезпечення підручниками та навчальними посібниками, рекомендованими МОН

Клас	Найменування навчальної дисципліни	Автор (прізвище, ім’я та по батькові) підручника, навчального посібника	Найменування підручника, навчального посібника	Найменування видавництва, рік видання	Кількість примірників
					необхідна	фактична

{Додаток 25 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 26
до Ліцензійних умов

ОПИС
документів, що подаються для одержання ліцензії на започаткування освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти або розширення провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти за відповідним рівнем (крім випадку подання заяви про збільшення ліцензованого обсягу)

Повне найменування закладу освіти ______________________________

Рівень освітньої діяльності ______________________________________

Найменування документа	Відмітка про наявність документа
1. Заява про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності або розширення провадження освітньої діяльності
2. Копії установчих документів юридичної особи (статут) або копія положення про структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність
3. Копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату)
4. Письмове зобов’язання щодо кадрового, матеріально-технічного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення освітньої діяльності закладу загальної середньої освіти, необхідного для досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених відповідним державним стандартом загальної середньої освіти (навчальних (освітніх) програм іноземних держав - у разі провадження освітньої діяльності за програмами іноземних держав) та забезпечення безпеки життєдіяльності здобувачів освіти та охорони праці
5. Письмове зобов’язання щодо забезпечення безперешкодного доступу до будівель, приміщень закладу загальної середньої освіти для дітей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення із зазначенням строків
6. Копія документа, що засвідчує рівень освіти і кваліфікації керівника закладу загальної середньої освіти (документа про вищу освіту, для документа про освіту, виданого навчальним закладом іншої країни, додатково подається копія документа про визнання його в Україні)
7. Копії документів про визнання закладу загальної середньої освіти в системі освіти іноземної держави та/або освітньої/навчальної програми, за якою передбачається провадження освітньої діяльності в Україні, уповноваженим органом управління освітою (забезпечення якості освіти) держави походження відповідної освітньої/навчальної програми (якщо це передбачено законодавством відповідної держави) з перекладом таких документів українською мовою, засвідченим нотаріально (у разі ліцензування освітньої діяльності відповідно до законодавства інших країн)

{Додаток 26 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 27
до Ліцензійних умов

ОПИС
документів, що подаються для розширення провадження освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти (у разі збільшення ліцензованого обсягу)

Повне найменування закладу освіти ______________________________

Рівень освітньої діяльності ______________________________________

Найменування документа	Відмітка про наявність документа
1. Заява про розширення провадження освітньої діяльності (у разі збільшення ліцензованого обсягу)
2. Копії документів, що підтверджують право власності чи користування майном для провадження освітньої діяльності
3. Копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату)
4. Відомості про кількісні та якісні показники кадрового забезпечення освітньої діяльності, необхідного для виконання вимог державного стандарту повної загальної середньої освіти відповідного рівня
5. Відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності за певним освітнім рівнем повної загальної середньої освіти, необхідні для виконання вимог державного стандарту повної загальної середньої освіти відповідного рівня
6. Відомості про навчально-методичне та інформаційне забезпечення освітньої діяльності за певним освітнім рівнем повної загальної середньої освіти, необхідне для виконання вимог державного стандарту повної загальної середньої освіти відповідного рівня
7. Копія документа, що засвідчує рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти (документа про вищу освіту) (для документа про освіту, виданого навчальним закладом іншої країни, додатково подається копія документа про визнання його в Україні)
8. Копії документів про визнання закладу загальної середньої освіти в системі освіти іноземної держави та/або освітньої/навчальної програми, за якою передбачається провадження освітньої діяльності в Україні, уповноваженим органом управління освітою (забезпечення якості освіти) держави походження відповідної освітньої/навчальної програми (якщо це передбачено законодавством відповідної держави) з перекладом таких документів українською мовою, засвідченим нотаріально (у разі ліцензування освітньої діяльності відповідно до законодавства інших країн)

{Додаток 27 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 28
до Ліцензійних умов

ЗАЯВА
про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти

{Додаток 28 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

Додаток 29
до Ліцензійних умов

ОПИС
документів, що подаються закладом дошкільної освіти (фізичною особою - підприємцем, структурним підрозділом юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність) для одержання ліцензії на провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти

Найменування закладу освіти (фізичної особи - підприємця, структурного підрозділу юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність) ________________________________________

Найменування документа	Відмітка про наявність документа
1. Заява про отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності за рівнем дошкільної освіти
2. Копії установчих документів закладу освіти - юридичної особи (статуту) або копія положення про фізичну особу - підприємця, структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність
3. Письмове зобов’язання щодо кадрового, матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення освітньої діяльності закладу освіти (фізичної особи - підприємця, структурного підрозділу юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність), у тому числі щодо безпеки життєдіяльності дітей та охорони праці
4. Копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу дошкільної освіти (структурного підрозділу юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність)
5. Копії 1-3 і 11 сторінок паспорта (для фізичної особи - підприємця)
6. Копії документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфікації фізичної особи - підприємця
7. Копія довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків або копія відповідної сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) (для фізичної особи - підприємця)
8. Медична довідка встановленого законодавством зразка (для фізичної особи - підприємця)

{Додаток 29 в редакції Постанови КМ № 347 від 10.05.2018}

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 30 грудня 2015 р. № 1187

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1019 “Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг” (Офіційний вісник України, 2007 p., № 60, ст. 2379).

2. Пункт 21 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи - підприємця, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 849 (Офіційний вісник України, 2011 p., № 61, ст. 2435).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2011 р. № 865 “Про внесення змін до Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг” (Офіційний вісник України, 2011 p., № 62, ст. 2469).

4. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 978 і від 8 серпня 2007 р. № 1019, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 р. № 1124 (Офіційний вісник України, 2011 p., № 85, ст. 3111).

5. Пункт 4 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2012 р. № 801 (Офіційний вісник України, 2012 p., № 65, ст. 2662).

6. Пункт 2 змін, що вносяться до Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах та Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. № 692 (Офіційний вісник України, 2013 p., № 75, ст. 2771).

7. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 2014 р. № 28 (Офіційний вісник України, 2014 p., № 10, ст. 331).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 233 “Про внесення змін до Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг” (Офіційний вісник України, 2014 p., № 55, ст. 1504).

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2657-VIII від 18.12.2018
№ 2661-VIII від 20.12.2018}

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автономія - право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом;

2) академічна свобода - самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом;

3) безоплатна освіта - освіта, яка здобувається особою за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів згідно із законодавством;

3-1) булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння;

наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;

{Частину першу статті 1 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

4) викладацька діяльність - діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору;

5) електронний підручник (посібник) - електронне навчальне видання із систематизованим викладом навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію;

6) заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність;

7) засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника;

8) здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти;

9) індивідуальна освітня траєкторія - персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план;

10) індивідуальна програма розвитку - документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання;

11) індивідуальний навчальний план - документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії із здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів;

12) інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників;

13) інклюзивне освітнє середовище - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей;

14) кваліфікація - визнана уповноваженим суб’єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання);

15) компетентність - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність;

16) освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей;

17) освітня діяльність - діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті;

18) освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб’єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання;

19) освітня програма - єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання;

20) особа з особливими освітніми потребами - особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту;

21) педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей;

22) результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів;

23) рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій;

24) розумне пристосування - запровадження, якщо це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій і адаптацій з метою забезпечення реалізації особами з особливими освітніми потребами конституційного права на освіту нарівні з іншими особами;

25) система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними;

26) спеціальні закони - закони України "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту";

27) суб’єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність;

28) універсальний дизайн у сфері освіти - дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну;

29) якість освіти - відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором про надання освітніх послуг;

30) якість освітньої діяльності - рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг.

2. Положення цього та спеціальних законів щодо батьків стосуються також інших законних представників здобувачів освіти. Батьки, інші законні представники реалізують відповідні положення цього Закону та спеціальних законів стосовно осіб, які не досягли повноліття, а також відповідно до законодавства стосовно осіб, дієздатність яких обмежена.

Стаття 2. Законодавство України про освіту

1. Законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

2. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб’єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

3. Суб’єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Стаття 3. Право на освіту

1. Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

2. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

3. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

4. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством.

5. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення.

6. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

7. Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.

8. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно із Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", має рівне з громадянами України право на освіту.

9. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

Стаття 4. Забезпечення права на безоплатну освіту

1. Держава забезпечує:

безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;

розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

2. Право на безоплатну освіту забезпечується:

для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;

для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб’єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

3. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти.

Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Державна політика у сфері освіти

1. Освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

2. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

3. Державна політика у сфері освіти формується і реалізується на основі наукових досліджень, міжнародних зобов’язань, вітчизняного та іноземного досвіду з урахуванням прогнозів, статистичних даних та індикаторів розвитку з метою задоволення потреб людини та суспільства.

4. Документами державного прогнозування і стратегічного планування розвитку освіти є прогноз розвитку освіти України, стратегія розвитку освіти України, відповідні державні, регіональні та місцеві цільові програми, плани діяльності у сфері освіти органів влади. Органи влади забезпечують відкритий доступ до зазначених документів шляхом їх оприлюднення на своїх офіційних веб-сайтах.

5. Держава створює умови для здобуття громадянської освіти, спрямованої на формування компетентностей, пов’язаних з реалізацією особою своїх прав і обов’язків як члена суспільства, усвідомленням цінностей громадянського (вільного демократичного) суспільства, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 6. Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності

1. Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є:

людиноцентризм;

верховенство права;

забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності;

забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності;

розвиток інклюзивного освітнього середовища, у тому числі у закладах освіти, найбільш доступних і наближених до місця проживання осіб з особливими освітніми потребами;

забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування;

науковий характер освіти;

різноманітність освіти;

цілісність і наступність системи освіти;

прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень;

відповідальність і підзвітність органів управління освітою та закладів освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності перед суспільством;

інституційне відокремлення функцій контролю (нагляду) та функцій забезпечення діяльності закладів освіти;

інтеграція з ринком праці;

нерозривний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями;

свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності;

академічна доброчесність;

академічна свобода;

фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом;

гуманізм;

демократизм;

єдність навчання, виховання та розвитку;

виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;

формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення;

формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;

формування громадянської культури та культури демократії;

формування культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;

невтручання політичних партій в освітній процес;

невтручання релігійних організацій в освітній процес (крім випадків, визначених цим Законом);

різнобічність та збалансованість інформації щодо політичних, світоглядних та релігійних питань;

державно-громадське управління;

державно-громадське партнерство;

державно-приватне партнерство;

сприяння навчанню впродовж життя;

інтеграція у міжнародний освітній та науковий простір;

нетерпимість до проявів корупції та хабарництва;

доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

2. Освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх.

Стаття 7. Мова освіти

1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

2. Заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови, зокрема заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, іноземцям та особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

5. За бажанням здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови корінного народу, національної меншини України як окремої дисципліни.

6. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів освіти, у яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.

7. Особливості використання мов в окремих видах та на окремих рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Стаття 8. Види освіти

1. Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

2. Формальна освіта - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

3. Неформальна освіта - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

4. Інформальна освіта (самоосвіта) - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

5. Результати навчання, здобуті шляхом неформальної та/або інформальної освіти, визнаються в системі формальної освіти в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 9. Форми здобуття освіти

1. Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.

Основними формами здобуття освіти є:

інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);

індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);

дуальна.

2. Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.

3. Заочна форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

4. Дистанційна форма здобуття освіти - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

5. Мережева форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

6. Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат) - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

7. Сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

8. Педагогічний патронаж - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

9. Здобуття освіти на робочому місці - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

10. Дуальна форма здобуття освіти - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

11. Особливості застосування форм здобуття освіти для різних рівнів освіти можуть визначатися спеціальними законами.

12. Положення про форми здобуття освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Розділ II
СТРУКТУРА ОСВІТИ

Стаття 10. Складники та рівні освіти

1. Невід’ємними складниками системи освіти є:

дошкільна освіта;

повна загальна середня освіта;

позашкільна освіта;

спеціалізована освіта;

професійна (професійно-технічна) освіта;

фахова передвища освіта;

вища освіта;

освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

2. Рівнями освіти є:

дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню Національної рамки кваліфікацій;

початкова освіта, яка відповідає першому рівню Національної рамки кваліфікацій;

базова середня освіта, яка відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій;

профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає четвертому рівню Національної рамки кваліфікацій;

фахова передвища освіта, яка відповідає п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій;

другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

науковий рівень вищої освіти, який відповідає десятому рівню Національної рамки кваліфікацій.

3. У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно з післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій.

Часткові кваліфікації, які здобуваються в системі позашкільної освіти, можуть відповідати нульовому - третьому рівням Національної рамки кваліфікацій.

Стаття 11. Дошкільна освіта

1. Метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

2. Діти старшого дошкільного віку обов’язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти.

3. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки.

4. Батьки самостійно обирають способи та форми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту.

5. Органи місцевого самоврядування створюють умови для здобуття дошкільної освіти шляхом:

формування і розвитку мережі закладів освіти;

замовлення підготовки педагогічних працівників;

реалізації освітніх програм неформальної освіти для батьків;

проведення інших заходів.

6. Порядок, умови, форми та особливості здобуття дошкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 12. Повна загальна середня освіта

1. Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності:

вільне володіння державною мовою;

здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

математична компетентність;

компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;

інноваційність;

екологічна компетентність;

інформаційно-комунікаційна компетентність;

навчання впродовж життя;

громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

культурна компетентність;

підприємливість та фінансова грамотність;

інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Спільними для всіх компетентностей є такі вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

2. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти.

3. Повна загальна середня освіта має три рівні освіти:

початкова освіта тривалістю чотири роки;

базова середня освіта тривалістю п’ять років;

профільна середня освіта тривалістю три роки.

Початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти).

4. Початкова освіта здобувається, як правило, з шести років. Діти, яким на початок навчального року виповнилося сім років, повинні розпочинати здобуття початкової освіти цього ж навчального року.

5. Особи з особливими освітніми потребами можуть розпочинати здобуття початкової освіти з іншого віку, а тривалість здобуття ними початкової та базової середньої освіти може бути подовжена з доповненням освітньої програми корекційно-розвитковим складником. Особливості здобуття такими особами повної загальної середньої освіти визначаються спеціальним законом.

6. На рівнях початкової та базової середньої освіти освітній процес може організовуватися за циклами, визначеними спеціальним законом, поділ на які здійснюється з урахуванням вікових особливостей фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей.

7. Здобуття профільної середньої освіти передбачає два спрямування:

академічне - профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, і поглибленого вивчення окремих предметів з урахуванням здібностей та освітніх потреб здобувачів освіти з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти;

професійне - орієнтоване на ринок праці профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, та професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей і потреб учнів.

Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на здобуття освіти на інших рівнях освіти.

Заклади освіти можуть мати освітні програми профільної середньої освіти за одним чи обома спрямуваннями.

8. Результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти здійснюється лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та/або якості освіти.

Порядок, форми проведення і перелік навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація, визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

9. Порядок, умови, форми та особливості здобуття повної загальної середньої освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 13. Територіальна доступність повної загальної середньої освіти

1. Для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.

Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.

Право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.

2. З метою створення умов для здобуття повної загальної середньої освіти, запровадження профільного навчання, забезпечення всебічного розвитку особи, раціонального та ефективного використання наявних ресурсів і матеріально-технічної бази закладів освіти, їх модернізації створюється освітній округ.

Освітній округ - це сукупність закладів освіти (їхніх філій), у тому числі закладів позашкільної освіти, закладів культури, фізичної культури і спорту, що забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній території.

Опорний заклад освіти - це заклад загальної середньої освіти, що має зручне розташування для підвезення дітей з інших населених пунктів, забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу та спроможний забезпечувати на належному рівні здобуття профільної освіти.

Положення про освітній округ і опорний заклад освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. З метою наближення місця навчання дітей до їхнього місця проживання у відповідному населеному пункті може утворюватися філія закладу освіти. Філія закладу освіти - це територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що не має статусу юридичної особи та діє на підставі положення, затвердженого засновником відповідного закладу освіти на основі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть бути об’єднані в один або в різні класи (групи). Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти.

4. Особи, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

5. Органи місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних одиниць мають право прийняти з урахуванням потреб і пропозицій територіальних громад спільне рішення про організацію здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти в закладі освіти (його філії) та забезпечення підвезення здобувачів освіти до нього і у зворотному напрямку.

Стаття 14. Позашкільна освіта

1. Метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

2. Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.

3. Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім’єю, громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

4. Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

5. Фінансування позашкільної освіти здійснюється за кошти засновника, державного та/або місцевих бюджетів, батьків, з інших джерел, не заборонених законодавством.

6. Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.

7. Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 15. Професійна (професійно-технічна) освіта

1. Метою професійної (професійно-технічної) освіти є формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар’єрного зростання впродовж життя.

2. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається на основі базової або повної загальної середньої освіти. Здобуття професійної (професійно-технічної) освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Заклади професійної (професійно-технічної) освіти можуть також здійснювати підготовку фахівців за окремими професіями без забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти.

Особи, які з певних причин не можуть одночасно з набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту або не мають базової середньої освіти, а також ті, які потребують реабілітації, мають право здобувати професійну (професійно-технічну) освіту.

3. Рівнями професійної (професійно-технічної) освіти є:

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти.

4. На першому (початковому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти особа може здобути кваліфікації, що відповідають другому рівню Національної рамки кваліфікацій.

На другому (базовому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти особа може здобути кваліфікації, що відповідають третьому рівню Національної рамки кваліфікацій.

На третьому (вищому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти особа може здобути кваліфікації, що відповідають четвертому рівню Національної рамки кваліфікацій.

Заклади професійної (професійно-технічної) освіти мають право здійснювати за відповідними стандартами підготовку фахівців, компетентності яких відповідають п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій. Ліцензування такої освітньої діяльності та акредитація відповідних освітніх програм здійснюються в загальному порядку.

5. Особа, яка здобула професійну (професійно-технічну) освіту відповідного рівня, може продовжити навчання на наступних рівнях освіти, у тому числі за скороченою програмою підготовки - у випадках та порядку, визначених законодавством.

6. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації осіб за кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також за угодами з підприємствами, установами, організаціями, окремими фізичними та/або юридичними особами.

7. Порядок, умови, форми та особливості здобуття професійної (професійно-технічної) освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 16. Фахова передвища освіта

1. Фахова передвища освіта спрямована на формування та розвиток освітньої кваліфікації, що підтверджує здатність особи до виконання типових спеціалізованих завдань у певній галузі професійної діяльності, пов’язаних з виконанням виробничих завдань підвищеної складності та/або здійсненням обмежених управлінських функцій, що характеризуються певною невизначеністю умов та потребують застосування положень і методів відповідної науки, і завершується здобуттям відповідної освітньої та/або професійної кваліфікації.

2. Фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

3. Система фахової передвищої освіти передбачає здобуття кваліфікацій, що відповідають п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій.

4. Заклади фахової передвищої освіти також мають право здійснювати за відповідними стандартами підготовку фахівців, компетентності яких відповідають третьому та четвертому рівням Національної рамки кваліфікацій. Ліцензування такої освітньої діяльності та акредитація відповідних освітніх програм здійснюються в загальному порядку.

5. Заклади фахової передвищої освіти можуть утворювати навчально-методичні, навчальні, науково-виробничі та інші об’єднання за галузевими або професійними ознаками.

6. Особа, яка здобула ступінь фахової передвищої освіти, може продовжити навчання на рівнях вищої освіти, у тому числі за скороченою програмою підготовки.

7. Порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 17. Вища освіта

1. Метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

2. Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

3. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність закладів вищої освіти (для закладів вищої освіти культурологічного та мистецького спрямування - мистецька діяльність) є обов’язковою та невід’ємною складовою частиною їхньої освітньої діяльності.

4. Складовою освітньої програми вищої освіти мистецького спрямування є асистентура-стажування, яке проводиться в університетах та академіях на основі ступеня магістра і є основною формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації.

Стаття 18. Освіта дорослих

1. Освіта дорослих, що є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих.

3. Складниками освіти дорослих є:

післядипломна освіта;

професійне навчання працівників;

курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації;

безперервний професійний розвиток;

будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою.

4. Особа має право на вільний вибір закладу освіти, установи, організації, іншого суб’єкта освітньої діяльності, видів, форм, темпу здобуття освіти та освітньої програми в межах здобуття освіти дорослих.

5. Післядипломна освіта передбачає набуття нових та вдосконалення раніше набутих компетентностей на основі здобутої вищої, професійної (професійно-технічної) або фахової передвищої освіти та практичного досвіду.

6. Післядипломна освіта включає:

спеціалізацію - профільну спеціалізовану підготовку з метою набуття особою здатності виконувати завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

перепідготовку - освіту дорослих, спрямовану на професійне навчання з метою оволодіння іншою (іншими) професією (професіями);

підвищення кваліфікації - набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування - набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

7. Післядипломна освіта у сфері охорони здоров’я також включає:

інтернатуру;

лікарську резидентуру.

Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров’я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я як бази інтернатури, і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров’я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я як бази лікарської резидентури, і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

8. Засади професійного навчання працівників визначаються законом.

9. Курси підвищення кваліфікації проводяться для набуття здобувачем освіти нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань.

10. Безперервний професійний розвиток - це безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття вищої та/або післядипломної освіти, що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної діяльності.

11. Заклади освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників, обов’язковість якої передбачена законом, мають отримати ліцензію на відповідну діяльність та/або акредитувати відповідні освітні програми.

Працівниками закладів післядипломної освіти, які мають ліцензію на освітню діяльність, є педагогічні, науково-педагогічні та/або наукові та інші працівники.

Стаття 19. Освіта осіб з особливими освітніми потребами

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.

2. Держава забезпечує підготовку фахівців для роботи з особами з особливими освітніми потребами на всіх рівнях освіти.

3. Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.

4. Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну.

6. Навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами, зокрема тими, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, у закладах дошкільної, позашкільної та середньої освіти здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.

7. Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

8. Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 20. Інклюзивне навчання

1. Заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

2. Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

3. Особи з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засобами для навчання.

4. Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Психолого-педагогічні послуги - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Корекційно-розвиткові послуги (допомога) - це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування утворюють інклюзивно-ресурсні центри з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

Психолого-педагогічний супровід - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програмою розвитку.

6. Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.

7. Проектування, будівництво та реконструкція будівель, споруд, приміщень закладів освіти здійснюються з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування.

Стаття 21. Спеціалізована освіта

1. Спеціалізована освіта - це освіта мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування, яка може здобуватися в рамках формальної, неформальної, інформальної освіти, спрямована на здобуття компетентностей у відповідній сфері професійної діяльності під час навчання у безперервному інтегрованому освітньому процесі на кількох або всіх рівнях освіти та потребує раннього виявлення і розвитку індивідуальних здібностей.

Держава створює умови для здобуття освіти мистецького, спортивного, військового та наукового спрямування, у тому числі в закладах спеціалізованої освіти всіх рівнів.

2. Мистецька освіта передбачає здобуття спеціальних здібностей, естетичного досвіду і ціннісних орієнтацій у процесі активної мистецької діяльності, набуття особою комплексу професійних, у тому числі виконавських, компетентностей та спрямована на професійну художньо-творчу самореалізацію особистості і отримання кваліфікацій у різних видах мистецтва.

Мистецька освіта включає:

початкову мистецьку освіту, що здобувається одночасно з початковою та/або базовою середньою освітою і полягає в набутті здобувачем компетентностей початкового рівня в обраному виді мистецтва;

профільну мистецьку освіту, що здобувається на основі початкової мистецької освіти одночасно з повною загальною середньою освітою та орієнтована на продовження навчання на наступному рівні мистецької освіти;

фахову передвищу мистецьку освіту, що здобувається на основі початкової мистецької та базової середньої освіти з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти або на основі повної загальної середньої освіти та полягає в набутті здобувачем освіти професійних компетентностей за певною мистецькою спеціальністю;

вищу мистецьку освіту, що здобувається на основі профільної або фахової передвищої мистецької освіти та повної загальної середньої освіти і полягає в набутті здобувачем вищої освіти компетентностей відповідного ступеня вищої освіти (молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва та доктора наук) за певною мистецькою спеціальністю.

Особи, які здобувають мистецьку освіту в закладах спеціалізованої мистецької освіти одночасно з повною загальною середньою освітою, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках (інтернатах), харчуванням, навчальним обладнанням та стипендіями згідно із законодавством.

Положення про заклади спеціалізованої мистецької освіти затверджуються у порядку, визначеному спеціальними законами.

3. Спортивна освіта передбачає засвоєння освітньої програми з відповідного виду спорту з метою набуття комплексу професійних компетентностей у галузі фізичної культури і спорту, формування та розвитку індивідуальних здібностей особи, поглибленого оволодіння спеціалізацією в обраному виді спорту та здобувається одночасно з середньою, професійною (професійно-технічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.

Освітні програми з відповідного виду спорту розробляються всеукраїнськими федераціями з видів спорту та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.

Особи, які здобувають спортивну освіту в закладах спеціалізованої освіти спортивного профілю, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках, харчуванням, табельною парадною та спортивною формами, спортивним інвентарем та стипендіями згідно із законодавством.

Положення про заклади спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.

4. Військова освіта передбачає засвоєння освітньої програми з військової підготовки з метою набуття комплексу професійних компетентностей, формування та розвитку індивідуальних здібностей особи і поглибленого оволодіння військовою спеціалізацією та здобувається одночасно з середньою, професійною (професійно-технічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.

Освітні програми з військової підготовки розробляються закладами спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю та затверджуються органами державної влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади освіти.

До структури військової підготовки належать:

допризовна підготовка, що передбачає здобуття особами первинних загальновійськових і спеціальних компетентностей;

підготовка осіб за військово-технічними та військово-медичними спеціальностями;

військово-професійна підготовка осіб рядового, сержантського (старшинського) складу строкової військової служби та військової служби за контрактом, яка здійснюється на основі базової, профільної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти;

підготовка осіб сержантського (старшинського) складу військової служби за контрактом з одночасним здобуттям вищої освіти, яка здійснюється на основі повної загальної середньої освіти;

підготовка осіб офіцерського складу, яка здійснюється на основі повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти для здобуття відповідних ступенів вищої освіти та рівнів військової освіти (тактичний, оперативно-тактичний або оперативно-стратегічний).

Особи, які здобувають військову освіту в закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках, харчуванням, спеціальним одягом та стипендіями згідно із законодавством.

Положення про заклади спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю затверджуються органами державної влади, до сфери управління яких належать такі заклади освіти.

Положення про військові структурні підрозділи закладів освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та центральним органом виконавчої влади у сфері оборони.

Засади військової освіти регулюються цим Законом, Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу" та спеціальними законами.

5. Освіта наукового спрямування - це вид спеціалізованої освіти, що базується на дослідно-орієнтованому навчанні, спрямований на поглиблене вивчення профільних предметів та набуття компетентностей, необхідних для подальшої дослідно-експериментальної, конструкторської, винахідницької діяльності.

Освіта наукового спрямування здобувається на двох рівнях:

базова освіта наукового спрямування здобувається у спеціалізованих закладах одночасно з базовою середньою освітою та полягає в набутті здобувачем початкових компетентностей для дослідно-експериментальної, конструкторської, винахідницької та раціоналізаторської діяльності;

профільна освіта наукового спрямування здобувається у спеціалізованих закладах одночасно з повною загальною середньою освітою та орієнтована на продовження навчання на наступних рівнях освіти.

Особи, які здобувають освіту наукового спрямування у закладах спеціалізованої освіти наукового профілю одночасно з базовою середньою освітою та повною загальною середньою освітою, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках, харчуванням, навчальним обладнанням та стипендіями згідно з положеннями про заклади спеціалізованої освіти наукового профілю.

Положення про заклади спеціалізованої освіти наукового профілю затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Держава створює умови для залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності, у тому числі через систему закладів спеціалізованої освіти наукового профілю, зокрема Малу академію наук України, статус та засади діяльності якої визначаються Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

6. Стандарти спеціалізованої освіти, крім стандартів вищої освіти, затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.

7. Заклади спеціалізованої освіти здійснюють освітню діяльність за власними освітніми програмами, у тому числі наскрізними, або типовими освітніми програмами, що затверджуються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади освіти.

Акредитація освітніх програм спеціалізованої освіти, інституційний аудит та/або інституційна акредитація закладів спеціалізованої освіти здійснюються з обов’язковим залученням представників відповідної сфери.

Здобувачі спеціалізованої освіти, які здобувають освіту за наскрізними освітніми програмами, вступають на наступний рівень освіти в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади освіти.

8. Фінансування здобуття спеціалізованої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі шляхом надання освітніх субвенцій місцевим бюджетам, коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Розділ III
ЗАКЛАДИ ОСВІТИ

Стаття 22. Організаційно-правовий статус закладів освіти

1. Юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Права та обов’язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов’язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.

Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).

2. Заклад освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів:

бюджетна установа;

неприбутковий заклад освіти;

прибутковий заклад освіти.

3. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

4. Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.

5. Заклад освіти для здійснення статутної діяльності може на договірних засадах об’єднуватися з іншими юридичними особами, створюючи освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання, кожен із учасників якого зберігає статус юридичної особи.

6. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти.

7. Заклади освіти всіх форм власності мають рівні права і обов’язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства.

8. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Стаття 23. Автономія закладу освіти

1. Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

2. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Стаття 24. Управління закладом освіти

1. Система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.

Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.

2. Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють:

засновник (засновники);

керівник закладу освіти;

колегіальний орган управління закладу освіти;

колегіальний орган громадського самоврядування;

інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Стаття 25. Права і обов’язки засновника закладу освіти

1. Права і обов’язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

2. Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:

затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них;

укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти;

розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти;

затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством;

здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти;

здійснює контроль за дотриманням установчих документів закладу освіти;

забезпечує створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;

здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;

{Частину другу статті 25 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

3. Засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

4. Засновник або уповноважена ним особа може делегувати окремі свої повноваження органу управління закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді закладу освіти.

5. Засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.

6. Засновник закладу освіти зобов’язаний:

забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов;

у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти;

забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Стаття 26. Керівник закладу освіти

1. Керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Повноваження (права і обов’язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.

Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

2. Керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

3. Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень:

організовує діяльність закладу освіти;

вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти;

призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов’язки;

забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм;

забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти;

сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти;

сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти;

забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

{Частину третю статті 26 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

Стаття 27. Колегіальні органи управління закладів освіти

1. Основним колегіальним органом управління закладу освіти є вчена або педагогічна рада, яка створюється у випадках і порядку, передбачених спеціальними законами.

2. Основні повноваження, відповідальність, порядок формування і діяльності колегіальних органів управління закладу освіти визначаються законодавством та установчими документами закладу освіти.

Стаття 28. Громадське самоврядування в закладі освіти

1. Громадське самоврядування в закладі освіти - це право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених законом та установчими документами закладу освіти.

Громадське самоврядування в закладі освіти здійснюється на принципах, визначених частиною восьмою статті 70 цього Закону.

У закладі освіти можуть діяти:

органи самоврядування працівників закладу освіти;

органи самоврядування здобувачів освіти;

органи батьківського самоврядування;

інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

2. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти.

3. Повноваження, відповідальність, засади формування та діяльності органів громадського самоврядування визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Стаття 29. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти

1. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти створюється за рішенням засновника відповідно до спеціальних законів. Порядок формування наглядової (піклувальної) ради, її відповідальність, перелік і строк повноважень, а також порядок її діяльності визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

2. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти сприяє вирішенню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійсненню контролю за їх використанням, ефективній взаємодії закладу освіти з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами.

3. Члени наглядової (піклувальної) ради закладу освіти мають право брати участь у роботі колегіальних органів закладу освіти з правом дорадчого голосу.

4. До складу наглядової (піклувальної) ради закладу освіти не можуть входити здобувачі освіти та працівники цього закладу освіти.

5. Наглядова (піклувальна) рада має право:

брати участь у визначенні стратегії розвитку закладу освіти та контролювати її виконання;

сприяти залученню додаткових джерел фінансування;

аналізувати та оцінювати діяльність закладу освіти та його керівника;

контролювати виконання кошторису та/або бюджету закладу освіти і вносити відповідні рекомендації та пропозиції, що є обов’язковими для розгляду керівником закладу освіти;

вносити засновнику закладу освіти подання про заохочення або відкликання керівника закладу освіти з підстав, визначених законом;

здійснювати інші права, визначені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Стаття 30. Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти

1. Заклади освіти формують відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднюють таку інформацію. Доступ до такої інформації осіб з порушенням зору може забезпечуватися в різних формах та з урахуванням можливостей закладу освіти.

2. Заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов’язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів:

статут закладу освіти;

ліцензії на провадження освітньої діяльності;

сертифікати про акредитацію освітніх програм, сертифікат про інституційну акредитацію закладу вищої освіти;

структура та органи управління закладу освіти;

кадровий склад закладу освіти згідно з ліцензійними умовами;

освітні програми, що реалізуються в закладі освіти, та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою;

територія обслуговування, закріплена за закладом освіти його засновником (для закладів дошкільної та загальної середньої освіти);

ліцензований обсяг та фактична кількість осіб, які навчаються у закладі освіти;

мова (мови) освітнього процесу;

наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення (у разі його проведення);

матеріально-технічне забезпечення закладу освіти (згідно з ліцензійними умовами);

напрями наукової та/або мистецької діяльності (для закладів вищої освіти);

наявність гуртожитків та вільних місць у них, розмір плати за проживання;

результати моніторингу якості освіти;

річний звіт про діяльність закладу освіти;

правила прийому до закладу освіти;

умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами;

розмір плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти;

перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати;

правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування);

{Частину другу статті 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства.

3. Заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

4. Інформація та документи, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів з дня їх затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначено законом.

5. Перелік додаткової інформації, обов’язкової для оприлюднення закладами освіти, може визначатися спеціальними законами.

Стаття 31. Особливості відносин між закладами освіти та політичними партіями (об’єднаннями) і релігійними організаціями

1. Державні та комунальні заклади освіти відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер.

2. Приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, мають право визначати релігійну спрямованість власної освітньої діяльності.

3. Політичні партії (об’єднання) не мають права втручатися в освітню діяльність закладів освіти.

У закладах освіти забороняється створення осередків політичних партій та функціонування будь-яких політичних об’єднань.

4. Керівництву закладів освіти, педагогічним, науково-педагогічним і науковим працівникам, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати здобувачів освіти до участі в заходах, організованих релігійними організаціями (крім закладів освіти, визначених частиною другою цієї статті) чи політичними партіями (об’єднаннями), крім заходів, передбачених освітньою програмою.

5. Керівництву закладів освіти, органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється залучати працівників закладів освіти до участі в заходах, організованих релігійними організаціями (крім закладів освіти, визначених частиною другою цієї статті) чи політичними партіями (об’єднаннями).

6. Здобувачі освіти не можуть бути обмежені у праві на здобуття освіти в державних і комунальних закладах освіти за їх належність або неналежність до релігійних організацій чи політичних партій (об’єднань).

7. Додаткові вимоги до провадження педагогічної (науково-педагогічної) діяльності у закладах освіти, визначених частиною другою цієї статті, визначаються їхніми установчими документами.

Розділ IV
СТАНДАРТИ ОСВІТИ, ОСВІТНІ ПРОГРАМИ, КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ДОКУМЕНТИ ПРО ОСВІТУ

Стаття 32. Стандарти освіти

1. Стандарт освіти визначає:

вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня;

загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти;

інші складники, передбачені спеціальними законами.

2. Стандарти освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій.

3. Стандарти освіти розробляються та затверджуються у порядку, визначеному спеціальними законами та іншими нормативно-правовими актами.

4. Центральні органи виконавчої влади, які згідно з цим Законом та спеціальними законами уповноважені на затвердження стандартів освіти, оприлюднюють на своїх веб-сайтах:

проекти відповідних стандартів з метою їх громадського обговорення;

стандарти освіти не пізніше десяти днів з дня їх затвердження.

Стаття 33. Освітня програма

1. Основою для розроблення освітньої програми є стандарт освіти відповідного рівня (за наявності).

2. Освітня програма містить:

вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;

перелік освітніх компонентів та їх логічну послідовність;

загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти.

3. Освітні програми розробляються закладами освіти, науковими установами, іншими суб’єктами освітньої діяльності та затверджуються відповідно до цього Закону та спеціальних законів.

Освітні програми повинні передбачати освітні компоненти для вільного вибору здобувачів освіти.

Заклади освіти можуть використовувати типові або інші освітні програми, які розробляються та затверджуються відповідно до цього Закону та спеціальних законів.

Заклади спеціалізованої освіти, освітні об’єднання та заклади освіти, що здійснюють освітню діяльність на різних рівнях освіти, можуть використовувати наскрізні освітні програми, які охоплюють різні рівні освіти та розробляються, затверджуються (акредитуються) відповідно до цього Закону та спеціальних законів.

4. Освітні програми можуть мати корекційно-розвитковий складник для осіб з особливими освітніми потребами.

Стаття 34. Кваліфікації

1. Кваліфікації за обсягом класифікуються на повні та часткові, за змістом - на освітні та професійні.

2. Кваліфікація вважається повною в разі здобуття особою повного переліку компетентностей відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій, що визначені відповідним стандартом.

3. Кваліфікація вважається частковою в разі здобуття особою частини компетентностей відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій, що визначені відповідним стандартом.

4. У цьому Законі, якщо не зазначено інше, під терміном "кваліфікація" розуміється повна кваліфікація.

5. Освітня кваліфікація - це визнана закладом освіти чи іншим уповноваженим суб’єктом освітньої діяльності та засвідчена відповідним документом про освіту сукупність встановлених стандартом освіти та здобутих особою результатів навчання (компетентностей).

6. Професійна кваліфікація - це визнана кваліфікаційним центром, суб’єктом освітньої діяльності, іншим уповноваженим суб’єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання), що дозволяють виконувати певний вид роботи або здійснювати професійну діяльність.

7. Результати навчання та компетентності, необхідні для присудження освітніх та/або присвоєння професійних кваліфікацій, можуть досягатися та здобуватися у системі формальної, неформальної чи інформальної освіти.

8. Освітні кваліфікації присуджуються, визнаються і підтверджуються закладами освіти чи іншими суб’єктами освітньої діяльності.

Професійні кваліфікації присвоюються, визнаються і підтверджуються суб’єктами, уповноваженими на це законодавством, зокрема суб’єктами освітньої діяльності.

9. Кваліфікаційні центри - це суб’єкти, уповноважені на оцінювання і визнання результатів навчання осіб (зокрема, здобутих шляхом неформальної чи інформальної освіти), присвоєння та/або підтвердження відповідних професійних кваліфікацій.

10. Процедури присудження (присвоєння), підтвердження кваліфікацій, а також порядок утворення та діяльності і правовий статус суб’єктів, що здійснюють діяльність з оцінювання і визнання освітніх та/або професійних кваліфікацій, визначаються спеціальними законами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 35. Рамки кваліфікацій

1. В Україні функціонують такі рамки кваліфікацій:

Національна рамка кваліфікацій;

галузеві рамки кваліфікацій.

2. Національна рамка кваліфікацій - це системний і структурований за компетентностями опис її рівнів. Національна рамка кваліфікацій затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Національна рамка кваліфікацій призначена для використання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, установами та організаціями, закладами освіти, роботодавцями, іншими юридичними та фізичними особами з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій.

4. Національна рамка кваліфікацій ґрунтується на європейських і національних стандартах та принципах забезпечення якості освіти, враховує вимоги ринку праці до компетентностей працівників та запроваджується з метою гармонізації норм законодавства у сферах освіти і соціально-трудових відносин, сприяння національному та міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні, налагодження ефективної взаємодії сфери освіти і ринку праці.

5. У галузевих рамках кваліфікацій конкретизується опис їх рівнів у термінах компетентностей, що характерні для кваліфікацій певної галузі знань та/або виду економічної діяльності.

6. Рівні галузевих рамок кваліфікацій мають співвідноситися з відповідними рівнями Національної рамки кваліфікацій.

7. Галузеві рамки кваліфікацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 36. Рівні Національної рамки кваліфікацій

1. Національна рамка кваліфікацій визначає одинадцять рівнів, що можуть містити підрівні.

Кожен рівень Національної рамки кваліфікацій визначається певною сукупністю компетентностей особи, які є типовими для кваліфікацій відповідного рівня, що також включає готовність особи до навчання упродовж життя.

2. Нульовий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи адекватно діяти у відомих простих ситуаціях під безпосереднім контролем іншої особи.

3. Перший рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи виконувати прості завдання у типових ситуаціях у чітко визначеній структурованій сфері роботи або навчання, виконувати завдання під безпосереднім керівництвом іншої особи.

4. Другий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи виконувати типові нескладні завдання у типових ситуаціях у чітко визначеній структурованій сфері роботи або навчання, виконувати завдання під керівництвом з елементами самостійності.

5. Третій рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи виконувати виробничі або навчальні завдання середньої складності за визначеними алгоритмами та встановленими нормами часу і якості.

6. Четвертий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи самостійно виконувати складні спеціалізовані виробничі чи навчальні завдання у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, зокрема в нестандартних ситуаціях.

7. П’ятий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи самостійно виконувати складні спеціалізовані виробничі чи навчальні завдання в окремій галузі професійної діяльності або у процесі навчання, нести відповідальність за результати своєї діяльності та контролювати інших осіб у певних ситуаціях.

8. Шостий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи вирішувати типові спеціалізовані задачі в певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає застосування положень і методів відповідних наук і характеризується певною невизначеністю умов, нести відповідальність за результати своєї діяльності та контролювати інших осіб у певних ситуаціях.

9. Сьомий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи вирішувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає застосування певних теорій та методів відповідних наук і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

10. Восьмий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи розв’язувати складні задачі і проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.

11. Дев’ятий рівень Національної рамки кваліфікацій визначає здатність особи розв’язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, що передбачає глибоке переосмислення наявних та створення нових цілісних знань та/або професійної практики.

12. Десятий рівень Національної рамки кваліфікацій передбачає здатність особи визначати та розв’язувати соціально значущі системні проблеми у певній галузі діяльності, які є ключовими для забезпечення стійкого розвитку та вимагають створення нових системоутворювальних знань і прогресивних технологій.

Стаття 37. Національна система кваліфікацій

1. Національна система кваліфікацій - це сукупність інституцій і правових норм, які регулюють процеси формування освітніх та/або професійних вимог до осіб відповідно до потреб суспільства та ринку праці, оцінювання кваліфікаційного рівня.

2. Структура і функціонування Національної системи кваліфікацій визначаються законом.

Стаття 38. Національне агентство кваліфікацій

{Стаття 38 набирає чинності з 1 січня 2018 року - див. пункт 1 розділу XII}

1. Національне агентство кваліфікацій є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим на реалізацію державної політики у сфері кваліфікацій.

Національне агентство кваліфікацій формується на паритетних засадах з представників центральних органів виконавчої влади у сфері освіти і науки, соціальної політики, економічного розвитку, спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок.

2. Національне агентство кваліфікацій:

бере участь у розробленні нормативно-правових актів у сфері кваліфікацій;

забезпечує взаємодію, координацію та підвищення ефективності діяльності заінтересованих сторін у сфері кваліфікацій;

супроводжує запровадження Національної рамки кваліфікацій з додержанням вимог цього Закону;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері кваліфікацій, у тому числі з метою гармонізації Національної рамки кваліфікацій з аналогічними міжнародними документами;

координує оцінювання ефективності державної політики у сфері кваліфікацій;

забезпечує прогнозування потреб ринку праці у кваліфікаціях;

здійснює супровід інформаційного забезпечення Національної системи кваліфікацій і Національної рамки кваліфікацій;

створює і веде Реєстр кваліфікацій;

готує проект порядку розроблення, введення в дію та перегляду професійних стандартів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України;

реєструє професійні стандарти та забезпечує відкритий доступ до стандартів;

координує розроблення професійних стандартів;

бере участь у розробленні стандартів освіти;

здійснює акредитацію кваліфікаційних центрів;

розробляє критерії та процедури визнання професійних кваліфікацій, здобутих в інших країнах;

формує вимоги до процедур присвоєння кваліфікацій, визнання результатів неформального та інформального навчання;

взаємодіє з органами та установами забезпечення якості освіти;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. Національне агентство кваліфікацій є юридичною особою публічного права, що утворюється Кабінетом Міністрів України та діє на основі статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Професійні стандарти

1. Професійний стандарт - це затверджені в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, що слугують основою для формування професійних кваліфікацій.

2. Професійні стандарти можуть розроблятися роботодавцями, їх організаціями та об’єднаннями, органами державної влади, науковими установами, галузевими радами, громадськими об’єднаннями, іншими зацікавленими суб’єктами.

3. Порядок розроблення, введення в дію та перегляду професійних стандартів затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства кваліфікацій.

Стаття 40. Документи про освіту

1. Після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

За запитом здобувача освіти (особи з порушенням зору) документ про освіту виготовляється з урахуванням забезпечення доступності відтвореної на ньому інформації (з використанням шрифту Брайля).

2. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб’єктами освітньої діяльності.

Порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту визначаються законодавством.

Порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, передбачених спеціальними законами, вимоги до їх форми та/або змісту затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки з урахуванням вимог спеціальних законів.

3. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Розділ V
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Стаття 41. Система забезпечення якості освіти

1. Метою розбудови та функціонування системи забезпечення якості освіти в Україні є:

гарантування якості освіти;

формування довіри суспільства до системи та закладів освіти, органів управління освітою;

постійне та послідовне підвищення якості освіти;

допомога закладам освіти та іншим суб’єктам освітньої діяльності у підвищенні якості освіти.

2. Складовими системи забезпечення якості освіти є:

система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);

система зовнішнього забезпечення якості освіти;

система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.

3. Система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти) може включати:

стратегію (політику) та процедури забезпечення якості освіти;

систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;

оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;

оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників;

оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;

забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти;

забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;

створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;

інші процедури та заходи, що визначаються спеціальними законами або документами закладу освіти.

4. Система зовнішнього забезпечення якості освіти може включати:

1) інструменти, процедури та заходи забезпечення і підвищення якості освіти, зокрема:

стандартизацію;

ліцензування освітньої діяльності;

акредитацію освітніх програм;

інституційну акредитацію;

громадську акредитацію закладів освіти;

зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання;

інституційний аудит;

моніторинг якості освіти;

атестацію педагогічних працівників;

сертифікацію педагогічних працівників;

громадський нагляд;

інші інструменти, процедури і заходи, що визначаються спеціальними законами;

2) визначені цим Законом і спеціальними законами органи і установи, що відповідають за забезпечення якості освіти, та спеціально уповноважені державою установи, що проводять зовнішнє незалежне оцінювання;

3) незалежні установи оцінювання та забезпечення якості освіти.

5. Система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти, включає:

політику та процедури забезпечення якості власної діяльності;

необхідні ресурси для організації процесів і процедур;

зовнішній незалежний аудит діяльності (процесів і процедур) відповідних органів і установ.

6. Особливості функціонування системи забезпечення якості на кожному рівні освіти визначаються спеціальними законами.

Стаття 42. Академічна доброчесність

1. Академічна доброчесність - це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

2. Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:

посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;

контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

об’єктивне оцінювання результатів навчання.

3. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);

посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

4. Порушенням академічної доброчесності вважається:

академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

самоплагіат - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;

фабрикація - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;

фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;

списування - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання;

обман - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування;

хабарництво - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі;

необ’єктивне оцінювання - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.

5. За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;

позбавлення присудженого наукового (освітньо-творчого) ступеня чи присвоєного вченого звання;

відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

6. За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);

позбавлення академічної стипендії;

позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

7. Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

8. Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.

Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:

ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;

особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;

знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;

оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

9. Форми та види академічної відповідальності закладів освіти визначаються спеціальними законами.

10. За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом.

Стаття 43. Ліцензування освітньої діяльності

1. Ліцензування освітньої діяльності - це процедура визнання спроможності юридичної або фізичної особи надавати освітні послуги на певному рівні освіти відповідно до ліцензійних умов.

2. Освітня діяльність провадиться на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства:

для закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти - центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;

для закладів дошкільної та загальної середньої освіти - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

3. Ліцензійні умови визначаються окремо для кожного рівня освіти. Ліцензійні умови формуються з урахуванням спеціальних вимог щодо доступності для осіб з особливими освітніми потребами. Вимоги до ліцензійних умов визначаються спеціальними законами.

4. Ліцензування, контроль за дотриманням ліцензійних умов, видача та анулювання ліцензій на освітню діяльність здійснюються у порядку, визначеному законодавством.

Стаття 44. Акредитація освітньої програми

1. Акредитація освітньої програми - це оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту освіти, а також спроможності закладу освіти забезпечити досягнення здобувачами освіти передбачених в освітній програмі результатів навчання.

2. Акредитація освітньої програми є добровільною і проводиться за ініціативою закладу освіти.

Освітня програма акредитується у разі, якщо це передбачено спеціальним законом.

Засади акредитації освітніх програм визначаються спеціальними законами.

3. Освітня програма відповідного рівня освіти акредитується органом із забезпечення якості освіти, визначеним спеціальним законом, та/або акредитованими громадськими фаховими об’єднаннями чи іншими акредитованими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти.

Стаття 45. Інституційний аудит

1. Інституційний аудит - це комплексна зовнішня перевірка та оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім закладів вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток.

2. Метою проведення інституційного аудиту є оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та вироблення рекомендацій щодо:

підвищення якості освітньої діяльності закладу освіти та вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства та ліцензійними умовами.

3. Результати інституційного аудиту оприлюднюються на сайтах закладу освіти (за наявності), засновника (крім засновника приватного закладу освіти) та органу, що здійснив інституційний аудит.

4. Інституційний аудит проводиться центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

5. Інституційний аудит проводиться у плановому порядку, якщо це передбачено спеціальним законом.

Заклади освіти, що мають чинний сертифікат про громадську акредитацію закладу освіти, вважаються такими, що успішно пройшли інституційний аудит у плановому порядку.

6. Інституційний аудит проводиться у позаплановому порядку в закладі освіти, який має низьку якість освітньої діяльності.

Інституційний аудит також може бути проведений у позаплановому порядку за ініціативою засновника, керівника, колегіального органу управління, вищого колегіального органу громадського самоврядування або наглядової (піклувальної) ради закладу освіти.

7. За результатами проведення інституційного аудиту надаються висновок про якість освітньої діяльності закладу освіти, внутрішню систему забезпечення якості освіти, а також рекомендації щодо вдосконалення діяльності закладу освіти.

У разі виявлення невідповідності освітньої діяльності закладу освіти законодавству та/або ліцензійним умовам орган, який проводить аудит, визначає строк усунення недоліків та порушень у роботі закладу освіти. Після закінчення визначеного строку проводиться перевірка результатів усунення відповідних недоліків і порушень. У разі негативних результатів такої перевірки засновнику закладу освіти можуть бути надані рекомендації щодо зміни керівника закладу освіти, припинення чи реорганізації закладу освіти.

8. Особливості проведення інституційного аудиту на відповідному рівні освіти визначаються спеціальними законами.

Стаття 46. Інституційна акредитація

1. Інституційна акредитація - це оцінювання якості освітньої діяльності закладу вищої освіти.

2. Інституційна акредитація є добровільною і може бути проведена за ініціативою закладу вищої освіти.

3. Інституційна акредитація здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти у співпраці з національними та міжнародними експертами, а також міжнародними інституціями, що здійснюють діяльність у сфері забезпечення якості вищої освіти та визнані Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

4. Засади інституційної акредитації визначаються спеціальним законом.

Стаття 47. Зовнішнє незалежне оцінювання

1. Зовнішнє незалежне оцінювання - це оцінювання результатів навчання, здобутих особою на певному рівні освіти, що проводиться спеціально уповноваженою державою установою (організацією).

2. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на основі програм зовнішнього незалежного оцінювання, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері. Зміст програм зовнішнього незалежного оцінювання має відповідати стандартам освіти відповідного рівня і бути доступним для ознайомлення не пізніше ніж за 18 місяців до проведення зовнішнього незалежного оцінювання.

3. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на таких принципах:

валідності (обґрунтованості та придатності методів і технологій оцінювання для конкретних цілей);

відкритості та прозорості;

об’єктивності;

надійності;

доступності;

відповідальності.

4. Процедури, форми та порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, з урахуванням можливостей осіб з особливими освітніми потребами та мають бути оприлюднені не менш як за шість місяців до проведення зовнішнього незалежного оцінювання.

5. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється за кошти державного бюджету та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання осіб, які завершують здобуття базової та профільної середньої освіти, здійснюється за кошти державного бюджету.

6. Положення про спеціально уповноважену державою установу (організацію) затверджується відповідно до законодавства.

7. Засади зовнішнього незалежного оцінювання, не встановлені цим Законом, визначаються спеціальними законами.

Стаття 48. Моніторинг якості освіти

1. Моніторинг якості освіти - це система послідовних і систематичних заходів, що здійснюються з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти (інших суб’єктах освітньої діяльності), встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

2. Моніторинг якості освіти може бути внутрішній та зовнішній.

Внутрішній моніторинг якості освіти проводиться закладами освіти (іншими суб’єктами освітньої діяльності).

Зовнішній моніторинг якості освіти може проводитися будь-якими органами, підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності. Участь закладів освіти (інших суб’єктів освітньої діяльності) та учасників освітнього процесу у зовнішньому моніторингу якості освіти є добровільною, крім випадків, встановлених законодавством.

3. Порядок, види та форми проведення моніторингу якості освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки організовує участь закладів освіти у порівняльних міжнародних дослідженнях якості освіти.

Стаття 49. Громадська акредитація закладу освіти

1. Громадська акредитація закладу освіти - це оцінювання закладу освіти щодо ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти та забезпечення досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених освітніми програмами і стандартами освіти.

Громадська акредитація закладу освіти здійснюється з метою визнання якості освітньої діяльності закладу освіти та формування його позитивного іміджу і репутації.

2. Громадська акредитація закладу освіти здійснюється на добровільних засадах за запитом закладу освіти.

3. Громадська акредитація закладу освіти здійснюється акредитованими в установленому порядку фаховими громадськими об’єднаннями, іншими акредитованими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності.

4. Результати громадської акредитації закладу освіти можуть враховуватися при акредитації освітніх програм та інституційній акредитації.

5. Успішні результати громадської акредитації закладу освіти засвідчуються відповідним сертифікатом, що видається на строк до десяти років.

Стаття 50. Атестація педагогічних працівників

1. Атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

2. Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством.

3. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

5. Положення про атестацію педагогічних працівників затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

6. Положення про атестацію педагогічних працівників, які забезпечують здобуття фахових компетентностей спеціалізованої освіти, затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.

Стаття 51. Сертифікація педагогічних працівників

1. Сертифікація педагогічних працівників - це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

2. Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою.

3. Формування та забезпечення функціонування системи сертифікації педагогічних працівників здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Процедуру сертифікації педагогічних працівників здійснюють спеціально уповноважені державою установи, положення про які затверджує Кабінет Міністрів України.

4. За результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який є дійсним упродовж трьох років. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником.

5. Педагогічні працівники, які отримують доплату за успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології.

Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти.

6. Положення про сертифікацію педагогічних працівників розробляються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать заклади освіти, та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI
УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 52. Категорії учасників освітнього процесу

1. Учасниками освітнього процесу є:

здобувачі освіти;

педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;

батьки здобувачів освіти;

фізичні особи, які провадять освітню діяльність;

інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Стаття 53. Права та обов’язки здобувачів освіти

1. Здобувачі освіти мають право на:

навчання впродовж життя та академічну мобільність;

індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;

якісні освітні послуги;

справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;

відзначення успіхів у своїй діяльності;

свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;

безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;

повагу людської гідності;

захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

{Абзац десятий частини першої статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування);

{Частину першу статті 53 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

трудову діяльність у позанавчальний час;

збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом та/або під час мобілізації, на особливий період;

особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти;

інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.

2. На час виробничого навчання і практики здобувачам освіти забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до освітніх програм і угод між закладами освіти та підприємствами, установами, організаціями, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати працю здобувачів освіти для цілей, не передбачених освітньою програмою.

3. Здобувачі освіти зобов’язані:

виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;

поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;

відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;

дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності);

повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

{Частину третю статті 53 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

4. Здобувачі освіти мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

5. Залучення здобувачів освіти під час освітнього процесу до виконання робіт чи до участі у заходах, не пов’язаних з реалізацією освітньої програми, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 54. Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу

1. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на:

академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;

педагогічну ініціативу;

розроблення та впровадження авторських навчальних програм, проектів, освітніх методик і технологій, методів і засобів, насамперед методик компетентнісного навчання;

підвищення кваліфікації, перепідготовку;

вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників;

відзначення успіхів у своїй професійній діяльності;

справедливе та об’єктивне оцінювання своєї професійної діяльності;

захист професійної честі та гідності;

індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами закладу освіти;

творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи;

забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями у порядку, передбаченому законодавством;

безпечні і нешкідливі умови праці;

подовжену оплачувану відпустку;

участь у громадському самоврядуванні закладу освіти;

участь у роботі колегіальних органів управління закладу освіти;

захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю.

{Частину першу статті 54 доповнено абзацом двадцятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

2. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність;

виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання;

сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров’я;

дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності;

дотримуватися педагогічної етики;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища;

формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам;

додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки;

повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

{Частину другу статті 54 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

3. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.

4. Права та обов’язки інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, визначаються законодавством, відповідними договорами та/або установчими документами закладу освіти.

5. Відволікання педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників від виконання професійних обов’язків не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

6. Особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;

отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;

{Абзац восьмий частини другої статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності);

сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

{Частину другу статті 55 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.

5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

Стаття 56. Державні гарантії здобувачам освіти

1. Особи, які здобувають повну загальну середню освіту в закладах освіти не за місцем проживання, на період навчання забезпечуються гуртожитками та/або підвезенням.

2. Органи місцевого самоврядування забезпечують пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у визначених ними порядку та розмірах за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів.

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням:

дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти;

осіб інших категорій, визначених законодавством та/або рішенням органу місцевого самоврядування.

4. Особи, які здобувають освіту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти, на період навчання забезпечуються гуртожитками, стипендіями, спеціальним одягом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Особи, які здобувають освіту в закладах фахової передвищої та вищої освіти, на період навчання забезпечуються гуртожитками та мають право на отримання стипендії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Особам, які навчаються, держава гарантує право на додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законом для осіб, які поєднують роботу з навчанням.

7. З метою здобуття освіти здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти можуть забезпечуватися відповідно до законодавства фінансовою державною підтримкою, пільговим кредитуванням, гарантіями для отримання кредитів, частковою компенсацією відсоткових ставок за кредитами тощо.

Стаття 57. Державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам

1. Держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам:

належні умови праці та медичне обслуговування;

оплату підвищення кваліфікації;

правовий, соціальний, професійний захист;

диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;

виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

пенсію за вислугу років;

інші гарантії, визначені законом України.

2. У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

3. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в таких населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Зазначені пільги надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені працівники мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи чи організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи чи організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Дія абзацу другого цієї частини не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) або земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону.

4. За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.

Розділ VII
ОСВІТА, ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ОПЛАТА ПРАЦІ ПЕДАГОГІЧНИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 58. Вимоги до освіти та професійної кваліфікації педагогічного працівника закладу освіти

1. Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників.

2. На посади педагогічних працівників приймаються особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає встановленим законодавством, зокрема професійним стандартом (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників.

3. Особам, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за педагогічною спеціальністю (педагогічну освіту), відповідний заклад освіти присвоює професійну кваліфікацію педагогічного працівника. Педагогічна освіта передбачає підготовку особи, результатом якої є набуття компетентностей зі спеціальності (предметної спеціальності, спеціалізації), педагогіки, психології, у тому числі шляхом проходження педагогічної практики, необхідних для забезпечення процесу навчання, виховання і розвитку особистості, у тому числі осіб з особливими освітніми потребами, моніторингу педагогічної діяльності та аналізу педагогічного досвіду, проведення освітніх вимірювань, застосування освітніх технологій і методів навчання, ефективних способів взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

4. Особам, які здобули у закладі освіти вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю, цей заклад може присвоїти професійну кваліфікацію педагогічного працівника у разі, якщо це передбачено відповідною освітньою програмою.

5. Особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік.

Особи можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти після їх успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.

Особам, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, професійна кваліфікація педагогічного працівника може бути присвоєна закладом вищої чи післядипломної освіти або відповідним кваліфікаційним центром після одного року роботи на посадах педагогічних працівників, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, за умови успішного складення кваліфікаційного іспиту відповідно до кваліфікаційних вимог до педагогічного працівника чи відповідного професійного стандарту (за наявності).

Стаття 59. Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні та науково-педагогічні працівники, сприяють їхньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації.

2. Підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради. Умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації у таких суб’єктів визначаються відповідно до частини шостої цієї статті.

{Абзац третій частини другої статті 59 набирає чинності з 1 січня 2018 року - див. пункт 1 розділу XII}

Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає педагогічний (науково-педагогічний) працівник.

3. Педагогічна (вчена) рада закладу освіти на основі пропозицій педагогічних (науково-педагогічних) працівників затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників (з відривом чи без відриву від освітнього процесу).

4. Підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника та враховується під час обрання за конкурсом на посаду науково-педагогічного працівника.

5. Загальна кількість годин, відведена на підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника, що оплачується за кошти відповідних бюджетів, визначається законодавством.

Кошти на підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їх за рішенням педагогічної (вченої) ради закладу освіти.

Підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника може фінансуватися засновником закладу освіти, закладом освіти, в якому він працює, педагогічним (науково-педагогічним) працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами.

На час підвищення кваліфікації з відривом від освітнього процесу в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним (науково-педагогічним) працівником зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати.

6. Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, включаючи порядок оплати, умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 60. Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором.

2. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи.

3. Конкретний перелік та обсяг видів робіт педагогічного і науково-педагогічного працівника встановлюються трудовим договором відповідно до законодавства.

4. Норми педагогічного (навчального) навантаження педагогічних (науково-педагогічних) працівників на одну ставку встановлюються спеціальними законами.

5. Засновник або уповноважений ним орган, керівники закладів освіти та їх структурних підрозділів не мають права вимагати від педагогічних і науково-педагогічних працівників виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

Стаття 61. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, коштів засновників, власних надходжень закладів освіти, грантів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

2. Посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

{Абзац перший частини другої статті 61 набирає чинності з 1 січня 2018 року та реалізується відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу XII - див. пункт 1 розділу XII}

Посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менше ніж на 10 відсотків.

Найменший посадовий оклад науково-педагогічного працівника встановлюється на 25 відсотків вище від посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії.

{Абзац третій частини другої статті 61 набирає чинності з 1 січня 2018 року та реалізується відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу XII - див. пункт 1 розділу XII}

Кожний наступний посадовий оклад науково-педагогічного працівника підвищується не менше ніж на 10 відсотків від попереднього.

Схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних і науково-педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України з урахуванням норм цього Закону.

Засновник приватного закладу освіти має право встановлювати інші, ніж передбачено цим Законом, розмір і умови оплати праці, винагороди та допомоги для педагогічних і науково-педагогічних працівників. Отримані приватним закладом освіти публічні кошти розподіляються у порядку, визначеному законодавством для державних і комунальних закладів освіти.

3. Науково-педагогічним, науковим та педагогічним працівникам закладів освіти встановлюються доплати за наукові ступені та вчені звання відповідно до закону.

4. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюються щомісячні надбавки за вислугу років у розмірах:

понад три роки - 10 відсотків;

понад 10 років - 20 відсотків;

понад 20 років - 30 відсотків посадового окладу.

5. Педагогічний працівник, який пройшов сертифікацію, отримує щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката.

{Частина п'ята статті 61 набирає чинності з 1 січня 2019 року - див. пункт 1 розділу XII}

6. Заклад освіти має право за рахунок власних надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством, встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.

7. Керівник закладу освіти відповідно до законодавства, установчих документів та колективного договору має право встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов, сучасних технологій, реалізацію інноваційних проектів тощо.

8. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам за рахунок власних надходжень закладів освіти може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови надання такої допомоги визначаються установчими документами закладів освіти або колективним договором.

Розділ VIII
УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ОСВІТИ

Стаття 62. Органи управління у сфері освіти

1. До органів управління у сфері освіти належать:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки;

центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;

постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти;

державні органи, яким підпорядковані заклади освіти;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

органи місцевого самоврядування.

Стаття 63. Повноваження Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України:

вживає заходів щодо забезпечення конституційного права кожної особи на освіту;

забезпечує проведення державної політики у сфері освіти;

затверджує стратегію розвитку освіти України;

розробляє, затверджує та виконує державні цільові програми у сфері освіти;

здійснює повноваження засновника державних закладів освіти або доручає їх здійснення уповноваженому ним органу;

забезпечує рівні умови розвитку закладів освіти всіх форм власності;

визначає порядок формування і розподілу освітніх субвенцій між бюджетами відповідно до цього Закону та з урахуванням статті 94 Бюджетного кодексу України;

визначає порядок розподілу державного фінансування професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти;

затверджує державні пріоритети з підготовки фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у розрізі галузей знань;

затверджує перелік галузей знань та спеціальностей для підготовки фахівців вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти;

затверджує перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти;

затверджує ліцензійні умови провадження освітньої діяльності;

затверджує індикатори оцінки стану освіти в Україні та регіонах;

визначає органи ліцензування закладів дошкільної та загальної середньої освіти;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Стаття 64. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки

1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:

забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки;

розробляє стратегію розвитку освіти України, інші стратегічні документи, державні цільові програми у сфері освіти і науки та бере участь у їх реалізації;

здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти в межах повноважень, визначених законом;

організовує збір та обробку освітньої статистики, здійснює її аналіз та прогнозує розвиток системи освіти;

затверджує порядок, види та форми проведення моніторингу якості освіти;

забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти та інших державних інформаційних систем освіти;

затверджує стандарти освіти та оприлюднює їх на своєму офіційному веб-сайті;

з урахуванням пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, розробляє та затверджує план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу (цькування), порядок застосування заходів виховного впливу;

{Частину першу статті 64 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

узагальнює та оприлюднює інформацію про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти;

{Частину першу статті 64 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

здійснює міжнародне співробітництво у сфері освіти і науки;

затверджує порядок визнання здобутих в іноземних закладах освіти документів про освіту;

затверджує форму і зміст документів про освіту державного зразка;

формує пропозиції про обсяг освітніх субвенцій, державного фінансування середньої, професійної, вищої освіти та стипендійного фонду;

розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління;

надає методичні рекомендації щодо освітньої діяльності та управління закладами освіти;

за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про державні пріоритети з підготовки фахівців, педагогічних, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у розрізі галузей знань;

розробляє та затверджує умови прийому до закладів освіти;

розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України;

здійснює ліцензування освітньої діяльності закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, а також перевірку дотримання ними ліцензійних умов;

формує та забезпечує функціонування системи сертифікації педагогічних працівників, забезпечує умови для підвищення їх кваліфікації, затверджує положення про акредитацію центрів сертифікації педагогічних працівників;

забезпечує розвиток фізичного виховання та спорту в закладах освіти;

затверджує порядок проведення інституційного аудиту закладу освіти;

затверджує типові освітні програми;

затверджує порядок проведення акредитації освітніх програм, інших заходів щодо здійснення контролю якості освіти, визначених законами України;

за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснює повноваження засновника щодо державних закладів освіти;

затверджує положення про власні постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи;

здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

2. Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими до виконання державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади освіти, а також закладами освіти незалежно від форми власності.

Стаття 65. Повноваження державних органів, до сфери управління яких належать заклади освіти

1. Державні органи, до сфери управління яких належать заклади освіти:

беруть участь у реалізації освітньої політики;

беруть участь у розробленні умов прийому до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;

розподіляють державне фінансування та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері їх управління;

здійснюють аналіз, моніторинг якості освітньої діяльності закладів освіти, що перебувають у сфері їх управління;

беруть участь у формуванні стандартів освіти;

сприяють розробленню плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти;

{Частину першу статті 65 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснюють повноваження засновника щодо державних закладів освіти, що перебувають у їхньому підпорядкуванні;

здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Стаття 66. Повноваження органів місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні ради, Київська та Севастопольська міські ради:

відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності повної загальної середньої освіти та професійної (професійно-технічної) освіти;

планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти, закладів післядипломної освіти, спеціальних закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами, науково-методичних та навчально-методичних установ;

мають право засновувати заклади освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами, а також реорганізовувати та ліквідовувати їх;

забезпечують гуртожитками та/або перевезенням здобувачів профільної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються не за місцем проживання (у разі потреби - транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних);

оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти;

забезпечують рівні умови для розвитку закладів освіти всіх форм власності;

{Частину першу статті 66 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

2. Районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад:

відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти;

планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти;

планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої освіти академічного спрямування (міські ради міст з населенням більше 50 тисяч - самостійно; міські ради міст з населенням менше 50 тисяч - за погодженням з обласною радою);

мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх;

закріплюють за закладами початкової та базової середньої освіти територію обслуговування (крім випадків, встановлених спеціальними законами);

забезпечують доступність дошкільної та середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній та позашкільній освіті;

забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби - транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних);

ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

забезпечують рівні умови розвитку закладів освіти всіх форм власності;

сприяють розробці плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти;

{Частину другу статті 66 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

3. Сільські, селищні ради:

відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти;

мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток;

здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Стаття 67. Повноваження органів із забезпечення якості освіти

1. Органами із забезпечення якості освіти є:

центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти;

постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти - Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

2. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи:

проводять інституційний аудит закладів освіти;

надають рекомендації закладам освіти (крім закладів вищої освіти) щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

за результатами експертизи затверджують освітні програми дошкільної та загальної середньої освіти (крім типових і тих, що розроблені на основі типових);

проводять моніторинг якості освітньої діяльності та якості освіти у порядку, визначеному законодавством;

акредитують громадські фахові об’єднання та інших юридичних осіб, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти (крім закладів вищої освіти), ведуть їх реєстр;

у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють державний нагляд (контроль) за закладами освіти щодо дотримання ними законодавства;

за дорученням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснюють контроль за дотриманням вимог щодо організації зовнішнього незалежного оцінювання;

здійснюють інші повноваження, визначені законом.

3. Повноваження постійно діючого колегіального органу у сфері забезпечення якості вищої освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 68. Відкритість органів управління у сфері освіти

1. Органи управління у сфері освіти зобов’язані оприлюднювати всю публічну інформацію відповідно до вимог законів України "Про доступ до публічної інформації" та "Про відкритість використання публічних коштів".

2. Органи управління у сфері освіти забезпечують обов’язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів, що стосуються системи освіти, та участь представників громадськості у підготовці та прийнятті цих документів.

Стаття 69. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти

1. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності.

2. Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами.

3. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.

4. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи проводять інституційний аудит закладів освіти відповідно до цього Закону і позапланові перевірки у порядку, передбаченому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Стаття 70. Громадське самоврядування та державно-громадське управління у сфері освіти

1. Громадське самоврядування у сфері освіти - це право учасників освітнього процесу та громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами, вирішувати питання у сфері освіти як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування, брати участь в управлінні закладом освіти, місцевими і державними справами у сфері освіти з питань, що належать до їх компетенції.

2. Громадське самоврядування у сфері освіти реалізується:

у закладі освіти відповідно до статті 28 цього Закону;

на місцевому (територіальному) рівні;

на національному (всеукраїнському) рівні.

3. Органи громадського самоврядування у сфері освіти створюються:

у закладі освіти - за ініціативою учасників освітнього процесу;

на місцевому (територіальному) рівні - за ініціативою фізичних осіб та/або громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства;

на національному (всеукраїнському) рівні - за ініціативою громадських об’єднань, інших інститутів громадянського суспільства, установчими документами яких передбачена діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з особливими освітніми потребами відповідно до законодавства.

Органами громадського самоврядування у сфері освіти є:

органи громадського самоврядування закладу освіти;

конференції (форуми, з’їзди) учасників освітнього процесу, закладів освіти, їх об’єднань, що скликаються на території відповідного населеного пункту, об’єднаної територіальної громади, району, області, Автономної Республіки Крим, держави;

Всеукраїнський з’їзд учасників освітнього процесу та їх об’єднань, що скликається у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

На Всеукраїнському з’їзді учасників освітнього процесу та їх об’єднань схвалюється стратегія розвитку освіти України на відповідний період та вирішуються інші питання, передбачені спеціальними законами.

4. Органи громадського самоврядування мають права (повноваження), визначені спеціальними законами та/або установчими документами закладів освіти, та можуть здійснювати інші права, не заборонені законом.

5. Державно-громадське управління у сфері освіти - це взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями, іншими інститутами громадянського суспільства з метою прийняття ефективних управлінських рішень та задоволення суспільних інтересів у сфері освіти.

6. Для забезпечення державно-громадського управління у сфері освіти можуть утворюватися репрезентативні громадські об’єднання та інші інститути громадянського суспільства, що представляють, у тому числі:

педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників;

здобувачів освіти;

батьків;

заклади освіти;

роботодавців;

об’єднання зазначених категорій осіб.

7. Органи державно-громадського управління у сфері освіти утворюються за рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування у формі робочих груп, дорадчих, громадських, експертних та інших органів.

Органи державно-громадського управління у сфері освіти мають повноваження, передбачені актами про їх утворення.

8. Громадське самоврядування та державно-громадське управління у сфері освіти здійснюються на принципах:

пріоритету прав і свобод людини і громадянина;

верховенства права;

взаємної поваги та партнерства;

репрезентативності органів громадського самоврядування, громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства і правоможності їх представників;

обов’язковості розгляду пропозицій сторін;

пріоритету узгоджувальних процедур;

прозорості, відкритості та гласності;

обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;

взаємної відповідальності сторін.

Стаття 71. Громадський нагляд (контроль) у сфері освіти

1. Громадський нагляд (контроль) у системі освіти здійснюється суб’єктами громадського нагляду (контролю) - громадськими об’єднаннями та іншими інститутами громадянського суспільства, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з інвалідністю, професійними об’єднаннями педагогічних і науково-педагогічних працівників, об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників.

2. Суб’єкти громадського нагляду (контролю) мають право:

1) ініціювати і брати участь у дослідженнях з питань освіти та оприлюднювати результати таких досліджень;

2) проводити моніторинг та оприлюднювати результати, зокрема, щодо:

якості результатів навчання, у тому числі моніторинг державної підсумкової атестації, екзаменів та інших форм оцінки результатів навчання;

якості підручників та інших навчальних матеріалів;

розподілу витрат на освіту та цільового використання коштів з державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством;

випадків булінгу (цькування) в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником;

{Пункт 2 частини другої статті 71 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

3) брати участь у громадському обговоренні, громадських консультаціях та проводити громадську експертизу, у тому числі підручників (їх проектів), відповідно до законодавства;

4) здійснювати інші заходи у сфері освіти відповідно до законодавства та реалізовувати інші права, не заборонені законом.

3. Безпосередньо в закладі освіти громадський нагляд (контроль) може проводитися виключно з дозволу керівника закладу освіти, крім випадків, встановлених законодавством.

Стаття 72. Освітня статистика

1. Освітня статистика включає:

статистичні дані центрального органу виконавчої влади у сфері статистики про систему освіти і ринок праці;

статистичні дані, отримані шляхом оброблення деперсоналізованої інформації про здобувачів освіти;

статистичну інформацію, отриману за результатами моніторингових досліджень якості освіти;

статистичні показники, що відображають стан системи освіти.

2. Центральний орган виконавчої влади у сфері статистики здійснює збір первинної статистичної інформації у сфері освіти та її оброблення. Перелік показників, порядок збору та методика оброблення статистичної інформації у сфері освіти погоджуються з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

3. Деперсоналізовані статистичні дані розміщуються в мережі Інтернет для вільного доступу у форматі, зручному для копіювання та оброблення.

Стаття 73. Інститут освітнього омбудсмена

1. З метою забезпечення належних умов для реалізації права особи на освіту в системі освіти діє освітній омбудсмен. Освітній омбудсмен у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, а також положенням про освітнього омбудсмена, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Освітній омбудсмен є посадовою особою, на яку Кабінетом Міністрів України покладається виконання завдань щодо захисту прав у сфері освіти.

3. Освітній омбудсмен призначається на посаду Кабінетом Міністрів України строком на п’ять років без права повторного призначення.

4. Освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право:

розглядати скарги та перевіряти факти, викладені у скаргах, поданих здобувачами освіти, їхніми батьками, законними представниками, а також педагогічними, науково-педагогічними і науковими працівниками;

отримувати від закладів освіти та органів управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, у тому числі інформацію з обмеженим доступом;

здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти;

{Частину четверту статті 73 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

аналізувати заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування);

{Частину четверту статті 73 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2657-VIII від 18.12.2018}

за результатами проведених перевірок приймати рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги і на його основі надавати рекомендації закладам освіти та органам управління освітою, повідомляти правоохоронні органи щодо виявлених фактів порушення законодавства;

безперешкодно у встановленому законом порядку відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти всіх рівнів незалежно від форми власності, а також брати участь в установленому порядку у засіданнях державних органів з питань, що належать до його компетенції;

звертатися до органів державної влади, правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення права людини на освіту та законодавства у сфері освіти;

надавати консультації здобувачам освіти, їхнім батькам, законним представникам, а також особам, які навчають;

представляти інтереси особи у суді.

5. Забезпечення діяльності освітнього омбудсмена здійснює служба освітнього омбудсмена, порядок діяльності якої визначається положенням про освітнього омбудсмена.

6. Порядок та умови звернення до освітнього омбудсмена затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ IX
ІНФРАСТРУКТУРА ОСВІТИ

Стаття 74. Єдина державна електронна база з питань освіти

1. У системі освіти діє Єдина державна електронна база з питань освіти - автоматизована система, функціями якої є збір, верифікація, оброблення, зберігання та захист інформації про систему освіти.

2. Обов’язковими складовими Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Реєстр суб’єктів освітньої діяльності, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання та Реєстр студентських (учнівських) квитків. Перелік та обсяг відомостей, що містять реєстри, та порядок їх ведення встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

3. Уся інформація, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, крім персональних даних та інформації з обмеженим доступом, є доступною у форматі відкритих даних, у тому числі з урахуванням потреб осіб з порушенням зору. Особа має повний доступ до всіх відомостей про себе, внесених до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

4. Безоплатний і вільний доступ осіб до інформації, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здійснюється через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

5. Розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

6. Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Стаття 75. Наукове і методичне забезпечення освіти

1. Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні та методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими об’єднаннями, у тому числі фаховими організаціями (професійними асоціаціями), об’єднаннями роботодавців, незалежними установами оцінювання та забезпечення якості освіти, які можуть:

1) розробляти пропозиції про засади освітньої політики, прогнози, інформаційно-аналітичні матеріали, рекомендації щодо гуманітарного розвитку держави та вдосконалення освітньої сфери;

2) брати участь у науково-методичному забезпеченні оцінювання і моніторингу якості освіти, зокрема за міжнародними програмами;

3) здійснювати соціологічні дослідження суспільного сприйняття освітньої політики;

4) організовувати видання підручників (посібників), у тому числі електронних;

5) реалізовувати інші функції, передбачені законодавством та їх установчими документами.

2. Національна академія педагогічних наук України є самоврядною науковою організацією у сфері освіти, заснованою на державній власності, яка:

1) здійснює фундаментальні і прикладні наукові дослідження та інноваційні розробки у сфері освіти, педагогіки та психології, бере участь у створенні наукових основ розвитку освіти з урахуванням науково-технічного та соціально-економічного прогресу суспільства, національно-культурних традицій, а також світових тенденцій розвитку та досвіду іноземних країн;

2) надає наукову, методичну, консультативну підтримку відповідним органам державної влади з метою виконання завдань, визначених державними пріоритетами у сфері освіти;

3) залучається до проведення незалежної наукової експертизи:

проектів прогнозних та програмних документів, інших документів стратегічного планування, проектів законів, державних рішень і програм, освітніх інновацій, надає висновки, які є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час прийняття відповідних рішень;

навчальної та методичної літератури (крім літератури для вищої освіти), за результатами якої надає висновки (рекомендації) щодо доцільності її використання в освітньому процесі, які є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час прийняття відповідних рішень;

4) бере участь у розробленні методів навчання, стандартів освіти, типових освітніх програм, підручників;

5) здійснює розроблення та експериментальну перевірку інноваційних моделей освіти;

6) провадить організаційні, координаційні та науково-методичні заходи щодо забезпечення практичної психології в освіті та соціальної педагогіки;

7) здійснює психологічну експертизу стандартів освіти, типових освітніх програм, підручників, методичних матеріалів тощо;

8) провадить освітню діяльність з підготовки і підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і науково-педагогічних працівників освіти, пов’язану із здійсненням освітньої політики;

9) здійснює іншу діяльність, пов’язану з науковим та методичним забезпеченням освіти, визначену законодавством та установчими документами Національної академії педагогічних наук України.

3. Особливості розроблення та затвердження наукового і методичного забезпечення освіти для окремих рівнів освіти можуть визначатися спеціальними законами.

4. Наукове і методичне забезпечення освіти, створене за кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також висновки за результатами незалежної наукової експертизи розміщуються у вільному доступі на офіційному веб-сайті розробника.

5. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки забезпечує створення та функціонування спеціального інформаційного ресурсу в мережі Інтернет, на якому у вільному доступі в повному обсязі розміщуються безкоштовні електронні версії підручників або електронні підручники для здобуття повної загальної середньої освіти.

Стаття 76. Психологічна служба та соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

1. У системі освіти діє психологічна служба, положення про яку затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Психологічне забезпечення освітнього процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи.

2. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню), надання консультативної допомоги батькам, психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування). Соціально-педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами.

{Частина друга статті 76 в редакції Закону № 2657-VIII від 18.12.2018}

3. За своїм статусом практичні психологи та соціальні педагоги закладів освіти належать до педагогічних працівників.

Стаття 77. Організація медичного обслуговування в системі освіти

1. Організація медичного обслуговування в системі освіти забезпечується відповідно до джерел фінансування закладів освіти кожного рівня освіти, визначених законодавством, здійснюється закладами центрального органу виконавчої влади, що здійснює формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, та іншими закладами охорони здоров’я відповідно до законодавства.

Розділ X
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ОСВІТИ

Стаття 78. Фінансування системи освіти

1. Держава забезпечує асигнування на освіту в розмірі не менше ніж 7 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

2. Фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

3. Державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

4. Держава створює умови для забезпечення фінансування здобуття особами освіти в обсязі, необхідному для досягнення результатів навчання, передбачених стандартами освіти, та виконання закладами освіти державної та комунальної форм власності ліцензійних умов.

5. Фінансування дошкільної та позашкільної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Держава може сприяти розвитку дошкільної та позашкільної освіти шляхом надання відповідних освітніх субвенцій.

6. Фінансування здобуття повної загальної середньої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі шляхом надання освітніх субвенцій місцевим бюджетам, коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Порядок розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами визначається згідно з формулою, в основі якої лежить кількість здобувачів освіти, які навчаються на відповідній території, з урахуванням таких факторів:

рівень освіти;

категорія території, на якій розташований заклад освіти;

наявність здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;

особливості навчання здобувачів освіти з національних меншин;

необхідність підвезення здобувачів освіти до закладу освіти та у зворотньому напрямку;

інших факторів.

7. Фінансування професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі шляхом надання відповідних освітніх субвенцій, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Витрати, що покриваються за рахунок відповідних освітніх субвенцій, визначаються спеціальним законом.

8. Фінансування вищої і післядипломної освіти здійснюється за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників в обсязі, визначеному законодавством, здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів.

Обсяг коштів, що додатково виділяються з державного бюджету на підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників державних закладів освіти, не може бути меншим 2 відсотків фонду заробітної плати цих працівників.

Обсяг коштів, що додатково виділяються з державного бюджету на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, заробітна плата яких виплачується за рахунок освітньої субвенції, не може бути меншим 2 відсотків відповідної освітньої субвенції. Обсяг коштів, що додатково виділяються з місцевих бюджетів на підвищення кваліфікації інших педагогічних і науково-педагогічних працівників комунальних закладів освіти, не може бути меншим 2 відсотків фонду заробітної плати цих працівників.

9. Держава здійснює фінансування освіти осіб з особливими освітніми потребами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі визначеного для таких осіб обсягу коштів закладу освіти, який обрала особа з особливими освітніми потребами та її батьки.

10. Держава здійснює фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному або корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

{Частина десята статті 78 набирає чинності з 1 січня 2019 року - див. пункт 1 розділу XII}

11. Особливості фінансування освіти різних рівнів визначаються спеціальними законами.

12. Заклади освіти мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством. Державні і комунальні заклади освіти мають право розміщувати власні надходження на поточних рахунках, тимчасово вільні кошти - на депозитах у банках державного сектору, а також самостійно розпоряджатися надходженнями від зазначених коштів з метою провадження діяльності, передбаченої установчими документами.

Стаття 79. Фінансово-господарська діяльність закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти

1. Джерелами фінансування суб’єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути:

державний бюджет;

місцеві бюджети;

плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів;

плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб;

доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

гранти вітчизняних і міжнародних організацій;

дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору;

добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;

інші джерела, не заборонені законодавством.

2. Фінансування освітньої діяльності з державного бюджету може здійснюватися шляхом надання освітніх субвенцій, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України на відповідний рік можуть спрямовуватися на:

здобуття повної загальної середньої освіти;

здобуття професійної (професійно-технічної) освіти;

здобуття освіти на інших рівнях освіти;

здобуття спеціалізованої освіти;

здобуття позашкільної освіти;

здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами;

підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

інші цілі.

3. Фінансування у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг, а також придбання спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку, визначених індивідуальною програмою розвитку особи з особливими освітніми потребами, здійснюється за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, коштів місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.

4. Плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти, за надання додаткових освітніх послуг встановлюється суб’єктом освітньої діяльності у гривні. Для здобувачів освіти - нерезидентів України плата може встановлюватися в іноземній валюті.

5. Розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором.

Плата може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частинами - щомісяця, щосеместру, щороку.

Заклад освіти має право змінювати плату за навчання (в частині залишку несплаченої суми) у порядку, передбаченому договором, не більше одного разу на рік і не більш як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік.

Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

Інші питання оплати навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, додаткових освітніх послуг у закладах освіти регулюються законодавством.

6. Бюджетні асигнування на освіту, включаючи кошти освітніх субвенцій, позабюджетні кошти та кошти, отримані закладом освіти як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, за надання додаткових освітніх послуг, не можуть бути вилучені в дохід держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти спрямовуються на діяльність, визначену установчими документами закладу освіти.

7. Кошти, матеріальні та нематеріальні активи, що надходять закладам і установам освіти та науки у вигляді безповоротної фінансової допомоги, інших надходжень, добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, для провадження освітньої, наукової, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважаються прибутком.

8. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування закладів освіти, підприємств, установ, організацій системи освіти не зменшуються.

9. Заклади освіти самостійно розпоряджаються надходженнями від провадження господарської та іншої діяльності, передбаченої їхніми установчими документами.

Стаття 80. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти

1. До майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать:

нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо;

майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об’єкти авторського права та/або суміжних прав;

інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

2. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

3. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

4. Об’єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов’язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

{Частина четверта статті 80 в редакції Закону № 2661-VIII від 20.12.2018}

5. Кошти, отримані від використання вивільнених приміщень ліквідованих державних та комунальних закладів освіти, використовуються виключно на освітні потреби.

Заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду.

Усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу освіти.

6. Майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону.

Стаття 81. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки

1. Правові засади державно-приватного партнерства у сфері освіти і науки визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державно-приватне партнерство", цим Законом, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки може передбачати:

спільне фінансування закладів освіти, а також юридичних і фізичних осіб, які провадять освітню діяльність;

утворення та/або спільне фінансування і розвиток баз практичної підготовки;

утворення та/або спільне фінансування і експлуатацію інноваційних підприємств (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) на базі існуючих закладів освіти;

розроблення і розвиток сучасних технологій освіти, навчання;

професійно-практичну підготовку;

запровадження спільних програм фінансування підготовки фахівців тощо;

здійснення заходів щодо соціального захисту та поліпшення житлових умов працівників системи освіти та здобувачів освіти.

4. Фінансування державно-приватного партнерства у сфері освіти може здійснюватися за рахунок:

фінансових ресурсів приватного партнера;

фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;

коштів державного та місцевих бюджетів;

інших джерел, не заборонених законодавством.

5. Державно-приватне партнерство щодо об’єктів державної та комунальної власності здійснюється без зміни цільового призначення та форми власності цих об’єктів.

6. Передача в управління приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

Рухоме та/або нерухоме державне та/або комунальне майно, у тому числі земельні ділянки, передані приватному партнерові в управління, не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, і щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної чи комунальної власності на відповідні об’єкти.

Розділ XI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 82. Міжнародне співробітництво у системі освіти

1. Заклади освіти, наукові, науково-виробничі установи системи освіти, органи державного управління освітою мають право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв’язки із закладами освіти, підприємствами, установами, організаціями, науковими установами системи освіти іноземних країн, міжнародними підприємствами, установами, організаціями, фондами тощо.

2. Заклади освіти та наукові, науково-виробничі установи системи освіти, органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право провадити зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок, провадити спільну діяльність, у тому числі шляхом створення спільних підприємств (установ).

3. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов’язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів, міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.

4. Держава сприяє міжнародному співробітництву закладів освіти та органів управління освітою, виділяє їм відповідні валютні асигнування, звільняє від оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, наукове та виробниче обладнання та приладдя, що надходять для них із-за кордону для навчальних і наукових цілей.

5. Валютні, матеріальні надходження від провадження зовнішньоекономічної діяльності використовуються закладами освіти, науковими, науково-виробничими установами системи освіти для забезпечення власної діяльності, визначеної установчими документами згідно із законодавством.

6. Заклади освіти, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники, здобувачі освіти можуть брати участь у реалізації міжнародних проектів і програм.

7. Держава сприяє міжнародному співробітництву у сфері освіти шляхом:

здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення міжнародного співробітництва;

створення належних правових та фінансово-економічних умов для міжнародного співробітництва, зокрема, встановлення відповідних бюджетних призначень у державному бюджеті та фінансування внесків за членство в міжнародних організаціях, відрядження за кордон учасників міжнародних проектів і програм відповідно до умов договорів;

сприяння залученню коштів міжнародних фондів, установ, громадських організацій тощо для виконання наукових, освітніх та інших програм і проектів;

популяризації та координації діяльності, пов’язаної з міжнародним співробітництвом, створення відповідних інформаційних центрів, у тому числі за кордоном;

надання консультативної підтримки з питань міжнародного співробітництва у сфері освіти і науки;

здійснення іншої діяльності відповідно до законодавства.

Стаття 83. Участь у міжнародних дослідженнях якості освіти

1. Держава з метою незалежного оцінювання якості освіти забезпечує участь у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти.

2. Рішення про участь у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти приймає Кабінет Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень.

3. Результати міжнародних порівняльних досліджень якості освіти обов’язково оприлюднюються та враховуються органами державної влади під час формування державної політики у сфері освіти.

Стаття 84. Міжнародна академічна мобільність

1. Держава створює умови для:

реалізації права учасників освітнього процесу на міжнародну академічну мобільність;

розроблення спільних освітніх і наукових програм з іноземними закладами освіти, науковими установами, організаціями;

залучення іноземців до навчання та викладання в закладах освіти України.

2. Держава сприяє участі у програмах двостороннього та багатостороннього міжнародного обміну здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників.

Розділ XII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

статті 38 та абзацу третього частини другої статті 59 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2018 року;

абзаців першого і третього частини другої статті 61 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2018 року та реалізуються відповідно до підпункту 1 пункту 6 цього розділу;

частини п’ятої статті 61 та частини десятої статті 78 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2019 року;

частини третьої статті 43 Закону України "Про загальну середню освіту" (в редакції цього Закону), яка набирає чинності з 1 січня 2019 року;

абзацу другого підпункту 5 пункту 4 цього розділу, який набирає чинності з 1 січня 2030 року.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 34, ст. 451 із наступними змінами);

Постанову Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про освіту" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 34, ст. 452; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 168).

3. Установити, що:

1) до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни "навчальний заклад" і "заклад освіти" є ідентичними, а всі суб’єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону;

2) термін "заклад освіти", що вживається у цьому Законі та спеціальних законах, відповідає терміну "навчальний заклад", що вживається в Конституції України;

3) навчання учнів за програмами дванадцятирічної повної загальної середньої освіти починається:

для початкової освіти - з 1 вересня 2018 року;

для базової середньої освіти - з 1 вересня 2022 року;

для профільної середньої освіти - з 1 вересня 2027 року;

4) з 1 вересня 2027 року строк здобуття профільної середньої освіти усіма здобувачами освіти становить три роки. З цього терміну ліцеї функціонують як самостійні юридичні особи, крім закладів спеціалізованої освіти. До 2027 року запровадження освітніх програм трирічної профільної школи можливе за рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, за умови наявності відповідного стандарту профільної середньої освіти та відповідної типової освітньої програми;

5) до 2027 року положення цього Закону, що стосуються профільної середньої освіти, діють щодо закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти в межах дворічної старшої школи відповідно до законодавства;

6) державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти, що діють на день набрання чинності цим Законом, отримують ліцензію без проходження процедури ліцензування. Заклади освіти усіх форм власності, що створюються після набрання чинності цим Законом, ліцензуються на загальних засадах;

7) існуючі школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, перетворюються до 31 грудня 2021 року у дитячі будинки та переходять у підпорядкування центрального органу виконавчої влади у сфері соціального захисту або в заклади дошкільної, середньої освіти, інші заклади освіти чи соціального захисту за рішенням обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських рад міст Києва та Севастополя;

8) вищі навчальні заклади першого - другого рівнів акредитації, що здійснюють навчання за освітніми програмами вищої освіти та надають ступінь молодшого спеціаліста, фінансуються у порядку, що діє на день прийняття цього Закону;

9) заклади дошкільної та позашкільної освіти у населених пунктах, що не мають свого бюджету, фінансуються з районного бюджету до завершення процесу об’єднання територіальних громад;

10) за особами, які здобули середню спеціальну освіту до набрання чинності Законом України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-XII, після набрання чинності цим Законом зберігаються існуючі професійні права;

11) за особами, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади педагогічних працівників, зберігаються існуючі професійні права;

12) після набрання чинності цим Законом розмір заробітної плати педагогічних і науково-педагогічних працівників не може зменшитися, якщо ці працівники продовжують обіймати відповідні посади, виконувати відповідні обов’язки та зберігають відповідну кваліфікаційну категорію;

13) переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом;

14) з дня набрання чинності цим Законом припиняються повноваження членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, делегованих Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук, обраних з’їздами з числа представників вищих навчальних закладів України державної, комунальної та приватної форми власності, спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів з числа осіб, які здобувають вищу освіту;

15) до затвердження професійних стандартів педагогічних працівників, передбачених частинами другою і п’ятою статті 58 цього Закону, кваліфікаційні вимоги до педагогічних працівників визначаються Порядком присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають відповідні заклади освіти;

16) освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за відповідною програмою з видачею диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році.

Особи, які розпочали навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста до 2019 року включно, у разі успішного завершення навчання отримують диплом молодшого спеціаліста, який прирівнюється до диплома молодшого бакалавра. Особи, які розпочнуть навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста, починаючи з 2020 року, у разі успішного завершення навчання отримають диплом молодшого спеціаліста, що засвідчуватиме здобуття кваліфікації фахової передвищої освіти;

17) після набрання чинності цим Законом частина друга статті 26 Закону України "Про загальну середню освіту" застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством порядку;

18) особи, які належать до корінних народів, національних меншин України і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року, до 1 вересня 2020 року продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності цим Законом, з поступовим збільшенням кількості навчальних предметів, що вивчаються українською мовою.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) пункт "ґ" частини другої статті 92 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) викласти в такій редакції:

"ґ) заклади освіти незалежно від форми власності";

2) у Законі України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230 із наступними змінами):

частину третю статті 3 викласти в такій редакції:

"Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання, виховання та розвитку, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах, визначених Законом України "Про освіту";

у частині третій статті 6 слова "Державного стандарту" замінити словами "державних стандартів";

статті 8, 9, 10, 11, 14 і 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 8. Заклад загальної середньої освіти

1. Заклад загальної середньої освіти - це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти.

Заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні загальної середньої освіти, за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.

2. Заклад загальної середньої освіти діє на підставі статуту, який затверджується засновником або уповноваженим ним органом.

3. Заклади загальної середньої освіти можуть створювати у своєму складі класи (групи) з вечірньою (заочною), дистанційною формою навчання, класи (групи) з поглибленим вивченням окремих предметів, спеціальні та інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності можуть мати у своєму складі структурні підрозділи, у тому числі філії, інтернати з частковим або повним утриманням здобувачів освіти, у тому числі за рахунок засновника.

Заклад загальної середньої освіти для здійснення статутної діяльності може на договірних засадах об’єднуватися з іншими юридичними особами, створюючи освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання, кожен із учасників якого зберігає статус юридичної особи.

Заклад загальної середньої освіти може входити до складу освітнього округу, а також мати статус опорного. Положення про освітній округ та опорний заклад загальної середньої освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Типи закладів освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти

1. Здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

початкова школа - заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту;

гімназія - заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту;

ліцей - заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту.

Початкова школа, гімназія і ліцей можуть функціонувати як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи іншого закладу освіти (зокрема закладу загальної середньої освіти I-II, II-III чи I-III ступенів). Ліцеї функціонують, як правило, як самостійні юридичні особи.

Заклад загальної середньої освіти, що реалізує освітні програми на декількох рівнях загальної середньої освіти, має тип закладу вищого рівня, на якому провадиться освітня діяльність.

2. Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також такі заклади освіти:

спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;

санаторна школа - заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

школа соціальної реабілітації - заклад загальної середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих умов виховання;

навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.

Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти.

Положення про зазначені заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Здобуття загальної середньої освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Положення про міжшкільний ресурсний центр затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

4. У системі спеціалізованої освіти здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

спеціалізована мистецька школа (школа-інтернат) - заклад спеціалізованої освіти I-III або II-III ступенів мистецького профілю;

школа-інтернат (ліцей-інтернат) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти I-III або II-III ступенів спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);

професійний коледж (коледж) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);

професійний коледж (коледж) культурологічного або мистецького спрямування - заклад спеціалізованої освіти, який забезпечує здобуття професійної мистецької освіти;

військовий (військово-морський) ліцей, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - заклад спеціалізованої освіти II-III або III ступенів військового профілю для дітей з 13 років;

науковий ліцей, науковий ліцей-інтернат - заклад спеціалізованої освіти II-III або III ступеня наукового профілю.

Положення про заклади спеціалізованої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.

Стаття 10. Статус закладу загальної середньої освіти

1. Заклад загальної середньої освіти є юридичною особою.

Форма власності закладу загальної середньої освіти визначається відповідно до законодавства. Заклади загальної середньої освіти можуть бути засновані на засадах державно-приватного партнерства (корпоративний заклад загальної середньої освіти).

2. Статус державного має заклад загальної середньої освіти, заснований на державній формі власності.

3. Статус комунального має заклад загальної середньої освіти, заснований на комунальній формі власності.

4. Статус приватного має заклад загальної середньої освіти, заснований на приватній формі власності.

5. Статус корпоративного має заклад загальної середньої освіти, заснований кількома суб’єктами різних форм власності на засадах державно-приватного партнерства, особливості управління яким визначаються засновницьким договором і статутом, у якому, зокрема, можуть визначатися питання управління рухомим і нерухомим майном.

Стаття 11. Створення, реорганізація, ліквідація та перепрофілювання закладу загальної середньої освіти

1. Рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника.

Заклади загальної середньої освіти створюються з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх, соціально-економічних, національних і мовних потреб територіальної громади та/або суспільства.

З метою задоволення духовних потреб громадян приватні заклади освіти, зокрема засновані релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, мають право визначати релігійну спрямованість своєї освітньої діяльності.

Заклад загальної середньої освіти створюється відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

2. У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.

3. Заклади загальної середньої освіти можуть бути передані засновниками у комунальну чи державну власність відповідно до законодавства";

"Стаття 14. Наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти

1. Наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти не може перевищувати 30 учнів.

2. У закладах загальної середньої освіти, розташованих у селах і селищах, кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менше п’яти осіб. У разі меншої кількості учнів у класі заняття проводяться за індивідуальною або іншими формами навчання.

Заклад освіти може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть бути об’єднані в один чи різні класи (групи). У такому разі освітній процес може організовуватися одним або кількома вчителями, або в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту освіти.

3. Порядок поділу класів на групи при вивченні окремих предметів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

4. Гранична наповнюваність класів у закладах загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами визначається положеннями про такі заклади освіти.

5. За письмовими зверненнями батьків, інших законних представників учнів та відповідно до рішення засновника у закладі освіти функціонують групи подовженого дня, фінансування яких здійснюється за кошти засновника та за інші кошти, не заборонені законодавством.

Порядок створення груп подовженого дня у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Стаття 15. Освітня програма

1. Освітня програма - це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом загальної середньої освіти для досягнення учнями визначених відповідним Державним стандартом загальної середньої освіти результатів навчання.

Основою для розроблення освітньої програми є відповідний Державний стандарт загальної середньої освіти.

2. Освітня програма має містити:

загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;

вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;

перелік, зміст, тривалість і взаємозв’язок освітніх галузей та/або предметів, дисциплін тощо, логічну послідовність їх вивчення;

форми організації освітнього процесу;

опис та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти;

інші освітні компоненти (за рішенням закладу загальної середньої освіти).

3. Освітня програма схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.

4. Освітня програма має передбачати освітні компоненти для вільного вибору здобувачів освіти.

5. Освітні програми, що розробляються на основі типових освітніх програм, не потребують окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти.

6. Освітня програма може бути розроблена для одного і для декількох рівнів освіти (наскрізна освітня програма).

7. Кожна освітня програма має передбачати досягнення здобувачами освіти результатів навчання (компетентностей), визначених відповідним Державним стандартом загальної середньої освіти.

8. На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує навчальний план, що конкретизує організацію освітнього процесу";

частини третю - п’яту статті 16 викласти в такій редакції:

"3. Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами), тривалість навчального тижня, дня, занять, відпочинку між ними, інші форми організації освітнього процесу встановлюються закладом загальної середньої освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою.

Організація освітнього процесу не повинна призводити до перевантаження учнів та має забезпечувати безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти.

4. Режим роботи закладу загальної середньої освіти визначається таким закладом освіти на основі відповідних нормативно-правових актів.

5. Тривалість уроків у закладах освіти становить: у перших класах - 35 хвилин, у других - четвертих класах - 40 хвилин, у п’ятих - одинадцятих класах - 45 хвилин. Заклад освіти може обрати інші, крім уроку, форми організації освітнього процесу.

Різниця в часі навчальних годин перших - четвертих класів обов’язково обліковується і компенсується проведенням додаткових, індивідуальних занять та консультацій з учнями";

у статті 18:

частину другу після слів "на підставі заяви" доповнити словами "копії свідоцтва про народження дитини";

частину третю викласти в такій редакції:

"3. Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Порядки зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.

Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти визначається засновником (засновниками)";

частину шосту виключити;

частину сьому викласти в такій редакції:

"7. Зарахування учнів до ліцеїв, приватних закладів загальної середньої освіти і закладів спеціалізованої освіти дозволяється проводити на конкурсних засадах.

Зарахування учнів до інших закладів загальної середньої освіти дозволяється на конкурсних засадах лише у випадках, якщо кількість поданих заяв на відповідний рівень загальної середньої освіти перевищує спроможність цього закладу. Право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи";

частину другу статті 20 після слова "визначаються" доповнити словами "Законом України "Про освіту";

статтю 24 викласти в такій редакції:

"Стаття 24. Педагогічні працівники

1. Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в закладах системи загальної середньої освіти. Перелік посад педагогічних працівників системи загальної середньої освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Посаду керівника закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків";

у частині першій статті 25:

в абзаці десятому слово "загальноосвітньої" виключити;

абзац дванадцятий викласти в такій редакції:

"Розподіл педагогічного навантаження у закладі загальної середньої освіти затверджується його керівником";

частину другу статті 26 викласти в такій редакції:

"2. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

Заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

У разі надходження до засновника закладу загальної середньої освіти обґрунтованого звернення піклувальної ради або органу самоврядування закладу загальної середньої освіти щодо звільнення керівника цього закладу засновник зобов’язаний розглянути його і прийняти обґрунтоване рішення у найкоротший строк";

у статті 27:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 27. Атестація та підвищення кваліфікації педагогічних працівників";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту". Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може бути меншою за 150 годин, з яких певна кількість годин має бути обов’язково спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами";

у статті 29:

частину третю виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

"4. Інші права та обов’язки батьків і осіб, які їх замінюють, визначаються Законом України "Про освіту";

у статті 30:

у частині першій слова "рівні початкової, базової і повної" замінити словами "відповідному рівні";

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Виконання Державних стандартів початкової, базової і профільної загальної середньої освіти є обов’язковим для закладів освіти, що забезпечують здобуття відповідної освіти";

статті 31-33 викласти в такій редакції:

"Стаття 31. Розроблення та затвердження Державних стандартів загальної середньої освіти

1. Державні стандарти загальної середньої освіти розробляються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, затверджуються Кабінетом Міністрів України і переглядаються не менше одного разу на 10 років.

Зміна змісту і обсягу Державних стандартів загальної середньої освіти іншими органами виконавчої влади не допускається.

2. Навчально-методичне забезпечення реалізації Державних стандартів загальної середньої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Навчально-методичне забезпечення реалізації стандартів спеціалізованої освіти здійснюється центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.

3. До розроблення Державних стандартів загальної середньої освіти долучаються Національна академія наук України, Національна академія педагогічних наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади загальної середньої освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні та методичні установи, громадські об’єднання, у тому числі фахові організації (професійні асоціації), об’єднання роботодавців, незалежні установи оцінювання та забезпечення якості освіти, інші інститути громадянського суспільства, експерти тощо.

Стаття 32. Зміст Державних стандартів загальної середньої освіти

1. Державні стандарти загальної середньої освіти визначають:

вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувача загальної середньої освіти відповідного рівня;

загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти на відповідному рівні загальної середньої освіти;

форми державної атестації здобувачів освіти.

Стаття 33. Додержання Державних стандартів загальної середньої освіти

1. Обов’язком закладу освіти, що забезпечує здобуття загальної середньої освіти, є створення умов для досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти.

2. Процедура досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, визначається освітньою програмою закладу освіти.

3. Держава зобов’язана забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти на рівні Державних стандартів загальної середньої освіти.

4. Для забезпечення досягнення особами з особливими освітніми потребами результатів навчання, передбачених у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти, до штату закладу освіти вводиться посада асистента вчителя";

частину п’яту статті 34 викласти в такій редакції:

"5. Випускникам закладів освіти, що забезпечують здобуття базової та профільної середньої освіти, видається відповідний документ про освіту. Зразки документів про загальну середню освіту затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Виготовлення документів про загальну середню освіту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету";

у статті 36:

абзац третій викласти в такій редакції:

"прогнозування розвитку загальної середньої освіти, мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, відповідно до освітніх потреб громадян";

абзац четвертий виключити;

абзаци п’ятий - восьмий викласти в такій редакції:

"ліцензування закладів загальної середньої освіти;

контроль за додержанням Державних стандартів загальної середньої освіти, навчально-методичне керівництво та державне інспектування закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров’я та захисту прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших спеціалістів, які беруть участь в освітньому процесі, учнів (вихованців);

сприяння розвитку самоврядування у закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти";

частину третю статті 37 викласти в такій редакції:

"3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції:

забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території;

виконують функції засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території;

створюють умови для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

створюють умови для розвитку закладів освіти усіх форм власності;

у разі ліквідації в установленому законодавством порядку комунального закладу загальної середньої освіти вживають заходів щодо влаштування учнів (вихованців) до інших закладів загальної середньої освіти;

організовують нормативне, програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку, підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників;

забезпечують педагогічних працівників підручниками, посібниками, методичною літературою;

сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти;

забезпечують соціальний захист педагогічних працівників, спеціалістів, які беруть участь в освітньому процесі, учнів (вихованців);

здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про освіту" та положень про них";

у статті 38:

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

"формує освітню (освітні) програму (програми) закладу освіти";

в абзаці сьомому слова "Державному стандарту" замінити словами "Державним стандартам";

в абзаці десятому слова "(крім педагогічних працівників державного і комунального загальноосвітнього навчального закладу)" виключити;

після абзацу десятого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"планує власну діяльність та формує стратегію розвитку закладу освіти;

відповідно до статуту утворює, реорганізує та ліквідує структурні підрозділи".

У зв’язку з цим абзаци одинадцятий - чотирнадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим - шістнадцятим;

статті 39 і 40 викласти в такій редакції:

"Стаття 39. Управління та громадське самоврядування закладу загальної середньої освіти

1. Керівництво закладом загальної середньої освіти здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом закладу освіти та трудовим договором.

2. Колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти є педагогічна рада, повноваження якої визначаються цим Законом і статутом закладу освіти.

Педагогічна рада створюється в усіх закладах освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти, незалежно від підпорядкування, типів і форми власності за наявності не менше трьох педагогічних працівників. Усі педагогічні працівники закладу освіти мають брати участь у засіданнях педагогічної ради.

Педагогічна рада закладу загальної середньої освіти:

планує роботу закладу;

схвалює освітню (освітні) програму (програми) закладу та оцінює результативність її (їх) виконання;

формує систему та затверджує процедури внутрішнього забезпечення якості освіти, включаючи систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;

розглядає питання щодо вдосконалення і методичного забезпечення освітнього процесу;

приймає рішення щодо переведення учнів (вихованців) до наступного класу і їх випуску, видачі документів про відповідний рівень освіти, нагородження за успіхи у навчанні;

обговорює питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи, визначає заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

розглядає питання впровадження в освітній процес найкращого педагогічного досвіду та інновацій, участі в дослідницькій, експериментальній, інноваційній діяльності, співпраці з іншими закладами освіти, науковими установами, фізичними та юридичними особами, які сприяють розвитку освіти;

ухвалює рішення щодо відзначення, морального та матеріального заохочення учнів (вихованців), працівників закладу та інших учасників освітнього процесу;

розглядає питання щодо відповідальності учнів (вихованців), працівників закладу та інших учасників освітнього процесу за невиконання ними своїх обов’язків;

має право ініціювати проведення позапланового інституційного аудиту закладу та проведення громадської акредитації закладу;

розглядає інші питання, віднесені законом та/або статутом закладу до її повноважень.

Рішення педагогічної ради закладу загальної середньої освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

3. У закладі загальної середньої освіти можуть діяти:

органи самоврядування працівників закладу освіти;

органи самоврядування здобувачів освіти;

органи батьківського самоврядування;

інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу загальної середньої освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти.

4. У закладах загальної середньої освіти можуть функціонувати методичні об’єднання, що охоплюють учасників освітнього процесу та спеціалістів певного професійного спрямування.

Стаття 40. Державний нагляд (контроль) у сфері загальної середньої освіти

1. Державний нагляд (контроль) у сфері загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту".

2. Інституційний аудит закладу, що забезпечує здобуття загальної середньої освіти, є єдиним плановим заходом державного нагляду (контролю) у сфері загальної середньої освіти, що проводиться один раз на 10 років центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

Інституційний аудит включає планову перевірку дотримання ліцензійних умов";

у статті 42 слова "Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти" замінити словами "Державний вищий навчальний заклад "Університет менеджменту освіти", а після слів "Національної академії наук України" доповнити словами та цифрами "інші суб’єкти, що здійснюють наукове і методичне забезпечення відповідно до статті 75 Закону України "Про освіту";

у статті 43:

у частині другій слова "засновників (власників)" замінити словами "засновника (засновників)";

доповнити частинами третьою - п’ятою такого змісту:

"3. Держава здійснює фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному чи корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Державні та комунальні заклади загальної середньої освіти можуть надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

5. Порядок діловодства і бухгалтерського обліку в закладі загальної середньої освіти визначається керівником відповідно до законодавства. За рішенням керівника закладу загальної середньої освіти бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно закладом освіти або через централізовану бухгалтерію";

статтю 45 викласти в такій редакції:

"Стаття 45. Штатні розписи закладів загальної середньої освіти

1. Штатні розписи державних і комунальних закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і типів затверджуються керівником закладу загальної середньої освіти на підставі Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

2. Штатні розписи державних і комунальних закладів спеціалізованої освіти затверджуються керівниками відповідних закладів на підставі Типових штатних нормативів закладів спеціалізованої освіти, затверджених центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.

3. Штатні розписи приватних і корпоративних закладів загальної середньої освіти встановлюються засновником (засновниками)";

статтю 48 доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

"3-1. До 1 вересня 2018 року Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування забезпечити:

зміну типу підпорядкованих шкіл-інтернатів (крім закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку) на гімназію, ліцей відповідно до вимог цього Закону із збереженням у складі цих закладів освіти інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок засновника (засновників). Припинення функціонування інтернатів у складі таких закладів можливе лише після вирішення в установленому порядку питання здобуття учнями (вихованцями) освіти та/або отримання відповідних соціальних послуг за місцем їхнього проживання (реєстрації) чи місцем проживання (реєстрації) їхніх батьків;

створення обласних (міських - у містах Києві та Севастополі) ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти, а також районних, міських (районних у містах) інклюзивно-ресурсних центрів, у тому числі в об’єднаних територіальних громадах, шляхом реорганізації існуючої мережі психолого-медико-педагогічних консультацій.

Кабінету Міністрів України упродовж трьох місяців з дня набрання чинності Законом України "Про освіту" затвердити Положення про ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсний центр";

у тексті Закону слова "загальноосвітній навчальний заклад" і "навчально-виховний процес" в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами "заклад загальної середньої освіти" і "освітній процес" у відповідному відмінку і числі;

3) у Законі України "Про позашкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 46, ст. 393 із наступними змінами):

у статті 1:

абзац другий доповнити словами "інші суб’єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти";

абзац третій викласти в такій редакції:

"позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб’єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти";

після абзацу четвертого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"заклад спеціалізованої позашкільної освіти - заклад позашкільної освіти, що надає спеціалізовану освіту мистецького, спортивного, військового або наукового спрямування;

мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту".

У зв’язку з цим абзаци п’ятий - десятий вважати відповідно абзацами сьомим - дванадцятим;

статтю 4 доповнити частиною другою такого змісту:

"У системі позашкільної освіти можуть здобуватися часткові кваліфікації нульового - третього рівнів Національної рамки кваліфікацій";

у частині другій статті 6:

після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої та професійної освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти".

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;

в абзаці третьому слово "організацій" замінити словом "об’єднань";

статтю 8 після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

"здобуття учнями, вихованцями, слухачами первинних професійних навичок і вмінь, необхідних для їхньої соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності".

У зв’язку з цим абзаци восьмий - шістнадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим - сімнадцятим;

у частині першій статті 9:

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

"науковості";

після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"світського характеру освіти у державних і комунальних закладах позашкільної освіти".

У зв’язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим;

доповнити абзацом восьмим такого змісту:

"інших принципах, визначених Законом України "Про освіту";

у статті 10:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 10. Органи управління позашкільною освітою. Державний нагляд (контроль) у сфері позашкільної освіти";

частину четверту викласти в такій редакції:

"4. Державний нагляд (контроль) у сфері позашкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту";

частину п’яту виключити;

абзаци десятий та одинадцятий частини шостої викласти в такій редакції:

"виконують функції засновників щодо заснованих ними закладів позашкільної освіти, узагальнюють та поширюють досвід їх роботи;

створюють умови для розвитку закладів освіти усіх форм власності";

частини першу та другу статті 11 викласти в такій редакції:

"1. Керівництво закладом позашкільної освіти здійснює його директор.

Колегіальним органом управління закладу позашкільної освіти є педагогічна рада, повноваження якої визначаються статутом цього закладу.

Педагогічна рада створюється в усіх закладах освіти, що забезпечують позашкільну освіту, незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

Педагогічна рада закладу позашкільної освіти:

планує роботу закладу;

схвалює освітню (освітні) програму (програми) закладу та оцінює результативність її (їх) виконання;

приймає рішення щодо видачі документів про освіту;

розглядає актуальні питання організації, забезпечення та розвитку освітнього процесу в закладі, його структурних підрозділах;

обговорює питання та визначає заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників, затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

ухвалює рішення щодо відзначення, морального та матеріального заохочення учнів, вихованців, слухачів, працівників закладу та інших учасників освітнього процесу;

розглядає питання щодо відповідальності учнів, вихованців, слухачів, працівників закладу та інших учасників освітнього процесу за невиконання ними своїх обов’язків;

розглядає інші питання, віднесені законом та/або статутом закладу освіти до її повноважень.

Рішення педагогічної ради закладу позашкільної освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

2. У закладі позашкільної освіти можуть діяти:

органи самоврядування працівників закладу освіти;

органи учнівського самоврядування;

органи батьківського самоврядування;

інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу позашкільної освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу позашкільної освіти";

у статті 12:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. Заклад позашкільної освіти є юридичною особою. Форма власності закладу позашкільної освіти визначається відповідно до законодавства";

частину другу доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"Права та обов’язки закладу позашкільної освіти, передбачені Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими законами, мають також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність у сфері позашкільної освіти";

частину третю після слів "шкіл мистецтв" доповнити словами "малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук";

абзац перший частини четвертої викласти в такій редакції:

"4. Заклади позашкільної освіти можуть бути комплексними, профільними та спеціалізованими";

статті 13 і 14 викласти в такій редакції:

"Стаття 13. Установчі документи закладу позашкільної освіти

1. Заклад позашкільної освіти діє на підставі статуту, що затверджується засновником закладу.

Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність, діють на підставі власних положень про них.

2. Установчі документи розробляються відповідно до Конституції України, Закону України "Про освіту", цього Закону, положень про заклади позашкільної освіти, які затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері, інших нормативно-правових актів.

3. Положення про заклади спеціалізованої позашкільної освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері. Положення про спеціалізовані заклади позашкільної освіти є підставою для розроблення статутів таких закладів.

Стаття 14. Створення, реорганізація, ліквідація та перепрофілювання закладу позашкільної освіти

1. Рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію та перепрофілювання закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу позашкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад позашкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника.

2. Заклади позашкільної освіти створюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб за наявності необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням вимог санітарного законодавства.

3. Заклади позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності мають рівні права і несуть однакові зобов’язання щодо дотримання вимог законодавства України.

Заклади позашкільної освіти мають право створювати свої структурні підрозділи, у тому числі відокремлені структурні підрозділи (філії)";

статтю 15 після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

"мистецький, який забезпечує набуття здобувачами спеціальних мистецьких виконавських компетентностей у процесі активної мистецької діяльності".

У зв’язку з цим абзаци третій - дванадцятий вважати відповідно абзацами четвертим - тринадцятим;

статтю 16 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Освітня програма та планування діяльності закладу позашкільної освіти

1. Освітня програма - це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом позашкільної освіти для досягнення учнями, вихованцями, слухачами результатів навчання (набуття компетентностей).

Освітня програма містить вимоги до вихованців, учнів, слухачів, які можуть розпочати навчання за цією програмою; перелік освітніх компонентів та їх логічну послідовність; загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти.

2. Освітня програма схвалюється педагогічною радою закладу позашкільної освіти та затверджується керівником закладу.

3. Освітня програма розробляється з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку регіону, інтересів вихованців, учнів і слухачів, потреб сім’ї, запитів інших закладів освіти, молодіжних і дитячих громадських організацій, має передбачати освітні компоненти для вільного вибору здобувачів освіти.

4. Типові освітні програми закладу позашкільної освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади позашкільної освіти.

5. Заклади позашкільної освіти можуть використовувати типові освітні програми або розробляти свої освітні програми на основі типових освітніх програм.

6. На основі освітньої програми заклад позашкільної освіти складає та затверджує річний план роботи закладу та навчальний план закладу, що конкретизують організацію освітнього процесу.

7. Державні та комунальні заклади позашкільної освіти можуть планувати роботу гуртків, секцій, відділів, відділень за освітніми програмами з позашкільної освіти, затвердженими у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади позашкільної освіти, а також за іншими освітніми програмами, за умови їх затвердження відповідними місцевими органами виконавчої влади.

8. Експериментальні навчальні плани складаються закладами позашкільної освіти з урахуванням типових освітніх програм (навчальних планів).

Запровадження експериментальних освітніх програм (навчальних планів) можливе лише за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, або іншого центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері";

частину першу статті 17 викласти в такій редакції:

"1. Структура навчального року, тривалість навчального тижня, уроків, занять, відпочинку між ними, інші форми організації освітнього процесу встановлюються закладом позашкільної освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою.

Тривалість занять у закладі позашкільної освіти визначається освітньою програмою, навчальними планами і програмами з урахуванням психофізіологічного розвитку та допустимого навантаження для різних вікових категорій і становить для вихованців, учнів і слухачів:

віком від 3 до 6 років - 30 хвилин;

віком від 6 до 7 років - 35 хвилин;

інших - 45 хвилин";

у статті 18:

в абзаці четвертому частини другої слова "Типовими навчальними планами" замінити словами "типовими освітніми програмами (навчальними планами)";

абзац третій частини третьої викласти в такій редакції:

"Зразки документів про позашкільну освіту затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зразки документів про спеціалізовану позашкільну освіту мистецького, спортивного, військового, наукового спрямування затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах";

частину третю статті 21 викласти в такій редакції:

"3. Посаду керівника державного та комунального закладу позашкільної освіти може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню посадових обов’язків";

в абзаці восьмому частини першої статті 22 слова "і затверджується відповідним органом управління" виключити;

статті 23 і 25 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Трудові відносини в системі позашкільної освіти

1. Трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

3. Інших працівників закладу позашкільної освіти призначає на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу освіти відповідно до законодавства";

"Стаття 25. Атестація педагогічних працівників закладу позашкільної освіти

1. Атестація педагогічних працівників закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності здійснюється, як правило, один раз на п’ять років відповідно до положень про атестацію педагогічних працівників, затверджених відповідними центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері";

у частині другій статті 26:

абзац третій доповнити реченням такого змісту: "Порядок компенсації коштів з державного та/або місцевих бюджетів за здобуття позашкільної освіти дітьми зазначених категорій затверджується Кабінетом Міністрів України";

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

"Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування компенсують кошти на навчання дітей пільгових категорій та мають право встановлювати додаткові пільги з плати за навчання з урахуванням можливостей місцевих бюджетів, у тому числі для осіб з інвалідністю, які навчаються за денною формою навчання у закладах вищої, фахової передвищої та/або професійної (професійно-технічної) освіти, до закінчення цих закладів освіти, але не більше ніж до досягнення ними 23 років";

у статті 28:

частину першу викласти в такій редакції:

"Державні та комунальні заклади позашкільної освіти можуть надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України";

частину другу виключити;

частину третю після слова "визначеної" доповнити словами "освітніми програмами";

розділ VIII "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

"3-1. Установити, що:

1) до приведення законодавства і установчих документів початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) у відповідність із цим Законом терміни "початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад (школа естетичного виховання)" і "мистецька школа" є ідентичними, а всі суб’єкти владних повноважень і початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання) керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються мистецьких шкіл, а також положеннями законодавства, що стосуються спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) в частині, що не суперечить цьому Закону;

2) за особами, які обіймають посади педагогічних працівників початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) або мистецьких шкіл, зберігаються існуючі професійні права та соціальні гарантії;

3) розмір заробітної плати педагогічних працівників початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) або мистецьких шкіл не може зменшитися, якщо ці працівники продовжують обіймати відповідні посади, виконувати відповідні обов’язки та зберігають відповідну кваліфікаційну категорію та/або педагогічні звання;

4) до приведення законодавства у відповідність із цим Законом на мистецькі школи поширюються умови та порядок фінансування, передбачені для шкіл естетичного виховання дітей і початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання)";

у тексті Закону:

слова "позашкільний навчальний заклад" в усіх відмінках і числах замінити словами "заклад позашкільної освіти" у відповідному відмінку і числі;

слова "навчальні заклади" в усіх відмінках замінити словами "заклади освіти" у відповідному відмінку;

слова "навчально-виховний процес" в усіх відмінках замінити словами "освітній процес" у відповідному відмінку;

слова "загальноосвітній навчальний заклад" в усіх відмінках і числах замінити словами "заклад загальної середньої освіти" у відповідному відмінку і числі;

слова і цифри "професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації" в усіх відмінках замінити словами "заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої" у відповідному відмінку;

слова "початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад (школа естетичного виховання)" в усіх відмінках і числах замінити словами "мистецька школа" у відповідному відмінку і числі;

слова "у позаурочний та позанавчальний час" виключити;

4) у Законі України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259 із наступними змінами):

у статті 4:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 4. Дошкільна освіта. Базові етапи становлення особистості дитини";

в абзаці другому частини другої слово "різнобічного" замінити словом "всебічного";

частини третю і четверту викласти в такій редакції:

"3. Базовими етапами фізичного, психічного та соціального становлення особистості дитини є вік немовляти, ранній вік, передшкільний вік.

4. Вікова періодизація:

немовлята (до одного року);

ранній вік (від одного до трьох років);

передшкільний вік (від трьох до шести (семи) років):

молодший дошкільний вік (від трьох до чотирьох років);

середній дошкільний вік (від чотирьох до п’яти років);

старший дошкільний вік (від п’яти до шести (семи) років)";

у статті 6:

абзац сьомий доповнити словами "у державних і комунальних закладах дошкільної освіти";

доповнити абзацом одинадцятим такого змісту:

"інші принципи, визначені Законом України "Про освіту";

частину п’яту статті 9 викласти в такій редакції:

"5. Діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти;

у сім’ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти;

за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність;

за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність";

у статті 11:

частину другу після абзацу восьмого доповнити чотирма новими абзацами такого змісту:

"планує свою діяльність та формує стратегію розвитку закладу;

формує освітню програму закладу;

забезпечує добір і розстановку кадрів;

відповідно до установчих документів утворює, реорганізує та ліквідує структурні підрозділи (відділення, групи)".

У зв’язку з цим абзаци дев’ятий і десятий вважати відповідно абзацами тринадцятим і чотирнадцятим;

у частині третій слова "Дошкільний навчальний заклад, заснований на приватній формі власності" замінити словами "Заклад дошкільної освіти";

в абзаці першому частини четвертої слова "за погодженням з відповідними органами управління освітою та відповідними органами управління охорони здоров’я" виключити;

частину п’яту виключити;

абзац другий частини шостої викласти в такій редакції:

"У приватних закладах дошкільної освіти та закладах дошкільної освіти, заснованих релігійними організаціями, статути яких зареєстровані в установленому законодавством порядку, допускається діяльність відповідних релігійних організацій";

у статті 12:

у частині першій:

в абзацах другому і третьому слова "двох місяців" замінити словом "одного";

в абзаці п’ятому слова "дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації" замінити словами "дітей з особливими освітніми потребами віком від двох до семи (восьми) років";

в абзаці шостому слова "з вадами фізичного та (або) розумового розвитку" замінити словами "з фізичними та (або) інтелектуальними порушеннями";

в абзаці дев’ятому слова "від двох місяців до шести (семи) років" замінити словами "від одного до шести (семи, восьми) років", а після слів "компенсуючого типу" доповнити словом "інклюзивні";

абзаци перший, третій і четвертий частини третьої викласти в такій редакції:

"3. Для задоволення освітніх потреб громадян заклад дошкільної освіти може входити до складу об’єднання з іншими закладами освіти";

"Діти з особливими освітніми потребами можуть перебувати до семи (восьми) років у спеціальних закладах дошкільної освіти (групах) та інклюзивних групах закладів дошкільної освіти.

Для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації корекційної та лікувально-відновлювальної роботи при спеціальних школах (школах-інтернатах), санаторних школах (школах-інтернатах), навчально-реабілітаційних центрах можуть створюватися їхні структурні підрозділи - дошкільні групи";

статтю 13 викласти в такій редакції:

"Стаття 13. Установчі документи суб’єктів освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти

1. Заклад дошкільної освіти діє на підставі статуту.

2. Установчі документи розробляються відповідно до Конституції України, Закону України "Про освіту", цього Закону, положення про заклади дошкільної освіти, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших нормативно-правових актів";

у статті 14:

у частині першій слова "сімейними, родинними" виключити;

частину другу після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

"в інклюзивних групах - до 15 осіб (з них не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами)".

У зв’язку з цим абзаци восьмий і дев’ятий вважати відповідно абзацами дев’ятим і десятим;

в абзаці дев’ятому слово "дітьми" виключити;

частину третю викласти в такій редакції:

"3. Порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до державних та комунальних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

Порядок зарахування, відрахування та переведення вихованців до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття дошкільної освіти визначається засновником (засновниками)";

у статті 15:

назву та частину першу викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Статус закладу дошкільної освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти

1. Заклад дошкільної освіти є юридичною особою.

Форма власності закладу дошкільної освіти визначається відповідно до законодавства. Заклади дошкільної освіти можуть бути засновані на засадах державно-приватного партнерства (корпоративний заклад дошкільної освіти)";

доповнити частинами п’ятою і шостою такого змісту:

"5. Статус корпоративного має заклад дошкільної освіти, заснований кількома суб’єктами різних форм власності на засадах державно-приватного партнерства, особливості управління яким визначаються засновницьким договором та статутом.

6. Права та обов’язки закладу дошкільної освіти, передбачені Законом України "Про освіту", цим та іншими законами, мають також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність у сфері дошкільної освіти";

статтю 16 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Утворення, реорганізація, ліквідація та перепрофілювання закладу дошкільної освіти

1. Рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу дошкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад дошкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника.

2. Заклади дошкільної освіти утворюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб за наявності дітей відповідного віку, необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів, а також з дотриманням вимог санітарного законодавства.

3. Вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних закладів дошкільної освіти використовуються виключно для роботи з дітьми.

Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно для роботи з дітьми.

4. Заклади дошкільної освіти можуть бути передані засновниками у комунальну чи державну власність відповідно до законодавства";

у статті 18:

абзаци другий і четвертий викласти в такій редакції:

"створення умов для здобуття дітьми, у тому числі з особливими освітніми потребами, дошкільної освіти";

"ліцензування освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти відповідно до законодавства";

абзац п’ятий виключити;

у статті 19:

у частині першій:

абзац третій виключити;

абзац одинадцятий викласти в такій редакції:

"розробляє та затверджує примірні переліки матеріально-технічного оснащення закладів дошкільної освіти, ігрового, навчально-дидактичного обладнання";

у частині другій:

абзац другий викласти в такій редакції:

"забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти";

абзац третій виключити;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"виконують функції засновника закладів дошкільної освіти на відповідній території";

в абзаці шостому слово "громадянами" замінити словами "дітьми, у тому числі з особливими освітніми потребами";

в абзаці восьмому слова "державних і" виключити;

абзац дев’ятий викласти в такій редакції:

"створюють умови для розвитку закладів дошкільної освіти усіх форм власності";

статті 20, 21, 22 і 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 20. Управління та громадське самоврядування закладу дошкільної освіти

1. Керівництво закладом дошкільної освіти здійснює його директор.

2. Колегіальним постійно діючим органом управління закладом дошкільної освіти є педагогічна рада, повноваження якої визначаються установчими документами цього закладу. Педагогічна рада створюється в усіх закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності за наявності не менше трьох педагогічних працівників.

До складу педагогічної ради закладу дошкільної освіти входять усі педагогічні працівники закладу, медичні працівники, інші спеціалісти. До складу педагогічної ради закладу дошкільної освіти можуть входити голови батьківських комітетів, фізичні особи, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

На засідання педагогічної ради можуть бути запрошені представники громадських об’єднань, педагогічні працівники закладів середньої освіти, батьки або особи, які їх замінюють. Особи, запрошені на засідання педагогічної ради, мають право дорадчого голосу.

Головою педагогічної ради закладу дошкільної освіти є його директор. Педагогічна рада обирає зі свого складу секретаря на навчальний рік.

Педагогічна рада закладу дошкільної освіти:

схвалює освітню програму закладу, оцінює результативність її виконання та виконання Базового компонента дошкільної освіти, хід якісного виконання програм розвитку, виховання і навчання дітей у кожній віковій групі;

формує систему та затверджує процедури внутрішнього забезпечення якості освіти, зокрема систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;

розглядає питання вдосконалення організації освітнього процесу у закладі;

визначає план роботи закладу та педагогічне навантаження педагогічних працівників;

затверджує заходи щодо зміцнення здоров’я дітей;

обговорює питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їхньої творчої ініціативи;

затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

заслуховує звіти педагогічних працівників, які проходять атестацію;

визначає шляхи співпраці дошкільного навчального закладу з сім’єю;

розглядає питання щодо відповідальності працівників закладу та інших учасників освітнього процесу за невиконання ними своїх обов’язків;

розглядає інші питання, віднесені законом та/або установчими документами закладу до її повноважень.

Рішення педагогічної ради закладу дошкільної освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

3. У закладі дошкільної освіти можуть діяти:

органи самоврядування працівників закладу освіти;

органи батьківського самоврядування;

інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу дошкільної освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу дошкільної освіти.

Загальні збори (конференція) заслуховують звіти керівника закладу дошкільної освіти з питань статутної діяльності та дають оцінку його професійно-педагогічної діяльності, розглядають питання навчально-виховної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладу дошкільної освіти.

Стаття 21. Державний нагляд (контроль) у сфері дошкільної освіти

1. Державний нагляд (контроль) у сфері дошкільної освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту";

"Стаття 22. Базовий компонент дошкільної освіти

1. Базовий компонент дошкільної освіти - це державний стандарт, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті.

Виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти є обов’язковим для всіх закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, інших форм здобуття дошкільної освіти.

Процедура досягнення здобувачами дошкільної освіти результатів навчання (набуття компетентностей), передбачених Базовим компонентом дошкільної освіти, визначається освітньою програмою закладу освіти.

Базовий компонент дошкільної освіти розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, затверджується в установленому порядку і переглядається не менше одного разу на 10 років.

2. Навчально-методичне забезпечення реалізації Базового компонента дошкільної освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

3. До розроблення Базового компонента дошкільної освіти долучаються Національна академія педагогічних наук України, органи із забезпечення якості освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні та методичні установи, громадські об’єднання, у тому числі фахові організації (професійні асоціації), інші інститути громадянського суспільства, експерти тощо.

Стаття 23. Освітня програма

1. Освітня програма - це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом дошкільної освіти для досягнення вихованцями результатів навчання (набуття компетентностей), визначених Базовим компонентом дошкільної освіти.

Основою для розроблення освітньої програми є Базовий компонент дошкільної освіти.

2. Освітня програма має містити:

загальний обсяг навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;

форми організації освітнього процесу;

опис та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти;

інші освітні компоненти (за рішенням закладу дошкільної освіти).

3. Зміст освітньої програми повинен передбачати:

формування основ соціальної адаптації та життєвої компетентності дитини;

виховання елементів природодоцільного світогляду, розвиток позитивного емоційно-ціннісного ставлення до довкілля;

утвердження емоційно-ціннісного ставлення до практичної та духовної діяльності людини;

розвиток потреби в реалізації власних творчих здібностей.

4. Освітня програма схвалюється педагогічною радою закладу дошкільної освіти та затверджується його керівником.

6. Кожна освітня програма має передбачати набуття дитиною компетентностей, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти.

7. На основі освітньої програми заклад дошкільної освіти складає та затверджує план роботи, що конкретизує організацію освітнього процесу.

8. Запровадження експериментальних освітніх програм можливе лише за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

9. Здобуття дошкільної освіти дітьми, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, здійснюється за окремими програмами і методиками, розробленими на основі Державної базової програми центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

10. Додаткові освітні послуги, які не визначені Базовим компонентом дошкільної освіти, вводяться лише за згодою батьків дитини або осіб, які їх замінюють, за рахунок коштів батьків або осіб, які їх замінюють, фізичних та юридичних осіб на основі угоди між батьками або особами, які їх замінюють, та дошкільним навчальним закладом у межах гранично допустимого навантаження дитини";

у статті 24:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. План роботи закладу дошкільної освіти незалежно від типу та форми власності затверджується керівником такого закладу";

частину третю виключити;

статтю 25 доповнити абзацом шостим такого змісту:

"інші суб’єкти, що здійснюють наукове і методичне забезпечення відповідно до статті 75 Закону України "Про освіту";

у статті 27:

в абзаці третьому слово "директори" замінити словами "педагогічні працівники: директори", а після слів "старші вихователі" доповнити словами "асистенти вихователів";

в абзаці четвертому слова "у будинках дитини, яслах та яслах-садках" виключити;

після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

"асистенти дітей з особливими освітніми потребами".

У зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев’ятим;

абзац дев’ятий викласти в такій редакції:

"фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти";

в абзаці п’ятому частини другої статті 28 слова "державних і комунальних" виключити;

у статті 30:

частину першу після слів "вищу педагогічну освіту" доповнити словами "та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника";

у частині третій:

абзац третій після слова "вихователя" доповнити словами "інклюзивної групи";

після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

"асистента вихователя інклюзивної групи - 36 годин".

У зв’язку з цим абзаци четвертий - чотирнадцятий вважати відповідно абзацами п’ятим - п’ятнадцятим;

абзац сьомий після слів "компенсуючого типу" доповнити словами "та з інклюзивними групами";

після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"керівник гуртка - 18 годин".

У зв’язку з цим абзаци одинадцятий - п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим - шістнадцятим;

у статті 31:

частини другу і третю викласти в такій редакції:

"2. На посаду керівника закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності призначається особа, яка є громадянином України, має вищу освіту не нижче ступеня бакалавра, стаж педагогічної роботи не менш як три роки, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.

3. Керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

Інших працівників закладу дошкільної освіти призначає на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу, відповідно до законодавства";

частину четверту виключити;

частину четверту статті 33 викласти в такій редакції:

"4. Дітям, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації, гарантовано право на:

відвідування державних і комунальних закладів дошкільної освіти з гнучким режимом роботи та їх утримання у цих закладах за рахунок держави;

отримання психолого-педагогічної допомоги в інклюзивно-ресурсних центрах, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України";

у статті 36:

частину першу доповнити абзацом шостим такого змісту:

"бути на громадських засадах асистентом дитини з особливими освітніми потребами або визначити особу, яка виконуватиме обов’язки асистента дитини";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Інші права та обов’язки батьків і осіб, які їх замінюють, визначаються Законом України "Про освіту";

у статті 37:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів дошкільної освіти фінансуються за рахунок коштів засновника (засновників) цих закладів";

доповнити частинами третьою - шостою такого змісту:

"3. Джерелами фінансування закладу дошкільної освіти незалежно від форми власності можуть бути кошти:

засновника (засновників);

державного та місцевих бюджетів;

батьків або осіб, які їх замінюють;

добровільні пожертвування та цільові внески фізичних і юридичних осіб;

інші кошти, не заборонені законодавством.

4. Джерелами фінансування закладів дошкільної освіти (відділень, груп), заснованих на умовах державно-приватного партнерства, є кошти засновників.

Обсяги співфінансування визначаються засновниками на умовах договору.

5. Державні та комунальні заклади дошкільної освіти можуть надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Засновники відповідних закладів освіти мають право затверджувати переліки платних освітніх та інших послуг, що не увійшли до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

6. Порядок діловодства і бухгалтерського обліку в закладі дошкільної освіти визначається керівником закладу відповідно до законодавства. За рішенням керівника закладу дошкільної освіти бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно закладом освіти або через централізовану бухгалтерію";

у статті 38:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Вимоги до матеріально-технічної бази закладу дошкільної освіти визначаються відповідними будівельними та санітарно-гігієнічними нормами і правилами. Примірні переліки матеріально-технічного оснащення закладів дошкільної освіти, ігрового, навчально-дидактичного обладнання закладу дошкільної освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки";

частину третю виключити;

у статті 41:

частину другу викласти в такій редакції:

"2. Невиконання закладами дошкільної освіти ліцензійних умов може бути підставою для позбавлення їх ліцензії на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти";

частину третю виключити;

у тексті Закону:

слова "дошкільний навчальний заклад" в усіх відмінках і числах замінити словами "заклад дошкільної освіти" у відповідному відмінку і числі;

слова "директор (завідуючий)" в усіх відмінках і числах замінити словом "директор" у відповідному відмінку і числі;

слова "діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації" в усіх відмінках замінити словами "діти з особливими освітніми потребами" у відповідному відмінку;

слова "відповідна вища педагогічна освіта" в усіх відмінках замінити словами "вища педагогічна освіта за відповідною спеціальністю" у відповідному відмінку;

слова "засновник (власник)" в усіх відмінках і числах замінити словами "засновник (засновники)" у відповідному відмінку і числі;

слова "надання освітніх послуг" замінити словами "провадження освітньої діяльності";

5) у Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами):

у частині першій статті 15 цифри "18" замінити цифрами "19";

у статті 17:

частину десяту виключити;

у частині одинадцятій слова і цифри "за станом здоров’я або сімейними обставинами, для догляду за близькими родичами, зазначеними в абзаці третьому частини одинадцятої статті 15 цього Закону" замінити словами "реалізують право на академічну мобільність, а також які поновлені у закладі вищої освіти";

6) у Законі України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 24, ст. 168):

у частині другій статті 8 слова "позашкільних закладів освіти" замінити словами "закладів спеціалізованої позашкільної освіти";

у частині третій статті 9 слова "початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) та студій" замінити словами "мистецьких шкіл, студій";

в абзаці четвертому частини першої статті 16 слова "початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання та студій)" замінити словами "мистецьких шкіл, студій";

у частині четвертій статті 20 слова "позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва" замінити словами "мистецьких шкіл, центрів дозвілля дітей та юнацтва";

у частині другій статті 23 слова "початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання та студії)" замінити словами "мистецькі школи, студії";

7) у Законі України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004 із наступними змінами):

у частині першій статті 1:

доповнити пунктом 1-1 такого змісту:

"1-1) академічна доброчесність - сукупність етичних принципів та визначених Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими законами України правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень";

у пункті 17 слова "освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма" замінити словами "освітня (освітньо-професійна, освітньо-наукова чи освітньо-творча) програма";

пункт 19 викласти в такій редакції:

"19) результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів";

у пункті 20 слова "освітньо-професійну чи освітньо-наукову" замінити словом "освітню";

пункт 23 викласти в такій редакції:

"23) якість вищої освіти - відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом вищої освіти та/або договором про надання освітніх послуг";

у статті 3:

у частині другій:

пункт 6 після слова "науково-педагогічної" доповнити словом "мистецької";

пункт 7 після слова "науково-технічної" доповнити словом "мистецької";

у частині третій:

пункт 1 після слова "науки" доповнити словом "мистецтва";

пункт 7 після слова "науково-технічної" доповнити словом "мистецької";

у статті 5:

у частині першій:

абзац перший викласти в такій редакції:

"1. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти";

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

"третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень";

в абзаці сьомому слова "п’ятому кваліфікаційному" замінити словом "шостому";

в абзаці восьмому слова "шостому кваліфікаційному" замінити словом "сьомому";

в абзаці дев’ятому слова "сьомому кваліфікаційному" замінити словом "восьмому";

абзац десятий викласти в такій редакції:

"Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти відповідає дев’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій";

після абзацу десятого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері".

У зв’язку з цим абзац одинадцятий вважати абзацом тринадцятим;

в абзаці тринадцятому слова "дев’ятому кваліфікаційному" замінити словом "десятому";

у частині другій:

в абзаці першому слова "(освітньо-професійної чи освітньо-наукової)" виключити;

пункт 4 викласти в такій редакції:

"4) доктор філософії/доктор мистецтва";

в абзаці першому частини третьої:

цифри "90-120" замінити цифрами "120-150";

доповнити реченням такого змісту: "Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня молодшого бакалавра на основі ступеня молодшого спеціаліста визначається закладом освіти";

абзац перший частини четвертої після слів "молодшого бакалавра" доповнити словами "або молодшого спеціаліста";

частину шосту доповнити абзацами п’ятим - сьомим такого змісту:

"Доктор мистецтва - це освітньо-творчий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Особа має право здобувати ступінь доктора мистецтва у творчій аспірантурі. Першим етапом здобуття ступеня доктора мистецтва може бути асистентура-стажування, яка є формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації. Порядок здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва та навчання в асистентурі-стажуванні затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері культури за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Ступінь доктора мистецтва присуджується спеціалізованою радою з присудження ступеня доктора мистецтва вищого навчального закладу мистецького спрямування за результатом успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-творчої програми та публічного захисту творчого мистецького проекту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Нормативний строк підготовки доктора мистецтва у творчій аспірантурі становить три роки. Обсяг освітньої складової освітньо-творчої програми підготовки доктора мистецтва становить 30-60 кредитів ЄКТС";

частину третю статті 6 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора мистецтва, здійснюється постійно діючою або разовою спеціалізованою радою з присудження ступеня доктора мистецтва вищого навчального закладу мистецького спрямування, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту мистецьких досягнень у формі творчого мистецького проекту. Здобувач ступеня доктора мистецтва має право на вибір спеціалізованої ради з присудження ступеня доктора мистецтва";

у статті 7:

абзац п’ятий частини другої викласти в такій редакції:

"диплом доктора філософії/доктора мистецтва";

частину четверту викласти в такій редакції:

"4. У дипломі доктора філософії/доктора мистецтва, доктора наук зазначаються назва закладу вищої освіти (наукової установи), в якому (якій) здійснювалася підготовка, назва закладу вищої освіти (наукової установи), у спеціалізованій вченій раді (спеціалізованій раді з присудження ступеня доктора мистецтва) якого (якої) захищено наукові/мистецькі досягнення, а також назва кваліфікації.

У назві кваліфікації доктора філософії зазначаються назва ступеня, галузі знань та/або спеціальності. У разі якщо дисертаційне дослідження виконано в суміжних галузях знань, ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються у провідній галузі із зазначенням міжгалузевого характеру роботи.

У назві кваліфікації доктора мистецтва зазначаються назва ступеня, спеціальності та в окремих випадках - назва спеціалізації";

в абзаці першому частини п’ятої слова "доктора філософії" замінити словами "доктора філософії/доктора мистецтва";

у статті 8:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. У сфері вищої освіти Єдина державна електронна база з питань освіти включає Реєстр вищих навчальних закладів, Реєстр документів про вищу освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання та Реєстр студентських (учнівських) квитків";

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

"5. Реєстр студентських (учнівських) квитків містить відомості про видані навчальними закладами дійсні студентські (учнівські) квитки, що підтверджують права студентів (учнів), передбачені законодавством".

У зв’язку з цим частини п’яту - восьму вважати відповідно частинами шостою - дев’ятою;

частину дев’яту викласти в такій редакції:

"9. Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки";

частину четверту статті 10 викласти в такій редакції:

"4. Заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми за кожною спеціальністю розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю.

На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани студентів, що мають містити, у тому числі, обрані здобувачами вищої освіти навчальні дисципліни";

у частині першій статті 13:

пункти 9, 21 і 22 викласти в такій редакції:

"9) здійснює ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти та контроль за дотриманням вимог ліцензійних умов відповідно до законодавства";

"21) за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти затверджує положення про акредитацію освітніх програм та порядок проведення інституційної акредитації;

22) розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України";

доповнити пунктом 22-1 такого змісту:

"22-1) розробляє порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах) та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України";

пункт 8 частини другої статті 16 викласти в такій редакції:

"8) забезпечення дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату";

у статті 18:

у частині першій:

пункти 3 і 9 викласти в такій редакції:

"3) проводить інституційну акредитацію";

"9) розробляє положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) та подає його на затвердження центральному органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, акредитує спеціалізовані вчені ради (спеціалізовані ради з присудження ступеня доктора мистецтва) та контролює їх діяльність";

пункт 10 доповнити словами "веде їх реєстр";

статтю 19 викласти в такій редакції:

"Стаття 19. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти складається з двадцяти трьох осіб, які призначаються Кабінетом Міністрів України на підставі рішення Конкурсної комісії за результатами конкурсного відбору, що відбувається з дотриманням принципів гендерного балансу та галузевого представництва.

2. Склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формується із забезпеченням представництва не більше однієї особи від галузі знань та включає:

1) три особи, які обираються з числа представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

2) дві особи з числа здобувачів вищої освіти першого або другого рівня;

3) не менше одного представника з числа осіб, які працюють за основним місцем роботи у:

Національній академії наук України;

національній галузевій академії наук (по одному представнику від кожної академії);

вищому навчальному закладі державної форми власності;

вищому навчальному закладі комунальної форми власності;

вищому навчальному закладі приватної форми власності.

Особа може бути висунута кандидатом у члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти суб’єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, або шляхом самовисування.

3. Не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та Конкурсної комісії особа, яка:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

3) за вироком суду позбавлена права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю;

4) за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

5) піддавалася адміністративному стягненню за правопорушення, пов’язане з корупцією, - протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

6) підпадає під дію частини третьої або четвертої статті 1 Закону України "Про очищення влади";

7) відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

До складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити члени Конкурсної комісії, керівники і заступники керівників Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, наукових установ, засновники приватних вищих навчальних закладів, державні службовці.

4. Строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти більше двох строків.

5. Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти обираються на першому засіданні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти строком на три роки.

Голова та заступники голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти призначаються на посади і звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та працюють на постійній основі.

6. Організацію та проведення конкурсного відбору членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти здійснює Конкурсна комісія, яка утворюється Кабінетом Міністрів України як дорадчий орган. Конкурсна комісія складається з дев’яти осіб, з яких чотири міжнародні представники делегуються від об’єднань Європейського простору вищої освіти (European Higher Education Area) і по одному представнику - від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, спільного представницького органу всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, національного об’єднання студентів України, що є членом Європейського союзу студентів (ESU).

Строк повноважень членів Конкурсної комісії становить три роки без права перезатвердження на другий строк. Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають науковий ступінь та/або вчене звання або досвід фахової роботи не менше п’яти років, крім представників студентів та міжнародних представників.

Персональний склад Конкурсної комісії та Положення про Конкурсну комісію затверджуються Кабінетом Міністрів України. Члени Конкурсної комісії виконують свої функції на громадських засадах.

Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо воно підтримано більшістю від кількісного складу з числа міжнародних представників та від кількісного складу з числа національних представників.

Організаційною формою роботи Конкурсної комісії є засідання, участь у яких міжнародні представники можуть брати за допомогою засобів електронного відеозв’язку. Міжнародні представники, які беруть участь у засіданні за допомогою засобів електронного відеозв’язку, підтверджують результати власного голосування письмово.

Засідання Конкурсної комісії проходять відкрито. Інформація про засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Конкурсна комісія розробляє Положення про конкурс щодо обрання членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та формує кваліфікаційні вимоги до кандидатів, що мають передбачати наявність наукового ступеня або досвід фахової роботи не менше п’яти років, крім представників органів студентського самоврядування.

7. Повноваження члена Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти припиняються у разі:

1) закінчення строку, на який його призначено;

2) подання ним особистої заяви про складення повноважень;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) припинення ним громадянства України;

5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

6) смерті;

7) виявлення обмежень, передбачених цією статтею;

8) у випадках, передбачених законом.

8. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти залучає до участі у своїй діяльності міжнародних експертів, представників провідних іноземних вищих навчальних закладів та/або експертів інституцій, які забезпечують якість вищої освіти в інших країнах.

9. У складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

10. Рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти може бути оскаржене вищим навчальним закладом у порядку, визначеному Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, який має бути оприлюднений. За результатами розгляду скарги Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти приймає обґрунтоване рішення";

статтю 25 доповнити частиною восьмою такого змісту:

"8. В Україні визнаються сертифікати про акредитацію освітніх програм, виданих іноземними акредитаційними агентствами чи агентствами забезпечення якості вищої освіти, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України";

розділ V доповнити статтею 25-1 такого змісту:

"Стаття 25-1. Інституційна акредитація закладу вищої освіти

1. Заклад вищої освіти, який бажає пройти інституційну акредитацію, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його системи внутрішнього забезпечення якості вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти.

2. Інституційна акредитація закладу вищої освіти є добровільною і може проводитися за ініціативою керівника та колегіального органу управління закладу вищої освіти.

3. Сертифікат про інституційну акредитацію видається строком на п’ять років.

4. Результат інституційної акредитації засвідчується сертифікатом, що надає закладу вищої освіти право на самоакредитацію освітніх програм (крім тих освітніх програм, що акредитуються вперше в межах відповідної галузі знань). Заклад вищої освіти, який здійснив самоакредитацію освітньої програми, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву, на підставі якої отримує сертифікат про акредитацію освітньої програми.

5. Порядок проведення інституційної акредитації затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти";

частину першу статті 27 викласти в такій редакції:

"1. Заклад вищої освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному із таких статусів:

бюджетна установа;

неприбутковий заклад вищої освіти;

прибутковий заклад вищої освіти.

У приватному закладі вищої освіти його структура, склад, порядок роботи і повноваження органів управління, робочих і дорадчих органів, органів громадського та студентського самоврядування, наукових товариств, процедури обрання чи призначення керівників закладу та його підрозділів можуть визначатися статутом закладу без дотримання вимог цього Закону";

пункт 3 частини першої статті 28 викласти в такій редакції:

"3) коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової передвищої освіти.

Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому ліцензований обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу";

у частині другій статті 32:

пункт 6 після слів "доктора філософії" доповнити словами "/доктора мистецтва";

пункт 7 після слова "освітніх" доповнити словом "мистецьких";

пункт 9 після слова "освітньої" доповнити словом "мистецької";

пункт 12 доповнити словами "(ступеня доктора мистецтва акредитованими спеціалізованими радами з присудження ступеня доктора мистецтва)";

пункт 13 викласти в такій редакції:

"13) утворювати заклади загальної середньої освіти за погодженням з органами місцевого самоврядування";

доповнити пунктом 13-1 такого змісту:

"13-1) виступати засновником чи співзасновником закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти, коледжів";

у статті 33:

частину першу доповнити реченням такого змісту: "Структура закладу вищої освіти, що не є бюджетною установою, може визначатися статутом закладу без дотримання вимог цієї статті";

у частині третій слова "вищого навчального закладу" замінити словами "закладів вищої освіти (крім коледжів, які не здійснюють підготовку бакалаврів)";

у частині восьмій:

в абзаці першому слова "медичного та фармацевтичного профілів" замінити словами "у сфері охорони здоров’я", а слова "медичної освіти" - словами "освіти у сфері охорони здоров’я";

в абзацах другому та третьому слова "медичної освіти" замінити словами "освіти у сфері охорони здоров’я";

у статті 36:

у частині другій:

у пункті 7 слово "деканів" виключити;

доповнити пунктом 14-1 такого змісту:

"14-1) приймає остаточні рішення про визнання документів про вищу освіту, виданих закладами вищої духовної освіти, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, під час зарахування вступників на навчання";

в абзаці першому частини третьої слова "клінічних ординаторів" виключити;

у статті 37:

частини першу і третю викласти в такій редакції:

"1. Наглядова рада закладу вищої освіти створюється за рішенням засновника (засновників) для здійснення нагляду за управлінням майном закладу вищої освіти, додержанням мети його створення";

"3. Члени наглядової ради мають право:

брати участь у роботі вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти з правом дорадчого голосу;

брати участь у визначенні стратегії розвитку закладу вищої освіти та контролювати її виконання;

сприяти залученню додаткових джерел фінансування;

аналізувати та оцінювати діяльність закладу вищої освіти та його керівника;

контролювати виконання кошторису та/або бюджету закладу вищої освіти і вносити відповідні рекомендації та пропозиції, що є обов’язковими для розгляду керівником закладу вищої освіти;

вносити засновнику закладу вищої освіти подання про заохочення або відкликання керівника закладу вищої освіти з підстав, визначених законом;

здійснювати інші права, визначені установчими документами закладу вищої освіти";

частину четверту після слів "громадського самоврядування" доповнити словами "та/або засновнику (засновникам)";

частину п’яту після слів "не можуть входити" доповнити словами "здобувачі вищої освіти та";

абзац перший частини першої статті 42 після слів "науковий ступінь" доповнити словами "(для вищих навчальних закладів мистецького спрямування - вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва)";

частину першу статті 43 викласти в такій редакції:

"1. Керівник факультету (навчально-наукового інституту) обирається вченою радою факультету (навчально-наукового інституту) закладу вищої освіти більшістю голосів від її складу з урахуванням пропозицій трудового колективу факультету (навчально-наукового інституту). Інші питання щодо порядку обрання керівника факультету (навчально-наукового інституту) визначаються статутом закладу вищої освіти.

Керівник закладу вищої освіти призначає керівника факультету (навчально-наукового інституту) строком на п’ять років та укладає з ним відповідний контракт. Керівник закладу вищої освіти має право обґрунтовано відмовити у призначенні на посаду та укладенні контракту. Вчена рада факультету (навчально-наукового інституту) закладу вищої освіти має право двома третинами голосів від свого складу підтвердити попереднє рішення, після чого керівник закладу вищої освіти зобов’язаний протягом 10 робочих днів призначити відповідну особу на посаду та укласти з нею відповідний контракт.

Керівник факультету (навчально-наукового інституту) здійснює свої повноваження на постійній основі";

друге речення частини десятої статті 44 викласти в такій редакції: "Особа може вступити до закладу вищої освіти для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра чи магістра, здобутих за іншою спеціальністю, за умови успішного проходження додаткових вступних випробувань з урахуванням середнього бала документа про вищу освіту бакалавра чи магістра";

у статті 45:

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

"2. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на основі програм зовнішнього незалежного оцінювання, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Зміст програм зовнішнього незалежного оцінювання має бути доступним для ознайомлення особами, які проходитимуть таке оцінювання, на початку здобуття ними освіти відповідного рівня";

частину сьому викласти в такій редакції:

"7. Фінансування заходів з проведення зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в установленому законодавством порядку та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством";

пункт 4 частини першої статті 46 після слова "невиконання" доповнити словом "індивідуального";

статтю 58 доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

"3-1) дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти";

у частині другій статті 59 цифри "20" замінити цифрами "25";

частину першу статті 60 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Післядипломна освіта включає здобуття другої (наступної) вищої освіти - здобуття ступеня бакалавра (магістра) за іншою спеціальністю на основі здобутої вищої освіти не нижче ступеня бакалавра та практичного досвіду";

у статті 61:

у частині другій:

пункт 3 доповнити словами "/доктора мистецтва";

доповнити пунктом 6 такого змісту:

"6) асистент-стажист - особа, яка має вищу освіту ступеня магістра, навчається в асистентурі-стажуванні закладу вищої освіти за мистецькими спеціальностями з метою вдосконалення творчої майстерності";

у частині третій:

пункт 2 виключити;

пункт 4 після слова "кафедрах" доповнити словами "або базах резидентури";

пункт 5 виключити;

у частині першій статті 62:

пункт 8 після слова "гуртожитком" доповнити словами "та цілодобовим доступом до нього";

у пункті 15 слово "робочим" виключити;

у пункті 19 слова "клінічній ординатурі" виключити;

пункт 3 частини першої статті 63 викласти в такій редакції:

"3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання";

назву розділу XI викласти в такій редакції:

"Розділ XI
НАУКОВА, НАУКОВО-ТЕХНІЧНА, МИСТЕЦЬКА ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ";

у статті 65:

назву після слова "науково-технічної" доповнити словом "мистецької";

частину першу доповнити абзацом другим такого змісту:

"Мистецька діяльність є невід’ємною складовою освітньої діяльності закладів вищої освіти культурологічного та/або мистецького спрямування і провадиться з метою поглиблення професійних компетентностей, інноваційної діяльності в мистецтві, що сприяє створенню нового культурно-мистецького продукту";

частину другу після слова "науково-технічної" доповнити словом "мистецької", а після слова "науково-технічну" - словом "мистецьку";

частину шосту статті 69 викласти в такій редакції:

"6. Заклади вищої освіти та наукові установи здійснюють заходи із запобігання академічному плагіату - оприлюдненню (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворенню опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства";

у розділі XV "Прикінцеві та перехідні положення":

у пункті 2:

друге речення підпункту 3 викласти в такій редакції: "Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році";

підпункти 5 і 6 викласти в такій редакції:

"5) заклади вищої освіти, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, мають право продовжити освітню діяльність з підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра, за умови отримання відповідної ліцензії. При цьому вимоги ліцензійних умов щодо наявності науково-педагогічних працівників і відповідного стажу науково-педагогічної роботи можуть застосовуватися до зазначених закладів вищої освіти з моменту отримання ними відповідно до підпункту 12-1 цього пункту права на включення до свого штатного розпису посад науково-педагогічних працівників. Для потреб ліцензування стаж педагогічної роботи у закладах вищої освіти працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене звання, зараховується як стаж науково-педагогічної роботи. Акредитація освітніх програм для підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра здійснюється на загальних засадах згідно з цим Законом;

6) вищі навчальні заклади, які в системі вищої освіти здійснюють підготовку фахівців виключно освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста і до 2020 року не отримають ліцензію на підготовку освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра та/або ступеня бакалавра, можуть продовжити підготовку молодших спеціалістів у системі фахової передвищої освіти";

доповнити підпунктами 6-1 та 6-2 такого змісту:

"6-1) вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, протягом двох років з моменту отримання ліцензії на підготовку молодшого бакалавра мають привести тип і статут вищого навчального закладу у відповідність із цим Законом;

6-2) абзац другий пункту 3 частини першої статті 28 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2020 року. При цьому вимога щодо ліцензованого обсягу підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра діє:

з 1 січня 2020 року в розмірі 10 відсотків;

з 1 січня 2021 року в розмірі 20 відсотків;

з 1 січня 2022 року в розмірі 30 відсотків";

підпункт 7 викласти в такій редакції:

"7) підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 31 грудня 2020 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпустки, військової служби або тривалої хвороби";

доповнити підпунктом 12-1 такого змісту:

"12-1) коледжі (у тому числі коледжі як структурні підрозділи університетів, академій, інститутів), які отримали ліцензію на підготовку фахівців ступеня молодшого бакалавра або ступеня бакалавра, включають до свого штатного розпису відповідні посади науково-педагогічних працівників. На науково-педагогічних працівників таких коледжів та осіб, які здобувають у них вищу освіту ступеня молодшого бакалавра чи бакалавра, поширюються умови оплати праці, пенсійного забезпечення, норми педагогічного навантаження, норми стипендіального забезпечення на рівні вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації. Педагогічні працівники цих коледжів, які відповідають вимогам цього Закону до науково-педагогічних працівників та забезпечують підготовку фахівців ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, отримують статус науково-педагогічних працівників і переводяться на відповідні науково-педагогічні посади з початку реалізації відповідної освітньої програми або з 1 вересня 2017 року, якщо освітня програма підготовки фахівців ступеня бакалавра вже реалізується";

у підпункті 16:

слова "набрання чинності цим Законом" замінити словами "створення у коледжі науково-педагогічних посад", а слова "вченого звання" - словами "вченого (почесного) звання";

слова та цифри "частини першої статті 43" замінити словами та цифрами "частин другої та шостої статті 35, частини першої статті 42";

доповнити підпунктом 20 такого змісту:

"20) до затвердження в установленому цим Законом порядку положення про акредитацію освітніх програм таку акредитацію здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки в порядку, передбаченому для акредитації напрямів і спеціальностей";

в абзаці шостому підпункту 6 пункту 5 слова "на день набрання чинності цим Законом" замінити словами і цифрами "до 1 вересня 2018 року";

у тексті Закону слова "вищий навчальний заклад" і "вищий духовний навчальний заклад" в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами "заклад вищої освіти" і "заклад вищої духовної освіти" у відповідному відмінку і числі;

8) пункт 6 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158) викласти в такій редакції:

"6) освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти";

9) у Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 3, ст. 25):

абзац другий частини другої статті 26 після слова "відповідних" доповнити словами "державного та/або";

у статті 59:

частину першу після слова "конкурентоспроможності" доповнити словами "закладів спеціалізованої освіти наукового профілю (наукових ліцеїв, наукових ліцеїв-інтернатів)";

абзац другий частини третьої доповнити словами "а також заклади спеціалізованої освіти наукового профілю (наукові ліцеї, наукові ліцеї-інтернати)".

5. Рекомендувати засновникам закладів освіти протягом п’яти років привести установчі документи закладів освіти у відповідність із цим Законом.

6. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити до 2023 року поетапну реалізацію положення частини другої статті 61 цього Закону, передбачивши при цьому щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб пропорційно розміру збільшення доходів Державного бюджету України порівняно з попереднім роком, і затвердити відповідні схеми посадових окладів (ставок заробітної плати);

2) протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про фахову передвищу освіту;

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до Податкового та Митного кодексів України з метою звільнення закладів освіти та наукових установ від оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, наукове та виробниче обладнання та приладдя, що переміщуються через митний кордон України для освітніх і наукових цілей;

забезпечити розроблення методики нормативного фінансування закладів освіти;

утворити Національне агентство кваліфікацій;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

3) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

із залученням спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні і спільного представницького органу сторони професійних спілок на національному рівні, професійних асоціацій національного рівня підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про національну систему кваліфікацій;

утворити на основі Державної інспекції навчальних закладів України Державну службу якості освіти та її територіальні органи.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про загальну середню освіту

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 28, ст.230)

{Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 1642-III від 06.04.2000, ВВР, 2000, № 27, ст.213}

{Додатково див. Закон
№ 2120-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, № 2-3, ст.10}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2905-III від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92
№ 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.86
№ 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17-18, ст.250
№ 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 7-8, ст.162
№ 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, № 17, № 18-19, ст.267
№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96
№ 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66}

{Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 6-рп/2007 від 09.07.2007}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року}

{Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 10-рп/2008 від 22.05.2008}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 309-VI від 03.06.2008, ВВР, 2008, № 27-28, ст.253
№ 2442-VI від 06.07.2010, ВВР, 2010, № 46, ст.545
№ 3701-VI від 06.09.2011, ВВР, 2012, № 15, ст.96
№ 5029-VI від 03.07.2012, ВВР, 2013, № 23, ст.218
№ 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2-3, ст.41
№ 1324-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 30, ст.1011
№ 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40
№ 498-VIII від 02.06.2015, ВВР, 2015, № 31, ст.294
№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50
№ 940-VIII від 26.01.2016, ВВР, 2016, № 10, ст.100
№ 1114-VIII від 19.04.2016, ВВР, 2016, № 22, ст.452
№ 1838-VIII від 07.02.2017, ВВР, 2017, № 11, ст.104
№ 2145-VIII від 05.09.2017, ВВР, 2017, № 38-39, ст.380
№ 2462-VIII від 19.06.2018, ВВР, 2018, № 39, ст.285
№ 2541-VIII від 06.09.2018}

{Установити, що у 2016 році норми і положення частин першої, другої, п’ятої статті 14, статті 21, абзаців другого - десятого частини першої статті 25 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015}

{У тексті Закону слова "Міністерство освіти України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти" у відповідному відмінку;

слова "Міністерством охорони здоров'я України" замінено словами "центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я" згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

{У тексті Закону слова "загальноосвітній навчальний заклад" і "навчально-виховний процес" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "заклад загальної середньої освіти" і "освітній процес" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про загальну середню освіту

Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 2. Основні завдання законодавства України про загальну середню освіту

Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:

забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти;

забезпечення нормативно-правової бази щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти;

визначення структури та змісту загальної середньої освіти;

визначення органів управління системою загальної середньої освіти та їх повноважень;

визначення прав та обов'язків учасників освітнього процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про загальну середню освіту;

створення належних умов для здобуття освіти дітьми з особливими освітніми потребами з урахуванням їхніх індивідуальних потреб в умовах інклюзивного навчання.

{Статтю 2 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

Стаття 3. Загальна середня освіта

Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання, виховання та розвитку, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах, визначених Законом України "Про освіту".

{Частина третя статті 3 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 4. Система загальної середньої освіти

Систему загальної середньої освіти становлять:

заклади загальної середньої освіти всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Стаття 5. Завдання загальної середньої освіти

Завданнями загальної середньої освіти є:

виховання громадянина України;

формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй;

{Абзац сьомий статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5029-VI від 03.07.2012}

виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Стаття 6. Здобуття повної загальної середньої освіти

1. Громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров’я, особливих освітніх потреб, місця проживання, складних життєвих умов, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

{Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1324-VII від 05.06.2014; в редакції Закону № 2541-VIII від 06.09.2018}

2. Громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах.

3. Здобуття повної загальної середньої освіти у навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності має відповідати вимогам державних стандартів загальної середньої освіти.

{Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

4. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають повну загальну середню освіту у порядку, встановленому для громадян України.

5. Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.

Стаття 7. Мова навчання і виховання у закладах загальної середньої освіти

Мова навчання і виховання у закладах загальної середньої освіти визначається статтею 20Закону України "Про засади державної мовної політики".

Дітям з особливими освітніми потребами забезпечується право на навчання за допомогою найбільш прийнятних для таких осіб методів і способів спілкування, зокрема, навчання жестовою мовою та рельєфно-крапковим шрифтом (шрифтом Брайля).

{Статтю 7 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

{Стаття 7 в редакції Закону № 5029-VI від 03.07.2012}

Розділ II. ЗАГАЛЬНООСВІТНІ ТА ІНШІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 8. Заклад загальної середньої освіти

Заклади загальної середньої освіти на підставі письмового звернення одного з батьків дитини з особливими освітніми потребами або її законних представників в обов’язковому порядку утворюють інклюзивні та/або спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами.

{Частину третю статті 8 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

{Стаття 8 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 9. Типи закладів освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти

1. Здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

2. Здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують також такі заклади освіти:

Зазначені заклади освіти можуть функціонувати на одному і на декількох рівнях загальної середньої освіти.

Положення про зазначені заклади освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4. У системі спеціалізованої освіти здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2442-VI від 06.07.2010; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 10. Статус закладу загальної середньої освіти

1. Заклад загальної середньої освіти є юридичною особою.

2. Статус державного має заклад загальної середньої освіти, заснований на державній формі власності.

3. Статус комунального має заклад загальної середньої освіти, заснований на комунальній формі власності.

4. Статус приватного має заклад загальної середньої освіти, заснований на приватній формі власності.

{Стаття 10 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 11. Створення, реорганізація, ліквідація та перепрофілювання закладу загальної середньої освіти

3. Заклади загальної середньої освіти можуть бути передані засновниками у комунальну чи державну власність відповідно до законодавства.

{Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 76-VIII від 28.12.2014, № 498-VIII від 02.06.2015; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 12. Термін навчання

1. Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у закладах загальної середньої освіти I-III ступенів становить 11 років:

{Абзац перший частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2442-VI від 06.07.2010}

у закладах загальної середньої освіти I ступеня - 4 роки;

у закладах загальної середньої освіти II ступеня - 5 років;

у закладах загальної середньої освіти III ступеня - 2 роки.

{Абзац четвертий частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2442-VI від 06.07.2010}

2. Термін навчання в закладах загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

{Частина друга статті 12 в редакції Закону № 2541-VIII від 06.09.2018}

3. У професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації термін здобуття повної загальної середньої освіти встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Стаття 13. Форми навчання

Освітній процес у закладах загальної середньої освіти здійснюється за груповою та індивідуальною формами навчання, положення про які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Бажаючим надається право і створюються умови для прискореного закінчення школи, складання іспитів екстерном.

Стаття 14. Наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти

1. Наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти не може перевищувати 30 учнів.

{Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 15. Освітня програма

Основою для розроблення освітньої програми є відповідний Державний стандарт загальної середньої освіти.

2. Освітня програма має містити:

загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;

вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;

форми організації освітнього процесу;

опис та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти;

інші освітні компоненти (за рішенням закладу загальної середньої освіти).

3. Освітня програма схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.

4. Освітня програма має передбачати освітні компоненти для вільного вибору здобувачів освіти.

8. На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує навчальний план, що конкретизує організацію освітнього процесу.

{Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2442-VI від 06.07.2010; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 16. Навчальний рік та режим роботи закладу загальної середньої освіти

1. Навчальний рік у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.

{Частину другу статті 16 виключено на підставі Закону № 2442-VI від 06.07.2010}

3. Структура навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами), тривалість навчального тижня, дня, занять, відпочинку між ними, інші форми організації освітнього процесу встановлюються закладом загальної середньої освіти у межах часу, передбаченого освітньою програмою.

{Частина третя статті 16 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

{Частина четверта статті 16 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Тривалість корекційно-розвиткових занять для дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, становить: групове - 35-40 хвилин, індивідуальне - 20-25 хвилин.

{Частину п'яту статті 16 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

{Частина п'ята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2442-VI від 06.07.2010; в редакції Законів № 2145-VIII від 05.09.2017}

6. Тривалість канікул у закладах загальної середньої освіти протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

Стаття 16-1. Інклюзивне навчання

1. Для навчання дітей з особливими освітніми потребами заклади загальної середньої освіти на підставі звернення батьків дитини або осіб, які їх замінюють, утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи.

2. Інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Організація інклюзивного навчання у державних і комунальних закладах загальної середньої освіти здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

3. Відповідно до індивідуальних особливостей освітньої діяльності для кожного учня з особливими освітніми потребами складається індивідуальна програма розвитку дитини - документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання, визначає перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання.

Психолого-педагогічні послуги - комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Корекційно-розвиткові послуги (допомога) - комплексна система заходів супроводження дитини з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

4. Особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі забезпечує асистент вчителя.

Освітні та соціальні потреби дітей із складними порушеннями розвитку під час їх перебування в закладі загальної середньої освіти задовольняються асистентом дитини - соціальним працівником, одним із батьків або особою, уповноваженою ними.

5. Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, з урахуванням потреб дитини, визначених індивідуальною програмою розвитку.

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки дітям з особливими освітніми потребами здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

{Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

Стаття 17. Виховний процес у закладах загальної середньої освіти

1. Виховання учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними.

Цілі виховного процесу в закладах загальної середньої освіти визначаються на основі принципів, закладених у Конституції України, законах та інших нормативно-правових актах України.

2. У закладах загальної середньої освіти забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань.

3. Примусове залучення учнів (вихованців) закладів загальної середньої освіти до вступу в будь-які об'єднання громадян, релігійні організації і воєнізовані формування забороняється.

4. Діти з особливими освітніми потребами залучаються до позакласної та позашкільної роботи з урахуванням їхнього віку, здібностей, інтересів, потреб, можливостей, індивідуальних особливостей освітньої діяльності та стану здоров’я.

{Статтю 17 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

Стаття 18. Зарахування учнів

1. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування закріплюють за закладами загальної середньої освіти відповідні території обслуговування і до початку навчального року обліковують учнів, які мають їх відвідувати.

2. Зарахування учнів до закладу загальної середньої освіти проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви, копії свідоцтва про народження дитини, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу).

{Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

3. Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти.

{Частина третя статті 18 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

4. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

{Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

5. Зарахування учнів до загальноосвітньої санаторної школи (школи-інтернату) проводиться у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

6. Направлення учнів (вихованців) до шкіл соціальної реабілітації та дострокове звільнення їх із цих навчальних закладів здійснюються за рішенням суду.

{Частину статті 18 виключено на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

8. Зарахування учнів до ліцеїв, приватних закладів загальної середньої освіти і закладів спеціалізованої освіти дозволяється проводити на конкурсних засадах.

Діти з особливими освітніми потребами мають право на першочергове зарахування до початкової школи закладу загальної середньої освіти.

{Частину восьму статті 18 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

{Статтю 18 доповнено частиною згідно із Законом № 3701-VI від 06.09.2011; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Розділ IV. УЧАСНИКИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 19. Учасники освітнього процесу

Учасниками освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є:

учні (вихованці);

керівники;

педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі;

інші спеціалісти;

батьки або особи, які їх замінюють.

Стаття 20. Учень (вихованець)

1. Учень (вихованець) - особа, яка навчається і виховується в одному із закладів загальної середньої освіти. Зарахування учнів до закладів загальної середньої освіти здійснюється, як правило, з 6 років.

2. Статус учнів (вихованців) як учасників освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти, їх права та обов'язки визначаються Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

{Частина друга статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 21. Соціальний захист учнів (вихованців)

1. Учням (вихованцям) закладів загальної середньої освіти може подаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок коштів центральних органів виконавчої влади та місцевих бюджетів, коштів юридичних і фізичних осіб України та громадян, які проживають за її межами, а також коштів фонду загальнообов'язкового навчання та за рахунок інших надходжень.

Органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

{Абзаци другий та третій частини першої статті 21 замінено одним абзацом згідно із Законом № 76-VIII від 28.12.2014}

2. Діти з особливими освітніми потребами забезпечуються допоміжними засобами для навчання в закладах освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Соціальні потреби дітей із складними порушеннями розвитку під час їх перебування в загальноосвітньому навчальному закладі задовольняються асистентом дитини - соціальним працівником, батьками або особою, уповноваженою ними.

{Частина друга статті 21 в редакції Закону № 2541-VIII від 06.09.2018}

3. Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які навчаються в інших закладах загальної середньої освіти, забезпечуються харчуванням, одягом та іншими послугами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям".

{Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1324-VII від 05.06.2014; в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015}

4. Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, працевлаштовуються або продовжують навчання згідно з одержаною освітою у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 22. Охорона та зміцнення здоров'я учнів (вихованців)

1. Заклад загальної середньої освіти забезпечує безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, формує гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців).

2. Учні (вихованці) закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів або відповідних закладів охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення лікувально-профілактичних заходів у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

{Частина друга абзацу другого статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1642-III від 06.04.2000}

3. Відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів. Норми та порядок організації харчування учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1642-III від 06.04.2000}

4. Контроль за охороною здоров'я та якістю харчування учнів (вихованців) покладається на органи охорони здоров'я.

Стаття 23. Заохочення учнів (вихованців)

Для учнів (вихованців) встановлюються різні види морального стимулювання та матеріального заохочення, передбачені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, статутом закладу загальної середньої освіти.

Стаття 24. Педагогічні працівники

{Стаття 24 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 25. Педагогічне навантаження

1. Педагогічне навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності - час, призначений для здійснення освітнього процесу.

Педагогічне навантаження вчителя включає 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку, а також інші види педагогічної діяльності в такому співвідношенні до тарифної ставки:

класне керівництво - 20-25 відсотків;

перевірка зошитів - 10-20 відсотків;

завідування:

майстернями - 15-20 відсотків;

навчальними кабінетами - 10-15 відсотків;

навчально-дослідними ділянками - 10-15 відсотків;

{Щодо зупинення дії абзаців другого-восьмого частини першої статті 25 на 2002 рік див. Закон № 2905-III від 20.12.2001; на 2003 рік див. Закон № 380-IV від 26.12.2002; на 2004 рік див. Закон № 1344-IV від 27.11.2003}

{Щодо реалізації положень і норм, передбачених абзацами другим-восьмим частини першої статті 25, див. Закони № 2120-III від 07.12.2000, № 2905-III від 20.12.2001, № 1344-IV від 27.11.2003}

за роботу в інклюзивних класах (групах) - у граничному розмірі 20 відсотків.

{Частину першу статті 25 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

Розміри та порядок встановлення доплат за інші види педагогічної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Педагогічне навантаження вихователя закладу загальної середньої освіти становить 30 годин, вихователя спеціальної школи (школи-інтернату) та асистента вчителя інклюзивних класів закладів загальної середньої освіти - 25 годин на тиждень, що становить тарифну ставку.

{Абзац частини першої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1324-VII від 05.06.2014, № 2145-VIII від 05.09.2017}

Розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розподіл педагогічного навантаження у закладі загальної середньої освіти затверджується його керівником.

{Абзац частини першої статті 25 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

2. Педагогічне навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності обсягом менше тарифної ставки, передбаченої частиною першою цієї статті, встановлюється тільки за його згодою.

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Стаття 26. Трудові відносини в системі загальної середньої освіти

1. Трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

{Частину другу статті 26 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

3. Відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків на виконання робіт, не передбачених трудовим договором, без згоди педагогічного працівника не допускається. Відмова педагогічного працівника від виконання робіт, не передбачених трудовим договором, не може бути підставою для його звільнення з посади, крім випадків, встановлених законодавством.

4. Педагогічному працівнику - призовнику, який має вищу педагогічну освіту і основним місцем роботи якого є заклад загальної середньої освіти, надається відстрочка від призову на строкову військову службу на весь період його роботи за спеціальністю.

Стаття 27. Атестація та підвищення кваліфікації педагогічних працівників

{Назва статті 27 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

1. Атестація педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності є обов'язковою і здійснюється, як правило, один раз на п'ять років відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

2. За результатами атестації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії і спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист тощо). Положення про кваліфікаційні категорії та педагогічні звання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

3. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту". Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може бути меншою за 150 годин, з яких певна кількість годин має бути обов’язково спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

{Статтю 27 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 28. Права та обов'язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти

Права та обов'язки педагогічних працівників системи загальної середньої освіти визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", Кодексом законів про працю України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності закладу загальної середньої освіти;

обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладів загальної середньої освіти;

звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

захищати законні інтереси дітей;

здійснювати індивідуальний супровід дитини з особливими освітніми потребами під час її перебування у закладі загальної середньої освіти.

{Частину першу статті 29 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

{Абзац четвертий частини другої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5029-VI від 03.07.2012}

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

{Частину третю статті 29 виключено на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

4. Інші права та обов’язки батьків і осіб, які їх замінюють, визначаються Законом України"Про освіту".

{Статтю 29 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

Розділ V. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 30. Поняття Державного стандарту загальної середньої освіти

1. Державний стандарт загальної середньої освіти - зведення норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на відповідному рівні загальної середньої освіти та гарантії держави у її досягненні.

{Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

2. Виконання Державних стандартів початкової, базової і профільної загальної середньої освіти є обов’язковим для закладів освіти, що забезпечують здобуття відповідної освіти.

{Частина друга статті 30 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 31. Розроблення та затвердження Державних стандартів загальної середньої освіти

{Державний стандарт: Постанова КМ № 87 від 21.02.2018}

{Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 32. Зміст Державних стандартів загальної середньої освіти

1. Державні стандарти загальної середньої освіти визначають:

форми державної атестації здобувачів освіти.

{Стаття 32 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 33. Додержання Державних стандартів загальної середньої освіти

{Стаття 33 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 34. Атестація та оцінювання знань учнів (вихованців)

1. Контроль за відповідністю освітнього рівня учнів (вихованців), які закінчили заклад загальної середньої освіти I, II і III ступенів, вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти здійснюється шляхом їх державної підсумкової атестації. Зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації визначаються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

2. Поточне та підсумкове оцінювання знань учнів та вибір їх форм, змісту та способу здійснює заклад загальної середньої освіти.

Оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими освітніми потребами здійснюється згідно з критеріями оцінювання, визначеними центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

{Частину другу статті 34 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

Особи, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), територія здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (на період здійснення зазначених заходів), територія населених пунктів на лінії зіткнення, мають право пройти державну підсумкову атестацію та отримати документ державного зразка про повну загальну середню освіту у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

{Частину другу статті 34 доповнено абзацом згідно із Законом № 1114-VIII від 19.04.2016; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1838-VIII від 07.02.2017, № 2462-VIII від 19.06.2018}

3. Переведення учнів (вихованців) до наступного класу закладу загальної середньої освіти здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

4. Переведення учнів (вихованців) до іншого закладу загальної середньої освіти здійснюється за наявності особових справ учнів (вихованців) встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти зразка.

5. Випускникам закладів освіти, що забезпечують здобуття базової та профільної середньої освіти, видається відповідний документ про освіту. Зразки документів про загальну середню освіту затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Документ про загальну середню освіту для дітей з порушенням зору виготовляється з урахуванням забезпечення доступності відтвореної на ньому інформації (з використанням шрифту Брайля) за рахунок коштів державного бюджету.

Виготовлення документів про загальну середню освіту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

{Частина п'ята статті 34 в редакції Законів № 2145-VIII від 05.09.2017, № 2541-VIII від 06.09.2018}

Розділ VI. УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 35. Органи управління системою загальної середньої освіти

Управління системою загальної середньої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, зазначені у частині другій статті 9 цього Закону, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, обласними, Київською та Севастопольською міською, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також органами місцевого самоврядування.

{Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012}

Стаття 36. Основні завдання органів управління системою загальної середньої освіти

Основними завданнями органів управління системою загальної середньої освіти є:

створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

прогнозування розвитку загальної середньої освіти, мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, відповідно до освітніх потреб громадян;

{Абзац третій статті 36 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

{Абзац четвертий статті 36 виключено на підставі Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

ліцензування закладів загальної середньої освіти;

{Абзац п'ятий статті 36 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

{Абзац шостий статті 36 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

{Абзац сьомий статті 36 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

сприяння розвитку самоврядування у закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти;

{Абзац восьмий статті 36 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

комплектування системи загальної середньої освіти педагогічними працівниками, в тому числі керівними кадрами.

Стаття 37. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в системі загальної середньої освіти

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти:

здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі загальної середньої освіти;

розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів загальної середньої освіти згідно з Державним стандартом загальної середньої освіти;

визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; визначає загальну стратегію моніторингу якості загальної середньої освіти та забезпечує його проведення;

розробляє, впроваджує Державний стандарт загальної середньої освіти;

визначає порядок атестації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти;

приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти, координує та контролює її проведення;

затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури;

здійснює міжнародне співробітництво у встановленому законодавством порядку;

здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України.

Акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані заклади загальної середньої освіти, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, закладів загальної середньої освіти незалежно від типів і форм власності.

{Частина перша статті 37 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012}

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти:

контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти;

контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти;

організовує нормативне, програмне, науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти;

організовує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, в тому числі керівних кадрів, у системі загальної середньої освіти;

забезпечує підготовку та видання підручників, посібників;

{Абзац шостий частини другої статті 37 в редакції Законів № 76-VIII від 28.12.2014, № 940-VIII від 26.01.2016}

забезпечує соціальний захист, охорону життя, здоров'я та захист прав педагогічних працівників, спеціалістів, які беруть участь у освітньому процесі, учнів (вихованців) закладів загальної середньої освіти;

заохочує педагогічних працівників;

організовує безоплатне забезпечення підручниками, посібниками учнів закладів загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

{Абзац дев'ятий частини другої статті 37 в редакції Закону № 940-VIII від 26.01.2016}

забезпечує проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів;

здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього актами Президента України.

{Частина статті 37 в редакції Закону № 5460-VI від 16.10.2012}

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції:

забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території;

виконують функції засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території;

створюють умови для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

забезпечують доступність будівель, споруд і приміщень закладів освіти згідно з державними будівельними нормами і стандартами;

{Частину третю статті 37 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

здійснюють контроль щодо проектування, будівництва та реконструкції будівель, споруд, приміщень закладів освіти з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування;

{Частину третю статті 37 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

створюють умови для розвитку закладів освіти усіх форм власності;

забезпечують педагогічних працівників підручниками, посібниками, методичною літературою;

сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти;

забезпечують створення та функціонування інклюзивно-ресурсних центрів;

{Частину третю статті 37 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

{Частина третя статті 37 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 38. Повноваження закладу загальної середньої освіти

Заклад загальної середньої освіти:

реалізує положення Конституції України, Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів у галузі освіти;

задовольняє потреби громадян відповідної території в здобутті повної загальної середньої освіти;

забезпечує єдність навчання і виховання;

формує освітню (освітні) програму (програми) закладу освіти;

{Абзац п'ятий статті 38 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

створює науково-методичну і матеріально-технічну бази для організації та здійснення освітнього процесу;

забезпечує відповідність рівня загальної середньої освіти Державним стандартам загальної середньої освіти;

{Абзац сьомий статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

охороняє життя і здоров'я учнів (вихованців), педагогічних та інших працівників закладу загальної середньої освіти;

формує в учнів (вихованців) засади здорового способу життя, гігієнічні навички;

забезпечує добір і розстановку кадрів;

{Абзац десятий статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

планує власну діяльність та формує стратегію розвитку закладу освіти;

{Статтю 38 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

відповідно до статуту утворює, реорганізує та ліквідує структурні підрозділи;

{Статтю 38 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

встановлює відповідно до законодавства України прямі зв'язки з навчальними закладами зарубіжних країн, міжнародними організаціями тощо;

додержується фінансової дисципліни, зберігає матеріально-технічну базу;

видає документи про освіту встановленого зразка;

здійснює інші повноваження відповідно до статуту закладу загальної середньої освіти.

Стаття 39. Управління та громадське самоврядування закладу загальної середньої освіти

Педагогічна рада закладу загальної середньої освіти:

планує роботу закладу;

схвалює освітню (освітні) програму (програми) закладу та оцінює результативність її (їх) виконання;

розглядає питання щодо вдосконалення і методичного забезпечення освітнього процесу;

розглядає інші питання, віднесені законом та/або статутом закладу до її повноважень.

Рішення педагогічної ради закладу загальної середньої освіти вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

3. У закладі загальної середньої освіти можуть діяти:

органи самоврядування працівників закладу освіти;

органи самоврядування здобувачів освіти;

органи батьківського самоврядування;

інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

{Стаття 39 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Стаття 40. Державний нагляд (контроль) у сфері загальної середньої освіти

Інституційний аудит включає планову перевірку дотримання ліцензійних умов.

{Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5460-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Розділ VII. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 41. Завдання науково-методичного забезпечення системи загальної середньої освіти

Завданнями науково-методичного забезпечення системи загальної середньої освіти є:

координація діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти, методичних кабінетів та методичних об'єднань педагогічних працівників;

розроблення і видання навчальних програм, навчально-методичних та навчально-наочних посібників;

організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, системи загальної середньої освіти;

вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів закладів загальної середньої освіти, вироблення відповідних рекомендацій;

організація співпраці з вищими навчальними закладами всіх рівнів акредитації для підвищення ефективності навчально-методичного забезпечення;

висвітлення в засобах масової інформації досягнень педагогічної науки та педагогічного досвіду.

Стаття 42. Здійснення науково-методичного забезпечення системи загальної середньої освіти

Науково-методичне забезпечення системи загальної середньої освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, підпорядковані йому науково-методичні установи та вищі навчальні заклади, а також Державний вищий навчальний заклад "Університет менеджменту освіти" Національної академії педагогічних наук України, Кримський республіканський, обласні, Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти, районні (міські) методичні кабінети, науково-дослідні установи Академії педагогічних наук України та Національної академії наук України, інші суб’єкти, що здійснюють наукове і методичне забезпечення відповідно до статті 75 Закону України "Про освіту".

{Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5460-VI від 16.10.2012, № 2145-VIII від 05.09.2017}

Розділ VIII. ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 43. Фінансово-господарська діяльність закладів загальної середньої освіти

1. Фінансово-господарська діяльність закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до цього Закону, законів України "Про освіту", "Про місцеве самоврядування в Україні", Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

2. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти фінансуються за рахунок коштів засновника (засновників) цих закладів.

{Частина друга статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

3. Держава здійснює фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному чи корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

{Статтю 43 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017 - набирає чинності з 1 січня 2019 року, див. пункт 1 розділу XII Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

{Статтю 43 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

{Статтю 43 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

{Стаття 43 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 309-VI від 03.06.2008}

Стаття 44. Матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти

1. Матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

2. Вимоги до матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Стаття 45. Штатні розписи закладів загальної середньої освіти

3. Штатні розписи приватних і корпоративних закладів загальної середньої освіти встановлюються засновником (засновниками).

{Стаття 45 в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Розділ IX. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 46. Міжнародне співробітництво у системі загальної середньої освіти

Органи управління системою загальної середньої освіти, установи і навчальні заклади системи загальної середньої освіти мають право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з органами управління освітою та навчальними закладами зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами у встановленому законодавством порядку.

Держава сприяє міжнародному співробітництву у системі загальної середньої освіти.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) закладу загальної середньої освіти, відшкодовується відповідно до законодавства України.

3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Розділ XI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 48. Набрання чинності цим Законом

1. Закон України "Про загальну середню освіту" набирає чинності з дня його опублікування, крім:

частини першої статті 12 щодо терміну навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у закладах загальної середньої освіти I-III ступенів, яка набирає чинності з 1 вересня 2001 року і поширюється на учнів, які почнуть навчатися в першому класі 2001 року і в наступні роки;

частини першої статті 14 щодо наповнюваності класів закладів загальної середньої освіти учнями, яка набирає чинності з 1 вересня 1999 року і поширюється на класи, що будуть створені, починаючи з 1 вересня 1999 року;

частини другої статті 15 щодо навчального навантаження учнів, абзаців першого - восьмогочастини першої статті 25 щодо педагогічного навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти, частини другої статті 43 щодо виплати педагогічним працівникам, спеціалістам та обслуговуючому персоналу державних і комунальних закладів загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування і типів заробітної плати та інших виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту", які набирають чинності з 1 вересня 2001 року;

частини п'ятої статті 16 щодо тривалості уроків у закладах загальної середньої освіти, яка набирає чинності з 1 вересня 1999 року.

Частина перша статті 24 щодо обов'язковості відповідної педагогічної освіти для педагогічного працівника поширюється на осіб, які будуть призначатися на посади педагогічних працівників у навчальних закладах системи загальної середньої освіти, з дня набрання чинності цим Законом.

2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом року з дня прийняття цього Закону:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

3-1. До 1 вересня 2018 року Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування забезпечити:

{Статтю 48 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017}

4. Друге речення частини першої статті 17 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 385; 1993 р., № 49, ст. 457; 1997 р., № 29, ст. 193) викласти в такій редакції:

"Така відстрочка надається також призовникам - педагогічним працівникам з вищою педагогічною освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, на весь період їх роботи за спеціальністю".

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про охорону праці

Закон введено в дію з дня опублікування - 24 листопада 1992 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 14 жовтня 1992 року N 2695-XII)

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 15 травня 1996 року N 196/96-ВР ,
від 30 червня 1999 року N 783-XIV ,
від 21 листопада 2002 року N 229-IV
(Законом України від 21 листопада 2002 року N 229-IV
цей Закон викладено у новій редакції),
від 25 листопада 2003 року N 1331-IV ,
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV ,
від 23 грудня 2004 року N 2285-IV ,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV ,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV ,
від 16 травня 2007 року N 1026-V ,
від 2 вересня 2008 року N 345-VI ,
від 4 червня 2009 року N 1454-VI ,
від 13 травня 2010 року N 2185-VI ,
від 29 червня 2010 року N 2367-VI ,
від 23 вересня 2010 року N 2562-VI ,
від 17 лютого 2011 року N 3038-VI
(зміни, передбачені абзацами другим - п'ятим підпункту 14
пункту 11 розділу V Закону України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI,
набрали чинності з 13 червня 2011 року ),
від 19 травня 2011 року N 3395-VI ,
від 2 червня 2011 року N 3458-VI

(У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади" у всіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 4 червня 2009 року N 1454-VI)

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення понять і термінів

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Стаття 3. Законодавство про охорону праці

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Розділ II
ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом .

(частина четверта статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 17.11.2005 р. N 3108-IV)

Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Стаття 12. Охорона праці інвалідів

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії .

(частина третя статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.11.2003 р. N 1331-IV)

Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення , що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Стаття 16. Комісія з питань охорони праці підприємства

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення , що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Стаття 18. Навчання з питань охорони праці

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі , повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням , що затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Стаття 19. Фінансування охорони праці

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.

(дію частини другої статті 19 зупинено на 2005 рік в частині виділення видатків на охорону праці окремим рядком згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

(частина друга статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.

(частина третя статті 19 у редакції
Закону України від 02.06.2011 р. N 3458-VI)

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

(дію частини четвертої статті 19 зупинено на 2004 рік
згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Стаття 21. Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається виготовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

(частина друга статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 16.05.2007 р. N 1026-V ,
від 17.02.2011 р. N 3038-VI)

Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці та його територіальні органи видають дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, а також переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Строк дії дозволу становить:

на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - п'ять років (з подальшим його продовженням);

на застосування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - безстроково.

Підставою для переоформлення документа дозвільного характеру є:

зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені та по батькові фізичної особи - підприємця;

зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання.

Підставою для відмови у переоформленні, видачі дубліката дозволу є:

подання роботодавцем неповного пакета документів, необхідних для переоформлення, видачі дубліката дозволу згідно із встановленим законодавством вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих роботодавцем, недостовірних відомостей;

зміна ідентифікаційного коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, зазначеного у дозволі.

Переоформлення, видача дубліката дозволу здійснюються на безоплатній основі.

(частину третю статті 21 замінено шістьма частинами
згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3395-VI ,
у зв'язку з цим частини четверту - чотирнадцяту
вважати відповідно частинами дев'ятою - дев'ятнадцятою )

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

(статтю 21 доповнено новою частиною дев'ятою
згідно із Законом України від 13.05.2010 р. N 2185-VI,
у зв'язку з цим частини четверту - дванадцяту вважати
відповідно частинами десятою - дев'ятнадцятою ,
частина дев'ята статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3395-VI)

Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви на одержання дозволу та необхідних документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі із зазначенням підстав, визначених цією статтею.

Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі:

неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог;

подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви;

встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Підставою для анулювання дозволу є:

заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу;

припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;

виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;

створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

(статтю 21 доповнено новою частиною дванадцятою
згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3395-VI)

Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним.

(статтю 21 доповнено новою частиною тринадцятою
згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3395-VI)

Про анулювання дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав щодо анулювання цього дозволу протягом п'яти днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл.

(статтю 21 доповнено новою частиною чотирнадцятою
згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3395-VI ,
у зв'язку з цим частини дванадцяту - дев'ятнадцяту
вважати відповідно частинами п'ятнадцятою - двадцять другою )

Частину п'ятнадцяту статті 21 виключено

(згідно із Законом України
від 29.06.2010 р. N 2367-VI)

Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці оприлюднює інформацію про всі видані та анульовані дозволи у засобах масової інформації.

(частину третю статті 21 замінено п'ятьма частинами
згідно із Законом України від 04.06.2009 р. N 1454-VI,
у зв'язку з цим частини п'яту - дев'яту
вважати відповідно частинами сімнадцятою - двадцять другою )

Експертиза проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження нових технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об'єктів , інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

(частина сімнадцята статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 17.02.2011 р. N 3038-VI)

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

Частину двадцяту статті 21 виключено

(згідно із Законом України
від 17.02.2011 р. N 3038-VI)

Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.

Усі дозволи, передбачені цією статтею, при здійсненні діяльності в межах території виключної (морської) економічної зони України та на континентальному шельфі на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", надаються інвестору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(статтю 21 доповнено частиною двадцять другою
згідно із Законом України від 23.09.2010 р. N 2562-VI ,
частина двадцять друга статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3395-VI)

Стаття 22. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Стаття 23. Інформація та звітність про стан охорони праці

Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Працівникам та/або їхнім представникам забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи, результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень, подань та приписів органів державного управління і державного нагляду за охороною праці.

Органи державного управління охороною праці у встановленому порядку інформують населення України, працівників про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці, форма якої погоджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Стаття 24. Добровільні об'єднання громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці

З метою об'єднання зусиль найманих працівників, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання громадян, що діють відповідно до закону.

Розділ IV
СТИМУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Стаття 25. Економічне стимулювання охорони праці

До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Стаття 26. Відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці

Роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

Розділ V
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Стаття 27. Документи, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці

Нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Стаття 28. Опрацювання, прийняття та скасування нормативно-правових актів з охорони праці

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Стаття 29. Тимчасове припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці.

Стаття 30. Поширення дії нормативно-правових актів з охорони праці на сферу трудового і професійного навчання

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах.

Організація охорони праці на зазначених об'єктах, а також порядок розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки за погодженням з відповідним профспілковим органом.

До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Розділ VI
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці

Кабінет Міністрів України:

забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

видає дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

(частину четверту статті 33 доповнено новим абзацом
сьомим згідно із Законом України від 04.06.2009 р. N 1454-VI,
у зв'язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим)

бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;

здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням , яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах - ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.

Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.

Стаття 36. Повноваження об'єднань підприємств у галузі охорони праці

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій в їх апаратах створюються служби охорони праці.

Стаття 37. Організація наукових досліджень з проблем охорони праці

Фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності організуються в межах загальнодержавної та інших програм з цих питань і проводяться науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими установами та організаціями, вищими навчальними закладами та фахівцями.

Розділ VII
ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Стаття 38. Органи державного нагляду за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Права і відповідальність посадових осіб центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

забороняти, зупиняти , припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Рішення посадових осіб центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці за необхідності обгрунтовуються результатами роботи та висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань інспекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Наукова підтримка наглядової діяльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці є державними службовцями, і на них поширюється дія Закону України "Про державну службу". Вони несуть відповідальність згідно із законом за виконання покладених на них обов'язків. Посадові особи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право носити формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України,

Стаття 40. Соціальний захист посадових осіб центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Посадовим особам центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці держава гарантує соціальний захист.

Працівники правоохоронних органів надають допомогу посадовим особам органів державного нагляду у виконанні ними службових обов'язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов'язки, вдаються до погроз, шантажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів державного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну.

За особами, які звільнені з посад в органах державного нагляду за віком або через хворобу чи каліцтво, а також за членами сім'ї або утриманцями загиблої під час виконання службових обов'язків посадової особи зберігається право на пільги згідно з законодавством.

Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державного нагляду здійснюється згідно з законодавством за рахунок держави.

Стаття 41. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Надати право технічній інспекції профспілок галузевого рівня, що здійснює контроль за дотриманням умов праці та техніки безпеки працівників, зазначених у статті 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", зупиняти ведення робіт на підприємстві у разі грубих порушень правил техніки безпеки та охорони праці.

(статтю 41 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 02.09.2008 р. N 345-VI)

Стаття 42. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці. Їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення , що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

Стаття 43. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб та працівників

За порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

За порушення вимог, передбачених частинами третьою і четвертою статті 19 цього Закону, юридична чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, сплачує штраф із розрахунку 25 відсотків від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на охорону праці у звітному періоді та фактичною сумою цих витрат за такий період.

Несплата або неповна сплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування пені на несплачену суму штрафу (його частини) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла в період такої несплати, за кожен день прострочення.

Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного бюджету України.

Притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення".

(стаття 43 у редакції Закону
України від 02.06.2011 р. N 3458-VI)

Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини четвертої статті 19, яка набирає чинності з 1 січня 2003 року.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з часу набрання чинності цим Законом:

внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.


Президент України	Л. КРАВЧУК
м. Київ 14 жовтня 1992 року N 2694-XII

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про дитяче харчування

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 44, ст.433 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 22, ст.149 )

( У тексті Закону: слова "грудні діти", "грудні діти та
діти раннього віку", "грудні діти та діти другого року
життя" у всіх відмінках замінено відповідно словами
"діти грудного віку", "діти грудного та раннього віку",
"діти грудного віку та другого року життя" у
відповідному відмінку; слова "продукти дитячого
харчування" у всіх відмінках замінено словами
"дитяче харчування" у відповідному відмінку згідно із
Законом N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

Цей Закон визначає стратегічні загальнодержавні пріоритети у
сфері забезпечення дітей грудного та раннього віку достатнім,
високоякісним та безпечним дитячим харчуванням з метою реалізації
конституційних прав дитини на достатній життєвий рівень, охорону
здоров'я і життя, а також організаційні, соціальні та економічні
засади державної політики у цій сфері.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

виробник дитячого харчування - юридична особа, яка здійснює
господарську діяльність з виробництва дитячого харчування з метою
введення його в обіг;

виробництво дитячого харчування - господарська діяльність,
пов'язана з виробленням дитячого харчування, включаючи всі стадії
технологічного процесу, у тому числі виготовлення, пакування та
етикетування;

діти грудного віку - діти віком від народження до одного
року;

діти раннього віку - діти віком від одного до трьох років;

дитяче харчування - харчовий продукт, призначений центральним
органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я для спеціального
дієтичного споживання, спеціально перероблений або розроблений для
забезпечення задоволення дієтичних потреб дітей грудного та
раннього віку (дитячі суміші початкові (стартові), дитячі суміші
для подальшого годування, продукти прикорму, напої, вода
бутильована для приготування дитячого харчування та/або пиття);

дитяча суміш початкова (стартова) - дитяче харчування для
годування дітей грудного віку протягом перших шести місяців життя,
що повністю забезпечує всі фізіологічні потреби дитини у поживних
речовинах і енергії;

дитяча суміш для подальшого годування - дитяче харчування для
годування дітей грудного та раннього віку, що є основною рідкою
складовою їх раціону під час введення відповідних продуктів
прикорму в процесі поступового урізноманітнення раціону дитини;

інгредієнт - будь-яка речовина, включаючи харчові добавки та
ароматизатори, що використовується для виробництва дитячого
харчування і залишається в ньому після закінчення його
виробництва;

обіг дитячого харчування - переміщення (транспортування) або
зберігання, будь-які інші дії, пов'язані з переходом права
власності чи володіння, включаючи продаж, обмін або дарування
дитячого харчування;

продукти прикорму - дитяче харчування, що є доповненням до
грудного молока або дитячої суміші початкової, або дитячих сумішей
для подальшого годування з метою поступового розширення раціону
харчування та виготовлене, у тому числі: на молочній,
молочно-зерновій, зерновій та зерно-молочній основі; на основі
фруктів, ягід, овочів та/або їх суміші; на м'ясній,
м'ясо-рослинній та рослинно-м'ясній основі; рибній,
рибно-рослинній та рослинно-рибній основі; на молочній основі з
додаванням фруктів, ягід, овочів та/або їх суміші; на основі
фруктів, ягід, овочів та/або їх суміші з додаванням молочних
продуктів;

поживна цінність - усі основні природні компоненти харчового
продукту, включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та
солі;

сировина - сировина рослинного та/або тваринного походження,
що використовується у виробництві дитячого харчування;

спеціальні сировинні зони - регіони або окремі господарства,
що відповідають умовам виробництва продукції рослинництва і
тваринництва, придатної для виготовлення дитячого та дієтичного
харчування;

функціональне дитяче харчування - дитяче харчування, що
містить як компонент лікарські засоби та/або пропонується для
профілактики або пом'якшення перебігу хвороби дитини з особливими
дієтичними потребами, у тому числі у разі вроджених або набутих
порушень засвоєння окремих харчових речовин, їх непереносності
та/або при певних захворюваннях;

якість дитячого харчування - ступінь досконалості
властивостей та характерних рис дитячого харчування, які здатні
задовольнити фізіологічні потреби організму дитини в продуктах
харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної
цінності.
( Текст статті 1 в редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 ) від
02.12.2010 )

Стаття 2. Законодавство України про дитяче харчування

1. Законодавство у сфері забезпечення дітей грудного та
раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим
харчуванням базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
включає цей Закон і закони України "Про охорону дитинства"
( 2402-14 ), "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), "Про безпечність
та якість харчових продуктів " ( 771/97-ВР ), "Про молоко та
молочні продукти" ( 1870-15 ), інші нормативно-правові акти, що
регулюють суспільні відносини у цій сфері.

2. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила
міжнародного договору.

Стаття 3. Державна політика щодо забезпечення дітей грудного
та раннього віку дитячим харчуванням

1. Державна політика у сфері забезпечення дітей грудного та
раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним дитячим
харчуванням, спрямована на зміцнення та збереження здоров'я
населення, здійснення профілактики захворювань, пов'язаних з
порушенням харчування, поліпшення демографічної ситуації в
Україні.

2. Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я та
сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку
дитини, у тому числі раціонального харчування.

3. Держава забезпечує створення соціально-економічних умов,
за яких можливо задовольнити потреби кожної дитини у
високоякісному та безпечному харчуванні на достатньому рівні.

Із цією метою держава вживає заходів щодо:

1) забезпечення наявності в достатній кількості дитячого
харчування, виготовленого на промисловій основі з високоякісної
сировини, вирощеної у спеціальних сировинних зонах, його
доступності та безпечності;

2) безкоштовного та пільгового забезпечення дітей грудного та
раннього віку дитячим харчуванням, включаючи дитячі суміші для
дітей грудного віку та дитячі суміші для подальших етапів
годування, функціональні харчові продукти, дитяче харчування на
основі соєвого білка;

3) забезпечення батьків дітей або їх інших законних
представників інформацією щодо раціонального харчування дітей,
якості та безпечності дитячого харчування, наборів дитячого
харчування та порядку безкоштовного і пільгового забезпечення
дітей грудного та раннього віку дитячим харчуванням;

4) визначення сприятливих спеціальних сировинних зон для
виробництва дитячого харчування;

5) розвитку вітчизняного виробництва широкого асортименту
дитячого харчування, зокрема функціонального дитячого харчування;
( Пункт 5 частини третьої статті 3 в редакції Закону N 2746-VI
( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

( Пункт 6 частини третьої статті 3 виключено на підставі
Закону N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

7) державного стимулювання вітчизняного виробництва дитячого
харчування та сировини для його виробництва шляхом пільгового
кредитування, оподаткування, митного і тарифного регулювання;

8) застосування інших заходів, спрямованих на здешевлення та
підвищення якості дитячого харчування.

4. Державна політика у сфері забезпечення дітей грудного та
раннього віку достатнім, високоякісним та безпечним харчуванням
здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування.

5. Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної
політики щодо поліпшення стану дитячого харчування, координує
роботу міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері.

Стаття 4. Порядок забезпечення дітей грудного та раннього
віку дитячим харчуванням

1. Право дітей на забезпечення достатнім, високоякісним та
безпечним харчуванням є складовою частиною гарантованого
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) права на достатній життєвий
рівень та охорону здоров'я.

2. Діти грудного віку та другого року життя, які входять до
складу малозабезпечених сімей, а також діти грудного та раннього
віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
забезпечуються дитячим харчуванням безкоштовно в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Видатки на забезпечення дитячим харчуванням дітей грудного
віку та другого року життя, які входять до складу малозабезпечених
сімей, а також дітей грудного та раннього віку, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються державою за
рахунок коштів Державного бюджету України.

4. Набори дитячого харчування та порядок безкоштовного
забезпечення дитячим харчуванням дітей грудного віку та другого
року життя, які входять до складу малозабезпечених сімей, а також
дітей грудного та раннього віку, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, затверджуються Кабінетом Міністрів
України.

5. Набори дитячого харчування (далі - норми) визначаються в
натуральних показниках та формуються центральним органом
виконавчої влади з питань охорони здоров'я з використанням
нормативів фізіологічної потреби організму дитини у продуктах
харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності
з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони
здоров'я. Основним принципом формування набору дитячого харчування
є забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку
здорового організму.

6. Органи місцевого самоврядування мають право приймати
рішення про додаткове пільгове або безкоштовне забезпечення
дитячим харчуванням дітей грудного віку та другого року життя, які
входять до складу малозабезпечених сімей, а також дітей грудного
та раннього віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, з урахуванням місцевих бюджетів.

7. Органи місцевого самоврядування зобов'язані інформувати
батьків дітей або їх інших законних представників стосовно норм та
порядку безкоштовного і пільгового забезпечення дитячим
харчуванням дітей грудного віку та другого року життя, які входять
до складу малозабезпечених сімей, а також дітей грудного та
раннього віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, відповідно до закону.

Розділ II
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ДЕРЖАВНЕ
СТИМУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ
ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ

Стаття 5. Мета державного регулювання

1. Державне регулювання виробництва та обігу дитячого
харчування здійснюється з метою забезпечення гарантій щодо:

забезпечення наявності в достатній кількості якісного та
безпечного дитячого харчування;

належного захисту життя і здоров'я дітей;

виробництва дитячого харчування в умовах, що відповідають
установленим відповідно до закону санітарним заходам безпечності
харчових продуктів та технічним регламентам, безпеки та збереження
довкілля; ( Абзац четвертий статті 5 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

виробництва дитячого харчування на спеціалізованих
підприємствах, у цехах, що мають експлуатаційний дозвіл для
потужностей з виробництва дитячого харчування, отриманий у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; ( Абзац п'ятий
статті 5 в редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

виробництва дитячого харчування з високоякісної сировини,
вирощеної у спеціальних сировинних зонах, та із застосуванням
інгредієнтів та допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та
обігу, що за висновком державної санітарно-епідеміологічної
експертизи визнані придатними для цих цілей; ( Абзац статті 5 в
редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

відповідності дитячого харчування, у тому числі того, що
імпортується на територію України, обов'язковим параметрам
безпечності та мінімальним специфікаціям якості, затвердженим
центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;
( Абзац сьомий статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

повноти, достовірності та доступності інформації стосовно
дитячого харчування, у тому числі тієї, що наводиться на етикетці;

здійснення обігу дитячого харчування з дотриманням умов
транспортування, зберігання та інших умов обігу, визначених у
декларації виробника.

Стаття 6. Державне регулювання виробництва та обігу
дитячого харчування

1. Державне регулювання виробництва та обігу дитячого
харчування здійснюється шляхом:

затвердження норм та порядку безкоштовного і пільгового
забезпечення дитячим харчуванням дітей грудного віку та другого
року життя, які входять до складу малозабезпечених сімей, а також
дітей грудного та раннього віку, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи;

здійснення державного контролю за дотриманням затверджених
норм та порядку безкоштовного і пільгового забезпечення дитячим
харчуванням дітей грудного віку та другого року життя, які входять
до складу малозабезпечених сімей, а також дітей грудного та
раннього віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи;

установлення обов'язкових параметрів безпечності та
мінімальних специфікацій якості дитячого харчування, сировини,
допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, що
використовуються у його виробництві;

державної реєстрації нормативних документів на дитяче
харчування;

державної реєстрації дитячого харчування;

здійснення державного нагляду і контролю за безпечністю та
якістю дитячого харчування відповідно до закону.

2. Зазначені процедури державного регулювання здійснюються
відповідними спеціально уповноваженими центральними органами
виконавчої влади та їх органами на місцях у межах їх повноважень
та в порядку, визначеному законом.

Стаття 7. Державне стимулювання виробництва дитячого
харчування

1. Державне стимулювання виробництва дитячого харчування
здійснюється, зокрема, шляхом:

розміщення державного замовлення серед вітчизняних виробників
дитячого харчування;

розміщення державного замовлення на виробництво сировини для
виготовлення дитячого харчування;

впровадження механізмів здешевлення короткострокових і
довгострокових кредитів та пільгового оподаткування для виробників
дитячого харчування;

дотації вітчизняного виробництва сировини, що застосовується
для виробництва дитячого харчування;

встановлення ставок ввізного мита на дитяче харчування, що
ввозиться на територію України, подібне (аналогічне) якому
виробляються вітчизняними підприємствами;

застосування інших заходів, спрямованих на здешевлення
виробництва дитячого харчування.

Розділ III
ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ
ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ

Стаття 8. Вимоги до сировини, призначеної для виробництва
дитячого харчування

1. У виробництві дитячого харчування застосовується сировина,
яка виробляється переважно у спеціальних сировинних зонах.

2. Порядок надання статусу спеціальної сировинної зони
( 1195-2007-п ) та загальні вимоги до них визначаються Кабінетом
Міністрів України.

3. У спеціальній сировинній зоні забороняються будівництво
промислових та хімічних об'єктів, а також будь-яка інша
діяльність, яка за висновком державної екологічної експертизи може
призвести до погіршення стану довкілля.
( Частина третя статті 8 в редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 )
від 02.12.2010 )

4. Застосування пестицидів та агрохімікатів у спеціальній
сировинній зоні провадиться за спеціальними технологіями, що
забезпечують отримання продукції, яка відповідає обов'язковим
параметрам безпечності, затвердженим відповідно до закону.
( Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

5. Сировина, призначена для виробництва дитячого харчування,
повинна відповідати обов'язковим параметрам безпечності та
мінімальним специфікаціям якості, затвердженим центральним органом
виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

6. Сировина, що використовується у виробництві дитячого
харчування, не може бути вироблена з генетично модифікованих
організмів та/або містити генетично модифіковані організми.
( Частина шоста статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

7. Виробники сировини незалежно від форм власності, які
здійснюють виробництво сировини у спеціальних сировинних зонах, у
першочерговому порядку залучаються до виконання державного
замовлення на виробництво сировини для вироблення дитячого
харчування.

8. У виробництві дитячого харчування забороняється
використання сировини, що містить гормональні препарати,
антибіотики, залишки важких металів, пестицидів, радіонуклідів та
інших небезпечних речовин, наявність яких не допускається
державними санітарними нормами або вміст яких перевищує
максимально допустимі рівні залишків у дитячому харчуванні.
( Статтю 8 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 2746-VI
( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

Стаття 9. Основні вимоги до виробництва дитячого
харчування

1. Дитяче харчування, що виробляється в Україні, підлягає
державній санітарно-епідеміологічній експертизі та державній
реєстрації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
має відповідати обов'язковим параметрам безпечності та мінімальним
специфікаціям якості, затвердженим центральним органом виконавчої
влади з питань охорони здоров'я, та бути етикетованим відповідно
до вимог Закону України "Про безпечність та якість харчових
продуктів" ( 771/97-ВР ) та цього Закону.

2. Виробництво дитячого харчування здійснюється виключно на
промисловій основі на спеціалізованих підприємствах, у цехах, що
мають експлуатаційний дозвіл для потужностей з виробництва
дитячого харчування, отриманий у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України, з дотриманням вимог, встановлених
законодавством санітарних заходів, належної практики виробництва
та застосуванням системи НАССР або аналогічних систем забезпечення
безпечності та якості.

3. Нормативна документація щодо виробництва дитячого
харчування підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

4. У виробництві дитячого харчування забороняється
використання сировини, що не відповідає встановленим
законодавством санітарним заходам.

5. Харчові добавки та ароматизатори дозволяються для
використання у виробництві дитячого харчування після їх реєстрації
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

6. У виробництві дитячого харчування забороняється
використання таких харчових добавок:

1) штучних ароматизаторів (крім ваніліну, етилваніліну та
ванільного екстракту);

2) барвників;

3) підсолоджувачів (крім функціонального дитячого
харчування);

4) консервантів, стабілізаторів, підсилювачів смаку та
аромату.

7. У виробництві дитячого харчування забороняється
використання пальмового стеарину, продуктів гідрогенізації олій
(маргарину, спреду), бавовняної олії та олії з кунжуту, сумішей
спецій та прянощів, до складу яких входять не зареєстровані або
заборонені до використання у виробництві дитячого харчування
харчові добавки.

8. У виробництві дитячого харчування з інгредієнтами
тваринного походження забороняється використання:

1) м'яса механічного обвалювання, шкури свинячої,
субпродуктів (крім серця, печінки, язика), гідратованого білка сої
та її похідних, а також м'яса забійних тварин та птиці, підданого
повторному заморожуванню;

2) риби ставкової та придонної, гідратованого білка сої та її
похідних, а також м'яса риби, підданого повторному заморожуванню.

9. Дитяче харчування фасується в асептичну та/або герметичну
упаковку, що має забезпечувати безпечність та збереження поживної
цінності продукту протягом визначеного виробником строку
придатності до споживання.

10. Упаковка для дитячого харчування виготовляється з
матеріалів, дозволених для використання центральним органом
виконавчої влади з питань охорони здоров'я для цих цілей.

11. Використання технологічного обладнання, допоміжних
засобів та матеріалів для виробництва та обігу дитячого харчування
здійснюється за наявності відповідного висновку державної
санітарно-епідеміологічної експертизи.

12. Декларування виробником відповідності якості та
безпечності дитячого харчування здійснюється в порядку,
визначеному законом.
( Текст статті 9 в редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 ) від
02.12.2010 )

Стаття 10. Основні вимоги до обігу дитячого харчування

1. Обіг дитячого харчування у не призначених для цього місцях
або у місцях, що не відповідають встановленим санітарним нормам
щодо обігу харчових продуктів, забороняється. Заклади торговельної
мережі зобов'язані забезпечувати умови зберігання дитячого
харчування, зазначені виробником на етикетці.
( Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2746-VI ( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

2. Дитяче харчування, у тому числі те, що імпортується,
підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України. Відомості про державну реєстрацію вносяться до
Державного реєстру харчових продуктів спеціального дієтичного
споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок
не пізніш як через три робочих дні з дня її здійснення та
розміщуються на офіційному веб-сайті центрального органу
виконавчої влади, визначеного Кабінетом Міністрів України
відповідальним за ведення зазначеного реєстру.
( Частина друга статті 10 в редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 )
від 02.12.2010 )

3. Забороняється обіг дитячого харчування, якщо воно:

1) не зареєстровано відповідно до закону;

2) не відповідає встановленим вимогам безпечності та якості;

3) вироблене з сировини, що була одержана з генетично
модифікованих організмів та/або містила генетично модифіковані
організми;

4) неправильно марковане;

5) переміщене через митну територію України як контрабанда;

6) має термін придатності до споживання, який минув;

7) має пошкоджену, розгерметизовану упаковку;

8) містить харчові добавки та ароматизатори, не зареєстровані
та/або заборонені у виробництві дитячого харчування.
( Частина третя статті 10 в редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 )
від 02.12.2010 )

4. Продукти, що не відповідають встановленим законом вимогам
щодо якості і безпечності, а також вимогам цього Закону,
підлягають вилученню з обігу відповідно до закону.

5. Продукти, вилучені з обігу у зв'язку з порушенням вимог,
визначених у пунктах 1 і 4 частини третьої цієї статті, можуть
бути повернуті в обіг за умови забезпечення виправлення маркування
та проведення державної реєстрації відповідно до закону.
( Статтю 10 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2746-VI
( 2746-17 ) від 02.12.2010 )

Стаття 11. Вимоги до етикетування дитячого харчування

1. Етикетування дитячого харчування здійснюється державною
мовою відповідно до Закону України "Про безпечність та якість
харчових продуктів" ( 771/97-ВР ) та цього Закону.

2. На етикетці поруч із назвою продукту зазначається вік
дитини, з якого дозволяється споживання цього продукту.

3. В інформації про склад дитячого харчування наводиться
вичерпний перелік усіх інгредієнтів у порядку переваги їх масової
частки у складі продукту, у тому числі харчових добавок та
ароматизаторів, що використовуються у його виробництві, за
винятком доданих вітамінів і мінеральних речовин, які мають бути
виділені в окремі групи з відповідними назвами та можуть бути
наведені без урахування черговості залежно від вмісту.

4. На етикетку дитячого харчування наноситься інформація про
калорійність у кілокалоріях або кілоджоулях та поживну цінність з
наведенням кількісного вмісту білків, жирів, вуглеводів, вітамінів
та мінеральних речовин у встановлених одиницях виміру з розрахунку
на 100 грамів або 100 мілілітрів готового до вживання продукту.

5. Кінцева дата споживання дитячого харчування повинна
містити день, місяць та рік у незакодованому цифровому значенні.
Для продуктів, термін придатності яких перевищує три місяці,
достатньо зазначити місяць і рік, до якого можна спожити продукт.

6. На етикетці дитячого харчування зазначаються умови
зберігання, необхідні для забезпечення його безпечності та якості,
у тому числі після відкриття упаковки (тари).

7. На етикетці дитячого харчування, що потребує додаткової
підготовки до споживання, зазначається інформація щодо способу
приготування та/або використання продукту та рекомендована
кількість продукту на одне годування з урахуванням віку дитини.

8. На етикетці дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей
для подальшого годування обов'язково міститься попередження про
безумовну перевагу грудного вигодовування.

9. На етикетці функціонального дитячого харчування
зазначаються особливі дієтичні потреби, функціональні стани та/або
захворювання, за наявності яких рекомендовано вживати такі
продукти.

10. На етикетці дитячого харчування, призначеного для дітей
грудного віку, зазначається інформація про необхідність
попередньої (перед початком споживання) консультації лікаря.

11. Текст для етикетування дитячого харчування підлягає
затвердженню центральним органом виконавчої влади у сфері охорони
здоров'я в установленому порядку.
( Стаття 11 в редакції Закону N 2746-VI ( 2746-17 ) від
02.12.2010 )

Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ

Стаття 12. Відповідальність за порушення законодавства про
дитяче харчування

1. Особи, винні у порушенні вимог законодавства про дитяче
харчування, несуть цивільно-правову, адміністративну,
дисциплінарну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

2. Шкода, завдана здоров'ю дітей через порушення встановлених
вимог цього Закону, відшкодовується у повному обсязі відповідно до
закону.

Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОЇ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ
ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ

Стаття 13. Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення
належної якості та безпечності дитячого
харчування

1. Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення належної
якості та безпечності дитячого харчування здійснюється шляхом:

участі в роботі міжнародних організацій;

укладання міжнародних договорів з розробки нових видів
дитячого харчування та перспективних технологій його виробництва;

гармонізації вимог щодо якості та безпеки дитячого харчування
з відповідними міжнародними вимогами;

обміну інформацією про заходи, що застосовуються для
забезпечення якості та безпечності дитячого харчування, у тому
числі з питань упровадження на підприємствах системи аналізу
ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках (НАССР).

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року.

Стаття 9 цього Закону у частині впровадження виробниками
дитячого харчування системи аналізу ризиків та контролю
(регулювання) у критичних точках (НАССР) та/або інших систем
забезпечення безпечності та якості набирає чинності з 1 січня 2008
року.

2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до
набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить
цьому Закону.

3. Частину третю статті 33 Закону України "Про дошкільну
освіту" ( 2628-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,
N 49, ст. 259) викласти в такій редакції:

"3. Грудним дітям та дітям другого року життя, які входять до
складу малозабезпечених сімей, а також грудним дітям та дітям
раннього віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи, за рахунок держави гарантується забезпечення дитячим
харчуванням у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України".

4. Кабінету Міністрів України врахувати у проекті Державного
бюджету України на 2007 рік видатки на безкоштовне забезпечення
дітей грудного віку та другого року життя, які входять до складу
малозабезпечених сімей, а також дітей грудного та раннього віку,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дитячим
харчуванням.

5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
опублікування цього Закону:

затвердити набори дитячого харчування (норми) та порядок
безкоштовного забезпечення дитячим харчуванням дітей грудного віку
та другого року життя, які входять до складу малозабезпечених
сімей, а також дітей грудного та раннього віку, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи;

визначити порядок інформування батьків дітей або їх інших
законних представників щодо норм та порядку безкоштовного і
пільгового забезпечення дитячим харчуванням дітей грудного віку та
другого року життя, які входять до складу малозабезпечених сімей,
а також дітей грудного та раннього віку, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що
випливають із цього Закону;

розробити та подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають
із цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із вимогами цього Закону.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 14 вересня 2006 року
N 142-V

Конвенція про права дитини

( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 )

( Додатково див. Резолюцію ( 995_b10 ) від 21.12.95 )

( Додатково див. Факультативний протокол ( 995_b09 )
від 01.01.2000 )

Статус Конвенції див.( 995_j24 )

Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р.

Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.

Преамбула

Держави-учасниці цієї Конвенції вважаючи, що згідно з принципами, проголошеними в Статуті Організації Об'єднаних Націй, визнання властивої гідності, рівних і невід'ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення свободи, справедливості і миру на землі беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі, визнаючи, що Організація Об'єднаних Націй у Загальній
декларації прав людини та в Міжнародних пактах про права людини
проголосила і погодилась з тим, що кожна людина має володіти всіма
зазначеними у них правами і свободами без якої б то не було
різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія,
політичні або інші переконання, національне або соціальне
походження, майновий стан, народження або інші обставини,

нагадуючи, що Організація Об'єднаних Націй в Загальній
декларації прав людини проголосила, що діти мають право на
особливе піклування і допомогу,

впевнені в тому, що сім'ї як основному осередку суспільства і
природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів
і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з
тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках
суспільства,

визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її
особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя,
любові і розуміння,

вважаючи, що дитина має бути повністю підготовлена до
самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів,
проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в
дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і
солідарності,

беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті
дитини була передбачена в Женевській декларації прав дитини 1924
року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20
листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав
людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права
(зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні,
соціальні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у
статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і
міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя
дітей,

беручи до уваги, що, як зазначено в Декларації прав дитини,
"дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує
спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий
захист як до, так і після народження",

посилаючись на положення Декларації про соціальні і правові
принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при
передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і
міжнародних рівнях, Мінімальних стандартних правил Організації
Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо
неповнолітніх ("Пекінські правила") та Декларації про захист жінок
і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів,

визнаючи, що в усіх країнах світу є діти, які живуть у
виключно тяжких умовах, і що такі діти потребують особливої уваги,

враховуючи належним чином важливість традицій і культурних
цінностей кожного народу для захисту і гармонійного розвитку
дитини,

визнаючи важливість міжнародного співробітництва для
поліпшення умов життя дітей в кожній країні, зокрема в країнах, що
розвиваються,

погодились про нижченаведене:

Частина I

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до
досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до
даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2

1. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права,
передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в
межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від
раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших
переконань, національного, етнічного або соціального походження,
майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи
законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для
забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або
покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів
чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших
членів сім'ї.

Стаття 3

     1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються
вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями
соціального    забезпечення,    судами,    адміністративними    чи
законодавчими   органами,    першочергова    увага    приділяється
якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий
захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до
уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які
відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх
відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і
органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист,
відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема,
в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і
придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 4

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих,
адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у
цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав
Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках
наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного
співробітництва.

Стаття 5

Держави-учасниці поважають відповідальність, права і
обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї
чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших
осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином
управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією
Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що
розвиваються.

Стаття 6

1. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне
право на життя.

2. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі
виживання і здоровий розвиток дитини.

Стаття 7

1. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з
моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а
також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на
їх піклування.

2. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з
їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за
відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у
випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Стаття 8

     1. Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на
збереження   індивідуальності,   включаючи громадянство, ім'я та
сімейні зв'язки, як передбачається   законом,   не   допускаючи
протизаконного втручання.

2. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх
елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй
необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її
індивідуальності.

Стаття 9

     1. Держави-учасниці    забезпечують   те,   щоб   дитина   не
розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків,
коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають
відповідно   до   застосовуваного   закону і процедур, що таке
розлучення   необхідне   в   якнайкращих інтересах дитини. Таке
визначення   може бути необхідним у тому чи іншому випадку,
наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не
піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і
необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті
всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у
розгляді та викладати свою точку зору.

3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається
з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі
особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком
випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

     4. У   тих   випадках,   коли   таке розлучення випливає з
якого-небудь рішення, прийнятого Державою-учасницею, наприклад,
при арешті, тюремному ув'язненні, висилці, депортації чи смерті
(включаючи смерть, що настала через будь-яку причину під час
перебування даної особи у віданні держави) одного чи обох батьків
або дитини, така Держава-учасниця надає батькам, дитині чи, якщо
це   необхідно, іншому члену сім'ї на їх прохання необхідну
інформацію щодо місцеперебування відсутнього члена (членів) сім'ї,
якщо надання цієї інформації не завдає шкоди добробуту дитини.
Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання
само   по собі не призводило до несприятливих наслідків для
відповідної особи (осіб).

Стаття 10

1. Відповідно до зобов'язання Держав-учасниць за пунктом 1
статті 9 заява дитини чи її батьків на в'їзд у Державу-учасницю
або виїзд із неї з метою возз'єднання сім'ї повинна розглядатися
Державами-учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином.
Держави-учасниці надалі забезпечують, щоб подання такого прохання
не призводило до несприятливих наслідків для заявників та членів
їх сім'ї.

2. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має
право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих
обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. 3
цією метою і відповідно до зобов'язання Держав-учасниць за пунктом
2 статті 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків
залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою
країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі
обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони
державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров'я
чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з
визнаними в цій Конвенції іншими правами.

Стаття 11

1. Держави-учасниці вживають заходів для боротьби з
незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

2. 3 цією метою Держави-учасниці сприяють укладанню
двосторонніх або багатосторонніх угод чи приєднуються до чинних
угод.

Стаття 12

1. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати
власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх
питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється
належна увага згідно з її віком і зрілістю.

     2. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути
заслуханою в ході будь-якого судового   чи   адміністративного
розгляду,   що   торкається   дитини,   безпосередньо   або через
представника чи відповідний орган у   порядку,   передбаченому
процесуальними нормами національного законодавства.

Стаття 13

1. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право
включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї
будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи
друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших
засобів на вибір дитини.

2. Здійснення цього права може зазнавати деяких обмежень,
проте ними можуть бути лише ті обмеження, які передбачені законом
і необхідні:

а) для поваги прав і репутації інших осіб; або

b) для охорони державної безпеки, громадського порядку
(order public), або здоров'я, або моралі населення.

Стаття 14

1. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки,
совісті та релігії.

2. Держави-учасниці поважають права та обов'язки батьків і у
відповідних випадках законних опікунів керувати дитиною в
здійсненні її права методом, що відповідає здібностям дитини, які
розвиваються.

3. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може
зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом і необхідні
для охорони державної безпеки, громадського порядку, моралі та
здоров'я населення або захисту основних прав і свобод інших осіб.

Стаття 15

1. Держави-учасниці визнають право дитини на свободу
асоціацій і свободу мирних зборів.

2. Щодо здійснення даного права не можуть застосовуватися
будь-які обмеження, крім тих, які застосовуються відповідно до
закону та необхідні в демократичному суспільстві в інтересах
державної безпеки, громадського порядку (order public), охорони
здоров'я і моралі населення або захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 16

1. Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або
незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне
життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або
незаконного посягання на її честь і гідність.

2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або
посягання.

Стаття 17

Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової
інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і
матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо
до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння
соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також
здоровому фізичному і психічному розвитку дитини. 3 цією метою
Держави-учасниці:

а) сприяють засобам масової інформації у поширенні інформації
і матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному
відношеннях та в дусі статті 29;

b) сприяють міжнародному співробітництву в галузі підготовки,
обміну та поширення такої інформації і матеріалів, що надходять із
різних культурних, національних і міжнародних джерел;

с) прияють виданню і розповсюдженню дитячої літератури;

d) сприяють засобам масової інформації у приділенні особливої
уваги мовним потребам дитини, яка належить до якої-небудь групи
меншостей або до корінного населення;

е) сприяють розробці належних принципів захисту дитини від
інформації і матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю,
враховуючи положення статей 13 і 18.

Стаття 18

1. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того,
щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової
відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну
відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси
дитини є предметом їх основного піклування.

2. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав,
викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і
законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх
обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі
дитячих установ.

3. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для
забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право
користуватися призначеними для них службами й установами по
догляду за дітьми.

Стаття 19

1. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих,
адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту
дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства,
образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і
брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні
зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої
особи, яка турбується про дитину.

2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають
ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою
надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про
неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення,
повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та
інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з
дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для
порушення початку судової процедури.

Стаття 20

1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного
оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може
залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і
допомогу, що надаються державою.

2. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів
забезпечують зміну догляду за дитиною.

3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання
"кафала", за ісламським правом, усиновлення або, за необхідності,
направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час
розгляду варіантів зміни необхідно належним чином враховувати
бажаність наступництва виховання дитини, її етнічне походження,
релігійну і культурну належність і рідну мову.

Стаття 21

Держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування
системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини
враховувалися в першочерговому порядку, і вони:

а) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяли лише
компетентні власті, які визначають згідно з застосовуваними
законом і процедурами та на підставі всієї інформації, що має
відношення до справи і достовірна, що усиновлення допустимо з
огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів
і що, якщо потрібно, зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду
на усиновлення на підставі такої консультації, яка може бути
необхідною;

b) визначають, що усиновлення в іншій країні може
розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо
дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла
б забезпечити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення
якогось придатного догляду в країні походження дитини є
неможливим;

с) забезпечують, щоб у випадку усиновлення дитини в іншій
країні застосовувалися такі самі гарантії і норми, які
застосовуються щодо усиновлення всередині країни;

d) вживають всіх необхідних заходів з метою забезпечення
того, щоб у випадку усиновлення в іншій країні влаштування дитини
не призводило до одержання невиправданих фінансових вигод,
пов'язаних з цією особою;

е) сприяють у необхідних випадках досягненню цілей цієї
статті шляхом укладення двосторонніх і багатосторонніх
домовленостей або угод та намагаються на цій підставі забезпечити,
щоб влаштування дитини в іншій країні здійснювали компетентні
власті чи органи.

Стаття 22

1. Держави-учасниці вживають необхідних заходів, щоб
забезпечити дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка
вважається біженцем, відповідно до застосовуваних міжнародним або
внутрішнім правом і процедурами, як тій, що супроводжується, так і
тій, що не супроводжується її батьками або будь-якою іншою особою,
належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні
застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції та інших
міжнародних документах з прав людини або гуманітарних документах,
учасницями яких є зазначені держави.

2. 3 цією метою Держави-учасниці сприяють у випадках, коли
вони вважають це за необхідне, будь-яким зусиллям Організації
Об'єднаних Націй та інших компетентних міжурядових або неурядових
організацій, що співпрацюють з Організацією Об'єднаних Націй, щодо
захисту такої дитини та надання їй допомоги у пошуку батьків чи
інших членів сім'ї будь-якої дитини-біженця, з тим щоб одержати
інформацію, необхідну для її возз'єднання зі своєю сім'єю. В тих
випадках, коли батьки або інші члени сім'ї не можуть бути
знайдені, цій дитині надається такий самий захист, як і будь-якій
іншій дитині, через якісь причини тимчасово або постійно
позбавленій сімейного оточення, як це передбачено в цій Конвенції.

Стаття 23

1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому
або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне
життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю
впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті
суспільства.

2. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на
особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умови
наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним
за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка
відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що
забезпечують турботу про дитину.

3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини
допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості
безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших
осіб, що забезпечують турботу про дитину, та має на меті
забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у
галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування,
відновлення здоров'я, підготовки до трудової діяльності та доступу
до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш
повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і
досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний
розвиток дитини.

     4. Держави-учасниці    сприяють    у    дусі     міжнародного
співробітництва    обміну   відповідною   інформацією   в   галузі
профілактичної охорони здоров'я, медичного, психологічного   і
функціонального    лікування    неповноцінних   дітей,   включаючи
розповсюдження     інформації     про     методи     реабілітації,
загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступу до
цієї інформації, з тим щоб дозволити Державам-учасницям покращити
свої можливості і знання, і розширити свій досвід в цій галузі. В
зв'язку з цим особлива увага має приділятися потребам країн, що
розвиваються.

Стаття 24

1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування
найбільш досконалими послугами системи охорони здоров'я та
засобами лікування хвороб і відновлення здоров'я. Держави-учасниці
намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого
права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров'я.

2. Держави-учасниці домагаються повного здійснення цього
права, зокрема, вживають заходів щодо:

а) зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

b) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та
охорони здоров'я всіх дітей з приділенням першочергової уваги
розвитку первинної медико-санітарної допомоги;

с) боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в межах
первинної медико-санітарної допомоги, шляхом, поряд з іншим,
застосування легкодоступної технології та надання достатньої
кількості поживного продовольства та чистої питної води, беручи до
уваги небезпеку і ризик забруднення навколишнього середовища;

d) надання матерям належних послуг по охороні здоров'я у
допологовий і післяпологовий періоди;

е) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства,
зокрема батьків і дітей, щодо здоров'я і харчування дітей,
переваги грудного годування, гігієни, санітарії середовища
перебування дитини і запобігання нещасним випадкам, а також
доступу до освіти та підтримки у використанні цих знань;

і) розвитку просвітницької роботи та послуг у галузі
профілактичної медичної допомоги та планування розміру сім'ї.

3. Держави-учасниці вживають будь-яких ефективних і
необхідних заходів з метою скасування традиційної практики, що
негативно впливає на здоров'я дітей.

4. Держави-учасниці зобов'язані сприяти міжнародному
співробітництву і розвивати його з метою поступового досягнення
повного здійснення права, яке визнається в цій статті. В зв'язку з
цим особлива увага має приділятися потребам країн, що
розвиваються.

Стаття 25

Держави-учасниці визнають права дитини, яка віддана
компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її
захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну
оцінку лікування, наданого дитині, і всіх інших умов, пов'язаних з
таким піклуванням про дитину.

Стаття 26

     1. Держави-учасниці   визнають   за   кожною   дитиною право
користуватися   благами   соціального   забезпечення,    включаючи
соціальне   страхування,   і   вживають   необхідних заходів щодо
досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним
законодавством.

2. Ці блага в міру необхідності надаються з урахуванням
наявних ресурсів і можливостей дитини та осіб, які несуть
відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань,
пов'язаних з одержанням благ дитиною чи від її імені.

Стаття 27

1. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень
життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального
і соціального розвитку дитини.

2. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть
основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей
і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку
дитини.

     3. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах
своїх   можливостей   вживають необхідних заходів щодо надання
допомоги   батькам   та іншим особам, які виховують дітей, у
здійсненні   цього   права   і   у випадку необхідності надають
матеріальну   допомогу   і підтримують програми, особливо щодо
забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

4. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо
забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими
особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці,
так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову
відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах,
Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або
укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних
домовленостей.

Стаття 28

1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з
метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі
рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту;

b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як
загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх
дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та
надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі
здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;

d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі
освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл
і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб
шкільна дисципліна була забезпечена методами, що грунтуються на
повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї
Конвенції.

3. Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне
співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою
сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та
полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів
навчання. В цьому зв'язку особлива увага має приділятися потребам
країн, що розвиваються.

Стаття 29

1. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини
має бути спрямована на:

а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей
дитини в найповнішому обсязі;

b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а
також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних
Націй;

с) виховання поваги до батьків дитини, її культурної
самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина
проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її
власної;

d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному
суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності
чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними,
національними і релігійними групами, а також особами з корінного
населення;

е) виховання поваги до навколишньої природи.

2. Жодна частина цієї статті або статті 28 не тлумачиться як
така, що обмежує свободу окремих осіб і органів створювати учбові
заклади та керувати ними за умови постійного додержання принципів,
викладених у пункті 1 цієї статті, та виконання вимоги того, щоб
освіта, яку одержують в таких учбових закладах, відповідала
мінімальним нормам, що можуть бути встановлені державою.

Стаття 30

У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні
меншості чи особи з числа корінного населення, дитині, яка
належить до таких меншостей чи корінного населення, не може бути
відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користуватися
своєю культурою, сповідати свою релігію і виконувати її обряди, а
також користуватися рідною мовою.

Стаття 31

1. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і
дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що
відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті
та займатися мистецтвом.

2. Держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на
всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню
їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої
діяльності, дозвілля і відпочинку.

Стаття 32

1. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від
економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка
може являти небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні
нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому,
духовному, моральному та соціальному розвитку.

2. Держави-учасниці вживають законодавчі, адміністративні і
соціальні заходи, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб
забезпечити здійснення цієї статті. 3 цією метою, керуючись
відповідними положеннями інших міжнародних документів,
Держави-учасниці, зокрема:

а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;

b) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня й
умови праці;

с) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для
забезпечення ефективного здійснення цієї статті.

Стаття 33

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, включаючи
законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі
освіти, з тим щоб захистити дітей від незаконного зловживання
наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони
визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати
залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і
торгівлі ними.

Стаття 34

Держави-учасниці зобов'язані захищати дитину від усіх форм
сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень. 3 цією метою
Держави-учасниці, зокрема, вживають на національному,
двосторонньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів
щодо запобігання:

а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної
сексуальної діяльності;

b) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або
в іншій незаконній сексуальній практиці;

с) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та
порнографічних матеріалах.

Стаття 35

Держави-учасниці вживають на національному, двосторонньому та
багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо відвернення
викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будь-яких
цілях і в будь-якій формі.

Стаття 36

Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації,
що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.

Стаття 37

Держави-учасниці забезпечують, щоб:

а) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким,
нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання.
Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув'язнення, які не
передбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини,
вчинені особами, молодшими 18 років;

b) жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або
свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини
здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній
захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду
часу;

с) гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і
повагу до гідності її особи з урахуванням потреб осіб її віку.
Зокрема, кожна позбавлена волі дитина має бути відокремлена від
дорослих, якщо тільки не вважається, що в найкращих інтересах
дитини цього не слід робити, та мати право підтримувати зв'язок із
своєю сім'єю шляхом листування та побачень, за винятком особливих
обставин;

     d) кожна позбавлена волі дитина мала право на негайний доступ
до   правової   та іншої відповідної допомоги, а також право
оспорювати законність позбавлення її волі перед судом чи іншим
компетентним, незалежним і безстороннім органом та право на
невідкладне   прийняття   ними   рішень   щодо   будь-якої   такої
процесуальної дії.

Стаття 38

1. Держави-учасниці зобов'язані поважати норми міжнародного
гуманітарного права, що застосовуються до них у випадку збройних
конфліктів і мають відношення до дітей, та забезпечувати їх
додержання.

2. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів для
забезпечення того, щоб особи, які не досягли 15-річного віку, не
брали безпосередньої участі у воєнних діях.

3. Держави-учасниці утримуються від призову будь-якої особи,
яка не досягла 15-річного віку, на службу до збройних сил. При
вербуванні з числа осіб, які досягли 15-річного віку, але яким ще
не виповнилося 18 років, Держави-учасниці прагнуть віддавати
перевагу особам більш старшого віку.

4. Згідно з своїми зобов'язаннями за міжнародним гуманітарним
правом, пов'язаним із захистом цивільного населення під час
збройних конфліктів, Держави-учасниці зобов'язані вживати всіх
можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких
торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.

Стаття 39

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для
сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній
інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування,
експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких,
нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи
збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають
здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу і
гідність дитини.

Стаття 40

1. Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як
вважається, порушила кримінальне законодавство, звинувачується або
визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що сприяє
розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній
повагу до прав людини й основних свобод інших та при якому
враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та
виконання нею корисної ролі в суспільстві.

2. 3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення
міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема, забезпечують,
щоб:

а) жодна дитина не вважалася порушником кримінального
законодавства, не була звинувачена та визнана винною в його
порушенні через дію чи бездіяльність, які не були заборонені
національним і міжнародним правом на час їх здійснення;

b) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне
законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні
такі гарантії:

i) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена
згідно із законом;

ii) негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення
проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних
опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при
підготовці та здійсненні свого захисту;

     iii) невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання
компетентним,   незалежним і безстороннім органом   чи судовим
органом у ході справедливого слухання згідно із законом   у
присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не
вважається таким, що суперечить найкращим інтересам   дитини,
зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або
законних опікунів;

iv) свобода від примусу щодо даваних свідчень чи визнання
вини; вивчення показань свідків звинувачення або самостійно, або
за допомогою інших осіб та забезпечення рівноправної участі
свідків захисту та вивчення їх свідчень;

v) якщо вважається, що дитина порушила кримінальне
законодавство, повторний розгляд вищим компетентним, незалежним і
безстороннім органом чи судовим органом згідно із законом
відповідного рішення та будь-яких вжитих у цьому зв'язку заходів;

vi) безплатна допомога перекладача, якщо дитина не розуміє
використовуваної мови чи не розмовляє нею;

vii) повна повага її особистого життя на всіх стадіях
розгляду.

3. Держави-учасниці прагнуть сприяти створенню законів,
процедур, органів і установ, що мають безпосереднє відношення до
дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство,
звинувачуються чи визнаються винними в його порушенні, і зокрема:

а) встановленню мінімального віку, нижче якого діти
вважаються нездатними порушити кримінальне законодавство;

b) у випадку необхідності і бажаності вжиттю заходів щодо
поводження з такими дітьми без використання судового розгляду за
умов повного додержання прав людини і правових гарантій.

     4. Необхідна   наявність таких різних заходів, як догляд,
положення про опіку і нагляд, консультативні послуги, призначення
випробного строку виховання, програми навчання і професійної
підготовки,   та   інших форм догляду, що замінюють догляд в
установах, з метою забезпечення такого поводження з дитиною, яке
забезпечувало   б її добробут і відповідало її становищу та
характеру злочину.

Стаття 41

Жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які
більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися:

а) в законі Держави-учасниці, або

b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави.

Частина II

Стаття 42

Держави-учасниці зобов'язані, використовуючи належні та
дійові засоби, широко інформувати про принципи і положення
Конвенції як дорослих, так і дітей.

Стаття 43

1. 3 метою розгляду прогресу, досягнутого
Державами-учасницями щодо виконання зобов'язань, взятих згідно з
цією Конвенцією, засновується Комітет по правах дитини, який
здійснює функції, передбачені нижче.

     2. Комітет складається з десяти експертів, що відзначаються
високими моральними якостями та визнаною компетентністю в галузі,
охоплюваній    цією    Конвенцією.    Членів   Комітету   обирають
Держави-учасниці   з числа своїх громадян, вони виступають в
особистій якості, при цьому приділяється увага справедливому
географічному розподілу, а також головним правовим системам.

3. Членів Комітету обирають таємним голосуванням із числа
внесених до списку осіб, висунутих Державами-учасницями. Кожна
Держава-учасниця може висувати одну особу з числа своїх громадян.

4. Первісні вибори в Комітет проводяться не пізніше ніж через
шість місяців з дня набуття чинності цією Конвенцією, а надалі -
раз на два роки. Принаймні за чотири місяці до дня кожних виборів
Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй звертається до
Держав-учасниць з листом, пропонуючи їм подати свої кандидатури
протягом двох місяців. Потім Генеральний секретар складає в
алфавітному порядку список всіх висунутих таким чином осіб із
зазначенням Держав-учасниць, які висунули цих осіб, та представляє
цей список Державам-учасницям цієї Конвенції.

5. Вибори проводяться на нарадах Держав-учасниць, які скликає
Генеральний секретар у центральних установах Організації
Об'єднаних Націй. На нарадах, де дві третини Держав-учасниць
складають кворум, обраними до складу Комітету є ті кандидати, які
дістали найбільшу кількість голосів і абсолютну більшість голосів
представників Держав-учасниць, що присутні та беруть участь у
голосуванні.

6. Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Вони
мають право бути переобраними у випадку повторного висунення їх
кандидатур. Строк повноважень п'яти членів, обраних на перших
виборах, минає в кінці дворічного періоду; негайно після перших
виборів імена цих п'яти членів визначаються голови наради шляхом
жеребкування.

7. У випадку смерті або відставки якого-небудь члена Комітету
або якщо він чи вона з якоїсь іншої причини не може більше
виконувати обов'язки члена Комітету, Держава-учасниця, що висунула
даного члена Комітету, призначає іншого експерта з числа своїх
громадян на строк, що залишився, за умови схвалення Комітетом.

8. Комітет встановлює власні правила процедури.

9. Комітет обирає своїх службових осіб на дворічний строк.

10. Сесії Комітету, як правило, проводяться в центральних
установах Організації Об'єднаних Націй або в будь-якому іншому
відповідному місці, визначеному Комітетом. Комітет, як правило,
проводить сесії щорічно. Тривалість сесії Комітету визначається і
при необхідності переглядається на нарадах Держав-учасниць цієї
Конвенції за умови схвалення Генеральною Асамблеєю.

11. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надає
необхідні персонал і матеріальні засоби для ефективного здійснення
Комітетом своїх функцій відповідно до цією Конвенції.

12. Члени Комітету, заснованого відповідно до цієї Конвенції,
одержують схвалювану Генеральною Асамблеєю винагороду з коштів
Організації Об'єднаних Націй в порядку та на умовах, встановлених
Генеральною Асамблеєю.

Стаття 44

1. Держави-учасниці зобов'язані подавати Комітету через
Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй доповіді про
вжиті ними заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції прав та
прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав:

а) протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією
для відповідної Держави-учасниці;

b) надалі - кожні п'ять років.

2. У доповідях, які подаються відповідно до цієї статті,
зазначаються фактори і труднощі, якщо такі є, що впливають на
ступінь виконання зобов'язань за цією Конвенцією. Доповіді містять
також достатню інформацію, з тим щоб забезпечити Комітету повне
розуміння дії Конвенції у даній країні.

3. Державі-учасниці, яка подала Комітету всебічну первинну
інформацію, немає необхідності повторювати у наступних доповідях,
що подаються відповідно до пункту 1 підпункту b цієї статті,
раніше викладену основну інформацію.

4. Комітет може запитувати у Держав-учасниць додаткову
інформацію, що стосується здійснення цієї Конвенції.

5. Доповіді про діяльність Комітету раз на два роки
представляються Генеральній Асамблеї через Економічну та Соціальну
Раду.

6. Держави-учасниці забезпечують широку гласність своїм
доповідям у власних країнах.

Стаття 45

3 метою сприяння ефективному здійсненню Конвенції та
заохочення міжнародного співробітництва в галузі, охоплюваній цією
Конвенцією:

     а) спеціалізовані    установи,   Дитячий   фонд   Організації
Об'єднаних Націй та інші органи Організації Об'єднаних Націй мають
право бути представленими при розгляді питань про здійснення таких
положень цієї Конвенції, які входять до сфери їх повноважень.
Комітет може запропонувати спеціалізованим установам, Дитячому
фонду Організації Об'єднаних Націй та іншим компетентним органам,
якщо він вважає це за доцільне, подавати висновки експертів щодо
здійснення Конвенції у тих галузях,   які входять до сфери їх
відповідних     повноважень.     Комітет     може    запропонувати
спеціалізованим установам, Дитячому фонду Організації Об'єднаних
Націй та іншим органам Організації Об'єднаних Націй подавати
доповіді про здійснення Конвенції у галузях, що входять до сфери
їх діяльності;

b) Комітет направляє, якщо він вважає за доцільне, до
спеціалізованих установ, Дитячого фонду Організації Об'єднаних
Націй та інших компетентних органів будь-які доповіді
Держав-учасниць, в яких вміщені прохання про технічну консультацію
чи допомогу або йдеться про потреби в цьому, зазначені зауваження
та пропозиції Комітету, якщо такі є, щодо таких прохань чи
зауважень;

с) Комітет може рекомендувати Генеральній Асамблеї
запропонувати Генеральному секретарю провести від її імені
дослідження з питань, що стосуються прав дитини;

     d) Комітет може вносити пропозиції і рекомендації загального
характеру,   засновані на інформації, одержаній відповідно до
статей 44 і 45 цієї Конвенції. Такі пропозиції і рекомендації
загального    характеру   направляються   будь-якій   зацікавленій
Державі-учасниці і повідомляються Генеральній Асамблеї поряд із
зауваженнями Держав-учасниць, якщо такі є.

Частина III

Стаття 46

Ця Конвенція відкрита для підписання її всіма державами.

Стаття 47

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти
здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації
Об'єднаних Націй.

Стаття 48

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї будь-якої
держави. Документи про приєднання здаються на зберігання
Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 49

     1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати 

здачі  на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних 

Націй   двадцятої   ратифікаційної   грамоти   або  документа  про 

приєднання.

     2. Для  кожної  держави,  яка  ратифікує  цю  Конвенцію   або 

приєднується   до   неї   після  здачі  на  зберігання   двадцятої 

ратифікаційної грамоти або документа про приєднання,  ця Конвенція 

набирає  чинності  на тридцятий день після здачі такою державою на 

зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

                            Стаття 50

     1. Будь-яка Держава-учасниця може  запропонувати  поправку  і 

подати  її  Генеральному  секретарю  Організації Об'єднаних Націй. 

Генеральний  секретар  потім  направляє   запропоновану   поправку 

Державам-учасницям  з проханням повідомити його,  чи висловлюються 

вони за скликання конференції Держав-учасниць з метою розгляду цих 

пропозицій   і  проведення  по  них  голосування.   Якщо  протягом 

чотирьох місяців,  починаючи з дати такого повідомлення, принаймні 

третина   Держав-учасниць   висловиться   за   таку   конференцію, 

Генеральний секретар скликає цю конференцію під егідою Організації 

Об'єднаних    Націй.   Будь-яка   поправка,   прийнята   більшістю 

Держав-учасниць,  які  присутні  та  голосують на цій конференції, 

подається Генеральній Асамблеї на її затвердження.

     2. Поправка, прийнята згідно з пунктом 1 цієї статті, набуває 

чинності  після  затвердження її Генеральною Асамблеєю Організації 

Об'єднаних  Націй  та  прийняття  її  більшістю  у   дві   третини 

Держав-учасниць.

     3. Коли поправка набуває чинності, вона стає обов'язковою для 

тих Держав-учасниць,  які її прийняли, а для інших Держав-учасниць 

залишаються обов'язковими  положення  цієї  Конвенції  і  будь-які 

попередні поправки.

                            Стаття 51

     1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй  отримує 

та розсилає всім державам текст застережень, зроблених державами у 

момент ратифікації або приєднання.

     2. Застереження,  не  сумісні  з  цілями  і  завданнями  цієї 

Конвенції, не допускаються.

     3. Застереження можуть бути  зняті  у  будь-який  час  шляхом 

відповідного  повідомлення,  направленого  Генеральному  секретарю 

Організації Об'єднаних Націй,  який потім  повідомляє  про це  всі 

держави.  Таке  повідомлення набуває чинності з дня отримання його 

Генеральним секретарем.

                            Стаття 52

     Будь-яка Держава-учасниця  може  денонсувати   цю   Конвенцію 

шляхом письмового повідомлення Генерального секретаря  Організації 

Об'єднаних Надій.  Денонсація  набуває чинності  через  рік  після 

отримання повідомлення Генеральним секретарем.

                            Стаття 53

     Генеральний секретар     Організації     Об'єднаних     Націй 

призначається депозитарієм цієї Конвенції.

                            Стаття 54

     Оригінал цієї Конвенції,  англійський, арабський, іспанський, 

китайський,  російський  і  французький  тексти  якої  є  однаково 

автентичними,   здається   на  зберігання  Генеральному  секретарю 

Організації Об'єднаних Націй.

     НА ПОСВІДЧЕННЯ  ЧОГО  нижчепідписані повноважні представники, 

належним  чином  на  те  уповноважені своїми відповідними урядами, 

підписали цю Конвенцію. 



( ДЖEРEЛО документа - zakon1.rada.gov.ua )

Конвенція про права дитини

( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР
N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 )

( Додатково див. Резолюцію ( 995_b10 ) від 21.12.95 )

( Додатково див. Факультативний протокол ( 995_b09 )
від 01.01.2000 )

Статус Конвенції див.( 995_j24 )

Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р.

Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.

Преамбула

погодились про нижченаведене:

Частина I

Стаття 1

Стаття 2

Стаття 3

Стаття 4

Стаття 5

Стаття 6

1. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне
право на життя.

2. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі
виживання і здоровий розвиток дитини.

Стаття 7

Стаття 8

Стаття 9

Стаття 10

Стаття 11

Стаття 12

Стаття 13

а) для поваги прав і репутації інших осіб; або

b) для охорони державної безпеки, громадського порядку
(order public), або здоров'я, або моралі населення.

Стаття 14

1. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки,
совісті та релігії.

Стаття 15

1. Держави-учасниці визнають право дитини на свободу
асоціацій і свободу мирних зборів.

Стаття 16

2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або
посягання.

Стаття 17

с) прияють виданню і розповсюдженню дитячої літератури;

Стаття 18

Стаття 19

Стаття 20

2. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів
забезпечують зміну догляду за дитиною.

Стаття 21

Стаття 22

Стаття 23

Стаття 24

2. Держави-учасниці домагаються повного здійснення цього
права, зокрема, вживають заходів щодо:

а) зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

d) надання матерям належних послуг по охороні здоров'я у
допологовий і післяпологовий періоди;

Стаття 25

Стаття 26

Стаття 27

Стаття 28

а) вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту;

d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі
освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл
і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Стаття 29

1. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини
має бути спрямована на:

а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей
дитини в найповнішому обсязі;

е) виховання поваги до навколишньої природи.

Стаття 30

Стаття 31

Стаття 32

а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;

b) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня й
умови праці;

Стаття 33

Стаття 34

а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної
сексуальної діяльності;

b) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або
в іншій незаконній сексуальній практиці;

с) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та
порнографічних матеріалах.

Стаття 35

Стаття 36

Стаття 37

Держави-учасниці забезпечують, щоб:

Стаття 38

Стаття 39

Стаття 40

i) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена
згідно із законом;

vi) безплатна допомога перекладача, якщо дитина не розуміє
використовуваної мови чи не розмовляє нею;

vii) повна повага її особистого життя на всіх стадіях
розгляду.

Стаття 41

а) в законі Держави-учасниці, або

b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави.

Частина II

Стаття 42

Стаття 43

8. Комітет встановлює власні правила процедури.

9. Комітет обирає своїх службових осіб на дворічний строк.

Стаття 44

а) протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією
для відповідної Держави-учасниці;

b) надалі - кожні п'ять років.

4. Комітет може запитувати у Держав-учасниць додаткову
інформацію, що стосується здійснення цієї Конвенції.

6. Держави-учасниці забезпечують широку гласність своїм
доповідям у власних країнах.

Стаття 45

Частина III

Стаття 46

Ця Конвенція відкрита для підписання її всіма державами.

Стаття 47

Стаття 48

Стаття 49

     1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати 

здачі  на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних 

Націй   двадцятої   ратифікаційної   грамоти   або  документа  про 

приєднання.

     2. Для  кожної  держави,  яка  ратифікує  цю  Конвенцію   або 

приєднується   до   неї   після  здачі  на  зберігання   двадцятої 

ратифікаційної грамоти або документа про приєднання,  ця Конвенція 

набирає  чинності  на тридцятий день після здачі такою державою на 

зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

                            Стаття 50

     1. Будь-яка Держава-учасниця може  запропонувати  поправку  і 

подати  її  Генеральному  секретарю  Організації Об'єднаних Націй. 

Генеральний  секретар  потім  направляє   запропоновану   поправку 

Державам-учасницям  з проханням повідомити його,  чи висловлюються 

вони за скликання конференції Держав-учасниць з метою розгляду цих 

пропозицій   і  проведення  по  них  голосування.   Якщо  протягом 

чотирьох місяців,  починаючи з дати такого повідомлення, принаймні 

третина   Держав-учасниць   висловиться   за   таку   конференцію, 

Генеральний секретар скликає цю конференцію під егідою Організації 

Об'єднаних    Націй.   Будь-яка   поправка,   прийнята   більшістю 

Держав-учасниць,  які  присутні  та  голосують на цій конференції, 

подається Генеральній Асамблеї на її затвердження.

     2. Поправка, прийнята згідно з пунктом 1 цієї статті, набуває 

чинності  після  затвердження її Генеральною Асамблеєю Організації 

Об'єднаних  Націй  та  прийняття  її  більшістю  у   дві   третини 

Держав-учасниць.

     3. Коли поправка набуває чинності, вона стає обов'язковою для 

тих Держав-учасниць,  які її прийняли, а для інших Держав-учасниць 

залишаються обов'язковими  положення  цієї  Конвенції  і  будь-які 

попередні поправки.

                            Стаття 51

     1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй  отримує 

та розсилає всім державам текст застережень, зроблених державами у 

момент ратифікації або приєднання.

     2. Застереження,  не  сумісні  з  цілями  і  завданнями  цієї 

Конвенції, не допускаються.

     3. Застереження можуть бути  зняті  у  будь-який  час  шляхом 

відповідного  повідомлення,  направленого  Генеральному  секретарю 

Організації Об'єднаних Націй,  який потім  повідомляє  про це  всі 

держави.  Таке  повідомлення набуває чинності з дня отримання його 

Генеральним секретарем.

                            Стаття 52

     Будь-яка Держава-учасниця  може  денонсувати   цю   Конвенцію 

шляхом письмового повідомлення Генерального секретаря  Організації 

Об'єднаних Надій.  Денонсація  набуває чинності  через  рік  після 

отримання повідомлення Генеральним секретарем.

                            Стаття 53

     Генеральний секретар     Організації     Об'єднаних     Націй 

призначається депозитарієм цієї Конвенції.

                            Стаття 54

     Оригінал цієї Конвенції,  англійський, арабський, іспанський, 

китайський,  російський  і  французький  тексти  якої  є  однаково 

автентичними,   здається   на  зберігання  Генеральному  секретарю 

Організації Об'єднаних Націй.

     НА ПОСВІДЧЕННЯ  ЧОГО  нижчепідписані повноважні представники, 

належним  чином  на  те  уповноважені своїми відповідними урядами, 

підписали цю Конвенцію. 



( ДЖEРEЛО документа - zakon1.rada.gov.ua )

У К А З

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Національну доктрину

розвитку освіти

З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого

розвитку освіти в Україні п о с т а н о в л я ю:

1. Затвердити Національну доктрину розвитку освіти

(додається).

2. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити у

тримісячний строк заходи з реалізації Національної доктрини

розвитку освіти на 2002-2004 роки.

3. Центральним і місцевим органам виконавчої влади

забезпечити реалізацію Національної доктрини розвитку освіти та

передбачати кошти на фінансування відповідних заходів.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 17 квітня 2002 року

N 347/2002

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 17 квітня 2002 року

N 347/2002

НАЦІОНАЛЬНА ДОКТРИНА

РОЗВИТКУ ОСВІТИ

1. Загальні положення

Освіта - основа розвитку особистості, суспільства, нації та

держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним

чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової

життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує

інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей,

забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і

конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

За роки незалежності на основі Конституції України

[254к/96-ВР] визначено пріоритети розвитку освіти, створено

відповідну правову базу, здійснюється практичне реформування

галузі згідно з Державною національною програмою "Освіта"

("Україна XXI століття") [896а-93-п].

Водночас стан справ у галузі освіти, темпи та глибина

перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості,

суспільства і держави. Глобалізація, зміна технологій, перехід до

постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження

пріоритетів сталого розвитку, інші властиві сучасній цивілізації

риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник

і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній

модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством

завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки,

першочерговість розв'язання їх нагальних проблем.

Актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття

якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше

утвердження її національного характеру. Мають постійно

оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного

процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад

економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Критичним

залишається стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень

оплати праці працівників освіти і науки.

Потребують державної підтримки дошкільна, загальна середня

освіта у сільській місцевості, професійно-технічна освіта,

навчання здібних та обдарованих учнів і студентів, а також дітей з

особливостями психічного і фізичного розвитку.

Необхідно істотно зміцнити навчально-матеріальну базу,

здійснити комп'ютеризацію навчальних закладів, впровадити

інформаційні технології, забезпечити ефективну підготовку та

підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних

працівників, запровадити нові економічні та управлінські механізми

розвитку освіти. Усі ці проблеми потребують першочергового

розв'язання.

В Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний

інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для

розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом

життя.

Національна доктрина розвитку освіти (далі - Національна

доктрина) визначає систему концептуальних ідей та поглядів на

стратегію і основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI

століття.

II. Мета і пріоритетні напрями

розвитку освіти

1. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у

створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації

кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних

ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й

примножувати цінності національної культури та громадянського

суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну,

демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову

європейської та світової спільноти.

2. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку

освіти є:

особистісна орієнтація освіти;

формування національних і загальнолюдських цінностей;

створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та

форм організації навчально-виховного процесу;

розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом

життя;

пропаганда здорового способу життя;

розширення україномовного освітнього простору;

забезпечення освітніх потреб національних меншин;

забезпечення економічних і соціальних гарантій для

професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних

працівників, підвищення їх соціального статусу;

розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти

у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та

психологічної науки, дистанційної освіти;

запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання,

повне забезпечення ними навчальних закладів;

створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного

забезпечення;

інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового

освітніх просторів.

3. Держава повинна забезпечувати:

виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до

Українського народу, сучасної європейської цивілізації,

орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки,

підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;

збереження та збагачення українських культурно-історичних

традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь,

української мови, а також до історії та культури всіх корінних

народів і національних меншин, які проживають в Україні,

формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин;

виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується

громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій,

культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;

формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток

творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання,

самоосвіти і самореалізації особистості;

підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці,

професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та

інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці;

створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;

підтримку дітей та молоді з особливостями психічного і

фізичного розвитку;

стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;

розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;

етичне, естетичне виховання;

екологічну, правову, економічну освіту;

наступність і безперервність освіти;

інноваційний характер навчально-виховної діяльності;

різноманітність типів навчальних закладів, варіативність

навчальних програм, індивідуалізацію навчання та виховання;

моніторинг освітнього процесу, зростання якості освітніх

послуг;

створення умов для ефективної професійної діяльності

педагогічних, науково-педагогічних працівників відповідно до їх

ролі у суспільстві.

III. Національний характер освіти і

національне виховання

4. Освіта має гуманістичний характер і грунтується на

культурно-історичних цінностях Українського народу, його традиціях

і духовності.

Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній

самоідентифікації, розвитку культури Українського народу,

оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими

надбаннями.

5. Національне виховання є одним із головних пріоритетів,

органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання

свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального

досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин,

формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському

суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної,

художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

6. Національне виховання спрямовується на залучення громадян

до глибинних пластів національної культури і духовності,

формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій,

ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та

світової культури.

Головними складовими національного виховання є громадянське

та патріотичне виховання.

7. Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах

навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток,

гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та

обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу

народу, його духовності й культури, виховання громадянина,

здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і

діяльності, спрямованої на процвітання України.

IV. Стратегія мовної освіти

8. У державі створюється система безперервної мовної освіти,

що забезпечує обов'язкове оволодіння громадянами України державною

мовою, можливість опановувати рідну (національну) і практично

володіти хоча б однією іноземною мовою. Освіта сприяє розвитку

високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної

мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні

до носіїв різних мов і культур.

Реалізація мовної стратегії здійснюється шляхом комплексного

і послідовного впровадження просвітницьких, нормативно-правових,

науково-методичних, роз'яснювальних заходів.

Забезпечується право національних меншин на задоволення

освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури,

її підтримку та захист державою. У навчальних закладах, в яких

навчання ведеться мовами національних меншин, створюються умови

для належного опанування державної мови.

V. Освіта - рушійна сила розвитку

громадянського суспільства

9. В умовах становлення в Україні громадянського суспільства,

правової держави, демократичної політичної системи освіта має

стати найважливішим чинником гуманізації суспільно-економічних

відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Передумовою утвердження розвинутого громадянського

суспільства є підготовка освічених, моральних, мобільних,

конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці,

міжкультурної взаємодії, які мають глибоке почуття

відповідальності за долю країни, її соціально-економічне

процвітання.

Освіта має активно сприяти формуванню нової ціннісної системи

суспільства - відкритої, варіативної, духовно та культурно

наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення

громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах

пріоритету прав особистості, зменшення соціальної нерівності.

Держава сприяє становленню демократичної системи навчання та

виховання.

10. Державна політика в галузі освіти спрямовується на

посилення ролі органів місцевого самоврядування, активізацію

участі батьків, піклувальних рад, меценатів, громадських

організацій, фондів, засобів масової інформації у

навчально-виховній, науково-методичній, економічній діяльності

навчальних закладів, прогнозуванні їх розвитку, оцінці якості

освітніх послуг.

VI. Освіта і фізичне виховання - основа

для забезпечення здоров'я громадян

10. Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини

в дусі відповідального ставлення до власного здоров'я і здоров'я

оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це

здійснюється шляхом розвитку валеологічної освіти, повноцінного

медичного обслуговування, оптимізації режиму навчально-виховного

процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору.

Держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров'я

учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять

фізичною культурою і спортом, недопущенню будь-яких форм

насильства в навчальних закладах, а також проведенню та

впровадженню в практику результатів міжгалузевих наукових

досліджень з проблем зміцнення здоров'я, організації медичної

допомоги дітям, учням і студентам, якісному медичному

обслуговуванню працівників освіти, пропаганді здорового способу

життя та вихованню культури поведінки населення.

12. В усіх ланках системи освіти шляхом використання засобів

фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладаються

основи для забезпечення і розвитку фізичного, психічного,

соціального та духовного здоров'я кожного члена суспільства.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових

здоров'я;

удосконалення фізичної та психологічної підготовки до

активного життя і професійної діяльності на принципах, що

забезпечують оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів;

використання різноманітних форм рухової активності та інших

засобів фізичного удосконалення.

Виконання зазначених завдань дасть змогу досягти істотного

зниження захворюваності дітей, підлітків, молоді та інших

категорій населення, підвищити рівень профілактичної роботи,

стимулювати у людей різного віку прагнення до здорового способу

життя, зменшити вплив шкідливих звичок на здоров'я дітей та

молоді.

13. Фізичне виховання як невід'ємна складова освіти

забезпечує можливість набуття кожною людиною необхідних науково

обгрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, про

шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої

працездатності та тривалої творчої активності. В системі освіти

держава забезпечує розвиток масового спорту як важливої складової

виховання молоді.

VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти

14. Для всіх громадян України незалежно від національності,

статі, соціального походження та майнового стану, віросповідання,

місця проживання та стану здоров'я забезпечується рівний доступ до

якісної освіти. Реалізація зазначеного права передбачає

прозорість, наступність системи освіти всіх рівнів, гнучке

врахування демографічних, соціальних, економічних змін.

Мережа навчальних закладів повинна задовольняти освітні

потреби кожної людини відповідно до її інтересів, здібностей та

потреб суспільства.

15. Модернізація системи освіти спрямована на забезпечення її

якості відповідно до новітніх досягнень науки, культури і

соціальної практики.

Якість освіти є національним пріоритетом і передумовою

національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог

законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту.

На забезпечення якості освіти спрямовуються матеріальні,

фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства і держави.

Висока якість освіти передбачає взаємозв'язок освіти і науки,

педагогічної теорії та практики.

Якість освіти визначається на основі державних стандартів

освіти та оцінки громадськістю освітніх послуг.

Держава постійно здійснює моніторинг якості освіти,

забезпечує його прозорість, сприяє розвитку громадського контролю.

16. Рівний доступ до здобуття освіти забезпечується шляхом:

а) у дошкільній освіті:

створення умов для здобуття безоплатної дошкільної освіти у

державних та комунальних навчальних закладах;

збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я

дитини, розвитку її творчих здібностей, реалізації потенційних

можливостей особистості;

розвитку матеріально-технічної бази дошкільних навчальних

закладів;

створення широкої мережі дошкільних навчальних закладів

різних типів, профілів та форм власності;

надання державою дотацій на утримання дітей у дошкільних

навчальних закладах;

запровадження соціально-педагогічного патронату сім'ї;

б) у загальній середній освіті:

обов'язкового здобуття повної загальної середньої освіти в

обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої

освіти;

збереження та розвитку єдиного освітнього простору;

оптимізації структури освітньої мережі для забезпечення

навчання в одну зміну, створення умов для профільного,

екстернатного і дистанційного навчання;

здійснення профільного професійного навчання учнів старших

класів загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі на базі

професійно-технічних навчальних закладів;

посилення відповідальності сім'ї, місцевих органів виконавчої

влади та органів місцевого самоврядування за порушення прав дитини

щодо обов'язковості навчання;

надання адресної допомоги соціально незахищеним дітям;

створення умов для здобуття якісної освіти незалежно від

місця проживання;

в) в освіті дітей з особливостями психічного і фізичного

розвитку:

створення для всіх дітей зазначеної категорії умов для

здобуття безоплатної освіти в державних і комунальних навчальних

закладах;

своєчасного виявлення та проведення діагностики дітей з

особливостями психічного і фізичного розвитку, врахування цих

даних під час формування мережі закладів корекційної та

реабілітаційної допомоги;

забезпечення варіативності здобуття якісної базової або

повної загальної середньої освіти відповідно до здібностей та

індивідуальних можливостей дітей, зорієнтованої на їх інтеграцію у

соціально-економічне середовище;

створення системи допомоги батькам у навчанні та вихованні

дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку;

розгортання регіональної мережі спеціальних навчальних

закладів усіх рівнів освіти для громадян з особливостями

психічного і фізичного розвитку, забезпечення їх інтеграції у

загальний освітній простір;

г) у позашкільній освіті:

забезпечення доступності освіти у державних та комунальних

позашкільних навчальних закладах;

розвитку цілісної міжгалузевої багаторівневої системи

позашкільних закладів різних типів і профілів для забезпечення

розвитку здібностей і таланту обдарованих дітей та молоді, а також

задоволення потреб населення у додаткових культурно-освітніх,

дослідницьких, спортивно-оздоровчих та інших послугах;

оновлення змісту й методичного забезпечення, індивідуалізації

та диференціації навчання обдарованої молоді;

створення системи підготовки та підвищення кваліфікації

педагогічних та керівних кадрів для позашкільної освіти і

виховання;

д) у професійно-технічній освіті:

надання можливості безоплатної первинної професійної

підготовки у державних та комунальних професійно-технічних

навчальних закладах;

розвитку мережі професійно-технічних навчальних закладів

різних типів, професійних спрямувань та форм власності з

урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та

потреб ринку праці;

поєднання професійно-технічної та повної загальної середньої

освіти, забезпечення варіативності та гнучкості

освітньо-професійних програм з урахуванням змін на ринку праці та

попиту на нові професії;

створення умов для надання професійно-технічними навчальними

закладами освітніх та інших послуг населенню, зокрема здобуття або

підвищення робітничої кваліфікації, а також перепідготовки

незайнятого населення;

розвитку співпраці з підприємствами, установами,

організаціями - замовниками підготовки кадрів, державною службою

зайнятості;

участі роботодавців у забезпеченні функціонування та розвитку

професійно-технічної освіти;

оновлення матеріально-технічної бази та впровадження

інформаційних технологій;

е) у вищій освіті:

запровадження ефективної системи інформування громадськості

про можливості здобуття вищої освіти;

створення умов для здобуття безоплатної вищої освіти на

конкурсних засадах у державних і комунальних навчальних закладах;

удосконалення правових засад здобуття освіти за рахунок

бюджетів усіх рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;

розширення можливостей здобуття вищої освіти шляхом

індивідуального кредитування;

створення умов для здобуття вищої освіти дітьми-сиротами,

дітьми, позбавленими батьківського піклування, та

дітьми-інвалідами;

забезпечення високої якості вищої освіти та професійної

мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці

шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів

акредитації, наукових установ та підприємств, запровадження

гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання;

додержання засад демократичності, прозорості та гласності у

формуванні контингенту студентів, у тому числі шляхом об'єктивного

тестування; створення умов для забезпечення навчання відповідно до

потреб особистості та ринку праці.

VIII. Безперервність освіти, навчання

протягом життя

17. Державна політика стосовно безперервної освіти

проводиться з урахуванням світових тенденцій розвитку освіти

протягом життя, соціально-економічних, технологічних та

соціокультурних змін.

Безперервність освіти реалізується шляхом:

забезпечення наступності змісту та координації

навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти, що

функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку

громадян для можливого переходу на наступні ступені;

формування потреби та здатності особистості до самоосвіти;

оптимізації системи перепідготовки працівників і підвищення

їх кваліфікації, модернізації системи післядипломної освіти на

основі відповідних державних стандартів;

створення інтегрованих навчальних планів і програм;

формування та розвитку навчальних науково-виробничих

комплексів ступеневої підготовки фахівців;

запровадження та розвитку дистанційної освіти;

організації навчання відповідно до потреб особистості і ринку

праці на базі професійно-технічних та вищих навчальних закладів,

закладів післядипломної освіти, а також використання інших форм

навчання;

забезпечення зв'язку між загальною середньою,

професійнотехнічною, вищою та післядипломною освітою.

18. Держава прогнозує обсяги та визначає напрями професійної

підготовки у навчальних закладах різних типів і форм власності,

створює умови для професійного навчання незайнятого населення з

урахуванням змін на ринку праці.

IX. Інформаційні технології в освіті

19. Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних

інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують дальше

удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та

ефективність освіти, підготовку молодого покоління до

життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Це досягається шляхом:

забезпечення поступової інформатизації системи освіти,

спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних

потреб учасників навчально-виховного процесу;

запровадження дистанційного навчання із застосуванням у

навчальному процесі та бібліотечній справі

інформаційно-комунікаційних технологій поряд з традиційними

засобами;

розроблення індивідуальних модульних навчальних програм

різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також

випуску електронних підручників;

створення індустрії сучасних засобів навчання, що

відповідають світовому науково-технічному рівню і є важливою

передумовою реалізації ефективних стратегій досягнення цілей

освіти.

20. Держава підтримує процес інформатизації освіти,

застосування інформаційно-комунікаційних технологій у системі

освіти; сприяє забезпеченню навчальних закладів комп'ютерами,

сучасними засобами навчання, створенню глобальних

інформаційно-освітніх мереж; забезпечує розвиток усеохоплюючої

системи моніторингу якості освіти всіх рівнів.

X. Управління освітою

21. Сучасна система управління сферою освіти розвивається як

державно-громадська. Вона має враховувати регіональні особливості,

тенденції до зростання автономії навчальних закладів,

конкурентоспроможності освітніх послуг.

Першочерговими завданнями є налагодження високо-професійного

наукового, аналітичного, інформаційного супроводу управлінських

рішень, подолання розрізненості адміністративних даних.

22. Нова модель системи управління сферою освіти має бути

відкритою і демократичною. У ній передбачається забезпечення

державного управління з урахуванням громадської думки, внаслідок

чого змінюються навантаження, функції, структура і стиль

центрального та регіонального управління освітою.

23. Модернізація управління освітою передбачає:

оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію

управління;

перерозподіл функцій та повноважень між центральними і

місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого

самоврядування та навчальними закладами;

перехід до програмно-цільового управління;

поєднання державного і громадського контролю;

запровадження нової етики управлінської діяльності, що

базується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивації;

прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження

нормативно-правових документів;

створення систем моніторингу ефективності управлінських

рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях;

організацію експериментальної перевірки та експертизи

освітніх інновацій;

впровадження новітніх інформативно-управлінських і

комп'ютерних технологій;

демократизацію процедури призначення керівників навчальних

закладів, їх атестації;

удосконалення механізму ліцензування, атестації та

акредитації навчальних закладів;

підвищення компетентності управлінців усіх рівнів;

більш широке залучення до управлінської діяльності

талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері

освіти.

XI. Економіка освіти

24. Сучасна економіка освіти повинна створити сталі

передумови для розвитку всіх напрямів галузі з метою формування

високого освітнього рівня Українського народу.

Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:

визначення фінансування освіти як пріоритетного напряму

видатків бюджетів усіх рівнів;

формування багатоканальної системи фінансового забезпечення

освіти;

фінансування державою здобуття дошкільної, повної загальної

середньої та професійно-технічної освіти в державних і комунальних

навчальних закладах у обсязі, визначеному державними стандартами;

стимулювання інвестицій юридичних і фізичних осіб у розвиток

освіти;

створення сучасної системи нормування та оплати праці у

галузі освіти;

визначення пріоритетних напрямів фінансування освіти і

концентрація фінансових ресурсів для їх реалізації;

забезпечення ефективного використання коштів на

функціонування та розвиток освіти.

25. Обсяги фінансування освіти і науки мають задовольняти

потреби особистості й суспільства в якісній освіті. Держава

поступово збільшуватиме видатки на освіту та доводитиме їх до

середніх показників європейських держав.

Ефективність використання фінансових ресурсів, спрямованих в

освіту, забезпечуватиметься на основі встановлення та неухильного

дотримання таких базових принципів її фінансування:

поступовий перехід до формування видатків державного та

місцевих бюджетів на освіту на основі встановлених нормативів;

чітке розмежування бюджетного та позабюджетного фінансування

діяльності навчальних закладів;

забезпечення підзвітності та прозорості використання коштів;

забезпечення формування державного замовлення на підготовку

фахівців у професійно-технічних та вищих навчальних закладах

різних форм власності на конкурсній основі з урахуванням якості

освітніх послуг;

здійснення економічної діяльності навчальними закладами на

засадах неприбутковості.

26. Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є:

кошти державного та місцевих бюджетів;

кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та

фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування;

кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх

та інших послуг;

гранти;

кредити на розвиток навчальних закладів усіх рівнів та

здобуття освіти;

кошти від здійснення навчальними закладами економічної

діяльності, регламентованої державою.

27. Основними заходами, спрямованими на удосконалення

економічної моделі освіти, мають стати:

поліпшення технології формування видатків державного та

місцевих бюджетів на освіту, удосконалення системи кількісних та

якісних показників для нормування зазначених видатків;

розроблення диференційованих стандартів інфраструктурного

забезпечення навчальних закладів різних типів;

розроблення та запровадження диференційованих нормативів

витрат на здійснення діяльності навчальними закладами;

запровадження змішаного фінансування інноваційних проектів у

галузі освіти, зокрема розроблення та запровадження механізму

пільгового оподаткування доходів фізичних осіб, які спрямовують

власні кошти на оплату навчання;

удосконалення правового підгрунтя для приватного фінансування

діяльності навчальних закладів;

проведення органами управління освітою (державними та

місцевими) моніторингу інвестування навчальних закладів;

запровадження спільного державного та громадського контролю

за формуванням і виконанням бюджетів навчальних закладів;

застосування енерго- і теплозберігаючих технологій, ощадливе

використання та розподіл ресурсів, що спрямовуються на освіту;

модернізація мережі навчальних закладів.

XII. Освіта і наука

28. Поєднання освіти і науки є умовою модернізації системи

освіти, головним чинником її дальшого розвитку, що забезпечується:

постійним збільшенням обсягів фінансування науки відповідно

до потреб її випереджального розвитку;

фундаменталізацією освіти, інтенсифікацією наукових

досліджень у вищих навчальних закладах, науково-дослідних

установах Академії педагогічних наук України;

розвитком освіти на основі новітніх наукових і технологічних

досягнень;

інноваційною освітньою діяльністю у навчальних закладах усіх

типів, рівнів акредитації та форм власності;

правовим захистом освітніх інновацій та результатів

науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності;

запровадженням наукової експертизи державних стандартів

освіти, підручників, інноваційних систем навчання та виховання;

залученням до наукової діяльності обдарованої учнівської та

студентської молоді, педагогічних працівників;

поглибленням співпраці та кооперації навчальних закладів і

наукових установ, широким залученням до навчально-виховного

процесу та дослідницької роботи в навчальних закладах учених

Національної академії наук України та галузевих академій;

створенням науково-інформаційного простору, насамперед для

дітей та молоді, використанням для цього нових

комунікаційно-інформаційних засобів;

запровадженням цільових програм, що сприяють інтеграції

освіти і науки;

випереджальним розвитком педагогічної та психологічної науки,

віднесенням їх до пріоритетних напрямів розвитку науки в Україні.

XIII. Підготовка педагогічних і

науково-педагогічних

працівників

29. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних

працівників, їх професійне вдосконалення - важлива умова

модернізації освіти. Для підтримки педагогічних і

науково-педагогічних працівників, підвищення їх відповідальності

за якість професійної діяльності держава забезпечує:

розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази

професійної діяльності педагогічних і науково-педагогічних

працівників;

прогнозування та задоволення потреб суспільства у зазначених

працівниках;

розвиток конкурентоспроможної системи навчальних закладів, в

яких проводиться підготовка, перепідготовка та підвищення

кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників;

розроблення та запровадження державних стандартів

педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і

державних стандартів післядипломної педагогічної освіти;

оволодіння педагогічними працівниками сучасними

інформаційними технологіями;

періодичне оновлення і взаємоузгодження змісту підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних

працівників;

впровадження системи цільового державного фінансування

підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників та їх

професійного вдосконалення;

поліпшення системи стимулювання професійного зростання

педагогічних і науково-педагогічних працівників, можливість

вивчення іноземних мов.

30. Держава забезпечує умови для підвищення престижу та

соціального статусу педагогічних і науково-педагогічних

працівників, створює систему професійного відбору молоді до вищих

педагогічних навчальних закладів.

XIV. Соціальні гарантії учасників

навчального процесу

31. Забезпечення умов для педагогічної, науково-педагогічної

та наукової діяльності педагогічних і науково-педагогічних

працівників, умов для навчання учнів і студентів, а також

соціального захисту учасників навчально-виховного процесу є

найважливішим напрямом державної політики у галузі освіти.

Громадянам, які навчаються, гарантується:

захист життя, збереження здоров'я, фізичне виховання;

регулярне безоплатне підвезення у сільській місцевості до

місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та

педагогічних працівників;

пільговий проїзд студентів у громадському транспорті;

надання адресної допомоги, академічних і соціальних

стипендій;

здійснення заходів щодо профілактики бездоглядності і

правопорушень серед дітей, учнівської та студентської молоді, їх

соціальної реабілітації у суспільстві;

працевлаштування випускників, які навчалися за державним

замовленням.

32. Держава поступово підвищує соціальні витрати на систему

освіти, проведення активної соціальної політики.

Бюджетні ресурси спрямовуються на забезпечення першочергових

соціальних видатків: на виплату заробітної плати та пенсій

педагогічним і науково-педагогічним працівникам, стипендій, а

також на соціальну підтримку учнів і студентів.

Держава сприяє розширенню застосування договірного

регулювання умов оплати праці, додаткових соціальних гарантій на

підставі положень генеральної, галузевої, регіональної угод,

колективних договорів.

33. Держава, виходячи з можливостей бюджету і реальної

економічної ситуації, сприяє забезпеченню для педагогічних і

науково-педагогічних працівників:

ефективного медичного обслуговування;

встановлення і дотримання науково обгрунтованих норм

навчального навантаження, тривалості робочого часу та основної

щорічної відпустки;

періодичного стажування у наукових центрах, навчальних

закладах та на виробництві;

диференціації оплати праці відповідно до рівня

професіоналізму, кваліфікаційної категорії та педагогічного

звання, наукового ступеня та вченого звання;

встановлення педагогічним працівникам фіксованих доплат для

придбання навчальної та науково-методичної літератури;

виплати одноразової допомоги педагогічним працівникам, які

призначаються на посаду вперше.

34. Держава створює умови для встановлення педагогічним

працівникам пенсійного забезпечення на рівні 80-90 відсотків їх

заробітної плати.

XV. Міжнародне співробітництво та інтеграція

у галузі освіти

35. Стратегічним завданням державної освітньої політики є

вихід освіти, набутої в Україні, на ринок світових освітніх

послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення

участі навчальних закладів, учених, педагогів і вчителів, учнів,

студентів у проектах міжнародних організацій та співтовариств.

Держава сприяє розвитку співробітництва навчальних закладів

на дво- і багатосторонній основі з міжнародними організаціями та

установами (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Європейським Союзом, Радою Європи),

Світовим банком, зарубіжними освітянськими фондами, іншими

міжнародними організаціями.

36. Інтеграція вітчизняної освіти у міжнародний освітній

простір базується на таких засадах:

пріоритет національних інтересів;

збереження та розвиток інтелектуального потенціалу нації;

миротворча спрямованість міжнародного співробітництва;

системний і взаємовигідний характер співробітництва;

толерантність в оцінюванні здобутків освітніх систем

зарубіжних країн та адаптації цих здобутків до потреб національної

системи освіти.

37. Основними шляхами моніторингу та використання зарубіжного

досвіду в галузі освіти є:

проведення спільних наукових досліджень, співробітництво з

міжнародними фондами;

проведення міжнародних наукових конференцій, семінарів,

симпозіумів; сприяння участі педагогічних та науково-педагогічних

працівників у відповідних заходах за кордоном;

освітні і наукові обміни, стажування та навчання за кордоном

учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

аналіз, відбір, видання та розповсюдження кращих зразків

зарубіжної наукової і навчальної літератури.

38. Центральні та місцеві органи управління освітою, Академія

педагогічних наук України, а також навчальні заклади всіх рівнів

сприяють міжнародній мобільності учасників навчально-виховного

процесу, забезпечують розвиток системи підготовки фахівців для

зарубіжних країн на компенсаційних засадах, створюють філії вищих

навчальних закладів України, їх підготовчих факультетів і

відділень за кордоном; забезпечують визнання за кордоном

документів про освіту, що видаються в Україні.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

розроблення та реалізацію державної програми підготовки і

закріплення кваліфікованих кадрів для розширення міжнародного

співробітництва у галузі освіти, організацію їх постійного

навчання та підвищення кваліфікації;

виконання цільових інноваційних програм, спрямованих на

розширення участі України у співробітництві на міжнародному ринку

освітніх послуг;

фінансову та консультаційну підтримку.

39. Освіта в Україні є відкритим соціальним інститутом.

Суб'єкти системи освіти співпрацюють з міжнародними інституціями

та організаціями, які для здійснення своєї діяльності покликані

залучати педагогів, дітей та молодь з метою набуття ними

соціальної компетентності й досвіду у питаннях взаєморозуміння,

толерантності, побудови спільного європейського дому, культурного

різноманіття і водночас для збереження та примноження власних

культурних надбань.

Беручи участь у проектах і програмах Ради Європи, ЮНЕСКО,

Європейського Союзу, ЮНІСЕФ та інших міжнародних організацій,

суб'єкти національної системи освіти не тільки отримуватимуть

доступ до інформації про шляхи, засоби і методи розвитку

гуманітарної сфери, але й зможуть демонструвати і пропонувати на

міжнародному ринку освітні технології та власні напрацювання.

40. Держава сприяє залученню додаткових ресурсів для

створення нових потужних каналів інформаційного обміну з усіма

країнами світу, розширенню інформаційної бази національної системи

освіти, забезпеченню можливості використання світових банків

інформації.

41. Як важливий засіб утвердження авторитету України на

міжнародній арені, розвитку міжнародного співробітництва та

залучення додаткових джерел фінансування освіти держава розглядає

можливість збільшення обсягів підготовки спеціалістів з числа

іноземців та осіб без громадянства.

XVI. Очікувані результати

42. Реалізація Національної доктрини забезпечить перехід до

нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме

істотному зростанню інтелектуального, культурного,

духовно-морального потенціалу особистості та суспільства. В

результаті цього відбудуться потужні позитивні зміни у системі

матеріального виробництва та духовного відродження, структурі

політичних відносин, побуті і культурі.

Зростуть самостійність і самодостатність особистості, її

творча активність, що зміцнить демократичні основи громадянського

суспільства і прискорить його розвиток.

Активізуються процеси національної самоідентифікації

особистості, підвищиться її громадянський авторитет, а також

статус громадянина України у міжнародному соціокультурному

середовищі.

Освіта, здобута в Україні, стане конкурентоспроможною в

європейському та світовому освітньому просторі, а людина -

захищеною і мобільною на ринку праці.

Зростаючий освітній потенціал суспільства забезпечить

впровадження новітніх виробничих та інформаційних технологій, що

дасть змогу протягом наступних 10-15 років скоротити відставання у

темпах розвитку, а надалі істотно наблизитися до рівня і способу

організації життєдіяльності розвинутих країн світу.

Випереджальний розвиток освіти забезпечить рівень життя,

гідний людини XXI століття.

Глава Адміністрації

Президента України В.ЛИТВИН

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 926/2010

Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні

З метою забезпечення поліпшення функціонування та інноваційного розвитку освіти в Україні, підвищення її якості та доступності, інтеграції до європейського освітнього простору із збереженням національних досягнень і традицій постановляю:

1. Оголосити в Україні 2011 рік Роком освіти та інформаційного суспільства.

2. Підтримати ініціативу освітянської громадськості, Національної академії педагогічних наук України та Міністерства освіти і науки України щодо проведення у березні 2011 року Всеукраїнського з'їзду працівників освіти.

3. Кабінету Міністрів України:

1) розробити та затвердити до 15 грудня 2010 року план заходів з проведення у 2011 році в Україні Року освіти та інформаційного суспільства, передбачивши, зокрема, заходи щодо створення умов для підвищення комп'ютерної грамотності населення, підготовки та проведення Всеукраїнського з'їзду працівників освіти, в тому числі вирішення в установленому порядку питання фінансування таких заходів;

2) здійснити комплекс заходів із забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні, в тому числі:

а) розробити та затвердити в установленому порядку державні цільові програми, спрямовані на розвиток дошкільної та професійно-технічної освіти, впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій, поліпшення роботи з обдарованою молоддю, підвищення якості природничо-математичної освіти, забезпечення навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання, підтримку входження провідних університетів України до числа вищих навчальних закладів, визнаних у світі;

б) внести до 1 грудня 2010 року зміни до комплексного плану заходів з розвитку освіти в Україні на період до 2011 року, державних цільових програм з розвитку освіти, зокрема Програми «Шкільний автобус», Державної програми «Вчитель», з метою корегування передбачених ними завдань і заходів відповідно до сучасних потреб;

в) забезпечувати:

вчасне та в повному обсязі фінансування державних цільових програм у галузі освіти, заходів з видання підручників, навчальних посібників і методичної літератури;

залучення громадськості до підготовки та реалізації основних заходів з реформування системи освіти, врахування пропозицій громадських організацій із цих питань;

г) здійснити заходи щодо вдосконалення порядку забезпечення навчальною літературою студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів і вихованців дошкільних навчальних закладів, розроблення та реалізації пілотних проектів із запровадження підручників на електронних носіях;

д) опрацювати питання щодо підвищення авторитету робітничих професій в суспільстві, забезпечити вирішення проблемних питань у системі професійно-технічної освіти, зокрема, модернізації матеріальних і кадрових ресурсів, кардинального оновлення змісту освіти відповідно до європейських стандартів і перспективних потреб ринку праці;

е) підготувати та внести в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення механізму працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів;

є) опрацювати питання щодо:

удосконалення структури освіти;

надання провідним вищим навчальним закладам реальної автономії як засобу поліпшення якості вищої освіти, запровадження їх змагальності та відповідальності за результати роботи;

оптимізації мережі вищих навчальних закладів та їх підпорядкування, створення укрупнених регіональних університетів;

посилення інтеграції освіти, науки, виробництва, наукової та інноваційної складових у діяльності вищих навчальних закладів;

ж) прискорити розроблення проекту нової редакції Закону України «Про вищу освіту», забезпечити організацію його громадського обговорення, доопрацювання з урахуванням результатів такого обговорення та внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України;

з) забезпечити створення ефективної системи післядипломної освіти, яка передбачатиме мотивацію громадян до безперервного фахового та особистісного вдосконалення;

и) забезпечити активізацію роботи із запровадження інклюзивного навчання в дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах дітей з особливими потребами;

і) вжити заходів щодо поліпшення роботи з патріотичного, правового, екологічного виховання дітей, учнівської та студентської молоді, формування у них моральних цінностей, соціальної активності та громадянської відповідальності, утвердження здорового способу життя;

й) розглянути питання щодо поширення дії постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2009 року № 1130 «Про встановлення надбавки вчителям, вихователям загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам і майстрам виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I – II рівня акредитації державної та комунальної форми власності, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, посади яких віднесені до посад педагогічних працівників» на інших педагогічних працівників;

к) вжити невідкладних заходів щодо запровадження ефективного механізму забезпечення педагогічних та науково-педагогічних працівників житлом;

л) вирішити до кінця 2010 року питання вдосконалення механізму формування державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних і робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) відповідно до потреб економіки та ситуації на національному і регіональних ринках праці;

м) вжити в установленому порядку заходів до поетапного, починаючи з 2011 року, підвищення розмірів оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників та приведення цих розмірів у відповідність із вимогами законодавства про освіту;

н) забезпечити запровадження, починаючи з 2011 року, національної системи моніторингу рівня якості освіти та участь української сторони у відповідних міжнародних моніторингових дослідженнях.

4. Міністерству освіти і науки України:

1) вжити разом із місцевими органами виконавчої влади за участю Національної академії педагогічних наук України, органів місцевого самоврядування заходів щодо створення умов для забезпечення виконання вимог закону стосовно обов'язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку, проведення необхідної роз'яснювальної роботи серед населення стосовно форм і методів такої освіти, прав і обов'язків батьків;

2) розробити план заходів із впровадження єдиної інформаційної системи управління освітою;

3) створити до 1 травня 2011 року відкриту єдину державну електронну базу освіти;

4) удосконалити до 15 листопада 2010 року умови прийому до вищих навчальних закладів України, оптимізувавши, зокрема, строки проведення вступної кампанії;

5) вживати під час проведення вступних кампаній заходів щодо забезпечення належної організації роботи з прийому документів вступників приймальними комісіями вищих навчальних закладів, об'єктивності та прозорості зарахування вступників на навчання.

5. Міністерству внутрішніх справ України за участю правоохоронних органів активізувати роботу з виявлення фактів використання підроблених документів про освіту.

6. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям:

забезпечити до 31 грудня 2010 року перегляд програм Автономної Республіки Крим, регіональних програм з питань розвитку освіти, розроблення нових програм з цих питань, зокрема із запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті;

проаналізувати до 1 листопада 2010 року стан дошкільної освіти в регіонах, розробити плани дій щодо поліпшення її якості, передбачивши, зокрема, заходи з відновлення роботи дошкільних навчальних закладів, які тимчасово не працюють, а також з будівництва нових закладів.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

30 вересня 2010 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 22 листопада 2004 р. N 1591

Київ

Про затвердження норм харчування у

навчальних та оздоровчих закладах

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

N 873 ( 873-2007-п ) від 26.06.2007 }

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити;

1) норми харчування у:

дошкільних навчальних закладах для дітей віком до одного року

згідно з додатком 1;

дошкільних навчальних закладах (крім санаторних) для дітей

старше одного року згідно з додатком 2;

санаторних дошкільних навчальних закладах (групах) згідно з

додатком 3;

дитячих будинках, загальноосвітніх школах-інтернатах,

інтернатах у складі загальноосвітніх навчальних закладів,

професійно-технічних навчальних закладах згідно з додатком 4;

училищах фізичної культури та олімпійського резерву згідно з

додатком 5;

оздоровчих закладах для учнів (вихованців) навчальних

закладів згідно з додатком 6;

загальноосвітніх навчальних закладах для одноразового

харчування учнів згідно з додатком 7;

2) норми заміни продуктів за енергоцінністю згідно з

додатком 8.

2. Установити, що використання у харчуванні дітей у

навчальних та оздоровчих закладах спеціальних харчових продуктів

без погодження з Міністерством охорони здоров'я забороняється.

3. Міністерству освіти і науки, іншим центральним органам

виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,

обласним, Київській та Севастопольській міським державним

адміністраціям забезпечити дотримання норм харчування у навчальних

та оздоровчих закладах, затверджених цією постановою, у межах

відповідних бюджетних призначень.

4. Міністерству охорони здоров'я разом з Міністерством освіти

і науки установити до 1 травня 2005 р. порядок організації

харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах ( z0661-05 ).

5. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2005 року.

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Інд. 28

Додаток 1

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у дошкільних навчальних закладах

для дітей віком до одного року

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Вікова група (місяців)

продукту |----------------------------------------

| 0-3 | 4-5 | 6-7 | 8-12

------------------------------------------------------------------

Сухі адаптовані 80-100 90-120 75-80 30-60

молочні суміші

(або рідкі адаптовані

молочні суміші) (700-900) (900-1000) (900-800) (600-500)

Хліб житній 5-10

(з 10 місяців)

Хліб пшеничний 5-10

(з 8 місяців)

Крохмаль 1 2

Крупи, бобові, 20 25-30

макаронні вироби

Картопля 50 85

Овочі 120 180

Фрукти свіжі, 10-60 70-120

цитрусові

Соки 30-50 50-100

Фрукти сушені 1-4 4-6

Кондитерські вироби

(сухарики, печиво) 3-15

Цукор 30 30

Масло вершкове 1-4 4-6

Олія 1-3 3-6

Яйця, штук 1/5 1/4 -

жовтка 1/2

жовтка

Молоко, кисломолочні 100-200 300-380

продукти

Сир кисломолочний 10-30 30-50

М'ясо, м'ясопродукти 50-90

Риба, рибопродукти 15-25

Кава злакова, цикорій 1

Какао 1

Чай 0,1

Сіль, сіль йодована 1 2

Хімічний склад

Білки 15 19 23 32

у тому числі тваринні 15 19 22 25

Жири 30 38 53 61

у тому числі рослинні 3 6

Вуглеводи 66 77 115 143

Енергоцінність, ккал 660 730 1029 1249

_______________

Примітка. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

15 грамів на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

(15 х 7) : 3 = 105 : 3 = 35 грамів (на день).

Додаток 2

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у дошкільних навчальних закладах

(крім санаторних) для дітей старше одного року

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Вікова група (років)

продукту |----------------------------------------

| від 1 до 3 | від 3 до 6 (7)

|----------------------------------------

| Кількість приймання їжі

|----------------------------------------

| 3 | 4 | 3 | 4

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 20 30 40 60

Хліб пшеничний 55 80 80 120

Борошно пшеничне 15 20 25 32

Крохмаль 3 3 4 4

Крупи, бобові, 30 40 45 50

макаронні вироби

Картопля 130 150 190 220

Овочі різні 180 210 230 260

Фрукти свіжі, цитрусові 45 90 100 100

Соки 50 50 70 100

Фрукти сушені 10 10 10 10

Кондитерські вироби 5 15 15 20

Цукор 35 40 45 50

Мед, медопродукти 1 1 2 2

Масло вершкове 12 19 21 25

Олія 6 9 9 15

Сало 1 1 2 2

Яйця, штук 1/4 1/2 1/2 1/2

Молоко, кисломолочні

продукти 350 450 400 500

Сир кисломолочний 35 40 45 50

Сир твердий 3 3 5 5

Сметана 5 10 10 15

М'ясо, м'ясопродукти 60 85 100 110

Риба, рибопродукти 20 25 45 50

Кава злакова, цикорій 1 1 4 4

Какао 1 1 2 2

Чай 0,2 0,2 0,2 0,2

Сіль, сіль йодована 2 2 5 8

Дріжджі 1 1 1 1,5

Лавровий лист 0,05 0,05 0,1 0,1

Сухарі панірувальні 2 3 2 3

Томатна паста 2 3 2 3

Ванільний цукор 0,1 0,1 0,1 0,1

Кислота лимонна 0,1 0,1 0,1 0,1

Хімічний склад

Білки 46,6 60,6 68,1 81,5

у тому числі тваринні 29,1 37,5 48,4 48,5

Жири 45,6 63,5 71,7 86,5

у тому числі рослинні 8,4 12,3 12,7 17,8

Вуглеводи 167,6 229,3 239,2 298,8

Енергоцінність, ккал 1267,2 1731,2 1874,8 2299,4

_______________

Примітки: 1. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

50 грамів на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень при роботі дошкільного навчального закладу

5 днів на тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

(50 х 5) : 3 = 250 : 3 = 83 грамів.

2. У літній оздоровчий період (90 днів) витрати на

харчування збільшуються на 10 відсотків для придбання

свіжих овочів і фруктів.

Додаток 3

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у санаторних дошкільних

навчальних закладах (групах)

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Санаторні заклади (групи) |Санаторні заклади

продукту | різних профілів |(групи) для дітей,

| |які страждають на

| | захворювання

| |органів травлення

|----------------------------------------------

| Вікова група (років)

|----------------------------------------------

| від 1 до 3 |від 3 до 6(7)| від 1 | від 3

| | | до 3 | до 6(7)

|----------------------------------------------

| Кількість приймання їжі

|----------------------------------------------

| 3 | 4 | 3 | 4 | 5 | 5

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 30 30 50 50

Хліб пшеничний 55 70 70 110 100 160

Борошно пшеничне 15 20 32 35 10 25

Крохмаль 2 3 3 4 3 4

Крупи, бобові,

макаронні вироби 30 35 45 50 40 60

Картопля 140 150 220 240 150 200

Овочі різні 200 250 250 300 180 250

Фрукти свіжі, 100 150 160 200 100 150

цитрусові

Соки 60 70 100 130 50 100

Фрукти сушені 10 10 10 12 15 20

Кондитерські вироби 8 12 15 20 10 20

Цукор 35 40 45 50 40 55

Мед, медопродукти 1 1 3 4 1 4

Масло вершкове 25 32 30 40 30 35

Олія 6 9 12 17 6 10

Яйця, штук 1/2 1 1 1 1 1

Молоко,

кисломолочні 400 500 450 550 500 550

продукти

Сир кисломолочний 45 50 60 70 50 70

Сир твердий 5 5 10 10 5 10

Сметана 10 12 15 18 10 15

М'ясо, 85 110 120 130 100 120

м'ясопродукти

Риба, рибопродукти 30 30 60 60 30 60

Кава злакова, 1 1 2 2 1 2

цикорій

Какао 1 1 2 4

Чай 0,1 0,2 0,2 0,2 0,1 0,2

Сіль, сіль йодована 5 5 8 8 5 8

Дріжджі 1 1 1,5 1,5 1 1

Лавровий лист 0,02 0,02 0,02 0,02 0,02 0,02

Сухарі панірувальні 2 3 2 3 2 3

Томатна паста 2 3 2 3 1 2

Хімічний склад

Білки 60,2 77,1 98,1 116 69,3 96,6

у тому числі 41,4 51,8 66 69 49 69

тваринні

Жири 68,3 89,3 110,2 127,7 80,8 113,7

у тому числі 8,6 12,5 17 24,1 8,6 13,7

рослинні

Вуглеводи 194,7 260,7 316,3 428,3 223,7 304,1

Енергоцінність,

ккал 1634,5 2155 2649,1 3326,2 1899 2625,9

_______________

Примітки: 1. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

50 грамів на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень при роботі дошкільного навчального закладу

5 днів на тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

( 60 х 5 ) : 3 = 300 : 3 = 100 грамів.

2. Діти, хворі на туберкульоз та інфіковані

мікобактеріями туберкульозу, забезпечуються харчуванням

згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету

Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1752

( 1752-2001-п ) "Про норми харчування для осіб, хворих

на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями

туберкульозу".

Додаток 4

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у дитячих будинках, загальноосвітніх

школах-інтернатах, інтернатах у складі

загальноосвітніх навчальних закладів,

професійно-технічних навчальних закладах

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування продукту | Вікова група (років)

|----------------------------------------

| від 3 | від 6 | від 10 | від 13 і

| до 6 | до 10 | до 13 | старше

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 100 150 180 200

Хліб пшеничний 130 180 230 250

Борошно пшеничне 30 40 45 50

Крохмаль 3 3 3 3

Крупи, бобові, макаронні

вироби 45 65 80 80

Картопля 300 350 400 420

Овочі свіжі 350 400 450 470

Фрукти свіжі, цитрусові 250 300 300 300

Соки 150 180 200 200

Фрукти сушені 20 15 15 15

Кондитерські вироби 30 30 35 40

Цукор 50 60 70 70

Мед, медопродукти 3 4 5 7

Масло вершкове 40 45 50 50

Олія 12 15 18 20

Сало 2 4 6 8

Яйця, штук 1 1 1 1

Молоко, кисломолочні

продукти 500 500 500 500

Сир кисломолочний 40 50 70 70

Сир твердий 12 15 20 20

Сметана 15 20 25 25

М'ясо, птиця 125 130 160 160

Ковбасні вироби 25 20 25 40

Риба, рибопродукти 75 85 100 100

Кава злакова, цикорій 2 3 4 5

Какао 2 2 2 3

Чай 0,1 0,2 0,5 0,5

Сіль, сіль йодована 6 8 10 10

Дріжджі 1 2 3 3

Лавровий лист 0,02 0,02 0,02 0,02

Сухарі панірувальні 2 4 3 4

Томатна паста 2 3 3 4

Ванільний цукор 0,1 0,1 0,1 0,1

Кислота лимонна 0,1 0,1 0,1 0,2

Хімічний склад

Білки 74 87 100 107

у тому числі тваринні 37 43 51 53

Жири 67 77 90 95

у тому числі рослинні 24 28 15 16

Вуглеводи 355 400 390 428

Енергоцінність, ккал 2319 2641 2500 2995

_______________

Примітки: 1. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

75 г на учня (вихованця), використовується в меню 3 рази

на тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

( 75 х 7 ) : 3 = 525 : 3 = 175 грамів.

2. У санаторних школах-інтернатах (для дітей, які

страждають на захворювання серцево-судинної системи,

хронічні неспецифічні захворювання органів дихання,

хронічні неспецифічні захворювання органів травлення,

психоневрологічні захворювання, хворих на цукровий

діабет) витрати на харчування збільшуються на

8 відсотків для придбання дієтичних продуктів. Зміни

норм харчування для дітей у період загострення

захворювання вносяться лише за призначенням лікаря.

3. Діти, хворі на туберкульоз та інфіковані

мікобактеріями туберкульозу, забезпечуються харчуванням

згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету

Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1752

( 1752-2001-п ) "Про норми харчування для осіб, хворих

на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями

туберкульозу".

4. У літній оздоровчий період (90 днів), неділю,

святкові і канікулярні дні витрати на харчування

збільшуються на 10 відсотків для придбання свіжих овочів

і фруктів.

5. Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та

професійних училищ соціальної реабілітації

забезпечуються харчуванням згідно з нормами,

затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від

13 жовтня 1993 р. N 859 ( 859-93-п ) "Про організацію

діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації

та професійних училищ соціальної реабілітації".

6. Учні ліцеїв з посиленою військово-фізичною

підготовкою забезпечуються харчуванням згідно з нормами,

затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від

29 березня 2002 р. N 426 ( 426-2002-п ) "Про норми

харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших

військових формувань" (норма N 6 - ліцеїстська).

7. Згідно з нормами для дітей віком від 13 і старше

забезпечуються харчуванням також студенти і курсанти

вищих навчальних закладів, які відповідно до

законодавства перебувають на державному забезпеченні, та

студенти і курсанти з числа дітей-сиріт і дітей,

позбавлених батьківського піклування, які перебувають на

повному державному забезпеченні або яким в установленому

законодавством порядку призначено опікуна чи

піклувальника. У разі відсутності можливості для

організації повноцінного харчування зазначеним

категоріям студентів, курсантів у навчальному закладі

може виплачуватися грошова компенсація у розмірі

вартості харчування у школах-інтернатах відповідного

регіону з урахуванням торговельних націнок. Особам, яким

в установленому законодавством порядку призначено

опікуна чи піклувальника, виплачується вартість обіду.

8. Діти, які перебувають в притулках для дітей,

центрах соціально-психологічної реабілітації дітей,

соціально-реабілітаційних центрах (дитячі містечка),

забезпечуються харчуванням згідно з нормами,

передбаченими цим додатком.

{ Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 873

( 873-2007-п ) від 26.06.2007 }

Додаток 5

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування в училищах фізичної

культури та олімпійського резерву

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування продукту | Група харчування за енерговитратами

|----------------------------------------

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 85 110 145 185 195

Хліб пшеничний 150 200 240 320 400

Борошно пшеничне 15 15 15 25 25

Крохмаль 2 2 2 2 2

Крупи, бобові, макаронні

вироби 65 75 95 110 135

Картопля 190 205 275 290 360

Овочі свіжі 280 285 370 440 500

Фрукти свіжі, цитрусові 270 300 370 460 550

Соки 120 140 170 210 220

Фрукти сушені 10 10 15 20 25

Кондитерські вироби 50 75 100 135 200

Цукор 60 60 70 60 75

Мед, медопродукти 15 17 23 25 30

Масло вершкове 10 15 20 25 30

Олія 15 15 20 20 30

Сало 2 3 3 5 6

Яйця, штук 1 1 1 1 1

Молоко, кисломолочні 380 425 480 540 400

продукти

Сир кисломолочний 40 50 60 60 90

Сир твердий 15 25 30 45 70

Сметана 15 20 20 25 35

М'ясо, м'ясопродукти 165 200 240 400 490

Риба, рибопродукти 45 70 80 125 140

Кава, кава злакова, 4 4 4 5 5

цикорій

Какао 3 3 3 4 4

Чай 0,4 0,4 0,4 0,5 0,5

Сіль, сіль йодована 6 8 10 8 10

Дріжджі 1 1 1 2 2

Спеції 0,04 0,04 0,06 0,07 0,08

Мінеральна вода 100 100 180 200 200

Хімічний склад

Білки 85 105 130 160 205

у тому числі тваринні 51 63 78 96 123

Жири 66 87 119 160 205

у тому числі рослинні 17 22 30 40 51

Вуглеводи 342 450 527 655 834

Енергоцінність, ккал 2302 3003 3699 4700 6001

Розподіл груп харчування за енерговитратами

------------------------------------------------------------------

Групи |Калорійність|Вік, років| Стать | Вид спорту

харчу- | раціону, | | |

вання за| ккал | | |

енерго- | | | |

витратами| | | |

------------------------------------------------------------------

Перша 2300 11-13 хлопчики спортивна

(2000-2600) гімнастика

11-13 дівчатка спортивна

гімнастика

Друга 3000 14-17 юнаки спортивна

(2800-3200) гімнастика

14-17 дівчата спортивна

гімнастика

Третя 3700 11-13 хлопчики фехтування, легка

(3200-3900) атлетика

(стрибки,

метання, спринт

тощо)

11-13 дівчатка фехтування, легка

атлетика

(стрибки,

метання, спринт

тощо)

14-17 юнаки бокс, боротьба

(легка вагова

категорія)

Четверта 4700 11-13 хлопчики плавання

(4500-5000)

11-17 дівчата плавання

14-17 юнаки футбол, легка

атлетика

(спортивна

ходьба, біг на

середні та довгі

дистанції, спринт)

14-17 дівчата фехтування, легка

атлетика

(спортивна

ходьба, біг на

середні та довгі

дистанції, спринт)

14-17 юнаки бокс, боротьба

(середня вагова

категорія)

П'ята 6000 14-17 юнаки фехтування,

(5600-6400) плавання, бокс,

боротьба (важка

вагова категорія)

_______________

Примітки: 1. Харчування учасників обласних, районних (міських)

спортивних змагань, зборів, олімпіад та інших масових

заходів здійснюється за нормами для дітей віком від

13 років і старше згідно з додатком 4, а

республіканських, міжнародних - для четвертої групи

харчування за енерговитратами згідно з додатком 5.

2. Вартість харчування в дорозі та під час проведення

одноденних заходів визначається за нормами згідно з

додатком 4 для дітей віком від 13 років і старше.

3. За нормами для дітей третьої групи харчування

забезпечуються учні хореографічних училищ віком

11-13 років.

4. За нормами для дітей четвертої групи харчування

забезпечуються учні хореографічних училищ віком

14-17 років.

Додаток 6

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування в оздоровчих закладах

для учнів (вихованців) навчальних закладів

(денна норма на одного учня (вихованця), грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Оздоровчі заклади (табори)

продукту |-------------------------------------------------

| праці та | позаміські| санаторні,| з денним

|відпочинку |(стаціонар-| спеціалі- |перебуванням,

| | ні), | зовані | профільні

| | профільні | |

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 150 100 100 40

Хліб пшеничний 250 250 200 90

Борошно пшеничне 50 10 20 10

Крохмаль 8 8 8 3

Крупи, бобові,

макаронні вироби 80 75 70 32

Картопля 400 350 400 180

Овочі різні 420 400 450 210

Фрукти свіжі 150 100 150 50

Соки 100 100 100 50

Фрукти сушені 15 15 10 10

Кондитерські

вироби 40 20 30 10

Цукор 60 50 50 35

Мед, медопродукти 4 4 5 2

Масло вершкове 35 45 45 20

Олія 20 15 20 8

Сало 20 20 10

Яйця, штук 1 1 1 1/2

Молоко,

кисломолочні

продукти 500 500 600 250

Сир кисломолочний 50 40 60 25

Сир твердий 20 15 10 5

Сметана 25 15 20 10

М'ясо,

м'ясопродукти 200 160 200 80

Риба, рибопродукти 60 60 60 30

Кава злакова 3,5 1,5 2,5 1

Какао 1 1 1

Чай 1,5 0,2 0,2 0,1

Сіль, сіль

йодована 10 10 10 8

Дріжджі 1 2 2

Лавровий лист 0,01 0,01 0,01 0,01

Кислота лимонна 0,05 0,05 0,05 0,05

Хімічний склад

Білки 116 118 130 58

у тому числі 69 68 82 35

тваринні

Жири 115 116 128 57

у тому числі 23 15 20 8

рослинні

Вуглеводи 500 428 436 212

Енергоцінність,

ккал 3500 3228 3418 1593

_______________

Примітка. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються у межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

60 г на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень. Розрахунок проводиться таким чином: (60 х 7) :

3 = 420 : 3 = 140 грамів.

Додаток 7

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у загальноосвітніх навчальних

закладах для одноразового харчування учнів

(норма на одного учня, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування продукту | Вікова група (років)

|----------------------------------------

| від 6 до 10 | від 10 і старше

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 60 80

Борошно пшеничне 5 10

Крупи, бобові, макаронні

вироби 21 30

Цукор 15 18

Масло вершкове 8 10

Олія 7 10

Картопля 100 120

Овочі різні 140 180

Фрукти, соки 50 75

Фрукти сушені 8 8

Яйця, штук 1/4 1/4

Молоко та кисломолочні

продукти 18 20

Сир кисломолочний 16 20

Сметана 5 6

М'ясо, птиця,

м'ясопродукти 35 35

Риба та рибопродукти 25 25

Чай 0,1 0,1

Хімічний склад

Білки 27 31,8

у тому числі тваринні 14,1 15

Жири 25,6 30,7

у тому числі рослинні 7 10

Вуглеводи 114 143

Енергоцінність, ккал 794 975

_______________

Примітки: 1. До набору продуктів не включені сіль, дріжджі,

спеції, що видаються згідно із затвердженими

рецептурами.

2. За нормами для дітей віком від 6 до 10 років

забезпечуються безоплатним одноразовим харчуванням учні

1-4 класів та учні, які відвідують групи продовженого

дня.

3. За нормами для дітей відповідного віку забезпечуються

безоплатним харчуванням діти-сироти, діти, позбавлені

батьківського піклування, та діти з малозабезпечених

сімей згідно з постановою Кабінету Міністрів України від

19 червня 2002 р. N 856 ( 856-2002-п ).

Додаток 8

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

заміни продуктів за енергоцінністю

(грамів)

------------------------------------------------------------------

Продукт, вага | Продукт-замінник | Вага

------------------------------------------------------------------

Яловичина, 1 Кролятина 0,97

(25 відсотків

відходів) Баранина 0,93

Птиця (тушки, стегенця) 0,77

Свинина (нежирна) 0,54

Ковбаса варена (сосиски, сардельки) 0,57

Риба (минтай, 23 відсотки відходів) 2,6

Серце яловиче 1,77

Сир кисломолочний напівжирний 0,9

Яйце куряче 1,02

(1/5шт.)

Консерви "Яловичина тушкована" 0,6

Консерви "Сніданок туриста" 0,8

Молоко, 1 Молоко сухе 0,11

Молоко згущене стерилізоване 0,37

Молоко згущене з цукром 0,16

Вершки згущені з цукром 0,14

Вершки сухі 0,09

Сир кисломолочний напівжирний 0,33

Сир твердий 0,15

Кисломолочні продукти (кефір, наріне, 0,79

лактинум, ацидофільне молоко тощо)

Сир кисломолочний М'ясо (яловичина) 1,11

напівжирний, 1

Риба (минтай, 23 відсотки відходів) 2,89

Сир твердий 0,45

Яйце куряче, 1 Сир кисломолочний напівжирний 0,87

М'ясо (яловичина) 0,98

Риба (минтай, 23 відсотки відходів) 2,53

Молоко 2,64

Яєчний порошок 0,26

Сир твердий 0,38

Риба, 1 М'ясо (яловичина) 0,39

(23 відсотки

відходів) Птиця (тушки, стегенця) 0,3

Консерви рибні натуральні 0,56

Сир 0,35

Яйце куряче 0,39

Картопля, 1 Капуста білокачанна 1

(30 відсотків

відходів) Капуста цвітна 0,74

Пюре картопляне сухе 0,25

Квасоля, горох свіжі 0,52

Квасоля, горох сухі 0,07

Бобові (зерно), 1 Квасоля, горох свіжі 4,25

Квасоля спаржева свіжа 7,4

Кукурудза консервована 4,94

Горошок зелений консервований 8,19

Квасоля консервована 8,19

Соєві продукти сухі або паста соєва 0,87

або 1

Томати свіжі, 1 Томати консервовані 1,04

Томатний сік 1,14

Буряк столовий Буряк консервований 1,08

свіжий, 1

Капуста свіжа, 1 Капуста морська 1

Капуста салатна 1

Салат 1

Капуста цвітна 1

Морква столова Морква консервована 1,04

свіжа, 1

Яблука свіжі, 1 Яблука консервовані 0,41

Сік яблучний 0,92

Яблука сушені 0,18

Сливи сушені 0,16

Абрикоси сушені 0,17

Родзинки 0,15

Сік виноградний 0,65

Сік сливовий 0,53

Масло вершкове, 1 Олія (соняшникова, кукурудзяна) 0,74

Хліб пшеничний, 1 Крупи пшеничні 0,73

Хліб житній 1,13

Хлібці пшеничні, житні 0,94

Сухарі пшеничні 0,75

Печиво галетне 0,25

Томатна паста, 1 Томатне пюре 0,66

Томатний соус 0,66

Томатний сік 3,42

Томати свіжі 2,95

Олія соняшникова, Олія кукурудзяна 1

Олія соєва 1

Цукор, 1 Мед 1,25

Кондитерські Мед, медопродукти 1

вироби, 1

_______________

Примітка. У разі надходження продовольчої сировини (продуктів

харчування), в якій питома вага відходів перевищує

стандартну, здійснюється контрольна кулінарна обробка,

під час якої встановлюється фактична кількість

відходів. Результати обробки засвідчуються актом за

підписом трьох осіб, який затверджується керівником

закладу.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 22 листопада 2004 р. N 1591

Київ

Про затвердження норм харчування у

навчальних та оздоровчих закладах

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

N 873 ( 873-2007-п ) від 26.06.2007 }

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити;

1) норми харчування у:

дошкільних навчальних закладах для дітей віком до одного року

згідно з додатком 1;

дошкільних навчальних закладах (крім санаторних) для дітей

старше одного року згідно з додатком 2;

санаторних дошкільних навчальних закладах (групах) згідно з

додатком 3;

дитячих будинках, загальноосвітніх школах-інтернатах,

інтернатах у складі загальноосвітніх навчальних закладів,

професійно-технічних навчальних закладах згідно з додатком 4;

училищах фізичної культури та олімпійського резерву згідно з

додатком 5;

оздоровчих закладах для учнів (вихованців) навчальних

закладів згідно з додатком 6;

загальноосвітніх навчальних закладах для одноразового

харчування учнів згідно з додатком 7;

2) норми заміни продуктів за енергоцінністю згідно з

додатком 8.

2. Установити, що використання у харчуванні дітей у

навчальних та оздоровчих закладах спеціальних харчових продуктів

без погодження з Міністерством охорони здоров'я забороняється.

3. Міністерству освіти і науки, іншим центральним органам

виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,

обласним, Київській та Севастопольській міським державним

адміністраціям забезпечити дотримання норм харчування у навчальних

та оздоровчих закладах, затверджених цією постановою, у межах

відповідних бюджетних призначень.

4. Міністерству охорони здоров'я разом з Міністерством освіти

і науки установити до 1 травня 2005 р. порядок організації

харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах ( z0661-05 ).

5. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2005 року.

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Інд. 28

Додаток 1

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у дошкільних навчальних закладах

для дітей віком до одного року

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Вікова група (місяців)

продукту |----------------------------------------

| 0-3 | 4-5 | 6-7 | 8-12

------------------------------------------------------------------

Сухі адаптовані 80-100 90-120 75-80 30-60

молочні суміші

(або рідкі адаптовані

молочні суміші) (700-900) (900-1000) (900-800) (600-500)

Хліб житній 5-10

(з 10 місяців)

Хліб пшеничний 5-10

(з 8 місяців)

Крохмаль 1 2

Крупи, бобові, 20 25-30

макаронні вироби

Картопля 50 85

Овочі 120 180

Фрукти свіжі, 10-60 70-120

цитрусові

Соки 30-50 50-100

Фрукти сушені 1-4 4-6

Кондитерські вироби

(сухарики, печиво) 3-15

Цукор 30 30

Масло вершкове 1-4 4-6

Олія 1-3 3-6

Яйця, штук 1/5 1/4 -

жовтка 1/2

жовтка

Молоко, кисломолочні 100-200 300-380

продукти

Сир кисломолочний 10-30 30-50

М'ясо, м'ясопродукти 50-90

Риба, рибопродукти 15-25

Кава злакова, цикорій 1

Какао 1

Чай 0,1

Сіль, сіль йодована 1 2

Хімічний склад

Білки 15 19 23 32

у тому числі тваринні 15 19 22 25

Жири 30 38 53 61

у тому числі рослинні 3 6

Вуглеводи 66 77 115 143

Енергоцінність, ккал 660 730 1029 1249

_______________

Примітка. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

15 грамів на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

(15 х 7) : 3 = 105 : 3 = 35 грамів (на день).

Додаток 2

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у дошкільних навчальних закладах

(крім санаторних) для дітей старше одного року

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Вікова група (років)

продукту |----------------------------------------

| від 1 до 3 | від 3 до 6 (7)

|----------------------------------------

| Кількість приймання їжі

|----------------------------------------

| 3 | 4 | 3 | 4

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 20 30 40 60

Хліб пшеничний 55 80 80 120

Борошно пшеничне 15 20 25 32

Крохмаль 3 3 4 4

Крупи, бобові, 30 40 45 50

макаронні вироби

Картопля 130 150 190 220

Овочі різні 180 210 230 260

Фрукти свіжі, цитрусові 45 90 100 100

Соки 50 50 70 100

Фрукти сушені 10 10 10 10

Кондитерські вироби 5 15 15 20

Цукор 35 40 45 50

Мед, медопродукти 1 1 2 2

Масло вершкове 12 19 21 25

Олія 6 9 9 15

Сало 1 1 2 2

Яйця, штук 1/4 1/2 1/2 1/2

Молоко, кисломолочні

продукти 350 450 400 500

Сир кисломолочний 35 40 45 50

Сир твердий 3 3 5 5

Сметана 5 10 10 15

М'ясо, м'ясопродукти 60 85 100 110

Риба, рибопродукти 20 25 45 50

Кава злакова, цикорій 1 1 4 4

Какао 1 1 2 2

Чай 0,2 0,2 0,2 0,2

Сіль, сіль йодована 2 2 5 8

Дріжджі 1 1 1 1,5

Лавровий лист 0,05 0,05 0,1 0,1

Сухарі панірувальні 2 3 2 3

Томатна паста 2 3 2 3

Ванільний цукор 0,1 0,1 0,1 0,1

Кислота лимонна 0,1 0,1 0,1 0,1

Хімічний склад

Білки 46,6 60,6 68,1 81,5

у тому числі тваринні 29,1 37,5 48,4 48,5

Жири 45,6 63,5 71,7 86,5

у тому числі рослинні 8,4 12,3 12,7 17,8

Вуглеводи 167,6 229,3 239,2 298,8

Енергоцінність, ккал 1267,2 1731,2 1874,8 2299,4

_______________

Примітки: 1. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

50 грамів на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень при роботі дошкільного навчального закладу

5 днів на тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

(50 х 5) : 3 = 250 : 3 = 83 грамів.

2. У літній оздоровчий період (90 днів) витрати на

харчування збільшуються на 10 відсотків для придбання

свіжих овочів і фруктів.

Додаток 3

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у санаторних дошкільних

навчальних закладах (групах)

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Санаторні заклади (групи) |Санаторні заклади

продукту | різних профілів |(групи) для дітей,

| |які страждають на

| | захворювання

| |органів травлення

|----------------------------------------------

| Вікова група (років)

|----------------------------------------------

| від 1 до 3 |від 3 до 6(7)| від 1 | від 3

| | | до 3 | до 6(7)

|----------------------------------------------

| Кількість приймання їжі

|----------------------------------------------

| 3 | 4 | 3 | 4 | 5 | 5

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 30 30 50 50

Хліб пшеничний 55 70 70 110 100 160

Борошно пшеничне 15 20 32 35 10 25

Крохмаль 2 3 3 4 3 4

Крупи, бобові,

макаронні вироби 30 35 45 50 40 60

Картопля 140 150 220 240 150 200

Овочі різні 200 250 250 300 180 250

Фрукти свіжі, 100 150 160 200 100 150

цитрусові

Соки 60 70 100 130 50 100

Фрукти сушені 10 10 10 12 15 20

Кондитерські вироби 8 12 15 20 10 20

Цукор 35 40 45 50 40 55

Мед, медопродукти 1 1 3 4 1 4

Масло вершкове 25 32 30 40 30 35

Олія 6 9 12 17 6 10

Яйця, штук 1/2 1 1 1 1 1

Молоко,

кисломолочні 400 500 450 550 500 550

продукти

Сир кисломолочний 45 50 60 70 50 70

Сир твердий 5 5 10 10 5 10

Сметана 10 12 15 18 10 15

М'ясо, 85 110 120 130 100 120

м'ясопродукти

Риба, рибопродукти 30 30 60 60 30 60

Кава злакова, 1 1 2 2 1 2

цикорій

Какао 1 1 2 4

Чай 0,1 0,2 0,2 0,2 0,1 0,2

Сіль, сіль йодована 5 5 8 8 5 8

Дріжджі 1 1 1,5 1,5 1 1

Лавровий лист 0,02 0,02 0,02 0,02 0,02 0,02

Сухарі панірувальні 2 3 2 3 2 3

Томатна паста 2 3 2 3 1 2

Хімічний склад

Білки 60,2 77,1 98,1 116 69,3 96,6

у тому числі 41,4 51,8 66 69 49 69

тваринні

Жири 68,3 89,3 110,2 127,7 80,8 113,7

у тому числі 8,6 12,5 17 24,1 8,6 13,7

рослинні

Вуглеводи 194,7 260,7 316,3 428,3 223,7 304,1

Енергоцінність,

ккал 1634,5 2155 2649,1 3326,2 1899 2625,9

_______________

Примітки: 1. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

50 грамів на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень при роботі дошкільного навчального закладу

5 днів на тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

( 60 х 5 ) : 3 = 300 : 3 = 100 грамів.

2. Діти, хворі на туберкульоз та інфіковані

мікобактеріями туберкульозу, забезпечуються харчуванням

згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету

Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1752

( 1752-2001-п ) "Про норми харчування для осіб, хворих

на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями

туберкульозу".

Додаток 4

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у дитячих будинках, загальноосвітніх

школах-інтернатах, інтернатах у складі

загальноосвітніх навчальних закладів,

професійно-технічних навчальних закладах

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування продукту | Вікова група (років)

|----------------------------------------

| від 3 | від 6 | від 10 | від 13 і

| до 6 | до 10 | до 13 | старше

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 100 150 180 200

Хліб пшеничний 130 180 230 250

Борошно пшеничне 30 40 45 50

Крохмаль 3 3 3 3

Крупи, бобові, макаронні

вироби 45 65 80 80

Картопля 300 350 400 420

Овочі свіжі 350 400 450 470

Фрукти свіжі, цитрусові 250 300 300 300

Соки 150 180 200 200

Фрукти сушені 20 15 15 15

Кондитерські вироби 30 30 35 40

Цукор 50 60 70 70

Мед, медопродукти 3 4 5 7

Масло вершкове 40 45 50 50

Олія 12 15 18 20

Сало 2 4 6 8

Яйця, штук 1 1 1 1

Молоко, кисломолочні

продукти 500 500 500 500

Сир кисломолочний 40 50 70 70

Сир твердий 12 15 20 20

Сметана 15 20 25 25

М'ясо, птиця 125 130 160 160

Ковбасні вироби 25 20 25 40

Риба, рибопродукти 75 85 100 100

Кава злакова, цикорій 2 3 4 5

Какао 2 2 2 3

Чай 0,1 0,2 0,5 0,5

Сіль, сіль йодована 6 8 10 10

Дріжджі 1 2 3 3

Лавровий лист 0,02 0,02 0,02 0,02

Сухарі панірувальні 2 4 3 4

Томатна паста 2 3 3 4

Ванільний цукор 0,1 0,1 0,1 0,1

Кислота лимонна 0,1 0,1 0,1 0,2

Хімічний склад

Білки 74 87 100 107

у тому числі тваринні 37 43 51 53

Жири 67 77 90 95

у тому числі рослинні 24 28 15 16

Вуглеводи 355 400 390 428

Енергоцінність, ккал 2319 2641 2500 2995

_______________

Примітки: 1. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються в межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

75 г на учня (вихованця), використовується в меню 3 рази

на тиждень. Розрахунок проводиться таким чином:

( 75 х 7 ) : 3 = 525 : 3 = 175 грамів.

2. У санаторних школах-інтернатах (для дітей, які

страждають на захворювання серцево-судинної системи,

хронічні неспецифічні захворювання органів дихання,

хронічні неспецифічні захворювання органів травлення,

психоневрологічні захворювання, хворих на цукровий

діабет) витрати на харчування збільшуються на

8 відсотків для придбання дієтичних продуктів. Зміни

норм харчування для дітей у період загострення

захворювання вносяться лише за призначенням лікаря.

3. Діти, хворі на туберкульоз та інфіковані

мікобактеріями туберкульозу, забезпечуються харчуванням

згідно з нормами, затвердженими постановою Кабінету

Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1752

( 1752-2001-п ) "Про норми харчування для осіб, хворих

на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями

туберкульозу".

4. У літній оздоровчий період (90 днів), неділю,

святкові і канікулярні дні витрати на харчування

збільшуються на 10 відсотків для придбання свіжих овочів

і фруктів.

5. Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та

професійних училищ соціальної реабілітації

забезпечуються харчуванням згідно з нормами,

затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від

13 жовтня 1993 р. N 859 ( 859-93-п ) "Про організацію

діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації

та професійних училищ соціальної реабілітації".

6. Учні ліцеїв з посиленою військово-фізичною

підготовкою забезпечуються харчуванням згідно з нормами,

затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від

29 березня 2002 р. N 426 ( 426-2002-п ) "Про норми

харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших

військових формувань" (норма N 6 - ліцеїстська).

7. Згідно з нормами для дітей віком від 13 і старше

забезпечуються харчуванням також студенти і курсанти

вищих навчальних закладів, які відповідно до

законодавства перебувають на державному забезпеченні, та

студенти і курсанти з числа дітей-сиріт і дітей,

позбавлених батьківського піклування, які перебувають на

повному державному забезпеченні або яким в установленому

законодавством порядку призначено опікуна чи

піклувальника. У разі відсутності можливості для

організації повноцінного харчування зазначеним

категоріям студентів, курсантів у навчальному закладі

може виплачуватися грошова компенсація у розмірі

вартості харчування у школах-інтернатах відповідного

регіону з урахуванням торговельних націнок. Особам, яким

в установленому законодавством порядку призначено

опікуна чи піклувальника, виплачується вартість обіду.

8. Діти, які перебувають в притулках для дітей,

центрах соціально-психологічної реабілітації дітей,

соціально-реабілітаційних центрах (дитячі містечка),

забезпечуються харчуванням згідно з нормами,

передбаченими цим додатком.

{ Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 873

( 873-2007-п ) від 26.06.2007 }

Додаток 5

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування в училищах фізичної

культури та олімпійського резерву

(денна норма на одну дитину, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування продукту | Група харчування за енерговитратами

|----------------------------------------

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 85 110 145 185 195

Хліб пшеничний 150 200 240 320 400

Борошно пшеничне 15 15 15 25 25

Крохмаль 2 2 2 2 2

Крупи, бобові, макаронні

вироби 65 75 95 110 135

Картопля 190 205 275 290 360

Овочі свіжі 280 285 370 440 500

Фрукти свіжі, цитрусові 270 300 370 460 550

Соки 120 140 170 210 220

Фрукти сушені 10 10 15 20 25

Кондитерські вироби 50 75 100 135 200

Цукор 60 60 70 60 75

Мед, медопродукти 15 17 23 25 30

Масло вершкове 10 15 20 25 30

Олія 15 15 20 20 30

Сало 2 3 3 5 6

Яйця, штук 1 1 1 1 1

Молоко, кисломолочні 380 425 480 540 400

продукти

Сир кисломолочний 40 50 60 60 90

Сир твердий 15 25 30 45 70

Сметана 15 20 20 25 35

М'ясо, м'ясопродукти 165 200 240 400 490

Риба, рибопродукти 45 70 80 125 140

Кава, кава злакова, 4 4 4 5 5

цикорій

Какао 3 3 3 4 4

Чай 0,4 0,4 0,4 0,5 0,5

Сіль, сіль йодована 6 8 10 8 10

Дріжджі 1 1 1 2 2

Спеції 0,04 0,04 0,06 0,07 0,08

Мінеральна вода 100 100 180 200 200

Хімічний склад

Білки 85 105 130 160 205

у тому числі тваринні 51 63 78 96 123

Жири 66 87 119 160 205

у тому числі рослинні 17 22 30 40 51

Вуглеводи 342 450 527 655 834

Енергоцінність, ккал 2302 3003 3699 4700 6001

Розподіл груп харчування за енерговитратами

------------------------------------------------------------------

Групи |Калорійність|Вік, років| Стать | Вид спорту

харчу- | раціону, | | |

вання за| ккал | | |

енерго- | | | |

витратами| | | |

------------------------------------------------------------------

Перша 2300 11-13 хлопчики спортивна

(2000-2600) гімнастика

11-13 дівчатка спортивна

гімнастика

Друга 3000 14-17 юнаки спортивна

(2800-3200) гімнастика

14-17 дівчата спортивна

гімнастика

Третя 3700 11-13 хлопчики фехтування, легка

(3200-3900) атлетика

(стрибки,

метання, спринт

тощо)

11-13 дівчатка фехтування, легка

атлетика

(стрибки,

метання, спринт

тощо)

14-17 юнаки бокс, боротьба

(легка вагова

категорія)

Четверта 4700 11-13 хлопчики плавання

(4500-5000)

11-17 дівчата плавання

14-17 юнаки футбол, легка

атлетика

(спортивна

ходьба, біг на

середні та довгі

дистанції, спринт)

14-17 дівчата фехтування, легка

атлетика

(спортивна

ходьба, біг на

середні та довгі

дистанції, спринт)

14-17 юнаки бокс, боротьба

(середня вагова

категорія)

П'ята 6000 14-17 юнаки фехтування,

(5600-6400) плавання, бокс,

боротьба (важка

вагова категорія)

_______________

Примітки: 1. Харчування учасників обласних, районних (міських)

спортивних змагань, зборів, олімпіад та інших масових

заходів здійснюється за нормами для дітей віком від

13 років і старше згідно з додатком 4, а

республіканських, міжнародних - для четвертої групи

харчування за енерговитратами згідно з додатком 5.

2. Вартість харчування в дорозі та під час проведення

одноденних заходів визначається за нормами згідно з

додатком 4 для дітей віком від 13 років і старше.

3. За нормами для дітей третьої групи харчування

забезпечуються учні хореографічних училищ віком

11-13 років.

4. За нормами для дітей четвертої групи харчування

забезпечуються учні хореографічних училищ віком

14-17 років.

Додаток 6

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування в оздоровчих закладах

для учнів (вихованців) навчальних закладів

(денна норма на одного учня (вихованця), грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування | Оздоровчі заклади (табори)

продукту |-------------------------------------------------

| праці та | позаміські| санаторні,| з денним

|відпочинку |(стаціонар-| спеціалі- |перебуванням,

| | ні), | зовані | профільні

| | профільні | |

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 150 100 100 40

Хліб пшеничний 250 250 200 90

Борошно пшеничне 50 10 20 10

Крохмаль 8 8 8 3

Крупи, бобові,

макаронні вироби 80 75 70 32

Картопля 400 350 400 180

Овочі різні 420 400 450 210

Фрукти свіжі 150 100 150 50

Соки 100 100 100 50

Фрукти сушені 15 15 10 10

Кондитерські

вироби 40 20 30 10

Цукор 60 50 50 35

Мед, медопродукти 4 4 5 2

Масло вершкове 35 45 45 20

Олія 20 15 20 8

Сало 20 20 10

Яйця, штук 1 1 1 1/2

Молоко,

кисломолочні

продукти 500 500 600 250

Сир кисломолочний 50 40 60 25

Сир твердий 20 15 10 5

Сметана 25 15 20 10

М'ясо,

м'ясопродукти 200 160 200 80

Риба, рибопродукти 60 60 60 30

Кава злакова 3,5 1,5 2,5 1

Какао 1 1 1

Чай 1,5 0,2 0,2 0,1

Сіль, сіль

йодована 10 10 10 8

Дріжджі 1 2 2

Лавровий лист 0,01 0,01 0,01 0,01

Кислота лимонна 0,05 0,05 0,05 0,05

Хімічний склад

Білки 116 118 130 58

у тому числі 69 68 82 35

тваринні

Жири 115 116 128 57

у тому числі 23 15 20 8

рослинні

Вуглеводи 500 428 436 212

Енергоцінність,

ккал 3500 3228 3418 1593

_______________

Примітка. Продукти щоденного споживання (молоко, хліб, масло

вершкове) використовуються у межах денної норми +(-) 5

відсотків, а такі продукти, як сир, риба, дріжджі, -

кілька разів на тиждень. Наприклад, денна норма риби -

60 г на дитину, використовується в меню 3 рази на

тиждень. Розрахунок проводиться таким чином: (60 х 7) :

3 = 420 : 3 = 140 грамів.

Додаток 7

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

харчування у загальноосвітніх навчальних

закладах для одноразового харчування учнів

(норма на одного учня, грамів)

------------------------------------------------------------------

Найменування продукту | Вікова група (років)

|----------------------------------------

| від 6 до 10 | від 10 і старше

------------------------------------------------------------------

Хліб житній 60 80

Борошно пшеничне 5 10

Крупи, бобові, макаронні

вироби 21 30

Цукор 15 18

Масло вершкове 8 10

Олія 7 10

Картопля 100 120

Овочі різні 140 180

Фрукти, соки 50 75

Фрукти сушені 8 8

Яйця, штук 1/4 1/4

Молоко та кисломолочні

продукти 18 20

Сир кисломолочний 16 20

Сметана 5 6

М'ясо, птиця,

м'ясопродукти 35 35

Риба та рибопродукти 25 25

Чай 0,1 0,1

Хімічний склад

Білки 27 31,8

у тому числі тваринні 14,1 15

Жири 25,6 30,7

у тому числі рослинні 7 10

Вуглеводи 114 143

Енергоцінність, ккал 794 975

_______________

Примітки: 1. До набору продуктів не включені сіль, дріжджі,

спеції, що видаються згідно із затвердженими

рецептурами.

2. За нормами для дітей віком від 6 до 10 років

забезпечуються безоплатним одноразовим харчуванням учні

1-4 класів та учні, які відвідують групи продовженого

дня.

3. За нормами для дітей відповідного віку забезпечуються

безоплатним харчуванням діти-сироти, діти, позбавлені

батьківського піклування, та діти з малозабезпечених

сімей згідно з постановою Кабінету Міністрів України від

19 червня 2002 р. N 856 ( 856-2002-п ).

Додаток 8

до постанови Кабінету Міністрів України

від 22 листопада 2004 р. N 1591

НОРМИ

заміни продуктів за енергоцінністю

(грамів)

------------------------------------------------------------------

Продукт, вага | Продукт-замінник | Вага

------------------------------------------------------------------

Яловичина, 1 Кролятина 0,97

(25 відсотків

відходів) Баранина 0,93

Птиця (тушки, стегенця) 0,77

Свинина (нежирна) 0,54

Ковбаса варена (сосиски, сардельки) 0,57

Риба (минтай, 23 відсотки відходів) 2,6

Серце яловиче 1,77

Сир кисломолочний напівжирний 0,9

Яйце куряче 1,02

(1/5шт.)

Консерви "Яловичина тушкована" 0,6

Консерви "Сніданок туриста" 0,8

Молоко, 1 Молоко сухе 0,11

Молоко згущене стерилізоване 0,37

Молоко згущене з цукром 0,16

Вершки згущені з цукром 0,14

Вершки сухі 0,09

Сир кисломолочний напівжирний 0,33

Сир твердий 0,15

Кисломолочні продукти (кефір, наріне, 0,79

лактинум, ацидофільне молоко тощо)

Сир кисломолочний М'ясо (яловичина) 1,11

напівжирний, 1

Риба (минтай, 23 відсотки відходів) 2,89

Сир твердий 0,45

Яйце куряче, 1 Сир кисломолочний напівжирний 0,87

М'ясо (яловичина) 0,98

Риба (минтай, 23 відсотки відходів) 2,53

Молоко 2,64

Яєчний порошок 0,26

Сир твердий 0,38

Риба, 1 М'ясо (яловичина) 0,39

(23 відсотки

відходів) Птиця (тушки, стегенця) 0,3

Консерви рибні натуральні 0,56

Сир 0,35

Яйце куряче 0,39

Картопля, 1 Капуста білокачанна 1

(30 відсотків

відходів) Капуста цвітна 0,74

Пюре картопляне сухе 0,25

Квасоля, горох свіжі 0,52

Квасоля, горох сухі 0,07

Бобові (зерно), 1 Квасоля, горох свіжі 4,25

Квасоля спаржева свіжа 7,4

Кукурудза консервована 4,94

Горошок зелений консервований 8,19

Квасоля консервована 8,19

Соєві продукти сухі або паста соєва 0,87

або 1

Томати свіжі, 1 Томати консервовані 1,04

Томатний сік 1,14

Буряк столовий Буряк консервований 1,08

свіжий, 1

Капуста свіжа, 1 Капуста морська 1

Капуста салатна 1

Салат 1

Капуста цвітна 1

Морква столова Морква консервована 1,04

свіжа, 1

Яблука свіжі, 1 Яблука консервовані 0,41

Сік яблучний 0,92

Яблука сушені 0,18

Сливи сушені 0,16

Абрикоси сушені 0,17

Родзинки 0,15

Сік виноградний 0,65

Сік сливовий 0,53

Масло вершкове, 1 Олія (соняшникова, кукурудзяна) 0,74

Хліб пшеничний, 1 Крупи пшеничні 0,73

Хліб житній 1,13

Хлібці пшеничні, житні 0,94

Сухарі пшеничні 0,75

Печиво галетне 0,25

Томатна паста, 1 Томатне пюре 0,66

Томатний соус 0,66

Томатний сік 3,42

Томати свіжі 2,95

Олія соняшникова, Олія кукурудзяна 1

Олія соєва 1

Цукор, 1 Мед 1,25

Кондитерські Мед, медопродукти 1

вироби, 1

_______________

Примітка. У разі надходження продовольчої сировини (продуктів

харчування), в якій питома вага відходів перевищує

стандартну, здійснюється контрольна кулінарна обробка,

під час якої встановлюється фактична кількість

відходів. Результати обробки засвідчуються актом за

підписом трьох осіб, який затверджується керівником

закладу.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 27 серпня 2010 р. N 777
Київ

Про затвердження Положення про освітній округ

Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальну
середню освіту" ( 651-14 ) Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:

Затвердити Положення про освітній округ, що додається.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 серпня 2010 р. N 777

ПОЛОЖЕННЯ
про освітній округ

Загальні положення

1. Це Положення визначає правовий статус, порядок утворення
та основні засади діяльності освітнього округу (далі - округ).

Округ -      добровільне       об'єднання       у       межах
адміністративно-територіальних одиниць навчальних закладів системи
дошкільної,       загальної        середньої,        позашкільної,
професійно-технічної   та   вищої   освіти, що спрямовують свою
діяльність на створення умов для здобуття громадянами загальної
середньої   освіти,   впровадження   допрофільної   підготовки   і
профільного навчання, поглиблене вивчення окремих   предметів,
забезпечення всебічного розвитку особистості, а також закладів
культури, фізичної культури і спорту, підприємств і громадських
організацій (далі - суб'єкти округу).

Один чи кілька навчальних закладів у разі потреби можуть
виконувати функції опорних закладів (далі - опорний заклад). Округ
може функціонувати і без опорних закладів.

2. Округ у своїй діяльності керується Конституцією України,
Законами України "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про дошкільну освіту"
( 2628-14 ), "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ), "Про
професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ), "Про вищу освіту"
( 2984-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ), цим Положенням
та іншими нормативно-правовими актами.

3. Округ утворюється з метою:

організації в межах адміністративно-територіальної одиниці
ефективної системи освіти;

забезпечення рівного доступу дітей відповідного віку до
якісної дошкільної, загальної середньої, позашкільної та
професійно-технічної освіти, допрофесійного навчання незалежно від
місця їх проживання;

ефективного використання творчого потенціалу педагогічних
працівників навчальних закладів;

раціонального використання навчально-методичної,
матеріально-технічної бази суб'єктів округу, її зміцнення та
модернізації.

4. Основними завданнями округу є створення єдиного освітнього
простору в межах   адміністративно-територіальної   одиниці   та
належних   умов   для забезпечення навчально-виховного процесу,
реалізація допрофільної підготовки   і   профільного   навчання,
розвиток    творчих   здібностей,   нахилів,   обдарувань   дітей,
впровадження сучасних освітніх технологій.

5. Суб'єктами округу незалежно від підпорядкування, типу і
форми власності можуть бути:

дошкільні навчальні заклади;

загальноосвітні навчальні заклади (в тому числі
навчально-виховні комплекси);

позашкільні навчальні заклади;

міжшкільні навчально-виробничі комбінати;

професійно-технічні навчальні заклади;

вищі навчальні заклади;

заклади культури (бібліотеки, музеї, будинки культури та
інші);

заклади фізичної культури і спорту;

підприємства;

громадські організації.

6. Округ може мати власну назву.

Порядок утворення округу

7. Для утворення округу орган управління освітою:

проводить аналіз мережі навчальних закладів, підприємств і
громадських організацій, розміщених у межах
адміністративно-територіальної одиниці, з урахуванням їх кадрового
потенціалу та рівня матеріально-технічного забезпечення;

вивчає стан впровадження допрофільної підготовки і
профільного навчання у навчальних закладах, що входитимуть до
складу округу, та якість надання зазначених освітніх послуг;

проводить діагностику учнів старших класів (анкетування,
тестування, співбесіди) з метою як виявлення, так і підтвердження
вибору ними певного профілю навчання;

вивчає можливість утворення опорних закладів для організації
на їх базі допрофільної підготовки і профільного навчання;

прогнозує витрати на зміцнення матеріально-технічної бази
навчальних закладів, придбання шкільних автобусів з метою
організації підвезення учнів і педагогічних працівників до місця
навчання, роботи та додому, введення у разі потреби додаткових
посад педагогічних працівників;

вивчає доцільність і можливість утворення інтернатів у складі
опорних закладів для учнів, які проживають у віддалених населених
пунктах;

визначає місцезнаходження округу з урахуванням розміщення
його суб'єктів і транспортного забезпечення;

організовує проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи з
педагогічними працівниками, учнями, їх батьками (особами, які їх
замінюють), громадськістю щодо утворення округу та можливості
організації допрофільної підготовки та профільного навчання для
учнів на базі інших навчальних закладів, що входитимуть до його
складу.

8. Правовідносини між суб'єктами округу регулюються договором
про спільну освітню діяльність, в якому, зокрема, зазначається:

місцезнаходження округу;

перелік суб'єктів округу;

права та обов'язки суб'єктів округу та учасників
навчально-виховного процесу;

особливості організації навчально-виховного процесу;

організація підвезення учнів і педагогічних працівників до
місця навчання, роботи та додому.

9. Опорні заклади округу та їх кількість, напрями
диференціації (профілі навчання) визначаються органом управління
освітою з урахуванням пропозицій суб'єктів округу, перспектив
соціально-економічного розвитку території, демографічної ситуації,
освітніх потреб населення та за погодженням з органами, до сфери
управління яких вони належать.

Рада округу

10. З метою ефективного управління округом та забезпечення
координації його діяльності утворюється рада округу.

11. Рада округу формується з керівників суб'єктів округу,
представників місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування (за їх згодою).

12. Раду округу очолює голова, який обирається членами ради з
її складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів. Голова
ради округу, його заступник та секретар обираються на строк не
менше ніж один рік.

13. Засідання ради округу відбувається за потребою, але не
рідше ніж два рази на рік. Рішення ради округу приймається простою
більшістю голосів за умови, що у засіданні бере участь не менше
ніж дві третини загального складу ради, та вноситься до книги
протоколів засідань.

14. Рада округу на підставі цього Положення розробляє
положення про округ, яке погоджується з усіма керівниками
суб'єктів округу та затверджується органом управління освітою.

15. Рада округу:

подає пропозиції    органові    управління    освітою    щодо
перерозподілу навчальних годин між навчальними   закладами   -
суб'єктами   округу,   організації   навчально-виховного процесу,
маршрутів шкільних автобусів, що забезпечують підвезення учнів і
педагогічних працівників до місця навчання, роботи та додому,
діяльності    міжбібліотечного    абонементу    для    тимчасового
перерозподілу та формування бібліотечних фондів;

координує проведення виховної роботи з метою ефективного
використання наявної матеріальної бази суб'єктів округу для
позаурочної, гурткової, секційної роботи, організації дозвілля
дітей, учнів, вихованців та їх родин;

сприяє діяльності соціальної, психологічної та логопедичної
служби;

координує разом з районним (міським) науково-методичним
центром методичну роботу, спрямовану на:

- організацію надання навчально-методичних консультацій
працівникам суб'єктів округу;

- удосконалення діяльності методичних об'єднань, інших
структурних підрозділів суб'єктів округу;

- співпрацю з вищими навчальними закладами, закладами
післядипломної освіти та закладами культури;

- звітує про свою діяльність не рідше ніж однин раз на рік,
як правило, наприкінці навчального року на загальних зборах
працівників суб'єктів округу.

Опорний заклад

16. Опорний заклад - навчальний заклад, що надає повну
загальну    середню    освіту,    забезпечений     кваліфікованими
педагогічними   кадрами,   має   сучасну   матеріально-технічну і
навчально-методичну базу, зручне   розташування   і   забезпечує
допрофільну підготовку та профільне навчання, поглиблене вивчення
окремих предметів.

17. Під час утворення опорного закладу беруться до уваги:

потреби у забезпеченні певних напрямів спеціалізації,
допрофільної підготовки та профільного навчання;

здатність забезпечити на належному рівні організацію
допрофільної підготовки та профільного навчання;

рівень забезпечення висококваліфікованими педагогічними
кадрами;

наявність належної матеріально-технічної бази (навчальних
кабінетів із сучасним обладнанням, високошвидкісного доступу до
Інтернету, спортивних об'єктів);

укомплектування бібліотечного фонду підручниками,
науково-методичною, художньою та довідковою літературою;

зручність та наявність автомобільних доріг з твердим
покриттям для забезпечення безпечного підвезення учнів і
педагогічних працівників до місця навчання, роботи та додому.

18. Основними завданнями опорного закладу є:

забезпечення допрофільної підготовки та профільного навчання;

концентрація та ефективне використання кадрових,
інформаційних, матеріальних, фінансових ресурсів, спрямованих на
задоволення освітніх потреб учнів;

надання методичної допомоги суб'єктам округу за напрямами
діяльності;

впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний
процес;

створення єдиної системи виховної роботи;

організація співпраці із суб'єктами округу, іншими
навчальними закладами та закладами культури.

19. Навчально-виховний процес в опорному закладі здійснюється
відповідно до робочого навчального плану з конкретизацією
варіативної складової частини і визначенням профілю (профілів)
навчання.

20. Опорний заклад може мати свій штатний розпис,
затверджений в установленому порядку, в якому додатково
передбачаються штатні одиниці.

21. Управління опорним закладом здійснюється відповідно до
вимог законодавства в галузі освіти, його статуту та цього
Положення.

22. Опорний заклад може мати у своєму складі інтернат з
частковим або повним утриманням учнів (вихованців).

Організація навчально-виховного процесу в окрузі

23. Організація навчально-виховного процесу в окрузі
регламентується договором про спільну освітню діяльність,
положенням про округ та нормативно-правовими актами, що визначають
напрями діяльності суб'єктів округу.

24. Суб'єкти округу провадять діяльність відповідно до
спільного плану роботи, що розробляється керівниками суб'єктів
округу та затверджується радою округу, а також власного річного і
перспективного планів.

25. З метою належної організації допрофільної підготовки та
профільного навчання за пропозицією ради округу орган управління
освітою може приймати рішення про перерозподіл годин у межах
навчальних планів суб'єктів округу. У такому разі для організації
навчально-виховного процесу складається єдиний робочий навчальний
план суб'єктів округу та встановлюється режим їх роботи.

26. Єдиний робочий навчальний план суб'єктів округу
складається колегіально за участю всіх керівників (заступників
керівників) суб'єктів округу та узгоджується з робочими
навчальними планами закладів, що входять до складу округу.

27. У разі коли допрофільна підготовка та профільне навчання
забезпечуватиметься на базі опорного закладу, предмети, можуть
викладатися як педагогічними працівниками опорного закладу, так і
викладачами навчальних закладів - суб'єктів округу.

28. До проведення факультативних занять, курсів за вибором,
занять у спортивних гуртках та спортивних секціях можуть
залучатися працівники закладів культури, охорони здоров'я,
фізичної культури і спорту на договірних умовах відповідно до
законодавства.

29. Режим роботи суб'єктів округу встановлюється у межах
часу, визначеного в установленому порядку єдиним робочим
навчальним планом суб'єктів округу.

30. Розклад навчальних занять суб'єктів округу складається
відповідно до єдиного робочого навчального плану суб'єктів округу
з дотриманням педагогічних та санітарно-епідеміологічних правил і
норм.

31. Єдиний робочий навчальний план суб'єктів округу, режим
роботи, розклад навчальних занять, маршрути шкільних автобусів
погоджуються з керівниками навчальних закладів - суб'єктів округу
та затверджуються органом, до сфери управління якого вони
належать.

32. У разі коли учні (вихованці) здобувають знання за обраним
профілем навчання на базі навчальних закладів - суб'єктів округу:

для обліку відвідування занять та оцінювання їх знань у
навчальному закладі ведеться окремий журнал;

результати оцінювання рівня знань, здобутих учнями
(вихованцями) після закінчення семестру (навчального року),
проведення державної підсумкової атестації крім журналу фіксуються
у відомості, що затверджується керівником навчального закладу.
Відомість передається до навчального закладу, до якого зарахований
учень (вихованець), який переносить результати оцінювання до
класних журналів на сторінку "Зведений облік навчальних досягнень
учнів (вихованців)";

державна підсумкова атестація з навчальних предметів, що
вивчаються учнями (вихованцями) суб'єктів округу в іншому
навчальному закладі, проводиться у цьому закладі.

33. З метою координації навчально-виховного процесу в окрузі
не рідше ніж один раз на рік проводяться спільні засідання
педагогічної ради суб'єктів округу. Протоколи таких засідань
вносяться до книги протоколів засідань педагогічних рад кожного
суб'єкта округу.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 27 серпня 2010 р. N 777
Київ

Про затвердження Положення про освітній округ

Затвердити Положення про освітній округ, що додається.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 серпня 2010 р. N 777

ПОЛОЖЕННЯ
про освітній округ

Загальні положення

3. Округ утворюється з метою:

організації в межах адміністративно-територіальної одиниці
ефективної системи освіти;

ефективного використання творчого потенціалу педагогічних
працівників навчальних закладів;

5. Суб'єктами округу незалежно від підпорядкування, типу і
форми власності можуть бути:

дошкільні навчальні заклади;

загальноосвітні навчальні заклади (в тому числі
навчально-виховні комплекси);

позашкільні навчальні заклади;

міжшкільні навчально-виробничі комбінати;

професійно-технічні навчальні заклади;

вищі навчальні заклади;

заклади культури (бібліотеки, музеї, будинки культури та
інші);

заклади фізичної культури і спорту;

підприємства;

громадські організації.

6. Округ може мати власну назву.

Порядок утворення округу

7. Для утворення округу орган управління освітою:

визначає місцезнаходження округу з урахуванням розміщення
його суб'єктів і транспортного забезпечення;

місцезнаходження округу;

перелік суб'єктів округу;

права та обов'язки суб'єктів округу та учасників
навчально-виховного процесу;

особливості організації навчально-виховного процесу;

організація підвезення учнів і педагогічних працівників до
місця навчання, роботи та додому.

Рада округу

15. Рада округу:

сприяє діяльності соціальної, психологічної та логопедичної
служби;

координує разом з районним (міським) науково-методичним
центром методичну роботу, спрямовану на:

- організацію надання навчально-методичних консультацій
працівникам суб'єктів округу;

- удосконалення діяльності методичних об'єднань, інших
структурних підрозділів суб'єктів округу;

- співпрацю з вищими навчальними закладами, закладами
післядипломної освіти та закладами культури;

Опорний заклад

17. Під час утворення опорного закладу беруться до уваги:

потреби у забезпеченні певних напрямів спеціалізації,
допрофільної підготовки та профільного навчання;

здатність забезпечити на належному рівні організацію
допрофільної підготовки та профільного навчання;

рівень забезпечення висококваліфікованими педагогічними
кадрами;

18. Основними завданнями опорного закладу є:

забезпечення допрофільної підготовки та профільного навчання;

надання методичної допомоги суб'єктам округу за напрямами
діяльності;

впровадження інноваційних технологій в навчально-виховний
процес;

створення єдиної системи виховної роботи;

організація співпраці із суб'єктами округу, іншими
навчальними закладами та закладами культури.

22. Опорний заклад може мати у своєму складі інтернат з
частковим або повним утриманням учнів (вихованців).

Організація навчально-виховного процесу в окрузі

для обліку відвідування занять та оцінювання їх знань у
навчальному закладі ведеться окремий журнал;

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 28 березня 2002 р. N 379

Київ

Про затвердження Державної

програми "Вчитель"

На виконання статті 1 Указу Президента України від 9 жовтня

2001 р. N 941 ( 941/2001 ) "Про додаткові заходи щодо забезпечення

розвитку освіти в Україні" Кабінет Міністрів України

п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Державну програму "Вчитель" (далі - Програма),

що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади

під час формування проекту Державного бюджету України на

2003-2012 роки передбачати видатки на виконання Програми.

3. Рекомендувати Раді міністрів Автономної Республіки Крим,

обласним, Київській та Севастопольській міським державним

адміністраціям підготувати у тримісячний термін регіональні

програми "Вчитель", передбачати у проектах місцевих бюджетів на

2003-2012 роки кошти на виконання цих програм.

Прем'єр-міністр України А.КІНАХ

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 28 березня 2002 р. N 379

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА "ВЧИТЕЛЬ"

Загальна частина

Освіта є пріоритетною сферою в соціально-економічному,

духовному і культурному розвитку Української держави. Ключова роль

у системі освіти належить учителю. Саме через діяльність педагога

реалізується державна політика, спрямована на зміцнення

інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток

вітчизняної науки і техніки, збереження і примноження культурної

спадщини.

Напрями державної політики в сфері освіти визначено

Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законами України "Про освіту"

( 1060-12 ), "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), "Про загальну

середню освіту" ( 651-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ),

"Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ), "Про вищу освіту"

( 2984-14 ), відповідними актами Президента України та Кабінету

Міністрів України.

Досягнуті результати розбудови національної системи освіти,

її демократизації за роки незалежності України проаналізовано на

II Всеукраїнському з'їзді працівників освіти (2001 рік), її

подальшу стратегію визначено у Національній доктрині розвитку

освіти.

Перехід від індустріального до інформаційно-технологічного

суспільства неможливий без впровадження особистісно орієнтованих

технологій навчання, максимальної індивідуалізації навчального

процесу, створення умов для саморозвитку і самонавчання дітей,

осмисленого визначення ними своїх можливостей і життєвих

цінностей.

Водночас система освіти ще позбавлена належної державної

підтримки, зокрема у посиленні кадрового потенціалу та поліпшенні

фінансування, і насамперед - оплати праці педагогічних

працівників, приведенні її рівня у відповідність з вимогами

законодавства, а також у забезпеченні сучасними навчальними та

інформаційними засобами, зміцненні матеріально-технічної бази

навчальних закладів.

Не подолано вплив негативних чинників, що спричиняють відплив

висококваліфікованих педагогічних працівників до інших сфер.

З кожним роком стає відчутнішою нестача вчителів, вихователів,

майстрів виробничого навчання та інших педагогічних працівників.

Професія вчителя втрачає престиж. Існує невідповідність між

суспільною роллю і соціальним статусом педагога.

Потребує вдосконалення система підготовки педагогічних

працівників для професійно-технічних навчальних закладів. Мережа

спеціалізованих вищих навчальних закладів, що забезпечують

підготовку викладачів, майстрів виробничого навчання та педагогів

професійного навчання за галузями виробництва та сферами

діяльності, ще недостатня.

Відчутними є також негативні соціальні наслідки, пов'язані із

зменшенням у навчальних закладах питомої ваги педагогів-чоловіків.

Особливо це стосується керівного складу навчальних закладів

державної та комунальної форми власності.

Не врегульованими залишаються питання прогнозування потреби в

педагогічних працівниках, визначення обсягів державного замовлення

на їх підготовку. Спостерігається міжрегіональна диспропорція в

обсягах підготовки педагогів, не відпрацьовано механізм

інформування випускників про наявність вакансій у навчальних

закладах тощо.

Не вирішено ряд питань, пов'язаних з професійною орієнтацією

учнів, особливо сільських, на педагогічні професії та попередньою

підготовкою їх до вступу у вищі навчальні заклади.

Необхідно вдосконалити механізм цільової підготовки вчителів,

насамперед гостродефіцитних спеціальностей, та їх працевлаштування

як у міській, так і в сільській місцевості.

Потребує оновлення зміст педагогічної освіти, зокрема

стосовно забезпечення випереджувального спрямування підготовки

педагогічних працівників, оптимального співвідношення між

професійно-педагогічною, фундаментальною та соціально-гуманітарною

підготовкою вчителя. Необхідно ліквідувати розрив між змістом

педагогічної освіти і досягненнями педагогічної науки та практики,

здійснювати наукове супроводження інноваційних технологій.

З переходом загальноосвітніх навчальних закладів на новий

зміст освіти, структуру і 12-річний термін навчання відчувається

гостра потреба в навчально-методичних посібниках з психології і

педагогіки, методики навчання та виховання.

Важливою є також проблема поліпшення культурологічної, мовної

(з української та іноземних мов), психолого-педагогічної,

комп'ютерної, методичної, практичної підготовки вчителів. Зокрема,

для забезпечення в повному обсязі передбаченого типовими

навчальними планами переходу до вивчення іноземної мови починаючи

з 2 класу необхідно здійснювати підготовку вчителів іноземної мови

до роботи в початковій школі, для чого розробити і впровадити

сучасні технології, що базуються на розвитку мовленнєвої

діяльності учнів.

У системі педагогічної освіти повільно впроваджуються

багатоваріантні моделі і програми здобуття педагогічної освіти, не

забезпечується диференційована підготовка педагогічних працівників

для роботи з обдарованими дітьми у навчальних закладах нового

типу. Особливо гостро постала проблема вдосконалення підготовки

вчителів для роботи з дітьми, які мають вади у фізичному,

розумовому і психічному розвитку.

До числа пріоритетних і невідкладних у сфері технологічної

модернізації педагогічної освіти та професійної діяльності вчителя

належать завдання комп'ютеризації навчальних закладів,

інформатизації навчально-виховного процесу.

Через відсутність єдиного центру педагогічної інформації та

інформаційно-комунікаційної мережі обміну нею поки що недостатньо

використовується потенціал наукових педагогічних бібліотек та

бібліотек навчальних закладів.

Не відповідає нинішнім запитам учителя система післядипломної

освіти через недостатні індивідуалізацію та варіативність змісту і

форм професійного вдосконалення педагогічних працівників. Повільно

впроваджується така форма підвищення кваліфікації і перепідготовки

педагогів, як дистанційна освіта.

Незначну роль у підвищенні рівня психолого-педагогічної

компетентності населення відіграє педагогічна просвіта.

Недостатньою є участь регіонів у розв'язанні проблем освіти,

зокрема не вишукуються можливості поліпшення матеріального

становища педагогічних працівників, заохочення їх до новаторства у

навчанні, вихованні та громадській діяльності, зміцненні

матеріальної бази навчальних закладів.

Державна програма "Вчитель" спрямована на розв'язання

проблем, пов'язаних з підготовкою, професійною діяльністю та

післядипломною освітою педагогічних працівників, на забезпечення

гарантованої державної підтримки у цій сфері.

Мета та основні завдання

Метою Програми є визначення невідкладних і перспективних

заходів щодо реалізації основних напрямів модернізації системи

освіти з урахуванням вимог сучасного інформаційно-технологічного

суспільства, забезпечення економічних і соціальних гарантій

професійної самореалізації педагогічних працівників та утвердження

їх високого соціального статусу в суспільстві.

Цієї мети передбачається досягти шляхом вирішення таких

основних завдань:

оптимізація кадрового забезпечення навчальних закладів;

модернізація системи підготовки педагогічних працівників;

оновлення змісту і форм професійної діяльності педагогічних

працівників, удосконалення післядипломної освіти;

підвищення ролі вчителя у формуванні громадянського

суспільства;

поглиблення міжнародного співробітництва у сфері новітніх

педагогічних технологій та розширення співпраці з діаспорою;

підвищення рівня соціально-економічного і фінансового

забезпечення підготовки педагогічних працівників, їх професійної

діяльності та післядипломної освіти.

Програму розроблено на період до 2012 року і з урахуванням

поступовості переходу загальноосвітніх навчальних закладів на

новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання передбачено

реалізувати поетапно:

2002-2005, 2006-2010 і 2011-2012 роки.

Фінансове і ресурсне забезпечення виконання Програми

Фінансування виконання Програми здійснюватиметься в межах

асигнувань, передбачених центральним та місцевим органам

виконавчої влади, що є виконавцями заходів Програми, у державному

і місцевих бюджетах, та з інших джерел, не заборонених

законодавством:

(тис. гривень)

------------------------------------------------------------------

Рік | Орієнтовний обсяг | У тому числі

| фінансування |-----------------------------------

| | державний | місцеві | інші

| | бюджет | бюджети | джерела

------------------------------------------------------------------

I етап (2002-2005 роки)

2002

2003 12741 9044 3390 307

2004 14721 11129 3290 302

2005 16818,5 11426,5 5090 302

------------------------------------------------------------------

Разом 44280,5 31599,5 11770 911

II етап (2006-2010 роки)

2006 15333,5 9941,5 5090 302

2007 14921 9429 5190 302

2008 14686 9169 5190 327

2009 14071 8559 5190 322

2010 14071 8559 5190 322

------------------------------------------------------------------

Разом 73082,5 45657,5 25850 1575

III етап (2011-2012 роки)

2011 14071 8559 5190 322

2012 13671 8259 5090 322

------------------------------------------------------------------

Разом 27742 16818 10280 644

------------------------------------------------------------------

Усього 145105 94075 47900 3130

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, які

визначені відповідальними виконавцями Програми, Академія

педагогічних наук, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,

обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

щороку передбачають у відповідних бюджетах цільові кошти на

фінансування виконання основних завдань і заходів Програми.

Очікувані результати виконання Програми

Виконання основних завдань і заходів Програми забезпечить:

науково обгрунтоване довгострокове прогнозування потреби у

педагогічних і науково-педагогічних працівниках;

стабілізацію кадрового складу дошкільних, загальноосвітніх,

позашкільних, професійно-технічних і вищих навчальних закладів;

оптимізацію мережі вищих навчальних закладів, у яких

здійснюється підготовка педагогічних працівників, та закладів

післядипломної освіти, їх інтеграцію для впровадження системи

неперервної педагогічної освіти;

розроблення та впровадження нового механізму відбору

обдарованої молоді для одержання педагогічної спеціальності;

оновлення змісту підготовки педагогічних працівників, системи

неперервної педагогічної освіти протягом усього життя з

урахуванням вимог сучасного інформаційно-технологічного

суспільства; створення діяльнісно орієнтованої системи професійної

підготовки вчителів;

розроблення і видання навчально-методичних посібників для

студентів вищих педагогічних навчальних закладів та педагогічних

працівників;

створення національної науково-педагогічної інформаційної

системи;

комп'ютеризацію навчальних закладів, оснащення їх

телекомунікаційними засобами та впровадження сучасних педагогічних

технологій;

підвищення професійного рівня педагогічних працівників;

підвищення престижу педагогічної професії у суспільстві та

утвердження високого соціального статусу вчителя;

інтенсифікацію процесу входження України в

загальноєвропейський та світовий освітній простір, збагачення

національної освіти зарубіжними інноваційними технологіями

навчання та розширення зв'язків з діаспорою;

поліпшення соціально-економічного становища вчителів,

морального і матеріального стимулювання їх професійної діяльності.

Управління Програмою та контроль за її виконанням

Організація виконання Програми покладається на МОН.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, які

визначені відповідальними виконавцями Програми, Академія

педагогічних наук розробляють заходи на виконання Програми.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,

Академія педагогічних наук, Рада міністрів Автономної Республіки

Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські

держадміністрації щороку до 1 грудня інформують МОН про хід

виконання завдань і заходів Програми.

МОН щороку до 1 січня інформує Кабінет Міністрів України про

хід виконання завдань і заходів Програми.

Внесення змін до Державної програми "Вчитель" здійснюється

Кабінетом Міністрів України за поданням МОН.

ОСНОВНІ ЗАХОДИ

щодо виконання Програми

(тис. гривень)

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Зміст заходу | Відповідальні | Термін |Орієнтовний | У тому числі

| виконавці | виконання, | обсяг |--------------------------------

--------------------------------------------------------------------------------------------------------

Оптимізація кадрового забезпечення навчальних закладів

1. Розроблення та МОН, Академія 2003

випробування педагогічних

науково-теоретичної моделі наук,

довгострокового Мінекономіки,

прогнозування потреби у Мінпраці

педагогічних та

науково-педагогічних

працівниках для дошкільних,

загальноосвітніх,

позашкільних,

професійно-технічних і

вищих педагогічних

навчальних закладів

2. Визначення на МОН, 2003

період до 2012 року потреби Мінекономіки,

у педагогічних та Мінпраці, Рада

науково-педагогічних міністрів

працівниках для дошкільних, Автономної

загальноосвітніх, Республіки Крим,

позашкільних, обласні,

професійно-технічних і Київська та

вищих педагогічних Севастопольська

навчальних закладів міські

держадміністрації

3. Забезпечення Мінекономіки, 2003-2012

щорічного формування Мінфін, МОН,

державного замовлення на Рада міністрів

підготовку педагогічних Автономної

працівників у вищих Республіки Крим,

навчальних закладах обласні,

Київська та

Севастопольська

міські

держадміністрації

4. Забезпечення Мінекономіки, 2003-2012

щорічного формування МОН, Академія

державного замовлення на педагогічних

підготовку наук

науково-педагогічних

працівників (педагогіка,

психологія, методика

навчання та виховання) в

аспірантурі і докторантурі

вищих навчальних закладів

та наукових установ

Академії педагогічних наук

5. Розроблення МОН, 2003

механізму реалізації Мінекономіки,

неперервності педагогічної Мінфін, Рада

освіти: міністрів

Автономної

для здобуття Республіки Крим,

випускниками вищих обласні,

педагогічних навчальних Київська та

закладів I-II рівнів Севастопольська

акредитації повної вищої міські

педагогічної освіти за держадміністрації

державним замовленням у

вищих педагогічних

навчальних закладах III-IV

рівнів

                                

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                   від 27 серпня 2010 р. N 778 
                               Київ 

      { Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ 
        N 96 ( 96-2018-п ) від 21.02.2018 } 

                  Про затвердження Положення про 
                загальноосвітній навчальний заклад 

         { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 
           N  28 (  28-2014-п ) від 22.01.2014 
           N 671 ( 671-2016-п ) від 27.09.2016 
           N 576 ( 576-2017-п ) від 09.08.2017 } 
 

     Відповідно до статті 9 Закону України "Про  загальну  середню 
освіту" (      651-14      )     Кабінет     Міністрів     України 
п о с т а н о в л я є: 

     1. Затвердити  Положення  про   загальноосвітній   навчальний 
заклад, що додається. 

     2. Визнати такими,  що втратили чинність,  постанови Кабінету 
Міністрів України згідно з переліком, що додається. 
 

     Прем'єр-міністр України                              М.АЗАРОВ 

     Інд. 28 
 

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО 
                             постановою Кабінету Міністрів України 
                                  від 27 серпня 2010 р. N 778 

                            ПОЛОЖЕННЯ 
              про загальноосвітній навчальний заклад 
 

                         Загальна частина 

     1. Це   Положення   визначає   основні   засади    діяльності 
загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності. 

     2. У   цьому   Положенні   терміни   вживаються  у  значенні, 
наведеному в  Законі  України  "Про   загальну   середню   освіту" 
( 651-14 ). 

     3. Загальноосвітній навчальний заклад (далі - заклад) у своїй 
діяльності керується Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законами 
України "Про  освіту"  ( 1060-12 ),  "Про загальну середню освіту" 
( 651-14  ),  іншими  законодавчими  актами  України,  постановами 
Верховної  Ради  України,  актами  Президента України,  прийнятими 
відповідно до Конституції  (  254к/96-ВР  )  та  законів  України, 
Кабінету   Міністрів  України,  наказами  МОН,  інших  центральних 
органів виконавчої влади,  рішеннями місцевих  органів  виконавчої 
влади  та  органів  місцевого  самоврядування,  цим  Положенням та 
Статутом такого закладу. 

     4. Заклад може бути заснований на державній,  комунальній  чи 
приватній формі власності. 

     5. Заклад є юридичною особою, має рахунки в установах банків, 
самостійний баланс, штамп, печатку. 

     6. Типи закладів  визначені  Законом  України  "Про  загальну 
середню  освіту"  (  651-14  )  відповідно  до  освітнього  рівня, 
здобуття   якого   забезпечується   закладом,   та    особливостей 
учнівського контингенту. 

     7. Положення   про  відповідний  тип  закладу  з  урахуванням 
особливостей  і  специфіки   його   діяльності   розробляється   і 
затверджується МОН. 

     8. Створення,  реорганізація  та  ліквідація загальноосвітніх 
навчальних закладів здійснюється відповідно до Закону України "Про 
загальну  середню  освіту"  (  651-14  ) у порядку,  встановленому 
Кабінетом Міністрів України. 

     9. Заклад діє на  підставі  статуту,  який  розробляється  на 
основі  цього  Положення та положення про відповідний тип закладу, 
типового статуту, затвердженого МОН. 

     Статут державного  та  комунального  закладу   затверджується 
відповідним органом управління освітою,  статут приватного закладу 
затверджується  його  власником  та  погоджується  з   відповідним 
органом управління освітою. 

     Статут закладу реєструється місцевим органом виконавчої влади 
або органом місцевого самоврядування. 

     10. Класи у закладі формуються за погодженням  з  відповідним 
органом управління освітою згідно з нормативами їх наповнюваності, 
встановленими законодавством,  з урахуванням наявності  приміщень, 
що   відповідають  санітарно-гігієнічним  вимогам  для  здійснення 
навчально-виховного процесу,  та відповідно до  кількості  поданих 
заяв про зарахування до закладу. 

     11. Заклади,  розташовані у селах і селищах, формують класи з 
урахуванням демографічної ситуації, а в разі, коли кількість дітей 
менша  за  визначену нормативами їх наповнюваності,  - організують 
заняття за індивідуальною формою навчання. 

     12. З урахуванням потреб населення та  місцевих  умов  заклад 
приймає  рішення про створення груп продовженого дня,  пришкільних 
інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за 
рахунок власника. 

     Заклад приймає  рішення  про  створення  класів з поглибленим 
вивченням  предметів,  класів   (груп)   з   вечірньою   (заочною, 
дистанційною)  формою навчання,  спеціальних та інклюзивних класів 
для навчання дітей з особливими освітніми потребами за погодженням 
з місцевими органами управління освітою. 

     13. З   урахуванням  освітніх  запитів  населення,  кадрового 
забезпечення та матеріально-технічної  і  методичної  бази  заклад 
організує   навчання   в  старшій  школі  за  одним  або  кількома 
профільними напрямами. 

     14. З метою здійснення профорієнтаційної роботи, профільного, 
трудового та професійного навчання заклади можуть направляти учнів 
шкіл до  міжшкільних  навчально-виробничих  комбінатів.  Заклад  і 
комбінат  узгоджують  порядок  спільної  роботи,  розклад  занять, 
навчальне навантаження.  Заклад бере участь у комплектуванні груп, 
здійснює систематичний контроль за відвідуванням учнями навчальних 
занять у комбінаті, їх успішністю. 

     15. Індивідуальне навчання та навчання  екстерном  у  закладі 
організовуються  відповідно до положень про індивідуальне навчання 
та  екстернат  (  z0416-17 ) у системі загальної середньої освіти, 
затверджених МОН. 

     16. Поділ  класів  на  групи для вивчення окремих предметів у 
державному  та  комунальному   закладі   здійснюється   згідно   з 
нормативами, встановленими МОН. 

     У приватному  закладі  поділ  класів на групи здійснюється за 
рішенням педагогічної ради з урахуванням  умов  роботи  закладу  і 
пропозицій батьків, або осіб, що їх замінюють. 

       Зарахування учнів (вихованців) до загальноосвітнього 
              навчального закладу та їх відрахування 

     17. Місцеві органи  виконавчої  влади  або  органи  місцевого 
самоврядування   закріплюють  за  закладами  відповідну  територію 
обслуговування і до  початку  навчального  року  беруть  на  облік 
учнів, які мають їх відвідувати. 

     18. Зарахування учнів (вихованців) до всіх класів комунальних 
шкіл I-III ступеня здійснюється  без  проведення  конкурсу  і,  як 
правило, відповідно до території обслуговування. 

     19. Зарахування  учнів  до  спеціалізованих  шкіл  (класів) з 
поглибленим     вивченням     окремих     предметів,      гімназій 
(гімназій-інтернатів), ліцеїв    (ліцеїв-інтернатів),   колегіумів 
(колегіум-івінтернатів) державної та комунальної  форми  власності 
здійснюється на конкурсній основі в порядку, встановленому МОН. 

     20. Порядок   зарахування   учнів   до   приватного   закладу 
визначається керівником закладу і затверджується його  засновником 
(власником). 

     21. Керівник    закладу   зобов'язаний   вжити   заходів   до 
ознайомлення дітей та їх батьків або осіб,  які  їх  замінюють,  з 
порядком   зарахування   до   закладу,  його  статутом,  правилами 
внутрішнього розпорядку та іншими  документами,  що  регламентують 
організацію навчально-виховного процесу. 

     22. Зарахування учнів до закладу здійснюється, як правило, до 
початку навчального року за наказом його керівника. 

     Для зарахування учня до закладу  батьки  або  особи,  які  їх 
замінюють,  подають заяву,  копію свідоцтва про народження дитини, 
медичну довідку встановленого зразка,  особову справу (крім дітей, 
які  вступають  до  першого  класу),  до  навчального  закладу III 
ступеня - документ про відповідний рівень освіти. 

     Для  зарахування  учня до загальноосвітньої школи - інтернату 
I-III  ступеня  батьки  або  особи,  які  їх  замінюють, додатково 
подають   рішення   комісії  з  питань  захисту  прав  дитини  про 
доцільність   влаштування  дитини  до  загальноосвітньої  школи  - 
інтернату I-III ступеня. { Пункт 22 доповнено новим абзацом згідно 
з Постановою КМ N 576 ( 576-2017-п ) від 09.08.2017 } 

     До першого класу зараховуються,  як  правило,  діти  з  шести 
років. 

     23.  Зарахування учнів до загальноосвітньої школи - інтернату 
I-III  ступеня проводиться у разі, коли через стан здоров’я, режим 
робочого  часу  батьків  дитини  або  осіб, які їх замінюють (крім 
батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних 
батьків),   ускладнюється   виховання  і  догляд  дитини  (тривале 
стаціонарне  лікування,  роз’їзний характер роботи, змінна робота, 
вахтовий  метод  роботи)  або на момент прийняття рішення відсутня 
можливість   влаштування  дитини-сироти  або  дитини,  позбавленої 
батьківського піклування, до сімейних форм виховання. 

     Обставини,   які   є  підставою  для  влаштування  дитини  до 
загальноосвітньої  школи  -  інтернату  I-III  ступеня,  розглядає 
комісія з питань захисту прав дитини. 

     Зарахування  учнів  до  загальноосвітньої  школи  - інтернату 
I-III   ступеня  проводиться  у  порядку,  встановленому  МОН,  на 
підставі  рішення  комісії з питань захисту прав дитини на період, 
що  не  перевищує одного навчального року. У разі зарахування учня 
після   початку   навчального   року   час   його   перебування  в 
школі-інтернаті не може перевищувати поточного навчального року. 

     Рішення  про  зарахування  учнів до загальноосвітньої школи - 
інтернату  I-III  ступеня  переглядаються  перед  початком кожного 
навчального року. 

     Зарахування   учнів  до  загальноосвітньої  санаторної  школи 
(школи-інтернату)     проводиться     на     підставі     висновку 
лікарсько-консультативної    комісії    дитячої    поліклініки   і 
відповідного  профільного  лікаря  в порядку, встановленому МОН та 
МОЗ, на період, визначений закладом охорони здоров’я.
{  Пункт  23  в  редакції  Постанови  КМ  N 576 ( 576-2017-п ) від 
09.08.2017 } 

     24. Зарахування та добір учнів  для  навчання  у  спеціальних 
школах  (школах-інтернатах),  їх  переведення  з одного типу таких 
навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних 
психолого-медико-педагогічних      консультацій     у     порядку, 
встановленому МОН. 

     25. Направлення  учнів  (вихованців)   до   шкіл   соціальної 
реабілітації  та  дострокове  їх  відрахування  з таких навчальних 
закладів здійснюється за рішенням суду. 

     26.  Іноземці  та  особи  без  громадянства  зараховуються до 
закладів відповідно до законодавства та міжнародних договорів.
{  Пункт  26  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 28 
( 28-2014-п ) від 22.01.2014 } 

     27. Переведення учнів  (вихованців)  закладів  до  наступного 
класу здійснюється у порядку, встановленому МОН. 

     У разі вибуття учня з населеного пункту батьки або особи, які 
їх замінюють,  подають до закладу  заяву  із  зазначенням  причини 
вибуття. 

     У разі  переходу  учня  до  іншого  навчального  закладу  для 
здобуття загальної середньої  освіти  у  межах  населеного  пункту 
батьки  або особи,  які їх замінюють,  подають до закладу заяву із 
зазначенням причини  переходу  та  довідку,  що  підтверджує  факт 
зарахування дитини до іншого навчального закладу. 

    28.  Учні  гімназій  (гімназій-інтернатів),  ліцеїв   (ліцеїв- 
інтернатів), колегіумів  (колегіумів-інтернатів),  спеціалізованих 
шкіл з поглибленим  вивченням  окремих  предметів,  які  мають  за 
підсумками  річного  оцінювання  початковий  рівень  досягнень   у 
навчанні  хоча  б  з  одного  профільного  предмета,  за  рішенням 
педагогічної  ради  та  відповідно  до  наказу  керівника   можуть 
відраховуватися із зазначених вище закладів. 

     За рішенням педагогічної ради гімназій (гімназій-інтернатів), 
ліцеїв  (ліцеїв-інтернатів),  колегіумів  (колегіумів-інтернатів), 
погодженим  з місцевими органами управління освітою,  як виключний 
засіб  педагогічного  впливу  за  неодноразові  порушення  статуту 
допускається   відрахування   учнів   із  зазначених  закладів  та 
переведення їх до закладу за місцем проживання. 

     29. Порядок  відрахування   учнів   із   приватного   закладу 
визначається його статутом та договором,  укладеним з батьками або 
особами, які їх замінюють. 

     30. Про можливе  відрахування  батьки  учня  (особи,  які  їх 
замінюють)  повинні  бути  поінформовані  не  пізніше  ніж за один 
місяць  у  письмовій  формі.  У  двотижневий  строк  до  можливого 
відрахування  письмово  повідомляється орган управління освітою за 
місцем проживання учня. За сприяння відповідного органу управління 
освітою такі учні переводяться до іншого навчального закладу. 

     Батьки або  особи,  які  їх замінюють,  мають право оскаржити 
рішення педагогічної  ради  закладу  щодо  відрахування  дитини  з 
гімназії (гімназії-інтернату),  ліцею (ліцею-інтернату), колегіуму 
(колегіуму-інтернату),   спеціалізованої   школи   з   поглибленим 
вивченням   окремих   предметів  до  місцевого  органу  управління 
освітою. 

     Рішення про відрахування із закладу будь-якого типу та  форми 
власності   дітей-сиріт   та   дітей,   позбавлених  батьківського 
піклування,  приймається  лише  за   згодою   органів   опіки   та 
піклування.  За  сприяння  відповідного  органу управління освітою 
такі діти переводяться до іншого навчального закладу. 

             Організація навчально-виховного процесу 

     31. Навчально-виховний процес у закладі  незалежно  від  його 
підпорядкування, типу і форми власності здійснюється відповідно до 
робочих навчальних планів,  складених на основі типових навчальних 
планів, затверджених МОН. 

     У робочому  навчальному плані закладу з урахуванням його типу 
та профілю навчання конкретизується варіативна  частина  державних 
стандартів освіти. 

     Індивідуалізація і    диференціація    навчання   у   закладі 
забезпечуються  шляхом  реалізації  інваріантної  та   варіативної 
частини. 

     32. Робочі  навчальні плани державного і комунального закладу 
затверджуються   відповідним   органом   управління   освітою,   а 
приватного  закладу  -  засновником  (власником)  за погодженням з 
відповідним органом управління освітою. 

     Експериментальні та  індивідуальні  робочі  навчальні   плани 
закладу погоджуються з МОН за поданням Міністерства освіти і науки 
Автономної Республіки Крим,  управлінь освіти обласних,  Київської 
та Севастопольської міських держадміністрацій. 

     33. Заклад забезпечує відповідність рівня загальної середньої 
освіти державним стандартам освіти, єдність навчання і виховання. 

     34. Заклад працює за  навчальними  програмами,  підручниками, 
посібниками, що мають відповідний гриф МОН, і забезпечує виконання 
навчально-виховних завдань на кожному ступені навчання  відповідно 
до вікових особливостей та природних здібностей дітей. 

     35. Заклад   обирає   форми,  засоби  і  методи  навчання  та 
виховання відповідно до Законів України "Про освіту" ( 1060-12  ), 
"Про  загальну  середню  освіту"  (  651-14  )  та свого статуту з 
урахуванням  специфіки  закладу,  профілю  та  інших  особливостей 
організації навчально-виховного процесу. 

     36. Навчально-виховний   процес  у  закладі  здійснюється  за 
груповою та індивідуальною формою навчання. 

     37. Відповідно  до  поданих  батьками  або  особами,  які  їх 
замінюють,  заяв  заклад  за  погодженням  з  відповідним  органом 
управління освітою створює  умови  для  прискореного  навчання  та 
навчання екстерном. 

     38. У гімназії (гімназії-інтернаті), ліцеї (ліцеї-інтернаті), 
колегіумі (колегіумі-інтернаті),  спеціалізованій школі (класі)  з 
поглибленим  вивченням  окремих предметів навчально-виховна робота 
поєднується    з    науково-методичною,    науково-дослідною    та 
експериментальною роботою. 

     39. Державні  і  комунальні заклади можуть виконувати освітні 
програми і надавати платні послуги на договірній основі  згідно  з 
переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. 

     Порядок надання   платних   послуг   затверджується   МОН  за 
погодженням з Мінфіном та Мінекономрозвитку. { Абзац другий пункту 
39 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 28 ( 28-2014-п ) 
від 22.01.2014 } 

     40. Навчальний  рік  у  закладі  будь-якого  типу   і   форми 
власності  починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня 
наступного року. 

     41. Структура навчального року (тривалість навчальних занять, 
поділ   на   чверті,   семестри   (триместри)   та   режим  роботи 
встановлюються  закладом  у  межах  часу,  передбаченого   робочим 
навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління 
освітою. 

     У зонах екологічного  лиха  та  епідемій  місцевими  органами 
виконавчої   влади   та  органами  місцевого  самоврядування  може 
встановлюватися особливий режим роботи закладів, який погоджується 
з органами державної санітарно-епідеміологічної служби. 

     42. Загальна  тривалість канікул протягом навчального року не 
повинна становити менш як 30 календарних днів. 

     43. Тривалість уроків у закладі становить:  у 1-х класах - 35 
хвилин, у 2-4-х класах - 40 хвилин, у 5-11-х (12-х) - 45 хвилин. 

     Зміна тривалості   уроків   допускається   за  погодженням  з 
відповідними   органами   управління    освітою    та    державної 
санітарно-епідеміологічної служби. 

     44. Для  учнів  5-9-х  класів  допускається проведення підряд 
двох уроків під час лабораторних і  контрольних  робіт,  написання 
творів, а також уроків трудового навчання. У 10-11-х (12-х) класах 
допускається проведення  підряд  двох  уроків  з  одного  предмета 
інваріантної та варіативної частини навчального плану і профільних 
дисциплін (предметів). 

     У гімназіях          (гімназіях-інтернатах),           ліцеях 
(ліцеях-інтернатах), колегіумах   (колегіумах-інтернатах),  5-11-х 
класах  спеціалізованих  шкіл  з  поглибленим  вивченням   окремих 
предметів  та  курсів допускається проведення підряд двох уроків з 
одного предмета інваріантної та варіативної частини. 

     45. Заклад може обрати інші,  крім уроку,  форми  організації 
навчально-виховного процесу. 

     46. Тривалість    перерв   між   уроками   встановлюється   з 
урахуванням  потреби  в   організації   активного   відпочинку   і 
харчування учнів, але не менш як 10 хвилин, великої перерви (після 
другого або третього уроку) - 20 хвилин. 

     47. Розклад  уроків  складається   відповідно   до   робочого 
навчального   плану   закладу   з   дотриманням   педагогічних  та 
санітарно-гігієнічних вимог і затверджується керівником закладу. 

     48. Відволікання учнів від навчальних занять для  провадження 
інших видів діяльності забороняється (крім випадків,  передбачених 
законодавством). 

     49. Залучення учнів  до  видів  діяльності,  не  передбачених 
навчальною   програмою   та  робочим  навчальним  планом  закладу, 
дозволяється лише за їх згодою та згодою батьків або осіб,  які їх 
замінюють. 

     50. Зміст,  обсяг  і  характер  домашніх завдань визначаються 
вчителем відповідно до педагогічних і санітарно-гігієнічних  вимог 
з   урахуванням   вимог   навчальних   програм  та  індивідуальних 
особливостей учнів. 

     Домашні завдання учням 1-х класів не задаються. 

        Оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) 

     51. Критерії   оцінювання    навчальних    досягнень    учнів 
(вихованців) закладів визначаються МОН. 

     52. Облік  навчальних  досягнень  учнів (вихованців) протягом 
навчального року здійснюється у класних журналах,  інструкції  про 
ведення   яких   (   z0472-15  )  затверджуються  МОН.  Результати 
навчальної діяльності за рік заносяться до особових справ учнів. 

     53. У першому класі дається  словесна  характеристика  знань, 
умінь  і навичок учнів.  За рішенням педагогічної ради навчального 
закладу може надаватися словесна  характеристика  знань,  умінь  і 
навичок учнів другого класу. 

     У наступних  класах  оцінювання  здійснюється  відповідно  до 
критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців). 

     54. Заклад  може  використовувати  інші  системи   оцінювання 
навчальних досягнень учнів (вихованців) за погодженням з місцевими 
органами  управління  освітою.  При  цьому  оцінки  з   навчальних 
предметів  за  семестри,  рік,  результати  державної  підсумкової 
атестації переводяться у бали відповідно до  критеріїв  оцінювання 
навчальних досягнень учнів (вихованців). 

     55. Доцільність  виставлення  учням  оцінки  з поведінки,  за 
участь у суспільно корисній,  громадській діяльності  та  критерії 
виставлення   такої   оцінки  визначаються  статутом  закладу.  До 
додатків до документів про освіту (свідоцтво про  базову  загальну 
середню   освіту,  атестат  про  повну  загальну  середню  освіту) 
зазначені оцінки не виставляються. 

     56. Навчання у випускних  (4-х,  9-х  і  11-х  (12-х)  класах 
закладу  завершується  державною  підсумковою  атестацією.  Зміст, 
форма і порядок державної підсумкової атестації визначаються МОН. 

     В  окремих  випадках  учні  за  станом  здоров'я ( z0288-13 ) 
або  з  інших  поважних причин можуть бути звільнені від державної 
підсумкової атестації у порядку, що встановлюється МОН та МОЗ. 

     57. Учні початкової школи,  які протягом одного року навчання 
не засвоїли програмний матеріал,  за поданням педагогічної ради та 
згодою  батьків  (осіб,  які  їх  замінюють)   направляються   для 
обстеження   фахівцями  відповідної  психолого-медико-педагогічної 
консультації.  За висновками  зазначеної  консультації  такі  учні 
можуть     продовжувати     навчання    в    спеціальних    школах 
(школах-інтернатах) або навчатися за  індивідуальними  навчальними 
планами і програмами за згодою батьків (осіб, які їх замінюють). 

     58. Учні   початкової   школи,   які  через  поважні  причини 
(хвороба,  інші обставини) за результатами річного  оцінювання  не 
засвоїли   скориговану   до  індивідуальних  здібностей  навчальну 
програму,  можуть  бути,  як  виняток,  залишені  для   повторного 
навчання  у  тому самому класі за рішенням педагогічної ради та за 
згодою батьків (осіб, які їх замінюють). 

     59. За результатами навчання  учням  (випускникам)  видається 
відповідний   документ  (табель,  свідоцтво  про  базову  загальну 
середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту). Зразки 
документів   про   базову   та   повну   загальну  середню  освіту 
затверджуються Кабінетом Міністрів України. 

     60. Учням,  які закінчили основну школу (9-й клас), видається 
свідоцтво про базову загальну середню освіту. 

     Свідоцтво про  базову  загальну  середню  освіту дає право на 
вступ до  школи  III  ступеня,  професійно-технічного  навчального 
закладу, вищого навчального закладу I-II рівня акредитації. 

     61.   Учням   з  порушеннями  розумового  розвитку  видається 
свідоцтво  про  базову  загальну  середню  освіту  за  спеціальною 
програмою. 

     Учням  з помірною розумовою відсталістю видається довідка про 
закінчення повного курсу навчання за спеціальною програмою.
{  Пункт  61  в  редакції  Постанови  КМ  N 671 ( 671-2016-п ) від 
27.09.2016 } 

     62. Учням  (вихованцям),  які  закінчили  старшу  школу  11-й 
(12-й)  клас  або  відповідний  курс  у  професійно-технічному або 
вищому  навчальному  закладі  I-II  рівня  акредитації,  видається 
атестат про повну загальну середню освіту. 

     Атестат про  повну загальну середню освіту дає право на вступ 
до професійно-технічних та вищих навчальних закладів усіх типів  і 
форм власності. 

     63. Випускникам  9-х,  11-х (12-х) класів,  які не атестовані 
хоча б з одного предмета, видається табель успішності. 

     Учні, які не отримали документи про освіту, можуть продовжити 
навчання екстерном. 

     64. Приватний  заклад  видає випускникам документи державного 
зразка про відповідний рівень освіти за наявності ліцензії  та  за 
умови проведення атестації такого закладу. 

     65. За  відмінні  успіхи  в навчанні учні 2-8-х,  10-х (11-х) 
класів  можуть  нагороджуватися  похвальним  листом   "За   високі 
досягнення  у  навчанні",  а  випускники  закладів  III  ступеня - 
похвальною грамотою "За особливі  досягнення  у  вивченні  окремих 
предметів",  медалями  - золотою "За високі досягнення у навчанні" 
або срібною "За досягнення  у  навчанні".  За  відмінні  успіхи  в 
навчанні  випускникам  закладу  II ступеня видається свідоцтво про 
базову загальну середню освіту з відзнакою.  Порядок  нагородження 
учнів за відмінні успіхи у навчанні встановлюється МОН. 

     За успіхи     у     навчанні     (праці)     для    учасників 
навчально-виховного    процесу     статутом     закладу     можуть 
встановлюватися різні форми морального і матеріального заохочення. 

     66. Свідоцтва  про  базову загальну середню освіту,  атестати 
про повну загальну середню освіту та  відповідні  додатки  до  них 
реєструються у книгах обліку та видачі зазначених документів. 

     Контроль за  дотриманням порядку видачі випускникам свідоцтв, 
атестатів,  золотих і срібних медалей, похвальних грамот та листів 
здійснюється  МОН,  іншими центральними органами виконавчої влади, 
до сфери управління яких належать заклади,  відповідними місцевими 
органами управління освітою. 

                    Виховний процес у закладах 

     67. Виховання  учнів (вихованців) у закладах здійснюється під 
час проведення  уроків,  в  процесі  позаурочної  та  позашкільної 
роботи. 

     68. Цілі  виховного процесу в закладах визначаються на основі 
принципів, закладених у Конституції  (  254к/96-ВР  )  та  законах 
України, інших нормативно-правових актах. 

     69. У   закладах   забороняється   утворення   та  діяльність 
організаційних структур  політичних  партій,  а  також  релігійних 
організацій і воєнізованих формувань. 

     Примусове  залучення  учнів (вихованців) закладів до вступу в 
будь-які  громадські об'єднання, громадські, громадсько-політичні, 
релігійні   організації  і  воєнізовані  формування,  а  також  до 
діяльності  в  зазначених об'єднаннях, участі в агітаційній роботі 
та  політичних  акціях  забороняється. { Абзац другий пункту 69 із 
змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 28 ( 28-2014-п ) від 
22.01.2014 } 

     70. Дисципліна в закладах дотримується на основі взаємоповаги 
усіх  учасників  навчально-виховного  процесу,  дотримання  правил 
внутрішнього розпорядку та статуту навчального закладу. 

     Застосування методів  фізичного  та  психічного насильства до 
учнів забороняється. 

               Учасники навчально-виховного процесу 

     71. Учасниками навчально-виховного процесу в закладі  є  учні 
(вихованці), педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі, інші 
спеціалісти  закладу,  керівники,  батьки  або   особи,   які   їх 
замінюють. 

     72. Статус,  права та обов'язки учасників навчально-виховного 
процесу,  їх права та обов'язки визначаються Законами України "Про 
освіту" (  1060-12  ),  "Про  загальну середню освіту" ( 651-14 ), 
іншими актами законодавства,  цим Положенням,  статутом, правилами 
внутрішнього розпорядку закладу. 

     73. Учень (вихованець) - особа,  яка навчається і виховується 
в закладі. 

     74. Учні (вихованці) закладу мають гарантоване державою право 
на: 

     доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти 
у державному та комунальному закладі; 

     вибір певного закладу,  форми навчання,  профільного напряму, 
факультативів, спецкурсів, позакласних занять; 

     безпечні і нешкідливі умови навчання та праці; 

     користування навчально-виробничою,                  науковою, 
матеріально-технічною, культурно-спортивною,  корекційно-відновною 
та лікувально-оздоровчою базою закладу; 

     участь в    різних   видах   навчальної,   науково-практичної 
діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо; 

     отримання додаткових,  у  тому  числі   платних,   навчальних 
послуг; 

     перегляд результатів  оцінювання  навчальних досягнень з усіх 
предметів інваріантної та варіативної частини; 

     участь в роботі органів громадського самоврядування закладу; 

     участь в роботі добровільних самодіяльних об'єднань,  творчих 
студій, клубів, гуртків, груп за інтересами тощо; 

     повагу людської    гідності,   вільне   вираження   поглядів, 
переконань; 

     захист від  будь-яких   форм   експлуатації,   психічного   і 
фізичного  насильства,  від дій педагогічних та інших працівників, 
які порушують їх права, принижують честь і гідність. 

     75. Учні закладу зобов'язані: 

     оволодівати знаннями,  вміннями,  практичними   навичками   в 
обсязі  не  меншому,  ніж визначено Державним стандартом загальної 
середньої освіти; 

     підвищувати свій загальний культурний рівень; 

     брати участь у пошуковій та науковій діяльності, передбаченій 
навчальними   програмами   та   навчальним  планом  закладу,  його 
статутом; 

     дотримуватися вимог законодавства,  моральних,  етичних норм, 
поважати честь і гідність інших учнів та працівників; 

     виконувати вимоги  педагогічних  та інших працівників закладу 
відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу; 

     брати участь у різних видах трудової діяльності; 

     дбайливо ставитися до державного,  громадського і  особистого 
майна, майна інших учасників навчально-виховного процесу; 

     дотримуватися вимог  статуту,  правил внутрішнього розпорядку 
закладу; 

     дотримуватися правил особистої гігієни. 

     76. Учні закладу залучаються за їх згодою та  згодою  батьків 
або осіб,  які їх замінюють,  до самообслуговування,  різних видів 
суспільно  корисної  праці  відповідно   до   статуту   і   правил 
внутрішнього   розпорядку  з  урахуванням  віку,  статі,  фізичних 
можливостей. 

     77. За  невиконання  учасниками  навчально-виховного  процесу 
своїх   обов'язків,   порушення   статуту,   правил   внутрішнього 
розпорядку на  них  можуть  накладатися  стягнення  відповідно  до 
закону. 

     78. Педагогічним  працівником  повинна  бути особа з високими 
моральними  якостями,  яка  має  відповідну  педагогічну   освіту, 
належний     рівень     професійної     підготовки,     забезпечує 
результативність та якість своєї  роботи,  фізичний  та  психічний 
стан  здоров'я  якої  дає  змогу виконувати професійні обов'язки в 
навчальних закладах системи загальної середньої освіти. 

     79. До педагогічної діяльності  у  закладах  не  допускаються 
особи,  яким вона заборонена за медичними показаннями,  за вироком 
суду. Перелік медичних протипоказань щодо провадження педагогічної 
діяльності встановлюється законодавством. 

     80. Призначення  на посаду,  звільнення з посади педагогічних 
та інших працівників закладу,  інші трудові відносини  регулюються 
законодавством  про  працю,  Законом України "Про загальну середню 
освіту" ( 651-14 ) та іншими законодавчими актами. 

     81. Призначення на посаду педагогічних  працівників  гімназій 
(гімназій-інтернатів),   ліцеїв   (ліцеїв-інтернатів),  колегіумів 
(колегіумів-інтернатів),  спеціалізованих   шкіл   з   поглибленим 
вивченням  окремих  предметів  може  здійснюватися  на  конкурсній 
основі.  Порядок проведення  конкурсу  розробляється  закладом  та 
затверджується відповідним органом управління освітою. 

     Обсяг педагогічного    навантаження   вчителів   визначається 
відповідно до законодавства керівником закладу і затверджується  у 
державних  і  комунальних  закладах відповідним органом управління 
освітою, у приватних закладах - засновником (власником). 

     Обсяг педагогічного навантаження  може  бути  менше  тарифної 
ставки  (посадового окладу) лише за письмовою згодою педагогічного 
працівника. 

     Перерозподіл педагогічного навантаження протягом  навчального 
року  допускається  лише в разі зміни кількості годин для вивчення 
окремих предметів,  що передбачається робочим  навчальним  планом, 
або  за  письмовою  згодою  педагогічного працівника з дотриманням 
вимог законодавства про працю. 

     82. Керівник закладу призначає класних керівників, завідуючих 
навчальними    кабінетами,    майстернями,    навчально-дослідними 
ділянками,    права     та     обов'язки     яких     визначаються 
нормативно-правовими актами МОН, правилами внутрішнього розпорядку 
та статутом закладу. 

     83. Не допускається відволікання педагогічних працівників від 
виконання   професійних  обов'язків  крім  випадків,  передбачених 
законодавством. 

     Залучення педагогічних працівників до участі у  видах  робіт, 
не передбачених робочим навчальним планом,  навчальними програмами 
та іншими документами,  що  регламентують  діяльність  навчального 
закладу, здійснюється лише за їх згодою. 

     84. Педагогічні   працівники   закладу  підлягають  атестації 
відповідно до порядку, встановленого МОН. 

     За результатами    атестації     педагогічних     працівників 
визначається   їх   відповідність  займаній  посаді,  присвоюється 
кваліфікаційна категорія (спеціаліст,  спеціаліст другої,  першої, 
вищої   категорії)  та  може  бути  присвоєно  педагогічне  звання 
"старший учитель",  "учитель (вихователь) - методист",  "педагог - 
організатор - методист" та інші. 

     85. Педагогічні працівники закладу мають право: 

     самостійно обирати форми,  методи, способи навчальної роботи, 
не шкідливі для здоров'я учнів; 

     брати участь у роботі  методичних  об'єднань,  нарад,  зборів 
закладу  та  інших  органів  самоврядування  закладу,  в  заходах, 
пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи; 

     обирати форми та здійснювати підвищення  своєї  кваліфікації; 
навчатися   у   вищих   навчальних  закладах  і  закладах  системи 
підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників; 

     проходити атестацію для здобуття відповідної  кваліфікаційної 
категорії та отримувати її в разі успішного проходження атестації; 

     проводити в     установленому    порядку    науково-дослідну, 
експериментальну, пошукову роботу; 

     вносити керівництву  закладу  і  органам  управління  освітою 
пропозиції щодо поліпшення навчально-виховної роботи; 

     на соціальне   і   матеріальне   забезпечення  відповідно  до 
законодавства; 

     об'єднуватися  у  професійні  спілки  та  бути  членами інших 
громадських    об'єднань,    діяльність    яких    не   заборонена 
законодавством;  {  Абзац дев'ятий пункту 85 із змінами, внесеними 
згідно з Постановою КМ N 28 ( 28-2014-п ) від 22.01.2014 } 

     порушувати питання  захисту  прав,  професійної  та  людської 
честі і гідності. 

     86. Педагогічні працівники закладу зобов'язані: 

     забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін 
відповідно  до  навчальних  програм з дотриманням вимог Державного 
стандарту загальної середньої освіти; 

     контролювати рівень навчальних досягнень учнів; 

     нести відповідальність за відповідність оцінювання навчальних 
досягнень учнів критеріям оцінювання,  затвердженим МОН,  доводити 
результати навчальних досягнень учнів до  відома  дітей,  батьків, 
осіб, що їх замінюють, керівника навчального закладу; 

     сприяти розвитку  інтересів,  нахилів та здібностей дітей,  а 
також збереженню їх здоров'я; 

     виховувати повагу   до   державної    символіки,    принципів 
загальнолюдської моралі; 

     виконувати статут  закладу,  правила внутрішнього розпорядку, 
умови трудового договору (контракту); 

     брати участь у роботі педагогічної ради; 

     виховувати в учнів шанобливе  ставлення  до  батьків,  жінок, 
старших  за  віком  осіб;  повагу до народних традицій та звичаїв, 
духовних і культурних надбань народу; 

     готувати учнів до самостійного життя з дотриманням  принципів 
взаєморозуміння,    злагоди   між   усіма   народами,   етнічними, 
національними, релігійними групами; 

     дотримуватися педагогічної етики,  моралі,  поважати особисту 
гідність учнів та їх батьків; 

     постійно підвищувати  свій  професійний  рівень,  педагогічну 
майстерність, рівень загальної і політичної культури; 

     виконувати накази  і  розпорядження   керівника   навчального 
закладу, органів управління освітою; 

     вести відповідну документацію. 

     87. Педагогічні   працівники,   які   систематично  порушують 
статут,  правила внутрішнього  розпорядку  закладу,  не  виконують 
посадових обов'язків,  умови трудового договору (контракту) або за 
результатами   атестації   не   відповідають   займаній    посаді, 
звільняються з роботи згідно із законодавством. 

     88. Права   і  обов'язки  інших  працівників  та  допоміжного 
персоналу  регулюються  трудовим   законодавством,   статутом   та 
правилами внутрішнього розпорядку закладу. 

     89. Батьки учнів та особи, які їх замінюють, мають право: 

     обирати навчальний  заклад  та  форми  навчання  і  виховання 
дітей; 

     створювати батьківські громадські організації та брати участь 
в їх діяльності, обирати і бути обраними до батьківських комітетів 
та органів громадського самоврядування; 

     звертатися до органів управління освітою, керівника закладу і 
органів  громадського самоврядування з питань навчання,  виховання 
дітей; 

     приймати рішення про участь дитини  в  науковій,  спортивній, 
трудовій, пошуковій та інноваційній діяльності закладу; 

     брати участь у заходах, спрямованих на поліпшення організації 
навчально-виховного  процесу  та  зміцнення  матеріально-технічної 
бази закладу; 

     на захист  законних  інтересів  дітей  в органах громадського 
самоврядування  закладу  та  у  відповідних   державних,   судових 
органах. 

     90. Батьки та особи,  які їх замінюють,  є відповідальними за 
здобуття дітьми повної загальної середньої освіти,  їх виховання і 
зобов'язані: 

     створювати умови   для   здобуття  дитиною  повної  загальної 
середньої освіти за будь-якою формою навчання; 

     забезпечувати дотримання дітьми вимог статуту закладу; 

     поважати честь і гідність дитини та працівників закладу; 

     постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, 
створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; 

     виховувати працелюбність,    почуття    доброти,   милосердя, 
шанобливе ставлення до Вітчизни,  сім'ї,  державної та рідної мов; 
повагу до національної історії, культури, цінностей інших народів; 

     виховувати у дітей повагу до законів,  прав,  основних свобод 
людини. 

     91. Інші  права  та  обов'язки  батьків  або  осіб,  які   їх 
замінюють, можуть бути обумовлені статутом закладу та відповідними 
договорами. 

     У разі невиконання батьками та  особами,  які  їх  замінюють, 
обов'язків,  передбачених законодавством, заклад може порушувати в 
установленому порядку клопотання про відповідальність таких  осіб, 
у тому числі позбавлення їх батьківських прав. 

                       Управління закладом 

     92. Керівництво  закладом здійснює його директор.  Керівником 
закладу може бути громадянин України,  який має  вищу  педагогічну 
освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи 
не менш як три роки,  успішно пройшов  атестацію  керівних  кадрів 
навчальних закладів у порядку, встановленому МОН. 

     93. Керівник   державного  та  комунального  закладу  і  його 
заступники  призначаються  на  посаду  та  звільняються  з  посади 
відповідним органом управління освітою згідно із законодавством. 

     94. Керівник    приватного   закладу   та   його   заступники 
призначаються засновником (власником) за погодженням з відповідним 
органом управління освітою. 

     95. Керівник закладу: 

     здійснює керівництво   педагогічним   колективом,  забезпечує 
раціональний добір і розстановку кадрів,  створює необхідні  умови 
для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників; 

     організовує навчально-виховний процес; 

     забезпечує контроль   за   виконанням   навчальних  планів  і 
програм, якістю знань, умінь та навичок учнів; 

     відповідає за дотримання вимог Державного стандарту загальної 
середньої  освіти,  за  якість і ефективність роботи педагогічного 
колективу; 

     створює необхідні умови для участі  учнів  у  позакласній  та 
позашкільній роботі, проведення виховної роботи; 

     забезпечує дотримання    вимог    щодо   охорони   дитинства, 
санітарно-гігієнічних та   протипожежних   норм,   вимог   техніки 
безпеки; 

     розпоряджається в  установленому  порядку  майном  закладу та 
його коштами; 

     підтримує ініціативи щодо вдосконалення системи  навчання  та 
виховання,  заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної 
роботи педагогів; 

     сприяє залученню  діячів  науки,  культури,  членів   творчих 
спілок,   працівників   підприємств,   установ,   організацій   до 
навчально-виховного процесу,  керівництва учнівськими об'єднаннями 
за інтересами; 

     забезпечує реалізацію  права  учнів  на  захист від будь-яких 
форм фізичного або психічного насильства; 

     вживає заходів  до  запобігання  вживанню  учнями   алкоголю, 
наркотиків; 

     контролює організацію  харчування  і медичного обслуговування 
учнів; 

     видає у межах своєї компетенції  накази  та  розпорядження  і 
контролює їх виконання; 

     щороку звітує   про   свою   роботу   на   загальних   зборах 
(конференціях) колективу. 

     96. Керівник закладу є головою педагогічної ради  -  постійно 
діючого колегіального органу управління закладом. 

     97. Засідання  педагогічної  ради проводяться у міру потреби, 
але не менш як чотири рази на рік. 

     98. Педагогічна рада розглядає питання: 

     удосконалення і методичного забезпечення  навчально-виховного 
процесу; 

     планування та режиму роботи закладу; 

     варіативної складової робочого навчального плану; 

     переведення учнів  (вихованців)  до  наступного  класу  і  їх 
випуску,  видачі  документів  про   відповідний   рівень   освіти, 
нагородження за успіхи у навчанні; 

     підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їх 
творчої  ініціативи,  впровадження  у  навчально-виховний   процес 
досягнень науки і передового педагогічного досвіду; 

     участі в   інноваційній   та   експериментальній   діяльності 
закладу,  співпраці з вищими навчальними  закладами  та  науковими 
установами; 

     морального та  матеріального заохочення учнів (вихованців) та 
працівників закладу; 

     морального заохочення батьків та осіб,  що їх  замінюють,  та 
громадських    діячів,    які    беруть   участь   в   організації 
навчально-виховного процесу; 

     притягнення до    дисциплінарної    відповідальності    учнів 
(вихованців),   працівників  закладу  за  невиконання  ними  своїх 
обов'язків; 

     педагогічна рада розглядає також інші  питання,  пов'язані  з 
діяльністю закладу. 

     99. Органом  громадського  самоврядування  закладу є загальні 
збори (конференція) його колективу, що скликаються не менш як один 
раз на рік. 

     Порядок скликання, повноваження, чисельність, склад загальних 
зборів (конференції) колективу  визначаються  статутом  закладу  і 
колективним договором. 

     Загальні збори  (конференція) заслуховують звіт директора про 
здійснення    керівництва    закладом,     розглядають     питання 
навчально-виховної, методичної,            економічної           і 
фінансово-господарської діяльності закладу. 

     100. У закладі за  рішенням  загальних  зборів  (конференції) 
можуть   створюватися   і  діяти  рада  закладу,  діяльність  якої 
регулюється його статутом,  а також піклувальна  рада,  учнівський 
комітет,  батьківський  комітет,  методичні  об'єднання,  комісії, 
асоціації, положення про які розробляє і затверджує МОН. 

     До складу ради закладу обираються представники  педагогічного 
колективу,  учнів  (вихованців)  школи  II-III ступеня,  батьків і 
громадськості. 

     Члени піклувальної  ради  закладу  обираються  на   загальних 
зборах   (конференціях).  Склад  піклувальної  ради  формується  з 
представників  органів  виконавчої  влади,  підприємств,  установ, 
організацій, навчальних закладів та окремих громадян. 

     Піклувальна рада      вживає     заходів     до     зміцнення 
матеріально-технічної і   навчально-методичної   бази,   залучення 
додаткових   джерел  фінансування  закладу,  поліпшення  умов  для 
організації навчально-виховного  процесу,   стимулювання   творчої 
праці педагогічних працівників. 

                    Матеріально-технічна база 
               та фінансово-господарська діяльність 

     101. Матеріально-технічна  база  закладу   включає   будівлі, 
споруди,   землю,  комунікації,  обладнання,  транспортні  засоби, 
службове  житло,  інші   матеріальні   цінності,   вартість   яких 
відображено у балансі. 

     102. Майно, закріплене за державним або комунальним закладом, 
належить закладу на правах оперативного управління та не може бути 
вилученим у нього, якщо інше не передбачено законодавством. 

     103. Фінансування   закладу   здійснюється  його  засновником 
(власником)  або   уповноваженим   ним   органом   відповідно   до 
законодавства. 

     104. Фінансово-господарська  діяльність  закладу  проводиться 
відповідно до Бюджетного кодексу  України  (  2456-17  ),  Законів 
України "Про  освіту"  ( 1060-12 ),  "Про загальну середню освіту" 
( 651-14 ) та інших нормативно-правових актів. 

     105. Джерелами фінансування закладу є: 

     кошти відповідного  бюджету  (для  державних  та  комунальних 
закладів)   у   розмірі,  передбаченому  нормативами  фінансування 
загальної середньої освіти для забезпечення навчального процесу  в 
обсязі,   визначеному  Державним  стандартом  загальної  середньої 
освіти; 

     кошти фізичних, юридичних осіб (для приватних закладів); 

     кошти, отримані за надання платних послуг; 

     доходи від    реалізації    продукції    навчально-виробничих 
майстерень,  навчально-дослідних  ділянок,  підсобних господарств, 
від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання; 

     кредити банків (для приватних закладів); 

     благодійні внески юридичних та фізичних осіб; 

     інші джерела, не заборонені законодавством. 

     106. Порядок діловодства і бухгалтерського обліку  в  закладі 
визначається  законодавством,  нормативно-правовими  актами МОН та 
інших центральних органів виконавчої влади,  до  сфери  управління 
яких  належать заклади.  За рішенням засновника (власника) закладу 
бухгалтерський  облік  може  здійснюватися  самостійно  або  через 
централізовану бухгалтерію. 

     107. Заклад  має право згідно із законодавством придбавати та 
орендувати  необхідне  обладнання  та  інші  матеріальні  ресурси, 
користуватися   послугами  підприємств,  установ,  організацій  та 
фізичних осіб,  фінансувати за рахунок власних коштів  заходи,  що 
сприяють поліпшенню соціально-побутових умов працівників закладу. 

     108. Звітність  про діяльність закладу ведеться відповідно до 
законодавства. 

                    Міжнародне співробітництво 

     109. Заклад за наявності  належної  матеріально-технічної  та 
соціально-культурної  бази,  відповідного  фінансування  має право 
проводити міжнародний учнівський та педагогічний  обмін  у  рамках 
освітніх    програм,   проектів,   встановлювати   відповідно   до 
законодавства  прямі  зв'язки  з  міжнародними  організаціями   та 
освітніми асоціаціями. 

     Заклад має   право   відповідно   до  законодавства  укладати 
договори про співробітництво з  навчальними  закладами,  науковими 
установами,     підприємствами,     організаціями,    громадськими 
об'єднаннями інших країн. 

     110. Участь  закладу  у  міжнародних   програмах,   проектах, 
учнівському  та  педагогічному  обміні  здійснюється відповідно до 
законодавства. 

                  Контроль за діяльністю закладу 

     111.   Державний  нагляд  (контроль)  за  діяльністю  закладу 
незалежно від підпорядкування, типу і форми власності здійснюється 
з  метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері 
загальної середньої освіти.
{  Пункт  111  із  змінами,  внесеними згідно з Постановою КМ N 28 
( 28-2014-п ) від 22.01.2014 } 

     112.  Державний нагляд (контроль) за діяльністю закладів усіх 
типів  і  форм  власності  здійснюється ДІНЗ та місцевими органами 
управління освітою.
{  Пункт  112  в  редакції  Постанови  КМ  N  28 ( 28-2014-п ) від 
22.01.2014 } 

     113. Основною   формою   державного  контролю  за  діяльністю 
закладу будь-якого типу і форми  власності  є  державна  атестація 
закладу,  яка  проводиться не рідше ніж один раз на десять років у 
порядку, встановленому МОН. 

     114. Позачергова атестація проводиться,  як виняток,  лише за 
рішенням   МОН  за  поданням  органу  громадського  самоврядування 
закладу або відповідного органу управління освітою. 

     115. Атестованому закладу,  що здійснює підготовку за  рівнем 
базової  або  повної  загальної середньої освіти,  підтверджується 
право видачі документів про освіту державного зразка. 

     116. Заклад,  результати  діяльності   якого   та/або   умови 
організації    навчально-виховного    процесу    не   відповідають 
установленим державним стандартам,  вважається неатестованим. Щодо 
такого   закладу  приймається  рішення  про  проведення  повторної 
атестації через один - два роки або зміни типу,  реорганізації  чи 
ліквідації  відповідно  до законодавства.  Неатестований приватний 
заклад позбавляється ліцензії на надання освітніх послуг. 

     117. У   період   між   атестацією   проводяться    перевірки 
(інспектування) закладу з питань,  пов'язаних з навчально-виховною 
діяльністю.  Зміст,   види   і   періодичність   таких   перевірок 
визначаються  залежно від стану навчально-виховної роботи,  але не 
частіше як два рази на рік.  Перевірки з питань,  не пов'язаних  з 
навчально-виховною  роботою закладу,  проводяться його засновником 
(власником) відповідно до законодавства. 
 

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО 
                             постановою Кабінету Міністрів України 
                                  від 27 серпня 2010 р. N 778 

                             ПЕРЕЛІК 
               постанов Кабінету Міністрів України, 
                       що втратили чинність 
 

     1. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. 
N   964   (   964-2000-п   )   "Про   затвердження  Положення  про 
загальноосвітній навчальний  заклад"  (Офіційний  вісник  України, 
2000 р., N 24, ст. 1016). 

     2. Постанова   Кабінету  Міністрів  України  від  26  вересня 
2001 р. N 1262 ( 1262-2001-п ) "Про внесення змін до Положення про 
загальноосвітній  навчальний  заклад"  (Офіційний  вісник України, 
2001 р., N 40, ст. 1799). 

     3. Постанова  Кабінету  Міністрів  України  від  30   вересня 
2009 р. N 1033 ( 1033-2009-п ) "Про внесення змін до Положення про 
загальноосвітній навчальний  заклад"  (Офіційний  вісник  України, 
2009 р., N 75, ст. 2569).

                                

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                    від 5 квітня 1994 р. N 228 
                               Київ 

      { Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ 
        N 147 ( 147-2016-п ) від 02.03.2016 } 

              Про порядок створення, реорганізації і 
              ліквідації навчально-виховних закладів 

        ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 
          N 316 ( 316-94-п ) від 17.05.94 
          N 200 ( 200-96-п ) від 12.02.96 ) 
 

     Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є: 

     1. Затвердити Положення про порядок створення,  реорганізації 
і ліквідації навчально-виховних закладів, що додається. 

     (  Пункт  2  втратив  чинність на підставі Постанови КМ N 316 
( 316-94-п ) від 17.05.94 ) 

     3. Навчально-виховні  заклади  незалежно  від  їх  належності 
можуть розпочинати діяльність, пов'язану  з  наданням  послуг  для 
одержання загальної середньої та професійної  освіти,  підготовкою 
спеціалістів різних  рівнів  кваліфікації,  лише  після  отримання 
спеціальних дозволів (ліцензій).
     При цьому  навчально-виховні  заклади,  незалежно  від  форми 
власності,  створені  до  прийняття   цієї    постанови,    можуть 
здійснювати діяльність, пов'язану з наданням послуг для  одержання 
загальної  середньої   та    професійної    освіти,    підготовкою 
спеціалістів різних рівнів кваліфікації, без отримання спеціальних 
дозволів (ліцензій) до 1 липня 1995 року. 

     (  Пункт  4  втратив  чинність на підставі Постанови КМ N 316 
( 316-94-п ) від 17.05.94 ) 

     5. Навчально-виховні заклади, які отримали спеціальні дозволи 
(ліцензії) на здійснення діяльності,  пов'язаної з наданням послуг 
для   одержання   загальної   середньої   та  професійної  освіти, 
підготовкою спеціалістів різних рівнів  кваліфікації,  включаються 
до   Державного   реєстру   навчально-виховних  закладів  України. 
Положення про Державний реєстр навчально-виховних закладів України 
затверджується Міністерством освіти. 

     6. Засновникам, Міністерству освіти, Уряду  Криму,  обласним, 
Київській  і  Севастопольській  міським  державним  адміністраціям 
забезпечити  в  зазначений  у  пункті  3  цієї  постанови   термін 
ліцензування діючих  навчально-виховних  закладів,  що  здійснюють 
діяльність, пов'язану з наданням послуг  для  одержання  загальної 
середньої та професійної освіти, підготовкою  спеціалістів  різних 
рівнів кваліфікації. 

     7. Запровадження у вищих  та  професійних  навчально-виховних 
закладах нових напрямів підготовки (спеціальностей) погоджується з 
місцевими органами державної виконавчої влади і здійснюється після 
відповідного їх ліцензування Міністерством освіти. 

     8. Визнати таким,  що втратив чинність, пункт 5 Положення про 
професійний   навчально-виховний   заклад  України,  затвердженого 
постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р.  N 715 
( 715-93-п ). 
 

       Виконуючий обов'язки 
     Прем'єр-міністра України                      Ю.ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ 

             Міністр 
     Кабінету Міністрів України                    І.ДОЦЕНКО 

     Інд.28 
 

                                       ЗАТВЕРДЖЕНО 
                             постановою Кабінету Міністрів України 
                             від 5 квітня 1994 р. N 228 

                            ПОЛОЖЕННЯ 
              про порядок створення, реорганізації і 
              ліквідації навчально-виховних закладів 
 

     1. Це Положення відповідно до  Закону  України  "Про  освіту" 
( 1060-12 ) (стаття 16) визначає порядок створення,  реорганізації 
і ліквідації навчально-виховних закладів усіх типів незалежно  від 
їхнього статусу та належності. 

     2.  Навчально-виховні  заклади  створюються   відповідно   до 
соціально-економічних, національних, культурно-освітніх  потреб  у 
них   і    за    наявності    необхідної    матеріально-технічної, 
науково-методичної бази, педагогічних кадрів та  статутного  фонду 
(що може включати вартість майна та власні  кошти)  у  розмірі  не 
нижче розрахованої  вартості  навчання  слухачів,  кількість  яких 
зумовлена обсягом прийому, що заявляється. ( Абзац  перший  пункту 
2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 200 ( 200-96-п  ) 
від 12.02.96  )
     Засновниками  навчально-виховних  закладів  можуть  виступати 
державні    органи,    кооперативні,    громадські    організації, 
підприємства та установи, приватні особи. 

     3.  Рішення  про  створення   навчально-виховних    закладів, 
заснованих на загальнодержавній власності, приймається:
     вищих навчальних   закладів   третього  й  четвертого  рівнів 
акредитації - Кабінетом Міністрів України.
     Пропозиції  про  створення   зазначених    навчально-виховних 
закладів вносяться до Кабінету Міністрів України після  погодження 
з Міністерством освіти, Міністерством  економіки  і  Міністерством 
фінансів за наявності дозволу відповідної Ради народних депутатів;
     вищих  навчальних  закладів   першого   та   другого   рівнів 
акредитації - Міністерством освіти за погодженням з  Міністерством 
фінансів  та  Міністерством  економіки;   іншими   міністерствами, 
відомствами за погодженням з Міністерством  освіти,  Міністерством 
фінансів та Міністерством економіки; ( Абзац  четвертий  пункту  3 
із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 200  (  200-96-п  ) 
від 12.02.96 )
     професійно-технічних закладів освіти - Міносвіти за  поданням 
місцевих  органів  державної  виконавчої  влади,   міністерств   і 
відомств, корпорацій, об'єднань тощо. ( Пункт 3 доповнено  абзацом 
згідно з Постановою КМ N 200 ( 200-96-п ) від 12.02.96 )
     Зазначені рішення приймаються після попереднього розгляду цих 
питань Віце-прем'єр-міністром  України  та  за  наявності  дозволу 
відповідної Ради народних депутатів. 

     4.  Рішення  про  створення   навчально-виховних    закладів, 
заснованих на комунальній власності, приймаються:
     вищих  навчальних   закладів   першого   й   другого   рівнів 
акредитації,      професійно-технічних      закладів       освіти, 
навчально-виховних  закладів  для   дітей-сиріт   і   дітей,   які 
залишилися без піклування  батьків,  -  Урядом  Криму,  обласними, 
Київською і Севастопольською міськими  державними  адміністраціями 
за наявності дозволу відповідної  Ради  народних  депутатів  після 
погодження  з  Міністерством  освіти  і  відповідними   галузевими 
міністерствами, відомствами; ( Абзац другий пункту 4  із  змінами, 
внесеними згідно з Постановою КМ N 200 ( 200-96-п ) від 12.02.96 )
     ліцеїв, гімназій та  інших  спеціалізованих  загальноосвітніх 
навчально-виховних закладів - виконавчими комітетами міських (міст 
без районного поділу), районних у містах  Рад  народних  депутатів 
або районними,  районними  міст  Києва  і  Севастополя  державними 
адміністраціями за погодженням відповідно  з  органами  управління 
освітою  Уряду  Криму,  обласних,  Київської  та  Севастопольської 
міських державних адміністрацій;
     інших  типів  навчально-виховних  закладів   -    виконавчими 
комітетами міських (міст без районного поділу), районних у  містах 
Рад народних депутатів  або  районними,  районними  міст  Києва  і 
Севастополя державними адміністраціями. 

     5.  Рішення  про  створення   навчально-виховних    закладів, 
заснованих на  інших  формах  власності,  приймається  засновником 
(засновниками) за  наявності  дозволу  відповідної  Ради  народних 
депутатів. 

     6.  Відкриття  філій  та  інших  відокремлених    підрозділів 
навчально-виховних закладів провадиться у  порядку,  встановленому 
для створення навчально-виховних закладів. 

     7.  Реорганізація  навчально-виховних  закладів  здійснюється 
відповідно до порядку, визначеного цим Положенням  щодо  створення 
відповідних навчально-виховних закладів. 

     8.  Ліквідація  навчально-виховних    закладів    провадиться 
засновниками  або  органами,  за  рішенням  яких  їх  створено,  в 
порядку, встановленому чинним законодавством. 

     9. Навчально-виховний заклад  вважається  реорганізованим  чи 
ліквідованим з дня внесення відповідних змін до Державного реєстру 
навчально-виховних закладів України. 

     10.  При  реорганізації  чи  ліквідації   навчально-виховного 
закладу  його  працівникам  і  особам,  які  навчаються  в  ньому, 
гарантується дотримання їх прав та інтересів відповідно до чинного 
законодавства з питань праці та освіти. 

     11. Інформація  про  створення,  реорганізацію  і  ліквідацію 
навчально-виховних закладів подається  в  десятиденний  термін  до 
органів державної статистики.

                                

                    КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

                        П О С Т А Н О В А 
                   від 14 червня 2000 р. N 963 
                               Київ 

           Про затвердження переліку посад педагогічних 
               та науково-педагогічних працівників 

         { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 
           N  432 (  432-2001-п ) від 06.05.2001 
           N   40 (   40-2004-п ) від 14.01.2004 
           N 1567 ( 1567-2004-п ) від 17.11.2004 
           N 1148 ( 1148-2005-п ) від 30.11.2005 
           N  203 (  203-2006-п ) від 22.02.2006 
           N   94 (   94-2007-п ) від 31.01.2007 } 

      { Про підвищення посадових окладів  додатково див. 
        Постанову КМ N 643 ( 643-2007-п ) від 20.04.2007 } 

         { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ 
           N 872 ( 872-2007-п ) від 26.06.2007 
           N 635 ( 635-2012-п ) від 18.07.2012 
           N 531 ( 531-2015-п ) від 29.07.2015 
           N  79 (  79-2016-п ) від 20.01.2016 
           N 313 ( 313-2016-п ) від 20.04.2016 
           N 549 ( 549-2018-п ) від 11.07.2018 
           N 617 ( 617-2018-п ) від 22.08.2018 } 

{  Щодо  підвищення  з  1  січня 2019 р. на 11 відсотків посадових 
окладів  науково-педагогічних  працівників  закладів  вищої освіти 
державної  та  комунальної  форми  власності,  перелік  посад яких 
затверджено  цією Постановою, див. Постанову КМ N 36 ( 36-2019-п ) 
від 23.01.2019 - застосовується з 1 січня 2019 року } 
 

     Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є: 

     Затвердити перелік посад педагогічних та науково-педагогічних 
працівників, що додається. 
 

     Прем'єр-міністр України                              В.ЮЩЕНКО 

     Інд. 28 

                                         ЗАТВЕРДЖЕНО 
                             постановою Кабінету Міністрів України 
                                  від 14 червня 2000 р. N 963 

                             ПЕРЕЛІК 
            посад педагогічних та науково-педагогічних 
                           працівників 

         { У тексті переліку слово "завідуючий" замінено 
           словом  "завідувач"  згідно  з  Постановою КМ 
           N 40 ( 40-2004-п ) від 14.01.2004 } 
 

                 Посади педагогічних працівників 

     Директор,  завідувач,  завідувач філією, заступник завідувача 
філією   з   навчально-виховної   (навчальної,  виховної)  роботи, 
начальник  вищого  навчального  закладу I та II рівня акредитації, 
професійно-технічного   навчального   закладу,  загальноосвітнього 
навчального   закладу,   навчального  закладу  для  громадян,  які 
потребують   соціальної   допомоги  та  реабілітації,  дошкільного 
навчального  закладу,  позашкільного навчального закладу (на якого 
поширюються  умови  оплати  праці  працівників  установ і закладів 
освіти),   навчально-методичної,   методичної,  науково-методичної 
установи,     навчального     закладу    післядипломної    освіти, 
приймальника-розподільника  для дітей органу Національної поліції, 
притулку  для  дітей,  центру соціально-психологічної реабілітації 
дітей,         психолого-медико-педагогічної         консультації, 
інклюзивно-ресурсного    центру,   ресурсного   центру   підтримки 
інклюзивної освіти, навчально-виробничого (міжшкільного) комбінату 
(центру),    школи-дитячого    садка,   інших   навчально-виховних 
комплексів  (об'єднань);  їх  заступники  з  навчальної, виховної, 
навчально-виховної,  методичної, виробничої, навчально-методичної, 
навчально-виробничої     роботи;     заступники     директора    з 
навчально-виховної,    навчальної,    виховної    роботи   центрів 
професійної,   медичної,   фізичної   та  соціальної  реабілітації 
інвалідів;  ранньої  реабілітації  дітей-інвалідів. { Абзац перший 
розділу  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановами  КМ  N 40 
(  40-2004-п  )  від  14.01.2004,  N  1148  (  1148-2005-п  )  від 
30.11.2005,   N   203   (  203-2006-п  )  від  22.02.2006,  N  872 
(  872-2007-п ) від 26.06.2007, N 79 ( 79-2016-п ) від 20.01.2016, 
N  313  (  313-2016-п  )  від 20.04.2016, N 617 ( 617-2018-п ) від 
22.08.2018 } 

     Завідувач:   логопедичного   пункту,   інтернату  при  школі, 
заочного відділення школи,  фільмотеки, навчально-консультаційного 
пункту,   відділення  навчального  закладу,  навчально-методичного 
кабінету    (лабораторії);    завідувач,    керівник    виробничої 
(навчальної) практики,  фізичного виховання,  навчально-виробничої 
(навчальної) майстерні, відділу (лабораторії, кабінету, частини) з 
основного напряму діяльності, його заступник; завідувач навчальної 
(педагогічної) частини закладів охорони  здоров'я  та  соціального 
забезпечення.  { Абзац другий розділу в редакції Постанови КМ N 40 
( 40-2004-п ) від 14.01.2004 } 

     Вчителі,  викладачі  всіх  спеціальностей,  асистент  вчителя 
загальноосвітнього    навчального   закладу   з   інклюзивним   та 
інтегрованим  навчанням,  асистент  вчителя-реабілітолога, старший 
викладач  вищого  навчального  закладу  I  і II рівня акредитації, 
майстер   виробничого  навчання,  педагог  професійного  навчання, 
старший  вихователь,  вихователь,  асистент вихователя дошкільного 
навчального    закладу,    соціальний    педагог   по   роботі   з 
дітьми-інвалідами, логопед закладу охорони здоров'я та соціального 
забезпечення,  методист, педагог-організатор, практичний психолог, 
соціальний  педагог,  керівник  гуртка, секції, студії, інших форм 
гурткової     роботи;     концертмейстер,    художній    керівник, 
культорганізатор,  акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму 
закладів  освіти;  старший  вожатий, вожатий, вихователь-методист, 
музичний  керівник,  інструктор з фізкультури, інструктор з праці, 
інструктор         слухового         кабінету,         консультант 
психолого-медико-педагогічної  консультації,  старший  керівник та 
керівник   туристських  груп  (походу,  екскурсії,  експедиції)  у 
позашкільних  закладах;  старший  майстер  у професійно-технічному 
навчальному  закладі,  перекладач-дактилолог; помічник директора з 
режиму,  старший  черговий  з режиму, черговий з режиму у закладах 
освіти   для   громадян,  які  потребують  соціальної  допомоги  і 
реабілітації.   {   Абзац   третій  розділу  "Посади  педагогічних 
працівників"  із  змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 432 
(  432-2001-п ) від 06.05.2001, N 40 ( 40-2004-п ) від 14.01.2004, 
N  1567  (  1567-2004-п ) від 17.11.2004, N 635 ( 635-2012-п ) від 
18.07.2012, N 531 ( 531-2015-п ) від 29.07.2015 } 

          Посади науково-педагогічних працівників вищих 
           навчальних закладів III-IV рівня акредитації 

     Керівник   (ректор,   президент  тощо),  заступник  керівника 
(перший     проректор,     проректор,    перший    віце-президент, 
віце-президент),   діяльність   якого  безпосередньо  пов'язана  з 
навчально-виховним   або   науковим  процесом,  керівник  філіалу, 
заступники   керівника   філіалу  (діяльність  яких  безпосередньо 
пов'язана  з  навчально-виховним  або науковим процесом), керівник 
закладу  післядипломної  освіти  для  осіб з вищою освітою (у тому 
числі  з  освітньо-кваліфікаційним  рівнем молодшого спеціаліста), 
обов’язковість  підвищення  кваліфікації яких передбачена законом, 
його   заступники   (діяльність  яких  безпосередньо  пов'язана  з 
навчально-виховним  або  науковим  процесом), завідувач кафедрою - 
професор,  професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, 
викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, 
заступник  декана, керівник навчально-наукового інституту у складі 
вищого  навчального  закладу IV рівня акредитації, його заступники 
(діяльність  яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або 
науковим  процесом),  вчений  секретар,  завідувач: докторантурою, 
аспірантурою, ординатурою, інтернатурою, підготовчим відділенням. 
{  Розділ  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Постановами КМ N 40 
(  40-2004-п  ) від 14.01.2004, N 94 ( 94-2007-п ) від 31.01.2007, 
N 549 ( 549-2018-п ) від 11.07.2018 }

                                

               МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

                            Н А К А З 
 

 N 434 від 06.09.2000                 Зареєстровано в Міністерстві 
     м.Київ                           юстиції України 
                                      26 вересня 2000 року 
                                      за N 659/4880 
 

        Про затвердження Положення про класного керівника 
              навчального закладу системи загальної 
                         середньої освіти 

             { Із змінами, внесеними згідно з Наказом 
                          Міністерства освіти і науки 
               N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 } 
 

     Відповідно до Законів України "Про освіту" ( 1060-12 ),  "Про 
професійно-технічну  освіту" ( 103/98-ВР ),  "Про загальну середню 
освіту" ( 651-14  ),  "Про  позашкільну  освіту"  (  1841-14  )  і 
Положення  про Міністерство освіти і науки України,  затвердженого 
Указом Президента  України  від  7  червня  2000  р.  N   773/2000 
( 773/2000 ), Н А К А З У Ю: 

     1. Затвердити  Положення  про  класного керівника навчального 
закладу системи загальної середньої освіти (додається).
     2. Визнати таким,  що втратило чинність,  Тимчасове положення 
про класного  керівника  середнього  закладу  освіти,  затверджене 
наказом  Міністерства освіти України 01.07.97 N 239 ( z0337-97 ) і 
зареєстроване в   Міністерстві   юстиції   України   26.08.97   за 
N 337/2141.
     3. Міністру  освіти  Автономної Республіки Крим,  начальникам 
управлінь освіти обласних,  Київської і  Севастопольської  міських 
держадміністрацій   довести   Положення   про  класного  керівника 
навчального закладу системи загальної середньої освіти  до  відома 
керівників навчальних закладів.
     4. Контроль  за  виконанням  наказу  покласти  на  заступника 
міністра Огнев'юка В.О. 

 Міністр                                               В.Г.Кремень 

                                                Затверджено 
                                         Наказ Міністерства освіти 
                                         і науки України 
                                         06.09.2000 N 434 

                                      Зареєстровано в Міністерстві 
                                      юстиції України 
                                      26 вересня 2000 року 
                                      за N 659/4880 

                            Положення 
            про класного керівника навчального закладу 
                системи загальної середньої освіти 

                      1. Загальні положення 

     1.1. Це положення регламентує діяльність  класного  керівника 
загальноосвітнього,   професійно-технічного   навчального  закладу 
(далі - класний керівник).
     1.2. Класний  керівник  -  це  педагогічний  працівник,  який 
здійснює  педагогічну  діяльність  з   колективом   учнів   класу, 
навчальної   групи   професійно-технічного   навчального  закладу, 
окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної 
та    культурно-масової   роботи,   сприяє   взаємодії   учасників 
навчально-виховного  процесу  в  створенні   належних   умов   для 
виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку 
учнів (вихованців), їх соціального захисту.
     1.3. Класний  керівник  у  визначенні змісту роботи керується 
Конституцією України ( 254к/96-ВР  ),  Конвенцією  ООН  про  права 
дитини  (  995_021  ),  Законами України "Про освіту" ( 1060-12 ), 
"Про загальну середню освіту" ( 651-14 ), "Про позашкільну освіту" 
( 1841-14 ), "Про професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР), іншими 
законодавчими і нормативно-правовими актами України,  а також  цим 
Положенням.
     1.4. Класний  керівник здійснює свою діяльність відповідно до 
основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих на:
     - виховання громадянина України;
     - формування особистості  учня  (вихованця),  його  наукового 
світогляду, розвитку його здібностей і обдаровань;
     - виконання вимог Державного  стандарту  загальної  середньої 
освіти  та  професійно-технічної  освіти,  затверджених постановою 
Кабінету  Міністрів  України від 16.11.2000 N 1717 ( 1717-2000-п ) 
"Про  перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, 
структуру і 12-річний  термін  навчання"  та  постановою  Кабінету 
Міністрів  України  від  17.08.2002  N  1135  ( 1135-2002-п ) "Про 
затвердження  Державного  стандарту  професійно-технічної освіти", 
підготовку  учнів  (вихованців)  до  подальшої  освіти  і трудової 
діяльності;  {  Абзац  четвертий  пункту 1.4 із змінами, внесеними 
згідно  з  Наказом  Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) 
від 29.06.2006 }
     - виховання  в  учнів  (вихованців)  поваги  до   Конституції 
України  (  254к/96-ВР  ),  державних  символів  України,  почуття 
власної гідності, свідомого ставлення до обов'язків, прав і свобод 
людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;
     - реалізацію  права  учнів  (вихованців) на вільне формування 
політичних і світоглядних переконань;
     - виховання   шанобливого  ставлення  до  родини,  поваги  до 
народних  традицій  і   звичаїв,   державної   та   рідної   мови, 
національних  цінностей  українського  народу  та  інших народів і 
націй;
     - виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я 
інших громадян як найвищої соціальної цінності,  формування  засад 
здорового  способу  життя,  збереження  і  зміцнення  фізичного та 
психічного здоров'я учнів (вихованців);
     -  формування екологічної культури особистості, набуття знань 
і досвіду розв'язання екологічних проблем, залучення до практичної 
природоохоронної  роботи.  {  Пункт 1.4 доповнено абзацом дев'ятим 
згідно  з  Наказом  Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) 
від 29.06.2006 } 

           2. Організація діяльності класного керівника 

     2.1.    Обов'язки    класного   керівника   покладаються   на 
педагогічного  працівника  навчального  закладу  системи загальної 
середньої  освіти,  який  має  педагогічну  освіту  або відповідну 
професійну  освіту  та професійно-педагогічну підготовку, здійснює 
педагогічну  діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я якого 
дозволяє  виконувати  ці  обов'язки. { Пункт 2.1 в редакції Наказу 
Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     2.2.  Обов'язки  класного  керівника  покладаються директором 
навчального   закладу   на   педагогічного   працівника   або   на 
досвідченого  майстра  виробничого  навчання, за його згодою, і не 
можуть бути припинені до закінчення навчального року. У виняткових 
випадках  з  метою дотримання прав та інтересів учнів (вихованців) 
та  їх  батьків  зміна  класного  керівника  може  бути  здійснена 
протягом  навчального  року.  {  Пункт  2.2  із змінами, внесеними 
згідно  з  Наказом  Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) 
від 29.06.2006 }
     2.3. На  класного  керівника  покладається  керівництво одним 
класом, навчальною групою.
     У початкових   класах  класне  керівництво  здійснює  вчитель 
початкових класів.
     У професійно-технічному     навчальному     закладі    класне 
керівництво здійснюється в  навчальних  групах,  учні  (вихованці) 
яких під час навчання здобувають повну загальну середню освіту або 
навчаються  на  основі  базової  загальної  середньої  освіти  без 
отримання повної.
     Функціональні   обов'язки  класного  керівника  розробляються 
відповідно  до  цього  Положення  з  урахуванням  типу  закладу та 
завдань   навчально-виховного,  навчально-виробничого  процесів  і 
затверджуються  директором  навчального закладу. { Абзац четвертий 
пункту  2.3  із  змінами,  внесеними згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     2.4.  Класний  керівник як організатор учнівського колективу: 
{  Абзац  перший пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (вихованцями) 
рівня та обсягу освіти, а також розвиткові їх здібностей;
     -  створює умови для організації змістовного дозвілля, у тому 
числі  організовує  та  проводить  відвідування  музеїв,  театрів, 
виставок,  екскурсій,  заходи з  охорони  природи;  відповідає  за 
профілактику  бездоглядності,  правопорушень,  планує та проводить 
відповідні  заходи  (особливо  для  учнів  з  числа незахищеної та 
пільгової  категорії  населення);  {  Абзац  третій  пункту  2.4 в 
редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 
29.06.2006 }
     - сприяє підготовці учнів (вихованців) до самостійного  життя 
в   дусі   взаєморозуміння,  миру,  злагоди  між  усіма  народами, 
етнічними, національними, релігійними групами;
     - проводить   виховну   роботу   з   урахуванням  вікових  та 
індивідуально-психологічних особливостей  учнів  (вихованців),  їх 
нахилів,   інтересів,   задатків,   готовності   до  певних  видів 
діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу;
     -  співпрацює з вчителями, викладачами, майстрами виробничого 
навчання, психологом, медичними працівниками, органами учнівського 
самоврядування,  батьками та іншими учасниками навчально-виховного 
процесу  з  виконання  завдань навчання та виховання в учнівському 
колективі   (групі),   соціального   захисту  учнів  (вихованців). 
{  Абзац  шостий пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     Класний  керівник  професійно-технічного  навчального закладу 
спрямовує  роботу  батьківського  колективу  навчальної  групи  та 
органів  учнівського  самоврядування  на  покращення  навчання  та 
виховання  учнів.  {  Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     Класний керівник  професійно-технічного  навчального  закладу 
спільно  з майстром виробничого навчання навчальної групи: { Пункт 
2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства освіти і науки 
N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - систематично  аналізує  рівень  навчальних   досягнень   та 
поведінку  учнів,  організовує  навчальну  допомогу;  {  Пункт 2.4 
доповнено  абзацом  згідно  з  Наказом Міністерства освіти і науки 
N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - створює в навчальній групі необхідні умови  для  оволодіння 
професією,  творчого відношення до праці, для засвоєння передових, 
прогресивних  методів  та  прийомів  роботи; { Пункт 2.4 доповнено 
абзацом  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і  науки  N 489 
( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - проводить   тематичні   класні  години,  що  спрямовані  на 
виховання моральних цінностей, зацікавленості у питанні належності 
до  обраної  професії;  {  Пункт  2.4  доповнено  абзацом згідно з 
Наказом  Міністерства  освіти  і  науки  N  489  (  z0791-06 ) від 
29.06.2006 }
     - забезпечує  дотримання  в  навчальній  групі  встановленого 
порядку  та  дисципліни;  {  Пункт  2.4 доповнено абзацом згідно з 
Наказом  Міністерства  освіти  і  науки  N  489  (  z0791-06 ) від 
29.06.2006 }
     - проводить  цілеспрямовану  індивідуальну  роботу  з  учнями 
групи; { Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - здійснює заходи щодо професійно-орієнтаційної роботи  учнів 
шкіл;  { Пункт 2.4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - заохочує учнів до занять в гуртках  художньої  і  технічної 
творчості,  предметних  гуртках та спортивних секціях; { Пункт 2.4 
доповнено  абзацом  згідно  з  Наказом Міністерства освіти і науки 
N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - залучає   учнів   до   участі   в   конкурсах   професійної 
майстерності,  олімпіадах  з  навчальних  предметів.  {  Пункт 2.4 
доповнено  абзацом  згідно  з  Наказом Міністерства освіти і науки 
N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 } 

     2.5. Класний керівник має право на:
     -  відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого 
навчання, виробничої практики та позакласних заходів, семестрових, 
річних атестацій  та  заліків  у закріпленому класі (групі),  бути 
присутнім  на  заходах,  що  проводять  для   учнів   (вихованців) 
навчальні,  культурно-просвітні заклади, інші юридичні або фізичні 
особи;  {  Абзац  другий пункту 2.5 в редакції Наказу Міністерства 
освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     - внесення пропозицій на  розгляд  адміністрації  навчального 
закладу   та   педагогічної   ради  про  моральне  та  матеріальне 
заохочення учнів (вихованців);
     - ініціювання  розгляду  адміністрацією  навчального  закладу 
питань соціального захисту учнів (вихованців);
     - внесення пропозицій на розгляд  батьківських  зборів  класу 
(групи)  щодо матеріального забезпечення організації та проведення 
позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;
     - відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання або 
в  гуртожитку професійно-технічного навчального закладу (за згодою 
батьків,  опікунів,  піклувальників),  вивчення  умов їх побуту та 
виховання,  а також виходити з пропозиціями на педагогічних зборах 
щодо   притягнення   до   відповідальності   батьків,  які  ведуть 
аморальний  спосіб  життя,  грубо  поводяться  зі  своїми  дітьми, 
завдають їм моральної та фізичної шкоди; { Абзац шостий пункту 2.5 
в  редакції  Наказу Міністерства освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) 
від 29.06.2006 }
     - вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з  проблем 
виховання;
     - вияв   соціально-педагогічної   ініціативи,   вибір   форм, 
методів, засобів роботи з учнями (вихованцями);
     - захист професійної честі,  гідності відповідно  до  чинного 
законодавства;
     - матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів  у 
виконанні покладених на нього завдань.
     2.6. Класний керівник зобов'язаний:
     - вибирати  адекватні  засоби  реалізації  завдань  навчання, 
виховання і розвитку учнів (вихованців);
     - здійснювати  педагогічний  контроль  за  дотриманням учнями 
(вихованцями) статуту і Правил внутрішнього  трудового  розпорядку 
навчального    закладу,   інших   документів,   що   регламентують 
організацію навчально-виховного процесу;
     - інформувати  про  стан  виховного процесу в класі та рівень 
успішності  учнів  (вихованців)  педагогічну  раду,  адміністрацію 
навчального закладу, батьків;
     - дотримуватись педагогічної етики,  поважати  гідність  учня 
(вихованця),   захищати   його   від   будь-яких  форм  фізичного, 
психічного насильства;  своєю діяльністю  стверджувати  повагу  до 
принципів загальнолюдської моралі;
     - пропагувати здоровий спосіб життя;
     - постійно   підвищувати   професійний   рівень,  педагогічну 
майстерність, загальну культуру;
     - вести  документацію,  пов'язану  з  виконанням  повноважень 
класного керівника (класні журнали,  особові справи,  плани роботи 
тощо);
     -  регулярно  готувати  і  проводити батьківські збори, збори 
учнівського  активу класу (групи) (не менше 2 разів на семестр) та 
збори  органів  учнівського  самоврядування. { Пункт 2.6 доповнено 
абзацом  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і  науки  N 489 
( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     2.7.  Класний  керівник  складає  план  роботи  з  учнівським 
колективом у формі, визначеній адміністрацією навчального закладу. 
{  Пункт  2.7  із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 489 ( z0791-06 ) від 29.06.2006 }
     2.8. Класний керівник підзвітний  у  своїй  роботі  директору 
навчального    закладу,   а   у   вирішенні   питань   організації 
навчально-виховного    процесу    безпосередньо    підпорядкований 
заступнику директора з навчально-виховної роботи.
     2.9. Класний керівник може бути заохочений  (відзначений)  за 
досягнення   високих   результатів  у  виховній  роботі  з  учнями 
(вихованцями).  Форми і види заохочення регулюються законодавством 
України. 

 Начальник головного управління 
 нормативного забезпечення та 
 взаємодії з регіонами                               Я.П.Корнієнко

                                    

                   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ 

                            Н А К А З 

 N 102 від 15.04.93                   Зареєстровано в Міністерстві 
     м.Київ                           юстиції України 
                                      27 травня 1993 р. 
                                      за N 56 
 

        Про затвердження Інструкції про порядок обчислення 
               заробітної плати працівників освіти 

  { Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міносвіти 
    N 252 ( z0421-96 ) від 25.07.96 
    N  41 ( z0160-99 ) від 17.02.99 
                                 Наказами Міністерства 
                                        освіти і науки
    N 161 ( z0303-01 ) від 29.03.2001
    N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005
    N 557 ( z1130-05 ) від 26.09.2005
    N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     На виконання   постанови   Кабінету   Міністрів  України  від 
25 січня  1993 року N 44 ( 44-93-п ) "Про оплату праці працівників 
бюджетних  установ  і організацій на основі Єдиної тарифної сітки" 
та  наказу  Міністерства  освіти  України   від  25.02.93 р.  N 45 
( z0055-93 ) "Про розміри  ставок  заробітної  плати  і  посадових 
окладів працівників освіти України" Н А К А З У Ю: 

     1. Затвердити   погоджену   з  Міністерством  праці  України, 
Міністерством фінансів України та Центральним комітетом профспілки 
працівників   освіти   і  науки  України  Інструкцію  про  порядок 
обчислення заробітної плати працівників освіти. 

     2. Керівникам  установ і закладів освіти провести перерахунки 
заробітної плати всім працівникам, починаючи з 1 січня 1993 року. 

     3. Робітникам  наскрізних професій посадові оклади встановити 
в розмірах, передбачених Інструкцією, з подальшим переглядом їх до 
рівня, визначеного після укладення галузевих тарифних угод. 

     4. Внести відповідні  зміни  до  наказу  Міністерства  освіти 
України від 25.02.93 р. N 45 ( z0055-93 ). 

     5. Вважати такими,  що втратили чинність, накази Міністерства 
народної  освіти  УРСР  від  30.08.91  р.  N 166 "Про затвердження 
Інструкції про порядок  обчислення  заробітної  плати  працівників 
народної   освіти"   з   наступними  змінами  та  доповненнями  та 
Міністерства  вищої  та  середньої  спеціальної  освіти  УРСР  від 
25.12.91 р. N 258. 

     6. Контроль  за  виконанням  наказу  покласти  на  заступника 
Міністра Щепотько В.П. 

 Міністр                                              П.М.Таланчук 

                                              ЗАТВЕРДЖЕНО 
                                     наказом  Міністерства  освіти 
                                     України від 15.04.93 р. N 102 
                                     за погодженням з Мінпраці, ЦК 
                                     профспілки працівників освіти 
                                     і науки України, Мінфіном 

                                      Зареєстровано в Міністерстві 
                                      юстиції України 
                                      27 травня 1993 року 
                                      за N 56 

                            Інструкція 
                про порядок обчислення заробітної 
                     плати працівників освіти 

  ( З 1 червня 1996 року Інструкція застосовується з урахуванням 
    розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) та умов 
    оплати   праці,  затверджених   Наказом   Міносвіти   N  252 
    ( z0421-96 ) від 25.07.96 - втратив чинність ) 
 

 ( З 1 березня 2001 року  Інструкція застосовується в частині, 
   що не суперечить умовам оплати праці, визначеним постановою 
   Кабінету  Міністрів  України  від  7 лютого 2001 року N 134 
   ( 134-2001-п ) "Про   впорядкування   умов   оплати   праці 
   працівників   установ,   закладів  та  організацій  окремих 
   галузей бюджетної сфери", та розмірам   посадових   окладів 
   (ставок заробітної плати), затвердженим  Наказом МОН  N 161 
   від 29.03.2001  згідно з Наказом МОН N 161 ( z0303-01 ) від 
   29.03.2001 ) 

    ( За всім текстом Інструкції слова "середніх спеціальних", 
      "середніх спеціальних закладів" та "середніх спеціальних 
      навчальних закладів" у всіх  відмінках замінено на слова 
      "вищі  навчальні  заклади  I-II  рівнів  акредитації"  у 
      відповідних  відмінках  згідно  з  Наказом  Міністерства 
      освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 ) 

    { З 1 вересня 2005 року Інструкція про порядок обчислення 
      заробітної  плати  працівників  освіти застосовується в 
      частині,  що  не   суперечить    умовам  оплати  праці, 
      визначеним   Наказом   Міністерства  освіти  і    науки 
      N 557 ( z1130-05 ) від 26.09.2005 } 

                      I. Загальні положення 

     1. Умови оплати  праці,  ставки  заробітної  плати,  посадові 
оклади,   передбачені   цією   Інструкцією,   застосовуються   при 
обчисленні заробітної плати таких категорій працівників:
     педагогічних і  керівних  працівників  загальноосвітніх шкіл, 
шкіл-інтернатів та дитячих будинків  усіх  типів  та  найменувань, 
ліцеїв, гімназій, коледжів, училищ фізичної культури, шкіл-дитячих 
садків,  інтернатів,  міжшкільних навчально-виробничих  комбінатів 
трудового  навчання  та професійної орієнтації учнів,  міжшкільних 
комп'ютерних    центрів,    центрів    допризовної     підготовки, 
приймальників-розподільників для неповнолітніх,  виправно-трудових 
колоній і спеціальних шкіл для дітей та підлітків,  які потребують 
особливих умов виховання;
     педагогічних  і  керівних  працівників   дитячих   дошкільних 
закладів;
     педагогічних  і  керівних  працівників  педагогічних  училищ, 
вищих    навчальних    закладів   I-II   рівнів   акредитації   та 
професійно-технічних       навчальних       закладів,      курсів; 
навчально-курсових  комбінатів (навчальних пунктів) технічних шкіл 
та  інших  навчальних  закладів  по  підготовці, перепідготовці та 
підвищенню кваліфікації (крім тих, які за оплатою праці прирівнені 
до вищих навчальних закладів);
     педагогічних і керівних працівників позашкільних закладів;
     педагогічних  працівників    установ   охорони   здоров'я   й 
соціального     забезпечення,      культури      й      мистецтва, 
житлово-комунальних та інших підприємств і організацій;
     керівників  гуртків,   концертмейстерів   і   акомпаніаторів, 
екскурсоводів;
     педагогічних  і керівних працівників інститутів удосконалення 
вчителів   (підвищення   кваліфікації),   навчально-методичних  та 
методичних кабінетів (центрів);
     працівників  фільмотек, які обслуговують установи освіти;
     службовців,  інженерно-технічних   працівників,    робітників 
установ та закладів освіти.
     Зазначені в   Інструкції   тарифні   розряди   є   державними 
гарантіями   мінімальних   рівнів   оплати  праці  для  конкретних 
професійно-кваліфікаційних груп  працівників,  які  перебувають  у 
трудових  відносинах  з  установами  та закладами освіти всіх форм 
власності,  при додержанні встановленої законодавством  про  працю 
тривалості   робочого  часу  та  виконанні  працівником  посадових 
обов'язків (норм праці). 

     2. Умови оплати праці керівників, спеціалістів, службовців та 
робітників структурних підрозділів та окремих працівників установ, 
закладів  і організацій освіти,  для яких вони не передбачені цією 
Інструкцією   (транспорту,   зв'язку,   сільського   господарства, 
комунального  обслуговування та інших),  встановлюються відповідно 
до умов оплати праці аналогічних категорій працівників відповідних 
галузей народного господарства і виробництв. 

     3. Установам і закладам освіти надано право  вирішувати  такі 
питання в галузі організації та оплати праці:
     затверджувати структуру  й  штати,   встановлювати   посадові 
оклади  й  ставки  заробітної  плати  згідно  з  розрядами  Єдиної 
тарифної сітки,  визначеними  цією   Інструкцією,  без  дотримання 
середніх   окладів  і  без  урахування  співвідношень  чисельності 
керівників і  спеціалістів  у  межах  утвореного  в  установленому 
порядку фонду заробітної плати (фонду оплати праці);
     встановлювати надбавки   за   високі   творчі   й   виробничі 
досягнення  залежно  від  особистого  внеску  кожного працівника в 
межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці);
     встановлювати працівникам   доплати   за  суміщення  професій 
(посад),  розширення зони  обслуговування  чи  збільшення  обсягів 
виконуваних  робіт  (вихователям  і помічникам вихователів дитячих 
дошкільних закладів за перевищення планової наповнюваності  груп), 
а також за виконання поряд з основною роботою обов'язків тимчасово 
відсутніх  працівників  без  обмеження  розмірів  цих  доплат   та 
переліків  суміщуваних професій (посад) за рахунок і в межах фонду 
заробітної плати (фонду оплати праці);
     використовувати в     навчально-виховній,     виробничій    і 
господарській діяльності бригадний,  сімейний підряди, колективну, 
договірну  й інші форми організації та стимулювання праці,  гнучкі 
режими праці;
     залучати до   читання  окремих  лекцій  і проведення занять з 
учнями (вихованцями) висококваліфікованих  спеціалістів  народного 
господарства,  діячів науки і мистецтва з погодинною оплатою праці 
за рахунок і в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці);
     передбачити у   кошторисах  установ  і  закладів  витрати  на 
преміювання,  надання матеріальної допомоги працівникам установ  і 
закладів   освіти,   а  також  на  стимулювання  творчої  праці  й 
педагогічного новаторства керівних і педагогічних  працівників,  у 
тому  числі  навчально-виховних  закладів  нового  типу (гімназій, 
ліцеїв,  коледжів тощо), у розмірах не менше 2 відсотків планового 
фонду заробітної плати. 

     4. Визначення  ставок  (окладів)  працівників  за   розрядами 
тарифної  сітки  провадиться  з  урахуванням їхніх кваліфікаційних 
вимог.
     Посадові оклади  встановлюються  керівниками на основі діючих 
кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників  відповідної 
кваліфікації  з  наступною  атестацією  або  тарифікацією згідно з 
чинним законодавством.
     Ставки заробітної   плати   й  посадові  оклади  педагогічних 
працівників встановлюються керівниками закладів та установ  освіти 
при тарифікації за наслідками атестації.
     Тарифікаційні списки  встановленої  форми  (додатки   N  1-3) 
затверджуються   за  погодженням  із  профспілковим  комітетом  не 
пізніше 5 вересня і подаються вищестоящому органу управління.
     Схема ставок, посадових окладів, що запроваджуються з 1 січня 
1993 року, визначена за розрядами Єдиної тарифної сітки, тарифними 
коефіцієнтами і коефіцієнтами підвищення (додаток N 10). 

     5. Зміна розмірів ставок заробітної плати й посадових окладів 
протягом року провадиться:
     а) при зміні розміру  мінімальної  заробітної  плати - з  дня 
прийняття рішення урядом;
     б) при здобутті  освіти або поновленні документа про освіту - 
з дня подання відповідного документа;
     в) при  отриманні   відповідної   категорії   за   наслідками 
атестації - з дня прийняття рішення атестаційною комісією;
     г) при присвоєнні звань,  що дають право на підвищення ставок 
і посадових окладів, -з дня присвоєння;
     д) при присвоєнні  вченого  ступеня  кандидата  наук - з  дня 
рішення  спеціалізованої вченої Ради після прийняття рішення ВАКом 
України про видачу диплома кандидата наук;
     е) при  присвоєнні  наукового  ступеня  доктора  наук - з дня 
рішення  спеціалізованої  вченої  Ради  після  затвердження  ВАКом 
України.
     Якщо право  на  зміну   розміру   ставки   заробітної   плати 
(посадового  окладу)  настає  в  період  перебування  працівника у 
відпустці чи під час тимчасової  непрацездатності,  на  підвищенні 
кваліфікації,  стажуванні,  нарахування заробітної плати за новими 
ставками  (посадовими  окладами)  здійснюється  з  дня  виникнення 
такого   права. 

     6. Відповідальність за  своєчасне  і  правильне  встановлення 
працівникам ставок заробітної плати, посадових окладів, обчислення 
заробітної  плати   покладається   на   керівників   та   головних 
бухгалтерів  (бухгалтерів)  установ і закладів освіти,  керівників 
вищестоящих органів управління. 

                  II. Порядок визначення освіти 

     7. Освіта  педагогічних  працівників визначається на підставі 
дипломів,  свідоцтв,  атестатів  або  посвідчень  про   закінчення 
навчального закладу незалежно від спеціальності, яку вони отримали 
після закінчення навчального закладу (за  винятком  тих  випадків, 
коли це окремо обумовлено).
     Перелік навчальних закладів,  закінчення яких  дає  право  на 
встановлення  педагогічним  працівникам  ставок заробітної плати й 
посадових окладів залежно від освіти, наводиться в додатку N 4.
     Працівники установ  та  закладів освіти при втраті документів 
про освіту  можуть  їх  поновити  в  порядку,  визначеному  чинним 
законодавством.
     У випадках,  пов'язаних з стихійним лихом,  війною тощо, якщо 
працівник  може  пред'явити  документи,  які  побічно свідчать про 
здобуту ним освіту (реєстраційні записи, списки колишніх студентів 
(учнів) навчальних закладів,  записи в атестатах на звання вчителя 
та  інші),  ставка  заробітної  плати  (посадовий   оклад)   цього 
працівника визначається на підставі цих документів. 

        III. Розподіл педагогічних та керівних працівників 
        установ освіти за розрядами єдиної тарифної сітки 

     8. Педагогічні   працівники   шкіл,  ліцеїв,  гімназій,  шкіл 
естетичного   виховання   (музичних,   художніх,   хореографічних, 
мистецтв тощо),  шкіл-інтернатів усіх типів і найменувань,  шкіл - 
дитячих садків, дитячих будинків, приймальників-розподільників для 
неповнолітніх,      виховно-трудових      колоній,     міжшкільних 
навчально-виробничих комбінатів трудового навчання та  професійної 
орієнтації   учнів,   міжшкільних   комп'ютерних   центрів,  вищих 
навчальних  закладів  по  підготовці  молодших спеціалістів (вищих 
навчальних  закладів  I-II  рівнів  акредитації),  училищ фізичної 
культури   та   професійно-технічних   училищ,  навчально-курсових 
комбінатів   (навчальних   пунктів),   технічних   шкіл  та  інших 
навчальних  закладів  по  підготовці, перепідготовці та підвищенню 
кваліфікації  (крім  тих, які за оплатою праці прирівнені до вищих 
навчальних   закладів),  закладів  охорони  здоров'я,  соціального 
забезпечення   і   культури,   а  також  педагогічних  працівників 
підприємств і організацій 

------------------------------------------------------------------
 Назва посади                                   | Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
Вчителі всіх спеціальностей, викладачі, вихова- 
телі, логопеди, завідуючі логопедичними пункта- 
ми, методисти, педагоги-організатори,  концерт- 
мейстери,    соціальні    педагоги,психологи, 
які мають: 

 вищу освіту: 
 спеціаліст вищої категорії                           18 
 спеціаліст 1 категорії                               17 
 спеціаліст 2 категорії                               16 
 спеціаліст                                           15 

 спеціалісти, які мають середню спеціальну 
 освіту*                                              14,15 

 спеціалісти, які не мають середньої спеці- 
 альної освіти*                                       12,13
------------------------------------------------------------------ 

 * тут і далі: розряд встановлюється за наслідками атестації 
   відповідно до кваліфікаційних вимог 

     Примітки:
     1) Старшим  вихователям  дитячих  будинків,  шкіл-інтернатів, 
приймальників-розподільників   і   виховно-трудових   колоній  для 
неповнолітніх,    спеціальних     професійно-технічних     училищ, 
спеціальних  шкіл для дітей і підлітків,  які потребують особливих 
умов виховання,  які мають вищу освіту, встановлюється 18 тарифний 
розряд,  для  осіб  із  середньою спеціальною освітою -15 тарифний 
розряд.
     2)   Ставки   заробітної   плати   старших  викладачів  вищих 
навчальних  закладів  I-II  рівнів акредитації встановлюються на 5 
відсотків  вище  ставок  викладачів  вищої категорії. { Примітка 2 
пункту  8  із  змінами,  внесеними  згідно  з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {   Примітку   3   пункту   8  вилучено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     3) Ставки  заробітної   плати,   передбачені   цим   пунктом, 
встановлюються   концертмейстерам,   які  мають  вищу  та  середню 
спеціальну музичну освіту.  Для  зазначених  працівників,  які  не 
мають  музичної освіти,  ставки заробітної плати встановлюються на 
0,27 мінімальної заробітної плати нижче ставок,  передбачених  для 
спеціалістів з відповідною освітою, категорією, тарифним розрядом.
     4) Ставки  заробітної плати концертмейстерів,  які  закінчили 
консерваторії,  музичні  училища,  музичні відділення і відділення 
клубної і культосвітньої роботи інститутів культури,  педагогічних 
інститутів, культосвітні училища, педагогічні  училища  і  училища 
культури,  встановлюються  як  працівникам,  які  мають  вищу  або 
середню спеціальну музичну освіту. 

     9.  Керівники  шкіл,  шкіл-дитячих  садків,  шкіл-інтернатів, 
дитячих        будинків,        дитячих       будинків-інтернатів, 
приймальників-розподільників    для    неповнолітніх,    шкіл   та 
професійних  училищ  соціальної  реабілітації,  спеціальних  шкіл, 
спеціальних    шкіл-інтернатів,    санаторних   шкіл,   санаторних 
шкіл-інтернатів,  ліцеїв,  гімназій,  колегіумів,  училищ фізичної 
культури
{  Назва  пункту  9  в редакції Наказу Міністерства освіти і науки 
N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

------------------------------------------------------------------
            Назва посад                       |  Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
Загальноосвітні школи, школи для дітей з 
затримкою  психічного розвитку,  вечірні 
(змінні), середні музичні і художні школи, 
школи-дитячі садки, школи-інтернати, ліцеї, 
гімназії, училища фізичної культури з 
кількістю учнів: 
   до 300                                            18 
   від 301 до 1000                                   19 
   понад 1000                                        20
Спеціальні школи-інтернати для дітей, які 
мають вади у фізичному чи розумовому роз- 
витку, потребують тривалого лікування,дитя- 
чі будинки усіх типів, спеціальні школи 
для дітей та підлітків, які потребують особ- 
ливих умов виховання, приймальники-розпо- 
дільники для неповнолітніх дітей, школи- 
інтернати для дітей-сиріт та дітей, які 
залишилися без піклування батьків, 
   з кількістю дітей: 
   до 150                                            18 
   від 151 до 300                                    19 
   понад 300                                         20
------------------------------------------------------------------ 

     Примітки:
     1) За   кожні  700  учнів  понад 1000 місячні посадові оклади 
керівників  установ  підвищуються  на  5  відсотків.  { Примітка 1 
пункту  9  із  змінами,  внесеними  згідно  з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     2) Особи,  які  не мають вищої  освіти,  на  посади  керівних 
працівників установ освіти призначатись не можуть.  Цей порядок не 
застосовується для заступників директорів по господарській роботі, 
військових керівників та керівників допризовної підготовки.
     Працівникам, які не мають вищої освіти і займали ці посади до 
1  квітня  1991  р.,  посадові  оклади  встановлюються у розмірах, 
передбачених цим пунктом.
     3) За  директорами  дитячих  будинків,  шкіл-інтернатів   для 
дітей-сиріт та дітей,  які залишилися без  піклування  батьків,  а 
також  їх  заступниками,  призначеними  з числа спеціалістів,  які 
отримували на попередньому місці роботи заробітну плату в більшому 
розмірі,   зберігається   розмір   заробітної   плати,  який  вони 
отримували на попередньому місці роботи. 

     10. Керівні та педагогічні працівники позашкільних закладів 

------------------------------------------------------------------
             Назва посади                     | Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
Директор (завідуючий, начальник) закладу з 
кількістю учнів (вихованців): 
  понад 1500                                            17 
  від 501 до 1500                                       16 
  до 500                                                15 
  Директор школи естетичного виховання з
кількістю учнів (вихованців): 
  понад 600                                             17 
  від 301 до 600                                        16 
  до 300                                                15 
  Завідуючі відділом, лабораторією, кабінетом           15 
  Керівники гуртків, секцій, студій та інших
форм гурткової роботи, культорганізатори, 
екскурсоводи, інструктори з туризму, аком- 
паніатори, старші вожаті, які мають 
вищу освіту*                                         11,12,13 
середню спеціальну освіту*                           10,11,12 
без середньої спеціальної освіти*                        9,10
------------------------------------------------------------------ 

     Примітки:
     1)  Посадовий  оклад  директора  Київського  палацу  дітей та 
юнацтва   підвищується  на  10  відсотків,  завідувачів  відділів, 
лабораторій,  кабінетів  Київського палацу дітей та юнацтва - на 5 
відсотків проти посадових окладів відповідних керівних працівників 
позашкільних  навчальних  закладів  з кількістю учнів (вихованців) 
понад  600.  { Абзац перший примітки 1 пункту 10 в редакції Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Посадові оклади головного інженера  та  головного  художнього 
керівника  визначаються на умовах встановлення окладів заступників 
директора, а посадові оклади завідуючих залами, клубами - на рівні 
14 розряду.
     2) Місячні    посадові    оклади     керівників    найбільших 
республіканських,   обласних,    міських    позашкільних  закладів 
(додаток  N  7)  встановлюються  на  5  відсотків  вище  посадових 
окладів,  передбачених  для  керівників  позашкільних  закладів  з 
кількістю  учнів  понад  600.  Віднесення  позашкільних установ до 
найбільших  провадиться Міністерством освіти України. { Примітка 2 
пункту  10  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     3) Особи,  які  не мають вищої  освіти,  на  посади  керівних 
працівників позашкільних закладів призначатись не можуть.
     Працівникам, які не мають вищої освіти і займали ці посади до 
1  квітня  1991  року,  посадові оклади встановлюються у розмірах, 
передбачених цим пунктом для  аналогічних  працівників  у  залежно 
від кількості учнів (вихованців).
     4) Посадові   оклади   керівників   (старших  керівників)  та 
заступників   туристських   походів,   експедицій   та   екскурсій 
встановлюються в розмірах, передбачених відповідно для  керівників 
та  заступників  керівників  по   виховній   роботі   позашкільних 
закладів з кількістю дітей до 500.
     5) В оборонно-спортивних  оздоровчих таборах посадові  оклади 
начальника  та  командира  роти  встановлюються на рівні посадових 
окладів відповідно директора  та  заступника  директора  школи  по 
навчально-виховній роботі, а посадові оклади командирів  взводу та 
відділення - відповідно на рівні 16 та 15 тарифних розрядів.
     6) Місячні  посадові  оклади  керівників оздоровчих таборів з 
цілодобовим  перебуванням  дітей  та  підлітків  підвищуються на 5 
відсотків  посадового  окладу.  { Примітка 6 пункту 10 із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {   Примітку   7  пункту  10  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {   Примітку   8  пункту  10  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {   Примітку   9  пункту  10  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     7)  Умови  визначення  тарифних  розрядів керівникам гуртків, 
секцій,  студій, культорганізаторам, екскурсоводам, інструкторам з 
туризму,  акомпаніаторам,  старшим вожатим поширюються на всі типи 
установ освіти.
     8) Керівникам  гуртків,  секцій,  студій   та   інших   форм 
гурткової роботи за керівництво зразковими колективами і народними 
учнівськими колективами,  розроблення,  апробацію та  впровадження 
авторських  програм,  нових  експериментальних  або  нетрадиційних 
методик та їх впровадження,  неодноразову підготовку  учасників  і 
переможців   конкурсів,   оглядів,  олімпіад,  турнірів,  змагань, 
виставок учнівської молоді на державному  та  обласному  (міському 
міст   Києва   та  Севастополя)  рівнях,  науково-дослідницьку  та 
науково-експериментальну роботу  з  учнями,  підготовку  учнів  до 
походів  другої  і вище категорії складності,  за звання "Народний 
майстер"  ставки  заробітної  плати  підвищуються на 10 відсотків. 
{  Пункт  10  доповнено  приміткою 8 згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     11. Керівні  та  педагогічні  працівники  дитячих  дошкільних 
закладів усіх типів і найменувань (крім дитячих будинків) 

------------------------------------------------------------------
                  Назва посади                   | Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
 Завідуючі                                            17 
 Вихователі-методисти, вихователі, вчителі- 
 логопеди, вчителі-дефектологи, психологи, 
 які мають: 
 вищу освіту: 
 спеціаліст вищої категорії                            17 
 спеціаліст 1 категорії                                16 
 спеціаліст 2 категорії                                15 
 спеціаліст                                            14 
 середню спеціальну освіту                             14,15 
 без середньої спеціальної освіти*                     11,12 
 Музичні керівники, художні керівники, інструк- 
 тори з фізкультури, праці, слухових кабіне- 
 тів, які мають: 
 вищу освіту: 
 спеціаліст вищої категорії                            16 
 спеціаліст 1 категорії                                15 
 спеціаліст 2 категорії                                14 
 спеціаліст                                            13 
 середню спеціальну освіту*                            12,13 
 без середньої спеціальної освіти*                     12 

     Примітки:
     1) Завідуючим  дитячими  дошкільними закладами,  які не мають 
вищої освіти,  посадові оклади  встановлюються на 0,14 мінімальної 
заробітної плати нижче.
     2)    Місячні   посадові   оклади   завідувачів   дошкільними 
навчальними закладами із середньомісячною кількістю дітей понад 60 
за  кожні наступні 60 дітей підвищуються на 3 відсотки. { Примітка 
2  пункту  11  в редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     3)  До  посадових  окладів завідуючих дошкільними навчальними 
закладами   з   одною-двома   групами   (крім  закладів  (груп)  з 
цілодобовим   перебуванням   дітей)  включено  оплату  за  ведення 
виховної  роботи  з  дітьми  в  групі  протягом  3  годин на день. 
{  Примітка  3  пункту  11  із змінами, внесеними згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     4) Умови  визначення  тарифних  розрядів музичним керівникам, 
інструкторам з фізкультури,  праці,  слухових кабінетів,  художнім 
керівникам поширюються на всі типи навчальних закладів.
     5) Ставки заробітної  плати вихователів, музичних керівників, 
інструкторів  з  фізкультури  встановлені за кожних 20 дітей віком 
більше трьох років,  15 дітей віком  від одного до трьох років  та 
10 дітей віком до одного року.
     6)   Посадові   оклади   завідуючих  дошкільними  навчальними 
закладами,  з  цілодобовим  перебуванням  дітей,  або такими, де є 
групи  (група)  з  цілодобовим  перебуванням,  підвищуються  на  3 
відсотки  посадового  окладу.  {  Примітка 6 пункту 11 із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     7)  При переході дошкільних навчальних закладів на цілодобове 
перебування  дітей, у тому числі і в період літнього оздоровлення, 
посадові  оклади  завідуючих  встановлюються  на  рівні  посадових 
окладів,   передбачених  для  завідуючих  дошкільними  навчальними 
закладами з цілодобовим перебуванням дітей. { Примітка 7 пункту 11 
із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки 
N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     12.  Керівні працівники вищих навчальних закладів I-II рівнів 
акредитації, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, центрів, 
професійно-технічних   навчальних  закладів  (професійно-технічних 
училищ,  навчально-курсових комбінатів,  центрів  та  інших  типів 
закладів,   що   надають   робітничу  професію),  училищ  фізичної 
культури
{  Назва  пункту  12 в редакції Наказу Міністерства освіти і науки 
N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

------------------------------------------------------------------
      Назва посади                |Кількість          |Тарифний
                                  |  учнів            | розряд
------------------------------------------------------------------
 Директор                           до 300                18 
                                    від 301 до 1000       19 
                                    понад 1000            20 
 Завідуючий відділенням                                   17 
 Завідуючий виробничою практикою                          15 
 Завідуючий навчально-виробничою 
 майстернею, навчально-методичним 
 кабінетом, лабораторією                                  17 
 Керівник фізичного виховання, 
 керівник допризовної підготовки 
 (військовий керівник), який має: 
 вищу та середню спеціальну 
 освіту:                              до 300              13 
                                      від 301 до 1000     14 
                                      понад 1000          15 
 який не має середньої спеціальної 
 освіти:                              до 300              11 
                                      від 301 до 1000     12 
                                      понад 1000          13
------------------------------------------------------------------ 

     Примітки: 

     {   Примітку   1  пункту  12  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     1)  За  кожні  600 учнів понад 800 посадові оклади керівників 
підвищуються  на  5  відсотків.  {  Примітка  пункту 12 в редакції 
Наказу  Міністерства  освіти  і  науки  N  471  (  z0675-07  ) від 
11.06.2007 } 
 

     {   Примітку   3  пункту  12  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     2) Посадовий  оклад старшого майстра встановлюється на 5-15 % 
нижче посадового окладу керівника.
     3) Посадові оклади     начальника    організаційно-стройового 
відділу,  командира  роти  в вищих навчальних закладах I-II рівнів 
акредитації  цивільної  авіації, морського та річкового транспорту 
встановлюються на рівні відповідно 16 та 15 розрядів.
     4)   Директорам   вищих   навчальних   закладів  I-II  рівнів 
акредитації,   обраним  головами  рад  директорів  цих  навчальних 
закладів,  встановлюється  доплата  в  розмірі 50 відсотків від їх 
посадових окладів.
     5) Педагогічним  працівникам курсів по підготовці до вступу в 
вищі  навчальні  заклади I-II рівнів акредитації ставки заробітної 
плати  (посадові  оклади)  встановлюються в розмірах, передбачених 
п.8. 
 

     {   Примітку   8  пункту  12  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     6) Завідуючим  філіями навчальних  закладів  посадовий  оклад 
встановлюється  на  5-15   відсотків   нижче   посадових   окладів 
керівника. 
 

     {   Примітку  10  пункту  12  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     7)   Посадові   оклади  директорів,  заступників  директорів, 
діяльність  яких  безпосередньо  пов'язана  з   навчально-виховним 
процесом,   старших   майстрів,   завідуючих  філіалами,  майстрів 
виробничого навчання професійно-технічних навчальних  закладів  по 
підготовці   робітників   для   підприємств  вугільної,  сланцевої 
промисловості,  чорної і кольорової металургії і  організацій,  що 
здійснюють гірничо-капітальні роботи, підвищуються на 5 відсотків. 
{  Примітка  пункту  12  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     8)  Посадові  оклади  старших майстрів і майстрів виробничого 
навчання  професійно-технічних  закладів,  в   яких   здійснюється 
навчання професіям художніх ремесел, підвищуються на 5 відсотків.* 
{  Примітка  пункту  12  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     9)    Посадові    оклади    майстрів   виробничого   навчання 
поширюються на всі типи установ освіти.
_____________________________ 
 * Перелік професій наведений в додатку N 6 

     13. Керівні  і  педагогічні  працівники  учбово-методичних  і 
методичних  кабінетів  (центрів)  органів   народної   освіти   та 
інститутів   удосконалення   вчителів   (підвищення   кваліфікації 
вчителів) 

------------------------------------------------------------------
    Назва установи і посади                   |Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
 1.   У республіканських учбово-методичних 
 (методичних) кабінетах (центрах): 
 Директор, завідуючий                              22 
 Завідуючий  лабораторією (кабінетом)              17 
 2. У інститутах удосконалення вчителів 
 (підвищення кваліфікації вчителів): 
 Директор: 
 професор або доктор наук                          23 
 доцент або кандидат наук                          22 
 без вченого звання і вченого ступеня              21 
 Завідуючий лабораторією (кабінетом)               17 
 3. В обласних учбово-методичних (методичних) 
 кабінетах (центрах): 
 Директор, завідуючий                              21 
 Завідуючий лабораторією (кабінетом)               17 
 4. В учбово-методичних (методичних кабі- 
 нетах (центрах) міст, районів: 
 Директор, завідуючий                              20 

     Примітки:
     1) Посадові оклади методистів закладів післядипломної освіти: 
інститутів   (центрів)  підвищення  кваліфікації,  перепідготовки, 
удосконалення учителів; центральних, обласних навчально-методичних 
(методичних)  кабінетів  (центрів)  підвищуються  на  15 відсотків 
ставки  заробітної  плати  викладача вищої категорії. { Примітка 1 
пункту  13  в  редакції  Наказу  Міністерства освіти і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     2)    Посадові   оклади   методистів   районних   і   міських 
навчально-методичних (методичних) кабінетів (центрів) підвищуються 
на 10 відсотків ставки заробітної плати викладача вищої категорії. 
{  Примітка  2  пункту  13 в редакції Наказу Міністерства освіти і 
науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     3)  За методистами навчально-методичних, методичних кабінетів 
(центрів),   інститутів  підвищення  кваліфікації  (удосконалення) 
вчителів  зберігається  право  на  отримання  підвищених посадових 
окладів,  якщо  в  період  роботи  на  посадах учителя, викладача, 
вихователя  за результатами атестації їм було присвоєно відповідне 
звання.  {  Примітка  3  пункту  13 із змінами, внесеними згідно з 
Наказом  Міністерства  освіти  і  науки  N  471  (  z0675-07 ) від 
11.06.2007 } 

                  Ставки погодинної оплати праці 

     14. Ставки  погодинної  оплати праці працівників,  зайнятих в 
усіх галузях  народного  господарства,  за  проведення  навчальних 
занять 

------------------------------------------------------------------
                                   | Ставки погодинної оплати (в
                                   | коефіцієнтах від мінімальної
                                   | заробітної плати)
          Контингент               |------------------------------
                                   | професор,|доцент,  |особи,
                                   | доктор   |кандидат |які не
                                   | наук     |наук     |мають
                                   |          |         |вченого
                                   |          |         |ступеня
------------------------------------------------------------------
 Учні шкіл, професійно-технічних 
 навчальних закладів, гімназій, 
 ліцеїв, вищих навчальних закладів 
 I-II рівнів акредитації та інші 
 аналогічні категорії учнів, робіт- 
 ники, працівники, які займають
посади, що вимагають середньої 
спеціальної освіти, слухачі курсів   0,21        0,12      0,06 
 Студенти                            0,25        0,15      0,09 
 Аспіранти, слухачі системи після- 
 дипломної освіти                    0,3         0,2       0,13
------------------------------------------------------------------ 

     Примітки:
     1) Демонстраторам   пластичних  поз,  які  беруть  участь   у 
проведенні учбових занять, ставки погодинної оплати встановлюються 
у таких розмірах:
     за позування без одягу або в складній позі - 0,06
     за позування в одязі - 0,04
     2) Ставки   погодинної  оплати  праці включають оплату за дні 
відпустки.
     3) Ставки    погодинної     оплати   праці   дійсних   членів 
(академіків) і членів-кореспондентів академій наук підвищуються на 
25 відсотків.
     4) Ставки  погодинної оплати праці осіб,  які  мають  почесне 
звання  "Народний ",  встановлюються в розмірах,  передбачених для 
професорів, докторів наук.
     5) У  загальноосвітніх   школах  всіх  типів  і  найменувань, 
професійно-технічних  ,  вищих  навчальних  закладах  I-II  рівнів 
акредитації  та  педагогічних  училищах  ставки  погодинної оплати 
праці,   передбачені   цим   пунктом,  застосовуються  для  оплати 
висококваліфікованих спеціалістів та діячів науки і мистецтва, які 
запрошуються   для   читання  окремих  лекцій,  а  також  в  вищих 
навчальних закладах I-II рівнів акредитації для оплати праці голів 
та   членів  державних  екзаменаційних  комісій.  Для  працівників 
підприємств,   установ   і  організацій,  які  мають  навантаження 
протягом  навчального  року, застосовується погодинна оплата праці 
виходячи  зі  ставок  вчителів та викладачів, встановлених залежно 
від розряду, категорії, освіти.
     6) Оплата  праці членів жюрі конкурсів та  оглядів,  а  також 
рецензентів  конкурсних  робіт здійснюється за ставками погодинної 
оплати праці,  передбаченими для  осіб,  які  проводять  навчальні 
заняття зі студентами.
     7) Ставки   погодинної  оплати  праці  лікарів-консультантів, 
які залучаються  установами  охорони   здоров'я   для   проведення 
консультацій  з  інших  установ  (організацій),  встановлюються  в 
розмірах,  передбачених  для оплати за проведення учбових занять з 
аспірантами та слухачами післядипломної освіти.
     8) Особам  з  числа учбово-допоміжного персоналу,  які беруть 
участь у проведенні учбових занять, ставки погодинної оплати праці 
встановлюються в розмірі 50 процентів від ставок, передбачених для 
осіб, які проводять учбові заняття і  не  мають  вченого  ступеня. 
Зазначена  оплата  праці  проводиться  (незалежно  від освіти) тим 
особам, які одночасно з  викладачем  беруть  участь  в  проведенні 
учбових занять поза основним робочим часом. 

       Адміністративно-господарський, навчально-допоміжний 
         персонал, робітники та службовці установ освіти 

     15. Посадові  оклади  заступникам  керівників  та заступникам 
керівників структурних   підрозділів   встановлюються   на    5-15 
відсотків, головним  бухгалтерам  та  їх  заступникам  -  на 10-30 
відсотків, помічникам  керівників  -  на  30-40  відсотків   нижче 
окладів відповідних керівників. 

                    Тарифні розряди службовців 

------------------------------------------------------------------
                  Назва посади               |  Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
 Провідні спеціалісти:                                14 
 спеціалісти: 
 1 категорії                                          13 
 2 категорії                                          12 
 спеціаліст                                           11 
 Техніки всіх спеціальностей: 
 1 категорії                                          10 
 2 категорії                                           9 
 техніки                                               7 
 Старші*: виконавець робіт (він же начальник 
 дільниці), майстер, контрольний майстер              13 
 Майстер, контрольний майстер, механік 
 виконроб                                             12 
 Старший диспетчер                                    11 
 Диспетчер                                            10 
 Завідуючий психолого-медико-педагогічною 
 консультацією                                        20 
 Консультант психолого-медико-педагогічної 
 консультації                                         18 
 Завідуючий учбово-консультаційним пунктом            11 
 Завідуючий учбово-виробничою (учбовою) майстернею    17 
 Завідуючі: інтернатом при школі, заочним відді- 
 ленням школи                                         12 
 Інспектор учбового (учбово-методичного) відділу       9
-------------------------
*Крім старших майстрів, передбачених в п.12 Інструкції 

------------------------------------------------------------------
                  Назва посади                  | Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
 Завідуючий фільмотекою                                12 
 Методист із складання кінопрограм                     11 
 Фільмоперевірник: 
 1 категорії                                            6 
 2 категорії                                            5 
 3 категорії                                            4 
 Завідуючий: друкарським бюро, гуртожитком; 
 старші: адміністратор, інспектор, касир; 
 товарознавець, стенографістка 1 категорії, 
 друкарка, яка працює з іноземним текстом               9 
 Друкарка 2 категорії, секретар-стенографістка, 
 експедитор по перевезенню вантажів, 
 оператор диспетчерської служби, старший табель- 
 ник, черговий по гуртожитку, паспортист, ста- 
 тистик, секретар учбової частини                       6 
 Секретар-друкарка, агент по постачанню, ек- 
 спедитор, кресляр, копіювальник, нарядник, 
 завідуючий камерою схову, таксувальник, чи- 
 тець                                                   5 
 Завідуючий: центральним складом, канцелярією; 
 старший товарознавець                                 11 
 Завідуючий приймальним пунктом в навчально- 
 виробничих майстернях, які надають послуги 
 населенню                                             10 
 Завідуючі: архівом, господарством, складом, ко- 
 піювально-розмножувальним бюро, фонотекою, експе- 
 дицією, фотолабораторією, касир, сте- 
 нографістка 2 категорії, друкарка 1 категорії, 
 адміністратор, інспектор, інкасатор, комендант         8 
 Перекладач-дактилолог                                 11 
 Перекладач-секретар сліпого викладача (вчите- 
 ля), старший лаборант середнього спеціального 
 закладу                                                9
------------------------------------------------------------------
                  Назва посади                  | Тарифний розряд
------------------------------------------------------------------
 Помічник директора по режиму                          16 
 Старший черговий по режиму                            12 
 Черговий по режиму                                    11 
 Помічник вихователя                                    7 
 Коректор, ветеринарний фельдшер, секретар 
 учбового (учбово-методичного) відділу, 
 лаборант                                               7 
 Табельник, обліковець, архіваріус, діловод, 
 рахівник, калькулятор                                  4
------------------------------------------------------------------ 

     Примітки:
     1) Посадові  оклади  старших  товарознавців,  які  мають вищу 
освіту,  встановлюються на рівні посадових окладів спеціалістів  1 
категорії,  а товарознавців, які не мають вищої освіти, - на рівні 
окладів спеціалістів (без категорії).
     2) Конкретні  найменування  посад  спеціалістів при складанні 
штатних розписів установ  освіти  визначаються  за  Класифікатором 
посад  службовців, наведеному в "Загальному класифікаторі професій 
робітників, посад службовців і тарифних розрядів". 

               Робітники установ і закладів освіти 

------------------------------------------------------------------
                  Назва професії             |  Тарифний розряд
---------------------------------------------+--------------------
                      1                      |        2
------------------------------------------------------------------
 Банщик                                             3 
 Береговий: матрос, робітник                        3 
 Береговий: матрос, робітник (старші)               4 
 Водій самохідних механізмів                        4 
 Водій транспортно-прибиральних машин               5 
 Водій електро-автовізка                            4 
 Візник                                             3 
 Вахтер                                             1 
 Гардеробник                                        1 
 Двірник                                            3 
 Дезинфектор                                        4 
 Зоолаборант серпентарія                            6 
 Опалювач                                           3 
 Кастелянша                                         3 
 Кіномеханіки: 
 1 категорії                                        9 
 2 категорії                                        8 
 3 категорії                                        5 
 Комірник                                           4 
 Комірник (старший)                                 5 
 Комірник, зайнятий на складах кислот і 
 хімікатів                                          6 
 Конюх                                              3 
 Кубівник                                           1 
 Кур'єр                                             1 
 Кучер                                              1 
 Лісник                                             5 
 Ліфтер                                             3 
 Ліфтер при швидкості руху ліфтів: 
 від 2,5 до 5 метрів за сек.                        3 
 від 5 до 7 метрів за сек.                          4 
 понад 7 метрів за сек.                             5 
 Матрос-рятівник                                    4 
 Машиніст по пранню і ремонту спецодягу (білизни)   5 
 Машиніст сцени: 
 1 категорії                                        9 
 2 категорії                                        8 
 3 категорії                                        6 
 Монтажник фільмокопій                              4 
 Оператор пульту управління кіноустановки: 
 1 категорії                                        5 
 2 категорії                                        4 
 Оператор апаратів мікрофільмування і копіювання    6 
 Оператор обчислювальних машин: 
 1 категорії                                        7 
 2 категорії                                        6 
 оператор копіювальних і розмножувальних машин: 
 при отриманні копій на папері                      5 
 при виготовленні друкарських форм з текстових і 
 штрихових оригіналів                               6 
 при виготовленні друкарських форм з оригіналів, 
 які містять півтонові і растрові зображення        7 
 Оператор електронно-обчислювальних машин (старший) 8 
 Перукар                                            5 
 Палітурник                                         4 
 Добирач довідкового та інформаційного матеріалу    4 
 Підсобний робітник                                 3 
 Натирач підлоги                                    3 
 Натирач, зайнятий натиранням підлоги з цінних порід 
 деревини                                           4 
 Робітник по благоустрою населених пунктів (на робо- 
 тах по прибиранню нечистот вручну)                 8 
 Ремонтник висотних частин будівель                 8 
 Ремонтник спортивної зброї                         8 
 Ремонтник спортивних суден                         8 
 Реставратор фільмокопій                            8 
 Садівник                                           3 
 Сатураторщик                                       1 
 Світлокопіювальник                                 3 
 Шеф-кухар                                         11 
 Сторож: 
 1 класу                                            5 
 2 класу                                            3 
 Склографіст (ротаторщик)                           3 
 Склопротиральник                                   3 
 Оператор електронно-обчислювальних машин           7 
 Прибиральник сміттєпроводу                         4 
 Прибиральник приміщень, зайнятий в установах 
 і закладах народної освіти                         3 
 Прибиральник території                             3 
 Швейцар                                            1 
 Швачка, зайнята ремонтом одягу, білизни            4 
 Електроосвітлювач                                  5 
 Висококваліфіковані робітники, які зайняті на 
 особливо важких і відповідальних роботах          13 
 Робітники, зайняті комплексним обслуговуванням 
 і ремонтом будівель, споруд та обладнання: 
 при виконанні робіт по 2-5 професіях               8 
 при виконанні робіт по 6 і більше професіях       12 

     Примітки:
     1)  Місячні  посадові  оклади  дезинфекторів,  машиністів  по 
пранню і ремонту спецодягу, білизни, комірників на складах  кислот 
і хімікатів підвищуються на 12 відсотків.
     2) Місячні  посадові  оклади  прибиральників  приміщень,  які 
використовують дезинфікуючі  засоби,  а  також  тих,  які  зайняті 
прибиранням туалетів, підвищуються на 10 відсотків. 

              Тарифні розряди для робітників установ 
                        і закладів освіти 

------------------------------------------------------------------
                                 |     Кваліфікаційні розряди
                                 |--------------------------------
                                 |  1    2    3    4    5     6
---------------------------------+--------------------------------
             1                   |  2    3    4    5    6     7
------------------------------------------------------------------
 Робітники, зайняті в установах 
 освіти 
 для відрядної оплати               3    3    4    5    7     8 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6     8 
 Робітники, зайняті на ремонті 
 обладнання: 
 ремонт та обслуговування тех- 
 нологічного обладнання та 
 електрообладнання: 
 для відрядної оплати               4    4    5    6    8     9 
 для погодинної оплати              3    4    5    6    7     8 
 ремонт та обслуговування 
 водопровідних та каналізацій- 
 них систем: 
 для відрядної оплати               3    4    5    6    7     8 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6     8 
 ремонтно-будівельні роботи, 
 ремонт та виготовлення меблів 
 та інших виробів з дерева: 
 для відрядної оплати               3    3    4    5    7     8 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6     8 
 ремонт та виготовлення 
 взуття: 
 для відрядної оплати               2    3    4    5    6     8 
 для погодинної оплати              2    2    3    4    6     7 
 Кухарі та інші виробничі робіт- 
 ники громадського харчування 
 для погодинної оплати              2    2    3    4    6     7 
 Робітники, які зайняті експлуа- 
 тацією та обслуговуванням ко- 
 телень 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6     8 
 Робітники, зайняті в будівницт- 
 ві і на ремонтно-будівельних 
 роботах, зокрема, будівельно- 
 монтажних роботах                  4    4    5    6    8     10 
 Робітники учбово-виробничих (учбових) майстерень 

            1. Майстерні машинобудівної промисловості 

 Верстатні роботи по обробці ме- 
 талу та інших матеріалів різан- 
 ням на металообробних верстатах; 
 роботи по холодному штампуванню 
 металу та інших матеріалів, робо- 
 ти по виготовленню і ремонту інст- 
 рументу та 
 технологічної оснастки: 
 для відрядної оплати               4    5    6    7    8     9 
 для погодинної оплати              3    4    5    6    7     9 
 На інших роботах: 
 для відрядної оплати               3    4    5    6    7     9 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6     8 

         2. Майстерні промисловості металевих конструкцій 
                            та виробів 

 Верстатні роботи по обробці мета- 
 лу та інших матеріалів різанням 
 на металообробних верстатах; ро- 
 боти по холодному штампуванню 
 металу та інших матеріалів; роботи 
 по виготовленню і ремонту 
 інструменту та технологічної 
 оснастки: 
 для відрядної оплати               3    4    5    6    8    9 
 для погодинної оплати              3    4    5    6    7    9 
 На інших роботах: 
 для відрядної оплати               2    3    4    5    7    8 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6    8 

            3. Майстерні деревообробної промисловості 

 Для відрядної оплати               2    3    4    5    7    8 
 Для погодинної оплати              2    3    4    5    6    8 

                4. Майстерні легкої промисловості 

 Швейна та взуттєва промисло- 
 вість: 
 для відрядної оплати               2    3    4    5    7    8 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6    8 

             5. Майстерні поліграфічної промисловості 

 Виробництво типу міських та 
 обласних друкарень: 
 для відрядної оплати               2    3    4    5    7     8 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6     8 
 Виробництво типу дрібних 
 газетно-бланкових підприємств      2    3    4    5    6     7 

             6. Майстерні по виготовленню брильянтів 

 для відрядної оплати               3    4    5    6    8     9 
 Для погодинної оплати              3    4    5    6    8     9 

         7. Майстерні побутового обслуговування населення 

 1. Ремонт та технічне обслуго- 
 вування побутових машин і при- 
 ладів, транспортних  засобів, 
 ремонт музичних інструментів, 
 ремонт і виготовлення меблів 
 та інших виробів з дерева, ме- 
 талевих та ювелірних виробів, 
 виробів із глини, фарфору, 
 скла і пластмас, граверні 
 роботи,рекламно-оформлювальні 
 роботи, фотокінороботи, звуко- 
 запис: 
 для відрядної оплати               2    3    4    5    6    8 
 для погодинної оплати              2    3    4    5    6    8 
 2. Виготовлення виробів з каме- 
 ню                                 4    5    6    7    8    10 
 3. Ремонт та виготовлення взут- 
 тя, швейних, хутряних, шкіряних, 
 пастижерних виробів, головних 
 уборів, виробів текстильної 
 галантереї, ремонт, пошив і 
 в'язка трикотажних виробів, 
 хімічна чистка і фарбування, 
 обробка білизни, картонажні 
 і палітурні роботи, переробка 
 вовни, вичинка овчини та шкурок, 
 помел борошна та інші види 
 послуг виробничого характеру: 
 для відрядної оплати               2    3    4    5    6    8 
 для погодинної оплати              2    2    3    4    6    7 

                 Працівники автомобільного транспорту 

                   1. Водії вантажних автомобілів 

                             Тарифні розряди
             -----------------------------------------------------
             |   1 група |        2 група        |    3 група
             |-----------+-----------------------+----------------
             |Бортові ав-|Спеціалізовані і спе-  |Автомобілі по
             |томобілі - |ціальні автомобілі:    |перевезенню
Вантажо-     |фургони за-|самоскиди, цистерни,   |цементу, отру-
підйомність  |гального   |фургони, рефрижерато-  |тохімікатів,
(тонн)       |призначення|ри,контейнеровози, по- |трупів, безвод-
             |           |жежні, технічної допо- |ного аміаку,
             |           |моги, снігоочищувальні,|аміачної води,
             |           |поливально-мийні,підмі-|гниючого сміт-
             |           |тально-прибиральні, ав-|тя, асенізацій-
             |           |токрани,автонавантажу- |них вантажів
             |           |вачі та інші; сідельні |
             |           |тягачі з напівпричепа- |
             |           |ми та баластні тягачі  |
             |           |з причепами            |
------------------------------------------------------------------
до 0,5              -                4                    5 
понад 0,5 до 1,5    4                5                    5 
понад 1,5 до 3      5                5                    6 
понад 3 до 5        5                6                    6 
понад 5 до 7        6                6                    7 
понад 7 до 10       6                7                    7 
понад 10 до 20      7                7                    8 
понад 20 до 40      7                8                    9 
понад 40 до 60      8                9                    - 
понад 60 до 100     -                10                   - 
понад 100 до 140    -                12                   - 
понад 140           -                13                   -
------------------------------------------------------------------ 

         2. Водії автомобілів (у тому числі спеціальних) 

------------------------------------------------------------------
                 |         |           Тарифні розряди
                 | Робочий |--------------------------------------
                 |         |         | При роботі на легкових
                 | об'єм   |         | таксі у м.Києві і в містах
     Клас        | двигуна |Загальні | чисельністю населення
     автомобіля  | (у літ- |         | 500 тис.чол. і більше на
                 | рах)    |         | санітарних автомобілях
                 |         |         | (крім швидкої медичної
                 |         |         | допомоги)
------------------------------------------------------------------
особливо малий і 
малий              до 1,8       4                 5 
Середній          понад 1,8 
                  до 3,5        5                 6
Великий           понад 3,5     5                 6
------------------------------------------------------------------
        3. Водії автобусів (у тому числі спеціальних)
------------------------------------------------------------------
                |          |        Тарифні розряди
                | Габарит -|--------------------------------------
                | на дов-  |         | При роботі на міських та
     Клас       | жина ав- |Загальні | екскурсійних маршрутах у
                |тобусів   |         | м.Києві і в інших містах
автобуса        | (у мет-  |         | з чисельністю населення
                | рах)     |         | 500 тис.чол. і більше,
                |          |         | на санітарних автобусах
                |          |         | (крім швидкої допомоги)
----------------+----------+---------+----------------------------
       1        |   2      |   3     |             4
------------------------------------------------------------------
Особливо малий   до 5           5                 6 
Малий            а) понад 5 
                    до 6,5      5                 6 
                 б) понад 6,5 
                    до 7,5      6                 7 

Середній         понад 7,5 
                 до 9,5         7                 8 

Великий          а) понад 9,5 
                    до 11       8                 9 
                 б) понад  11 
                    до 12       9                10 
                 в) понад 12 
                    до 15       9                10 
                 г) понад 15 
                    до 18      10                11 
                 д) понад 18   10                12 
 

4. Водії мотоциклів, моторолерів і мотонартів - 4 

     Примітки:
     Начальник автотранспортного  підрозділу з рухомим складом від 
50 до 100  одиниць  (автомобілів,  тракторів,  шляхових  та  інших 
машин)-12.
     Старші  механіки  (механіки),  які   здійснюють   керівництво 
автотранспортними підрозділами  установ і  організацій  освіти:  з 
рухомим складом від 15 до 50 фізичних автомобілів, шляхових  машин 
- 11, а з рухомим складом від 15 до 25 - 9. 

          5. Тарифні розряди для робітників, зайнятих на 
             вантажно-розвантажувальних роботах, при 
                    семигодинному робочому дні 

                                               Тарифні розряди
------------------------------------------------------------------
                                           |Для відряд- |Для по-
               Найменування робіт          |ної оплати  |годинної
                                           |            |оплати
-------------------------------------------+------------+---------
                   1                       |     2      |     3
------------------------------------------------------------------
  При навантаженні (розвантаженні) у гарячому
стані металу, агломерату і шлаку, при на- 
вантаженні (розвантаженні) руди, пеку, вугіл- 
ля, вугільного брикету, креозоту, подової і 
анодної маси, азбесту, негашеного вапна та 
мінеральної вати, цементу; при навантаженні 
(розвантаженні) на судна шкідливих для здо- 
ров'я вантажів, що змерзлись, і вантажів з 
вагою одного місця понад 50 кг                    9           9 
  При навантаженні (розвантаженні) у заліз-
ничні вагони, автомобілі та інший рухомий 
склад шкідливих для здоров'я вантажів, що 
змерзлись, і вантажів з вагою одного місця 
понад 50 кг, при навантаженні (розвантаженні) 
на судна інших вантажів                           8           8 

  При навантаженні (розвантаженні) у заліз-
ничні вагони, автомобілі та інший рухомий 
склад решти вантажів, на внутріскладській 
переробці вантажів                                7           6
------------------------------------------------------------------ 

     Примітки:
     1. Оплата  праці  вантажників,  які  зайняті   на   виконанні 
підсобних,   допоміжних   і  господарських  робіт,  пов'язаних  із 
вантажно-розвантажувальними   роботами   (прибирання     вантажних 
складів,  територій вантажних дільниць тощо), за години переходів, 
переїздів на інші дільниці робіт,  а також години простою не з  їх 
вини проводиться за 6 тарифним розрядом.
     2. Вантажники, які працюють в нічний час: 
                                                 тарифні розряди 
   при відрядній оплаті                              7 
   при погодинній оплаті                             6 

   Педагогічні працівники установ охорони здоров'я, соціального 
         захисту, культури та інших установ і організацій
{   Назва  пункту  16  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     16. Педагогічним  працівникам   установ   охорони   здоров'я, 
соціального  захисту  (крім  дитячих  будинків)  ставки заробітної 
плати  (посадові  оклади)  встановлюються  в розмірах і на умовах, 
передбачених  для  аналогічних працівників установ освіти. { Абзац 
перший   пункту   16   із  змінами,  внесеними  згідно  з  Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Посадові оклади завідуючих навчальною (педагогічною) частиною 
лікарні  або  санаторію  встановлюються на рівні посадових окладів 
заступників    директорів     по     навчально-виховній     роботі 
шкіл-інтернатів  для  дітей,  які  мають  вади  у   фізичному   чи 
розумовому розвитку.
     При визначенні контингенту дітей для  встановлення  посадових 
окладів  завідуючих навчальною (педагогічною) частиною лікарні або 
санаторію застосовується коефіцієнт 2.0.
     Ставки   заробітної   плати  (посадові  оклади)  педагогічних 
працівників   установ  охорони  здоров'я  та  соціального  захисту 
відповідно до переліку установ (додаток N 5) підвищуються на 15-20 
відсотків.  {  Абзац  четвертий  пункту  16  із змінами, внесеними 
згідно  з  Наказом  Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) 
від 11.06.2007 }
     Посадові оклади завідуючих навчальною (педагогічною) частиною 
лікарні  або  санаторію  підвищуються  на 15-20 відсотків. { Абзац 
п'ятий   пункту   16   із  змінами,  внесеними  згідно  з  Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Посадові оклади методистів організаційно-методичних кабінетів 
обласних дитячих клінічних лікарень установлюються на 10 відсотків 
вище  ставки  заробітної  плати викладача вищої категорії. { Абзац 
шостий   пункту   16   із  змінами,  внесеними  згідно  з  Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     17. Педагогічним      працівникам       кімнат       школярів 
житлово-експлуатаційних  організацій,   театрів   юного   глядача, 
лялькових  театрів  та  інших  установ,  підприємств,  організацій 
ставки  заробітної  плати  встановлюються  в розмірах і на умовах, 
передбачених для педпрацівників установ освіти. 

     18. У  тих  випадках,  коли  ставки й оклади,  що вводяться у 
відповідно до  цієї  інструкції   (з   урахуванням   коефіцієнтів, 
надбавок,   доплат  і  пільг),  нижчі від раніше  встановлених  (з 
урахуванням коефіцієнтів,  надбавок,  доплат і пільг), працівникам 
за  час  їх  роботи  в  даній  установі (закладі) на тій або вищій 
посаді виплачується  відповідна  різниця  в  заробітній  платі  (з 
урахуванням пільг). 

    IV. Порядок визначення посадових окладів керівних та інших 
         працівників установ освіти, посадові оклади яких 
            встановлюються залежно від кількості учнів 
                       (вихованців, дітей) 

     19. При встановленні  посадових  окладів  керівників  установ 
освіти контингент учнів (вихованців, дітей) визначається в  такому 
порядку:
     а) у школах,  школах-інтернатах  всіх  типів  і  найменувань, 
училищах фізичної  культури,  педагогічних  училищах,  міжшкільних 
навчально-виробничих комбінатах трудового навчання та  професійної 
орієнтації  учнів,  міжшкільних  комп'ютерних центрах по  навчанню 
учнів  основам  інформатики  та  обчислювальної  техніки,  центрах 
допризовної підготовки юнаків -учнів,  школах-дитячих  садках - за 
обліковим складом учнів, дітей, вихованців на початок  навчального 
року, а у вечірніх (змінних) середніх  загальноосвітніх  школах  з 
очно-заочною формою навчання -двічі на рік:  на  початок  1  та  2 
півріч.
     Контингент учнів для встановлення розмірів посадових  складів 
керівникам    міжшкільних    навчально-виробничих       комбінатів 
враховується з коефіцієнтом 0,25.
     Контингент учнів, які знаходяться на  тривалому  лікуванні  в 
дитячих лікарнях (клініках), санаторіях,  якщо  немає  спеціальної 
школи при санаторії) і дитячих відділеннях лікарень для  дорослих, 
враховується при встановленні посадових окладів директору школи  з 
коефіцієнтом 0,5, виходячи з середньорічного контингенту учнів  за 
попередній навчальний рік.
     При встановленні посадових окладів керівників шкіл-інтернатів 
(крім  спеціальних) контингент вихованців (учнів,  які приходять), 
що проживають (включаючи тих,  що навчаються в іншій школі) і тих, 
що не проживають в інтернаті, враховується з коефіцієнтом 1.0.
     При встановленні  посадових  окладів  керівників  спеціальних 
шкіл, шкіл-інтернатів для дітей і  підлітків,  які  мають  вади  у 
фізичному чи розумовому розвитку: для розумово-відсталих,  сліпих, 
сліпоглухих, слабозорих, глухих, глухонімих, туговухих, з  тяжкими 
порушеннями  мови,  з  наслідками поліомієліту  та   церебральними 
спастичними паралічами, потребують особливих  умов  виховання  або 
тривалого лікування, а також  для  дітей  з  затримкою  психічного 
розвитку, контингент учнів,  вихованців  (для  шкіл-інтернатів,  в 
тому числі і учнів,  що  приходять)  враховується  з  коефіцієнтом 
2.0.  цей  порядок  застосовується  при   встановленні   посадових 
окладів керівників вечірніх (змінних) та заочних шкіл  для  учнів, 
які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку;
     б)  у  вищих  навчальних  закладах  I-II  рівнів акредитації, 
дитячих  будинках, приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, 
спеціальних  школах  для  дітей,  які  потребують  особливих  умов 
виховання,   позашкільних   та   дитячих  дошкільних  закладах  за 
обліковим складом вихованців (дітей) на 1 січня.
     Кількість учнів, які  брали  участь  у  масових  заходах,  що 
проводились    позашкільними      закладами,   а    також        в 
екскурсійно-туристичних заходах на екскурсійно-туристичних  базах, 
в  профільних  таборах,   на   базах   відпочинку,   оздоровлення, 
враховується за середньорічною кількістю учнів, які  брали  участь 
в заходах протягом попереднього календарного року.
     Директорам  вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації 
при  встановленні  посадових  окладів  зараховуються,  крім  того, 
особи,  що  підвищують  кваліфікацію, а також ті, що навчаються на 
спеціальних  відділеннях  по перепідготовці кадрів першого ступеня 
та на курсах по підготовці до вступу в вищі навчальні заклади I-II 
рівнів  акредитації.  контингент  учнів-заочників  враховується  з 
коефіцієнтом 0,4*;
______________________________ 
 *такий порядок вводиться з 1 січня 1994 року. 

     в) у професійно-технічних навчальних  закладах  і  курсах  по 
підготовці робітників та інших працівників -виходячи  з  планового 
середньорічного контингенту учнів даного  навчального  закладу  на 
відповідний календарний рік.
     Плановий  середньорічний  контингент  в  професійно-технічних 
навчальних закладах, на курсах з підготовки  робітників  та  інших 
працівників, а також осіб, які навчаються на  підготовчих  курсах, 
визначається шляхом множення контингенту, що навчається з  різними 
строками навчання, на відповідну кількість  навчальних  місяців  і 
ділення суми добутків на 12 місяців.
     У професійно-технічних закладах, в яких прийом і випуск учнів 
здійснюється один раз на рік (наприклад, початок занять 1 вересня, 
випуск учнів 1 липня), кількість учнів, випуск  яких  здійснено  1 
липня, по закінченню строку навчання не виключається з  підрахунку 
середньорічного контингенту  до  початку  занять  нового  прийому, 
тобто до 1 вересня. 

     20. У випадках, коли установа освіти  відкривається  протягом 
календарного  року,  обліковий  склад  враховується  по  плану  на 
кінець календарного року, а плановий  середньомісячний  контингент 
визначається виходячи з кількості місяців, що залишились до  кінця 
року. 

     21. Посадові оклади керівників  загальноосвітніх  шкіл  (крім 
вечірніх, змінних),  училищ  фізичної  культури,  шкіл-інтернатів, 
педагогічних училищ, міжшкільних навчально-виробничих  комбінатів, 
комп'ютерних центрів з  навчання   учнів  основам  інформатики  та 
обчислювальної техніки, центрів допризовної підготовки  юнаків  не 
змінюються  у  зв'язку  із  зміною  кількості  учнів  (вихованців) 
протягом  навчального року, а керівників вищих навчальних закладів 
I-II       рівнів       акредитації,       дитячих       будинків, 
приймальників-розподільників  для  неповнолітніх, спеціальних шкіл 
для  дітей,  які потребують особливих умов виховання, позашкільних 
та  дитячих  дошкільних  закладів, професійно-технічних навчальних 
закладів, курсів -у зв'язку із зміною кількості учнів (вихованців, 
дітей) протягом календарного року. 

     22.  Посадові  оклади  військових   керівників    (керівників 
допризовної  підготовки)  середніх  загальноосвітніх    шкіл    та 
шкіл-інтернатів встановлюються  залежно  від  загальної  кількості 
учнів  1-11(12)  класів,  в  вищих навчальних закладах I-II рівнів 
акредитації  -  від  кількості  учнів в групах, в яких проводиться 
початкова    військова    підготовка,    а   в   педагогічних   та 
професійно-технічних  училищах  -  від  загальної  кількості учнів 
денних відділень. 

     23. При  встановленні  посадових окладів керівників фізичного 
виховання  вищих  навчальних  закладів  I-II рівнів акредитації та 
професійно-технічних  навчальних  закладів враховується контингент 
учнів денних відділень. 

                 V. Підвищення ставок та окладів. 
                      Додаткова оплата праці 

     А. Підвищення ставок заробітної плати та посадових окладів
     24. Ставки заробітної плати і посадові оклади підвищуються:
     а) на 1,33 мінімальної заробітної плати - особам,  які  мають 
звання "Народний вчитель СРСР";
     б) на 0,66 мінімальної заробітної плати - особам,  які  мають 
звання "Заслужений вчитель",  "Заслужений  викладач",  "Заслужений 
працівник народної освіти", "Заслужений працівник профтехосвіти";
     в) на 1,33 або 0,66 мінімальної заробітної  плати  -  особам, 
які мають почесне звання відповідно  "Народний"  чи  "Заслужений", 
крім тих, які перелічені в підпунктах "а", "б" та "з", при  умові, 
що їх діяльність на керівних,  педагогічних  та  інших  посадах  в 
освітніх установах і  закладах  по  профілю  співпадає  з  наявним 
почесним  званням.  право   вирішувати   конкретні   питання   про 
відповідність  почесних  звань,   передбачених   підпунктом   "в", 
профілю роботи  в  установі,  закладі  освіти  належить  керівнику 
установи у погодженні з профспілковим комітетом;
     г)   на   15   відсотків   -  за  звання  "Вчитель-методист", 
"Викладач-методист";   {   Підпункт  "г"  пункту  24  із  змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     д)  на  10  відсотків - за звання "Старший вчитель", "Старший 
викладач"*, "Вихователь-методист", "Педагог-організатор-методист", 
"Старший    вожатий-методист",   "Практичний   психолог-методист", 
"Керівник  гуртка-методист",  "Старший вихователь"; { Підпункт "д" 
пункту  24  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     е)  на 15 відсотків - за звання "Майстер виробничого навчання 
1  категорії";  {  Підпункт  "е"  пункту  24 із змінами, внесеними 
згідно  з  Наказом  Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) 
від 11.06.2007 }
     є)  на 10 відсотків - за звання "Майстер виробничого навчання 
2  категорії";  {  Підпункт  "є"  пункту  24 із змінами, внесеними 
згідно  з  Наказом  Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) 
від 11.06.2007 }
     ж)  майстрам  виробничого  навчання  в   професійно-технічних 
навчальних закладах, міжшкільних навчально-виробничих  комбінатах, 
які мають звання "Майстер-кухар","Майстер-кондитер" і перейшли  на 
цю роботу  з  підприємств  громадського  харчування,  виплачується 
надбавка в розмірі 20 відсотків;
     з) на 0,5 мінімальної заробітної плати - керівникам  фізичної 
культури, викладачам  та  вчителям  фізичної  культури  за  звання 
"Заслужений  працівник  фізичної  культури  і  спорту    України", 
"Заслужений тренер України", "Заслужений майстер спорту України";
     и) на 0,3 мінімальної заробітної плати - керівникам  фізичної 
культури, викладачам та  вчителям  фізичної  культури,  керівникам 
гуртків за звання "Майстер спорту України міжнародного класу";
     і)  на  0,15  мінімальної  заробітної  плати   -   керівникам 
фізичної  культури,  викладачам  та  вчителям  фізичної  культури, 
керівникам гуртків за звання "Майстер спорту України".
____________________________ 
*Крім   викладачів   вищих   навчальних   закладів   I-II   рівнів 
акредитації. 

     Підвищення,  передбачені  підпунктами    "з",    "и",    "і", 
провадяться по одному (вищому) званню.
     На  відміну від посади "Вихователь-методист", вихователям, що 
працюють в групах, яким за результатами атестації присвоєно звання 
"Вихователь-методист",  ставки заробітної плати підвищуються на 10 
відсотків. { Абзац пункту 24 в редакції Наказу Міністерства освіти 
і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Підвищення ставок заробітної плати за  звання,  присвоєні  за 
наслідками  атестації,  здійснюється  лише  за  період  роботи  на 
посадах, на яких були  присвоєні  відповідні  звання.  у  випадках 
переходу працівника з одного закладу до іншого на однакові  посади 
або на посади, які відповідають профілю предмету,  дисципліни,  що 
викладається,  доплата  за  звання  зберігається    до    чергової 
атестації.
     Особам      з      числа      адміністративно-господарського, 
учбово-допоміжного персоналу, вихователям  та  іншим  працівникам, 
які  можуть  бути  залучені  до  викладацької  роботи,  підвищення 
педагогічних  ставок  за  звання,  зазначені   у   цьому   пункті, 
здійснюються на загальних підставах.
     Підвищення  ставок  заробітної  плати  вчителям,  викладачам, 
вихователям, старшим  вожатим,  педагогам-організаторам,  майстрам 
виробничого навчання за звання, присвоєні за наслідками атестації, 
здійснюються  в  школах  усіх  типів  і  найменувань,  міжшкільних 
навчально-виробничих    комбінатах   трудового   навчання,   вищих 
навчальних закладів I-II рівнів акредитації і професійно-технічних 
навчальних  закладах, дошкільних установах незалежно від відомчого 
підпорядкування.
     У випадках, коли працівник одночасно має право на  підвищення 
ставок заробітної плати (посадових окладів)  за  наявність  звань, 
передбачених цим пунктом, по двох і більше  підставах,  підвищення 
здійснюється по одній із них у максимальному розмірі.
     Якщо працівник має одне із  звань,  передбачених  підпунктами 
"а", "б", "в", та одне із звань, передбачених  у  підпунктах  "г", 
"д", "е",  "є",  "ж",  "з",  "и",  "і",  то  підвищення  ставок  і 
посадових окладів провадиться по кожному із них. 

     25. Вчителям, викладачам, вихователям та  іншим  педагогічним 
та керівним працівникам,  які  мають  вчений  ступінь  доктора  чи 
кандидата  наук,  ставки  заробітної  плати  і  посадові    оклади 
підвищуються:
     - докторам наук -на 1,06 мінімальної заробітної плати;
     - кандидатам наук -на 0,63 мінімальної заробітної плати. 

     26.  Директорам,  їх  заступникам,  методистам    та    іншим 
працівникам освіти, які виконують педагогічну роботу, за наявність 
у них звань, передбачених підпунктами "а", "б", "в" пункту 24 цієї 
Інструкції, чи вченого ступеня  підвищується  посадовий  оклад  по 
основній посаді і ставка, що виплачується за педагогічну роботу. 

     27.  Директорам,  їх  заступникам,  вчителям,  викладачам  та 
іншим працівникам освіти при наявності у них  звань,  передбачених 
підпунктами  "а",  "б",  "в"  пункту  24  (вчителям,   викладачам, 
вихователям, керівникам  фізичної  культури,  керівникам  гуртків, 
крім цього, звань, передбачених підпунктами "г",  "д",  "з",  "и", 
"і" пункту  24  цієї  Інструкції),  і  одночасно  вченого  ступеня 
посадовий оклад (ставка заробітної плати) підвищується  окремо  як 
за звання, так і за вчений ступінь. 

     28. Посадові оклади  (ставки  заробітної  плати)  працівників 
освіти підвищуються:
     а)  керівним  та  педагогічним  працівникам  вищих навчальних 
закладів I-II рівнів акредитації, спеціалізованих загальноосвітніх 
навчальних  закладів  з  поглибленим вивченням іноземної мови, які 
володіють іноземною мовою і застосовують її в практичній роботі, - 
на  10  відсотків;  {  Абзац  перший  підпункту  "а"  пункту 28 із 
змінами,  внесеними  згідно  з Наказом Міністерства освіти і науки 
N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     завідуючим,  вихователям,  вихователям-методистам  дошкільних 
закладів,  в  яких  спілкування  з  дітьми  здійснюється іноземною 
мовою, - на 5 відсотків. { Абзац другий підпункту "а" пункту 28 із 
змінами,  внесеними  згідно  з Наказом Міністерства освіти і науки 
N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Знання іноземної мови встановлюється на підставі  дипломів  і 
посвідчень  навчальних  закладів,  закінчення  яких   дає    право 
викладання іноземної мови чи право викладання  іншого  навчального 
предмета іноземною мовою, а при відсутності згаданих документів  - 
комісіями  по  визначенню  знання  іноземної  мови,  які    можуть 
створюватись  при  органах  управління  освітою  чи  органах    по 
керівництву навчальними закладами і дошкільними установами;
     б)  керівним  та  педагогічним  працівникам гімназій, ліцеїв, 
колегіумів,   коледжів,   гімназій-інтернатів,  ліцеїв-інтернатів, 
колегіумів-інтернатів,   вищих   професійно-технічних   навчальних 
закладів, вищих художніх професійно-технічних навчальних закладів, 
професійно-художніх  училищ,  художніх професійно-технічних училищ 
на  10  відсотків;  {  Підпункт  "б"  пункту  28 в редакції Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     в)   керівним   працівникам,  діяльність  яких  безпосередньо 
пов'язана з навчально-виховним процесом, педагогічним працівникам, 
помічникам  вихователів  шкіл-інтернатів  і  інтернатів загального 
типу,            інтернатів-ліцеїв,           інтернатів-гімназій, 
інтернатів-колегіумів, училищ фізичної культури - на 10 відсотків; 
{   Абзац  перший  підпункту  "в"  пункту  28  в  редакції  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     педагогічним    працівникам  (в  т.ч.  майстрам   виробничого 
навчання)  та  помічникам  вихователів  у  позашкільних та дитячих 
дошкільних закладах (групах) для дітей і підлітків, які мають вади 
у  фізичному  чи  розумовому  розвитку,  потребують особливих умов 
виховання    або    тривалого   лікування,   у   загальноосвітніх, 
професійно-технічних,   вищих   навчальних  закладах  I-II  рівнів 
акредитації   (класах,   групах)   для  дітей  та  підлітків,  які 
потребують  особливих  умов  виховання  або тривалого лікування (в 
тому   числі   при   індивідуальному   навчанні  таких  дітей);  у 
приймальниках-розподільниках для неповнолітніх та виховно-трудових 
колоніях,   у   школах   та   професійно-технічних   училищах  при 
виправно-трудових   установах,   спеціальних  професійно-технічних 
навчальних     закладах;     у     дитячих    будинках,    дитячих 
будинках-інтернатах,  школах-інтернатах  для  дітей-сиріт і дітей, 
які  залишились  без піклування батьків, у будинках дитини - на 20 
відсотків;  {  Абзац  другий  підпункту  "в" пункту 28 із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     педагогічним  працівникам та помічникам вихователів у дитячих 
будинках,   дитячих   будинках-інтернатах,  школах-інтернатах  для 
дітей-сиріт   і   дітей,   позбавлених  батьківського  піклування, 
будинках   дитини  (класах,  групах)  з  контингентом  дітей,  які 
потребують   корекції  фізичного  та/або  розумового  розвитку  чи 
тривалого  лікування;  у  протитуберкульозних установах, закладах, 
відділеннях для дітей хворих на активні форми туберкульозу - на 30 
відсотків  посадового  окладу  (ставки  заробітної плати). { Абзац 
третій  підпункту  "в"  пункту  28  в редакції Наказу Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     У закладах освіти загального типу, які  мають  класи  (групи) 
спеціального  призначення  (з  особливим  режимом),  оплата  праці 
педагогічних працівників та помічників вихователів за  підвищеними 
ставками (окладами) здійснюється тільки за  години  роботи  в  цих 
класах (групах). 

     29.  Посадові  оклади  керівних  працівників, діяльність яких 
безпосередньо    пов'язана    з    навчально-виховним    процесом, 
підвищуються:
     у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей і підлітків, 
які потребують тривалого лікування або особливих умов виховання, у 
приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, у загальноосвітніх 
навчальних   закладах  при  виховних  колоніях  та  при  виправних 
установах,  спеціальних професійно-технічних навчальних  закладах, 
професійно-технічних навчальних закладах при виховних та виправних 
установах,  у  дитячих  будинках,   дитячих   будинках-інтернатах, 
школах-інтернатах    для    дітей-сиріт   і   дітей,   позбавлених 
батьківського піклування,  у дошкільних  навчальних  закладах  для 
дітей,   які   потребують  корекції  фізичного  та/або  розумового 
розвитку чи тривалого лікування, - на 20 відсотків;
     у дитячих      будинках,     дитячих     будинках-інтернатах, 
школах-інтернатах   для   дітей-сиріт   і    дітей,    позбавлених 
батьківського  піклування,  з  контингентом дітей,  які потребують 
корекції  фізичного  та/або  розумового  розвитку   чи   тривалого 
лікування, - на 30 відсотків.
     Керівним працівникам, діяльність яких безпосередньо пов'язана 
з   навчально-виховним   процесом,   педагогічним  працівникам  та 
помічникам  вихователів  загальноосвітніх,   вищих   I-II   рівнів 
акредитації,  професійно-технічних  навчальних  закладів  (або  за 
наявності в них груп) для дітей, які потребують корекції фізичного 
та/або  розумового  розвитку,  посадові  оклади (ставки заробітної 
плати) підвищуються на 25 відсотків.
{  Пункт  29  в  редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     30.  Підвищення   посадових    окладів    директорам    шкіл, 
шкіл-інтернатів, дитячих будинків, завідуючих дитячими дошкільними 
закладами загального типу, що  мають  групи  (класи)  спеціального 
призначення (крім дитячих дошкільних  закладів,  що мають групи  з 
малими  і  загасаючими  формами  туберкульозу), провадиться    при 
наявності в них не менше двох таких класів (груп). 

     31.  Працівникам  із  числа   адміністративно-господарського, 
обслуговуючого та навчально-допоміжного персоналу (крім помічників 
вихователя)  закладів  освіти,   які    за    характером    роботи 
безпосередньо спілкуються з  учнями,  вихованцями  спеціальних  (з 
особливим режимом) закладів, а також  класів  (груп)  спеціального 
призначення, організованих в закладах  загального  типу,  посадові 
оклади підвищуються на 15-25 відсотків.
     Перелік спеціальних (з особливим режимом)  закладів  (класів, 
груп) викладений у додатку N 5.
     Конкретний перелік працівників, які мають право на підвищення 
посадових окладів, і  розмір  підвищення  визначаються  керівником 
закладу за погодженням  з  профспілковим  комітетом  залежно   від 
інтенсивності і  тривалості спілкування  з  учнями  (вихованцями), 
які мають вади у  фізичному  чи  розумовому  розвитку,  потребують 
тривалого лікування або особливих умов виховання.
     У закладах освіти загального типу, які мають класи  чи  групи 
спеціального  призначення  (з  особливим  режимом),  оплата  праці 
адміністративно-господарського  та  обслуговуючого  персоналу   за 
підвищеними на 15-25 відсотків  посадовими  окладами  здійснюється 
тільки за години роботи в цих класах (групах).
     У дошкільних закладах загального типу, які  мають  групи  для 
дітей з малими і загасаючими формами туберкульозу  (незалежно  від 
кількості груп), оплата праці за підвищеними ставками  (посадовими 
окладами) провадиться всім працівникам, крім вихователів, музичних 
керівників, помічників вихователів, які в цих групах не працюють. 

     32. Працівникам (крім педагогічних  та  керівних,  діяльність 
яких  безпосередньо  пов'язана  з  навчально-виховним    процесом) 
шкіл-інтернатів для  дітей-сиріт  і  дітей,  які  залишились   без 
піклування батьків, дитячих будинків, будинків дитини,  оздоровчих 
таборів  (загонів,  груп),  укомплектованих  цими  дітьми,  ставки 
заробітної плати (посадові оклади) підвищуються на 20 відсотків.
     Працівникам   шкіл,    шкіл-інтернатів    усіх    типів    та 
професійно-технічних училищ, в  яких створені  групи  (класи)  для 
дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування  батьків,  таке 
підвищення не провадиться. 

     33. Керівники закладів і  установ  освіти  за  погодженням  з 
профспілковими комітетами можуть встановлювати доплати робітникам, 
спеціалістам та службовцям, які зайняті на  роботах з  важкими  та 
шкідливими умовами праці,  у  розмірі  до  12  відсотків  тарифної 
ставки (посадового окладу)  і  до  24  відсотків  тарифної  ставки 
(посадового окладу) на роботах з особливо  важкими  та  шкідливими 
умовами  праці  в  порядку   і   на   підставі   переліку   робіт, 
передбачених у додатку N 9.
     Вказані доплати включаються до середньої заробітної  плати  у 
всіх випадках її обчислення. 

     34.  У  випадках,  коли  працівникам    освіти    передбачено 
підвищення  ставок  і  посадових  окладів  за  двома  чи    більше 
підставами, ставки і  посадові  оклади  спочатку  збільшуються  на 
розмір підвищень, передбачених у  відсотках,  а  потім  на  розмір 
підвищень, передбачених у карбованцях. При цьому утворюються  нові 
ставки (посадові оклади).
     У  випадках,  коли  працівники закладів освіти мають право на 
підвищення ставок заробітної плати і посадових окладів у відсотках 
за  різними  підставами,  тобто  в  закладах  для дітей, які мають 
одночасно  дві  і більше вади розвитку або одночасно мають дефекти 
розвитку  і  потребують  тривалого лікування, їх ставки і посадові 
оклади  підвищуються на загальних підставах, але не більш як на 25 
відсотків. { Абзац другий пункту 34 із змінами, внесеними згідно з 
Наказом  Міністерства  освіти  і  науки  N  471  (  z0675-07 ) від 
11.06.2007 }
     Якщо підвищення ставок і окладів у відсотках, крім зазначених 
вище, встановлено іншими спеціальними рішеннями уряду, а також  за 
підставами, передбаченими одночасно в пунктах 31 та 32 Інструкції, 
абсолютний  розмір  кожного  підвищення  визначається  із   ставки 
(посадового окладу)  без  урахування  іншого  підвищення,  але  не 
більше ніж за двома підставами. 

     35.  Керівникам шкіл та їх заступникам з навчальної роботи, в 
обов'язки  яких  входить  керівництво групами продовженого дня (за 
наявності  в  закладі  не  менше двох таких груп), посадовий оклад 
підвищується  на  5  відсотків. Якщо в штатах школи є два і більше 
заступники  директора  по  навчальній  роботі,  то посадовий оклад 
підвищується  лише  одному,  в обов'язки якого входить керівництво 
групами  продовженого  дня.  Підвищення  окладів  в  цих  розмірах 
провадиться незалежно від того, отримують вони повний оклад чи ні.
     У початкових школах,  де  посада  директора  не  передбачена, 
доплата за групи продовженого дня провадиться  вчителю,  на  якого 
покладені обов'язки по керівництву школою.
{  Пункт  35  із  змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     Б. Додаткова оплата праці за класне керівництво, 
        перевірку зошитів та письмових робіт 

     36.  Вчителям,  викладачам,  старшим  викладачам,    майстрам 
виробничого навчання та  іншим  педагогічним  працівникам    (крім 
керівних)  загальноосвітніх  навчальних закладів, вищих навчальних 
закладів   I-II   рівнів   акредитації   та   професійно-технічних 
навчальних   закладів   провадиться  додаткова  оплата  за  класне 
керівництво*:  (  Абзац перший пункту 36 підрозділу Б розділу V із 
змінами,  внесеними  згідно  з Наказом Міністерства освіти і науки 
N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     -  у  I-IV  класах - в розмірі 20 відсотків ставки заробітної 
плати; { Абзац другий пункту 36 підрозділу Б розділу V із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міносвіти  N  41  (  z0160-99 ) від 
17.02.99,  Наказом  Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) 
від 24.02.2005 }
     -  у  V-XI  (XII)  класах  (в  тому  числі  при  виправно  та 
виховно-трудових  установах та  спеціальних   професійно-технічних 
училищах)  -  в  розмірі  25  відсотків  ставки  заробітної  плати 
(посадового  окладу);  (  Абзац  третій  пункту  36  підрозділу  Б 
розділу  V із  змінами,  внесеними згідно з Наказом Міносвіти N 41 
(  z0160-99  ) від 17.02.99, Наказом Міністерства освіти  і  науки 
N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     -  у  вищих  навчальних  закладах  I-II рівнів акредитації та 
професійно-технічних  навчальних закладах, крім вечірніх (змінних) 
професійно-технічних   навчальних  закладів  (відділень,  груп)  і 
професійно-технічних  навчальних  закладів  при  виправно-трудових 
установах  Міністерства внутрішніх справ, - в розмірі 20 відсотків 
ставки  заробітної  плати  (посадового  окладу). ( Абзац четвертий 
пункту  36  підрозділу  Б розділу V із змінами, внесеними згідно з 
Наказом  Міносвіти  N  41  (  z0160-99  )  від  17.02.99,  Наказом 
Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     В  класах  (класах-комплектах,  групах)  шкіл  усіх  типів  і 
найменувань   з    числом    учнів    менше    12    чоловік,    в 
професійно-технічних навчальних  закладах  -менше  20  чоловік,  в 
навчальних закладах мистецтв - від 12  до  15  чоловік  оплата  за 
класне   керівництво   здійснюється   в   розмірі   50   відсотків 
відповідних розмірів доплат. 
 

     (  Абзац шостий пункту 36 підрозділу Б розділу V виключено на 
підставі Наказу Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 
24.02.2005 ) 
 

     Викладачам  вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації 
в   період   перебування   учнів   на  виробничій  (технологічній, 
переддипломній)  і  навчальній  практиці,  якщо вона продовжується 
більше  ніж місяць і проводиться за межами того населеного пункту, 
де розташований навчальний заклад, а також у випадку випуску учнів 
в   місяць,   що   передує  червню,  додаткова  оплата  за  класне 
керівництво  не  проводиться за місяць відсутності учнів. Викладач 
може здійснювати класне керівництво лише в одній групі.
____________________________ 
 *Тут і далі установ освіти незалежно від відомчого 
  підпорядкування 

     37.   Вчителям   I-IV   класів   загальноосвітніх   шкіл   та 
шкіл-інтернатів усіх типів  і  найменувань  за  перевірку  зошитів 
учнів  провадиться  додаткова оплата в розмірі 15 відсотків ставки 
заробітної   плати.   Ця  доплата  провадиться  основному  вчителю 
незалежно від навантаження. (  Абзац перший пункту 37 підрозділу Б 
розділу  V  із  змінами, внесеними згідно з Наказом Міносвіти N 41 
(  z0160-99  ) від 17.02.99, Наказом Міністерства освіти  і  науки 
N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     Якщо в I-IV класах  уроки  з  мов  проводить  інший  вчитель, 
доплата  йому  за  перевірку  зошитів  провадиться   за   фактичну 
кількість годин, виходячи з розмірів,  передбачених  для  вчителів 
початкових  класів, з  урахуванням  кількості  учнів.  В  такому ж 
порядку провадиться оплата за  перевірку  зошитів  учнів  вчителям 
1-4 класів, які ведуть індивідуальні заняття на дому,  групові  та 
індивідуальні заняття в лікарні або санаторії.
     Вчителям V-XI (XII) класів, шкіл і шкіл-інтернатів усіх типів 
і  найменувань,  в  тому числі і тим,  які ведуть індивідуальні та 
групові заняття з учнями  на  дому   (в  лікарні  або  санаторії), 
училищ   фізичної   культури,  старшим  викладачам  та  викладачам 
вищих  навчальних  закладів  I-II рівнів акредитації, у тому числі 
заочних  відділень,  і  професійно-технічних  навчальних  закладів 
провадиться додаткова оплата за перевірку письмових робіт з мов та 
літератури  в  розмірі  20  відсотків,  математики - 15 відсотків, 
іноземної мови, стенографії, технічної механіки (конструювання) та 
креслення  -  10 відсотків  ставки  заробітної плати. При цьому за 
перевірку   робіт  з  креслення  вчителям  загальноосвітніх  шкіл, 
шкіл-інтернатів і училищ фізичної культури доплата не провадиться. 
(  Абзац  третій  пункту  37  підрозділу  Б  розділу V із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міносвіти  N  41  (  z0160-99 ) від 
17.02.99,  Наказом  Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) 
від 24.02.2005 )
     Викладачам  курсів  доплата  за  перевірку  письмових   робіт 
провадиться в  розмірі  6 відсотків ставки заробітної плати,  якщо 
навчальними планами  передбачене  проведення  таких  робіт  з  цих 
предметів. (  Абзац  четвертий пункту 37 підрозділу Б розділу V із 
змінами,  внесеними  згідно  з Наказом Міносвіти N 41 ( z0160-99 ) 
від 17.02.99 ) 

     38. В початкових класах (класах-комплектах), в  яких  заняття 
повинні вести два вчителі, у випадку відсутності  другого  вчителя 
по хворобі або з інших причин  доплата  за  класне  керівництво  і 
перевірку зошитів провадиться  як  за  один  клас  (клас-комплект) 
залежно від загальної кількості учнів.
     В 1-11(12) класах (класах-комплектах) шкіл і  шкіл-інтернатів 
усіх типів і найменувань, училищ  фізичної  культури  з  кількістю 
учнів менше 12 чоловік,  а  також  в  групах  професійно-технічних 
училищ  з  кількістю  учнів  12-15  чоловік  оплата   за перевірку 
письмових робіт провадиться у  розмірі  50  відсотків  відповідних 
доплат. Даний порядок оплати застосовується і при поділі класів та 
груп на підгрупи.
     Перерахунок розміру доплат за класне  керівництво,  перевірку 
зошитів (письмових робіт) у  зв'язку  із  зміною  кількості  учнів 
протягом навчального року  не  провадиться  (крім  випадків,  коли 
тарифікація  педагогічних  працівників  здійснюється  на   початок 
першого та другого півріччя). 

     39. Додаткова оплата за перевірку письмових робіт вчителям  і 
викладачам,  вказаним  в  третьому  абзаці  п.37,  провадиться   з 
урахуванням встановленої норми навчального навантаження.
     У випадках, коли вчитель  або  викладач  має  навантаження  з 
предметів,  по яких встановлена  додаткова  оплата  за   перевірку 
письмових робіт, більше чи менше 18 годин на  тиждень  (72  години 
на місяць), доплата відповідно збільшується чи зменшується. 

     В.  Додаткова  оплата  праці  за  керівництво    предметними, 
         цикловими  та  методичними  комісіями,  відділеннями, 
         завідування навчальними кабінетами, навчально-дослідними 
         ділянками,  виконання обов'язків майстра навчальних 
         майстерень,  проведення  позакласної роботи з фізичного 
                            виховання 

     40. Учителям загальноосвітніх навчальних закладів, викладачам 
професійно-технічних  навчальних  закладів,  старшим викладачам та 
викладачам  вищих  навчальних  закладів I-II рівнів акредитації за 
керівництво   предметними,   цикловими  та  методичними  комісіями 
провадиться  додаткова  оплата  в  розмірі  10-15 відсотків ставки 
заробітної   плати.   Конкретний   розмір   доплат  установлюється 
керівником  навчального  закладу  за  погодженням  з профспілковим 
комітетом.  (  Абзац  перший  пункту  40  підрозділу В розділу V в 
редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 
24.02.2005 )
     Перелік предметних і циклових комісій  на  навчальний  рік  у 
вищих    навчальних    закладах   I-II   рівнів   акредитації   та 
професійно-технічних  навчальних закладах та курсах встановлюється 
директором   відповідно   до  положення  про  предметну  (циклову) 
комісію. 

     41.  Учителям,  іншим працівникам загальноосвітніх навчальних 
закладів,   училищ   фізичної   культури,   а   також   викладачам 
загальноосвітніх    дисциплін    професійно-технічних   навчальних 
закладів   за   завідування   навчальними  кабінетами  провадиться 
додаткова  оплата  в  розмірі  10-13  відсотків  посадового окладу 
(ставки заробітної плати). Конкретний розмір доплат установлюється 
керівником  навчального  закладу  за  погодженням  з профспілковим 
комітетом.  (  Абзац  перший  пункту  41  підрозділу В розділу V в 
редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 
24.02.2005 )
     У  школах,  школах-інтернатах,  училищах  фізичної  культури, 
вищих    навчальних    закладах   I-II   рівнів   акредитації   та 
професійно-технічних навчальних закладах, в яких створені кабінети 
обчислювальної техніки, вчителям, викладачам та іншим працівникам, 
на яких покладено обслуговування цієї техніки, провадиться доплата 
в  розмірі  5-10  відсотків  посадового  окладу (ставки заробітної 
плати).   Конкретний   розмір  доплати  встановлюється  керівником 
закладу  за  погодженням з профспілковим комітетом. { Абзац другий 
пункту  41  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     У  випадках,  коли  викладання  шкільного    курсу    "Основи 
інформатики і  обчислювальної  техніки"  покладено  на  міжшкільні 
навчально-виробничі комбінати  трудового  навчання  і  професійної 
орієнтації і в  навчально-виробничі  комбінати  із  шкіл  передано 
навчальні години, передбачені на  цю  мету  в  навчальних  планах, 
доплата за  завідування  кабінетом  обчислювальної  техніки  і  за 
працюючі       комп'ютери        встановлюється        працівникам 
навчально-виробничих  комбінатів,  на  яких  покладено   виконання 
цієї роботи.
     Учителям  та викладачам допризовної підготовки за завідування 
кімнатою зберігання зброї, стрілецьким тиром провадиться додаткова 
оплата в розмірі 10 відсотків від ставки заробітної плати. { Пункт 
41  доповнено  абзацом  четвертим  згідно  з  Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Учителям та викладачам загальноосвітніх, професійно-технічних 
навчальних  закладів,  вищих  навчальних  закладів   I-II   рівнів 
акредитації   за   завідування   спортивними   залами  провадиться 
додаткова  оплата  в розмірі 10 відсотків ставки заробітної плати. 
{  Пункт 41 доповнено абзацом п'ятим згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     42.  Старшим  викладачам,  викладачам,  майстрам  виробничого 
навчання  вищих  навчальних  закладів  I-II  рівнів акредитації за 
завідування  навчальними  кабінетами або лабораторіями провадиться 
додаткова  оплата  в  розмірі  10-15  відсотків  посадового окладу 
(ставки   заробітної   плати)   за   погодженням  з  профспілковим 
комітетом.  Конкретний  розмір  доплати  встановлюється керівником 
навчального закладу. { Абзац перший пункту 42 підрозділу В розділу 
V  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства освіти і 
науки  N  118  ( z0281-05 ) від 24.02.2005, N 471 ( z0675-07 ) від 
11.06.2007 }
     Викладачам,  майстрам           виробничого          навчання 
професійно-технічних  навчальних   закладів    (крім    викладачів 
загальноосвітніх    дисциплін    професійно-технічних   навчальних 
закладів) за завідування навчальними кабінетами або  лабораторіями 
провадиться  додаткова оплата в розмірі 13-15 відсотків посадового 
окладу  (ставки  заробітної  плати).  Конкретний   розмір   доплат 
установлюється  керівником  навчального  закладу  за погодженням з 
профспілковим  комітетом.  (  Пункт  42  підрозділу  В  розділу  V 
доповнено  абзацом  другим  згідно з Наказом Міністерства освіти і 
науки N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 ) 

     43. Вчителям за  завідування  навчально-дослідними  ділянками 
(теплицями,  парниковими  господарствами)  провадиться   додаткова 
оплата:  у  загальноосвітніх навчальних закладах I-II ступенів - у 
розмірі  10  відсотків ставки заробітної плати, у загальноосвітніх 
навчальних закладах I-III ступенів - у розмірі 13 відсотків ставки 
заробітної  плати, а в школах-інтернатах та спеціальних школах для 
дітей,  які  потребують  особливих  умов виховання, - 15 відсотків 
ставки  заробітної плати. Доплата провадиться тільки при наявності 
ділянки  розміром  не  менше  0,5  га  протягом  9  місяців, а при 
наявності теплиці або парникового господарства доплата провадиться 
протягом   всього   року  незалежно  від  того,  чи  є  при  школі 
навчально-дослідна  ділянка. ( Абзац перший пункту 43 підрозділу В 
розділу  V  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     При  наявності  в  штаті  школи-інтернату  агронома   доплата 
вчителю  за   завідування    навчально-дослідною    ділянкою    не 
провадиться. 

     44. Учителям та іншим педагогічним працівникам, які проводять 
навчальні  заняття  з  трудового  навчання,  за завідування кожною 
майстернею  у  загальноосвітніх навчальних закладах установлюється 
доплата   в  розмірі  15-20  відсотків  ставки  заробітної  плати. 
Конкретний  розмір  доплат  установлюється  керівником навчального 
закладу  за  погодженням з профспілковим комітетом. За завідування 
комбінованою майстернею (з обробки металу та деревини, обладнану в 
одному  приміщенні)  установлюється доплата в розмірі 20 відсотків 
ставки  заробітної  плати.  (  Абзац перший пункту 44 підрозділу В 
розділу  V  в  редакції  Наказу  Міністерства освіти і науки N 118 
( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     За виконання обов'язків майстра навчальних майстерень, в яких 
проводяться заняття з обслуговуючих видів праці (обробка  тканини, 
кулінарія), доплата провадиться як за  одну  майстерню,  незалежно 
від того, в скількох приміщеннях вона розташована.
     У необхідних випадках допускається поділ  однієї  доплати  за 
виконання  обов'язків  майстра  навчальних  майстерень  між  двома 
вчителями трудового навчання. 

     45.   Педагогічним   працівникам  за  проведення  позакласної 
роботи  з  фізичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних 
закладах  усіх  типів  і  найменувань  (крім  шкіл-інтернатів  для 
дітей-сиріт   і   дітей,   позбавлених  батьківського  піклування) 
здійснюється доплата у  таких  розмірах:    при  кількості  класів 
(класів-комплектів)  від  10  до 19-10 відсотків посадового окладу 
(ставки заробітної плати),  від 20 до 29-20  відсотків  посадового 
окладу  (ставки  заробітної  плати),  від  30  і  більше  -  30-40 
відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
     Педагогічним працівникам  за  проведення позакласної роботи з 
фізичного виховання учнів у школах-інтернатах  для  дітей-сиріт  і 
дітей,  позбавлених батьківського піклування, дитячих будинках для 
дітей шкільного віку та дитячих будинках інтернатного  (змішаного) 
типу здійснюється доплата у розмірі 30 відсотків посадового окладу 
(ставки заробітної плати) незалежно від кількості  класів  (груп). 
Доплата може провадиться як одному, так і декільком працівникам. 
{  Пункт  45  в  редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

   Г. Додаткова оплата праці за керівництво школами (класами), 
         інтернатами, філіалами, відділеннями (групами), 
            навчально-консультаційними пунктами шкіл, 
                 відділами позашкільних закладів 

     46.    У    початкових,    вечірніх    (змінних)     середніх 
загальноосвітніх школах,  музичних  школах-семирічках  і  художніх 
школах  з   кількістю   учнів   до   50   посадах   директора   не 
встановлюється.
     За  керівництво  такою  школою  одному  із  вчителів,  а   за 
керівництво класами з  очно-заочною  формою  навчання  при  денних 
загальноосвітніх школах директору провадиться  доплата  в  розмірі 
25  відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). { Абзац 
другий   пункту   46   із  змінами,  внесеними  згідно  з  Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     47. Директорам початкових шкіл з кількістю учнів  від  50  до 
100 посадовий оклад встановлюється з  урахуванням  виконання  ними 
навчального навантаження в обсязі 10 годин на тиждень.
     Директорам початкових  шкіл  з  кількістю  учнів  понад  100, 
директорам  базових  початкових  шкіл  при  педучилищах,  а  також 
директорам вечірніх (змінних)  середніх  загальноосвітніх  шкіл  з 
кількістю  учнів  понад  50  посадові  оклади    встановлюються на 
загальних підставах. 

     48. Директорам загальноосвітніх  шкіл,  середніх  спеціальних 
музичних та  художніх  шкіл,  хорових,  хореографічних,  циркових, 
музично-хореографічних училищ встановлюється додаткова  оплата  за 
завідування  інтернатом  в  розмірі 10 відсотків посадового окладу 
(ставки  заробітної  плати).  { Абзац перший пункту 48 із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Директорам дитячих  музичних,  художніх шкіл і шкіл мистецтв, 
які здійснюють керівництво школами загальної, музичної, художньої, 
хореографічної   освіти  і  працюють  на  базі  дитячих  музичних, 
художніх шкіл та шкіл мистецтв,  здійснюється  доплата  в  розмірі 
половини посадового окладу директора цієї школи. 

     49.   За   завідування   навчально-консультаційними  пунктами 
заочних  відділень  шкіл,  заочних  і  вечірніх (змінних) середніх 
загальноосвітніх шкіл з очно-заочними формами навчання, для сліпих 
і   слабозорих,  глухих  і  слабочуючих  педагогічним  працівникам 
здійснюється  додаткова  оплата  в розмірі 10 відсотків посадового 
окладу (ставки заробітної плати).
{  Пункт  49  в  редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     50. Керівнику гуртка  позашкільного  закладу,  який  здійснює 
керівництво відділом (при наявності у відділі не менше 10  гуртків 
одного   профілю)   провадиться  додаткова  оплата  в  розмірі  15 
відсотків  посадового  окладу.  При  наявності  посади завідуючого 
вказана доплата не провадиться.
     Педагогічним  працівникам  позашкільних  навчальних  закладів 
провадиться  додаткова  оплата  за  завідування   майстернями   та 
паспортизованими   музеями   позашкільних  навчальних  закладів  у 
розмірі  15-20  відсотків  посадового  окладу  (ставки  заробітної 
плати).   Конкретний   розмір  доплати  встановлюється  керівником 
закладу  за  погодженням  з  профспілковим  комітетом.  { Пункт 50 
доповнено  абзацом  другим  згідно з Наказом Міністерства освіти і 
науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Педагогічним працівникам   позашкільних  навчальних  закладів 
провадиться   додаткова   оплата   за   завідування    навчальними 
кабінетами, лабораторіями, куточками живої природи, дендропарками, 
зимовим   садом,   навчально-дослідними    ділянками,    теплицями 
позашкільних   навчальних   закладів  у  розмірі  10-15  відсотків 
посадового окладу (ставки  заробітної  плати).  Конкретний  розмір 
доплати   встановлюється   керівником  закладу  за  погодженням  з 
профспілковим  комітетом.  {  Пункт  50  доповнено  абзацом третім 
згідно  з  Наказом  Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) 
від 11.06.2007 }
{  Пункт  50  із  змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     51.  Викладачам, старшим викладачам вищих навчальних закладів 
I-II   рівнів  акредитації  по  підготовці  працівників  мистецтв, 
музичних   відділень  педагогічних  училищ  провадиться  додаткова 
оплата  у  розмірі  10  відсотків ставки заробітної плати. { Абзац 
перший   пункту   51   із  змінами,  внесеними  згідно  з  Наказом 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Викладачам, старшим викладачам вищих навчальних закладів I-II 
рівнів    акредитації    за    завідування   вечірніми,   заочними 
відділеннями, відділеннями за спеціальністю (однією або декількома 
спорідненими)  провадиться додаткова оплата у розмірі 15 відсотків 
ставки  заробітної  плати.  {  Абзац  другий пункту 51 із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Доплата  за  завідування   відділеннями    провадиться    при 
відсутності штатної посади завідуючого відділенням. 

   Д. Додаткова оплата праці за суміщення професій і посад, не 
      пов'язаних з педагогічною роботою, надбавки за високі 
      творчі та виробничі досягнення в роботі, преміювання, 
                   інші види додаткової оплати 

     52. Керівники установ і закладів освіти мають право  в  межах 
фонду заробітної плати (фонду оплати праці) встановлювати:
     -  за  погодженням  з  профспілковим  комітетом  - доплати за 
суміщення професій  (посад),  розширення  зони  обслуговування  чи 
збільшення обсягів виконуваних робіт, а також за виконання поряд з 
основною роботою обов'язків тимчасово  відсутніх  працівників  без 
обмеження розмірів цих доплат та  переліків  суміщуваних  професій 
(посад). Конкретний  розмір  доплат  встановлюється  з    фактично 
виконаного обсягу робіт. Доплати за виконання обов'язків тимчасово 
відсутнього керівника його штатним заступникам не провадяться;
     -   доплати   за  перевищення  планової  наповнюваності  груп 
вихователям, вчителям-логопедам (вчителям-дефектологам),  музичним 
керівникам, інструкторам з фізкультури, помічникам вихователів  та 
санітаркам -няням  дошкільних  закладів.  Доплати  провадяться  за 
фактичну кількість дітей, що відвідували групи  понад  встановлену 
норму  наповнюваності  за  минулий  місяць,  виходячи  зі   ставки 
заробітної плати (посадового окладу) відповідного працівника:
     -  надбавки за високі творчі та виробничі досягнення, залежно 
від особистого внеску кожного працівника або за виконання особливо 
важливих (термінових) робіт  на  строк  їх  виконання.  Керівникам 
установ і закладів надбавки затверджуються  вищестоящими  органами 
управління.  Надбавки  зменшуються або  повністю  відміняються при 
погіршенні якості роботи. 

     53.  Преміювання  працівників  здійснюється   відповідно   до 
положення про преміювання, які затверджуються керівниками  установ 
за погодженням з профспілковими комітетами.
     Премії, які виплачуються працівникам, максимальними розмірами 
не обмежуються.
     Розміри  матеріальної  допомоги   працівникам    визначаються 
керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом.
     Керівникам установ і закладів розміри премій  і  матеріальної 
допомоги встановлюються за погодженням з профспілковим комітетом і 
вищестоящими органами управління.
     Розміри премій визначаються з урахуванням доплат і  надбавок, 
перелічених у додатку N 8.
     На преміювання працівників установ і закладів освіти, а також 
на  виплату  їм різного роду  доплат  та  надбавок,   матеріальної 
допомоги не можуть спрямовуватись  кошти,  передбачені  на  оплату 
праці вихованців, учнів, в т.ч. добровільно внесені,  перераховані 
за рішенням самих учнів у фонди навчально-виховного закладу.
     Працівники  вищестоящих  органів   управління    не    можуть 
преміюватись і одержувати матеріальну допомогу за  рахунок  коштів 
підвідомчих установ і закладів, які виділяються на їх утримання. 

     54.  За  систематичну  роботу  понад  встановлену  тривалість 
робочого часу керівним та іншим працівникам позаміських оздоровчих 
таборів або таборів з  цілодобовим  перебуванням  дітей,  а  також 
туристських походів, експедицій, екскурсій провадиться  доплата  в 
розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки).
     Конкретний перелік працівників, які мають право на  зазначену 
доплату, визначається керівником табору. 

     55.  Працівникам,  які відповідають за ведення діловодства та 
бухгалтерського   обліку   у  загальноосвітніх  школах,  уключаючи 
вечірні (змінні) загальноосвітні школи,  школах-дитячих садках, на 
заочних  відділеннях середніх загальноосвітніх шкіл,  у інтернатах 
при загальноосвітніх школах, середніх музичних, художніх школах та 
училищах   з   підготовки   працівників   мистецтв,   шкільних  та 
міжшкільних    навчально-виробничих    майстернях,    здійснюється 
додаткова  оплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу (ставки 
заробітної  плати).  {  Абзац  перший  пункту 55 в редакції Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {  Абзац  другий  пункту  55  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {  Абзац  третій  пункту  55  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {  Абзац  четвертий  пункту  55  виключено на підставі Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {  Абзац  п'ятий  пункту  55  виключено на підставі Наказу
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     Додаткова оплата в  розмірах, передбачених  у  цьому  пункті, 
провадиться і в тих випадках, коли бухгалтерський  облік  ведеться 
централізованою бухгалтерією.
     За ведення бухгалтерського обліку по виробництву і реалізації 
сільськогосподарської   продукції,   в   т.ч.   і   в    підсобних 
господарствах,  бухгалтерам провадиться додаткова оплата у розмірі 
10  відсотків  посадового  окладу.  Доплати провадяться за рахунок 
прибутків    від    виробництва    продукції.   Цей   порядок   не 
застосовується, коли для виконання зазначених робіт передбачаються 
штатні   одиниці  бухгалтерів.  {  Абзац  пункту  55  із  змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     56. Директорам,        заступникам        директорів       по 
адміністративно-господарській    роботі  (помічникам   директорів, 
завідуючим господарством) загальноосвітніх  шкіл,  шкіл-інтернатів 
та  дитячих  будинків  усіх  типів  і найменувань,  які виробляють 
сільськогосподарську    продукцію    (в    т.ч.    у     підсобних 
господарствах), здійснюється додаткова оплата в розмірі  не  менше 
0,53, а директорам, заступникам   директорів,   старшим   майстрам 
професійно-технічних   навчальних    закладів,    що    виробляють 
сільськогосподарську продукцію (в  т.ч.  в  учбових   і  підсобних 
сільських господарствах), -у  розмірі  не  менше 0,66  мінімальної 
заробітної плати.
     Доплата здійснюється за  рахунок  прибутків  від  виробництва 
продукції. 

     57.  За  завідування  господарством  у  вечірніх    (змінних) 
середніх загальноосвітніх  школах  та  інтернатах  при  школах  (у 
випадках,  коли  в  них  не   передбачена    посада    завідуючого 
господарством), помічникам директорів по господарській частині або 
завідуючим господарством  та  іншим  працівникам  загальноосвітніх 
шкіл (при відсутності в штатах цих  посад)  провадиться  додаткова 
оплата  в  розмірі  10 відсотків посадового окладу. { Абзац перший 
пункту  57  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {  Абзац  другий  пункту  57  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     {  Абзац  третій  пункту  57  виключено  на  підставі  Наказу 
Міністерства освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 
 

     58.  У  загальноосвітніх  та  професійно-технічних навчальних 
закладах,   штатними   розписами   яких   не   передбачена  посада 
бібліотекаря,   педагогічним  та  іншим  працівникам,  які  ведуть 
бібліотечну  роботу  та  роботу з бібліотечним фондом підручників, 
установлюється  доплата  за  завідування  бібліотекою в розмірі 10 
відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).
     За наявності   в   закладах   штатних   посад    бібліотечних 
працівників  за  завідування  бібліотекою встановлюється доплата в 
розмірі  5-15  відсотків  посадового  окладу.  Конкретний   розмір 
доплати   встановлюється   керівником   навчального   закладу   за 
погодженням з профспілковим  комітетом,  ураховуючи  розмір  фонду 
підручників, з яким ведеться робота.
( Пункт  58  підрозділу Д розділу V в редакції Наказу Міністерства 
освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 ) 

     59.  Лаборантам  денних  середніх загальноосвітніх навчальних 
закладів, які одночасно виконують обов'язки лаборантів фізичних та 
хімічних  кабінетів  вечірніх  (змінних) середніх загальноосвітніх 
навчальних  закладів,  провадиться  додаткова  оплата  в розмірі 5 
відсотків  посадового  окладу  за  кожний  кабінет при умові, що в 
штаті цих шкіл не передбачені посади лаборантів.
{  Пункт  59  із  змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     60. Директорам, заступникам директорів, які  відповідають  за 
організацію  навчально-виробничої  роботи,  та  старшим   майстрам 
професійно-технічних  навчальних  закладів,  де  створені  вечірні 
(змінні) групи, провадиться  додаткова  оплата  за  організацію  і 
керівництво  навчально-виробничим  навчанням  учнів  у  розмірі 15 
відсотків  посадового окладу. { Абзац перший пункту 60 із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 471 
( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     Директорам,  заступникам  директорів,  які  відповідають   за 
організацію   навчально-виробничої    і    господарської    роботи 
(завідуючим    господарством),    та    головним       бухгалтерам 
професійно-технічних навчальних  закладів,  у  яких   здійснюється 
теоретичне  навчання  робітників  з  виробництва,  за  роботу   по 
керівництву  і  фінансово-господарському  обслуговуванню  груп  по 
підготовці робітників провадиться додаткова оплата в розмірі  0,33 
мінімальної заробітної плати при загальній кількості учнів  у  цих 
групах 50-125 чоловік і в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати 
при загальній кількості учнів більше 125 чоловік;
     працівникам, які ведуть діловодство  та  касові операції, - в 
розмірі 0,2 мінімальної заробітної  плати  кожному  при  кількості 
учнів не менше 50 чоловік.
     Вказані в цьому пункті доплати провадяться  працівникам  один 
раз на  місяць,  виходячи  з  фактичного  контингенту  учнів,  які 
навчаються протягом цього місяця  у  вечірніх  (змінних) групах та 
групах теоретичного навчання.
     У навчальних закладах професійно-технічного навчання, в  яких 
здійснюється теоретичне навчання робітників з виробництва, вечірня 
(змінна)   та   курсова   підготовка   робітників   з    загальним 
контингентом учнів більше 200 чоловік,  може  вводитися  додатково 
посада заступника директора.
     У цьому випадку додаткова оплата заступнику  директора,  який 
відповідає  за  організацію  навчально-виробничої    роботи,    не 
провадиться. 

     61.  Директорам  і  заступникам  директорів  вищих навчальних 
закладів   I-II   рівнів   акредитації   та   професійно-технічних 
навчальних   закладів,   учні   яких   проживають  у  гуртожитках, 
здійснюється  додаткова  оплата  в розмірі 10 відсотків посадового 
окладу.
{  Пункт  61  із  змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     62. В училищах фізичної  культури  вчителям  (викладачам)  по 
спорту за підготовку висококваліфікованих спортсменів, керівникам, 
спеціалістам  та  службовцям  за    забезпечення    високоякісного 
навчально-тренувального процесу провадиться  додаткова  оплата  на 
умовах  і  в  розмірах,  передбачених  для  працівників   фізичної 
культури і спорту. 

             VI. Порядок нарахування заробітної плати 
              працівникам закладів і установ освіти 

     63. Оплата праці педагогічних працівників установ і  закладів 
освіти провадиться  виходячи  із  встановлених  ставок  заробітної 
плати (посадових  окладів)  з  урахуванням  підвищень,  фактичного 
обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.
     Навчальне навантаження між вчителями, викладачами  та  іншими 
педагогічними працівниками розподіляється керівником  установи  за 
погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, 
передбачених    навчальними    планами,     наявності  відповідних 
педагогічних кадрів  та  інших  конкретних  умов,  що  склались  у 
закладі.*
     Обсяг навчальної  та  іншої  педагогічної  роботи,  яку  може 
виконувати  педагогічний  працівник  за  основним  місцем  роботи, 
граничними розмірами не обмежується.
     Обсяг навчального навантаження педагогічним працівникам шкіл, 
шкіл-інтернатів  (крім  учителів  вечірніх   (змінних)    середніх 
загальноосвітніх шкіл (класів)  з  очно-заочною  формою  навчання, 
заочних шкіл, а також учителів, що навчають дітей, які перебувають 
на  тривалому  лікуванні  у  лікарнях)  і  викладачам    педучилищ 
визначається один раз на рік окремо по півріччях.
     Навчальне навантаження вчителів вечірніх  (змінних)  середніх 
загальноосвітніх шкіл (класів)  з  очно-заочною  формою  навчання, 
заочних шкіл, а також вчителів, що навчають дітей, які перебувають 
на тривалому лікуванні у лікарнях, визначається два рази на рік до 
початку першого та другого півріччя.
     Навчальне  навантаження  викладачам вищих навчальних закладів 
I-II   рівнів   акредитації   та  професійно-технічних  навчальних 
закладів визначається один раз на рік до початку навчального року.
_________________________________ 
 *З дотриманням Кодексу Закону про працю України ( 322-08 ) 

             А. Порядок встановлення розмірів ставок 
              заробітної плати та посадових окладів 

     64.  Ставки  заробітної  плати  (посадові  оклади)  вчителів, 
викладачів,  вихователів  та  інших    педагогічних    працівників 
виплачуються:**
     а) за 3 години педагогічної (викладацької) роботи на день (18 
годин   на   тиждень):   вчителям   I-XI   (XII)  класів  шкіл  та 
шкіл-інтернатів  усіх  типів  і  найменувань;  учителям  трудового 
навчання  2-3  класів спеціальних шкіл для дітей та підлітків, які 
потребують    особливих    умов   виховання;   учителям-логопедам, 
учителям-дефектологам,     практичним    психологам    спеціальних 
загальноосвітніх  шкіл  (шкіл-інтернатів),  викладачам  3-5 класів 
шкіл   естетичного   виховання   (загальної  музичної,  художньої, 
хореографічної  освіти) з п'ятирічним строком навчання; викладачам 
5-7 класів шкіл естетичного виховання (дитячих музичних, художніх, 
хореографічних шкіл, шкіл мистецтв) з семирічним строком навчання; 
викладачам  спеціальних  дисциплін 1-11 класів середніх музичних і 
художніх  шкіл  та  шкіл-інтернатів; викладачам 1-4 класів дитячих 
художніх  шкіл  і  шкіл  загальної художньої освіти з чотирирічним 
строком  навчання;  викладачам  і  старшим викладачам педагогічних 
училищ; учителям-дефектологам і логопедам установ охорони здоров'я 
та  соціального  забезпечення  (крім  будинків дитини); керівникам 
гуртків,  секцій,  студій  та  інших форм гурткової роботи, в тому 
числі  організованих у закладах освіти на принципах самоокупності; 
учителям  груп  для  занять  з  іноземної мови в початкових класах 
загальноосвітніх  шкіл  і  в  дошкільних  закладах, що працюють на 
принципах  самоокупності;  викладачам  постійно  діючих  курсів по 
вивченню мов, стенографії, машинопису з терміном навчання один рік 
і  більше;  вчителям  і  викладачам  училищ   фізичної   культури; 
(  Підпункт  "а"  пункту  64  підрозділу  А розділу VI із змінами, 
внесеними  згідно  з  Наказом  Міністерства  освіти  і науки N 118 
( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
__________________________ 
 **Норма годин на ставку встановлена, виходячи з 6 денного режиму 
   роботи 

     б) за 3 години викладацької роботи в середньому в  день  (720 
годин  на  рік): викладачам та старшим викладачам вищих навчальних 
закладів   I-II   рівнів   акредитації   та   професійно-технічних 
навчальних  постійно діючих курсів, курсів по підготовці до вступу 
в вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації;
     в)  за  20  годин  викладацької роботи на тиждень: завідуючим 
логопедичними     пунктами,     логопедам     будинків     дитини, 
вчителям-логопедам і вчителям-дефектологам у дошкільних навчальних 
закладах;  (  Підпункт  "в"  пункту  64 підрозділу А розділу VI із 
змінами,  внесеними  згідно  з Наказом Міністерства освіти і науки 
N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     г) за 4 години педагогічної (викладацької) роботи в день  (24 
години  на  тиждень):  викладачам  1-2  класів  шкіл   естетичного 
виховання (загальної музичної, художньої, хореографічної освіти) з 
п'ятирічним  строком  навчання;  викладачам  1-4    класів    шкіл 
естетичного виховання (дитячих музичних, художніх,  хореографічних 
шкіл, шкіл  мистецтв)  з  семирічним  строком  навчання;  музичним 
керівникам; концертмейстерам, акомпаніаторам і культорганізаторам;
     д) за 4 години педагогічної  (викладацької)  роботи  на  день 
(1016 годин на рік): викладачам постійно діючих курсів по вивченню 
мов, стенографії, машинопису з строком навчання менше одного року;
     е) за  25  годин  виховної  роботи  на  тиждень:  вихователям 
спеціальних  навчально-виховних  закладів  (груп)  для  дітей    і 
підлітків з вадами у фізичному чи розумовому розвитку;
     є) за 5  годин  педагогічної  роботи  в  день  (30  годин  на 
тиждень):  вихователям  груп загального типу дошкільних навчальних 
закладів,   вихователям,   старшим   вихователям  шкіл-інтернатів, 
дитячих  будинків,  крім  шкіл-інтернатів  з поглибленим вивченням 
російської  мови та посиленою військово-фізкультурною підготовкою, 
інтернатів,   шкіл   (груп)   продовженого  дня,  установ  охорони 
здоров'я,    приймальників-розподільників    для    неповнолітніх, 
виховно-трудових   колоній,   спеціальних   шкіл   та  спеціальних 
профтехучилищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов 
виховання,   кімнат   школяра   при   клубах,   палацах  культури, 
житлово-експлуатаційних  організаціях,  інструкторам  фізкультури, 
інструкторам   слухових   кабінетів;  (  Підпункт  "є"  пункту  64 
підрозділу  А  розділу  VI  із змінами, внесеними згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     ж)  за  6  годин  педагогічної  роботи  в  день  (36 годин на 
тиждень)   вихователям-методистам   дитячих  дошкільних  закладів, 
дитячих  майданчиків,  дитячих  парків;  (  Підпункт "ж" пункту 64 
підрозділу  А  розділу  VI  із змінами, внесеними згідно з Наказом 
Міністерства освіти і науки N 118 ( z0281-05 ) від 24.02.2005 )
     з) за 7 годин роботи в день (41 година на тиждень):  майстрам 
виробничого навчання, в тому числі навчання  водінню,  вихователям 
професійно-технічних навчальних закладів.
     Ставки заробітної плати педагогічних працівників, перелічених 
у підпунктах "а"-"з"  цього  пункту,  встановлюються  виходячи  із 
затрат робочого часу в астрономічних годинах (60 хвилин).  Короткі 
перерви, передбачені між уроками, заняттями,  лекціями, є  робочим 
часом  педагогічного  працівника.  Тривалість  уроків   і   перерв 
встановлюється відповідно до положення про  навчальний  заклад.  В 
навчальних  планах  шкіл  усіх  типів  і  найменувань,  педучилищ, 
професійно-технічних  навчальних   закладів   час   на   навчальні 
дисципліни визначається в академічних годинах  (45  хвилин),  крім 
перших класів шкіл,  де  навчаються  діти  шестирічного  віку  (35 
хвилин). Скорочення тривалості уроку не є підставою для  зменшення 
норми  часу,  що  передбачається  на  вивчення  предмета, і  не  є 
підставою для зменшення норми часу  для  оплати в розрізі  чверті, 
півріччя,  року.  Збільшення  кількості  уроків   в   зв'язку   із 
зменшенням  її  тривалості  не  означає   збільшення   навчального 
навантаження, встановленого при тарифікації.
     За години педагогічної  роботи,  виконаної понад  встановлену 
норму,  провадиться додаткова оплата  відповідно  до   отримуваної 
ставки заробітної плати в одинарному розмірі.
     У  тих  випадках,  коли  робота  понад   встановлену    норму 
виконується    вихователями,       помічниками        вихователів, 
санітарками-нянями  дошкільних  закладів  з  причини  невиходу  на 
роботу змінника, або у випадках, коли батьки несвоєчасно забирають 
дітей  з  дошкільного  закладу  і  робота  виконується  за  межами 
робочого  часу,  встановленого  графіками  роботи,  оплата   праці 
провадиться відповідно до  статті  106 Кодексу законів  про  працю 
України ( 322-08 ), як за надурочну.
     Цей порядок застосовується  у  випадках,  коли  робота  понад 
встановлену норму робочого часу  виконувалась  без  перерви  після 
закінчення основного робочого часу.
     Адміністрація  зобов'язана  вжити    заходів    для    заміни 
відсутнього працівника. Надурочна робота допускається, як виняток, 
з дозволу профспілкового комітету.
     Надурочна  робота  не  повинна  перевищувати   для    кожного 
працівника 120 годин на рік.
     При погодинній оплаті праці надурочна робота  оплачується  за 
перші дві  години  у  полуторному  розмірі,  а  наступні  години-у 
подвійному розмірі.
     Оплата надурочних робіт здійснюється в межах фонду заробітної 
плати (фонду оплати праці) закладу, установи.
     Якщо для працівника установи чи закладу освіти законодавством 
не  передбачено  скороченої  тривалості  робочого  дня,   то   він 
становить 7 годин при шестиденному робочому тижні  (41  годину  на 
тиждень). 

     65. Педагогічним  працівникам,  які  мають  освіту  в  обсязі 
учительського  інституту  та  прирівнених  до  нього    навчальних 
закладів, ставки заробітної плати і посадові оклади встановлюються 
у  розмірах,  передбачених  для  працівників,  які  мають  середню 
спеціальну освіту. 

     66. Учителям і викладачам, старшим викладачам, які мають стаж 
педагогічної роботи 25 і більше років, при  неповному  навчальному 
навантаженні виплачується гарантована  частина  ставки  у  розмірі 
0,48 мінімальної заробітної плати, а за години  проведених  занять 
провадиться  оплата,  виходячи  із  ставки,  зменшеної  на    0,48 
мінімальної заробітної плати.
     У тих випадках, коли вчителі  і  викладачі,  які  мають  стаж 
педагогічної  роботи  25  і  більше  років,  працюють  у  двох  чи 
декількох навчальних закладах і за усіма  місцями  роботи  (разом) 
мають неповне навчальне навантаження, гарантована  частина  ставки 
виплачується тільки за основним місцем роботи.  Оплата  за  години 
проведених занять за усіма місцями  роботи  здійснюється  у  таких 
випадках,  виходячи із  ставки,  зменшеної  на  0,48   мінімальної 
заробітної плати.
     Вчителям,  які  працюють  у  різних  класах  (1-4,  5-11(12), 
гарантована частина ставки виплачується, якщо їх  заробітна  плата 
за загальне навчальне навантаження в цих класах менше  за  місячну 
ставку. При  визначенні  навчального  навантаження  виховательська 
робота в групах продовженого дня не враховується.
     Зазначений порядок виплати  гарантованої  частини  ставки  не 
застосовується для працівників, які отримують пенсію за віком,  по 
інвалідності чи за іншими підставами, а також  для  працівників  з 
числа  адміністративно-господарського  та    навчально-допоміжного 
персоналу, які ведуть у цих же закладах викладацьку роботу. 

     67. У навчальних закладах з індивідуальними формами  навчання 
(музичні школи, училища тощо) за години  викладацької  роботи,  не 
виконані у зв'язку  з  неявкою  учнів  на  заняття,  оплата  праці 
провадиться у розмірі не менше двох третин їх тарифних ставок.
     При наявності  економії  фонду  заробітної  плати  за  згодою 
керівника  навчального  закладу  невичитані  години  можуть   бути 
проведені  протягом  навчального  року  з  додатковою   погодинною 
оплатою. 

       Б. Порядок обчислення заробітної плати педагогічних 
   працівників шкіл, педагогічних училищ, професійно-технічних 
           навчальних закладів та інших закладів освіти 

                     Установи народної освіти 
          (крім професійно-технічних навчальних закладів 
      та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації) 

     68. Місячна  заробітна плата педагогічних працівників установ 
освіти,  в  т.ч.  педучилища  (крім вищих навчальних закладів I-II 
рівнів  акредитації  та  професійно-технічних навчальних закладів) 
визначається   шляхом  множення  ставки  заробітної  плати  на  їх 
фактичне  навантаження  на  тиждень  і  ділення  цього  добутку на 
встановлену норму годин на тиждень.
     Встановлена  при  тарифікації  заробітна  плата  виплачується 
щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих  днів  у  різні 
місяці року. 

     69. Тарифікація вчителів за роботу з заочниками  здійснюється 
в такому порядку:
     -у навчальне   навантаження   вчителя   включаються   години, 
передбачені   на   півріччя   навчальним   планом  на  групові  та 
індивідуальні консультації, а також 70 відсотків від обсягу годин, 
передбачених  на  прийом  усних  та письмових заліків.  Розрахунок 
годин в навчальному плані на прийом  усних  та  письмових  заліків 
проводиться на середню кількість учнів у групі від 9 до 15 чоловік 
- 12, а в групі від 16 до 20 чоловік - 18.
     При  тарифікації  загальна  кількість  годин,  включених    у 
навчальне навантаження, ділиться  на  число  навчальних  тижнів  у 
півріччі. Виходячи  з  середньотижневого навчального навантаження, 
вчителю визначається заробітна плата, яка  виплачується  щомісячно 
незалежно від фактичного навантаження в різні місяці півріччя. 

     70. У  зв'язку  з  частою  зміною  контингенту  учнів,  які 
знаходяться  на  тривалому  лікуванні  в  лікарнях,    тарифікація 
вчителів, які їх навчають, провадиться в такому порядку:
     -  в  навчальне  навантаження  включається  80  відсотків від 
обсягу   годин,   відведених   навчальним  планом  на  групові  та 
індивідуальні заняття;
     -  місячна  заробітна  плата  за  години  викладацької роботи 
визначається  шляхом  множення  ставки   заробітної    плати    (з 
врахуванням підвищення  її  за  роботу  з  дітьми,  що  потребують 
тривалого лікування) на обсяг тижневого  навантаження,  взятого  в 
розмірі  80  відсотків  від  фактичного  навантаження  на  початок 
кожного півріччя і ділення на встановлену норму годин  на  ставку. 
Встановлена  місячна  заробітна  плата  виплачується  до   початку 
наступного півріччя. Після закінчення кожного навчального півріччя 
години  педагогічної  роботи,  виконані  понад  встановлений   при 
тарифікації обсяг тижневого навантаження, оплачуються додатково за 
погодинною оплатою.
     При невиконанні обсягу тижневого навантаження,  встановленого 
при тарифікації, утримання з заробітної плати не провадиться.
     У випадку, коли кількість дітей у групах, що  знаходяться  на 
лікуванні, не змінюється і відповідає вимогам положення про  умови 
навчання таких учнів, оплата  вчителів  провадиться  на  загальних 
підставах відповідно до п.68 Інструкції. 

     71. За час роботи в період канікул оплата праці  педагогічних 
працівників        та осіб       з        числа         керівного, 
адміністративно-господарського та навчально-допоміжного персоналу, 
яким  дозволяється  вести  викладацьку  роботу  або   заняття    з 
гуртківцями в тій же установі, провадиться з розрахунку заробітної 
плати,  встановленої  при  тарифікації,  що  передувала    початку 
канікул.
     Особам, які зараховані на роботу на  посади  педагогічних  та 
керівних працівників під час літніх канікул учнів, заробітна плата 
за період до початку навчального року  виплачується  з  розрахунку 
ставки заробітної плати, встановленої  відповідно  до  їх  освіти, 
категорії та розряду, або посадового окладу залежно від  кількості 
учнів  станом  на  1  вересня  попереднього  навчального  року  (з 
врахуванням підвищень за наявність звання та вченого ступеня). 

     72.  Учителям  вечірніх  (змінних)  загальноосвітніх  шкіл  і 
окремих класів працюючої молоді  при  загальноосвітніх  школах,  в 
яких проводяться заняття за навчальними планами, розрахованими  на 
28 тижнів, заробітна плата виплачується протягом навчального року, 
а також за один  тиждень  до  початку  і  за  один  тиждень  після 
закінчення  навчального  року.  Чергова  відпустка  надається   їм 
пропорційно відпрацьованому часу. 

     73. Погодинна оплата педагогічних  працівників  в  установах, 
зазначених в  цьому  розділі,  допускається  лише  при  оплаті  за 
години заміщення  тимчасово  відсутніх  по  хворобі  або  з  інших 
причин вчителів, вихователів,  викладачів  тощо,  яке  тривало  не 
більше двох місяців, а також при оплаті  працівників  підприємств, 
організацій та установ, які залучаються для  педагогічної  роботи. 
Якщо  заміщення  тривало  понад  два  місяці,  то   оплата   праці 
педагогічного працівника провадиться з першого  дня  заміщення  за 
всі  години  фактичного  педагогічного  навантаження  в   порядку, 
передбаченому п.68 цієї Інструкції.
     Розмір погодинної оплати визначається шляхом ділення місячної 
тарифної ставки, встановленої за 18 годин  педагогічної  роботи  в 
тиждень, -на 76,2; за 20 годин педагогічної роботи  в тиждень  -на 
84,7; за 24 години педагогічної роботи в тиждень -на 101,6; за  25 
годин педагогічної  роботи  в  тиждень  -на  105,8;  за  30  годин 
педагогічної роботи в тиждень -на 127,0; за 36 годин  педагогічної 
роботи в тиждень -на 152,4; за 41  годину  роботи  в  тиждень  -на 
173,1.
     Особи, які працюють на умовах погодинної оплати і  не  ведуть 
занять під час канікул, оплату за цей час не отримують. 

     74. Учителям початкових класів, яким  з  незалежних  від  них 
причин  не  може  бути  забезпечене  повне  тижневе  навантаження, 
заробітна плата виплачується в розмірі не нижче  місячної  ставки, 
якщо:
     у  2-4  класах  уроки  образотворчого  мистецтва,  музики  та 
співів, фізкультури передані спеціалістам;
     у  1 класах вчителі за станом здоров'я  та з інших причин  не 
можуть вести уроки фізкультури і співів;
     у  1-4 класах шкіл з поглибленим вивченням   іноземної  мови, 
в  сільських  початкових  школах,  коли  вчителі  внаслідок  своєї 
підготовки не можуть вести уроки іноземної та інших мов.
     У всіх цих випадках звільнення вчителя від проведення  занять 
та виплата заробітної плати в розмірі не нижче місячної  ставки  з 
обов'язковим   довантаженням   до   встановленої    норми    годин 
оформляється наказом  директора  школи  з  зазначенням  причин  та 
підстав  звільнення  від  занять  і  робіт,  якими  довантажується 
вчитель. 

     75. У сільських дев'ятирічних школах, в яких немає необхідної 
кількості навчальних годин з фізичної культури в  2-4  класах  для 
встановлення  повної  ставки  заробітної  плати,  вводиться посада 
вчителя фізичної культури з покладенням  на  нього  обов'язків  по 
організації позакласної роботи з фізичного виховання учнів.
     Зазначеним  вчителям  фізичної  культури  виплачується  повна 
ставка заробітної плати. В тому випадку, коли ці вчителі проводять 
уроки і з інших навчальних  предметів,  їм  додатково  оплачується 
педагогічна робота за всі години занять з цих предметів, незалежно 
від обсягу педагогічного навантаження з фізичної культури. 

     76. Учителям, викладачам та іншим педагогічним працівникам, у 
яких  з  незалежних  від  них  причин  протягом  навчального  року 
навантаження зменшується порівняно з  навантаженням,  встановленим 
їм при тарифікації, до кінця навчального року виплачується.*
     у  випадку,   коли  навантаження,   що    залишилось,    вище 
встановленої  норми  на  ставку  -заробітна  плата  за    фактичну 
кількість годин;
     у  випадку,   коли   навантаження,   що   залишилось,   нижче 
встановленої норми на ставку - заробітна плата за ставку, коли цих 
педагогічних працівників немає можливості  довантажити  навчальною 
роботою    в   даній   місцевості   за   умови   виконання   іншої 
організаційно-педагогічної роботи;
     у  випадку,  коли при тарифікації навчальне навантаження було 
встановлено нижче норми за ставку,  -заробітна плата,  встановлена 
при тарифікації, за умови виконання іншої організаційно-методичної 
роботи.
________________________________ 
 * З дотриманням Кодексу законів про працю України 

     77. У   випадку,  коли  в  окремі  дні  (місяці)  заняття  не 
проводяться  з   незалежних   від   учителя   (викладача)   причин 
(сільгоспроботи,   епідемії,   несприятливі  метеорологічні  умови 
тощо),  його оплата здійснюється з  розрахунку  заробітної  плати, 
встановленої  при  тарифікації,  за  умови,  що вчитель (викладач) 
виконує іншу  організаційно-педагогічну  роботу.  При  відсутності 
такої  роботи  час  простою  оплачується  в  порядку  і  розмірах, 
визначених Кодексом законів про працю України ( 322-08 ). 

        Вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації та 
              професійно-технічні навчальні заклади 
                    (крім педагогічних училищ) 

     78.   Середня   місячна   заробітна  плата  викладачам  вищих 
навчальних     закладів     I-II     рівнів     акредитації     та 
професійно-технічних   навчальних   закладів  визначається  шляхом 
множення  годинної  ставки  викладача  на  встановлений йому обсяг 
річного  навантаження  і  ділення  цього  добутку на 10 навчальних 
місяців.  Годинна  ставка  обчислюється  шляхом  ділення  місячної 
ставки  заробітної  плати  на  середньомісячну  норму  навчального 
навантаження  (72  години).  Встановлена середньомісячна заробітна 
плата  виплачується викладачу за роботу протягом навчального року, 
включаючи  час  роботи  в  період  канікул,  що  не  збігається  з 
відпусткою.
     Викладачам, які стали до роботи  протягом  навчального  року, 
середня  місячна  заробітна  плата  визначається  шляхом  множення 
годинної   ставки   цього   викладача   на    обсяг    навчального 
навантаження,  що  припадає  на  повні   навчальні   місяці,   які 
залишились до  кінця  навчального  навантаження,  що  припадає  на 
повні навчальні місяці, які залишались до кінця навчального  року, 
і ділення цього добутку на кількість  цих  же  місяців.  Заробітна 
плата за неповний робочий місяць у цьому випадку  виплачується  за 
фактичну кількість годин за годинними ставками.
     При підвищенні ставки у зв'язку  зі  зміною  розряду,  освіти 
тощо середньомісячна заробітна плата визначається шляхом  множення 
нової   годинної   ставки   на   обсяг    річного    навантаження, 
встановленого на  початку  навчального  року  при  тарифікації,  і 
ділення цього добутку на 10 навчальних місяців. 

     79.  У  випадках,  коли  викладачі  відповідно   до   діючого 
законодавства або з незалежних від  них  причин  звільняються  від 
навчальних    занять    (відпустка,     відрядження,     тимчасова 
непрацездатність, відволікання  учнів  на  сільгоспроботи,  зимові 
канікули  тощо),  встановлений  їм  обсяг   річного   навантаження 
зменшується на 1/10 частину за кожний  повний  місяць  відсутності 
на  роботі  або  відсутності  занять  із  зазначених  причин   (за 
неповний місяць -виходячи з відповідної кількості робочих днів).
     Встановлена викладачам на початку  навчального  року  середня 
місячна заробітна плата  в  зазначених  випадках  зменшуватись  не 
повинна. Години викладацької роботи, виконані викладачем  протягом 
навчального  року  зверх    зменшеного    річного    навантаження, 
оплачуються  додатково  за  годинними  ставками  після   виконання 
зменшеного навчального навантаження.
     Зменшення навчального  навантаження  не  проводиться  за  час 
відрядження  викладача  для  проведення  навчальних занять в іншій 
місцевості (наприклад, у філіалі навчального закладу), а також  за 
час  чергової  відпустки,  якщо  навчальний процес триває протягом 
всього  календарного  року  і  відпустка  в  зв'язку  з  цим  може 
надаватись не тільки в період літніх канікул. 

     80. Години викладацької роботи,  виконані  понад  встановлене 
річне навантаження, оплачуються додатково  за  годинними  ставками 
(визначеними  відповідно  до  п.78)  після  виконання   викладачем 
річного навчального навантаження. Ця оплата провадиться  щомісячно 
або в кінці навчального року. 

     81. Якщо протягом  навчального  року  навчальне  навантаження 
викладача зменшується з  незалежних  від  нього  причин  (зміни  в 
навчальних планах, злиття груп тощо), до  кінця  навчального  року 
йому виплачується середня місячна заробітна плата, встановлена  на 
початку  цього  навчального  року,  за  умови  довантаження  іншою 
організаційно-педагогічною роботою. 

     82. Працівники  підприємств,  організацій  і  установ  можуть 
залучатись  до  викладацької  роботи в професійно-технічні та вищі 
навчальні   заклади  I-II  рівнів  акредитації  тільки  на  умовах 
погодинної  оплати.  При цьому розмір годинної ставки визначається 
шляхом   ділення   місячної   ставки   на   середньомісячну  норму 
навчального навантаження (72 години).
     Оплата праці  педагогічних  працівників,  які  залучаються  з 
інших   навчальних    закладів    для    проведення    занять    у 
професійно-технічних  та  вищих  навчальних  закладів  I-II рівнів 
акредитації,  провадиться на умовах, передбачених для педагогічних 
працівників  цих  закладів.  Оплата  за  годинними  ставками  може 
провадитись тільки за їх згодою. 

     83. Оплата майстрів  виробничого  навчання,  основним  місцем 
роботи  яких  є  навчальний  заклад,  здійснюється  за   місячними 
посадовими окладами.
     Оплата окремих годин виробничого навчання (коли в  зв'язку  з 
недостатнім обсягом  навчальної  роботи  введення  штатної  посади 
майстра є недоцільним, при роботі понад  норму  робочого  часу,  в 
інших аналогічних випадках)  здійснюється за  годинними  ставками, 
які  визначаються  шляхом  ділення  місячного  посадового   окладу 
майстра на 173,1 години.
     Майстру виробничого       навчання      професійно-технічного 
навчального закладу,  який здійснює керівництво  майстернею  і  не 
закріплений  за  групою  учнів,  може  бути  встановлена додаткова 
оплата  в  розмірі  15 відсотків посадового окладу. { Абзац третій 
пункту  83  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 }
     У випадку,  коли  зазначений  працівник   водночас   здійснює 
керівництво  майстернею  і закріплений за групою учнів,  йому може 
бути встановлена додаткова оплата за збільшення обсягу виконуваних 
робіт.
     В обох випадках  додаткова  оплата  здійснюється  за  рахунок 
економії  фонду  заробітної  плати  у  зв'язку   із    скороченням 
чисельності майстрів проти нормальної.
     Майстрам  виробничого    навчання,    на    яких    покладено 
організаційне,    методичне    керівництво    навчально-виробничою 
діяльністю  всіх  майстрів  за    професією,   працюючих в   даній 
навчально-виробничій майстерні, може  бути  встановлена  додаткова 
оплата  в  розмірі  15 відсотків посадового окладу. { Абзац шостий 
пункту  83  із  змінами,  внесеними  згідно з Наказом Міністерства 
освіти і науки N 471 ( z0675-07 ) від 11.06.2007 } 

     84. За висококваліфікованими робітниками і спеціалістами, які 
в установленому порядку переводяться з підприємств і організацій у 
професійно-технічні   навчальні   заклади   на   посади   майстрів 
виробничого навчання, зберігається середня  заробітна  плата,  яку 
вони одержували за останнім місцем роботи.
     Щорічно кількість працівників, які можуть бути переведені  до 
професійно-технічних навчальних закладів із збереженням  середньої 
заробітної плати в  зазначеному  порядку,  визначається  місцевими 
органами управління в межах бюджетних асигнувань,  що  виділяються 
на утримання цих навчальних закладів.
     У  разі  погіршення  якості  роботи  таким  працівникам    за 
наслідками  чергової  атестації  можуть  встановлюватись  посадові 
оклади на загальних підставах. 

     85.  У  тих  випадках,  коли  викладачі  професійно-технічних 
навчальних  закладів   залучаються   до   керівництва   виробничою 
практикою учнів, оплата їх  праці  за  цей  період  провадиться  з 
розрахунку  середнього  посадового  окладу   майстра   виробничого 
навчання  в  даному  училищі,  понад  заробітну  плату  за  години 
теоретичних занять. 

     86.  Обчислення  середнього  заробітку  для  оплати  щорічних 
відпусток викладачів проводиться із розрахунку їх заробітної плати 
(в діючому  порядку  його  обчислення)  за  даний  навчальний  рік 
(включаючи доплати та надбавки,  оплату  за  години,  що  виконані 
понад  встановлене  річне  навантаження,  середній  заробіток,  що 
зберігається  за  діючим  законодавством),  а  також  допомоги  по 
тимчасовій непрацездатності.
     Підрахунок  заробітку  для  оплати  відпустки  проводиться  в 
такому  порядку:  загальна  сума  заробітної  плати,    нарахована 
викладачеві  за  відпрацьовані  місяці  навчального   року,    які 
передують  місяцю  виходу  у  відпустку,  ділиться  на  число  цих 
місяців, отриманий середній місячний заробіток  ділиться  на  25,4 
(середньомісячне число  робочих  днів)  і  потім  середній  денний 
заробіток помножується на число днів відпустки.*
_____________________________ 
 *При  використанні  викладачем  щорічної  відпустки   за  минулий 
навчальний рік  протягом  поточного  навчального  року  обчислення 
оплати  за  відпустку   проводиться   на загальних  підставах   із 
розрахунку за 10 місяців, що передують місяцю виходу у  відпустку. 
При наданні додаткових відпусток, за які за діючим  законодавством 
заробітна  плата  зберігається  частково,  або  її  збереження  не 
передбачено, зазначені періоди і  відповідні  суми  із  розрахунку 
виключаються. 
Якщо  викладач  виконує  педагогічну  роботу  в вищому навчальному 
закладі  I-II  рівнів  акредитації  і  на  курсах по підготовці до 
вступу  в технікум, розрахунки за відпустку проводяться в такому ж 
порядку по кожній роботі окремо. 

     87.  Оплата  викладачів,  які  звільняються  з   роботи    до 
закінчення навчального  року,  здійснюється  з  дотриманням  таких 
умов:
     якщо фактична кількість годин уроків до звільнення  викладача 
менше від нормативної  виходячи  з встановленого середньомісячного 
навантаження, відрахування з його заробітної плати не провадяться;
     години  уроків,  проведені  понад  норму  годин,    обчислену 
виходячи  з    встановленого    середньомісячного    навантаження, 
оплачуються додатково за ставками погодинної оплати. 

     88. Під час канікул оплата педагогічних та інших  працівників 
вищих    навчальних    закладів   I-II   рівнів   акредитації   та 
професійно-технічних    навчальних    закладів,    які   виконують 
педагогічну  роботу (у тому числі тих, які приймаються на роботу), 
здійснюється в порядку, встановленому в п.71 Інструкції. При цьому 
посадові  оклади керівних працівників професійно-технічних училищ, 
які приймаються на роботу, під час канікул, встановлюються залежно 
від   планового  середньорічного  контингенту  учнів  на  поточний 
календарний   рік,   вищих   навчальних   закладів   I-II   рівнів 
акредитації - залежно від кількості учнів на 1 січня. 

     89.  Оплата  праці  викладачів вищих навчальних закладів I-II 
рівнів  акредитації, які не проводять заняття з незалежних від них 
причин   (сільгоспроботи,  епідемії,  несприятливі  метеорологічні 
умови тощо) провадиться відповідно до п.77 Інструкції. 

      В. Особливості обчислення заробітної плати керівників
     гуртків (секцій, студій та інших форм гурткової роботи),
      військових керівників, керівників центрів допризовної 
          підготовки, керівників фізичного виховання та 
             адміністративно-господарського персоналу 
                    установ і закладів освіти 

     90.  Керівникам  гуртків  (секцій,  студій  та  інших    форм 
гурткової  роботи) в школах, вищих навчальних закладах I-II рівнів 
акредитації    та    професійно-технічних   навчальних   закладах, 
позашкільних  та  інших  закладах  освіти,  для  яких ці заклади є 
місцем  основної  роботи,  заробітна плата визначається в порядку, 
передбаченому п.68 цієї Інструкції.
     Зазначеним працівникам,  для  яких робота в освітніх закладах 
не є основною,  заробітна плата визначається виходячи з  фактичної 
кількості   годин   занять   з  гуртківцями  та  годинної  ставки, 
визначеної шляхом ділення місячної ставки заробітної плати на 76,2 
години (середньомісячна норма годин на ставку). 

     91. Керівні працівники закладів освіти,  керівники  фізичного 
виховання центрів допризовної підготовки можуть  вести викладацьку 
роботу чи заняття з гуртками в цьому  закладі,  але  не  більше  9 
годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній  посаді 
отримують  повний посадовий  оклад  (ставку).  Керівні  працівники 
дитячих дошкільних закладів можуть виконувати  роботу  вихователів 
у цій же установі в обсязі не більше 18 годин на тиждень.
     У сільській   місцевості   директори   і  їх  заступники  при 
відсутності вчителів або викладачів з відповідних предметів можуть 
вести  викладацьку  роботу  в обсязі не більше 12 годин на тиждень 
(480 годин  на  рік)  з  дозволу  відповідного  органу  управління 
освіти.
     Директори, їх  заступники  по  навчальній  роботі  в  дитячих 
музичних,  художніх  школах,  школах  мистецтв,  школах  загальної 
музичної освіти можуть вести викладацьку роботу  в  середньому  не 
більше 12 годин на тиждень, якщо вони по основній роботі отримують 
повний посадовий оклад.
     Інші працівники  закладів  освіти  можуть  вести  викладацьку 
роботу або заняття з гуртківцями у цьому ж закладі освіти,  але  в 
середньому не більше 2 годин (12 годин на тиждень,  480  годин  на 
рік), якщо вони по  основній  роботі  отримують  повний  посадовий 
оклад (ставку).
     У випадках, коли вищезгадані працівники отримують по основній 
посаді 0,5  посадового  окладу  (ставки),  їм  дозволяється  вести 
викладацьку роботу в середньому не більше  3  годин  на  день  (18 
годин на тиждень, 720 годин на рік), а при виконанні цієї роботи в 
1-4 класах -до 20 годин на тиждень.
     Названим  працівникам  за  норму  годин,  визначену  у  цьому 
пункті, оплата проводиться понад основний посадовий оклад (ставку) 
у порядку, передбаченому відповідно для  учителів,  викладачів  та 
керівників гуртків (за тарифікацією).
     За години викладацької роботи чи занять з гуртками, виконані, 
як  виняток, у зв'язку  з  виробничою  необхідністю  понад  норму, 
зазначену у цьому пункті, провадиться погодинна оплата за фактичну 
кількість годин, але не більше 240 годин на рік. 

     92. Заробітна плата директору вечірньої  (змінної)  середньої 
загальноосвітньої школи,  де  заняття  провадяться  за  навчальним 
планом, розрахованим на 28 тижнів, виплачується протягом  року  за 
умови додаткового навантаження його у канікулярний період,  що  не 
збігається з черговою відпусткою, педагогічною  чи  іншою  роботою 
за рішенням районного (міського) відділу освіти. 

     93.  У  посадові  оклади  військових  керівників  (керівників 
допризовної підготовки) включена оплата за 12  годин  педагогічної 
роботи на тиждень (480 годин на рік)  у  загальноосвітніх  школах, 
училищах   фізичної    культури,   школах-інтернатах, педучилищах, 
професійно-технічних навчальних  закладах.  До  цієї  педагогічної 
роботи  входить  проведення   навчальних   занять (у  тому   числі 
факультативів) з початкової військової  (допризовної)  підготовки, 
цивільної   оборони   у    10-11(12)    класах    і    в    групах 
професійно-технічних  навчальних  закладів,  а  також   проведення 
тактичних занять з учнями-юнаками.
     Крім того,   в  обов'язки  військового  керівника  (керівника 
допризовної підготовки) входять проведення  позакласних  занять  з 
початкової  військової  (допризовної)підготовки,  організаційна та 
військово-патріотична  робота  з   учнями,   а   також   виконання 
обов'язків  по  керівництву  гуртками  з  основ військової справи, 
обладнання   та   завідування   військовим   кабінетом,   кімнатою 
зберігання     зброї,     стрілецьким     тиром    і    поліпшення 
навчально-матеріальної бази (без додаткової оплати).
     Якщо у навчальному закладі не може бути забезпечено навчальне 
навантаження у наведених у цьому пункті  розмірах   чи  військовий 
керівник  (керівник  допризовної  підготовки)  не  може  проводити 
занять з військово-технічної підготовки і санітарної справи,  йому 
виплачується повний посадовий оклад.
     Педагогічна   робота,    виконана    військовим    керівником 
(керівником допризовної підготовки) понад 12 годин на тиждень (480 
годин на рік), оплачується додатково  за  ставками  і  в  порядку, 
визначеному для  вчителів  і  викладачів.  При  цьому  педагогічна 
робота, що підлягає додатковій оплаті, не повинна  перевищувати  9 
годин на тиждень (360 годин на рік). 

     94.  Працівникам  установ  освіти,  які  за  графіком  роботи 
працюють в нічний час, здійснюється додаткова оплата в розмірі  35 
відсотків годинної тарифної ставки (посадового  окладу)  за  кожну 
годину роботи в нічний час (у період з 10 годин вечора до 6  годин 
ранку). 

                                           Додаток N 1 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

     ПОГОДЖЕНО                          ЗАТВЕРДЖУЮ
"___"____________19___р.       "___"_______________19___р.
_________________________       ___________________________ 

                      Тарифікаційний список
вчителів та інших працівників ____________________________________ 
                                школи (школи-інтернату) 

___________________________ на 1 вересня 19___р. 

__________________________________________________________________ 
                        місто, район, село
------------------------------------------------------------------
 N  |Показники на початок навчального |I-IV |V-IX |X-XI  |Разом
п/п |            року                 | кл. | кл. | кл.  |
------------------------------------------------------------------
1.   Число класів на 1 вересня........ 
2.   Число класів-комплектів на 1 ве-
     ресня ...........................
3.   Число учнів на 1 вересня ........ 
4.   Загальне число годин викладацької
     роботи в тиждень по тарифікації,
     в тому числі:
      а) число годин за навчальним 
         планом ......................
      б) число додаткових годин,
     всього .......................... 
       з них:
     у зв'язку з вивільненням вчителів
     початкових класів від проведення
     уроків:
      фізкультури ....................
      співів .........................
      іноземної мови в школах з викла-
      данням ряду предметів іноземною
      мовою...........................
     у зв'язку з діленням класів на
     групи при проведенні занять з:
      іноземної мови .................
      трудового навчання .............
      фізкультури ....................
      початкової військової підго-
      товки .......................... 

     Примітка. Відповідно до цієї форми складаються  тарифікаційні 
списки в педучилищах та інших установах освіти. 
                                                                         Продовження додатка N 1
------------------------------------------------------------------------------------------------
| N | Прізвище,|Посада,   |Осві-|Тариф-|Ставка|Роз- |Ставка|  Кількість      |  Зарплата       |
|п/п| ім'я та  |категорія,|та   |ний   |  на  |мір  |на мі-|  годин в        |  на місяць      |
|   | по бать- |предмет,  |     |роз-  |місяць|під- |сяць з|  тиждень        |                 |
|   | кові     |який      |     |ряд   |      |ви-  |ураху-|-----------------|-----------------|
|   |          |виклада-  |     |      |      |щень |ванням|I-IV |V-IX |X-XI |I-IV |V-IX |X-XI |
|   |          |ється     |     |      |      |     |підви-|     |     |(XII)|     |     |(XII)|
|   |          |          |     |      |      |     |щень  |класи|класи|класи|класи|класи|класи|
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|   |          |          |     |      |      |     |      |     |     |     |     |     |     |
|---+----------+----------+-----+------+------+-----+------+-----+-----+-----+-----+-----+-----|
| 1 |    2     |    3     |  4  |  5   |  6   |  7  |  8   |  9  |  10 |  11 |  12 |  13 | 14  |
------------------------------------------------------------------------------------------------ 

-----------------------------------------------------------------------------------------------
|  Доплата за     |Всього|      Додаткова оплата за                     |Оклад   |Інші |Всього|
|  перевірку      |педа- |----------------------------------------------|(ставка)|до-  |заро- |
|  зошитів        |гогіч-|клас-|завіду- |керівниц-|книжковий |керівниц- |нав-    |плати|бітна |
|-----------------|на за-|не   |вання   |тво гурт-|фонд      |тво шко-  |чально- |     |плата |
|I-IV |V-IX |X-XI |робіт-|ке-  |кабіне- |ком, по- |шкільних  |лою,гру-  |допо-   |     |на    |
|     |     |(XII)|на    |рів- |том,нав.|закл.ро- |підручни- |пами про- |міжного,|     |місяць|
|класи|класи|класи|плата |ниц- |дослід- |боту з   |ків, ор-  |довженого |адмі-   |     |      |
|     |     |     |на    |тво  |ною ді- |фізично- |ганізацію |дня, НКП, |ністра- |     |      |
|     |     |     |місяць|     |лянкою, |го вихо- |трудового |інтерна-  |тивного |     |      |
|     |     |     |      |     |викон.  |вання,   |навчання, |том при   |та ін.  |     |      |
|     |     |     |      |     |обов'яз-|бібліо-  |професій- |школі,ве- |персо-  |     |      |
|     |     |     |      |     |ків     |течну    |ної орі-  |дення ді- |налу    |     |      |
|     |     |     |      |     |майстра |роботу   |єнтації   |ловодства |        |     |      |
|     |     |     |      |     |навчаль-|         |учнів     |і бухоблі-|        |     |      |
|     |     |     |      |     |ної май-|         |          |ку        |        |     |      |
|     |     |     |      |     |стерні  |         |          |          |        |     |      |
|-----+-----+-----+------+-----+--------+---------+----------+----------+--------+-----+------|
| 15  | 16  | 17  |  18  | 19  |  20    |    21   |    22    |     23   |   24   | 25  |  26  |
----------------------------------------------------------------------------------------------- 

     Директор                                         Бухгалтер 

     Примітки:
     1. У цьому тарифікаційному списку вказуються  всі  працівники 
школи (школи-інтернату), ставки заробітної плати і посадові оклади 
яких залежать від освіти,  категорії та тарифного розряду,  в тому 
числі   директори   та   їх   заступники,   вчителі,   вихователі, 
бібліотекарі,  а також інші працівники (завгоспи,  лаборанти), які 
ведуть викладацьку роботу.
     2. У графах 8 і 24 ставка (оклад) зазначається з  урахуванням 
підвищення  за вчений ступінь,  звання,  за знання та застосування 
іноземної мови, особливі умови праці.
     3. У  вчителів,  які отримують гарантовану частину ставки,  у 
графі 8 вказується ставка,  зменшена на 0,48 мінімальної зарплати, 
з  якої  буде обчислюватись заробітна плата за педагогічну роботу, 
плюс  гарантована  частина  ставки  (0,48  мінімальної  заробітної 
плати).
     4. У графі 24 вказуються оклади (ставки)  всіх  занесених  до 
списку працівників, крім вчителів.
     Ставки працівників з числа  адміністративно-господарського  і 
навчально-допоміжного   персоналу,  яким  нараховується  заробітна 
плата за викладацьку роботу, вказуються у графі 8.
     5. Відповідно  до цієї форми складаються тарифікаційні списки 
на відповідних працівників педагогічних училищ  та  інших  установ 
освіти. 

                                           Додаток N 2 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

        ПОГОДЖЕНО                              ЗАТВЕРДЖУЮ 

"___"_______________19____р.           "___"_______________19___р.
____________________________           ___________________________ 

                      Тарифікаційний список 
           викладачів та інших педагогічних працівників
       ____________________________________________________ 
       (назва навчального закладу професійно-технічної 
   освіти, вищого навчального закладу I-II рівнів акредитації) 

                         на 19____/                 навчальний рік
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
| N |Прізвище,|Посада, |Осві-|Тариф- |Тарифна ставка|Педаго-|Середня місячна    |Інші види   |Додаткова          |За-  |
|п/п|ім'я та  |предмет,|та   |ний    |з урахуванням |гічне  |заробітна плата    |зарплати    |оплата             |галь-|
|   |  по     |який    |     |розряд |підвищення    |наван- |-------------------+------------+-------------------|ний  |
|   |батькові |викла-  |     |       |--------------|таження|за го-|за пе-|всьо-|поса-   |   |за за-|за ке-|за   |роз- |
|   |         |дається |     |       |на    |за     |на нав-|дини  |ревір-|го   |довий   |   |віду- |рів-  |клас-|мір  |
|   |         |        |     |       |місяць|годину |чальний|педа- |ку    |     |оклад   |   |вання |ництво|не   |зар- |
|   |         |        |     |       |за 72 |       |рік    |гогіч-|пись- |     |(ставка)|   |нав-  |мето- |ке-  |пла- |
|   |         |        |     |       |години|       |(в го- |ної   |мових |     |за      |   |чаль- |дични-|рів- |ти   |
|   |         |        |     |       |      |       |динах) |роботи|робіт |     |штатним |   |ним   |ми    |ниц- |на   |
|   |         |        |     |       |      |       |       |      |      |     |розписом|   |кабі- |комі- |тво  |мі-  |
|   |         |        |     |       |      |       |       |      |      |     |        |   |нетом |сіями |     |сяць |
|   |         |        |     |       |      |       |       |      |      |     |        |   |чи    |      |     |     |
|   |         |        |     |       |      |       |       |      |      |     |        |   |лабо- |      |     |     |
|   |         |        |     |       |      |       |       |      |      |     |        |   |рато- |      |     |     |
|   |         |        |     |       |      |       |       |      |      |     |        |   |рією  |      |     |     |
|---+---------+--------+-----+-------+------+-------+-------+------+------+-----+--------+---+------+------+-----+-----|
| 1 |    2    |   3    |  4  |   5   |  6   |   7   |    8  |  9   |  10  |   11|   12   |13 | 14   |  15  | 16  | 17  |
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ 

    Директор                                 Головний бухгалтер 

                                           Додаток N 3 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

   ПОГОДЖЕНО                                 ЗАТВЕРДЖУЮ 

"___" _______________19___р.        "___" _______________19___р.
______________________________      _____________________________ 

                      Тарифікаційний список 

працівників дитячих дошкільних закладів на ________________19___р. 
Назва установи ___________________________________________________ 
Місцезнаходження і адреса установи _______________________________ 
Режим роботи установи (шестиденний, п'ятиденний) _________________ 

------------------------------------------------------------------
 N |                        | Всього |     В тому числі
п/п| Показники на 1 вересня |        |----------------------------
   |                        |        | ясельного  | дошкільного
   |                        |        |    віку    |    віку
------------------------------------------------------------------
1.  Кількість груп - всього... 
    в тому числі: 
    з 9-10 годинним перебу- 
    ванням 
    з 12   "    " ............ 
    з 24   "    " ............ 
    санаторні (спеціального 
    призначення)
2.  Кількість дітей - всього... 
    в тому числі: 
    в 9-10 годинних групах 
    в 12   "    " ......... 
    в 24   "    " ......... 
    в санаторних (спеціаль- 
    ного призначення)
3.  Загальне число тижневих 
    годин по тарифікації: 
    для вихователів ....... 
    для музичних керівників 
    для медичних сестер ... 

Примітка. Відповідно  до  цієї  форми  складаються   тарифікаційні 
          списки   по  дитячих  будинках,  позашкільних  та  інших 
          установах освіти. 

                                           Продовження додатка N 3
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
| N   |Прізвище, ім'я |Яку посаду зай- |Освіта  |Тарифний  |Які     |Ставка   |Кількість|Кількість|Заробітна   |Всього |
|п/п  |та по батькові |має (завідуючий,|        |розряд    |групи   |на       |годин на |дітей в  |плата на    |заро-  |
|     |               |вихователь,     |        |          |веде    |місяць   |тиждень  |установі,|місяць      |бітна  |
|     |               |музкерівник,    |        |          |        |         |         |за яку   |            |плата  |
|     |               |медсестра)      |        |          |        |         |         |проведена|            |  на   |
|     |               |                |        |          |        |         |         |тарифі-  |            |місяць |
|     |               |                |        |          |        |         |         |кація    |            |       |
|-----+---------------+----------------+--------+----------+--------+---------+---------+---------+------------+-------|
|  1  |       2       |         3      |   4    |    5     |   6    |    7    |    8    |    9    |     10     |  11   |
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ 

    Завідуючий                                        Бухгалтер 

Тарифікаційний список складається окремо на вихователів,  музичних 
керівників,  медичних сестер з  підведенням  підсумків  по  кожній 
групі працівників 

                                           Додаток N 4 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

                   Перелік навчальних закладів, 
         закінчення яких дає право на встановлення ставок 
          заробітної плати і посадових окладів вчителям, 
          викладачам, вихователям та іншим педагогічним 
                  працівникам залежно від освіти 

                          I. Вища освіта 

     1. Всі   вищі   навчальні   заклади   (навчальні   інститути, 
університети, академії і вищі училища), в тому числі і військові. 

Примітка. Закінчення військових академій за скороченою програмою в 
          період  з липня 1941 по 1945 р.  включно не дає права на 
          встановлення ставок і  посадових  окладів,  передбачених 
          для осіб, які мають вищу освіту. 

     2. Академія комуністичного виховання ім. Н.К.Крупської.
     3. Вищі науково-педагогічні курси при II МДУ.
     4. Інститути червоної професури.
     5. Ленінградський вищий фінансово-педагогічний інститут.
     6. Інститути народної освіти УРСР.
     7. Інститути народної освіти з 4-річним строком навчання.
     8. Кримський інститут спеціальних культур.
     9. Казанський індустріальний технікум підвищеного типу.
     10. Центральні  комвузи  (з  3-річним  строком  навчання):  в 
Ленінграді,  ім.Свердлова в Москві,  ім.26 комісарів в  м.Тбілісі, 
ім.Артема   в   м.Харкові;  Комуністичний  університет  викладачів 
суспільних наук "Купон",  Комуністичний  університет  національних 
меншинств    Заходу    ім.Ю.Ю.Мархлевського,    Середньоазіатський 
комуністичний університет ім.В.І.Леніна  ЦВК  СРСР  в  м.Ташкенті, 
Комуністичний  університет  трудящих  Сходу в м.Москві,  інститути 
марксизму-ленінізму  в  містах   Іванові,   Воронежі,   Куйбишеві, 
Саратові,   Алма-Аті,  Баку,  Горькому,  Казані,  Ростові-на-Дону, 
Новосибірську, Свердловську, Волгограді, Ташкенті, Тбілісі (з 1932 
по 1938 р.).
     11. Вища партійна школа при ЦК КПРС (з 15 серпня 1947  р.  по 
червень 1956 р.).
     12. Заочна вища партійна школа при ЦК  КПРС  (з  серпня  1947 
р.).
     13. Вищі  партійні  школи  з  4-річним  строком  навчання  (з 
вересня 1956 р.).
     14. Вища партійна школа при ЦК КП України (з січня 1949 р.).
     15. Республіканська  партійна  школа  при  ЦК КП(б) України з 
3-річним строком навчання (з червня 1953 р. по червень 1956 р.).
     16. Вища комсомольська школа (з вересня 1969 р.).
     17. Вища школа профруху ВЦРПС в  Москві  з  березня  1965  р. 
(Московська вища школа профруху ВЦРПС з червня 1947 р.  по червень 
1957 р.,  Московська вища заочна школа профруху з липня 1957 р. по 
березень 1965 р.).
     18. Вища профспілкова школа в Ленінграді з листопада 1962  р. 
(Ленінградська  вища  школа  профруху  ВЦРПС  з серпня 1948 р.  по 
листопад 1962 р.).
     19. Вища    школа    харчової    промисловості   Міністерства 
промисловості продовольчих  товарів  СРСР  (з  липня  1952  р.  по 
вересень 1956 р.).
     20. Вища заготовча школа Міністерства хлібопродуктів СРСР  (з 
липня 1949 р. по вересень 1956 р.).
     21. Вища торгова школа Міністерства торгівлі СРСР  (з  серпня 
1948 р. по вересень 1956 р.).
     22. Вища школа промислової кооперації Центрпромради (з серпня 
1952 р. по квітень 1961 р.).
     23. Всесоюзна вища фінансова школа Міністерства фінансів СРСР 
(з червня 1952 р. по вересень 1956 р.).
     24. Вища дипломатична школа Міністерства іноземних справ СРСР 
(з серпня 1939 р.).
     25. Всесоюзна правова академія (з 1935 р. по 1941 р.).
     26. Вища кооперативна школа Центроспілки (з січня 1953 р.  по 
1959 р.).
     27. Галузева академія (з серпня 1938 р. по 1941 р.).
     28. Школа-студія  ім.В.І.Немировича-Данченка  при  МХАТ  СРСР 
ім.М.Горького (з 1943 р.).
     29. Театральне   училище   ім.М.С.Щепкіна   при    Державному 
Академічному Малому театрі (з 1943 р.).
     30. Театральне  училище   ім.   Б.В.Щукина   при   Державному 
Академічному Малому театрі ім.Євг.Б.Вахтангова (з 1945 р.).
     31. Особи, які витримали випробування екстерном за курс вищих 
навчальних закладів.
     32. Технікуми на території УРСР з 1922 р.  по 1931 р. (якщо в 
дипломі,  свідоцтві,  посвідченні  вказано  про  присвоєння  вищої 
кваліфікації: інженера, агронома, економіста і т.д.).
     33. Центральний інститут організаторів народної освіти. 

          II. Учительські інститути і прирівнені до них 
                        навчальні заклади 

     1. Учительські інститути (незалежно від тривалості навчання).
     2. Інститути народної освіти з 3-річним строком навчання.
     3. Інститути народної освіти.
     4. Практичні інститути народної освіти.
     5. Комвузи.
     6. Інститути соціального виховання.
     7. Середні  військово-навчальні  заклади  (для   вчителів   і 
викладачів  початкової  військової  підготовки  і  курси цивільної 
оборони).
     8. Центральна комсомольська школа при ЦК ВЛКСМ (з червня 1948 
р. по серпень 1969 р.).
     9. Крайові,  обласні  і  республіканські  партійні  школи  (з 
2-річним строком навчання з серпня 1947  р.,  з  3-річним  строком 
навчання з червня 1954 р.).
     10. 2-річні школи профруху (з серпня 1948 р.). 

Примітка. Закінчення трьох повних  курсів  вузу  прирівнюється  до 
          освіти в обсязі учительського інституту. 

                  III. Середня спеціальна освіта 

     1. Всі вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації (денні, 
вечірні, заочні).
     2. Школи  другого ступеня і школи-дев'ятирічки з педагогічним 
нахилом за умови проходження довготривалих,  не менше 3-х місяців, 
педагогічних курсів.
     3. Школи-десятирічки  за   умови   проходження   педагогічних 
дисціплін  і  витримання  встановлених  випробувань  з  методики і 
педагогіки при педагогічних училищах.
     4. Середні школи з XI педагогічним класом.
     5. Середні загальноосвітні політехнічні  школи  з  виробничим 
навчанням   по  підготовці  старших  піонервожатих  і  вихователів 
дошкільних установ.
     6. Педагогічні школи (УРСР).
     7. Культурно-освітні  школи  (училища),   політосвітшколи   і 
училища.
     8. Однорічні  педагогічні  курси   по   підготовці   вчителів 
початкових шкіл на території РРФСР (з 20 лютого 1937 р.).
     9. Однорічні педагогічні класи (з 31 серпня 1961 р.).
     10. Школи  тренерів,  у тому числі і центральна,  починаючи з 
випуску 1960 р.
     11. Вищі  комуністичні  сільськогосподарські школи (з 1932 р. 
по 1939 р.).
     12. 3-річні обласні радянсько-партійні школи.
     13. Військово-технічні  і  спеціальні  військові  училища   з 
3-річним строком навчання (після 1946 року).
     14. Курси майстрів,  начальників дільниць при технікумах з 2- 
і 3-річним строком навчання (з 1958 р. по 1961 р.).
     15. Однорічні школи піонерських  вожатих  на  базі  середньої 
школи.
     16. Середні спеціальні школи міліції.
     17. Ленінградський   обласний   спеціальний  дитячий  будинок 
музичного виховання ім.  М.А.Римського-Корсакова (з  23  листопада 
1967 р.).
     18. Однорічні курси (школи) по підготовці медичних сестер для 
дошкільних закладів.
     19. Училища олімпійського резерву. 

                   IV. Середня загальна освіта 

     1. Школи II ступеня, школи-дев'ятирічки і середні школи.
     2. Робітничі факультети.
     3. 2- і 3-річні профтехшколи на базі семирічки з 1924  р.  по 
1930 р. на території УРСР.
     4. Професійно-технічні училища з 2-річним строком навчання.
     5. Школи  майстрів,  організовані  згідно  з  постановою Ради 
Міністрів СРСР від 9 листопада 1962 р. N 1143.
     6. Професійно-технічні  училища  по підготовці кваліфікованих 
робітників з середньою освітою.
     7. Середні  спеціальні  музичні  школи  і  середні спеціальні 
школи мистецтв. 

                                           Додаток N 5 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

                   Перелік спеціальних закладів 
   (з особливим режимом), робота в яких дає право на підвищення 
               посадових окладів на 15-25 відсотків 

     1. Школи,   школи-інтернати,   професійно-технічні   училища, 
дитячі   будинки   (класи,   групи),   інтернати   усіх  типів  та 
найменувань:   для   глухих,   глухонімих,   туговухих,    сліпих, 
сліпоглухих,   слабозорих,   для   дітей   з   психоневрологічними 
захворюваннями,  розумово відсталих, сліпих розумово відсталих, із 
затримкою  психічного  розвитку,  для  дітей з важкими порушеннями 
мови,  з  наслідками   поліомієліту,   церебральними   спастичними 
паралічами,  з  малими  і  загасаючими  формами  туберкульозу,  із 
захворюваннями   сердцево-судинної   системи,   для   дітей,   які 
потребують  тривалого  лікування,  спеціальні  школи  для дітей та 
підлітків,    які    потребують    особливих    умов    виховання, 
приймальники-розподільники   для   неповнолітніх,  виховно-трудові 
колонії,   позашкільні   заклади   для   важковиховуваних   дітей, 
направлених у ці заклади дитячими кімнатами міліції.
     2. Дитячі   дошкільні   заклади   (групи)   усіх   типів   та 
найменувань:   для   глухих   (глухонімих),   сліпих,  слабозорих, 
туговухих, для дітей з порушеннями інтелекту (розумово відсталих); 
для дітей з косоокістю і амбліопією, психоневротиків, з наслідками 
поліомієліту,  церебральними спастичними паралічами,  з  ураженням 
центральної   нервової   системи,   з  порушенням  опорно-рухового 
апарату, з малими і загасаючими формами туберкульозу, з порушенням 
мови.
     3. Психолого-медико-педагогічні          (медико-педагогічні) 
консультації (комісії).
     4. Логопедичні пункти.
     5. Установи  і заклади міністерства соціального забезпечення: 
дитячі  будинки  усіх  типів   і   найменувань,   відділення   для 
дітей-інвалідів в установах для дорослих.
     6. Загальноосвітні  школи,  професійно-технічні  училища  при 
виправно-трудових  установах і виправно-трудових профілакторіях та 
лікувально-трудових профілакторіях.
     7. Установи охорони здоров'я:  спеціалізовані будинки дитини, 
дитячі лікарні (відділення), санаторії та інші.
     8. Діючі дошкільні заклади при виправно-трудових установах. 

Примітка. Оплата   праці  за  підвищеними  посадовими  окладами  у 
          порядку, передбаченому п.31 Інструкції, може провадитись 
          і   працівникам   оздоровчих   таборів,  укомплектованих 
          дітьми, зазначеними у п.1 цього додатку. 

                                           Додаток N 6 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

                Перелік професій художніх ремесел, 
    при навчанні яким старшим майстрам і майстрам виробничого 
    навчання професійно-технічних навчальних закладів посадові 
     оклади підвищуються на 0,5 мінімальної заробітної плати 

     I. Будівельні професії, професії промисловості 
        будівельних матеріалів, лісової, деревообробної 
        і целюлозно-паперової промисловості (збірник N 4) 

Маляр будівельний (з художнього опоряджування) 
Модельник архітектурних деталей 
Ліпник архітектурних деталей 
Паркетник (з художнього опоряджування) 
Штукатур (з художнього опоряджування) 
Столяр (виробництво художніх меблів) 
Шліфувальник скловиробів, шліфувальник скла (художня обробка 
скла) 
Живописець 

     II. Професії легкої, поліграфічної промисловості, 
         виробництва, ремонту і реставрації музичних 
         інструментів (збірник N 6) 

Складач вручну (для художніх училищ) 
Складач на складальних рядковідливних машинах (для художніх 
училищ) 
Ретушер (для художніх училищ) 
Друкар високого друку (для художніх училищ) 
Друкар плоского друку (для художніх училищ) 
Палітурник (для художніх училищ) 
Розмальовувач іграшок 
Ткач ручного ткацтва 
Мережниця 
Килимниця 
Вишивальниця (художнє вишивання) 

     III. Професії сфери обслуговування, виробництва 
          хлібопродуктів, художніх та ювелірних виробів, 
          рекламно-оформлювальних і реставраційних робіт 
          (збірник N 7) 

Інкрустатор 
Ливарник художніх виробів; формувальник художніх виробів 
Карбувальник художніх виробів 
Ограновувач вставок для ювелірних і художніх виробів 
Художник розпису по емалі 
Ювелір-браслетник, ювелір-закріплювальник, ювелір-монтувальник, 
ювелір-філігранник, ювелір-ланцюжник 
Різьбяр по дереву та бересті 
Художник розпису по дереву 
Різьбяр по каменю 
Токар по каменю 
Ограновувач алмазів у діаманти 
Палірувальник художніх виробів 
Художник мініатюрного живопису 
Різьбяр по кості та рогу 
Оброблювач виробів із бурштину 
Вишивальник по шкірі і хутру 
Сортувальник виробів із шкіри і хутра 
Виготовлювач художніх виробів з дерева 
Виготовлювач художніх виробів з кераміки 
Виготовлювач художніх виробів з лози 
Виготовлювач художніх виробів з металу 
Виконавець художньо-оформлювальних робіт 
Мозаїст монументально-декоративного живопису 
Реставратор декоративно-художнього фарбування; реставратор 
творів мистецтва з дерева 
Реставратор пам'ятників кам'яної архітектури 
Реставратор тканин, гобеленів і килимів 
Реставратор художніх виробів і декоративних предметів 

                                           Додаток N 7 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

                             Перелік 
      найбільших позашкільних закладів республіки, керівним 
          працівникам яких, при наявності вищої освіти, 
             встановлюються підвищені посадові оклади 

Український державний Центр науково-технічної творчості 
Український державний еколого-натуралістичний Центр 
Український державний Центр туризму і краєзнавства 
Вінницький міський Палац творчості дітей та юнацтва 
Вінницька обласна станція юних натуралістів 
Волинська обласна станція юних техніків 
Волинський обласний Центр туризму, спорту й екскурсій 
Дніпропетровський Палац дітей та юнацтва 
Дніпропетровський обласний Центр науково-технічної творчості 
Дніпропетровський обласний дитячий кіноцентр 
Донецький обласний Палац дитячої та юнацької творчості 
Донецька обласна станція юних техніків 
Донецька обласна станція юних туристів 
Житомирський обласний центр науково-технічної творчості 
Житомирський міський дитячий центр народної хореографії 
Закарпатська обласна станція юних туристів 
Запорізький Палац дитячої та юнацької творчості 
Запорізький міський дитячий ботанічний сад 
Київський міжнародний центр дитячо-юнацького туризму 
Київська міська станція юних техніків 
Дитячо-юнацька хореографічна станція Дарницького р-ну м.Києва 
Клуб моряків Ленінградського р-ну м.Києва 
Палац творчості дітей та юнацтва Залізничного р-ну м.Києва 
Центр дитячо-юнацької творчості Жовтневого р-ну м.Києва 
Центр творчості дітей та юнацтва Мінського р-ну м.Києва 
Центр дитячої та юнацької творчості Шевченківського р-ну м.Києва 
Школа мистецтв Ватутінського р-ну м.Києва 
Кіровоградський обласний дитячо-юнацький центр 
Кіровоградська обласна школа мистецтв 
Кримський Республіканський Палац творчості дітей та юнацтва 
Кримський Республіканський навчально-дослідницький центр 
Кримська Республіканська станція юних натуралістів 
Луганський міський Палац дитячої та юнацької творчості 
Луцький міський Палац творчості дітей та юнацтва 
Львівський обласний центр творчості дітей та юнацтва 
Миколаївський міський Палац творчості дітей та юнацтва 
Миколаївський обласний центр естетичного виховання 
Одеська обласна станція юних техніків 
Одеська обласна станція юних натуралістів 
Одеський міський Палац дітей та юнацтва 
Одеський обласний Будинок художньої творчості 
Рівненський Палац дітей та юнацтва 
Сумський міський Палац творчості дітей та юнацтва 
Севастопольський міський Палац дітей та юнацтва 
Севастопольський міський центр дитячо-юнацького туризму і 
краєзнавства 
Тернопільська обласна станція юних туристів 
Ужгородський Палац творчості дітей та юнацтва 
Харківський обласний Палац дітей та юнацтва 
Харківська обласна станція юних туристів 
Харківська обласна станція юних техніків 
Харківський міський дитячий Палац культури 
Хмельницький Палац дітей та юнацтва 
Хмельницький обласний центр науково-технічної творчості 
Хмельницька обласна станція юних туристів 
Черкаський міський Палац творчості дітей та юнацтва 
Черкаський міський дитячий парк 
Черкаська обласна станція юних натуралістів 
Чернігівський міський Палац творчості дітей та юнацтва 
Чернівецький обласний Палац дітей та молоді 

                                           Додаток N 8 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

                    Перелік доплат і надбавок, 
             на які нараховуються премії працівникам 
                    установ і закладів освіти 

     I. Доплати:
     за суміщення професій (посад);
     за розширення   зон  обслуговування  або  збільшення  обсягів 
виконуваних робіт;
     за роботу  у  важких  і  шкідливих та особо важких і особливо 
шкідливих умовах праці;
     за виконання обов'язків терміново відсутнього працівника;
     за роботу у нічний час;
     за ненормований робочий день у водія автомобіля;
     за керівництво бригадою (особам,  не звільненим від  основної 
роботи);
     за виробництво сільгосппродукції;
     за керівництво роботою гуртожитків навчальних закладів;
     за роботу за графіком з розділенням дня на частини з перервою 
між ними не менше 2 годин;
     за період освоєння нових норм трудових затрат;
     за класне керівництво;
     за перевірку зошитів і письмових робіт;
     за обслуговування обчислювальної техніки;
     за завідування    кабінетами,    відділами,    лабораторіями, 
навчально-дослідними ділянками, майстернями;
     за керівництво      школами,      класами,      відділеннями, 
учбово-виробничим       навчанням,       групами,       філіалами, 
навчально-консультаційними пунктами, інтернатами при школі;
     за виконання обов'язків майстра учбових майстерень;
     за керівництво   предметними,   цикловими    і    методичними 
комісіями;
     за проведення позакласної роботи з фізвиховання;
     за організацію  трудового  навчання,  професійної  орієнтації 
учнів;
     за ведення бібліотечної роботи;
     за роботу з бібліотечним фондом шкільних підручників;
     за ведення  діловодства,  бухгалтерського  обліку  і  касових 
операцій;
     за керівництво підсобними сільськими господарствами;
     за завідування господарством;
     за виконання обов'язків лаборанта. 

     2. Надбавки:
     за високі творчі і виробничі досягнення у роботі;
     за класність (категорію);
     за знання і використання іноземної мови в роботі;
     за виконання  особливо  важливих (складних) робіт на строк їх 
проведення;
     за роботу з іноземними учнями;
     персональна надбавка,   встановлена   за   рішенням    органу 
управління. 

                                           Додаток N 9 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

                    Порядок додаткової оплати 
             за несприятливі умови праці в установах 
                  і організаціях системи освіти 

            Положення про порядок встановлення доплат 
                   за несприятливі умови праці 

     Доплати за  несприятливі  умови   праці   встановлюються   за 
результатами атестації робочих місць або оцінки умов праці особам, 
безпосередньо зайнятим на роботах, передбачених Переліком, а також 
галузевими  Типовими  переліками  робіт  з  важкими  і шкідливими, 
особливо   важкими   і   особливо   шкідливими   умовами    праці, 
затвердженими  в  установленому  порядку,  і  нараховуються за час 
фактичної зайнятості працівників на таких  робочих  місцях  або  в 
таких умовах праці.
     При наступній раціоналізації робочих місць і поліпшенні  умов 
праці доплати зменшуються або відміняються повністю.
     На роботах з  важкими  і  шкідливими  умовами  праці  доплати 
встановлюються  до  12 відсотків посадового окладу (ставки),  а на 
роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами  праці  - 
до 24 відсотків посадового окладу (ставки).
     Атестація робочих місць або оцінка умов праці в  установах  і 
організаціях   здійснюється   експертною   комісією   стосовно  до 
Рекомендацій по оцінці умов праці на робочих місцях і встановленню 
доплат   працівникам   за   неприятливі  умови  праці  в  наукових 
організаціях і в наукових підрозділах установ системи освіти.
     Експертна комісія створюється спільним рішенням адміністрації 
і  профспілкового  комітету  з   числа   найбільш   кваліфікованих 
працівників, представників профспілкового комітету, служби охорони 
праці установи, організації.
     Для роботи   членами  експертної  комісії  можуть  залучатись 
спеціалісти інших служб і організацій.
     Експертну комісію   очолює   заступник   керівника  установи, 
організації.
     Керівник підрозділу   спільно   з   профспілковим   комітетом 
підрозділу складає характеристики робіт і  умов  праці  конкретних 
працівників  (груп працівників) з зазначенням діючих небезпечних і 
шкідливих виробничих  факторів,  передбачених  ГОСТом  12.0.003-74 
"Небезпечні   і  шкідливі  виробничі  фактори.  Класифікація",  по 
кожному виду робіт.
     Відповідальність за  достовірність  характеристик  умов праці 
працівників, діючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів на 
робочих  місцях,  несе  керівник структурного підрозділу.  Про всі 
зміни умов праці працівників керівник підрозділу повинен своєчасно 
подавати  додаткові  матеріали  в  експертну комісію.  На підставі 
висновків експертної комісії при наступній раціоналізації  робочих 
місць і поліпшенні умов праці доплати зменшуються або відміняються 
повністю.
     На підставі  висновків  експертної комісії керівник установи, 
організації за погодженням з  профспілковим  комітетом  затверджує 
перелік  конкретних  робіт,  на  яких  встановлюється  доплата  за 
несприятливі умови праці і розміри доплат за видами робіт.
     Конкретні розміри    доплат    та   тривалість   їх   виплати 
встановлюються наказом по установі, організації. 

      Перелік робіт з несприятливими умовами праці, на яких
      встановлюються  доплати  робітникам,  спеціалістам  і
      службовцям з важкими і шкідливими, особливо важкими і 
                особливо шкідливими умовами праці 

     I. Види робіт з важкими і шкідливими умовами праці, 
        на яких встановлюються доплати в розмірі до 
        12 відсотків. 

     1.1. Роботи,  пов'язані  з  аналізом,  синтезом,  переробкою, 
фасуванням,  розливанням,  вантажно-розвантажувальними  та  іншими 
операціями  з  використанням шкідливих хімічних речовин 2-4 класів 
небезпечності.
     1.2. Проведення  робіт  на  мікроскопах  з  ультрафіолетовими 
джерелами світла.
     1.3. Дослідження,    виготовлення   спецсплавів   тугоплавких 
порошків карбідів,  силіцидів,  боридів, фосфидів та інших виробів 
на основі рідких металів.
     1.4. Відбір проб гарячих газів,  гарячих розплавлених металів 
та інших хімічних речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.5. Виготовлення,  вулканізація  еластомірних  і   латексних 
композицій,  робота  з  клеями,  адгезійними сполуками,  смолами і 
гумами з використанням хімічних речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.6. Робота  по  коксуванню  нафтових  залишків каталітичного 
крекінгу, перегін кам'яновугільних смол і пісків.
     1.7. Роботи, пов'язані з використанням матеріалів, які пилять 
(вміщують кремнезем,  силікати та  інші  аналогічні  матеріали)  і 
відповідають 2-4 класам небезпечності.
     1.8. Синтез нових сполук з  використанням  токсичних  речовин 
2-4 класів небезпечності.
     1.9. Роботи  по  виготовленню   і   дослідженню   емальованих 
виробів,  надпровідної кераміки та непівпровідникових матеріалів з 
використанням шкідливих хімічних речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.10. Роботи,   пов'язані   з   високотемпературною  обробкою 
матеріалів   з   використанням   хімічних   речовин   2-4   класів 
небезпечності.
     1.11. Експлуатація  та  ремонт  обладнання,   пов'язаного   з 
використанням хімічних речовин 2 - 4 класів небезпечності.
     1.12. Пресування  і  лиття  виробів  з  пластмас  на   основі 
хімічних речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.13. Виготовлення лаків і фарб,  лакофарбового покриття,  що 
містять хімічні речовини 2-4 класів небезпечності.
     1.14. Аварійно-відбудовні роботи по обслуговуванню  зовнішніх 
каналізаційних мереж.
     1.15. Буріння шпурів механізованим інструментом.
     1.16. Вулканізаційні  роботи  (при  ремонті  аглострічок  при 
виконанні науково-дослідних  і  дослідно-конструкторських робіт  з 
використанням процесу вулканізації).
     1.17. Водолазні  роботи  при  занурюванні  на  глибину  до  5 
метрів.
     1.18. Роботи по гашенню вапна, у тому числі експериментальні, 
що виконуються поза приміщенням.
     1.19. Гранітні (каменотесні,  облицьовувальні,  полірувальні) 
роботи   при   обробці  граніту,  мармуру,  черепашнику  та  інших 
органічних і неорганічних матеріалів.
     1.20. Заготівля  і  встановлення арматури (сітки,  каркасу) у 
конструкції і споруді вручну.
     1.21. Кислотривкі,  вініпластові і гумувальні роботи, а також 
роботи з використанням сирого феоліту і азбовінілу.
     1.22. Малярні    роботи    з    використанням   асфальтового, 
кузбаського і пічного лаків у закритих приміщеннях з використанням 
нітрофарб   і   лаків,   алкідних,   пентафтальних   і  ПХВ  фарб, 
використанням хімічних речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.23. Нанесення    за    допомогою    пістолетів   та   вудок 
вогнезахисного  покриття  на  металоконструкції  з   використанням 
сполуки,  що  містить вінілацетат,  меламіносечовиноформальдегідні 
смоли,  поліфосфат амонію, азбест (ВПМ-2) та інші шкідливі хімічні 
речовини, віднесені до 2-4 класів небезпечності.
     1.24. Нанесення  на  поверхні  штукатурного  розчину  вручну, 
затирання поверхні вручну.
     1.25. Облицьовувальні  роботи  з  використанням  ксилолітової 
маси,  епоксидних  та інших синтетичних смол,  що містять шкідливі 
хімічні речовини 2-4  класів  небезпечності,  а  також  мастик  на 
бітумній та асфальтовій основі.
     1.26. Обробка   деревини    і    повсті    антисептиками    і 
вогнезахисними матеріалами, а також їх виготовлення.
     1.27. Пробивання вручну і механізованим інструментом  отворів 
(борізд,  фрамуг)  у  кам'яних  конструкціях,  розламування вручну 
кам'яних конструкцій на складних і цементних розчинах.
     1.28. Розробка   і   виготовлення   дослідних  зразків  нових 
будівельних матеріалів і напівфабрикатів з використанням шкідливих 
хімічних речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.29. Розробка вручну грунту III групи з використанням ломів, 
кирок,    а    також    грунтів    усіх   груп   з   використанням 
пневмоінструменту.
     1.30. Укладання паркетних,  плиточних, лінолеумових підлог на 
гарячій мастиці і бітумі,  гумових клеях і мастиках,  виготовлених 
на основі синтетичних смол та хімічних розчинників,  віднесених до 
2-4 класів небезпечності.
     1.31. Ущільнювання   грунтів   і  щебнево-гравійних  підвалин 
вручну і пневмоінструментом.
     1.32. Видавлювання тонкостінних виробів вручну і за допомогою 
дерев'яних патронів.
     1.33. Гнуття  листів із сталі,  алюмінієвих сплавів будь-якої 
товщини і форм  на  пресах,  верстатах  і  вальцях  для  гнуття  в 
холодному стані.
     1.34. Виготовлення форм на  формувальній  машині,  формування 
вручну  на  моделях  і  шаблонах  в  опоках або в грунті відливок; 
формування вручну або на машинах оболонкових напівформ і стержнів; 
виготовлення вручну форм за моделями, що виплавляються; відливання 
або  формування  виробів   радіокераміки;   формування   селенових 
елементів.
     1.35. Випробування  апаратури  і  виробів   безпосередньо   в 
камерах,  працюючих при низьких і високих температурах (-40 град.C 
і нижче, +40 град.C і більше) і в барокамерах.
     1.36. Випробування    самохідних    гусеничних   і   колісних 
установок,  важких гусеничних  тракторів  класу  3  тонни  тяги  і 
більше.
     1.37. Кування штабиків тугоплавких металів.
     1.38. Наплавлення   пластмаси   на  металеві  деталі  методом 
вихрового напорошення.
     1.39. Обслуговування   і   ремонт   ацетиленових   установок, 
газогенераторів.
     1.40. Обслуговування   холодильних  установок,  працюючих  на 
аміаку,  хлорі та інших холодоагентах на основі  хімічних  речовин 
2-4 класів небезпечності.
     1.41. Обробка металу різанням на металообробних  верстатах  з 
одночасним підігріванням виробів плазмою і лазером.
     1.42. Паяння і зварювання деталей з вініпласту.
     1.43. Полірування  виробів  на  повстових,  бязевих  та інших 
кругах, а також на наждачних полотнах.
     1.44. Ручне кування і штампування гарячого металу на молотах, 
пресах, кувальних машинах; гаряче штампування кріпильних виробів.
     1.45. Свердлування пневмоінструментом.
     1.46. Термічна обробка в ваннах і печах.
     1.47. Вальцювання гарячого металу.
     1.48. Ведення процесу прокатки гарячого металу.
     1.49. Волочіння дроту на верстатах волочіння.
     1.50. Нагрівання в печах заготівель і  злитків  з  чорних  та 
кольорових металів і сплавів.
     1.51. Управління плавильними печами з пультів.
     1.52. Управління станом з гарячої прокатки з поста.
     1.53. Плавлення кольорових металів і сплавів.
     1.54. Лиття металів і сплавів.
     1.55. Обробка різанням свинцево-олов'яних сплавів і графіту.
     1.56. Заточування   інструменту   абразивними  кругами  сухим 
способом.
     1.57. Шліфування виробів з використанням абразивних полотен і 
кругів сухим способом.
     1.58. Гальванічні покриття,  фосфатування, електрополірування 
виробів у відкритих ваннах, їх душування, а також ремонт і очистка 
ванн.
     1.59. Виробництво   алмазів,   понадтвердих   матеріалів    і 
інструментів з них.
     1.60. Очистка поверхонь  з  використанням  гідропіскострумних 
апаратів.
     1.61. Гнуття дерев'яних деталей вручну.
     1.62. Обслуговування  технологічних  печей,  що  працюють  на 
твердому і рідкому паливі.
     1.63. Обслуговування  рубальних машин при переробці балансів, 
дров,  осмолу,  відходів лісопилення і  фанерного  виробництва  на 
технологічну тріску.
     1.64. Миття  фільтрополотен,   сіток,   меблевої   фурнітури, 
поворотної  тари  з використанням розчинників,  що містять бензин, 
ацетон та інші шкідливі речовини 2-4 класів небезпечності.
     1.65. Заточування    пил,   ножів   та   іншого   інструменту 
абразивними кругами сухим способом.
     1.66. Сушіння набивальних матеріалів у сушарнях різного типу.
     1.67. Сортування   і   складання   деревностружкових    плит, 
деревноволокнистих    і    ламінованих   плит,   шпал,   а   також 
пиломатеріалів на лісових біржах і біржах пиломатеріалів.
     1.68. Чищення  змішувальних  барабанів  та ємкостей від смоли 
вручну або за допомогою механічного  інструменту  з  використанням 
розчинників,  що  містять  шкідливі  хімічні  речовини  2-4 класів 
небезпечності.
     1.69. Обслуговування  технологічних топок сушильних агрегатів 
і термомасляних котлів з температурою нагрівання більше 200 град.C 
у виробництві деревностружкових і ламінованих плит.
     1.70. Розпилювання,  розрізання  колод,  кряжів,  брусків  та 
інших  лісоматеріалів,  торцювання  пиломатеріалів  в лісопильному 
потоці.
     1.71. Обслуговування     і    заправлення    лаконагнітальних 
установок,  роздавання лаків,  фарб,  що містять шкідливі  хімічні 
речовини 2-4 класів небезпечності.
     1.72. Виробництво пінополіуретанових виробів з компонентів  А 
і Б для виготовлення м'яких елементів меблів.
     1.73. Підготовка набивальних матеріалів,  розщеплювання вати, 
волоса мочала вручну і зварювання поліуретанового поропласту.
     1.74. Обслуговування бункерів  сухої  стружки  у  виробництві 
деревностружкових плит.
     1.75. Дозування подачі в змішувальний апарат, ведення процесу 
обсмолювання   стружки,  тріски,  кришки,  костриці,  виготовлення 
компонентів у виробництві деревностружкових і  костричних  плит  з 
використанням   синтетичних  смол,  що  містять  фенол,  мочевину, 
формальдегід  та  інші  шкідливі   хімічні   речовини,   а   також 
цементно-стружкової маси з використанням хлористого кальцію.
     1.76. Виготовлення,    використання     і     транспортування 
синтетичних  клеїв,  фарб  і  лаків  на  основі шкідливих хімічних 
речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.77. Просочування    антисептиками   та   іншими   хімічними 
речовинами 2-4 класів небезпечності і механічна обробка виробів  і 
деталей з деревини.
     1.78. Здійснення  процесу   обсмолювання   стружки,   тріски, 
кришки,  костриці  та  інших  з  використанням  шкідливих хімічних 
речовин 2-4 класів небезпечності.
     1.79. Здійснення     процесів    формування,    підпресування 
деревностружкових плит з використанням шкідливих хімічних  речовин 
2-4 класів небезпечності.
     1.80. Прогрів у  полі  струмів  високої  частоти  стружкового 
покриття,  обсмоленого  синтетичними  смолами,  що  містять фенол, 
формальдегід, мочевину та інші шкідливі хімічні речовини.
     1.81. Ведення    процесу    транспортування    і    складання 
цементностружкової маси на піддони або в форми.
     1.82. Робота у відділеннях реаніматології, анестезіології.
     1.83. Робота  в  клініко-діагностичних  лабораторіях  (аналіз 
калу, сечі, мокротиння і таке інше).
     1.84. Робота  у  стаціонарах,  відділеннях  і   кабінетах   з 
туберкульозними  та  інфекційними  хворими,  у тому числі робота з 
гнійною інфекцією та інфікованим матеріалом.
     1.85. Робота з живими культурами.
     1.86. Робота     в     шкірно-венерологічних     стаціонарах, 
відділеннях, кабінетах (взяття і аналіз біологічного матеріалу).
     1.87. Робота у нейрохірургічних відділеннях.
     1.88. Робота  в  установах  для  лікування  дітей з ураженням 
центральної нервової системи,  порушенням опорно-рухового апарату, 
опічними та спинальними хворобами.
     1.89. Робота з генетично конструйованими і заново  виділеними 
(неідентифікованими) мікроорганізмами.
     1.90. Робота по плануванню рекомбінантних ДНК.
     1.91. Роботи  з  виділенням летючих сполук свинцю і олова,  у 
тому числі ремонт паливної апаратури,  що  працює  на  етилованому 
бензині,    заправка   етилованим   бензином   на   колонках   без 
дистанційного управління, паяння радіаторів автомобілів.
     1.92. Зарядження акумуляторів.
     1.93. Ремонт автомобілів, що використовуються для перевезення 
нечистот.
     1.94. Очищення, обмивання рухомого составу виробів, деталей і 
вузлів від бруду,  іржі, окалини, старої фарби і таке інше вручну, 
механізованим і механічним способами.
     1.95. Правильні  роботи  вручну  при ремонті кузовів та інших 
деталей автомобілів з використанням абразивних кругів.
     1.96. Роботи  по  підготовці форм високого друку і друкування 
на печатних машинах усіх видів.
     1.97.   Правлення,   верстання   і   монтаж    негативів    і 
діапозитивів.
     1.98. Роботи по травленню кліше і форм глибокого друку.
     1.99. Роботи  по  виготовленню  негативів  і  діапозитивів  і 
комплексному виготовленню штрихових растрових кліше.
     1.100. Роботи по виготовленню,  обробці копій  і  друкарських 
форм для всіх видів друку.
     1.101. Роботи по отриманню пробних відбитків з форм  плоского 
друку, друкування малотиражних робіт.
     1.102. Роботи з типографським сплавом.
     1.103. Роботи по фальцюванню віддрукованої продукції.
     1.104. Репрографічні роботи  на  світлокопіювальних  машинах, 
діазокопіювальних машинах та інших розмножувальних апаратах.
     1.105. Нанесення  плівкового  покриття,  проведення  процесів 
очищення  і травлення напівпровідникових і керамічних матеріалів і 
пластин.
     1.106. Дифузія  домішок  до  напівпровідникових  матеріалів з 
використанням твердих, рідких і газоподібних дифузантів.
     1.107. Формування  міжшарної  ізоляції  і  отримання  малюнка 
плат.
     1.108. Напорошення   одношарних   та  багатошарних  плівкових 
структур.
     1.109. Паяння  деталей та виробів (припій олов'яно-свинцевий, 
кадмієвий, індієвий).
     1.110. Обробка кольорових кінофотоматеріалів аерофотозйомки і 
космічної зйомки,  а також роботи, пов'язані з великим напруженням 
і   перевтомленням   зору,   по   складанню  загальногеографічних, 
топографічних і всіх видів тематичних планів і карт.
     1.111. Робота,   безпосередньо   пов'язана   з  встановленням 
оптимальних параметрів ультразвукових перетворювачів.
     1.112. Робота,   безпосередньо   пов'язана   з   вимірюванням 
повітряного шуму і вібрацій.
     1.113. Робота на аеродинамічних трубах.
     1.114. Робота,  безпосередньо   пов'язана   з   випробуванням 
двигунів,   аеродинамічних   гвинтів,   спецтехніки   на  стендах, 
полігонах і аеродромах.
     1.115. Підготовка до випробувань,  випробування, експлуатація 
двигунів  та  їх  агрегатів  і  вузлів  на  стендах   у   закритих 
приміщеннях.
     1.116. Заправляння  і   нейтралізація   лужних   металів   на 
енерговакуумних стендах і установках.
     1.117. Випробування   гідроагрегатів   і   вузлів   летальних 
апаратів з використанням токсичних мастил.
     1.118. Випробування спецвиробів  з  використанням  за  паливо 
сполук гідразину АТ, АК та інших токсичних компонентів палива.
     1.119. Експлуатація,  обслуговування та ремонт  прискорювачів 
плазмових  двигунів  і  енергоустановок,  в  яких  за  робоче тіло 
використовуються лужні метали.
     1.120. Обслуговування  енергетичного  обладнання і автоматики 
теплових електростанцій у цехах (дільницях): котельних, турбінних, 
паливоподачі.
     1.121. Обслуговування засобів вимірювання,  елементів  систем 
контролю  і  управління  (автоматичних  пристроїв  і  регуляторів, 
пристроїв технологічного захисту і автоматики в  цехах,  дільницях 
блокування   сигналізації   і  таке  інше)  в  цехах  (дільницях): 
котельних, турбінних, паливоподачі.
     1.122. Ремонт   електроенергетичного   обладнання,  пристроїв 
автоматики і засобів вимірювання на діючому  обладнанні  апаратури 
релейного  захисту  і  автоматики в цехах (дільницях):  котельних, 
турбінних, паливоподачі.
     1.123. Перемикання  в  теплових системах,  контроль за діючим 
обладнанням  шляхом  обходу  в   цехах   (дільницях):   котельних, 
турбінних, паливоподачі.
     1.124. Чищення котлів у холодному стані.
     1.125. Обмурування котлів у гарячому стані.
     1.126. Прибирання  зовнішніх  поверхонь  обладнання,  підлог, 
площадок обслуговування в цехах (дільницях): котельних, турбінних, 
паливоподачі.
     1.127. Обслуговування   підземних   теплопроводів   і  споруд 
теплових мереж, теплофікаційних уводів.
     1.128. Ремонт теплопроводів і споруд теплових мереж.
     1.129. Обшивання  термоізоляції  котлів  і  теплопроводів  на 
теплових електростанціях і в теплових мережах.
     1.130. Обслуговування теплових бойлерних  установок  в  цехах 
(дільницях): котельних, турбінних.
     1.131. Робота на установках ВЧ, УВЧ, СВЧ.
     1.132. Роботи з сталим магнітним полем:  роботи,  пов'язані з 
сталими магнітами або з сталими електромагнітами  (електромагніти, 
соленоїди,  таке  інше),  при напруженості магнітного поля 100 Е і 
більше.
     1.133. Роботи  в  електричному  полі  напруженістю  20 кВ/м і 
більше.
     1.134. Роботи у високовольтному електричному полі промислової 
частоти 50 Гц при напруженості поля 5 кВ/м і більше.
     1.135. Роботи,  пов'язані з переробкою різних видів сировини, 
виробленням  текстильних,  трикотажних  і   нетканих   матеріалів, 
обробкою і фарбуванням цих видів сировини і матеріалів.
     1.136. Роботи,   пов'язані   з    переробкою,    виробленням, 
фарбуванням   взуттєвих,   шкіргалантерейних,   лимарно-сідельних, 
валяльно-повстяних,  дубільно-екстрактових,  хутряних,  шкіряних і 
шкірсировинних  матеріалів.  Введення нових технологічних процесів 
та випуск готової продукції.
     1.137. Відкриті гірничі роботи.
     1.138. Склодувні і кварцедувні роботи.
     1.139. Слюсарні та інші роботи по обробці оргскла і пластмас.
     1.140. Газозварювальні,  газорізальні  і   електрозварювальні 
роботи, здійснювані у приміщеннях.
     1.141. Підривні   роботи,   випробування,    транспортування, 
зберігання вибухових речовин та виготовлення виробів з них.
     1.142. Роботи з використанням отрутохімікатів.
     1.143. Роботи,   здійснювані   у  тропічних  та  субтропічних 
оранжереях,  а також у теплицях, в умовах підвищеної температури і 
вологості.
     1.144. Роботи по розшифруванню стенограм і записів  магнітних 
полів.
     1.145. Проведення дослідних робіт з шовковичним шовкопрядом.
     1.146. Ремонт і очищення вентиляційних систем.
     1.147. Роботи,  пов'язані з чищенням вигрібних ям,  сміттєвих 
ящиків і каналізаційних колодязів, проведенням їх дезинфекції.
     1.148. Вивезення сміття і нечистот.
     1.149. Доглядання тварин (чищення, миття і прибирання гною).
     1.150. Роботи,  пов'язані з топленням,  шуруванням, очищенням 
печей від золи і шлаку.
     1.151. Прання, сушіння і прасування спецодягу.
     1.152. Роботи   біля   гарячих   плит,   електрожарових  шаф, 
кондитерських і паро-масляних печей та інших апаратів для смаження 
і випікання.
     1.153. Вантажно-розвантажувальні роботи, виконувані вручну.
     1.154. Роботи,  пов'язані  з  розчиненням,  обтинанням м'яса, 
риби, різкою і чищенням цибулі, обсмаженням птиці.
     1.155. Роботи,    пов'язані   з   миттям   посуду,   тари   і 
технологічного обладнання вручну із застосуванням кислот,  лугу  і 
інших хімічних речовин.
     1.156. Роботи з прання білизни вручну з використанням  миючих 
і дезинфікуючих засобів.
     1.157. Роботи  по   догляду   за   дітьми   при   відсутності 
водопроводу,  каналізації,  по  організації  режиму харчування при 
відсутності засобів малої механізації.
     1.158. Всі   види   робіт,  виконувані  у  навчально-виховних 
установах      при      переведенні      їх      на      особливий 
санітарно-епідеміологічний режим роботи.
     1.159. Роботи   з   хлорування    води,    з    виготовленням 
дезинфікуючих розчинів, а також з їх використанням.
     1.160. Роботи,  виконувані по захисту лісів від  шкідників  і 
хвороб  з  використанням  отрутохімікатів,  а також від бур'янів і 
небажаної  деревної  і  трав'яної  рослинності  із   застосуванням 
гербіцидів і арбоцидів.
     1.161. Роботи з використанням хімічних реактивів,  а також  з 
їх збереженням (складуванням).
     1.162. Роботи на типографних і лінотипних машинах.
     1.163. Обслуговування котельних установок, працюючих на вуглі 
і мазуті, каналізаційних колодязів і мереж.
     1.164. Робота за дісплеями ЕОМ.
     1.165. Роботи,  здійснювані з морських  підвалин  і  морських 
естакад.
     1.166. Розвідування родовищ корисних копалин,  розташованих у 
морі.
     1.168. Робота на гусеничних тракторах  та  особливо  складній 
техніці.
     1.169. Робота,  пов'язана  з  навчанням  операторів  особливо 
складних тваринницьких комплексів.
     1.170. Робота на вантажних автомобілях на відкритих  гірничих 
та розкривних роботах.
     1.171. Видобування  руди,  нерудних   матеріалів,   сировини, 
флюсів та закладних матеріалів.
     1.172. Вивезення деревини на лісозаготовках.
     1.173. Перевезення   сажі,  гіпсового  каменя,  вибухових  та 
радіаційних речовин.
     1.174. Таксидермічні роботи.
     1.175. Лакофарбові роботи, полірування меблів та підлоги.
     1.176. Робота з епоксидною смолою.
     1.177. Радіомонтажні  роботи  із  застосуванням  каніфолі  та 
хлорного заліза.
     1.178. Робота на деревообробних верстатах.
     1.179. Забезпечення  і  проведення занять у критих плавальних 
басейнах.
     1.180. Контроль  за безпекою виконання робіт,  передбачених у 
розділі I.
     1.181. Прибирання    приміщень,    де   виконуються   роботи, 
передбачені у розділі I.
     1.182. Роботи   на  діючих  експериментальних  високовольтних 
установках з напругою понад 1000 В.
     1.183. Роботи  на  висоті  1,5  м  і більше відносно поверхні 
землі (підлоги). 

     II. Види робіт з особливо важкими і особливо шкідливими 
         умовами праці, на яких встановлюються доплати до 
         24 відсотків 

     2.1. Роботи  з  застосуванням  токсичних  речовин   I   класу 
небезпечності,  у  тому  числі  речовин,  які  мають концерогенні, 
мутагенні, фіброгенні та інші властивості.
     2.2. Роботи  з  хімічними  речовинами,  які  одночасно  мають 
вибухові і високотоксичні властивості.
     2.3. Роботи,  пов'язані з застосуванням дисперсивних порошків 
високотоксичних  речовин  та  їх  сполук  I  класу   небезпечності 
(берилій, карбонат барія та інші).
     2.4. Виготовлення скловолокна та виробів на  його  основі  із 
застосуванням  епоксидних,  фенолформальдегідних смол,  органічних 
розчинників, які відносяться до I класу небезпечності.
     2.5. Проведення    робіт   з   відкритою   поверхнею   ртуті: 
полярографія,  амперометричне титрування, препаративний електроліз 
на ртутних катодах та інші, ремонт ртутних приладів.
     2.6. Роботи по підбору та аналізу проб,  які містять  хімічні 
речовини I класу небезпечності.
     2.7. Роботи  із   застосуванням   радіоактивних   речовин   у 
відкритому вигляді (переробка, зберігання, перевезення та інше).
     2.8. Збирання,   перевезення,   переробка    і    захоронення 
радіоактивних відходів.
     2.9. Дезактивація  обладнання,  інструментів  та   приміщень, 
приймання  на  обробку  спецодягу,  спецвзуття  та  інших  засобів 
індивідуального захисту, забруднених радіоактивними речовинами.
     2.10. Роботи  на  рентгенівських  установках при їх наладці і 
експлуатації.
     2.11. Роботи  з джерелами рентгенівського випромінювання,  що 
не  використовується  (електронні  мікроскопи,  електронографи  та 
інші), з напругою понад 20 кВ.
     2.12. Роботи з переносними та  стаціонарними  радіоізотопними 
установками і приладами.
     2.13. Роботи    на    циклотронах,    бетатронах,    лінійних 
прискорювачах та інших прискорювальних установках.
     2.14. Роботи,   пов'язані    з    експлуатацією,    ремонтом, 
реконструкцією,  наладкою  і  експериментальними  дослідженнями на 
атомних реакторах, критичних та підкритичних складаннях.
     2.15. Роботи    по   обслуговуванню   обладнання   і   споруд 
спецводоочисток,  систем вентиляції,  тепло- та холодопостачання в 
комплексі атомного реактора.
     2.16. Роботи на нейтрогенних генераторах  при  їх  наладці  і 
експлуатації.
     2.17. Роботи  по  відбору  та  аналізу  проб,   які   містять 
радіоактивні речовини.
     2.18. Роботи по проведенню радіаційного контролю.
     2.19. Перевірка, градуювання та перевірка установок, приладів 
та апаратури з використанням джерел іонізуючих випромінювань.
     2.20. Ремонтні   і   монтажні   роботи,   які  виконуються  в 
приміщеннях,  де  використовуються  ізотопні  джерела   іонізуючих 
випромінювань.
     2.21. Роботи  в  аварійній  зоні,  пов'язані   з   наслідками 
радіаційних аварій.
     2.22. Регулювання,  наладка,  випробування  та   експлуатація 
лазерів  II-IV класів.  Юстирування,  випробування та експлуатація 
оптичних  систем  з  використанням  випромінювань  лазерів   II-IV 
класів.
     2.23. Дозиметрія лазерного випромінювання.
     2.24. Клепка   при  роботі  в  замкнутих  ємкостях  (котлах,. 
резервуарах, баках, відсіках та інших).
     2.25. Очищення поверхонь за допомогою піскоструйних апаратів, 
що виконується у приміщеннях або ємкостях.
     2.26. Ручне  пробивання отворів (ніш) у важкодоступних місцях 
у бетонних та залізобетонних конструкціях,  розламування  бетонних 
та залізобетонних конструкцій вручну.
     2.27. Розробка у важкодоступних місцях  грунтів  IV  і  більш 
високих  груп,  а  також мерзлих грунтів усіх груп з застосуванням 
клинів та кувалд (молотків).
     2.28. Залив металів у форми, виливальниці і кокілі; виливання 
деталей на машинах відцентрового виливання.
     2.29. Роботи по гарячому пресуванню деревностружкових плит із 
застосуванням  особливо  шкідливих  хімічних   речовин   I   класу 
небезпечності.
     2.30. Обрізання на форматних круглопильних верстатах  гарячих 
деревностружкових  плит,  склеєних  синтетичними смолами і клеями, 
які  містять  особливо   токсичні   хімічні   речовини   I   класу 
небезпечності.
     2.31. Робота у токсикологічних  лабораторіях  з  отрутами  та 
отрутохімікатами.
     2.32. Робота у віваріях з тваринами,  зараженими  грибковими, 
паразитарними,  туберкульозними,  інфекційними  захворюваннями,  з 
тваринами  із  злоякісною  пухлиною  чи  отруєними  радіоактивними 
речовинами.
     2.33. Робота у гельмінтологічних стаціонарах і відділеннях.
     2.34. Робота   у   стаціонарах,  диспансерах,  відділеннях  і 
кабінетах для лікування психічно хворих,  у тому числі  хворих  на 
хронічний алкоголізм.
     2.35. Робота у наркологічних кабінетах.
     2.36. Робота з культурами ракових клітин.
     2.37. Робота з трупним матеріалом.
     2.38. Робота   з   живими  носіями  інфекційних  паразитарних 
хвороб, туберкульозу.
     2.39. Регулювання,  настройка,  випробування і обслуговування 
генераторів   міліметрового,   сантиметрового   і    дециметрового 
діапазонів  хвиль;  робота на пристроях,  що генерують електричний 
струм   на   тих   же   частотах  при  щільності  потоку   енергії 
25 мкВт/кв.см і більше.
     2.40. Підземні роботи.
     2.41. Контроль  за  безпекою виконання робіт,  передбачених у 
розділі II. 

     III. Типові переліки робіт з важкими та шкідливими, 
          особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці 
          по галузях народного господарства, затверджені 
          постановами Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС 

     Робітникам, службовцям і спеціалістам вищих, вищих навчальних 
закладів  I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних 
закладів,  робітникам  навчально-курсових  комбінатів,  навчальних 
центрів  і  полігонів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів 
трудового     навчання    і    професійної    орієнтації    учнів, 
навчально-виробничих  та  навчальних  майстерень  загальноосвітніх 
шкіл,  інших  навчальних  закладів, зайнятих навчанням студентів і 
учнів  безпосередньо  на підприємствах, за час їх фактичної роботи 
зі  студентами і учнями на дільницях, у цехах і на виробництві або 
тим,   які   виконують   роботи  у  самих  установах,  закладах  і 
організаціях з важкими та шкідливими, особливо важкими та особливо 
шкідливими  умовами праці, встановлюються доплати стосовно до умов 
оплати  праці працівників конкретного підприємства у відповідності 
з  Типовими  переліками  робіт  з  важкими та шкідливими, особливо 
важкими   та  особливо  шкідливими  умовами  праці,  затвердженими 
Держкомпрацею  СРСР  і  Секретаріатом  ВЦРПС  по галузях народного 
господарства:
     Типовий перелік  робіт  з важкими і шкідливими умовами праці, 
на яких можуть встановлюватись доплати робітникам за  умови  праці 
на підприємствах хлібопродуктів (25.09.86 р. N 361/22-30);
     Перелік робіт з важкими  і  шкідливими,  особливо  важкими  і 
особливо  шкідливими  умовами праці,  на яких підвищуються годинні 
тарифні ставки робітникам  за  умови  праці  в  будівництві  і  на 
ремонтно-будівельних роботах (01.10.86 р. N 374/22-60);
     Типовий перелік  робіт  з  важкими  і  шкідливими,   особливо 
важкими  і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких можуть 
встановлюватись доплати робітникам за  умови  праці  у  виробничих 
об'єднаннях   і   на  підприємствах  лісної,  целюлозно-паперової, 
деревообробної  промисловості,  лісового  господарства  і  Перелік 
посад керівників, спеціалістів і службовців виробничих об'єднань і 
підприємств лісної промисловості і лісового господарства, зайнятих 
на  роботах  по  захисту лісу від шкідників і хвороб,  а також від 
бур'янів і небажаної деревинної і трав'янистої  рослинності,  яким 
посадові  оклади  підвищуються  на  12  відсотків  (01.10.86 р.  N 
375/22-61);
     Типовий перелік  робіт  з важкими і шкідливими умовами праці, 
на яких можуть встановлюватись доплати робітникам за  умови  праці 
на   підприємствах  і  в  організаціях  автомобільного  транспорту 
(02.10.86 р. N 383/22-70);
     Типовий перелік   робіт  з  важкими  і  шкідливими,  особливо 
важкими і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких  можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
рибної промисловості (02.10.86 р. N 380/22-67);
     Типовий перелік   робіт  з  важкими  і  шкідливими,  особливо 
важкими і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких  можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
і  в  організаціях  залізничного   транспорту   і   метрополітенів 
(02.10.86 р. N 382/22-69);
     Типовий перелік  робіт  з  важкими  і  шкідливими,   особливо 
важкими  і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
чорної і кольорової металургії (02.10.86 р. N 384/22-75);
     Типовий перелік  робіт  з  важкими  і  шкідливими,   особливо 
важкими  і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
машинобудівної  та  металообробної  промисловості  (02.10.86 р.  N 
381/22-68);
     Типовий перелік   робіт  з  важкими  і  шкідливими,  особливо 
важкими і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких  можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
та в організаціях цивільної авіації (02.10.86 р. N 385/22-75);
     Типовий перелік   робіт  з  важкими  і  шкідливими,  особливо 
важкими і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких  можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
поліграфічної промисловості (03.10.86 р. N 389/22-80);
     Перелік вантажів,    навантаження    і   розвантаження   яких 
оплачується  за  підвищеними  тарифними  ставками  у   зв'язку   з 
шкідливими умовами праці (03.10.86 р. N 460/26-60);
     Типові переліки  робіт  з  важкими  і  шкідливими,   особливо 
важкими  і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких можуть 
встановлюватись доплати робітникам за  умови  праці  у  виробничих 
об'єднаннях на підприємствах промисловості будівельних матеріалів, 
скляної  і  фарфорово-фаянсової  промисловості  (03.10.86   р.   N 
388/22-79);
     Типові переліки  робіт  з  важкими  та  шкідливими,  особливо 
важкими  і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
текстильної,     легкої,     бавовноочищувальної    промисловості, 
промисловості первинної обробки льону та  інших  луб'яних  культур 
(03.10.86 р. N 388/22-81);
     Типові переліки  робіт  з  важкими  та  шкідливими,  особливо 
важкими  і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
і організаціях зв'язку (08.10.86 р. N 392/23-9);
     Типові переліки  робіт  з  важкими  та  шкідливими,  особливо 
важкими  і  особливо  шкідливими  умовами  праці,  на  яких можуть 
встановлюватись доплати робітникам за умови праці на підприємствах 
по виготовленню музичних інструментів (21.10.86 р. N 418/25-18);
     Типові переліки  підприємств,  професій  робітників  і  робіт 
підприємств    хімічної,   нафтохімічної,   хіміко-фармацевтичної, 
мікробіологічної,  нафтової і газової промисловості, промисловості 
по виробництву мінеральних добрив,  переробці нафти, сланців, газу 
і  виробництву  нафтопродуктів,  працівники  яких  оплачуються  за 
тарифними  ставками (окладами),  встановленими для робіт з важкими 
та шкідливими,  особливо важкими та  особливо  шкідливими  умовами 
праці (03.11.86 р. N 442/26-41);
     Перелік робіт,  при виконанні яких праця робітників, зайнятих 
на підземних роботах на діючих підприємствах та підприємствах,  що 
будуються,  по  видобутку  руд  чорних  та  кольорових  металів  і 
видобутку гірничо-хімічної сировини, а також на відкритих гірських 
роботах у діючих кар'єрах,  оплачується за  тарифними  ставками  з 
особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці (08.04.87 р. 
N 223/10-34);
     Переліки посад    робітників    підприємств   і   організацій 
сільського  господарства,  зайнятих  безпосередньо  на  роботах  з 
шкідливими  та  особливо  шкідливими  умовами  праці,  яким можуть 
встановлюватись підвищені оклади  і  доплати,  і  Типові  переліки 
робіт  з  важкими  та  шкідливими,  особливо  важкими  та особливо 
шкідливими умовами праці,  на яких можуть встановлюватись  доплати 
робітникам за умови праці (29.12.88 р. N 670/29-142). 

            IV. Додаткова оплата за несприятливі умови 
                    праці окремим працівникам 

     Майстрам виробничого    навчання    і    старшим     майстрам 
професійно-технічних  навчальних закладів по підготовці робітників 
для підприємств хімічної,  нафтохімічної,  хіміко-фармацевтичної і 
мікробіологічної промисловості, по переробці нафти і газу, сланців 
і по  виробництву  нафтопродуктів,  які  зайняті  навчанням  учнів 
безпосередньо  на цих підприємствах,  за час їх фактичної роботи з 
учнями на  дільницях,  в  цехах  і  на  виробництві  з  важкими  і 
шкідливими,  особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці 
здійснюються доплати за шкідливі  умови  праці  в  розмірі  до  12 
відсотків,  а  за  особливо  шкідливі  умови праці до 24 відсотків 
посадових окладів цих працівників стосовно до умов праці  майстрів 
даного  підприємства.  Зазначені  доплати здійснюються  за рахунок 
бюджетних асигнувань, що виділяються навчальним закладам на оплату 
праці. 

                                          Додаток N 10 
                              до Інструкції про порядок обчислення 
                              заробітної плати працівників освіти 

                              Схема 
        ставок і посадових окладів, визначена за розрядами 
         Єдиної тарифної сітки, тарифними коефіцієнтами і 
                     коефіцієнтами підвищення 

-----------------------------------------------------------------
| Тарифні  |  Тарифні   | Коефіцієнти  |Ставки і посадові оклади|
| розряди  |коефіцієнти | підвищення   |(визначені шляхом мно-  |
|          |            |              |ження гр.2 на гр.3 на   |
|          |            |              |2300 крб.)              |
|----------+------------+--------------+------------------------|
|    1     |     2      |      3       |           4            |
|----------+------------+--------------+------------------------|
|    1     |    1,00    |   2,00       |         4600           |
|    2     |    1,12    |   2,00       |         5152           |
|    3     |    1,25    |   2,00       |         5750           |
|    4     |    1,39    |   2,00       |         6394           |
|    5     |    1,54    |   2,00       |         7084           |
|    6     |    1,70    |   2,00       |         7820           |
|    7     |    1,87    |   2,00       |         8602           |
|    8     |    2,06    |   2,00       |         9476           |
|    9     |    2,26    |   2,00       |        10396           |
|   10     |    2,49    |   2,00       |        11454           |
|   11     |    2,74    |   2,00       |        12604           |
|   12     |    3,01    |   2,00       |        13846           |
|   13     |    3,31    |   2,00       |        15226           |
|   14     |    3,64    |   2,00       |        16744           |
|   15     |    4,01    |   1,95       |        17985           |
|   16     |    4,41    |   1,95       |        19779           |
|   17     |    4,85    |   1,95       |        21752           |
|   18     |    5,34    |   1,95       |        23950           |
|   19     |    5,87    |   1,95       |        26327           |
|   20     |    6,46    |   1,93       |        28676           |
|   21     |    7,10    |   1,91       |        31190           |
|   22     |    7,81    |   1,85       |        33232           |
|   23     |    8,59    |   1,80       |        35563           |
|   24     |    9,45    |   1,73       |        37602           |
|   25     |   10,30    |   1,70       |        40273           |
|   26     |   11,15    |   1,66       |        42571           |
|   27     |   12,00    |   1,63       |        44988           |
|   28     |   12,90    |   1,60       |        47472           |
|   29     |   13,80    |   1,57       |        49832           |
-----------------------------------------------------------------

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАКАЗ

14.12.2012 № 1423

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 січня 2013 р.
за № 44/22576

Про затвердження Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про освіту», частини першої статті 37 Закону України «Про загальну середню освіту», підпункту 3 пункту 1 додатка 2 «Завдання і заходи з виконання Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року» до Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 561, Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2004 року № 601, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2004 року за № 1121/9720, та з метою дотримання загальних та спеціальних вимог до матеріально-технічного та науково-методичного оснащення кабінетів природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів, що додається.

2. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Єресько О.В.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Жебровського Б.М.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Тимчасово виконуючий
обов’язки Міністра

Є.М. Суліма

ПОГОДЖЕНО:

Голова Державної служби України
з питань регуляторної політики
та розвитку підприємництва

Заступник Міністра
регіонального розвитку, будівництва
та житлово-комунального господарства України

Віце-прем'єр-міністр України –
Міністр охорони здоров’я України

М.Ю. Бродський

Д.В. Ісаєнко

Р. Богатирьова

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
освіти і науки,
молоді та спорту
14.12.2012 № 1423

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 січня 2013 р.
за № 44/22576

ПОЛОЖЕННЯ
про навчальні кабінети з природничо-математичних предметів загальноосвітніх навчальних закладів

І. Загальні положення

1.1. Це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року № 24 (далі - Державний стандарт базової і повної середньої освіти), підпункту 3 пункту 1 додатка 2 «Завдання і заходи з виконання Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року» до Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 561, Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2004 року № 601, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2004 року за № 1121/9720.

1.2. Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до розташування, матеріально-технічного обладнання та науково-методичного оснащення кабінетів з природничо-математичних предметів (далі - кабінети з ПМП) і є обов'язковим для використання в загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від типу та форми власності.

1.3. У цьому Положенні терміни вживаються у таких значеннях:

засоби навчання та обладнання - навчально-наочні посібники, технічні засоби навчання, обладнання навчального, загального та спеціального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів;

кабінет з ПМП - приміщення загальноосвітнього навчального закладу, оснащене сучасними засобами навчання та шкільним обладнанням, у якому проводиться навчально-виховна робота з учнями відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, навчальних планів та програм, а також науково-методична робота з природничо-математичних предметів: кабінет (лабораторія) біології, кабінет географії, кабінет математики, кабінет (лабораторія) фізики, кабінет (лабораторія) хімії.

ІІ. Мета, завдання та основні принципи організації роботи кабінетів з ПМП

2.1. Кабінети з ПМП створюються у загальноосвітніх навчальних закладах відповідно до Державного стандарту базової і повної освіти. Площа приміщень на одного учня у кабінетах з ПМП без використання персональних комп’ютерів повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63 (далі - ДСанПіН 5.5.2.008-01), із розрахунку:

Таблиця 1

Кабінет	Площа на 1 учня, м-2	Примітка
1	2	3
Географії	2,4 м-2	1 кабінет на 15 класів
Математики	2,4 м-2	1 кабінет на 8 класів
Біології	2,8 м-2	1 кабінет на 15 класів
Фізики	2,8 м-2	1 кабінет на 8 класів
Хімії	2,8 м-2	1 кабінет на 15 класів
Лаборантська (для кожного з природничо-математичних кабінетів)	0,75 м-2	не менше 16 м-2

2.2. Основною метою створення кабінетів з ПМП є забезпечення оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу з природничо-математичних предметів та реалізації завдань відповідно до вимог Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

2.3. Завданням функціонування кабінетів з ПМП є створення передумов для:

організації навчально-виховної роботи з біології, географії, математики, фізики, хімії;

реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;

забезпечення в основній та старшій школі поглибленого і профільного навчання;

організації роботи предметних гуртків та факультативів;

проведення засідань предметних методичних об'єднань;

індивідуальної підготовки вчителів до занять та підвищення їх кваліфікації.

2.4. Оснащення, обладнання, реконструкція кабінетів з ПМП здійснюються відповідно до вимог:

ДСанПіН 5.5.2.008-01;

Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 червня 1996 року № 117 та введених у дію наказом від 6 серпня 1997 року № 136 з 1 січня 1998 року (далі - ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів»);

Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджених наказом Міністерства освіти України, Головного управління Державної пожежної охорони МВС України від 30 вересня 1998 року № 348/70, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 грудня 1998 року за № 800/3240 (далі - Правила пожежної безпеки);

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 9 січня 1998 року № 4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - Правила безпечної експлуатації електроустановок);

Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 1 серпня 2001 року № 563, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 року за № 969/6160 (далі - Положення про організацію роботи з охорони праці);

Правил безпеки під час проведення навчання з біології в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 15 листопада 2010 року № 1085, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2010 року за № 1215/18510 (далі - Правила безпеки під час проведення навчання з біології);

Правил безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 16 липня 2012 року № 992, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2012 року за № 1332/21644 (далі - Правила безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії);

Правил безпеки під час навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів системи загальної середньої освіти, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 16 березня 2004 року № 81, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 травня 2004 року за № 620/9219.

2.5. Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці створена районним (міським) органом освіти комісія визначає готовність загальноосвітнього навчального закладу до навчального року.

2.6. На кожний кабінет з ПМП складається паспорт кабінету (додаток 1).

ІІІ. Типи та розташування кабінетів з ПМП

3.1. Створення кабінетів з ПМП визначається предметною специфікою, розміщенням приміщення та оснащенням засобами навчання та шкільним обладнанням.

3.2. У загальноосвітніх навчальних закладах із малою наповнюваністю класів допускається використання навчальних кабінетів комбінованого типу (з двох предметів) за вимогами до упорядкування та удосконалення організаційно-педагогічних умов функціонування цих кабінетів.

3.3. У загальноосвітніх навчальних закладах можуть створюватись такі типи навчальних кабінетів з природничо-математичних предметів:

кабінети з окремих предметів (кабінет біології, кабінет географії, кабінет математики, кабінет фізики, кабінет хімії);

комбіновані кабінети з набором навчально-методичної інформації та матеріально-технічного забезпечення для декількох предметів (хімія - біологія, математика - креслення, фізика - астрономія тощо).

3.4. Кабінети з ПМП створюються з лаборантськими, що прилягають до цих кабінетів. Лаборантські повинні мати вихід до кабінету, а ті, що створюються при кабінетах фізики, хімії, біології, - додатково окремий вихід у коридор.

3.5. Для дотримання безпеки учнів під час перерв розміщення кабінетів (якщо у загальноосвітньому навчальному закладі існує кабінетна система) на поверхах здійснюється шляхом поєднання на одному поверсі (в одному блоці або секції закладу) кабінетів для 5-9-х класів, на іншому (в іншому блоці або секції) - для 10-11-х класів.

3.6. Розташування кабінетів може змінюватись відповідно до зміни спеціалізації загальноосвітнього навчального закладу, співвідношення класів та кількості учнів у них чи з інших причин.

3.7. Перебувати учням у приміщеннях кабінетів фізики, хімії, біології дозволяється тільки у присутності вчителя або лаборанта.

IV. Матеріально-технічне забезпечення кабінетів з ПМП

4.1. Комплектація кабінетів з ПМП

4.1.1. Комплектація кабінетів з ПМП обладнанням здійснюється відповідно до вимог цього Положення.

4.1.2. До матеріально-технічного забезпечення навчальних кабінетів з ПМП належать шкільні меблі, обладнання та устаткування, а також засоби, що забезпечують безпеку життєдіяльності.

4.2. Шкільні меблі

4.2.1. Шкільні меблі у кабінетах з ПМП повинні відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам (ДСанПіН 5.5.2.008-01), а їх розміщення здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

4.2.2. Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору:

Таблиця 2

Зріст учнів	Маркування (колір лінії)	Група меблів
1	2	3
до 115 см	Оранжевий	1
115-130 см	Фіолетовий	2
130-145 см	Жовтий	3
145-160 см	Червоний	4
160-175 см	Зелений	5
понад 175 см	Блакитний	6

4.2.3. У кабінетах хімії, фізики та біології встановлюються спеціальні двомісні лабораторні столи трьох розмірів за 4-, 5-, 6-ростовими групами, прикріплені до підлоги, у кабінетах математики та географії - шкільні меблі: парти, одно- або двомісні учнівські столи та учнівські стільці.

4.2.4. Парти (учнівські столи) повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи. Необхідно передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з перевагою одного з них або трансформативних столів зі зміною висоти згідно з антропометричними даними школярів. Для визначення учням необхідного розміру меблів у кабінеті повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка.

4.2.5. Робочі місця вчителів фізики, хімії, біології монтуються на підвищенні, обладнуються демонстраційним столом (у кабінетах хімії та біології з препараторською частиною висотою 75 см). Тумби стола оснащують спеціальними пристроями (шухлядами) для зберігання інструментів, хімічного посуду, мікропрепаратів і приладів, що використовуються для проведення дослідів. До демонстраційної частини стола (висота 90 см) підводять електричний струм, воду і каналізацію. Робочі площі столів повинні бути покриті спеціальними матеріалами, стійкими до механічних та термічних пошкоджень, хімічних реактивів. У кабінеті хімії та біології робоче місце вчителя доцільно обладнати витяжною шафою з вільним доступом до неї.

4.2.6. Кабінет хімії обладнується демонстраційним столом з витяжною шафою, додатковим місцевим освітленням, підведенням гарячої та холодної проточної води відповідно до вимог ДСанПін 5.5.2.008-01.

4.3. Обладнання та устаткування

4.3.1. У кожному кабінеті розміщується класна (аудиторна) дошка одного з видів: на одну, три або п'ять робочих поверхонь у розгорнутому або складеному вигляді. Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих поверхонь може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

4.3.2. На окремих робочих поверхнях класної (аудиторної) дошки залежно від специфіки предмета може бути накреслено графічну сітку для побудови графіків.

4.3.3. Одна з робочих поверхонь може мати магнітну основу з кріпленнями для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).

4.3.4. Робочі поверхні на звороті дошки можуть бути покриті білим кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.

4.3.5. Поряд з класною (аудиторною) дошкою в кабінеті математики розміщують демонстраційні креслярські інструменти.

4.3.6. Лаборантські відповідно до специфіки кабінету обладнуються:

витяжною шафою;

секційними шафами для зберігання приладів та лабораторного посуду;

металевими шафами або сейфами для зберігання хімічних реактивів;

рукомийником;

столом для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників для занять;

однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта;

столом з пристроями для зберігання матеріалів та інструментів для ремонту приладів;

пристроями для миття і сушіння посуду та дистилятором, які монтуються на стіні.

4.3.7. Хімічний посуд зберігається у лабораторних приміщеннях, розташовується окремо відповідно до розміру, виду і матеріалу (пластмаса, скло, метал), з якого він виготовлений.

4.3.8. Склянки для зберігання реактивів повинні мати етикетки з чіткими і яскравими написами їх назв. Усі шафи для зберігання хімічних реактивів повинні замикатися, ключі від них зберігаються у вчителя. На посуді з отруйними, вогне- та вибухонебезпечними речовинами мають бути етикетки з написами різного кольору:

«Вогненебезпечно!» - червоного;

«Отрута!» - жовтого;

«Оберігати від води!» зеленого.

4.3.9. Хімічні реактиви зберігаються та розміщуються системно залежно від їх властивостей (гігроскопічні реактиви, леткі, горючі і органічні речовини, кислоти тощо).

4.3.10. Усі матеріальні цінності обліковуються в інвентарній книзі, за формою, наведеною в додатку 1 до Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2004 року № 601, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2004 року за № 1121/9720, яка повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою.

4.3.11. Місця зберігання засобів навчання нумеруються і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної книги, яка зберігається у кабінеті.

4.3.12. Матеріальні об'єкти (предмети) і матеріали, що витрачаються в процесі роботи (хімреактиви, посуд тощо), заносяться до матеріальної книги за формою, наведеною в додатку 2 до Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2004 року № 601, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 вересня 2004 року за № 1121/9720.

4.3.13. Облік та списання морально та фізично застарілого обладнання, навчально-наочних посібників проводяться відповідно до законодавства.

4.4. Забезпечення безпеки життєдіяльності

4.4.1. Кабінети з ПМП повинні бути забезпечені:

аптечкою з набором медикаментів, перев’язувальних засобів і приладдя для надання першої долікарської допомоги, перелік яких наведено у додатку 2 до цього Положення;

первинними засобами пожежогасіння відповідно до додатка 2 до Правил пожежної безпеки.

4.4.2. Кабінет фізики забезпечується системою електрообладнання із загальних стаціонарних та спеціалізованих взаємозв'язаних електричних пристроїв і джерел, які вмикаються до мережі змінного трифазного струму (з фазною напругою 127 В або 220 В) та однофазного (від 5 В до 250 В), постійного струму з напругою від 0 до 110 В. У лаборантській встановлюється центральний щиток, від якого подається однофазний і трифазний струм на розподільний щиток з випрямлячем і регулятором напруги (розміщеним поряд з класною дошкою). До учнівських столів у кабінеті фізики підводиться змінний електричний струм до 42 В (відповідно до пункту 6.7 глави 6 Правил безпечної експлуатації електроустановок).

4.4.3. Проведення занять у кабінеті біології здійснюється відповідно до Правил безпеки під час проведення навчання з біології.

4.4.4. Проведення занять у кабінетах хімії та фізики здійснюється відповідно до Правил безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії.

4.4.5. Вимоги пожежної безпеки для всіх навчальних приміщень визначаються Правилами пожежної безпеки.

4.4.6. Проведення лабораторних (дослідних) робіт дозволяється учням тільки у присутності викладача.

V. Навчально-методичне забезпечення кабінетів з ПМП

5.1. Навчально-методичне забезпечення кабінетів з ПМП складається з навчальних програм, підручників, навчальних, методичних та навчально-наочних посібників, обладнання навчального, загального та спеціального призначення з відповідного предмета.

5.2. Розподіл та зберігання засобів навчання і навчального обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних програм за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп у секціях меблів спеціального призначення у кабінетах чи (та) лабораторних приміщеннях.

5.3. У кабінетах біології, фізики та хімії повинні бути журнали реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності (первинний, цільовий) та інструкції з безпеки під час роботи в кабінетах фізики, хімії, біології.

5.4. Додатково кабінети можуть бути оснащені:

підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;

фаховими журналами;

інформаційними виданнями МОНмолодьспорту України;

бібліотечкою науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури;

інструктивно-методичними матеріалами педагогічного досвіду;

інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень, фізичного практикуму тощо;

краєзнавчими матеріалами.

VI. Оформлення навчальних кабінетів

6.1. На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний напис на табличці з назвою кабінету: «Кабінет фізики», «Кабінет хімії» тощо.

6.2. Для оформлення кабінетів передбачено створення навчально-методичних експозицій.

До експозицій відповідно до спеціалізації кабінету належать:

державна символіка;

правила роботи в кабінеті;

портрети видатних учених галузі;

таблиці сталих величин, основних формул;

еволюція органічного світу та його класифікація;

таблиці «Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва», «Електрохімічний ряд напруг металів», «Розчинність основ, кислот, амфотерних гідроксидів і солей»;

системи вимірювання фізичних одиниць;

політична карта світу, політико-адміністративна карта України, фізична карта України тощо.

6.3. Кабінети з ПМП загальноосвітнього навчального закладу повинні бути забезпечені настінними (настільними) приладами для вимірювання температури та вологості повітря.

VII. Керівництво кабінетом з ПМП

7.1. Роботою кабінету з ПМП керує завідувач, якого призначає директор навчального закладу своїм наказом з числа учителів вищої категорії або вчителів-методистів за профілем.

7.2. Завідувач кабінету з ПМП відповідає за належний стан обладнання, приладів, упорядкування, зберігання й використання навчально-наочних посібників та інших матеріальних цінностей кабінету.

7.3. До обов'язків завідувача кабінету з ПМП належать:

складання перспективного і щорічного планів оснащення кабінету;

контроль за дотриманням у кабінеті правил безпеки та гігієни навчання;

ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей;

керівництво і контроль за роботою лаборанта, надання йому практичної допомоги.

7.4. Завідувач кабінету з ПМП щороку подає пропозиції щодо оснащення кабінету засобами навчання та шкільним обладнанням керівнику навчального закладу.

Директор департаменту
загальної середньої
та дошкільної освіти

О.В. Єресько

Додаток 1
до Положення про навчальні кабінети
з природничо-математичних предметів
загальноосвітніх навчальних закладів

ПАСПОРТ
кабінету ________________
(назва предмета)

Загальноосвітній навчальний заклад	_________________________________ (повне найменування навчального закладу)
Місце розташування кабінету	_________________________________ (поверх, № кабінету)
Загальна площа кабінету __________ м-2,	лаборантської ___________________ м-2
Меблі:
столи учнівські __________________ шт.,	стільці учнівські ____________ шт.,
стіл учителя ____________________ шт.,	стільці учителя _____________ шт.,
демонстраційний стіл ____________ шт.,	магнітна дошка _____________ шт.,
шафа __________________________ шт.,	інше ______________________ шт.
Обладнання:
дошка шкільна _____________________ шт.,
дошка магнітна ____________________ шт.,
дошка комп’ютерна ________________ шт.,
екран ____________________________ шт.,
комп’ютери _______________________ шт.,
ксерокс ___________________________ шт.,
принтер __________________________ шт.,
сканер ___________________________ шт.,
проектор__________________________ шт.,
витяжна шафа _____________________ шт.,
інше _____________________ шт.

Дата «___»__________20_ р.
Директор навчального закладу	____________/___________ (підпис) (П.І.Б.)
Завідувач кабінету	____________/___________ (підпис) (П.І.Б.)

Додаток 2
до Положення про навчальні кабінети
з природничо-математичних предметів
загальноосвітніх навчальних закладів

ПЕРЕЛІК
медикаментів, перев’язувальних засобів і приладдя для надання першої долікарської допомоги

№ з/п	Найменування	Кількість
1	Аміаку розчин 10 %, 40 мл	1 фл.
2	Бинти марлеві - стерильний і нестерильний, 10 м х 5 см	по 2 шт.
3	Болезаспокійливі засоби (анальгін, цитрамон тощо)	1 уп.
4	Борної кислоти розчин спиртовий 2 % (3 %), 10 (20) мл	1 фл.
5	Брильянтового зеленого розчин спиртовий 1 %, 15 (20) мл	1 фл.
6	Вазелін мазь, 20 (25) г	1 уп.
7	Валідол 0,06 № 10, таблетки	1 уп.
8	Вата медична гігроскопічна стерильна	100 г
9	Джгут кровоспинний гумовий	1 шт.
10	Йоду розчин спиртовий 5 %, 20 мл	1 фл.
11	Лейкопластир 0,05 х 5 м	1 шт.
12	Ножиці медичні	1 шт.
13	Перекису водню розчин 3 %, 25 (40) мл	1 фл.
14	Пінцет	1 шт.
15	Пластир бактерицидний 2,3 х 7,2 см	5 шт.
16	Серветки марлеві медичні стерильні	2 уп.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАКАЗ # 0 4 20 7 / р . Про затвердження Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 18 Закону України «Про загальну середню освіту» НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, що додається. 2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України від 19 червня 2003 року № 389 «Про затвердження Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів)», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 липня 2003 року за № 547/7868. 3. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Кононенко Ю. Г.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України у встановленому законодавством порядку. 4. Управлінню адміністративно-господарського та організаційного забезпечення (Єрко І. А.) в установленому порядку зробити відмітку у с 1 5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Хобзея П. К. Міністр Л. М. Гриневич ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 16 квітня 2018 року № 367 ПОРЯДОК зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти І. Загальні положення Е Цей Еіорядок визначає механізми: зарахування дітей до закладів освіти для здобуття початкової, базової чи профільної середньої освіти за денною формою навчання; переведення учнів з одного закладу освіти до іншого; відрахування учнів із закладів освіти. 2. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях: вільні місця — місця, на які може бути зараховано дитину (дітей) в межах спроможності закладу освіти та нормативу наповнюваності класів, визначеного Законом України «Про загальну середню освіту»; діти, які мають право на першочергове зарахування, — діти, які проживають на території обслуговування закладу освіти; жеребкування - спосіб конкурсного відбору дітей для зарахування на вільні місця; заклад освіти - початкова школа, гімназія, ліцей або інший заклад загальної середньої освіти, що забезпечує здобуття початкової, базової сере формою навчання; територія обслуговування - адміністративно-територіальна одиниця (або її частина чи окремі будинки), визначена і закріплена місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за закладом освіти для забезпечення права кожної дитини, яка проживає на цій території, на здобуття початкової та/або базової середньої освіти у закладі освіти, що найбільш доступний та наближений до місця проживання дитини. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”. Положення цього Порядку щодо батьків дитини стосуються також інших її законних представників. 3. Цей Порядок не поширюється на: заклади спеціалізованої освіти мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування; спеціальні заклади загальної середньої освіти (спеціальні школи, санаторні школи, навчально-реабілітаційні центри та школи соціальної реабілітації); заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти. 4. Зарахування до закладу освіти здійснюється відповідно до наказу його керівника, що видається на підставі заяви про зарахування до закладу освіти (далі - заява про зарахування) одного з батьків дитини (чн повнолітньої особи, яка має намір здобувати освіту), поданої особисто (з пред’явленням документа, що посвідчує особу заявника) за зразком згідно з додатком 1 до цього Порядку, до якої додаються: 1) копія свідоцтва про народження дитини або документа, що посвідчує особу здобувача освіти (під час подання копії пред’являється оригінал відповідного документа); 2) оригінал або копія медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 серпня 2010 року № 682, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за № 794/18089; 3) оригінал або копія відповідного документа про освіту (за наявності). У разі наявності та за бажанням одного з батьків дитини до заяви про зарахування може додаватися оригінал або копія висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації. У випадку подання копій документів, передбачених цим пунктом, оригінали мають бути подані до видання наказу про зарахування (крім документа, визначеного підпунктом 1 цього пункту). 5. Діти або один з їх батьків, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про звернення за захистом в Україні, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, та які не мають одного чи обох документів, визначених підпунктами 1 та/або 3 пункту 4 цього розділу, зараховуються до закладу освіти без подання зазначених документів згідно з цим Порядком. Діти, які не мають одного (чи обох) документа(ів), визначеного(их) підпунктами 1 та/або 3 пункту 4 цього розділу, та довідки, визначеної додатком 2 до цього Порядку, зараховуються до закладу освіти згідно з цим Порядком. У разі відсутності свідоцтва про народження дитини для сприяння в його оформленні керівник закладу освіти зобов’язаний невідкладно поінформувати орган опіки і піклування за місцем проживання дитини чи місцезнаходженням закладу освіти. У випадку відсутності документа про освіту для визначення класу, до якого має бути зарахована дитина, результати попереднього навчання можуть бути встановлені (за необхідності) відповідно до пункту 5 Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13 березня 2017 року № 369, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України 26 березня 2017 року за № 416/30284. 6. Зарахування дітей до закладу освіти здійснюється, як правило, до початку навчального року та відповідно до території обслуговування (крім закладів освіти II, ІІ-ІІІ ступенів та III ступеня). Органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади рекомендовано щороку не пізніше ніж за один місяць до завершення прийому заяв про зарахування визначати дату початку їх приймання. Такий строк не може бути меншим одного місяця (у 2018 році - не менше трьох тижнів). Зарахування дітей до початку і впродовж навчального року здійснюється виключно на вільні місця. Після зарахування дітей до закладу освіти їх розподіл між класами відбувається в межах нормативу наповнюваності класів, визначеного Законом України «Про загальну середню освіту». Зарахування дитини з особливими освітніми потребами до інклюзивного чи спеціального класу (з його утворенням у разі відсутності) здійснюється на підставі доданого до заяви про зарахування висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (чи витягу з протоколу засідання психолого-медикопедагогічної консультації). 7. Інформація про закріплену за закладом територію обслуговування, спроможність закладу освіти, кількість учнів у кожному класі та відповідно наявність вільних місць у кожному з них обов’язково оприлюднюється на 4 інформаційному стенді закладу освіти та на його веб-сайті (у разі відсутності вебсайту закладу освіти - на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) щороку впродовж двох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, але не пізніше ніж за місяць до початку прийому заяв закладами освіти. Інформація про наявність вільних місць оприлюднюється також впродовж двох робочих днів з дня появи вільного (вільних) місця (місць) протягом календарного року. 8. Заклади освіти (їх філії) обробляють надані їм персональні дані відповідно до Закону України «Про захист персональних даних». 9. Рішення місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про закріплення території обслуговування за закладом (закладами) освіти рекомендовано оприлюднювати на веб-сайті відповідного органу, як правило, не пізніше ніж за 6 місяців до початку приймання заяв про зарахування. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування рекомендовано щороку аналізувати результати розподілу і закріплення території обслуговування і враховувати під час розподілу і закріплення за закладами освіти території обслуговування на наступний рік. 10. Переведення учня до іншого закладу освіти здійснюється відповідно до розділу III цього Порядку на підставі наказу керівника закладу освіти. 11. Відрахування учня із закладу освіти здійснюється відповідно до розділу IV цього Порядку на підставі наказу керівника закладу освіти. 12. Якщо визначений цим Порядком термін припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, відповідна дія має бути вчинена не пізніше першого за ним робочого дня. 13.3а повноту і достовірність усієї інформації та усіх документів, що подаються до закладу освіти, відповідає згідно з вимогами законодавства особа, яка їх подає. 14. Рішення, дії або бездіяльність керівника чи працівників закладу освіти (зокрема з питань неправомірної відмови у зарахуванні до закладу освіти) впродовж двох робочих днів можуть бути письмово оскаржені до органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти. За результатами розгляду скарги та у випадку встановлення порушення вимог цього Порядку відповідний орган невідкладно письмово повідомляє заклад освіти про необхідність усунення цього порушення відповідно до законодавства. 15. За недотримання працівниками закладу освіти положень цього Порядку відповідає керівник цього закладу освіти. II. Зарахування до закладу загальної середньої освіти 1. Зарахування до початкової школи 1. Заява про зарахування дитини до першого класу закладу освіти, за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця дитина, та документи, визначені пунктом 4 розділу І цього Порядку, подаються до відповідного закладу одним з батьків дитини особисто до 31 травня. Крім того, заяви про зарахування та документи, визначені пунктом 4 розділу І цього Порядку, до 31 травня можуть бути подані до інших закладів освіти (без обмеження їх кількості) для зарахування на вільні місця. У разі наявності та за бажанням одного з батьків при поданні заяви про зарахування може бути пред'явлено документ, що підтверджує місце проживання дитини чи одного з її батьків на території обслуговування закладу освіти, реквізити якого зазначаються в заяві про зарахування. Впродовж 01-15 червня заяви про зарахування не приймаються, що не виключає права батьків подавати їх після 15 червня на вільні місця. Присутність дитини під час подання заяви про зарахування, жеребкування або її зарахування не є обов’язковою і не може вимагатися працівниками закладу освіти чи бути умовою її зарахування. Дитина зараховується до першого класу за однією з процедур, визначених пунктами 2, 7 або 3-7 чи пунктом 8 цього розділу. 2. Якщо станом на 31 травня кількість поданих заяв про зарахування не перевищує загальної кількості місць у першому (перших) класі (класах), не пізніше 01 червня видається наказ про зарахування усіх дітей. Список зарахованих учнів із зазначенням їх прізвищ оприлюднюється виключно в закладі освіти. Інформація про наявність вільних місць оприлюднюється відповідно до пункту 7 розділу І цього Порядку. 3. Якщо станом на 31 травня кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість місць у першому (перших) класі (класах), зарахування дітей відбувається за такими правилами: 1) до 01 червня включно зараховуються усі діти, місце проживання яких на території обслуговування закладу освіти підтверджене, а також діти, які є рідними (усиновленими) братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту у цьому закладі, чи дітьми працівників цього закладу освіти, чи випускниками 6 дошкільного підрозділу цього закладу освіти (за його наявності); 2) до 15 червня включно на вільні місця зараховуються діти, які не проживають на території обслуговування цього закладу, за результатами жеребкування, процедура проведення якого розробляється відповідно до глави 2 цього розділу, схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником; 3 ) до 15 червня включно зараховуються на вільні місця та за умови утворення окремого (окремих) класу (класів) також і ті діти, які не проживають на території обслуговування цього закладу, але мають бажання здобувати освіту за освітньою програмою, що використовується закладом освіти та затверджена Державною службою якості освіти України. У разі якщо кількість поданих заяв перевищує загальну кількість місць у такому класі (класах), зарахування дітей відбувається за результатами жеребкування. Діти зараховуються на вільні місця до закладу освіти за умови подання до 15 червня необхідних документів. Якщо заклад освіти, до якого дитина може бути зарахована на вільне місце, і заклад освіти, на території обслуговування якого проживає ця дитина, розташовані в межах одного населеного пункту, до необхідних документів додається також довідка закладу освіти, на території обслуговування якого проживає дитина, про її відрахування з цього закладу чи незарахування до нього. Така довідка має бути видана закладом освіти, на території якого проживає ця дитина, впродовж одного робочого дня з дати звернення одного з батьків дитини. 4. Впродовж двох робочих днів з дня зарахування дітей відповідно до підпункту 1 пункту 3 цієї глави заклад освіти оприлюднює з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» на інформаційному стенді закладу освіти, а також на офіційному веб-сайті закладу освіти (у разі відсутності вебсайту закладу освіти - на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти): список зарахованих учнів із зазначенням лише їх прізвищ; оголошення про дату, час, місце і спосіб проведення жеребкування; інформацію про кількість вільних місць і прізвища дітей, які претендують на вільні місця; наказ керівника закладу освіти про утворення конкурсної комісії у складі З осіб для проведення жеребкування. 5. З метою зарахування усіх дітей, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цієї глави, керівник закладу освіти вживає заходів щодо раціонального використання наявних у закладі освіти приміщень та/або ініціює перед органом, у сфері управління якого перебуває заклад освіти: відкриття додаткового (додаткових) класу (класів), у тому числі інклюзивного чи спеціального; 7 внесення необхідних змін до організації освітнього процесу; вивільнення приміщень, що використовуються не за призначенням (у тому числі шляхом припинення орендних відносин). У разі якщо після вжиття вичерпних заходів кількість дітей, які мають право на першочергове зарахування, перевищує спроможність закладу освіти, орган, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, невідкладно має запропонувати на вибір батьків таких дітей перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця їх проживання, а також сприяти зарахуванню дітей до обраних їх батьками закладів освіти. 6. Після 15 червня зарахування на вільні місця відбувається у такому порядку: до початку навчального року - діти, які мають право на першочергове зарахування; впродовж навчального року - у порядку надходження заяв про зарахування. Інформація про кількість зарахованих учнів та наявність вільних місць оприлюднюється відповідно до пункту 7 розділу І цього Порядку. 7. До класів, у яких навчання здійснюється мовою корінного народу чи національної меншини поряд з державною мовою, першочергово зараховуються діти, які належать до цих корінних народів чи національних меншин. Зарахування інших дітей на вільні місця (за їх наявності) відбувається за результатами жеребкування до 15 червня включно. Після 15 червня зарахування на вільні місця відбувається у порядку надходження заяв про зарахування. 8. Особливості зарахування дітей до закладів освіти, які здійснюють освітню діяльність з урахуванням міжнародних договорів України, можуть визначатися цими договорами. 9. Зарахування дітей до 2-4 класів початкової школи відбувається на вільні місця у порядку надходження заяв про зарахування. 2. Порядок проведення жеребкування для зарахування дітей до закладу освіти на вільні місця 1. Жеребкування проводиться у період з 05 по 10 червня. 2. Жеребкування є заходом публічного характеру, що проводиться за добровільної присутності батьків дітей, які претендують на вільні місця, або уповноваженої ними особи (далі - учасники жеребкування) на засадах випадкової вибірки, прозорості та відкритості. Під час жеребкування мають право бути присутніми представники засобів масової інформації та громадських об’єднань, зареєстрованих в установленому порядку. 3. Жеребкування проводиться за допомогою барабана, скриньки або іншого пристрою, що має бути виготовлений з прозорого матеріалу (далі - пристрій), з використанням однакових за розміром, кольором, вагою, формою та іншими ознаками кульок, карток, аркушів паперу тощо (далі - жеребки). Жеребки виготовляються чи запаковуються у спосіб, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом до моменту діставання їх з пристрою. Тип пристрою та жеребків визначається конкурсною комісією до її засідання, на якому відбувається жеребкування. 4. Загальна кількість жеребків має дорівнювати кількості дітей, які претендують на вільні місця. Кількість жеребків, які дають право бути зарахованим на вільне місце, має відповідати кількості таких вільних місць. Інформація про те, які з жеребків дають право бути зарахованим на вільне місце, має бути доведена до відома усіх присутніх учасників жеребкування з обов'язковим відображенням у відповідному протоколі засідання конкурсної комісії. 5. Жеребки до їх поміщення у пристрій демонструються присутнім учасникам жеребкування, які мають право оглянути як жеребки, так і пристрій. 6. Після перемішування жеребків у пристрої кожен учасник жеребкування дістає жеребок з пристрою у порядку розміщення дітей у списку, сформованому в алфавітному порядку, розпаковує його, демонструє та оголошує усім присутнім учасникам жеребкування та членам комісії його зміст. У разі відсутності під час жеребкування одного з батьків дитини або уповноваженої ними особи жеребок замість них дістає з пристрою визначений конкурсною комісією член цієї комісії. Інформація про результат кожного учасника жеребкування відразу фіксується у протоколі засідання конкурсної комісії. 7. Після діставання останнього жеребка головою або одним з членів конкурсної комісії оголошуються результати жеребкування, що фіксуються в протоколі, який підписується усіма членами конкурсної комісії та є підставою для видання відповідного наказу про зарахування дітей на вільні місця. 8. Учасник жеребкування може звернутися зі скаргою до органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, протягом двох робочих днів після оголошення результатів жеребкування. 9 3. Зарахування до гімназії 1. Зарахування до 5 класу закладу освіти І-ІІ або 1-ІII ступенів відбувається після видання наказу про переведення до нього учнів 4 класу цього самого закладу освіти. На вільні місця (у разі їх наявності) діти зараховуються у такому порядку: до початку навчального року - діти, які мають право на першочергове зарахування; впродовж навчального року - у порядку надходження заяв про зарахування. У разі створення додаткового 5 класу зарахування на вільні місця може відбуватися за результатами конкурсного відбору, що організовується і проводиться відповідно до пунктів 2-16 глави 4 цього розділу. У такому випадку оголошення про проведення конкурсного відбору оприлюднюється не пізніше 01 червня. Зарахування до 6-9 класів гімназії на вільні місця відбувається у порядку надходження заяв про зарахування. Інформація про кількість зарахованих учнів та наявність вільних місць оприлюднюється відповідно до пункту 7 розділу І цього Порядку. 2. Для зарахування до закладу освіти II або ІІ-ІІІ ступенів заяви подаються до 31 травня включно. У разі якщо кількість поданих станом на 31 травня заяв не перевищує загальної кількості місць у п’ятому (п’ятих) класі (класах) закладу освіти, конкурсний відбір не проводиться і 01 червня видається наказ про зарахування усіх дітей. У разі якщо кількість поданих станом на 31 травня заяв перевищує загальну кількість місць у п'ятому (п’ятих) класі (класах) закладу освіти, до 01 червня включно заклад освіти оприлюднює оголошення про проведення конкурсного відбору, що організовується і проводиться відповідно до пунктів 2-16 глави 4 цього розділу. Конкурс має бути проведений і наказ про зарахування виданий до 15 червня включно. Після 15 червня зарахування на вільні місця (за умови їх наявності) відбувається за результатами конкурсного відбору, що проводиться відповідно до пунктів 2-16 глави 4 цього розділу. До 6-9 класів переводяться всі учні 5-8 класів цього самого закладу освіти, які не виявили намір припинити навчання в ньому. Зарахування до 6-9 класів на вільні місця відбувається за результатами конкурсного відбору, що проводиться відповідно до пунктів 2-16 глави 4 цього розділу. Інформація про кількість зарахованих учнів та наявність вільних місць оприлюднюється відповідно до пункту 7 розділу І цього Порядку. 3. Діти, зараховані у 2018 і наступних роках до 1 класу закладів освіти з 10 поглибленим вивченням окремих предметів та профільним навчанням, зараховуються до 5 класу за результатами конкурсного відбору, що проводиться відповідно до пунктів 2-16 глави 4 цього розділу. 4. Зарахування до ліцею 1. Зарахування до 10 класу закладу освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів відбувається після видання наказу про переведення до нього учнів 9 класу цього самого закладу освіти, які не виявили намір припинити навчання в ньому і не були відраховані або переведені до іншого закладу освіти відповідно до цього Порядку. На вільні місця (за їх наявності) діти зараховуються за конкурсом відповідно до пунктів 3-16 цієї глави, крім випадку, визначеного пунктом 2 цієї глави. Для зарахування до закладу освіти III ступеня заяви про зарахування подаються до 15 червня включно. До закладу освіти III ступеня зарахування відбувається, як правило, за конкурсом відповідно до пунктів 2-16 цієї глави. Інформація про кількість зарахованих учнів та наявність вільних місць оприлюднюється відповідно до пункту 7 розділу І цього Порядку. 2. Конкурс не проводиться у разі, якщо кількість поданих заяв про зарахування станом иа 15 червня не перевищує загальної кількості місць у класі (класах) закладу освіти з урахуванням нормативу наповнюваності класів, визначеного Законом України «Про загальну середню освіту». У такому випадку наказ про зарахування видається впродовж одного робочого дня, після якого зарахування відбувається на вільні місця у порядку надходження заяв. 3. Рішення про проведення конкурсу має бути оприлюднене не пізніше наступного робочого дня після його прийняття та містити інформацію про дату, місце і час проведення вступних випробувань. Конкурс (основні вступні випробування) має бути завершений впродовж двох тижнів з дня його оголошення (з врахуванням часу для подання апеляційних скарг відповідно до цього Порядку). Наказ про зарахування видається не пізніше наступного робочого дня після оголошення результатів конкурсу або прийняття відповідного рішення апеляційною комісією. 4. До початку та впродовж навчального року можуть бути проведені додаткові вступні випробування для зарахування на вільні місця (за їх наявності) у 10-11 (12) класах, що проводяться на загальних засадах (у тому самому порядку і за аналогічними завданнями, що й основні вступні випробування). У такому випадку наказ про зарахування видається не пізніше наступного робочого дня після оголошення результатів конкурсу або прийняття відповідного рішення апеляційною комісією. 5. Порядок вступу до закладу освіти та конкурсні завдання для вступних випробувань схвалюються педагогічною радою закладу освіти та затверджуються його керівником. Порядок вступу та зразки конкурсних завдань для вступних випробувань мають бути оприлюднені на інформаційному стенді закладу освіти та на його вебсайті (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти - на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) не менше ніж за два місяці до початку проведення конкурсних випробувань. 6. Конкурс є публічним заходом і має відбуватися з дотриманням принципів академічної доброчесності, прозорості, відкритості, справедливості, чесності, об’єктивності, рівності та неупередженості. Для захисту інтересів дітей з особливими освітніми потребами мають здійснюватися заходи щодо забезпечення розумного пристосування при проведенні конкурсу. Для здійснення попередньої організаційно-технічної підготовки таких заходів у заяві мають бути зазначені особливі освітні потреби дитини. 7. Для проведення конкурсу створюється конкурсна комісія, для оцінювання результатів конкурсних випробувань - предметні комісії за кожним з предметів. Склад конкурсної і предметних комісій затверджується керівником закладу освіти. Один і той самий педагогічний працівник (крім практичного психолога) не може входити до складу більше ніж однієї комісії. Види, форми проведення, кількість конкурсних випробувань (але не більше двох), перелік питань з навчальних предметів, за якими проводитимуться випробування, а також теми творчих робіт із зазначенням ви 12 вступників мають відбуватися, як правило, в один день. Не допускається застосовувати ті самі варіанти завдань для випробувань, що відбуваються у різні дні. 11. Роботи учасників конкурсу та аркуші із записами, зробленими вступниками під час підготовки до усного випробування, а також результати конкурсних випробувань, оформлені у вигляді протоколів відповідної комісії, зберігаються у закладі освіти не менше одного року. 12. Результати усного випробування оголошуються в той самий день, письмового, цифрового - не пізніше ніж через три робочих дні після його проведення. Особи, які брали участь у конкурсі, зараховуються до закладу освіти згідно з отриманими результатами конкурсних випробувань. Списки учасників конкурсу із виставленими балами оприлюднюються у приміщенні закладу освіти. 13. Учасник конкурсу (чи один із батьків), який не згоден з рішенням конкурсної комісії, може звернутися з апеляційною скаргою до органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти, протягом двох робочих днів після оголошення результатів конкурсу. Апеляційна комісія відповідного органу управління зобов'язана розглянути апеляційну скаргу впродовж трьох робочих днів з дня її надходження та ухвалити обгрунтоване рішення. До складу апеляційної комісії не можуть входити працівники закладу освіти, в якому проводився конкурс. Проведення будь-яких додаткових конкурсних випробувань дитини під час розгляду апеляційної скарги забороняється. 14. Апеляційна комісія має право: 1) залишити рішення конкурсної комісії без змін; 2) змінити чи анулювати результати оцінювання учасника (учасників); 3) визнати результати конкурсу недійсними. У випадку визнання результатів конкурсу недійсними орган, у сфері управління якого перебуває відповідний заклад освіти, зобов’язаний організувати конкурс повторно. 15. Особа мас право брати участь у конкурсах, що проводяться різними закладами освіти. У разі якщо особа визнана переможцем у декількох закладах освіти, вона зараховується до того з них, до якого надала оригінал документа про освіту та інші, визначені цим Порядком, документи впродовж п’яти робочих днів після оголошення результатів конкурсу у відповідному закладі, але не пізніше 31 серпня. 16. Керівник закладу освіти зобов’язаний забезпечити організацію та проведення конкурсу з дотриманням вимог цього Порядку. III. Переведення учнів між закладами освіти 1. Для переведення учня з одного закладу освіти до іншого учень чи один з його батьків (для учнів, які не досягай повноліття) має звернутися до обраного ним закладу освіти щодо можливості зарахування з відповідним письмовим зверненням (запитом) в довільній формі, у тому числі шляхом надсилання його сканованої копії електронною поштою. Керівник закладу освіти упродовж п’яти робочих днів з дати надходження такого звернення (запиту) має надати заявнику письмову відповідь (у тому числі шляхом надсилання її сканованої копії на електронну пошту заявника) про наявність чи відсутність вільних місць у певному класі та можливість чи неможливість зарахування учня до цього класу. У письмовому підтвердженні можливості зарахування дитини має бути зазначений кінцевий термін для подання заяви про переведення та особової справи учня. 2. До закладу освіти, з якого переводиться учень, подаються: заява про переведення одного з батьків учня (для учнів, які не досягай повноліття) або учня; письмове підтвердження або його сканована копія з іншого закладу освіти про можливість зарахування до нього відповідного учня. 3. Упродовж одного робочого дня з дня отримання відповідних документів керівник закладу освіти зобов’язаний видати наказ про відрахування учня для переведення до іншого закладу освіти та видати особову справу учня. 4. Упродовж п’яти робочих днів з дня отримання від закладу освіти зазначених документів учень чи один із його батьків (для учнів, які не досягай повноліття) має подати до закладу освіти, до якого переводиться учень: заяву про зарахування; особову справу учня. У такому випадку наказ про зарахування учня до закладу освіти має бути виданий упродовж одного робочого дня з дня отримання документів, визначених цим пунктом. IV. Відрахування учнів із закладів освіти 1. Із закладу освіти відраховуються учні, які: 14 1) здобули повну загальну середню освіту та отримали відповідний документ про освіту; 2) зараховані до іншого закладу освіти для здобуття повної загальної середньої освіти; 3) переводяться до іншого закладу освіти відповідно до розділу III цього Порядку; 4) вибувають на постійне місце проживання за межі України. Відрахування із зазначених підстав здійснюється шляхом видання відповідного наказу керівником закладу освіти. Про відрахування учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з причин, визначених підпунктами 3, 4 цього пункту, заклад освіти, з якого переводиться (відраховується) учень, не пізніше наступного робочого дня з дня видання наказу повідомляє відповідну службу у справах дітей. 2. За рішенням педагогічної ради та відповідно до наказу керівника можуть бути відраховані (чи переведені на іншу (крім денної) форму здобуття загальної середньої освіти у цьому самому чи іншому закладі освіти) учні 9 класу, яких було зараховано до закладу за результатами конкурсу і які здобули початковий результат (1,2 чи 3 бали) чи не здобули жодного результату річного оцінювання та (або) державної підсумкової атестації з одного з предметів, що ними вивчалися поглиблено відповідно до освітньої програми та навчального плану закладу освіти чи індивідуального навчального плану учня. Про можливе відрахування батьки дитини та орган управління освітою за місцем проживання учня повинні бути письмово поінформовані у двотижневий строк до дня засідання педагогічної ради щодо можливого відрахування. Рішення про відрахування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, приймається лише за згодою органів опіки та піклування. 3. Особи, які не завершили здобуття повної загальної середньої освіти та не отримали відповідний документ про освіту після завершення останнього класу ліцею, відповідно до рішення педагогічної ради можуть бути відраховані із закладу освіти або переведені на іншу (крім денної) форму здобуття освіти в цьому самому або іншому закладі освіти. Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти ІО. Г. Кононенко Додаток 1 до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти (пункт 4 розділу І) ЗРАЗОК Директору________________________ (повне найменування закладу освіти) (прізвище та ініціали директора) __________________________________ 1 (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) заявника чи одного з батьків дитини) який (яка) проживає за адресою: (адреса фактичного місця проживання) Контактний телефон:______________ Адреса електронної поштової скриньки:_________________________ ЗАЯВА про зарахування до закладу освіти Прошу зарахувати_________________________________________________ (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) до ___ класу, який (яка) фактично проживає (чи перебуває) за адресою: н а_____________ форму здобуття освіти. Повідомляю про: наявність права на першочергове зарахування: так/ні (потрібне підкреслити) (_________________________________________________________ ); (назва і реквізити документа, що підтверджує проживання на території обслуговування закладу освіти) навчання у закладі освіти рідного (усиновленого) брата/сестри: так/ні (потрібне підкреслити)_________________________________________________ ; (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) брата/сестри) роботу одного з батьків дитини в закладі о світи__________________ ______________________________________________________________________________ 9 (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), посада працівника закладу освіти) навчання дитини у дошкільному підрозділі закладу освіти: так/ні (.потрібне підкреслити); Продовження додатка 1 потребу у додатковій постійній чи тимчасовій підтримці в освітньому процесі: так*/ні (потрібне підкреслити); інші обставини, що є важливими для належної організації освітнього процесу________________________________________________________________ Підтверджую достовірність всієї інформації, зазначеної в цій заяві та у доданих до заяви документах. Додатки: 2 (за переліком згідно з пунктом 4 розділу 1 Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року № 367) (дата) (підпис) *3азначається лише для дітей з особливими освітніми потребами. Додаток 2 до І Іорядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти (пункт 5 розділу І) Бланк закладу/кутовий штамп ДОВІДКА Цією довідкою підтверджується, ідо_________________________________ (прізвище. ім'я, по батькові ( за наявності), дата народження) відрахований(а) (пезарахований(а)) із (до) закладу освіти. Директор

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Від 13.10.2017 № 1/9-554

Органам місцевого самоврядування
Місцевим державним адміністраціям
Керівникам закладів освіти

Щодо нагальних питань впровадження
Закону України «Про освіту»

28 вересня 2017 року набрав чинності новий Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі - Закон), що регулює суспільні відносини в процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов’язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, а також вносить суттєві зміни до цілої низки законів, у тому числі до Законів України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту».

За наведеними нижче посиланнями можна ознайомитися як із самим Законом, розміщеним на сайті Верховної Ради України, так і з ключовими новелами Закону, відображеними в презентації Міністра освіти і науки України, що розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства:

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (закон);
http://mgov.ua/activity/education/reforma-osviti/klyuchovi-noveli-zakonu-ukrayini-pro-osvitu.html (презентація).

Враховуючи те, що Закон є базовим для усіх інших спеціальних законів у сфері освіти і водночас передбачає суттєве реформування системи освіти, містить багато відсильних норм і прикінцевих та перехідних положень, а деякі норми потребують негайного практичного застосування, Міністерство освіти і науки України надає такі роз’яснення і рекомендації стосовно механізму реалізації окремих положень Закону.

1. Термінологічні зміни

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «до приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим Законом терміни "навчальний заклад" і заклад освіти" є ідентичними, а всі суб’єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями цього Закону, що стосуються закладів освіти, а також положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить цьому Закону».

Крім того, у Законі України «Про загальну середню освіту» термін «загальноосвітній навчальний заклад» замінено терміном «заклад загальної середньої освіти», а термін «навчально-виховний процес» - терміном «освітній процес». Аналогічні зміни внесені і до Закону «Про позашкільну освіту». У Законі України «Про дошкільну освіту» відбулися такі термінологічні зміни: «дошкільний навчальний заклад» замінено на «заклад дошкільної освіти», «навчально-виховний процес» .- на «освітній процес», «директор (завідуючий)» - на «директор», «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації» на «діти з особливими освітніми потребами», «відповідна вища педагогічна освіта» - на «вища педагогічна» освіта за відповідною спеціальністю», «засновник (власник)» - на «засновник (засновники)», «надання освітніх послуг» - на «провадження освітньої діяльності». У Законі України «Про вищу освіту» термін «вищий навчальний заклад» замінено терміном «заклад вищої освіти».

Таким чином, варто звертати увагу на необхідність використання в усіх офіційних документах (наказах, положеннях, статутах, листах тощо) нової термінології відповідно до Законів України. Надалі в усіх нових актах Уряду та наказах Міністерства буде використовуватися нова термінологія.

Разом з тим, до приведення актів законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із зазначеними Законами тимчасова термінологічна розбіжність не має створювати перешкод для реалізації відповідних положень законодавства, прав осіб на освіту чи діяльності закладів освіти.

2. Переоформлення установчих документів закладів освіти

Згідно з підпунктом 13 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом». Крім того, у пункті 5 цього ж розділу Закону засновникам закладів освіти також рекомендовано протягом п'яти років привести установчі документи закладів освіти у відповідність із цим Законом.

Отже, установчі документи, зокрема статути закладів освіти, мають переоформлятися в поточному режимі (у разі виникнення необхідності).

Установчі документи розробляються відповідно до Конституції України, Закону України «Про освіту», інших законів, а також відповідних підзаконних актів (у частині, що не суперечить зазначеним законам). Варто звернути увагу на те, що Закон містить багато відсильних положень, згідно з якими ті чи інші питання діяльності закладів освіти мають бути врегульовані їх установчими документами.

Також потрібно пам’ятати, що згідно з пунктом 11 частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» внесення змін до установчого документа юридичної особи оформляється шляхом викладення його в новій редакції. Отже, у разі потреби внесення навіть мінімальних змін засновник має забезпечити підготовку нової редакції установчого документа з включенням до нього усіх необхідних змін, пов’язаних із реалізацією нового Закону України «Про освіту».

3. Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти

У статті 6 Закону однією з основних засад державної політики та принципом освітньої діяльності визначено відповідальність і підзвітність органів Управління освітою та закладів освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності перед суспільством.

Відповідно до статті 30 Закону всі заклади освіти мають формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднювати таку інформацію. Доступ до такої інформації осіб з порушенням зору може забезпечуватися в різних формах та з урахуванням можливостей закладу освіти.

У частині 2 цієї статті міститься перелік усієї інформації та документів, відкритий доступ до яких зобов’язані забезпечувати заклади освіти на своїх веб-сайтах, а у разі їх відсутності - нa веб-сайтах своїх засновників.

Крім того, згідно з частиною 3 цієї статті заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Інформація та документи, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів з дня їх затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначено законом (частина 4 статті 30 Закону). Згідно з частиною 5 статті 30 Закону перелік додаткової інформації, обов’язкової для оприлюднення закладами освіти, може визначатися спеціальними законами.

У разі, якщо заклади освіти обслуговуються централізованою бухгалтерією, рекомендуємо останній передавати закладам освіти всю необхідну інформацію та документи для подальшого їх оприлюднення відповідно до вимог Закону.

Отже, з 28 вересня 2017 року всі заклади освіти зобов’язані оприлюднювати всю зазначену у статті 30 Закону інформацію та документи на своїх веб-сайтах або веб-сайтах своїх засновників.

Звертаємо увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 68 Закону органи управління у сфері освіти зобов’язані оприлюднювати всю публічну інформацію відповідно до вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про відкритість використання публічних коштів».

У разі виникнення питань щодо формату оприлюднення такої інформації рекомендуємо керуватися частиною 4 статті з Закону України «Про відкритість використання публічних коштів»: «у спосіб, що забезпечує вільний безоплатний доступ до неї, можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації» та «y вигляді наборів даних (електронних документів), організованих у форматі, що дозволяє їх автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання».

4. Система забезпечення якості освіти

У статті 6 Закону Однією з головних засад державної політики та принципом освітньої діяльності визначено забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності. Незважаючи на те, що весь Закон так чи інакше спрямований на підвищення та забезпечення якості освіти! та якості освітньої діяльності, системно всі ці питання врегульовані в окремому розділі V Закону.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону складовими системи забезпечення якості освіти є: система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти); система зовнішнього забезпечення якості освіти; система забезпечення якості в діяльності органів управління та установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.

Згідно з частиною 3 цієї статті система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти) може включати:

стратегію (політику) та процедури забезпечення якості освіти;
систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;
оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;
оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково-педагогічної) діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників;
оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;
забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти;
забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління закладом освіти;
створення в закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;
інші процедури та заходи, що визначаються спеціальними законами або документами закладу освіти.

Важливою складовою внутрішньої системи забезпечення якості освіти є також академічна доброчесність, поняття, зміст, система та механізми забезпечення якої детально виписані у статті 42 Закону. Важливо знати, що частини 7 і 8 статті 42 Закону вже дозволяють закладам освіти своїми внутрішніми положеннями визначити конкретні види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності, а також затвердити порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти забезпечує керівник закладу освіти в межах наданих йому Законом повноважень. Будь-яких перехідних положень, які відтерміновують запровадження в закладах освіти внутрішньої системи забезпечення якості освіти, Закон не містить, що вимагає від кожного керівника закладу освіти вже заразорганізовувати розбудову такої системи.

5. Доступ до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами

Питання забезпечення доступу до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами є одним з пріоритетів державну сфері освіти. Відповідно до частини 6 статті 3 Закону держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

У Законі визначені такі нові поняття, як «індивідуальна програма розвитку», «інклюзивне навчання», «інклюзивне освітнє середовище», «розумне пристосування», «універсальний Дизайн у сфері освіти» тощо. Статті 19 і 20 та низка інших норм Закону системно врегульовують питання здобуття дітьми з особливими освітніми потребами якісної освіти, зокрема через створення інклюзивних та/або спеціальних груп і класів. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

Згідно з пунктом 31 статті 48 Закону України «Про загальну середню освіту» Кабінетові Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям і органам місцевого самоврядування доручено до 1 вересня 2018 року забезпечити:

зміну типу підпорядкованих шкіл-інтернатів (крім закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку) на гімназію, ліцей відповідно до вимог цього Закону із збереженням у складі цих закладів освіти інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок засновника (засновників). Припинення функціонування інтернатів у складі таких закладів можливе лише після вирішення в установленому порядку питання здобуття учнями (вихованцями) освіти та/або отримання відповідних соціальних послуг за місцем їхнього проживання (реєстрації) чи місцем проживання (реєстрації) їхніх батьків;
створення обласних (міських - y містах Києві та Севастополі) ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти, а також районних, міських (районних у містах) інклюзивно-ресурсних центрів, у тому числі, в об’єднаних територіальних громадах, шляхом реорганізації існуючої мережі психолого-медико-педагогічних консультацій.

Звертаємо увагу на те, що Постановою Уряду від 12 липня 2017 р. № 545 вже затверджено Положення про інклюзивно-ресурсний центр з урахуванням редакції пункту 3¹ статті 48 Закону України «Про загальну середню освіту» до цього Положення будуть внесені відповідні зміни. Також пунктом 2 цієї постанови Уряду органам місцевого самоврядування та місцевим органам виконавчої влади було рекомендовано відповідно до Положення, затвердженого цією постановою, утворити протягом двох місяців інклюзивно-ресурсні центри, а також обласні, Київський та Севастопольський міські ресурсні центри з підтримки інклюзивної освіти шляхом реорганізації психолого-медико-педагогічних консультацій.

6. Ліцензування освітньої діяльності закладів освіти

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року було запроваджено ліцензування освітньої діяльності закладів освіти (пункт 6 частини 1 статті 7). Згідно зі змінами, внесеними до цього положення Законом, освітня діяльність ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України «Про освіту» освітня діяльність провадиться на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства:

для закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти - Міністерством освіти і науки України;
для закладів дошкільної та загальної середньої освіти - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти, що діють на день набрання чинності цим Законом, отримують ліцензію без проходження процедури ліцензування. Заклади освіти усіх форм власності, що створюються після набрання чинності цим Законом, ліцензуються на загальних засадах».

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальну середню освіту» заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку. Відповідно до частини 3 статті 9 зазначеного Закону здобуття загальної середньої, освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

У частині 3 статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту» також зазначено, що заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку.

Отже, усі державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти мають отримати без проходження процедури ліцензування в обласних або Київській міській Державних адміністраціях ліцензії на провадження освітньої діяльності на всі ті рівні освіти, на яких вони провадять відповідну освітню діяльність.

Відповідні державні органи мають забезпечити видачу таких ліцензій (окремо на кожен рівень освіти, що визначений частиною 2 статті 10 Закону) без процедури ліцензування та проінформувати заклади освіти про дату і порядок отримання ліцензій. З метою виконання відповідної норми Закону рекомендуємо обласним, Київській міській державним адміністраціям, як органам ліцензування закладів дошкільної і загальної середньої освіти, прийняти відповідні рішення та оприлюднити їх на офіційних веб-сайтах.

Звертаємо увагу на те, що ліцензування закладів позашкільної освіти не вимагається законодавством. Водночас згідно з частиною 1 статті 10 Закону позашкільна освіта є «невід’ємним складником системи освіти», що також засвідчено багатьма іншими положеннями Закону, які вимагають від держави та органів місцевого самоврядування як «формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення» (частиною 6 статті 14 Закону), так і належного «фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством» (частина 2 статті 4 Закону).

7. Атестація закладів освіти

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про освіту» були внесені зміни до Законів України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту» та «Про позашкільну освіту», у тому числі в частині повноважень відповідних місцевих органів управління. Зокрема, з переліку цих повноважень виключені повноваження на проведення атестації відповідних закладів освіти. Також із Законів виключена атестація закладу освіти як форма державного нагляду (контролю).

Таким чином, атестація закладів освіти вже не належить до повноважень відповідних органів управління і не існує як форма державного нагляду (контролю) чи інструмент забезпечення якості освіти. Відповідно, проведення атестації є безпідставним і правові наслідки її проведення відсутні.

У зв’язку із зазначеним, Порядок державної атестації дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 30 січня 2015 р. № 67, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 р,. за № 173/26618, буде визнаний таким, що втратив чинність.

Разом з тим, у системі загальної середньої освіти буде запроваджено інший плановий захід державного нагляду (контролю) - інституційний аудит, зміст та особливості проведення якого визначені статтею 45 Закону України «Про освіту».

8. Управління закладом освіти

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють:

засновник (засновники);
керівник закладу освіти;
колегіальний орган управління закладу освіти;
колегіальний орган громадського самоврядування;
інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Права та обов’язки засновника (засновників) закладу освіти визначені у статті 25 Закону, а також в багатьох інших нормах Закону, у спеціальних законах («Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту, «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту») та інших законах України.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону засновник закладу освіти - це орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника.

Враховуючи зазначене, всі повноваження засновників комунальних закладів освіти, що визначені Законом України «Про освіту» та спеціальними законами у сфері освіти, виконують відповідні ради, конкретні повноваження і сфера відповідальності яких визначені також у статті 66 Закону.

Водночас в умовах незавершеної адміністративно-територіальної реформи, спрямованої на децентралізацію системи управління, у тому числі закладами освіти, ради та місцеві державні адміністрації мають виконувати Закон України «Про освіту» та інші спеціальні закони у сфері освіти з урахуванням відповідних положень Конституції України і Законів України «Про Місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Повноваження (права і обов’язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

Звертаємо також увагу на те, що в Законах України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту» та «Про позашкільну освіту» суттєво збільшено кількість повноважень педагогічної ради відповідних закладів освіти. Рішення педагогічної ради вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

9. Обрання керівника закладу загальної середньої освіти

Відповідно до абзаців 1-4 частини 2 статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу.

Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого Міністерством освіти і науки України (наразі розробляється).

Слід врахувати, що відповідно до підпункту 17 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону після 28 вересня 2017 року частина друга статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством Порядку.

Крім того, під час проведення конкурсу варто враховувати те, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту» посаду керівника закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків. Отже, з відповідного положення Закону було вилучено вимогу щодо обов’язкової наявності саме вищої педагогічної освіти, а також вимогу щодо необхідності проходження «атестації керівних кадрів освіти у порядку, встановленому Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти».

Звертаємо також увагу на те, що тимчасова відсутність затвердженого Міністерством зазначеного вище типового положення (наразі розробляється) не зупиняє дію норми Закону щодо призначення керівника закладу загальної середньої освіти на посаду винятково за результатами конкурсного відбору.

Тому, керівник державного закладу загальної середньої освіти має обиратися на основі конкурсного відбору, проведеного відповідно до Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. № 827. Водночас керівник комунального закладу загальної середньої освіти має обиратися на основі конкурсного відбору, що має бути проведений відповідно до Положення про конкурс на посаду керівника комунального, закладу загальної середньої освіти, розробленого та затвердженого засновником цього закладу. Крім того, у пункті 3 зазначеної постанови органам місцевого самоврядування було рекомендовано «з урахуванням Порядку, затвердженого цією постановою, визначити протягом місяця процедуру призначення, керівників загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності за результатами конкурсного відбору».

Отже, керівник державного чи комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду виключно за результатами конкурсного відбору.

10. Призначення працівників закладів загальної середньої освіти

З переліку повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти, визначеного у частині 3 статті 37 Закону України «Про загальну середню освіту», виключено повноваження щодо здійснення добору, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів.

Разом з тим, згідно з абзацом п’ятим частини 2 статті 26 цього Закону (зі змінами від 28.09.2017 р.) заступник керівника, педагогічні та інші працівники закладу загальної середньої освіти призначаються на посади та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник закладу загальної середньої освіти має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Таким чином, з моменту набуття чинності Законом України «Про освіту» всі питання прийняття та звільнення з роботи працівників, а також усі інші питання, що витікають з трудових відносин, вирішує керівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства.

11. Інші питання

Згідно з підпунктом 9 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «заклади дошкільної та позашкільної освіти у населених пунктах, що нe мають свого бюджету, фінансуються з районного бюджету до завершення процесу об’єднання територіальних громад».

Згідно з підпунктом 12 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «після набрання чинності цим Законом розмір заробітної плати педагогічних і науково-педагогічних працівників не може зменшитися, якщо ці працівники продовжують обіймати відповідні посади, виконувати відповідні обов’язки та зберігають відповідну кваліфікаційну категорію».

У разі потреби Міністерство надаватиме роз’яснення також з інших питань реалізації Закону України «Про освіту».

Міністр Лілія Гриневич